Рішення від 07.07.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.2025р. Справа №905/169/25 (932/10100/24)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі судового засідання Кравець А.Є., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519)

про стягнення компенсації громадянам втрати частини заробітної плати, -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ,

розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Карауш Ю.В. (свідоцтво № 1051 від 11.07.2013), -

представники учасників справи не з?явились, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.05.2025 прийнято до свого провадження цивільну справу № 932/10100/24 для розгляду в межах господарської справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; постановлено справу № 905/169/25 (932/10100/24) розглядати за правилами спрощеного провадження, судове засідання призначено на 07.07.2025, визнано явку представників сторін не обов`язковою, встановлено сторонам строк для подачі суду заяв по суті та документів, вирішені інші процедурні питання.

Вказана ухвала суду вручена рекомендованою поштою 25.05.2025 представнику позивача - адвокату Сакун В.В., відповідачу - 15.05.2025 о 20:19 в його зареєстрований електронний кабінет в системі Електронний суд.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

З огляду на приписи статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, позивач та відповідач вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подано, рівно як не подано і витребувані судом документи, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.

Позивачем не надано суду письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25. Судом таких обставин не встановлено.

Також позивач предмет чи підстави позову не змінював, додаткових доказів не подавав.

В обґрунтування позовних вимог (документ сформований в системі Електронний суд 19.10.2024) позивач зазначав, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ, згідно з рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 28.04.2023 було стягнуто з відповідача-роботодавця на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 13726,86 грн., рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 06.11.2023 було стягнуто з відповідача-роботодавця на користь позивача компенсацію втрати частини заробітку в сумі 31118,79 грн., а рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 07.09.2023 було стягнуто з відповідача-роботодавця на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.12.2014 по 14.01.2018 за час простою в розмірі двох третин тарифної ставки гірника підземного 3 розряду першої групи в сумі 94934,84 грн. Як зазначає позивач, рішення суду від 07.09.2023 було виконано 23.01.2024.

Також позивач зазначає, що згідно з судовим рішенням від 05.06.2024 було визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ з 07.09.2023 за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, зобов`язано відповідача-роботодавця видати наказ про звільнення ОСОБА_1 згідно його заяви про звільнення з 07.09.2023 за ст. 38 ч. 3 КЗпП України та стягнуто з відповідача-роботодавця на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.09.2023 по 28.12.2023 року в розмірі 22409 грн.

Вважаючи свої права порушеними, посилаючись на норми Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивач розрахував та просить стягнути з відповідача за період з лютого 2014 року по січень 2024 року суму компенсації у розмірі 110982,55 грн., а також на підставі ст. 117 КЗпП України за період з 29.12.2023 по день винесення судом рішення - середній заробіток із розрахунку 415,50 грн. на день.

На підтвердження вимог надано суду наступні документи: паспортні дані та картку платника податків позивача, копію трудової книжки НОМЕР_2 , рішення Димитровського міського суду Донецької області від 28.04.2023 по справі № 226/480/23 (провадження № 2/226/115/2023), від 6.11.2023 по справі № 226/1815/23 (провадження № 2/226/524/2023), від 05.06.2024 по справі № 226/2355/23 (провадження № 2/226/665/2023), від 07.09.2023 по справі № 226/859/23 (провадження № 2/226/234/2023), ухвалу від 12.01.2024 по справі № 226/859/23 (провадження № 2/226/234/2023) про виправлення рішення від 07.09.2023, розрахунок робочого часу за період з 01.12.2014 по 14.01.2018, розрахунок компенсації, квитанцію ID 0913-4476-0762-7312 від 13.06.2024 про сплату судового збору в сумі 968,96 грн., правовстановлюючі документи представника позивача.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд наголошує, що сторонам були забезпечені рівні можливості та права, виходячи з принципів господарського судочинства таких, як: рівність перед законом і судом, принцип диспозитивності, у відповідача було достатньо часу на формування своєї правової позиції і надання суду всіх письмових та електронних доказів, як шляхом направлення витребуваних судом документів поштою, так і шляхом направлення таких документів на електронну адресу суду через систему Електронний суд. Відповідач своїм правом не скористався та у визначені судом строки не подав відзив на позов, не навів поважних причин пропуску встановленого строку на його подання.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК, ч. 2 ст. 178 України).

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом і не оспорюється сторонами, позивач відповідно до наказу № 196к від 16.10.2012 був прийнятий на роботу в ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» учнем гірника підземного, наказом № 224к від 23.11.2012 був переведений гірником підземним 3 розрядку з повним підземним робочим днем в шахті, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача.

Згідно рішення Димитровського міського суду Донецької області від 05.06.2024 (справа № 226/2355/23, провадження № 2/226/665/2023) з 07.09.2023 визнано припиненими трудові відносини позивача із відповідачем на підставі ч. 3 ст. 28 КЗпП України.

Крім того у зазначеній справі суд встановив, що згідно довідки від 15.04.2024 № 243, наданої відповідачем, з 01.12.2022 по 31.12.2023 тарифна ставка гірника підземного 3 розряду першої групи складала 69,25 грн за годину, отже середній заробіток позивача за період з 08.09.2023 по 28.12.2023 становить 32824,50 грн (де 415,50 - тарифна ставка за день при 6-годинному робочому дні, 79 - кількість днів затримки розрахунку) та стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 08.09.2023 по 28.12.2023 в розмірі 32409,00 грн.

Рішенням від 28.04.2023 Димитровського міського суду Донецької області (справа № 226/480/23, провадження № 2/226/115/2023) (коли позивач фактично ще перебував у трудових відносинах із відповідачем) суд встановив, що ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ порушило трудове законодавство, відповідно до довідки ТОВ «Краснолиманське» від 25.04.2023 залишок заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 за період з вересня 2014 року по листопад 2014 року склав 13726 грн 86 коп., який і підлягає стягненню.

Рішенням від 07.09.2023 Димитровського міського суду Донецької області (справа № 226/859/23, провадження № 2/226/234/2023) суд встановив обов?язок ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ відповідно до вимог ч.1 ст.113 КЗпП України здійснити виплату заробітної плати позивачу за час простою за період 01.12.2014-14.01.2018 включно з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), у зв?язку з чим стягнув з відповідача заборгованість в розмірі 94934,35 грн. (з урахуванням ухвали від 12.01.2024 про виправлення описки).

Також у справі № 226/1815/23 Димитровський міський суд Донецької області (рішення від 06.11.2023) суд встановив, що заборгованість з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 виникла за період з вересня 2014 року по листопад 2014 року та склала 13726,86 грн. Дана сума заборгованості стягнута на підставі рішення Димитровського міського суду Донецької області від 28.04.2023 та повністю виплачена позивачу 02.06.2023, а тому керуючись приписами Кодексу законів про працю України, Закону України Про оплату праці, Закону України Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати та Закону України Про індексацію грошових доходів населення стягнув з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини заробітку за період з грудня 2014 по травень 2023 в розмірі 31118,79 грн.

Вказані рішення сторонами не оскаржувались і набрали законної сили, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, встановлені Димитровським міським судом Донецької області у рішеннях від 28.04.2023 у справі № 226/480/23, від 07.09.2023 у справі № 226/859/23, від 06.11.2023 у справі № 226/1815/23, від 05.06.2024 у справі № 226/2355/23, мають преюдиційний характер і повторному доведенню не потребують.

Доказів виконання вищезазначених рішень відповідачем в матеріалах справи відсутні. В свою чергу за змістом позовної заяви позивач зазначає, що виконаним є рішення від 07.09.2023 у справі № 226/859/23, щодо інших рішень позивач нічого не зазначив, відповідних доказів не надав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст. 2 Закону № 2050-III).

Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону № 2050-III, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

В силу п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Приписами пункту 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Пунктом 3 Порядку № 159 встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення (ст. 6 цього Закону).

Приписами пункту 4 Порядку № 159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Враховуючи наявність встановленого у цій справі факту невиплати позивачу сум заборгованості по заробітній платі при звільненні, господарський суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3).

Позивачем зроблено нарахування компенсації на несвоєчасно виплачену заробітну плату за час простою в період 01.12.2014-14.01.2018 на суму заборгованості 94934,35 грн., що була стягнута рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 07.09.2023 у справі № 226/859/23.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що заборгованість за вказаним рішенням була сплачена 23.01.2024, що відповідачем не заперечується.

За розрахунком позивача інфляційне збільшення від боргу у сумі 94934,80 грн. за період з лютого 2014 року по січень 2024 року становить 110982,55 грн.

Такий розрахунок суд вважає помилковим, а вимогу такою що підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (з подальшими змінами) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (стаття 3 Закону № 1282-XII).

Частиною 4 цього Закону унормовано, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. (стаття 6 Закону № 1282-XII).

Перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду (стаття 8 Закону № 1282-XII).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначається «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (пункт 3 Прикінцевих положень цього Закону).

Тобто у 2023 році не проводиться нарахування сум індексації, які визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами), тому позивач безпідставно включив до розрахунку індексацію за 2023 рік.

Крім того з наданого позивачем розрахунку вбачається, що останній зробив нарахування на суму заборгованості 94934,80 грн., втім суд не погоджується із цим, оскільки присудженою сумою заробітної плати до стягнення Димитровським міським судом Донецької області у справі № 226/859/23 є 94934,35 грн.

Також з розрахунку позивача суд встановив невідповідність періодів зазначених в даному розрахунку та в тексті позовної заяви, де зазначається які вимоги висуваються, а саме в позовній заяві позивач зазначив, що за період з лютого 2014 року по січень 2024 року сума компенсації складе 110982,55 грн. у відповідності до розрахунку, який додається до позову. Цю суму потрібно стягнути примусово, а у детальному розрахунку компенсації періодом нарахування є січень 2015-грудень 2023 за прострочене зобов?язання в період грудня 2014-січня 2018 років.

Враховуючи викладене вище суд провів власний розрахунок суми компенсації в межах періоду січень 2015-грудень 2022 на суму 94934,35 грн.

За повідомленням Державної служби статистики України на його офіційному сайті загальний індекс споживчих цін (індекс інфляції) в Україні у 2015 році складав 143,3 %, у 2016 році - 112,4 %, у 2017 році - 113,7% , у 2018 році - 109,8 %, у 2019 році - 104,1 %, у 2020 році - 105,0%, у 2021 році - 110,0%, у 2022 році - 126,6 %.

За підрахунком суду (за допомогою програмного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН) у період 01.01.2015 - 31.12.2015 (365 днів) сукупний індекс інфляції = (103.10 : 100) x (105.30 : 100) x (110.80 : 100) x (114.00 : 100) x (102.20 : 100) x (100.40 : 100) x (99.00 : 100) x (99.20 : 100) x (102.30 : 100) x (98.70 : 100) x (102.00 : 100) x (100.70 : 100) = 1.43312988, інфляційне збільшення: 94934.35 x 1.43312988 - 94934.35 = 41118,90 грн.; у період 01.01.2016-31.12.2016 (366 днів) сукупний індекс інфляції = (100.90 : 100) x (99.60 : 100) x (101.00 : 100) x (103.50 : 100) x (100.10 : 100) x (99.80 : 100) x (99.90 : 100) x (99.70 : 100) x (101.80 : 100) x (102.80 : 100) x (101.80 : 100) x (100.90 : 100) = 1.12361449, інфляційне збільшення: 94934.35 x 1.12361449 - 94934.35 = 11735.26 грн.; у період 01.01.2017-31.12.2017 (365 днів) сукупний індекс інфляції: (101.10 : 100) x (101.00 : 100) x (101.80 : 100) x (100.90 : 100) x (101.30 : 100) x (101.60 : 100) x (100.20 : 100) x (99.90 : 100) x (102.00 : 100) x (101.20 : 100) x (100.90 : 100) x (101.00 : 100) = 1.13668744; інфляційне збільшення: 94934.35 x 1.13668744 - 94934.35 = 12976.33 грн.; у період 01.01.2018-31.12.2018 (365 днів) сукупний індекс інфляції: (101.50 : 100) x (100.90 : 100) x (101.10 : 100) x (100.80 : 100) x (100.00 : 100) x (100.00 : 100) x (99.30 : 100) x (100.00 : 100) x (101.90 : 100) x (101.70 : 100) x (101.40 : 100) x (100.80 : 100) = 1.09777104, інфляційне збільшення: 94934.35 x 1.09777104 - 94934.35 = 9281.83; у період 01.01.2019-31.12.2019 (365 днів) сукупний індекс інфляції: (101.00 : 100) x (100.50 : 100) x (100.90 : 100) x (101.00 : 100) x (100.70 : 100) x (99.50 : 100) x (99.40 : 100) x (99.70 : 100) x (100.70 : 100) x (100.70 : 100) x (100.10 : 100) x (99.80 : 100) = 1.04053724, інфляційне збільшення: 94934.35 x 1.04053724 - 94934.35 = 3848.38 грн.; у період 01.01.2020-31.12.2020 (366 днів) сукупний індекс інфляції: (100.20 : 100) x (99.70 : 100) x (100.80 : 100) x (100.80 : 100) x (100.30 : 100) x (100.20 : 100) x (99.40 : 100) x (99.80 : 100) x (100.50 : 100) x (101.00 : 100) x (101.30 : 100) x (100.90 : 100) = 1.04992329, інфляційне збільшення: 94934.35 x 1.04992329 - 94934.35 = 4739.44 грн.; у період 01.01.2021-31.12.2021 (365 днів) сукупний індекс інфляції: (101.30 : 100) x (101.00 : 100) x (101.70 : 100) x (100.70 : 100) x (101.30 : 100) x (100.20 : 100) x (100.10 : 100) x (99.80 : 100) x (101.20 : 100) x (100.90 : 100) x (100.80 : 100) x (100.60 : 100) = 1.10015334, інфляційне збільшення: 94934.35 x 1.10015334 - 94934.35 = 9507.99 грн.; у період 01.01.2022-31.12.2022 (365 днів) сукупний індекс інфляції = (101.30 : 100) x (101.60 : 100) x (104.50 : 100) x (103.10 : 100) x (102.70 : 100) x (103.10 : 100) x (100.70 : 100) x (101.10 : 100) x (101.90 : 100) x (102.50 : 100) x (100.70 : 100) x (100.70 : 100) = 1.26603244, інфляційне збільшення: 94934.35 x 1.26603244 - 94934.35 = 25255.62 грн. Разом інфляційне збільшення складає - 118463,75 грн.

В свою чергу суд керується приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України якою унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Відтак, до стягнення підлягає компенсація втрати частини доходів у сумі 110982,55 грн.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 ст. 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Нова редакція ст. 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.

Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 вирішено в аспекті конституційного звернення положення частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 559/321/16-ц (провадження №14-367цс18) встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін.

Вказаний строк застосовується судом незалежно від наявності заяви відповідача про застосування такого строку, оскільки відповідно до частини першої статті 9 ЦК України норми цього Кодексу у трудових спорах можуть застосовуватися лише субсидіарно, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тоді як строки звернення до суду у КЗпП України передбачені окремо.

Як відомо, позивач був звільнений з ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ 07.09.2023, однак відповідачем не було проведено з ним остаточного розрахунку при звільненні, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до Димитровського міського суду Донецької області з низкою позовів та прийняттям вказаним судом рішень від 28.04.2023 у справі № 226/480/23, від 07.09.2023 у справі № 226/859/23, від 06.11.2023 у справі № 226/1815/23, від 05.06.2024 у справі № 226/2355/23, які набрали законної сили і мають преюдиційний характер для справи № 905/169/25 (932/10100/24), що розглядається.

Звертаючись до суду з позовом, що розглядається, позивач ані у своїй позовній заяві, ані окремим документом не навів обгрунтованого розрахунку пред`явлених до стягнення з відповідача сум середнього заробітку, не навів вихідних даних для такого розрахунку (конкретний період розрахунку) та міркування, якими керувався визначаючи відповідну суму, обмежившись лише посиланням на ст. 117 КЗпП України. Також позивачем не надано доказів, і за текстом позовної заяви також не зазначив, що свідчило б про виконання чи не виконання відповідачем судових рішень Димитровського міського суду Донецької області від 28.04.2023 у справі № 226/480/23, від 07.09.2023 у справі № 226/859/23, від 06.11.2023 у справі № 226/1815/23, від 05.06.2024 у справі № 226/2355/23, що унеможливлює перевірку дотримання позивачем тримісячного строку для звернення із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Водночас, у справі № 226/1815/23 Димитровський міський суд Донецької області (рішення від 06.11.2023) встановив, що заборгованість з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 виникла за період з вересня 2014 року по листопад 2014 року та склала 13726,86 грн. Дана сума заборгованості стягнута на підставі рішення Димитровського міського суду Донецької області від 28.04.2023 та повністю виплачена позивачу 02.06.2023.

Оскільки господарський суд не наділений повноваженнями доповнювати позовну заяву міркуваннями, які позивач не навів у її тексті, пред`явлені до стягнення з відповідача суми середнього заробітку суд вважає необґрунтованими та недоведеними належним чином, а тому суд не вбачає підстав для задоволення даної вимоги.

У статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов`язок позивачем виконаний частково, оскільки ним частково доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, що зумовлює часткове задоволення позовних вимог. Відповідач у свою чергу аргументів позивача не спростував, власного контррозрахунку позовних вимог не надав.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору, зокрема за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини заробітку, а також враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за вимогами про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, що відноситься до структури (фонду) заробітної плати, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір дохід Державного бюджету в розмірі 968,96 грн.

Судовий збір за вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні покладається повністю на позивача, у сумі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 110982,55 грн.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь держави судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 07.07.2025.

Суддя Н.В. Величко