Рішення від 01.07.2025 по справі 914/1739/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2025 Справа № 914/1739/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, за участю секретаря судового засідання Зоряни Палюх, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Алькор»</a>,

про ухвалення додаткового рішення

у справі №914/1739/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Алькор»</a>,

до відповідача 1 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького,

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф Корми»,

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2024 у справі №914/1739/24 позовні вимоги задоволено частково.

За вх. № 4625/24 від 12.12.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі.

Ухвалою від 17.03.2025 прийняття додаткового рішення у справі відкладено до повернення матеріалів справи з суду апеляційної інстанції.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2024 залишено без змін.

24.06.2025 матеріали справи повернулись з суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 26.06.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду на 01.07.2025. Явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Позивач в заяві про розподіл судових витрат просить стягнути з відповідача 22 500,00 грн витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесення судових витрат долучено наступні докази:

-детальний опис робіт (наданих послуг);

-платіжна інструкція №654 від 04.09.2024;

-платіжна інструкція №723 від 02.10.2024;

-платіжна інструкція №806 від 01.11.2024;

-платіжна інструкція №886 від 02.12.2024;

-платіжна інструкція №896 від 10.12.2024;

-договір №01/07/24 від 01.07.2024;

-додаткову угоду №1 від 01.07.2024;

-акт приймання передачі наданих послуг №1 від 31.08.2024;

-акт приймання передачі наданих послуг №2 від 30.09.2024;

-акт приймання передачі наданих послуг №3 від 31.10.2024;

-акт приймання передачі наданих послуг №4 від 30.11.2024;

-акт приймання передачі наданих послуг №5 від 09.12.2024;

-рахунок №2 від 31.08.2024;

-рахунок №1 від 30.09.2024;

-рахунок №1 від 31.10.2024;

-рахунок №2 від 30.11.2024;

-рахунок №1 від 09.12.2024.

Відповідач, СТзОВ імені Данила Галицького за вх. №718/25 від 09.01.2025 подало клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Представник позивача за вх. №776/25 від 10.01.2025 подав заяву про розгляд справи без його участі, заяву про стягнення витрат на правову допомогу підтримує в повному обсязі.

Відповідач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького за вх. №17514/25 від 01.07.2025 подало заяву про відкладення розгляду справи.

Щодо клопотання про відкладення, суд зазначає, що явка не визнавалась обов`язковою, сторонами подано необхідні пояснення, а тому наявні усі необхідні умови для розгляду по суті заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.

В судове засідання 01.07.2025 сторони явку уповноважених представників не забезпечили.

Суд розглянувши заяву про відшкодування витрат на правову допомогу зазначає наступне.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, частиною третьою вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві зазначено про орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом перелічено вище докази надані на підтвердження понесення витрат на правову допомогу.

Договір про надання правової допомоги №01/07/24 від 01.07.2024, укладено між Адвокатським бюро «Пітюренко Євгенія Валерійовича» (Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор» (Клієнт). Відповідно до п.1.1 договору Клієнт доручає, а Бюро відповідно до чинного в Україні законодавства приймає на себе зобов`язання здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта, надавати іншу юридичну (правову) допомогу в обсязі і на умовах, встановлених цим договором.

Положеннями п. 2.7 договору передбачено, що безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Пітюренко Євгеній Валерійович. Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 від 01.07.2024 до договору про надання правової допомоги №01/07/24 від 01.07.2025, укладеної між сторонами підписанням даної додаткової угоди сторони підтверджують, що Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе обов`язок приймає на себе обов`язок в порядку передбаченому дiючим законодавсством Украiни надати йому правову допомогy, що буде полягати у опрацюваннi первинноi докумевтацii, правовому аналiзi та пiдготовцi позовноi заяви та її подання до Господарського суду Львiвськоi областi та подальшому представництвi Клiєнта в рамках справи, пiдготовки вcix iнших необхiдних процесуальних документiв.

Пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили, що орієнтована вартість послуг по договору складає 30 000,00 грн, яка може бути збільшена або зменшена залежно від обсягу та складності наданих Бюро послуг. Остаточне визначення вартості наданих Клієнту послуг визначається сторонами шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг.

На виконання умов додаткової угоди сторонами підписано відповідні акти приймання-передачі наданих послуг згідно яких зазначено перелік виконаних робіт у справі №914/1739/24, загальна вартість яких складає 22 500,00 грн.

Позивачем також долучено детальний опис виконаних робіт на загальну суму 22 500,00

Вказані послуги були оплачені Клієнтом у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями долученими до зави про розподіл судових витрат.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Проаналізувавши документи, які додані до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи, а такий розмір витрат є обґрунтованим і відповідає критеріям співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Отже, дослідивши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених заявником до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, ціну позову, складність та значення для сторін цієї справи, суд зазначає, що загальний розмір витрат на правничу допомогу заявлений представником позивача є пропорційним до предмета спору.

З врахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Алькор про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, оскільки суд встановив, що цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, співмірності та пропорційності, з урахуванням складності справи.

Керуючись, ст. ст. 126, 129, 244, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Алькор про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (81067, Львівська область, Яворівський районн, с. Віжомля, ідентифікаційний код 03763282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Алькор (49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 2, офіс 302, ідентифікаційний код 44551912) 11 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф Корми (81151, Львівська область, Львівський район, с. Давидів, вул. Львівська, 2, корпус А, ідентифікаційний код 36874925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Алькор (49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 2, офіс 302, ідентифікаційний код 44551912) 11 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Накази видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Горецька З.В.