Постанова від 01.07.2025 по справі 344/18149/24

Справа № 344/18149/24

Провадження № 22-ц/4808/826/25

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В.М., Максюти І.О.,

секретаря Петріва Д.Б.

за участю апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у ОСОБА_1 нарішення Івано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від26березня 2025року,ухвалене ускладі суддіДомбровської Г.В.в містіІвано-Франківську,повний текстякого складено28березня 2025року,у справіза позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Івано-Франківського національного медичного університету, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання угоди про підготовку фахівців із вищою освітою недійсною,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Івано-Франківського національного медичного університету, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання угоди про підготовку фахівців із вищою освітою недійсною.

В обґрунтування позову зазначали, що 19 березня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області залучив їх, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, до справи № 442/5001/23 за позовом Івано-Франківського національного медичного університету до їх доньки ОСОБА_3 про стягнення коштів, затрачених на навчання. У цей же день завдяки ознайомленню із матеріалами вказаної справи їм стало відомо про існування Угоди про підготовку фахівців із вищою освітою № 119 від 02 березня 2012 року, укладеною між ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» та ОСОБА_3 яка, зокрема, передбачала обов`язок дочки після закінчення вищого закладу освіти відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням відшкодувати вартість навчання.

Довідавшись про існування угоди вони у межах місячного строку направили відповідачу відповідну претензію, у задоволенні якої університет їм відмовив.

На думку позивачів, зазначена угода є недійсною, оскільки на дату укладення угоди 02 березня 2012 року їх дочка була неповнолітньою, а тому враховуючи, що угода не належить до дрібних побутових правочинів, то дочка самостійно вчиняти таку не могла. Водночас вони як батьки останньої, згоди на укладення спірної угоди не надавали та не схвалювали її, так як навіть не знали певний час про її існування.

Крім того, вказували, що ані законодавство, яке було чинним на момент вступу їхньої дочки до університету, ані Умови прийому до вищих навчальних закладів 2011 року не передбачали укладення будь-яких додаткових угод, договорів для осіб, що відповідно до конкурсного відбору ввійшли в рейтинг осіб, рекомендованих до зарахування на навчання за державним замовленням, а також не передбачали обов`язку студента чи випускника відшкодувати вартість навчання.

Також позивачі зазначила, що угода не містить обов`язкових реквізитів цивільно-правового правочину, зокрема, у ній не зазначено прізвище, ім`я та по батькові ректора й головного бухгалтера, відсутній відбиток печатки вищого навчального закладу освіти вищого навчального закладу освіти, не вказано строку її дії, нормативного терміну підготовки, її вартості тощо.

Враховуючи викладене, просили визнати Угоду про підготовку фахівців із вищою освітою № 119 від 02 березня 2012 року, укладеною між ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» та ОСОБА_3 в оспорюваній частині недійсною, покласти судові витрати на відповідача.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Івано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від26березня 2025року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Івано-Франківського національного медичного університету, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання угоди про підготовку фахівців із вищою освітою недійсною.

В обґрунтування рішення суд вказав на те, що оскільки позивачі протягом встановлених законом строків не заявили претензії університету з приводу укладення їх донькою угоди про підготовку фахівців з вищою освітою № 119 від 02 березня 2011 року, а ОСОБА_3 після досягнення повноліття не розірвала угоду, а навпаки, належним чином виконувала умови спірної угоди, прийнявши цим самим її умови, передбачені законом підстави для визнання вказаної угоди недійсною відсутні.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

ОСОБА_1 на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив точну дату укладення угоди, яку він та його дружина просили визнати недійсною, оскільки в оскаржуваному рішенні судом зазначається і 2011 рік, і 2012 рік, що свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Крім того, суд залишив поза увагою той факт, що угоду його дочка підписала, будучи неповнолітньою, та така не містить всіх обов`язкових реквізитів. Крім того, він та його дружина, як батьки неповнолітньої, своєї згоди на укладення такої не давали. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що університет взагалі повідомляв його чи його дружину про укладення із дочкою угоди 02 березня 2012 року № 119, а тому, на думку апелянта, посилання суду першої інстанції в обґрунтування свого висновку на те, що вони не заявляли протягом встановленого законодавством строку претензії університету, є необґрунтованим. У позові вони зазначали, що довідались про існування угоди після того як були залучені як треті особи Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області до участі у справі № 442/5001/23 за позовом Івано-Франківського національного медичного університету до їх доньки ОСОБА_3 про стягнення коштів, затрачених на навчання. Однак суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеному та помилково не взяв до уваги їхню претензію, направлену відповідачу протягом місяця з моменту, коли їм стало відомо про існування самої угоди.

Враховуючи викладене, апелянт просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Позиція інших учасників справи

Учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив таку задоволити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Івано-Франківському національному медичному університету судова повістка була надіслана судом в його електронний кабінет.

ОСОБА_2 судова повістка була надіслана засобами поштового зв`язку та отримана такою 05 червня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Судова повістка ОСОБА_3 була надіслана судом засобами поштового зв`язку, однак рекомендоване повідомлення повернулося до суду з відміткою відділення поштового зв`язку про те, що адресат відсутній за вказаною адресою. Згідно із пунктом 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Враховуючи викладене, апеляційний суд уважає, що неявка учасників справи в судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, є такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Трускавецького міськвиконкому Львівської області 16 січня 1995 року, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її батьки: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 139, том 1).

Згідно із витягом з наказу Івано-Франківського національного медичного університету № 281-с від 10 серпня 2011 року, ОСОБА_3 зараховано студенткою 1-го курсу медичного факультету, за спеціальністю лікувальна справа. Форма навчання бюджетна (а.с. 170, том 1).

02 березня 2012 року ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» в особі Ректора та студентка ОСОБА_3 уклади Угоду № 119 про підготовку фахівців з вищою освітою.

Згідно з умовами укладеної Угоди студент зобов`язався, зокрема, прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років; у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання в установленому порядку (а.с. 84, 188, том 1).

На виконання умов укладеної Угоди № 119 від 02 березня 2011 року згідно Протоколу офіційного розподілу випускників Університету 2017 року випуску (а.с.157-169, том 1) ОСОБА_3 як молодого спеціаліста направлено на роботу згідно направлення на роботу № 104 від 23 березня 2017 року в КУ «Обласна клінічна лікарня» ім. О.Ф. Гербачевського Житомирської обласної ради на посаду лікаря-нефролога (а.с. 156, 158, 172, том 1).

Наказом ректора ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» № 246-с від 23 червня 2017 року ОСОБА_3 присвоєно кваліфікацію «Лікар» зі спеціальності «Лікувальна справа» і видано диплом спеціаліста (а.с. 173, том 1).

В лютому 2023 року Управлінням Західного офісу Державної аудиторської служби в Івано-Франківській області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Івано- Франківського національного медичного університету за період з 01.01.2019 до 30.09.2022 року. Згідно акту ревізії від 28 лютого 2023 року № 04-21/01 було встановлено порушення, що призвели до матеріальної шкоди державному бюджету у зв`язку із відпрацюванням випускниками університету за направленням менше трьох років в державному секторі економіки, зокрема і ОСОБА_3 (а.с. 56-74, том 1).

Згідно із витягом з наказу КУ «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» № 414-ос/тр від 31 липня 2017 року, ОСОБА_3 , випускницю 2017 року ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» прийнято на посаду лікаря-інтерна з 01 серпня 2017 року терміном на 2 роки (а.с. 176, том 1).

Відповідно до витягу з наказу КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради № 391-ос/тр від 29 липня 2020 року, ОСОБА_3 лікаря-стажиста з нефрології відділення нефрології з ліжками інтенсивної терапії звільнено з роботи 31 липня 2020 року по статті 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 178, том 1).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 32 ЦК України фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років має неповну цивільну дієздатність.

Згідно з частиною першою статті 32 ЦК України, крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку).

Всі інші правочини неповнолітня особа вчиняє лише за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників, що закріплено у частині другій статті 32 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Отже, вказане свідчить про те, що правочин, який вчинила неповнолітня особа за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків, може оспорюватися сторонами правочину або ж заінтересованою особою.

За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19).

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 наголосила, що позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (впливає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. До таких правових висновків дійшов й Верховний Суд у постановах від 27 жовтня 2022 року у справі № 643/12890/19 (провадження № 61-1049св22), від 03 листопада 2022 року у справі № 725/5032/21 (провадження № 61-3766св22).

У справі, яка переглядається, позивачі, звертаючись до суду із позовом, просили визнати недійсною угоду № 119 про підготовку фахівців з вищою освітою, укладену 02 березня 2011 року між ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» та їх дочкою ОСОБА_3 .

В обґрунтування заявлених вимог посилалися на те, що на час укладення вказаної угоди їх дочка була неповнолітньою, водночас вони своєї згоди на укладення такої не надавали та в подальшому її не схвалювали, а тому така угода, на їх думку, є недійсною.

Однак, позивачі, не будучи стороною угоди будь-якого обґрунтування порушення безпосередньо їх прав чи інтересів такою, не навели.

На час пред`явлення ними позову їх дочка ОСОБА_3 , яка уклала оспорювану угоду та частково виконала її, досягла повноліття. Івано-Франківський національний медичний університет, звертаючись до суду із позовом про стягнення коштів за навчання, у зв`язку із невиконанням оспорюваної угоди, визначив саме ОСОБА_3 , а тому у випадку задоволення позову остання буде відповідати за вказане зобов`язання. Зазначене в сукупності свідчить про те, що позивачі не довели наявності у них порушеного права (інтересу) оспорюванню угодою, що є самостійною достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог незалежно від інших встановлених судом обставин, а тому суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позову саме з цих підстав. З огляду на це, суд апеляційної інстанції не надає оцінку доводам апеляційної скарги щодо неправильності висновків суду першої інстанції по суті заявлених вимог.

Крім того, необхідно звернути увагу, що оскаржуючи угоду у якості заінтересованих осіб, позивачі неналежно визначили суб`єктний склад відповідачів. Відповідачами у спорах про визнання угоди недійсною є сторони такої угоди, тоді як ОСОБА_3 не залучена до участі у справі як співвідповідач.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи викладене, колегія суддів уважає за необхідне частково задоволити апеляційну скаргу, а рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачі не довели наявності у них порушеного права (інтересу).

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Івано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від26березня 2025року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Івано-Франківського національного медичного університету, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання угоди про підготовку фахівців із вищою освітою недійсною відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 07 липня 2025 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В.М. Барков

І.О.Максюта