Ухвала від 07.07.2025 по справі 580/9069/24

УХВАЛА

07 липня 2025 року

м. Київ

справа №580/9069/24

адміністративне провадження № К/990/25115/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гриціва М.І.,

суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.

перевірив касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра-Транс-Логістик» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Іскра-Транс-Логістик» до Смілянської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, і

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Іскра-Транс-Логістик» звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Смілянської міської ради від 31 липня 2024 року № 84-47/VIII «Про відмову ТОВ «Іскра-Транс-Логістик» в наданні земельної ділянки під автостоянкою на бульварі графа О. Бобринського в оренду»;

- зобов`язати Смілянську міську раду передати в оренду ТОВ «Іскра-Транс-Логістик» земельну ділянку під автостоянкою на бульварі графа О. Бобринського за кадастровим номером 7110500000:02:003:0390.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 18 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2025 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

ТОВ «Іскра-Транс-Логістик» не погодилося з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і через підсистему «Електронний суд» подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати.

Верховний Суд дослідив зміст касаційної скарги та дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює принцип забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З наведеними конституційними приписами кореспондується стаття 13 КАС України та стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 328 цього Кодексу учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз цих приписів дає підстави виснувати, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом на оскарження цих судових актів у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), та у разі, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Поняття справи незначної складності (малозначної справи) міститься у пункті 20 частини першої статті 4 КАС України, а частиною шостою статті 12 цього Кодексу передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ цієї категорії. Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Предметом спору у цій справі є правомірність рішення органу місцевого самоврядування, щодо відмови у наданні земельної ділянки в оренду.

Суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження ), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України, Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 2661 цього Кодексу.

Ці критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

У касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, а також посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на встановлену процесуальним законом підставу для касаційного оскарження.

Верховний Суд уяснив доводи касаційної скарги і вважає, що вони не містять приводів та передумов, які би на виконання вимог, передбачених частиною п`ятою статті 328 КАС України, уможливлювали відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги, спрямованості, логічності, внутрішньої узгодженості її аргументації випливає, що скаржник фактично просить, щоб касаційний суд дав свою фактичну і юридичну оцінку встановленим у справі обставинам, надав перевагу одним доказам над іншими і ухвалив пропоноване у скарзі нове судове рішення. Інакше кажучи, скаржник просив, аби таким чином суд касаційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень, які лімітовані приписами частини другої статті 341 КАС України.

Верховний Суд нагадує, що такого змісту обґрунтування та мотивування касаційної скарги за законом не може визнаватися достатніми підставами для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отож, можна узагальнити, що ТОВ «Іскра-Транс-Логістик» подало касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 3, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра-Транс-Логістик» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра-Транс-Логістик» до Смілянської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Судді-доповідач М. І. Гриців

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій