Ухвала від 07.07.2025 по справі 320/19941/23

УХВАЛА

07 липня 2025 року

м. Київ

справа №320/19941/23

адміністративне провадження №К/990/25406/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів - Мацедонської В.Е., Мельник- Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі №320/19941/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» звернулося до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича, у якому просив:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо пред`явлення до примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 17 січня 2023 року ВП № 70776369;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича про відкриття виконавчого провадження від 12 квітня 2023 року ВП № 71548564;

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича щодо стягнення за виконавчим документом - постановою про стягнення з боржника основної винагороди від 17 січня 2023 року ВП № 70776369 - в рамках ВП № 71548564 на користь приватного виконавця Корольова М.А.;

- стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича грошові кошти у сумі 11415843,09 грн (одинадцять мільйонів чотириста п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок три гривні, 09 копійок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича про закриття провадження у справі в частині позовних вимог задоволено частково.

Закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича грошові кошти у сумі 11415843,09 грн (одинадцять мільйонів чотириста п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок три гривні 09 коп) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова». У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова». Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі №320/19941/23 скасовано, ухвалено нову постанову. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» задоволено повністю. Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо пред`явлення до примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 17 січня 2023 року ВП № 70776369. Визнано протиправною та скасованог постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича про відкриття виконавчого провадження від 12 квітня 2023 року ВП № 71548564. Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича щодо стягнення за виконавчим документом - постановою про стягнення з боржника основної винагороди від 17 січня 2023 року ВП № 70776369 - в рамках ВП № 71548564 на користь приватного виконавця Корольова М.А. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 065 (десять тисяч шістдесят п`ять) гривень 00 коп. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 065 (десять тисяч шістдесят п`ять) гривень 00 коп.

17 червня 2025 року Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі №320/19941/23, яка подана через підсистему «Електронний суд». Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 5, частини другої статті 9, статті 160, частини п`ятої статті 308 КАС України, та зазначає про вихід судом за межі вимог позову та апеляційної скарги.

В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції за результатами перегляду рішення суду першої інстанції не враховано висновок Верховного Суду від 19 грудня 2024 року у справі №640/29622/20 щодо застосування статей 27, 45 Закону України «про виконавче провадження» та статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», якою суд розмежував виконавчий збір та винагороду приватного виконавця.

У цій частині касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України щодо належного обґрунтування підстави звернення до суду касаційної інстанції, а саме пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Касаційна скарга також обґрунтована в частині порушення норм процесуального права.

Щодо пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд зазначає таке.

В обґрунтування зазначено пункту заявник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду у правовідносинах про стягнення основної винагороди у випадку затвердження мирової угоди на стадії примусового виконання. Також зазначає, що відсутній висновок щодо способу захисту порушеного права, як визнання протиправною дії «подання виконавчого документу до виконання», та щодо правових підстав для такого предмету позову.

Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Слід зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявник, зазначаючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, не зазначає конкретну норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку (усунення колізії, визначення пріоритету між нормами, тлумачення норми, т.і.) у взаємозв`язку з посиланням на обставини цієї справи.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Підсумовуючи вище зазначене, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про дотримання позивачем вимог статті 330 КАС України щодо підстав касаційного оскарження судового рішення, заявником касаційної скарги підстава, передбачена пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, є обґрунтованою. Однак для вирішення питання допуску цієї справи до Верховного Суду, скаржнику необхідно уточнити підставу, передбачену пунктом 3 частиною четвертою статті 328 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги в частині обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі №320/19941/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови залишити без руху.

Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська

Ж.М. Мельник-Томенко