Постанова від 20.05.2025 по справі 910/12284/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2025 р. Справа№ 910/12284/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представників позивача адвоката Габрєва В.В., адвоката Варес М.О.,

представників відповідача-2 адвоката Нечваль Я.В., адвоката Іванова В.П.,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравітіфол"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 05.02.2025 (повне рішення складено 12.02.2025, суддя Босий В.П.)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 26.02.2025 (повне рішення складено 28.02.2025, суддя Босий В.П.)

у справі №910/12284/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравітіфол"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Джміль",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спейсикс",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промікс юа",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

про визнання недійсними договорів та витребування майнових прав,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гравітіфол" (далі - позивач) звернулась в господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Джміль" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Спейсикс" (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Промікс юа" (відповідач-3) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав на торговельну марку та витребування майнових прав на торговельну марку, визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку № 265266А.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що договір №250520 від 25.05.2020, укладений між позивачем і відповідачем-3, а також договір про передачу у власність виключних майнових прав на торговельну марку від 23.02.2021, укладений між позивачем і відповідачем-1, підписані фінансовим директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Космолот" з перевищенням повноважень та без надання згоди на його укладення загальними зборами учасників товариства, відтак є недійсними. Оскільки майнові права, зазначені у недійсному договорі, вибули з володіння позивача всупереч його волі, а в подальшому придбані ТОВ "Спейсикс", то у відповідності до ст. 388 ЦК України можуть бути витребувані у останнього на законних підставах. Свідоцтво України на торговельну марку № 265266А було видано на підставі заявки ТОВ "Гуд продукт" на основі оспорюваного договору, у зв`язку з чим відповідно до підпункту "в" пункту 1 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі також Закон № 3689-XII) підлягає визнанню недійсним внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/12284/24 відмовлено у задоволенні позову повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимог повністю (згідно прохальної частини позовної заяви).

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухилився від надання належної оцінки фактичним обставинам справи, які підтверджують факт обізнаності ТОВ "Компанія "Джміль" та ТОВ "Промікс юа" з неповноважністю Чохвадзе Н.Ю. при укладенні спірних договорів. Згідно інформації яка містилась на момент укладення спірних правочинів в Єдиному державному реєстрі в розділі «Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи», було зазначено: Представник: Чахвадзе Нодарі Юрійович Повноваження: Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо Наявність обмежень: Обмеження згідно зі статутом.

Дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є відкритими та загальнодоступними і ТОВ "Компанія "Джміль" та ТОВ "Промікс юа", укладаючи правочин із юридичною особою, підписантом від імені якої виступає не керівник, з ціллю "прояву розумної обачності", маючи безперешкодний доступ для перевірки повноважень підписанта шляхом ознайомлення із інформацією зазначеною в Єдиному державному реєстрі, в якому чітко та безальтернативно зазначено про обмеження повноважень такої особи із відсиланням до статуту Товариства, мали і повинні були запросити для ознайомлення, як статут так і докази, якими підтверджується наявність повноважень такої особи (рішення загальних зборів учасників).

Отже, за висновком позивача, ТОВ "Компанія "Джміль" та ТОВ "Промікс юа", укладаючи оскаржувані правочини за підписом фінансового директора, що є не типовим для прийнятного порядку укладення правочинів (підписання особою відмінною від директора), не могли не ознайомитись із даними державного реєстру, який містив пряме посилання на наявність обмежень, обсяг яких визначений в статуті Товариства.

Позивач також зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки умовам оспорюваних договорів, які підтверджують факт недобросовісності відповідачів як набувачів майнових прав на торговельну марку.

На переконання позивача, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, стверджуючи про схвалення оскаржуваних правочинів у формі "мовчазної згоди", оскільки матеріали справи не містять рішення загальних зборів позивача, яким би було схвалено укладені протиправні правочини - Договір №250520 від 25.05.2020 та Договір про передачу у власність виключних майнових прав на торгівельну марку від 23.02.2021, що виключає правомірність висновків суду про їх схвалення в будь-який інший спосіб ніж передбачений ч. 1 ст. 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Висновки суду про те, що учасники і Товариство не вчиняли жодних дій на відновлення порушеного права значний період часу, а відповідно схвалили оскаржувані правочини, на переконання позивача, є безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки учасник ОСОБА_1 був фактично усунутий від контролю над діяльністю товариства, а у зв`язку із підходом "корпоративної завіси" не мав реальної можливості та інших шляхів, як спершу відновлювати права юридичного контролю за Товариством, оскаржити неправомірні правочини.

Позивач відзначає, що заявлені позовні вимоги про витребування у ТОВ "Спейсикс" та ТОВ "Компанія "Джміль" майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку є самостійними вимогами та не пов`язані із фактом розгляду судом вимог щодо надання правової оцінки дійсності/недійсності правочинам, які були в ланцюгу юридичних механізмів протиправного заволодіння майном Товариства і суд першої інстанції був зобов`язаний здійснити розгляд заявлених позовних вимог та надати їм відповідну правову оцінку, а не ухилитись від такого обов`язку із формальних неправомірних підстав.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12284/24, призначено розгляд справи на 13.05.2025.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/12284/24 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спейсикс" про розподіл судових витрат; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравітіфол" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спейсикс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/12284/24, ухвалити постанову, якою зменшити розмір витрат на правову допомогу до 0,00 (нуль) гривень.

Відповідач-2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа у письмових поясненнях заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

В судовому засіданні 20.05.2025 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, письмові пояснення третьої особи, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору (його частини), позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.

Так, підстави заявленого позову про визнання недійсними договорів про передачу майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку зводяться до того, що вказані правочини всупереч пп. 8 п. 9.10.25 Статуту ТОВ "Космолот" вчинені фінансовим директором позивача з перевищенням повноважень, а саме без надання загальними зборами учасників товариства згоди на укладення правочину про відчуження прав інтелектуальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ТОВ "Космолот", який змінив найменування на ТОВ "Гравітіфол", на підставі заявки № m 2018 18783 від 10.08.2018 зареєстрував та отримав Свідоцтво України № 265266 від 25.09.2019 на торговельну марку .

Торговельна марка зареєстрована для послуг 41 класу МКТП, а саме:

Академії (освіта); викладання; відеознімання; влаштовування і проведення з`їздів; влаштовування і проведення колоквіумів; влаштовування і проведення конференцій; влаштовування і проведення концертів; влаштовування і проведення навчальних форумів з особистою присутністю; влаштовування і проведення практичних занять (навчання); влаштовування і проведення семінарів; влаштовування і проведення симпозіумів; влаштовування конкурсів краси; гімнастичне викладання; готування публікацій за допомогою електронних настільних видавничих засобів; дошкільні навчальні заклади; дресирування тварин; дубльований переклад; екзаменування у навчанні; забезпечування незавантажними телевізійними програмами за допомогою відеосервісів за запитом, за виключенням тих, що надаються в режимі он-лайн; забезпечування незавантажними фільмами за допомогою відеосервісів за запитом, за виключенням тих, що надаються в режимі он-лайн; забезпечування спортивним устаткованням; забезпечування устаткованням для відпочинку; забезпечування устаткованням для гольфа; забезпечування устаткованням для казино (азартних ігор); замовляння квитків на видовища; заочні курси; інформування щодо відпочинку; інформування щодо освіти; інформування щодо розваг; кінопокази; культурні, освітні або розважальні послуги, що надаються художніми галереями; мікрофільмування; монтування відеострічок; навчальні послуги, що надаються за допомогою симуляторів; навчання айкідо; навчання з проведення чайної церемонії; навчання індивідуальне; навчання у школах-інтернатах; надавання музейних послуг (презентації, виставки); написання кіносценаріїв; написання пісень; написання сценаріїв, крім призначених на рекламні потреби; написання текстів; організовування балів; організовування видовищ (послуги імпресаріо); організовування виставок на культурні або освітні потреби; організовування конкурсів (освітніх або розважальних); організовування лотерей, за виключенням тих, що надаються в режимі он-лайн; організовування показів мод на розважальні потреби; організовування розважальних костюмованих заходів; організовування спортивних змагань; освітні послуги; освітні послуги, що надаються школами; переклад мови жестів; планування вечірок (розваги); послуги артистів з розважання; послуги бібліотек з видавання книжок; послуги диск-жокеїв; послуги дискотек; послуги з каліграфії; послуги з макетування, крім призначених на рекламні потреби; послуги з усного перекладу; послуги залів ігрових автоматів; послуги зоопарків; послуги інструкторів (навчання); послуги караоке; послуги кіностудій; послуги клубів (розважальні або освітні); послуги клубів здоров`я (оздоровчі та фітнес-тренування); послуги натурників для художників; послуги нічних клубів (розваги); послуги оркестрів; послуги парків атракціонів; послуги перекладачів; послуги пересувних бібліотек; послуги персональних тренерів (фітнес-тренування); послуги репортерів; послуги спортивних таборів; послуги студій записування; послуги таборів вихідного дня (розважання); послуги театральних кас; послуги фоторепортерів; послуги щодо азартних ігор, за виключенням тих, що надаються в режимі он- лайн; послуги щодо музичного композиціювання; практичне навчання (демонстрування); представляння вистав наживо; представляння естрадних вистав; представляння циркових вистав; проведення альпіністських турів у супроводі гідів; проведення екскурсійних турів; проведення занять з фітнесу; прокат акваріумів хатніх; прокат аудіоапаратури; прокат видовищних декорацій; прокат відеокамер; прокат відеомагнітофонів; прокат відеострічок; прокат звукозаписувачів; прокат іграшок; прокат ігрового обладнання; прокат кіноапаратури; прокат кінофільмів; прокат обладнання для підводного плавання; прокат освітлювальної апаратури для театральних студій або телестудій; прокат радіо- і телевізійних приймачів; прокат спортивних майданчиків; прокат спортивного обладнання, крім транспортних засобів; прокат творів мистецтва; прокат театральних декорацій; прокат тенісних кортів; прокат устатковання для стадіонів; професійна перепідготовка; професійне орієнтування (поради щодо освіти або навчання); публікування книжок, крім електронних; публікування текстів, крім рекламних; радіопередачі розважальні; релігійна освіта; розважальні послуги; створювання видовищ; створювання музичних творів; створювання радіо- і телевізійних програм; створювання фільмів, крім рекламних; субтитрування; театральні постановки; телевізійні передачі розважальні; фізичне виховування; фотографування; хронометраж спортивних подій.

25.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Космолот" (сторона-1) та Товариством з обмеженою діяльністю "Гуд продукт" (сторона-2), яке змінило найменування на ТОВ "Промікс юа", укладено договір №250520, відповідно до умов якого сторона-1 передає виключні майнові права на торговельну марку на користь сторони-2 в обсязі, що визначений у додатку № 1 до цього договору.

У додатку № 1 сторони визначили перелік послуг 41 класу МКТП, для яких зареєстровану торговельну марку, права на які передаються за договором на користь ТОВ "Гуд продукт" та які залишається за позивачем.

29.05.2020 ТОВ "Космолот" подано заяву та комплект документів про опублікування в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей стосовно часткової передачі ТОВ "Гуд продукт" права власності на торговельну марку відносно послуг 41 класу МКТП:

"забезпечування незавантажними відеозаписамив режимі онлайн; забезпечування незавантажними електронними публікаціями в режимі онлайн;забезпечування незавантажними музичними творами в режимі онлайн; забезпечування незаванатажними телевізійними програмами за допомогою відеосервісів за запитом в режимі онлайн; забезпечування незавантажними фільмами за допомогою відеосервісів за запитом в режимі онлайн; ігрові послуги, що надаються в режимі онлайн через комп`ютерну мережу; організовування лотерей в режимі онлайн; послуги щодо азартних ігор в режимі онлайн; публікування електронних книжок та журналів у режимі онлайн".

За результатами розгляду заяви, на підставі Договору від 25.05.2020 № 250520 про передачу прав інтелектуальної власності на торговельну марку Мінекономіки прийнято рішення від 10.07.2020 № 26953 про публікацію в бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України № 265266 від власника свідоцтва ТОВ "Космолот" ТОВ "Гуд продукт" стосовно частини послуг 41 класу МКТП: "забезпечування незавантажними відеозаписамив режимі онлайн; забезпечування незавантажними електронними публікаціями в режимі онлайн;забезпечування незавантажними музичними творами в режимі онлайн; забезпечування незаванатажними телевізійними програмами за допомогою відеосервісів за запитом в режимі онлайн; забезпечування незавантажними фільмами за допомогою відеосервісів за запитом в режимі онлайн; ігрові послуги, що надаються в режимі онлайн через комп`ютерну мережу; організовування лотерей в режимі онлайн; послуги щодо азартних ігор в режимі онлайн; публікування електронних книжок та журналів у режимі онлайн" (дата публікації відомостей 10.07.2020 бюлетень №13).

Внаслідок вказаної передачі майнових прав ТОВ "Космолот" залишилось власником свідоцтва № 265266 на торговельну марку щодо іншої частини послуг 41 класу МКТП.

10.07.2020 ТОВ "Гуд продукт" видано нове свідоцтво України № 265266А на торговельну марку відносно частини послуг 41 класу МКТП, зазначених вище, тобто з переліком послуг, що передбачені договором №250520 від 25.05.2020.

10.07.2020 свідоцтво на знак для товарів і послуг №265266, видане позивачу, було змінено шляхом зменшення переліку послуг класу 41 МКТП.

23.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Космолот" (правовласник) та ТОВ "Компанія "Джміль" (правонаступник) укладено договір про передачу у власність виключних майнових прав на торгівельну марку, відповідно до умов якого правовласник на умовах цього договору передає всі виключні майнові права, які випливають зі свідоцтва України № 265266 на торговельну марку "КОСМОЛОТ" для усіх послуг 41 класу, для яких вона зареєстрована. Правонаступник приймає у власність всі виключні майнові права, які випливають зі свідоцтва України № 265266 на торговельну марку "КОСМОЛОТ" для усіх послуг 41 класу, для яких вона зареєстрована. Передача прав здійснена за ціною 5000 грн.

02.03.2021 ТОВ "Космолот" подано до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) заяву та комплект документів про опублікування в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей стосовно передачі права власності в повному обсязі на торговельну марку за свідоцтвом України № 265266 для усіх послуг 41 класу МКТП, для яких її зареєстровано, від власника свідоцтва до ТОВ "Компанія "Джміль".

За результатами розгляду заяви, на підставі Договору від 23.02.2021 б/н про передачу майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку Укрпатентом прийнято рішення № 28435 від 28.04.2021 про внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України № 265266 від власника свідоцтва ТОВ "Космолот" до ТОВ "Компанія "Джміль" відносно переліку послуг 41 класу МКТП (дата публікації відомостей 28.04.2021 бюлетень № 17).

Відповідно до пункту 1 статті 18 Закону № 3689-XII власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до НОІВ.

Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в Бюлетені.

На підставі заяви власника свідоцтва України № 265266 на торговельну марку ТОВ "Компанія "Джміль" від 18.10.2021 Укрпатентом до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки внесені відомості про припинення дії вказаного свідоцтва повністю за заявою власника. Ці відомості опубліковані в Бюлетені 10.11.2021 № 45. Отже, вказане свідоцтво України на торговельну марку втратило чинність з 10.11.2021.

Зі сторони ТОВ "Космолот" оспорювані договори про передачу майнових прав на торговельну марку підписав фінансовий директор Чахвадзе Нодарі Юрійович, щодо якого у Єдиному державному реєстрі були зазначені відомості про обмеження повноважень згідно зі Статутом товариства.

Відповідно до пп. 9.10.25 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Космолот" до виключної компетенції зборів учасників належить прийняття рішень про надання згоди на вчинення правочинів, укладення договорів, угод, вчинення інших дій та операцій, або кількох взаємопов`язаних правочинів, договорів, угод інших дій та операцій:

- ціна (вартість) яких перевищує гривневий еквівалент 50000 доларів США;

- спрямованих на отримання та/або надання товариством та/або його дочірніми підприємствами фінансування (кредит, позика, та/або в будь-який іншій формі) та/або будь-яких договорів забезпечення до них;

- щодо придбання, відчуження, передачу в заставу (іпотеку), обтяження або вчинення інших правочинів чи декількох взаємопов`язаних правочинів щодо нерухомого майна товариства (незалежно від його вартості, окрім правочинів щодо оренди товариством нерухомого майна);

- що можуть призвести до виникнення прав третіх осіб на будь-яке майно товариства, вартість якого (незалежно від валюти платежу) перевищує гривневий еквівалент 50 000,00 доларів США;

- за яким товариство виступатиме гарантом, заставо-, іпотекодавцем, поручителем за зобов`язаннями будь-яких третіх осіб;

- щодо відчуження та/або обтяження будь-яким чином будь-яких рухомих та/або нерухомих активів товариства;

- щодо передоручення, пов`язаного з діяльністю товариства;

- щодо розпорядження, в т.ч. відчуження будь-яким способом, нематеріальними активами, в т.ч. об`єктами інтелектуальної власності.

При цьому, п. 10.15.1 статуту ТОВ "Космолот" передбачено, що підписання будь-якого документу, договору (правочину) або платіжного доручення, розпорядження активами (або кількох пов`язаних між собою угод (правочинів, платіжних доручень, інших зобов`язань, розпорядження активами) з однією особою) пов`язаного та спрямованого на реалізацію/виконання рішення зборів учасників з питань, передбачених пп. 9.10.25 статуту - здійснюється спільно Генеральним директором та Фінансовим директором товариства.

Отже, для підписання спірних договорів Зборами учасників мало бути прийнято рішення про надання згоди на вчинення таких правочинів, а також вони мали бути підписані спільно Генеральним директором та Фінансовим директором Товариства.

Разом з тим, положеннями п. 10.18 статуту ТОВ "Космолот" передбачено, що в разі припинення повноважень або усунення Генерального директора товариства від виконання обов`язків, або з інших причин, збори учасників можуть призначити фінансового директора тимчасово виконувати обов`язки генерального директора товариства, фінансовий директор, призначений в такий спосіб виконуючим обов`язки генерального директора товариства, при представництві товариства та вчиненні правочинів діє в межах повноважень генерального директора товариства.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази прийняття загальними зборами учасників ТОВ "Космолот" рішення про надання згоди на вчинення оспорюваних договорів, як і відсутні докази призначення фінансового директора тимчасово виконувати обов`язки генерального директора товариства, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Чохвадзе Н.Ю. при підписанні договорів діяв з перевищенням повноважень, передбачених Статутом товариства.

Відповідно до частин першої та другої статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно зі статтею 421 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до частини першої статті 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Пунктом 2 статті 16 Закону № 3689-XII встановлено, що свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом.

Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору. Договір про передачу права власності на торговельну марку і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на торговельну марку або видачу ліцензії на використання торговельної марки. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в Бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених НОІВ, з одночасним внесенням їх до Реєстру (пункт 7, 9 Закону № 3689-XII ).

Згідно з частиною першою, четвертою статті 1113 ЦК України за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що є суб`єктом майнових прав на об`єкт права інтелектуальної власності) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. Майнові права інтелектуальної власності переходять до набувача за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності з моменту його укладення, якщо інше не встановлено договором або законом. Майнові права інтелектуальної власності, набуття яких відповідно до положень цього Кодексу чи іншого закону пов`язується із їх державною реєстрацією, переходять до набувача за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності з моменту такої державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 1114 ЦК України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Позивач не довів обставин того, що набувачі майнових прав за оспорюваним договорами відповідач-1 та відповідач-3 були обізнані про такі обмеження чи мали можливість дізнатися про обмеження повноважень Чохвадзе Н.Ю. на підписання договорів.

У зв`язку з цим належить погодитись із судом першої інстанції про відсутність підстав для висновку, що відповідачі діяли недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знали про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинні були, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це, враховуючи, що правомірність правочину презюмується (ст. 204 Цивільного кодексу України), та будучи обізнаними з умовами спірних договорів та статуту, не встановили відсутність повноважень директора на укладення спірних договорів.

За ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України).

Наведена норма застосовується, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, та з наступним схваленням такого правочину цією особою, яке полягає у вчиненні дій, що свідчать про прийняття його до виконання.

При цьому, наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, передача транспортних засобів, зняття їх з обліку із наданням усіх необхідних документів та прийняття часткової або повної оплати за спірними договорами).

Такі правові висновки в подібних правовідносинах наведені в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №5013/492/12, а також в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/11163/17.

Як вірно встановив суд першої інстанції, в період з 25.05.2020 (дата укладення першого оспорюваного договору) до 17.09.2024 засновниками (учасниками) ТОВ "Космолот" були ОСОБА_1 та ЛАКІ482 ЛТД (кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_1 ).

Тобто, у вказаний період фактичний контроль за діяльністю товариством належав ОСОБА_1 , зокрема, останній міг забезпечити участь у загальних зборах учасників товариства та ухвалювати будь-які рішення, віднесені до їх компетенції, в тому числі і призначення директора товариства.

У зв`язку з цим, колегія суддів відхиляє та вважає безпідставними посилання скаржника в апеляційній скарзі на обставини відсутності контролю над товариством та неможливості ОСОБА_1 вчиняти дії з управління товариством до моменту визнання в судовому порядку рішень загальних зборів від 09.08.2019 та від 19.08.2019.

Слід зазначити, що посилання на рішення у справі № 910/4528/24 з огляду на предмет позову - оскарження рішення загальних зборів учасників товариства від 09.08.2019 та від 19.08.2019 про зміну генерального директора ТОВ "Космолот", є безпідставним, оскільки оспорювані у даній справі правочини були укладені фінансовим директором Чохвадзе Н.Ю. , а не генеральним директором товариства, законність призначення на посаду якого є предметом судового розгляду у вказаній справі.

Одночасно, відповідно до п. 9.10.6 та 9.10.7 статуту позивача до виключної компетенції зборів учасників належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства, визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про виявлені контролюючим органом товариства порушення у діяльності виконавчого органу, зокрема, в частині укладення спірних договорів.

Крім того, як під час укладення спірних договорів, так і протягом періоду перебування торговельної марки "Космолот" у власності відповідача-2 у позивача та його учасників, зокрема, ОСОБА_1 не виникало будь-яких сумнівів щодо дійсності спірних договорів, а також були відсутні будь-які претензії щодо використання спірної торговельної марки іншою особою.

Даний позов поданий у жовтні 2024 року після відчуження ОСОБА_1 своєї частки в статутному капіталі товариства у вересні 2024 року на користь ОСОБА_3 .

Варто відзначити, що спірна торговельна марка за час володіння нею відповідачем-2 широко використовувалась у засобах масової інформації, що також підтверджується матеріалами справи, а відтак позивач та його учасники не могли бути не обізнані про обставини відчуження торговельної марки на користь відповідачів.

Тобто, позивач та ОСОБА_1 як учасник самого товариства та кінцевий бенефіціарний власник іншого учасника товариства були обізнані із вибуттям із власності спірної торговельної марки та не були обмежені в можливості захищати свої права та інтереси щодо неї, проте протягом більше чотирьох років не здійснювали жодних дій направлених на визнання спірних договорів недійсними та повернення у власність спірної торговельної марки, що свідчить про схвалення оскаржуваних позивачем правочинів у формі мовчазної згоди.

Отже правильним належить визнати висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Гравітіфол" про визнання недійсними договорів.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку згідно з частиною першою статті 494 ЦК України засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

Пунктом 1 та абзацом другим пункту 3 статті 13 Закону № 3689-XII встановлено, що одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва НОІВ здійснює державну реєстрацію торговельної марки, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Порядок ведення Реєстру і склад відомостей, що мстяться у Реєстрі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. До Реєстру за ініціативи власника свідоцтва можуть бути внесені зміни згідно з установленим переліком можливих змін.

Згідно з пунктами 2.3 та 2.4 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 № 10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2002 № 64/6352 (далі - Положення про реєстр), у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості щодо, зокрема, зміни, пов`язаної зі зміною особи власника (власників) свідоцтва. Підставою для внесення відомостей до реєстру є: рішення Державної служби (на сьогодні УКРНОІВІ); рішення судових органів; клопотання або заява власника (власників) свідоцтва.

Таким чином, під поняттям "факт передання прав", яке вживається у частині другій статті 1114 ЦК України, має розумітись повне або часткове відчуження цих прав, що тягне зміну правовласника.

Отже, обов`язковій державній реєстрації підлягає не договір про передання прав інтелектуальної власності на торговельну марку, а сам факт передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, набуття прав на яку відбувається після її державної реєстрації та видачі відповідного свідоцтва.

Лише після державної реєстрації факту передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності шляхом внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про таку передачу, правонаступник набуває усіх майнових прав інтелектуальної власності, передбачених законодавством України в сфері правової охорони торговельних марок.

Така правова позиція викладена у абзаці другому пункту 67 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" державна реєстрація прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) засвідчується свідоцтвом України на знак для товарів і послуг, з видачею якого закон і пов`язує набуття відповідних прав. Отже, оскільки право інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) набувається з моменту відповідної реєстрації, то й договір про передання виключних майнових прав на такий об`єкт хоча й має виконуватися сторонами з моменту його підписання, але безпосередньо не надає новому власникові виключних майнових прав на знак для товарів і послуг (торговельну марку), які переходять до нього лише з моменту здійснення державної реєстрації. Якщо така реєстрація не відбулася, особа, якій за договором передавалося право власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку), не набуває права власника за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг».

07.12.2020 між Товариством з обмеженою діяльністю "Гуд продукт", яке перейменоване на ТОВ "Промікс юа", та ТОВ "Спейсикс" укладено договір про передання майнових прав інтелектуальної власності на торгівельну марку №071222020/01, відповідно до якого ТОВ "Спейсикс" отримало виключні майнові права на торгівельну марку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 .

08.12.2020 ТОВ "Гуд продукт" подано до Укрпатенту заяву та комплект документів про опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей стосовно передачі права власності в повному обсязі на торговельну марку за свідоцтвом України № 265266А для усіх послуг 41 класу МКТП, для яких її зареєстровано, від власника свідоцтва до ТОВ "Гуд продукт" до ТОВ "Спейсикс".

За результатами розгляду заяви, на підставі Договору від 07.12.2020 № 07122020/01 про передання майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку Укрпатентом прийнято рішення від 28.12.2020 № 27800 про внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України № 265266А від власника свідоцтва ТОВ "Гуд продукт" до ТОВ "Спейсикс" відносно переліку послуг 41 класу МКТП, для яких вона зареєстрована (дата публікації відомостей 28.12.2020 бюлетень № 24).

Отже, станом на час звернення із даним позовом у жовтні 2024 року, дія свідоцтва України № 265266 припинена у зв`язку з відмовою від нього, а відповідач-2 є власником свідоцтва України № 265266А на торговельну марку "КОСМОЛОТ".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про витребування майнових прав суд першої інстанції зазначив, що оскільки вони є похідними від вимог про визнання недійсними договорів то їх задоволення залежить від задоволення основних вимог.

Позивач у апеляційній скарзі стверджує, що заявлені позовні вимоги про витребування у ТОВ "Спейсикс" та ТОВ "Компанія "Джміль" майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку є самостійними вимогами та не пов`язані із фактом розгляду судом вимог щодо надання правової оцінки дійсності/недійсності правочинам, які були в ланцюгу юридичних механізмів протиправного заволодіння майном Товариства і суд першої інстанції був зобов`язаний здійснити розгляд заявлених позовних вимог та надати їм відповідну правову оцінку, а не ухилятись від такого обов`язку із формальних неправомірних підстав.

Відповідно до частини першої статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Як слушно зазначила УКРНОІВІ у письмових поясненнях, твердження позивача з цього питання є не послідовними та суперечливими, оскільки у позовній заяві (стор. 17) вказано, що похідною вимогою від вимоги про визнання вказаного Договору недійсним є вимога про витребування майнових прав інтелектуальної власності в обсязі, який є предметом зазначеного Договору № 25020 від 25.05.2020. Також похідною вимогою від вимоги про визнання вказаного Договору недійсним є вимога про визнання недійсним повністю свідоцтва на знак для товарів і послуг № 265266А, оскільки воно було видане внаслідок подання заявки ТОВ "Гуд продукт" з порушенням прав позивача.

Як вказано у позовній заяві, звертаючись в суд, позивач має на меті ефективний захист своїх прав на майно, які були порушені, шляхом визнання недійсними двох договорів про передачу майнових прав інтелектуальної власності на спірні свідоцтва України на торговельні марки та, як наслідок, визнання недійсним свідоцтва України № 265266А, витребування у відповідача-1 та відповідача-2 майнових прав на торговельні марки за спірними свідоцтвами.

Колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту прав є неналежним та неефективним.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/18962/20 (далі - постанова ВС № 910/18962/20), звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (пункт 5.8 вказаної постанови).

Частина перша, друга статті 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Як зазначено у пункті 5.9 постанови ВС № 910/18962/20, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких гуртуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечувати поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (пункт 5.14 та 5.15 постанови ВС № 910/18962/20).

Позивачем не враховано, що спірні договори про передачу майнових прав інтелектуальної власності пройшли передбачену законодавством державну реєстрацію, відомості про що внесені до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки та здійснено їх офіційну публікацію.

За результатами такої державної реєстрації спірних договорів, відбулася зміна правовласника за свідоцтвами України № 265266 та № 265266А, разом з тим, позовні вимоги про витребування у відповідачів майнових прав інтелектуальної власності за вказаними свідоцтвами не відновлюють позивача у порушених правах, а задоволення цієї позовної вимоги не призведе до зміни правовласника у Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки, а отже не сприятиме відновленню становища, яке існувало до порушення прав позивача.

При цьому, позивач не пред`являє жодних позовних вимог до УКРНОІВІ як особи, яка уповноважена здійснювати відповідну реєстрацію прав інтелектуальної власності та вести відповідні реєстри.

Слід також вказати, що рішення суду про витребування майнових прав інтелектуальної власності неможливо виконати в натурі, позаяк майнові права не є річчю матеріального світу, не можуть вибути з володіння власника. Таке порушене право інтелектуальної власності суд може захистити шляхом його визнання за позивачем як власником, оскільки відповідачі беззаперечно заперечують будь-яке право позивача на спірну торговельну марку.

Як було установлено вище, на підставі пункту 1 статті 18 Закону № 3689-XII до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки були внесені відомості про припинення дії свідоцтва України № 265266 у зв`язку з відмовою від нього власника. Ці відомості опубліковані в Бюлетені 10.11.2021 № 45.

Тобто, майнові права інтелектуальної власності за свідоцтвом України № 265266 відносно послуг 41 класу МКТП нечинні з 10.11.2021.

Також, позивач просить витребувати у ТОВ "Спейсикс" (відповідач-2) майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України № 265266А щодо послуг 41 класу МКТП та одночасно визнати недійсним повністю вказане свідоцтво на підставі підпункту (в) пункту 1 статті 19 Закону № 3689-XII, у зв`язку з видачею свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав позивача.

Відповідно до пункту 1, 2, 3 статті 19 Закону № 3689-XII свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони;

б) наявності у свідоцтві елементів зображення торговельної марки та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

При визнанні свідоцтва чи його частини недійсними НОІВ повідомляє про це у своєму Бюлетені. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності з дати, наступної за датою подання заявки.

Отже, після внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про визнання недійсним свідоцтва України № 265266А відносно послуг 41 класу МКТП та здійснення відповідної публікації в Бюлетені, майнові права інтелектуальної власності за цим свідоцтвом будуть вважатися нечинними з дати подання заявки № m 2018 18783, тобто з 10.08.2018.

З огляду на це, одночасне витребування майнових прав інтелектуальної власності за спірним свідоцтвом та припинення цих майнових прав є взаємовиключними діями, що не призведуть до поновлення порушеного права позивача та відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Слід зазначити, що заявка № m 2018 18783 від 10.08.2018 була подана на реєстрацію та за якою у подальшому видано свідоцтво України № 265266 на торговельну марку ТОВ "Космолот" (позивачу), а свідоцтво України № 265266А видано 10.07.2020 ТОВ "Гуд продукт" внаслідок передачі прав власника свідоцтва ТОВ "Космолот" відповідно до Договору від 25.05.2020 № 250520 (рішення Мінекономіки від 10.07.2020 № 26953) стосовно частини послуг 41 класу МКТП: "забезпечування незавантажними відеозаписамив режимі онлайн; забезпечування незавантажними електронними публікаціями в режимі онлайн; забезпечування незавантажними музичними творами в режимі онлайн; забезпечування незаванатажними телевізійними програмами за допомогою відеосервісів за запитом в режимі онлайн; забезпечування незавантажними фільмами за допомогою відеосервісів за запитом в режимі онлайн; ігрові послуги, що надаються в режимі онлайн через комп`ютерну мережу; організовування лотерей в режимі онлайн; послуги щодо азартних ігор в режимі онлайн; публікування електронних книжок та журналів у режимі онлайн" (дата публікації відомостей 10.07.2020 бюлетень №13), а не внаслідок подання заявки ТОВ "Гуд продукт" (для реєстрації торговельної марки) з порушенням прав позивача.

Відтак, свідоцтво України № 265266А на торговельну марку не може бути визнано недійсним з підстав, визначених пунктом 1 статті 19 Закону № 3689-XII.

За таких обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові і в цій частині, і в позовних вимогах про витребування майнових прав на торговельну марку належить відмовити в тому числі і з огляду на невідповідність змісту порушеного права обраному способу його захисту.

Щодо додаткового рішення слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Спейсикс" подало заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу, в якій просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 200 000 грн.

Позивач подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до яких заперечує проти задоволення заяви з огляду на те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

В обґрунтування заявлених судових витрат відповідач-2 посилається на наступні докази: договір про надання правової допомоги б/н від 07.05.2024, додаток №3 від 10.10.2024 до вказаного договору, додаткова угода б/н від 10.10.2024, акт надання послуг №1 від 06.02.2025, звіт про обсяг наданих послуг б/н від 06.02.2025 та рахунок №1 від 06.02.2025.

З матеріалів справи вбачається, що між Адвокатським об`єднанням "АДВОКАТИ НОН-СТОП" (адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спейсикс" (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги б/н від 07.05.2024 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту, обсяг якої визначається в актах наданих послуг до цього договору або іншим чином письмово погоджується сторонами, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Із змісту додатка №3 від 10.10.2024 до Договору вбачається, що адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання щодо надання клієнту професійної правничої допомоги у справі №910/12284/24, а також сторони дійшли згоди про те, що гонорар адвокатського об`єднання буде погоджено у додатковій угоді.

Так, додатковою угодою від 10.10.2024 до додатка №3 від 10.10.2024 до Договору сторони погодили, що гонорар адвокатського об`єднання за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції складає 200000 грн, який сплачується протягом 30 днів з дня ухвалення рішення суду у справі №910/12284/24.

Відповідно до акту надання послуг №1 від 06.02.2025 та звіту про обсяг наданих послуг від 06.02.2025 адвокатським об`єднанням було надано послуги з підготовки та подання до Господарського суду міста Києва відзиву на позовну заяву, підготовки та подання заперечення та участь у підготовчих/судових засіданнях Господарського суду міста Києва у справі №910/12284/24 (5 засідань), на що витрачено загалом 27 годин.

В даному випадку, суд першої інстанції дійшов висновку про неспівмірність та необґрунтованість заявлених позивачем витрат на послуги правничої допомоги із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат є необґрунтованим, погодився із доводами позивача про те, що спір у даній справі не був складним, а обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт не виходив за межі передбачених процесуальним законодавством прав та обов`язків відповідача, необхідних для захисту його інтересів.

Взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем-2 документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим належить покласти на позивача судові витрати відповідача-2 на правову допомогу у розмірі 50 000 грн.

У апеляційній скарзі позивач не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, просить зменшити розмір витрат на правову допомогу, яку просить стягнути відповідач-2 з позивача до 0 (нуль) гривень.

Так, за доводами позивача, дана справа не була складною, згідно акту надання послуг №1 від 06.02.2025 до додатку №3 від 10.10.2024 до договору про надання правової допомоги б/н від 07.05.2024 представник відповідача надав 3 послуги, а саме був складений відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь та відвідування 5 судових засідань.

Щодо часу адвоката витраченого на виконання відповідних робіт, які зазначено в звіті про обсяг наданих послуг від 06.02.2025 до додатку №3 від 10.10.2024 до договору про надання правової допомоги б/н від 07.05.2024 року, представником відповідача на всю справу, включаючи складання процесуальних документів та відвідування судових засідань, було витрачено всього 27 годин часу. Тобто за період розгляду справи з листопада 2024 року до лютого 2025 року, трохи більше половини робочого тижня який встановлений в Україні 40 робочих годин на тиждень.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В даній справі обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт обмежився складанням звичайних процесуальних документів, відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь, тобто не виходив за межі передбачених процесуальним законодавством прав та обов`язків відповідача. Ціна позову в даній справі складала 5 000 (п`ять тисяч) гривень, що в свою чергу в 40 разів менше бажаної правової допомоги. Публічного інтересу в даній справі не було.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір витрат, які підлягають стягненню з позивача з огляду на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем-2 документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру. При цьому, позивач не надав суду докази на підтвердження нерозумності вартості послуг адвоката як і не спростував невідповідність обсягу наданих послуг з їх вартістю, що присуджена до відшкодуванню судом в оскарженому додатковому рішенні суду.

Позивач не навів достатніх та беззаперечних доводів в обґрунтування вимог апеляційної скарги, у зв`язку з чим скаргу належить залишити без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 та додаткового рішення від 26.02.2025 у даній справі не вбачається.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді належить покласти на скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравітіфол" у зв`язку з відхиленням апеляційної скарги.

Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравітіфол" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/12284/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.07.2025.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

Б.В. Отрюх