Рішення від 02.07.2025 по справі 927/305/25

Іменем України

РІШЕННЯ

02 липня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/305/25 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., секретар судового засідання Ткачова А. Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури,

вул. Шевченка,1, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114,

в інтересах держави в особі

позивача: Корюківської міської ради,

вул. Бульварна, 6, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300, код ЄДРПОУ 04061760,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕМЛЕТРЕЙД,

вул. Маккейна Джона, буд. 16, кімната 4, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 43546959,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОС-2023,

вул. Шкільна, 23, с. Стопилка, Корюківського району, Чернігівська область, 15321,

код ЄДРПОУ 45358009,

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 11-А, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 39764881,

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Представники сторін:

прокурор: Шиленко М.В.

Заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Корюківської міської ради подано позов про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕМЛЕТРЕЙД та Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОС-2023 на користь держави в особі Корюківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, площею 2,000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області.

Позовні вимоги з посиланням на статтю 152 Земельного кодексу України, статтю 387 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-17389/14-20-сг від 07.12.2020 з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 125 Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372 із земель державної власності була передана безоплатно у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) для ведення особистого селянського господарства, яка в подальшому була відчужена нею на користь ТОВ "ЗЕМЛЕТРЕЙД" за договором купівлі-продажу від 27.01.2021, яке, у свою чергу, передало спірну земельну ділянку в користування на 10 років Товариству з обмеженою відповідальністю КОЛОС-2023 на підставі договору оренди землі.

Порушення вимог земельного законодавства полягає у тому, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на час отримання спірної земельної ділянки вже використала своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, отримавши на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.11.20 №25-16958/14-20-сг у приватну власність земельну ділянку площею 2га кадастровий номер 7420385500:11:000:0556 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.

Ухвалою від 03.04.2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 30.04.2025 року, 10:30.Залучив до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 . Встановив учасникам судового процесу строки для подання письмових заяв.

Ухвалою від 01.04.2025 суд заяву про вжиття заходів забезпечення позову Чернігівської окружної прокуратури від 27.03.25 №55-77-2596вих.25 задовольнив повністю. Постановив накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області (номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 37062627 від 24.06.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію 52852063 від 26.06.2020), право власності на яку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД» (вул. Берегова, 210, м. Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 43546959).

Ухвалою від 08.04.2025 суд задовольнив заяву Чернігівської окружної прокуратури про виправлення описки в описовій та резолютивній частинах ухвали суду від 01.04.2025, виправив описки, допущені в тексті ухвал Господарського суду Чернігівської області від 01.04.2025 та від 03.04.2025 у справі №927/305/25 - стосовно кадастрового номеру земельної ділянки, яка є предмету спору. Постановив правильним кадастровим номером земельної ділянки, яка є предметом спору вважати - "7422487900:08:000:0372", замість неправильного - "742487900:08:000:0372".

У підготовчому засіданні 30.04.2025 суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 22.05.2025, 10:00.

Ухвала суду від 03.04.2025, надіслана прокуратурі, позивачу, відповідачу-1 та Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області в їх електронний кабінет, доставлена сторонам 02.04.2025, про що свідчать довідки Господарського суду Чернігівської області.

Ухвала суду від 03.04.2025, надіслана на поштову адресу відповідача-2 - ТОВ «Колос-2023», зазначену у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася неврученою із позначкою пошти адресат відсутній за вказаною адресою.

Ухвала суду від 03.04.2025, надіслана на поштову адресу третьої особи ОСОБА_2 , повернута відділенням зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Позивач, відповідач-1, відповідач-2 та треті особа не скористалися правом на участь у підготовчому засіданні, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.

Суд дійшов висновку, що неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку відсутній за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідач-2 та третя особа у справі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвал на поштову адресу відповідача-2 та третій особі у справі, враховуючи повернення ухвал із відміткою поштового відділення: адресат відсутній за вказаною адресою, суд доходить висновку про належне повідомлення учасників судового процесу про наявне позовне провадження у справі №927/305/25.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідач-1 та відповідач-2 не скористалися процесуальним правом на участь у судовому засіданні та подання відзиву на позов.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд дійшов висновку, що неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки відповідач-1 та відповідач-2 не подали відзив у встановлений судом строк без поважних причин, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

22.05.2025 суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.06.2025, 10:30.

10.06.2025 від третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, яке задоволено судом.

В судовому засіданні 18.06.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 02.07.2025,11:00.

У судове засідання 28.02.2024 прибув прокурор.

Інші учасники справи не скористалися правом на участь у судовому засіданні.

Додаткових заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

У судовому засіданні 28.02.2024 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши та оцінивши подані докази, вислухавши пояснення прокурора господарський суд встановив:

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 07.12.2020 №25-17389/14-20-СГ, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України згідно з додатком для ведення особистого селянського господарства на території Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області та надання у власність громадянам України земельні ділянки загальною площею 104,0000 га, в тому числі: ріллі 87,0093, сіножатей 16,4171 га, пасовищ пасовищ - 0,5736 га із, земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, відповідно до додатку, зокрема, ОСОБА_1 надано земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з додатком до наказу від 07.12.2020 №25-17389/14-20-СГ ОСОБА_1 надано земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 07.12.2020 №25-17389/14-20-СГ державним реєстратором державним реєстратором Олишівської селищної ради Комовою Ю.М. 03.12.2020 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, номер запису 39594741.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.01.2021, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Біндюгіною М.О., зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372 ОСОБА_1 відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЛЕТРЕЙД".

У Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Біндюгіною М.О. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер: 161 від 27.01.2021 внесено відповідний запис про реєстрацію права власності за ТОВ "ЗЕМЛЕТРЕЙД" (рішення про державну реєстрацію від 27.01.2025).

У матеріалах справи також наявний наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 26.11.2020 №25-16958/14-20-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області. Згідно з наказом від 26.11.2020 № 25-16958/14-20-сг ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, у тому числі ріллі 2,0000 га (кадастровий номер 7420385500:11:000:0556) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.11.2020 № 18-35196/16-20-СГ, 03.12.2020 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 7420385500:11:000:0556.

27.03.2023 року між ТОВ «Колос-2023» та ТОВ «Землетрейд» укладено договір оренди землі №35-27/07/2023, за умовами якого ТОВ «Землетрейд» надає, а ТОВ «Колос-2023» приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 7422487900:08:000:0372, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Корюківський район, Рибинська сільська рада. Договір укладено на 10 років, до 27.07.2033. Право оренди за договором оренди землі зареєстровано за ТОВ «Колос-2023» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.08.2023, номер запису 51479157.

Прокурор вважає, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372 вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатне отримання земельної ділянки одного виду використання, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у добросовісного набувача - ТОВ Землетрейд.

Бездіяльність Корюківської міської ради у захисті інтересів держави стала підставою для звернення з даним позовом до суду.

Корюківська міська рада підтримує позовні вимоги Чернігівської окружної прокуратури у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як випливає з матеріалів справи, Чернігівською окружною прокуратурою 27.02.2025 на адресу Корюківської міської ради було скеровано лист №55-77-1836вих-25 із викладенням факту повторного безоплатного отримання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, що розташована на території Рибинської сільської ради, та пропозицією вжиття заходів щодо повернення земельної ділянки у комунальну власність, у тому числі в судовому порядку.

Станом на день звернення з позовною заявою до суду заходів щодо повернення земельної ділянки Корюківською міською радою вжито не було, що свідчить про бездіяльність компетентного державного органу.

Враховуючи значимість порушення інтересів держави та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, з огляду на дотримання прокурором вимог ст.23 ЗУ "Про прокуратуру", вбачаються обґрунтовані підстави для представництва (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18).

Повернення у власність держави незаконно приватизованої земельної ділянки та відновлення можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого державного ресурсу, що становить державний інтерес, що узгоджується із правовою позицією ЄСПЛ, п.п.70-71 рішення від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України, п.54 рішення від 02.11.2004 у справі Трегубенко проти України.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати в приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (частини 1 та 2 статті 84 ЗК України).

Згідно з приписами статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або в користування для всіх потреб.

За правилами частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в частини 3 статті 116 ЗК України).

За частиною 4 вказаної статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 №15, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області має право передавати у власність або в користування землі державної власності сільськогосподарського призначення на території Чернігівської області, але в порядку, визначеному чинним законодавством.

Спірна земельна ділянка кадастровий номер 7422487900:08:000:0372 на момент прийняття рішення про її надання ОСОБА_1 (26.11.2020) розташована на території Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

06.12.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», яким розділ V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" доповнено пунктом 6-1: 1) у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади); 4) сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади; 12) під час проведення реорганізації юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та/або їхніх виконавчих комітетів повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Рибинська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Корюківської міської ради.

Отже, правонаступником всіх прав та обов`язків Рибинської сільської ради стала Корюківська міська рада.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-ІХ від 28.04.2021, який набрав чинності 27.05.2021, розділ X Земельного кодексу України "Перехідні положення" доповнено п. 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Таким чином, спірна земельна ділянка кадастровий номер 7422487900:08:000:0372 перебуває у комунальній власності Корюківської міської ради Чернігівської області.

Як встановлено судом, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 07.12.2020 №25-17389/14-20-СГ, державним реєстратором державним реєстратором Олишівської селищної ради Комовою Ю.М. 03.12.2020 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, номер запису 39594741.

Водночас, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.11.2020 № 25-16958/14-20-сг отримала у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 7420385500:11:000:0556 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.

Отже, ОСОБА_1 в момент набуття у власність земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372 фактично повторно скористався своїм правом, передбаченим ст.116 ЗК України, тобто отримала таку ділянку з порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

На момент ухвалення рішення у цій справі, право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, зареєстровано за ТОВ "ЗЕМЛЕТРЕЙД" (рішення про державну реєстрацію від 27.01.2021).

Статтею 387 Цивільного кодексу України установлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

За приписами частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якою обґрунтовано заявлений позов, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння (1); було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння (2); вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (3). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зі змісту вказаних норм убачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник, а відповідачем - незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому, незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предметом доказування в справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують: право власності на витребуване майно; вибуття його з володіння позивача; перебування його в натурі в відповідача; обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння власника.

Велика Палата Верховного Суду зазначає про те, що у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (див. зокрема пункти 85, 114, 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадженням № 14-208цс18). (Постанова ВП ВС від 16.02.2021 по справі № 910/2861/18 (№ в ЄДРСР 95439658).

Власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Аналогічна позиція викладена в постанові ВП ВС від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (№ в ЄДРСР 87902138).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 зроблено висновок, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 (пункт 146) у справі № 359/3373/16-ц вказала, що набуття особою права володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право з власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі №200/606/18 та інших.

У пункті 147 вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Кінцевим володільцем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372 на теперішній час є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЛЕТРЕЙД", яке зареєстровано як її власник, тоді як ТОВ «Колос-2023» використовує ділянку на умовах договору оренди.

Судом встановлено неправомірність набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, а у подальшому відчуження ОСОБА_1 такої ділянки на користь ТОВ "ЗЕМЛЕТРЕЙД". А отже, ОСОБА_1 не мала права відчужувати спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, а тому вимоги прокурора щодо витребування з володіння власника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЛЕТРЕЙД", на користь Корюківської міської ради земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Враховуючи те, що ТОВ «Колос-2023» використовує ділянку на умовах договору оренди суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372 у орендаря - ТОВ «Колос-2023».

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Тобто, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Натомість суд констатує, що всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на спростування правових та фактичних підстав для задоволення позову відповідачем суду не надано.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Ухвалою суду від 01.04.2025 суд заяву про вжиття заходів забезпечення позову Чернігівської окружної прокуратури від 27.03.25 №55-77-2596вих.25 задовольнив повністю, наклав арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області (номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 37062627 від 24.06.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію 52852063 від 26.06.2020), право власності на яку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД» (вул. Берегова, 210, м. Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 43546959).

У відповідності до ч.7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи, що судом задоволено позов в частині вимоги про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕМЛЕТРЕЙД» земельної ділянки з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 01.04.2025 не підлягають скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача-1 підлягає стягненню на користь прокуратури судовий збір у сумі 4542,00 грн.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕМЛЕТРЕЙД (вул. Маккейна Джона, буд. 16, кімната 4, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 43546959) на користь держави в особі Корюківської міської ради (вул. Бульварна, 6, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300, код ЄДРПОУ 04061760) земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, площею 2,000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕМЛЕТРЕЙД (вул. Маккейна Джона, буд. 16, кімната 4, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 43546959) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код 02910114) судовий збір в сумі 4542,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2025.

Суддя М.В. Фесюра

: http://www.reyestr.court.gov.ua