Постанова від 07.10.2025 по справі 927/305/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2025 р. Справа№ 927/305/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Мальченко А.О.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Романенко К.О.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 07.10.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 02.07.2025 (повний текст рішення складено та підписано 08.07.2025)

у справі № 927/305/25 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Корюківської міської ради,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Землетрейд»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-2023»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2025 року Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Корюківської міської ради про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Землетрейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-2023» на користь держави в особі Корюківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, площею 2,000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області.

Позовні вимоги з посиланням на статтю 152 Земельного кодексу України, статтю 387 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-17389/14-20-сг від 07.12.2020 з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 125 Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372 із земель державної власності була передана безоплатно у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для ведення особистого селянського господарства, яка в подальшому була відчужена нею на користь ТОВ «Землетрейд» за договором купівлі-продажу від 27.01.2021, яке, у свою чергу, передало спірну земельну ділянку в користування на 10 років Товариству з обмеженою відповідальністю «Колос-2023» на підставі договору оренди землі.

Порушення вимог земельного законодавства полягає у тому, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на час отримання спірної земельної ділянки вже використала своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, отримавши на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.11.20 №25-16958/14-20-сг у приватну власність спірну земельну ділянку площею 2га, кадастровий номер 7420385500:11:000:0556, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2025 у справі №925/305/25 позовні вимоги задоволено частково.

Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Землетрейд» на користь держави в особі Корюківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, площею 2,000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою «Землетрейд» на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 4542,00 грн.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову з посиланням на положення статті 388 Цивільного кодексу України мотивовано тим, що оскільки судом встановлено неправомірність набуття ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки, остання не мала права відчужувати таку земельну ділянку ТОВ "Землетрейд".

При цьому, враховуючи те, що ТОВ «Колос-2023» використовує ділянку на умовах договору оренди суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372 у орендаря - ТОВ «Колос-2023».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Чернігівська обласна прокуратура звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2025 по справі №927/305/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-2023» земельної ділянки з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372 площею 2 га та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги прокуратура зазначає, що з огляду на те що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності територіальної громади в особі Корюківської міської ради незаконно, тобто поза волею власника земель, вбачалися підстави для звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування зазначеної земельної ділянки у ТОВ «Землетрейд» як особи, за якою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на ці земельні ділянки, у тому числі у ТОВ «Колос-2023», оскільки саме дане товариство на даний час фактично користується вказаною земельною ділянкою. При цьому, визнання недійсним договору оренди, укладеного між ТОВ «Землетрейд» та ТОВ «Колос-2023» не було б ефективним способом захисту.

Отже, на дуку прокурора, враховуючи те, що ОСОБА_1 неправомірно набула у власність спірну земельну ділянку, а тому не мала права її відчужувати ТОВ «Землетрейд», а останній передавати її в оренду ТОВ «Колос-2023», витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 07.10.2025 представники позивача, відповідачів та третіх осіб не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, окрім Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, яке заяві, поданій через систему Електронний суд 05.09.2025, просило розглядати справу без його участі.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача, відповідачів та третіх осіб.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 07.12.2020 №25-17389/14-20-СГ, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України згідно з додатком для ведення особистого селянського господарства на території Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області та надання у власність громадянам України земельні ділянки загальною площею 104,0000 га, в тому числі: ріллі 87,0093, сіножатей 16,4171 га, пасовищ пасовищ - 0,5736 га із, земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, відповідно до додатку, зокрема, ОСОБА_1 надано земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з додатком до наказу від 07.12.2020 №25-17389/14-20-СГ ОСОБА_1 надано земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 07.12.2020 №25-17389/14-20-СГ державним реєстратором державним реєстратором Олишівської селищної ради Комовою Ю.М. 03.12.2020 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, номер запису 39594741.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.01.2021, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Біндюгіною М.О., зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372 ОСОБА_1 відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Землетрейд".

У Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Біндюгіною М.О. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 161 від 27.01.2021, внесено відповідний запис про реєстрацію права власності за ТОВ "Землетрейд" (рішення про державну реєстрацію від 27.01.2025).

Крім того, з наявного у матеріалах справи наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 26.11.2020 №25-16958/14-20-СГ, останнім затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області. Згідно з наказом від 26.11.2020 № 25-16958/14-20-сг ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, у тому числі ріллі 2,0000 га (кадастровий номер 7420385500:11:000:0556) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.11.2020 № 18-35196/16-20-СГ, 03.12.2020 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 7420385500:11:000:0556, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

У подальшому, 27.03.2023 між ТОВ «Колос-2023» та ТОВ «Землетрейд» було укладено договір оренди землі №35-27/07/2023, за умовами якого ТОВ «Землетрейд» надало, а ТОВ «Колос-2023» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 7422487900:08:000:0372, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Корюківський район, Рибинська сільська рада. Договір укладено на 10 років, до 27.07.2033. Право оренди за договором оренди землі зареєстровано за ТОВ «Колос-2023» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.08.2023, номер запису 51479157.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372 вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатне отримання земельної ділянки одного виду використання, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у добросовісного набувача - ТОВ «Землетрейд».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника прокуратури, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтями 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Підстави набуття права власності передбачені у статті 328 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (стаття 327 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1-3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати в приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (частини 1 та 2 статті 84 Земельного кодексу України).

Згідно з приписами статті 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або в користування для всіх потреб.

За правилами частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в частини 3 статті 116 Земельного кодексу України).

За частиною 4 вказаної статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 №15, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області має право передавати у власність або в користування землі державної власності сільськогосподарського призначення на території Чернігівської області, але в порядку, визначеному чинним законодавством.

Спірна земельна ділянка кадастровий номер 7422487900:08:000:0372 на момент прийняття рішення про її надання ОСОБА_1 (26.11.2020) розташована на території Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

06.12.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», яким розділ V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" доповнено пунктом 6-1: 1) у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади); 4) сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади; 12) під час проведення реорганізації юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та/або їхніх виконавчих комітетів повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Рибинська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Корюківської міської ради.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, правонаступником всіх прав та обов`язків Рибинської сільської ради стала Корюківська міська рада.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-ІХ від 28.04.2021, який набрав чинності 27.05.2021, розділ X Земельного кодексу України "Перехідні положення" доповнено п. 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Таким чином, спірна земельна ділянка кадастровий номер 7422487900:08:000:0372 перебуває у комунальній власності Корюківської міської ради Чернігівської області.

Як встановлено вище, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 07.12.2020 №25-17389/14-20-СГ, державним реєстратором державним реєстратором Олишівської селищної ради Комовою Ю.М. 03.12.2020 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, номер запису 39594741.

Водночас, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.11.2020 № 25-16958/14-20-сг отримала у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 7420385500:11:000:0556 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.

Отже, ОСОБА_1 в момент набуття у власність земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372 фактично повторно скористався своїм правом, передбаченим статтею 116 Земельного кодексу України, тобто отримала таку ділянку з порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

На момент звернення прокурором з позовом до суду та ухвалення рішення у цій справі, право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, зареєстровано за ТОВ "Землетрейд" (рішення про державну реєстрацію від 27.01.2021).

Статтею 387 Цивільного кодексу України установлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно з частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якою обґрунтовано заявлений позов, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння (1); було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння (2); вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (3). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зі змісту вказаних норм убачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник, а відповідачем - незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому, незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предметом доказування в справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують: право власності на витребуване майно; вибуття його з володіння позивача; перебування його в натурі в відповідача; обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння власника.

Велика Палата Верховного Суду зазначає про те, що у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (див. зокрема пункти 85, 114, 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадженням № 14-208цс18). (Постанова ВП ВС від 16.02.2021 по справі № 910/2861/18 (№ в ЄДРСР 95439658).

Власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Аналогічна позиція викладена в постанові ВП ВС від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (№ в ЄДРСР 87902138).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 (пункт 146) у справі № 359/3373/16-ц вказала, що набуття особою права володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право з власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі №200/606/18 та інших.

У пункті 147 вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, кінцевим володільцем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372 на теперішній час є Товариство з обмеженою відповідальністю "Землетрейд", яке зареєстровано як її власник, тоді як ТОВ «Колос-2023» використовує ділянку на умовах договору оренди.

Судом встановлено неправомірність набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, площею 2 га, а у подальшому відчуження ОСОБА_1 такої ділянки на користь ТОВ "Землетрейд". А отже, ОСОБА_1 не мала права відчужувати спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, а тому вимоги прокурора щодо витребування з володіння власника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Землетрейд", на користь Корюківської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372, площею 2 га, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, враховуючи те, що ТОВ «Колос-2023» використовує ділянку на умовах договору оренди, а також положення статті 388 Цивільного кодексу України та викладені вище висновки Верховного Суду (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц), у задоволенні позовної вимоги про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 7422487900:08:000:0372 у орендаря - ТОВ «Колос-2023» слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги не спростовують означених висновків суду першої інстанцій, а відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2025 у справі №925/305/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратурина рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2025 у справі №925/305/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2025 у справі №925/305/25 залишити без змін.

Матеріали справи №927/305/25 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 06.11.2025.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді А.О. Мальченко

Ю.Б. Михальська