Ухвала від 04.07.2025 по справі 910/10365/15

УХВАЛА

04 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/10365/15

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бенедисюк I.М., Васьковський О.В., Вронська Г.О., Дроботова Т.Б., Пєсков В.Г., Рогач Л.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" - Авраміч В.О.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дагмар-Інвест"</a> - не з`явився,

Національного банку України - не з`явився,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фросбі-М" - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" (далі - ТОВ "ФК "Ю-Бейс")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дагмар-Інвест"</a> (далі - ТОВ "Дагмар-Інвест")

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Національного банку України (далі - НБУ),

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фросбі-М" (далі - ТОВ "Фросбі-М")

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

СУТЬ СПОРУ

1. 23.09.2013 Публічне акціонерне товариство "Златобанк" (як кредитодавець) та ТОВ "Фросбі-М" (як позичальник) уклали кредитний договір. На підставі цього договору кредитодавець надав позичальнику кредит у загальному розмірі 3 000 000,00 доларів США.

2. 11.10.2013 Публічне акціонерне товариство "Златобанк" (як іпотекодержатель) та ТОВ "Дагмар-Інвест" (як іпотекодавець) уклали договір іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з укладеного кредитного договору.

3. ТОВ "Фросбі-М" на підставі договорів відступлення права вимоги (цесії) набуло право вимоги до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в загальному розмірі 2 136 850,78 доларів США, у зв`язку з чим 12.02.2015 звернулося до кредитодавця з листами-заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог.

4. Після цього у 2015 році розпочалася процедура виведення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" з ринку, яка триває на сьогоднішній день.

5. Вважаючи, що позичальник не виконав взятих на себе зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасної та повної сплати процентів у строки, передбачені умовами кредитного договору, 21.04.2015 Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

6. Суди у цій справі встановили, що на розгляді в господарських судах перебувала низка інших справ щодо спорів між сторонами кредитного договору.

7. Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, в задоволенні позову відмовив, послався на преюдиційні факти, які підтверджують відсутність заборгованості, встановлені судами у інших справах.

8. ТОВ "ФК "Ю-Бейс", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Златобанк", звернулося з касаційною скаргою.

9. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо застосування ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, та принципу res judicata.

Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (стислий виклад)

10. Колегія суддів, передаючи цю справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд (далі - Об`єднана палата) звернула увагу, що скаржник у касаційній скарзі наголошує, що суд апеляційної інстанції мав надати преюдиційне значення тільки фактам, встановленим судами в межах справ №910/9544/15, №910/17681/15, №910/18212/15, №910/22361/15, а не правовій оцінці, зробленій судами в межах зазначених справ (неправильно застосовано ст.75 ГПК), та самостійно, на підставі зібраних доказів та встановлених обставин, зробити висновки щодо чинності правовідносин за Кредитним договором та наявності непогашеної заборгованості.

11. При цьому скаржник послався на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у cправі №904/1427/21, такого змісту:

"У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, від 25.03.2021 у справі №911/2961/19 зазначено, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарським процесуальним кодексом України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу" .

12. На думку колегії суддів такий висновок зі справи №904/1427/21 суперечить приписам ч.4 ст.75 ГПК, оскільки цей припис ГПК спрямований на дотримання принципу правової визначеності та його складової - res judicata; правило про звільнення від доказування має абсолютний характер, така його дія спрямована на те, щоб спір між сторонами вирішувався в одній судовій справі, а не був штучно розбитий на декілька позовів/справ, де сторони мали би можливість подавати нові докази на підтвердження тих самих фактів; інше тлумачення, яке вказує на можливість "спростування преюдиційних обставин" за допомогою нових доказів, призводить до розмивання змісту ч.4 ст.75 ГПК, а відтак до правової невизначеності - адже не зрозуміло, за яких умов, керуючись якими критеріями, суд, замість застосування приписів ч.4 ст.75 ГПК, має надати стороні можливість доводити/спростовувати за допомогою нових доказів ті чи інші обставини, що входять до предмету доказування і були вже встановлені в іншій справі за участю тих самих сторін; по суті, наведене Верховним Судом тлумачення суперечить прямому та зрозумілому змісту ч.4 ст.75 ГПК.

13. У зв`язку із цим колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування ч.4 ст.75 ГПК, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, від 25.03.2021 у справі №911/2961/19, від 30.08.2022 у cправі №904/1427/21.

14. Погодившись з вищенаведеними мотивами колегії суддів та дійшовши висновку про наявність підстав для відступу від висновку щодо застосування ч.4 ст.75 ГПК, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, від 25.03.2021 у справі №911/2961/19, від 30.08.2022 у cправі №904/1427/21, Об`єднана палата вважає за необхідне відступити також від подібних висновків щодо застосування аналогічних за змістом норм інших процесуальних кодексів (Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України), викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів інших касаційних судів, а саме: (І) Касаційного цивільного суду від 18.09.2019 у справі №357/16765/14-ц, від 25.04.2023 у справі №761/37438/20 та (ІІ) Касаційного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі №600/1876/22-а, від 25.11.2022 у справі №600/1167/22-а, від 29.02.2024 у справі№420/13121/22, від 22.09.2022 у справі №420/4977/20, від 20.12.2024 у справі №380/16592/22.

15. З цих підстав справа передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

16. 23.09.2013 Публічне акціонерне товариство "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк") (як кредитодавець) та ТОВ "Фросбі-М" (як позичальник) уклали кредитний договір №255/1/13-KL (далі - Кредитний договір), за умовами якого:

- в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позивальнику кредит, а позичальник зобов`язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору (п.1.1);

- кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкритої відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором; кредит може надаватися траншами; позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості за кредитом і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим кредитним договором, може знову отримати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією (п.1.2);

- максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 3 000 000,00 доларів США (п.1.3);

- кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 22.09.2015 включно (п.1.4);

- за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, розмір встановлюється у розмірі 14,5% річних (п.1.5);

- кредитодавець має право відмовитись від подальшого кредитування позичальника за цим договором частково або у повному обсязі та/або вимагати повернення в повному обсязі наданих кредитних коштів (в тому числі дострокового повернення) сплатити проценти за весь строк користування кредитними коштами у разі наявності та/або існування хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у випадку одноразового порушення позичальником будь-якого з боргових зобов`язань, в будь-якій їх частині, наявності виникнення випадку невиконання умов (п.3.1.4);

- договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.7.6).

17. З виписки по особовому рахунку (сформованої 17.04.2015 за період з 23.09.2013 до 16.04.2015) вбачається, що ПАТ "Златобанк" надало ТОВ "Фросбі-М" кредит у загальному розмірі 3 000 000,00 доларів США таким чином: 27.09.2013 - 1 500 000,00 доларів США; 18.10.2013 - 500 000,00 доларів США; 19.11.2013 - 500 000,00 доларів США; 10.12.2013 - 228 166,26 доларів США; 11.12.2013 - 271 833,74 доларів США.

18. 11.10.2013 ПАТ "Златобанк" (як іпотекодержатель) та ТОВ "Дагмар-Інвест" (як іпотекодавець) уклали договір іпотеки (далі - Договір іпотеки), який 11.10.2013 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрований в реєстрі за №3747. За умовами Договору іпотеки:

- договір забезпечує виконання зобов`язань, що випливають з укладеного між ТОВ "Фросбі-М" (боржник) та іпотекодержателем Кредитного договору та додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому (основне зобов`язання), за умовами якого боржник зобов`язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти, надані у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 3.000.000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення не пізніше 22.09.2015 включно, чи в інші строки, встановлені в Кредитному договорі, сплатити нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 14,5% річних, а також комісії, неустойки (пені, штрафи), всі без виключення інші платежі/суми, в розмірах, строки, у випадках та на умовах, передбачених основним зобов`язанням, відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки та витрати, що можуть виникнути у іпотекодержателя в зв`язку з укладенням, виконання основного зобов`язання та цього договору, в тому числі, але не виключно, витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, його реалізацію, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, тощо, які забезпечуються іпотекою відповідно до чинного законодавства України (п.1.1);

- предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Лісова (вул. Калініна), буд. 1б, загальна площа 1 836,6 кв. м, опис об`єкта: І А, - торгове приміщення, загальна площа 1 539,4 кв. м; а - підвальне приміщення, загальна площа 297,2 кв. м (далі - предмет іпотеки) (п.1.2);

- іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором та/або позичальником за Кредитним договором переважно перед іншими кредиторами та або позичальника задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, звернути стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) (п.3.4.1);

- іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) у випадках невиконання та/або неналежного виконання основного зобов`язання та в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням, а також у разі невиконання/неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України (п.4.1).

Судові рішення у інших справах

(1) Справа №910/9544/15

19. У цій справі ТОВ "Фросбі-М" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Златобанк" про визнання припиненими його зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором у частині боргу на загальну суму 2 136 850,78 доларів США (справа №910/9544/15).

20. Київський апеляційний господарський суд постановою від 20.07.2016 у справі №910/9544/15, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2016, визнав припиненим з 12.02.2015 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов`язання ТОВ "Фросбі-М" перед ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором в частині заборгованості за кредитом в розмірі 2 136 850,78 доларів США; визнав відсутнім у ПАТ "Златобанк" права вимоги до ТОВ "Фросбі-М" на загальну суму 2 136 850,78 доларів США за Кредитним договором.

(2) Справа №910/22361/15

21. У цій справі ПАТ "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського В.І. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Фросбі-М" про стягнення заборгованості за Кредитним договором, а саме 2 492 118,43 доларів США заборгованість за основним боргом, процентами та 539 674,96 грн штрафу та пені.

22. Господарський суд міста Києва з урахуванням обставин, встановлених у справі №910/9544/15, щодо припинення зобов`язання за Кредитним договором з 12.02.2015 на суму 2 136 850,78 доларів США, встановив, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду сума заборгованості позичальника за кредитом становила 169 349,22 доларів США (2 306 200,00 доларів США - 2 136 850,78 доларів США); обґрунтованим розміром відсотків за заявлений позивачем період (з 27.09.2013 до 19.08.2015) є 24 030,72 доларів США; обґрунтованим розміром пені є 22 999,79 грн та штрафу 5 000,00 грн.

23. Суд також встановив, що 23.05.2017 здійснено погашення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 169 349,11 доларів США (платіжне доручення №1) та у розмірі 24 030,70 доларів США (платіжне доручення №2); згідно платіжних доручень №3 та №4 від 23.05.2017 позичальником здійснено погашення пені на суму 22 999,79 грн та штрафу на суму 5 000,00 грн.

24. Господарський суд міста Києва рішенням від 14.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 та постановою Верховного Суду від 02.10.2018, провадження у справі в частині стягнення 169 349,22 доларів США заборгованості за кредитом, 24 030,72 доларів США заборгованості за процентами, 22 999,79 грн пені та 5 000,00 грн штрафу припинив у зв`язку з відсутністю предмета спору; в іншій частині позову відмовив.

(3) Справа №910/17681/15

25. У цій справі ПАТ "Златобанк" звернувся до ТОВ "Фросбі-М" з вимогами про визнання недійсним одностороннього правочину від 12.02.2015 (про зарахування зустрічних однорідних вимог), в тому числі щодо припинення зобов`язань ТОВ "Фросбі-М" за Кредитним договором.

26. Господарський суд міста Києва рішенням від 23.09.2015 у справі №910/17681/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2016, у задоволенні позову ПАТ "Златобанк" відмовив повністю.

27. Вищий господарський суд України зазначив, що правовідносини між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фросбі-М" виникли на підставі двох різних договорів: кредитного договору та договорів банківського вкладу (право вимоги за якими ТОВ "Фросбі-М" набуло за договорами про відступлення укладеними з ПАТ "Страхова компанія "Грандвіс"); погодився з судами попередніх інстанцій, що вимоги, які має ТОВ "Фросбі-М" до ПАТ "Златобанк" та вимога ПАТ "Златобанк" до ТОВ "Фросбі-М" є зустрічними, а також однорідними вимогами; подана відповідачем заява про зарахування зустрічних однорідних вимог до дати кінцевого повернення кредиту, є способом реалізації права позичальника достроково повернути кредит; оскільки заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.02.2015 була подана ним до запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Златобанк", такий правочин не суперечить приписам Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

(4) Справа №910/18212/15

28. У цій справі ПАТ "Златобанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Фросбі-М" про визнання недійсним одностороннього правочину від 12.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі щодо припинення зобов`язань ТОВ "Фросбі-М" за Кредитним договором.

29. Господарський суд міста Києва рішенням від 08.02.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 відмовив у задоволенні позову ПАТ "Златобанк" до ТОВ "Фросбі-М".

30. Вищий господарський суд України дійшов до подібних висновків, що й у справі №910/17681/15, однак з тією відмінністю, що ТОВ "Фросбі-М" набуло прав вимоги до ПАТ "Златобанк" на підставі інших договорів відступлення прав вимоги (цесії) з іншими контрагентами (фізичними особами).

Короткий зміст позовних вимог

31. У квітні 2015 року ПАТ "Златобанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Дагмар-Інвест", у якому просило в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Фросбі-М" за Кредитним договором в розмірі 2 426 876,34 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки (Договір іпотеки від 11.10.2013) шляхом продажу на прилюдних торгах нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Лісова (вул. Калініна), буд. 16 (один б), загальною площею 1 836,6 кв. м (опис об`єкта: І А, - торгове приміщення, загальна площа 1 539,4 кв. м; а - підвальне приміщення, загальна площа 297,2 кв. м) та належить на праві власності ТОВ "Дагмар-Інвест", право власності на яке зареєстроване державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.10.2013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 178113968105, номер запису про право власності: 2827087, на користь ПАТ "Златобанк", визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки відповідно до положень Закону "Про виконавче провадження" та Закону "Про іпотеку".

32. 20.05.2015 ПАТ "Златобанк" подало до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заборгованість ТОВ "Фросбі-М" за Кредитним договором станом на 17.04.2015 становить 2 376 007,62 доларів США за основним боргом і процентах та 50 868,72 грн пені, просило звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Лісова (вул. Калініна), буд. 16 (один б), загальною площею 1 836,6 кв. м (опис об`єкта: І А, - торгове приміщення, загальна площа 1 539,4 кв. м; а - підвальне приміщення, загальна площа 297,2 кв. м) що належить на праві власності ТОВ "Дагмар-Інвест".

33. Звертаючись з позовною заявою до суду позивач зазначив, що позичальник порушив зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором, а тому у позивача виникло право звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

34. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.01.2024 у задоволенні позову відмовив.

35. Суд першої інстанції виходив з такого:

- під час розгляду справи №910/22361/15 встановлено фактичний розмір заборгованості за Кредитним договором, який включає заборгованість за період, що є предметом у цій справі, а також те, що він повністю погашений; у зв`язку з припиненням (виконанням) основного зобов`язання за Кредитним договором іпотека за Договором іпотеки є також припиненою;

- оскільки на момент розгляду цієї справи набрали законної сили судові рішення у справах №910/17691/15, №910/18215/15, №910/9544/15, №910/22361/15, обставини, які були встановлені під час розгляду цих справ не підлягають доказуванню в межах цієї справи;

- позовні вимоги не є обґрунтованими, оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів наявність заборгованості за Кредитним договором, тому відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

36. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.07.2024 здійснив заміну позивача ПАТ "Златобанк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Ю-Бейс", а постановою від 28.10.2024 - залишив рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 без змін.

37. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- суд першої інстанції правильно вказав, що під час розгляду справи №910/22361/15 встановлено фактичний розмір заборгованості за Кредитним договором, який включає заборгованість за період, що є предметом у цій справі, та, що він повністю погашений;

- оскільки на момент розгляду цієї справи набрали законної сили судові рішення у справах №910/17691/15, №910/18215/15, №910/9544/15, №910/22361/15, не потребують повторного доведення обставини, які були встановлені під час розгляду цих справ щодо: 1) дійсності та правомірності односторонніх правочинів ТОВ "Фросбі-М" щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором на загальну суму 2 136 850,78 доларів США; 2) визнання припиненими з 12.02.2015 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов`язань ТОВ "Фросбі-М" перед ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором в частині заборгованості за кредитом в розмірі 2 136 850,78 доларів США; 3) відсутності у ПАТ "Златобанк" з 12.02.2015 права вимоги до ТОВ "Фросбі-М" на загальну суму 2 136 850,78 доларів США за Кредитним договором; 4) повного погашення ТОВ "Фросбі-М" перед ПАТ "Златобанк" заборгованості за Кредитним договором в частині тіла кредиту в сумі 169 349,22 доларів США, в частині процентів за кредитом в сумі 24 030,72 доларів США за період з 27.09.2013 до 19.08.2015, в частині пені за кредитом сумі 22 999,79 грн, в частині штрафу за кредитом в сумі 5 000,00 грн, в частині процентів за кредитом в сумі 43 010,71 доларів США за період з 20.08.2015 до 22.05.2017, та відсутності у ПАТ "Златобанк" права вимоги до ТОВ "Фросбі-М" на такі або інші суми;

- викладені обставини та судові рішення повністю спростовують твердження позивача про наявність у ТОВ "Фросбі-М" заборгованості перед ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором як в розмірі 2 376 007,62 доларів США за основним боргом і процентах та 50 868,72 грн пені, що вказана позивачем у його заяві від 20.05.2015 про зменшення розміру позовних вимог, так і в розмірі 4 820 430,26 доларів США (2 306 200,00 доларів США по тілу кредиту та 2 514 23,26 доларів США по процентам), що вказана в його запереченнях від 07.11.2023 та доданій до такої заяви довідці від 23.06.2023;

- будь-які внутрішні документи ПАТ "Златобанк", на які є посилається ТОВ "ФК "Ю-Бейс", відхиляються, оскільки вони суперечать означеним вище судовим рішенням, які набрали законної сили;

- викладені вище обставини та судові рішення повністю спростовують твердження НБУ про наявність у ТОВ "Фросбі-М" заборгованості перед ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором у розмірі 2 376 007,62 доларів США за основним боргом і процентах та 50 868,72 грн пені, що вказана НБУ;

- правильним є висновок суду першої інстанції, що у зв`язку з припиненням (виконанням) основного зобов`язання за Кредитним договором іпотека за Договором іпотеки є також припиненою, а тому позовні вимоги не є обґрунтованими, оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів наявності заборгованості за Кредитним договором, тому відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

38. 27.11.2024 ТОВ "ФК "Ю-Бейс" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

39. Верховний Суд ухвалою від 09.12.2024 залишив без руху касаційну скаргу ТОВ "ФК "Ю-Бейс". 23.12.2024 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "ФК "Ю-Бейс" про усунення недоліків касаційної скарги, до якої скаржник додав, зокрема, касаційну скаргу у новій редакції.

40. ТОВ "ФК "Ю-Бейс" в касаційній скарзі у новій редакції посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК, а також п.1 ч.3 ст.310 ГПК, які обґрунтовує таким:

1) суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норм процесуального права (ст.75 ГПК), не врахувавши висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, від 30.08.2022 у cправі №904/1427/21 (суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах (щодо преюдиційності фактів)):

- суди попередніх інстанцій помилково вважали, що оскільки на момент розгляду цієї справи набрали законної сили судові рішення у справах №910/17691/15, №910/18212/15, №910/9544/15, №910/22361/15, то обставини, які були встановлені під час розгляду цих справ, не підлягають доказуванню у цій справі;

- суди попередніх інстанцій не дослідили той факт, що у ТОВ "Фросбі-М" наявна непогашена заборгованість перед AT "Златобанк" за Кредитним договором;

- суди попередніх інстанцій не надали оцінки тому, що на виконання вимог Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" згідно наказу Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію AT "Златобанк" від 04.07.2016 на підставі пунктів 1, 2, 7 ч.3 ст.38 Закону віднесено до нікчемних угоду, оформлену заявою ТОВ "Фросбі-М" від 12.02.2015, про зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором, договором банківського вкладу "Універсальний" №055273 від 14.02.2014, укладеним між AT "Златобанк" та ОСОБА_1 , та договором банківського вкладу "Універсальний" №055270 від 14.02.2014, укладеним між AT "Златобанк" та ОСОБА_2 на загальну суму 2 079 028,01 доларів США;

- суд апеляційної інстанції мав надати преюдиційне значення тільки фактам, встановленим судами в межах справ №910/9544/15, №910/17681/15, №910/18212/15, 910/22361/15, а не правовій оцінці, зробленій судами в межах зазначених справ (неправильно застосовано приписи ст.75 ГПК), та самостійно, на підставі зібраних доказів та встановлених обставин, зробити висновки щодо чинності правовідносин за Кредитним договором та наявності непогашеної заборгованості;

2) суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи пунктів 1.8, 10.12, 10.13, 10.20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003 №492, зокрема, суд не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 10.01.2022 у справі №910/10784/16 (саме по собі невиконання посадовими особами банку припису щодо здійснення розрахунків через кореспондентський рахунок НБУ, наведених у постанові НБУ №293/БТ про віднесення банку до категорії проблемних, за буквальним змістом ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є підставою для висновку про нікчемність спірного правочину, але встановлення судом цього факту поряд з іншими встановленими фактичними обставинами справи може свідчити про наявність таких підстав), від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину):

- погашення заборгованості за кредитним договором не за рахунок грошових коштів, а шляхом взаємозаліку, окрім ознак нікчемності, суперечить встановленим НБУ обмеженням для проблемного банку;

- в порушення статей 86, 236, 269, 282 ГПК та всупереч висновкам, викладеним у вищенаведених постановах Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не надав оцінки аргументам позивача про нікчемність односторонніх правочинів ТОВ "Фросбі-М" від 12.02.2015 про зарахування зустрічних вимог;

3) суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 79, 86 ГПК, не врахував висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №910/10442/21 (щодо встановлення всіх обставин справи та перевірки судом суми заборгованості та інших нарахувань), від 09.04.2024 у справі №2-2328/11, Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (щодо дослідження, перевірки та оцінки доказів при визначенні розміру заборгованості); суди попередніх інстанцій не дослідили обставини наявності та погашення заборгованості, не перевірили правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, не дослідили усі наявні докази, не навели висновків щодо перевірки та оцінки розрахунку заборгованості на відповідність умовам кредитного договору щодо порядку та підстав нарахування процентів та пені;

4) суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, при цьому неправильно застосував приписи статей 79, 86 ГПК без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.05.2023 у справі №910/10442/21, від 09.04.2024 у справі №2-2328/11; приписи ст.75 ГПК без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.09.2020 у справі №907/29/19, від 30.08.2022 у cправі №904/1427/21; приписи ст.601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ч.3 ст.203 Господарського кодексу України (далі - ГК) без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16:

- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме, розрахунок заборгованості станом на 01.10.2023, складений позивачем, виписки з особових рахунків ТОВ "Фросбі-М", повідомлення банку від 29.09.2016 про нікчемність правочину зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.02.2015, факт отримання ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування в розмірі 200 000,00 грн в період тимчасової адміністрації (08.05.2015);

- суди попередніх інстанцій не врахували всіх істотних обставин справи, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, положення статей 215, 216, 236, 512, 514, 598, 601 ЦК, ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та норми процесуального права;

5) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, відсутній висновок щодо визнання нікчемним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчиненого до запровадження тимчасової адміністрації в проблемному банку, за умови, що кредитор банку отримав гарантовану суму відшкодування за вкладами в розмірі 200 000,00 грн та на підставі того самого договору здійснив зарахування зустрічних вимог з банком, тим самим надав перевагу відповідному кредитору.

41. 27.01.2025 надійшов відзив ТОВ "Дагмар-Інвест", в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

42. У відзиві ТОВ "Дагмар-Інвест" зазначає, зокрема, таке:

- у позовній заяві від 21.04.2015 (з урахуванням заяви від 20.05.2015 про зменшення розміру позовних вимог) ПАТ "Златобанк" визначило заборгованість ТОВ "Фросбі-М" перед ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором станом на 17.04.2015 у розмірі 2 376 007,62 доларів США за основним боргом і процентах та 50 868,72 грн зі сплати пені;

- ні ПАТ "Златобанк", ні ТОВ "ФК "Ю-Бейс" не надали жодного детального та зрозумілого розрахунку такої заборгованості, а також не подали заяв про збільшення та/чи зменшення позовних вимог на суму такої розрахованої банком заборгованості з урахуванням судових рішень, які набули законної сили, щодо припинення (відсутності) такої заборгованості;

- доводи скаржника є повністю необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам та фактам, зокрема, встановленим численними судовими рішеннями, які набули законної сили, та безпосередньо стосуються предмету цієї справи, ці доводи зводяться до намагання переоцінки та перегляду таких судових рішень;

- судовими рішеннями у справах №910/17681/15 та №910/18212/15 повністю підтверджено правомірність односторонніх правочинів ТОВ "Фросбі-М" щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором на загальну суму 2 136 850,78 доларів США, та спростовано будь-які заперечення ПАТ "Златобанк" та НБУ щодо неможливості та незаконності здійснення таких угод та зустрічних зарахувань;

- судовими рішеннями у справах №910/9544/15, №910/22361/15 вкотре повністю підтверджено правомірність односторонніх правочинів ТОВ "Фросбі-М" щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором на загальну суму 2 136 850,78 доларів США та визнано відсутнім у ПАТ "Златобанк" права вимоги до ТОВ "Фросбі-М" на загальну суму 2 136 850,78 доларів США за Кредитним договором у зв`язку із припиненням таких зобов`язань;

- судові рішення у справах №910/17681/15, №910/18212/15, №910/9544/15 та №910/22361/15, які набрали законної сили, не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі у цій справі, не можуть їм суперечити;

- ці обставини та судові рішення повністю спростовують твердження скаржника про наявність у ТОВ "Фросбі-М" заборгованості перед ПАТ "Златобанк"/ТОВ "ФК "Ю-Бейс" за Кредитним договором як в розмірі 2 376 007,62 доларів США за основним боргом і процентах та 50 868,72 грн пені, що вказана позивачем у його заяві від 20.05.2015 про зменшення розміру позовних вимог, так і в розмірі 4 820 430,26 доларів США (2 306 200,00 доларів США по тілу кредиту та 2 514 23,26 доларів США по процентам), що вказана в його запереченнях від 07.11.2023 та доданій до такої заяви довідці від 23.06.2023;

- з огляду на предмет дослідження у справі №910/22361/15 та прийняті за результатом розгляду цієї справи судові рішення, суди встановили факт відсутності заявленої ПАТ "Златобанк" до стягнення заборгованості за Кредитним договором, що і є прямою підставою для припинення іпотеки в зв`язку із відсутністю основного зобов`язання;

- інші ж заперечення ТОВ "ФК "Ю-Бейс" є нічим іншим, як їх намаганням в рамках розгляду цієї справи здійснити перегляд судових рішень у справах №910/17681/15, №910/18212/15, №910/9544/15 та №910/22361/15, які набрали законної сили та не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у цій справі, не можуть їм суперечити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

43. Верховний Суд ухвалою від 13.01.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Ю-Бейс", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 05.02.2025.

44. Верховний Суд ухвалою від 05.02.2025 передав справу на розгляд Об`єднаної палати на підставі ч.2 ст.302 ГПК.

45. Об`єднана палата ухвалою від 21.03.2025 прийняла справу до свого провадження, призначила її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.04.2025.

46. Судове засідання, призначене на 04.04.2025 не відбулося. Об`єднана палата ухвалою від 04.04.2025 повідомила учасників справи, що її розгляд відбудеться 18.04.2025, а ухвалою від 18.04.2025 оголосила перерву до 04.07.2025.

ОБҐРУНТУВАННЯ ПІДСТАВ ДЛЯ ВІДСТУПУ ВІД ВИСНОВКІВ ВЕРХОВНОГО СУДУ

47. Суди дійшли висновку, що викладені обставини та судові рішення повністю спростовують твердження про наявність у ТОВ "Фросбі-М" заборгованості перед ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором у розмірі 2 376 007,62 доларів США за основним боргом і процентах та 50 868,72 грн пені; під час розгляду справи №910/22361/15 встановлено фактичний розмір заборгованості за Кредитним договором, який включає заборгованість за період, що є предметом у цій справі, а також те, що він повністю погашений; у зв`язку з припиненням (виконанням) основного зобов`язання за Кредитним договором іпотека за Договором іпотеки є також припиненою.

48. У свою чергу, скаржник із наведеним не погоджується та вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст.75 ГПК, оскільки мав надати преюдиційне значення тільки фактам, встановленим судами в межах справ №910/9544/15, №910/17681/15, №910/18212/15, №910/22361/15, а не правовій оцінці, зробленій судами в межах зазначених справ, та самостійно, на підставі зібраних доказів та встановлених обставин, зробити висновки щодо чинності правовідносин за Кредитним договором та наявності непогашеної заборгованості.

49. Скаржник послався, зокрема, на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у cправі №904/1427/21:

"У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, від 25.03.2021 у справі №911/2961/19 зазначено, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарським процесуальним кодексом України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу" .

50. У цій справі суд відмовили у задоволенні позову Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко Профіт" про визнання договору та додаткових угод недійсними, який був пред`явлений після того як набуло чинності судове рішення про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі цього договору між тими самим сторонами у іншій справі (№910/17528/15).

51. Верховний Суд у справі №904/1427/21 вказав, що "позивач не навів доводів щодо того, що встановлені обставини у справі № 910/17528/15 повинні підлягати повторному встановленню та доказуванню у межах цієї справи. Суди попередніх інстанцій у даній справі не встановили доказів, наданих позивачем, які б спростовували обставини, що встановлені судами у справі №910/17528/15. Отже, Верховний Суд виходив із тези про потенційну можливість спростування преюдиційних обставин, встановлених судами у іншій справі при вирішення спору між тими самими сторонами, шляхом надання сторонами нових доказів".

52. У постанові від 25.03.2021 у справі №911/2961/19 за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Приватного акціонерного товариства "Укргазбуд" про визнання недійсними договору та додаткової угоди Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, з посиланням на зазначений висновок між тим навів дещо інше обґрунтування: "зважаючи на той факт, що предметом позову у справі №910/16725/17 було стягнення з ДАТ "Чорноморнафтогаз" заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням Позивачем умов договору підряду №1086 від 05.10.2010, тобто питання дійсності спірного договору не було предметом судового розгляду у вказаній справі, суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу (№911/2961/19), зобов`язані були надати вичерпну правову оцінку доводам позивача щодо недійсності спірного правочину. Наявність судового рішення про стягнення з ДАТ "Чорноморнафтогаз" заборгованості за договором не обмежує його у праві звернутися до суду з позовом про визнання зазначеного договору недійсним та не виключає можливість судового розгляду такої справи".

53. У справі №922/2013/18 (постанова від 08.08.2019), де вперше було сформульовано відповідний висновок, йшлося про відмінність правової оцінки від обставин справи. Так, Верховний Суд у цій справі правильно вказав:

"9.9. Суд касаційної інстанції також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості доводів Банку про преюдиційність висновку Господарського суду міста Києва у справі №910/14428/18 щодо того, що Кредитна спілка не є боржником відповідача - ПАТ "Діамантбанк" за укладеним з ним кредитним договором та здійснення ним права на зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам статті 602 ЦК України з огляду на таке. Суд касаційної інстанції зазначає, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Відповідно до приписів частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17".

54. Втім, в наступному абзаці Верховний Суд вже надав відмінне, більш розширене тлумачення змісту ч.4 ст.75 ГПК, вказавши:

"Також, Касаційний господарський суд зазначає, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм".

55. Знову ж таки, у цьому випадку йдеться про обставини, встановлені судовим рішенням щодо тих самих учасників у справі №910/14428/17 і у справі №922/2013/18 (публічне акціонерне товариство "Діамантбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "МЛК Трейд", кредитна спілка "Фінансова підтримка").

56. Об`єднана палата вважає за необхідне відступити від зазначеного висновку з урахуванням таких міркувань.

57. За загальним правилом кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК).

58. Разом з тим ст.75 ГПК встановлює підстави звільнення від доказування, що вбачається із її найменування - "Підстави звільнення від доказування".

59. Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

60. Такий припис ч.4 ст.75 ГПК спрямований на забезпечення дотримання принципу правової визначеності та його складової - res judicata.

61. В основі принципу правової визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися (пар.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brumarescu v. Romania" (заява №28342/95). Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ у справах "Ryabykh v. russia" (заява №52854/99), "Науменко проти України" (заява №41984/98), "Pravednaya v. russia" (заява №69529/01), "Христов проти України" (заява №24465/04), "Понамарьов проти України" (заява №3236/03), в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

62. Частинами 1 та 2 ст.2 ГПК передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

63. До основних засад (принципів) господарського судочинства відносяться принципи верховенства права, обов`язковості судового рішення (пункти 1, 7 ч.3 ст.2 ГПК).

64. Згідно з ч.1 ст.11 ГПК суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

65. Подібні положення містяться в Конституції України, де зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст.8). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ст.129).

66. Об`єднана палата наголошує на необхідності забезпечення принципу res judicata, який є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

67. Принцип res judicata передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків (постанова Верховного Суду від 28.04.2023 у справі №904/5121/19).

68. Крім того, цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (постанова Об`єднаної палати від 18.08.2023 у справі №927/211/22).

69. Поняття "перегляд" охоплює не лише перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої інстанції в межах однієї справи чи перегляд рішення за нововиявленими обставинами. У рішенні ЄСПЛ від 25.11.2021 у справі "Центр "Украса" проти України" (заява №2836/10) ЄСПЛ дійшов висновку, що судові рішення у провадженні №15/140 фактично нівелювали результати провадження №12/254, що призвело до порушення принципу юридичної визначеності (констатував порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

70. Об`єднана палата доходить висновку, що правило про звільнення від доказування, передбачене ч.4 ст.75 ГПК, має абсолютний характер, така його дія спрямована на те, щоб спір між сторонами вирішувався в одній судовій справі, а не був штучно розбитий на декілька позовів/справ, де сторони мали би можливість подавати нові докази на підтвердження чи спростування тих самих фактів.

71. Інше тлумачення, яке вказує на можливість "спростування преюдиційних обставин" за допомогою нових доказів, призводить до розмивання змісту ч.4 ст.75 ГПК, а відтак до правової невизначеності - адже не зрозуміло, за яких умов, керуючись якими критеріями, суд, замість застосування приписів ч.4 ст.75 ГПК, має надати стороні можливість доводити/спростовувати за допомогою нових доказів ті чи інші обставини, що входять до предмету доказування і були вже встановлені в іншій справі за участю тих самих сторін.

72. Зазначене узгоджується із висновком Об`єднаної палати, викладеним у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19:

"Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №922/2391/16".

73. Винятками із загального правила, передбаченого ч.4 ст.75 ГПК, є випадки, встановлені, зокрема, частинами 5, 6, 7 цього Кодексу.

74. Так, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.5 ст.75 ГПК).

75. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.75 ГПК).

76. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (ч.7 ст.75 ГПК).

77. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №910/6355/20 звернула увагу на те, що у вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин варто також ураховувати положення частин 6, 7 ст.75 ГПК, відповідно до яких обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

78. Аналізуючи положення ч.7 ст.75 ГПК, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 (п.32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

79. У п.7.10 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

80. Отже, потрібно чітко розмежовувати преюдиційні обставини, які не підлягають повторному доказуванню, та правову оцінку, надану судом певному факту.

81. При цьому необхідно керуватися основними засадами (принципами) господарського судочинства та не допускати їх порушення. До таких засад, як зазначалося, відноситься принцип верховенства права, елементом якого є принцип правової визначеності, в основі якого, у свою чергу, лежить положення res judicata.

82. Об`єднана палата в п.73 ухвали від 15.11.2024 у справі №910/13175/23 зазначила, що з аналізу норми (порядку розміщення відповідних принципів) ч.3 ст.2 ГПК, так і з суті самих принципів, закріплених у ній, вбачається, що саме принцип верховенства права (одним із аспектів якого є принцип правової визначеності) є важливішим по відношенню до інших принципів (розумності строків розгляду справи судом), а тому, за наявності певної конкуренції між ними, перевага повинна надаватися саме забезпеченню принципу верховенства права.

83. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №916/3146/17 зазначила:

"7.5.Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2015 року у справі №916/1387/15-г, яке набрало законної сили 06 листопада 2015 року, задоволено позовні вимоги ПАТ "Імексбанк" до ТОВ "Галіот" про стягнення заборгованості у сумі 140 580 000, 00 грн, відсотків за користування кредитом у сумі 15 064 403, 66 грн, пені у сумі 3 118 206, 43 грн за кредитним договором, для забезпечення виконання якого, на момент ухвалення рішення суду та набрання ним чинності, був укладений договір іпотеки 2.

7.6.На виконання зазначеного рішення суду було видано наказ Господарського суду Одеської області від 06 листопада 2015 року у справі №916/1387/15-г.

7.7.У подальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 20 липня 2018 року у справі №916/1387/15-г, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2018 року, наказ Господарського суду Одеської області від 06 листопада 2015 року у справі №916/1387/15-г визнано таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що ПАТ "Імексбанк" застосував позасудове врегулювання за договором іпотеки 2 шляхом звернення у свою власність предмета іпотеки 2, внаслідок чого зобов`язання ТОВ "Галіот" за вказаним кредитним договором припинились.

7.8.Зазначені ухвала і постанова про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є судовими рішеннями, якими вирішено по суті спір між банком і позичальником.

7.9.Тобто спочатку суди у справі №916/1387/15-г встановили наявність невиконаного зобов`язання позичальника і стягнули існуючу заборгованість. Потім суди у цій же справі встановили, що після ухвалення рішення про стягнення спірне зобов`язання припинилось, а тому відповідна заборгованість відсутня, отже стягненню не підлягає.

7.10.Таким чином, заявлені ПАТ "Імексбанк" у цій справі №916/3146/17 вимоги про відновлення реєстрації іпотеки, яка забезпечувала основне зобов`язання, фактично є спробою ревізії судових рішень в іншій справі №916/1387/15-г.

7.11.Проте слід враховувати, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 20 липня 2018 року у справі №916/1387/15-г, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2018 року остаточно вирішений спір між ПАТ "Імексбанк" і ТОВ "Галіот" щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Ці судові рішення не можуть бути переглянуті в даній справі.

7.12.Частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

7.13.Оскільки спір щодо припинення основного зобов`язання вирішений в іншій справі №916/1387/15-г, то і всі іпотеки, які забезпечували виконання цього основного зобов`язання, теж є припиненими. Отже, у позивача відсутнє право, на захист якого він звернувся до суду із цим позовом. Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову.

7.14.Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду у цій справі не може розглядати питання про відступлення від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо припинення основного зобов`язання на підставі частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", оскільки такий розгляд буде виходити за межі даної справи".

84. Також у цьому контексті Об`єднана палата mutatis mutandis звертається до таких позицій Верховного Суду.

85. У постанові від 28.08.2024 у справі №911/433/22, надаючи оцінку застосуванню преюдиції та принципу res judicata, Верховний Суд зазначив таке:

"45. Верховний Суд частково погоджується з доводами скаржника. По суті, на сьогоднішній день існують два судових рішення, які вже набрали законної сили, і які містять протилежні за змістом висновки.

…

57.Враховуючи, що постанова Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №911/459/20 була ухвалена та оприлюднена раніше постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі №911/1422/20, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували правові висновки та правову оцінку обставин справи, які викладені саме у постанові Верховного Суду, що діють в силу res judicata і мають перевагу перед правовими висновками, що містяться у постанові Північного апеляційного господарського суду: а) як ухвалені раніше; б) як ухвалені Верховним Судом, який є судом вищої інстанції відносно суду апеляційної інстанції.

58.Отже, Верховний Суд доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог".

86. Також, у постанові Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №905/830/21 вказано:

"125. Верховний Суд також звертає увагу, що розглядаючи спори щодо одного й того самого сквіз-ауту, щодо одного й того ж емітента, щодо тих самих рішень його органів, але за позовами різних акціонерів, суди мають враховувати висновки Верховного Суду щодо правомірності рішень щодо затвердження ринкової вартості акцій. І якщо Верховний Суд дійшов висновку про істотне заниження ринкової ціни акцій ПрАТ "АКХЗ", затвердженої рішенням наглядової ради від 04.05.2018, то суд у іншій справі не може зробити протилежний висновок про те, що ринкова ціна, встановлена тим самим рішенням наглядової ради, є справедливою для іншого міноритарного акціонера, адже це суперечитиме принципу правової визначеності та верховенству права, порушуватиме принцип однакового ставлення до акціонерів товариства. Факти, встановлені Верховним Судом у справі №905/671/19, для цієї справи не є преюдиціальними, проте, при ухваленні судових рішень суди керуються принципами правової визначеності та верховенства права і не можуть ухвалювати рішення всупереч відповідним висновкам Верховного Суду у справі №905/671/19. Зазначене відповідає висновкам Корпоративної палати, викладеним у пунктах 89-92 постанови від 15.06.2022 у справі №905/671/19".

87. Отже, задля дотримання принципу правової визначеності у певних випадках обов`язковими можуть бути визнані навіть ті обставини із інших справ, які не є преюдиційними.

88. Об`єднана палата вважає, що правило про звільнення від доказування, передбачене ч.4 ст.75 ГПК, має абсолютний характер, така його дія спрямована на те, щоб спір між сторонами вирішувався в одній судовій справі, а не був штучно розбитий на декілька позовів/справ, де сторони мали би можливість подавати нові докази на підтвердження чи спростування тих самих фактів.

89. Інше тлумачення, яке вказує на можливість "спростування преюдиційних обставин" за допомогою нових доказів, призводить до розмивання змісту ч.4 ст.75 ГПК, а відтак до правової невизначеності - адже не зрозуміло, за яких умов, керуючись якими критеріями, суд, замість застосування приписів ч.4 ст.75 ГПК, має надати стороні можливість доводити/спростовувати за допомогою нових доказів ті чи інші обставини, що входять до предмету доказування і були вже встановлені в іншій справі за участю тих самих сторін.

90. Зазначене узгоджується із висновком Об`єднаної палати, викладеним у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19 (див. п.72 цієї постанови).

91. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, від 25.03.2021 у справі №911/2961/19, від 30.08.2022 у cправі №904/1427/21 щодо застосування ч.4 ст.75 ГПК, яким кореспондують положення ч.4 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України та ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, Об`єднана палата з`ясувала, що подібні до справ №922/2013/18, №911/2961/19, №904/1427/21 висновки містяться у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 18.09.2019 у справі №357/16765/14-ц, від 25.04.2023 у справі №761/37438/20 та Касаційного адміністративного суду від від 16.11.2023 у справі №600/1876/22-а, від 25.11.2022 у справі №600/1167/22-а, від 29.02.2024 у справі№420/13121/22, від 22.09.2022 у справі №420/4977/20, від 20.12.2024 у справі №380/16592/22.

92. У зв`язку із цим Об`єднана палата вважає, що наявні підстави також для відступу від висновків щодо застосування норм ч.4 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України та ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, які за змістом подібні до положень ч.4 ст.75, та містяться у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 18.09.2019 у справі №357/16765/14-ц, від 25.04.2023 у справі №761/37438/20 та Касаційного адміністративного суду від від 16.11.2023 у справі №600/1876/22-а, від 25.11.2022 у справі №600/1167/22-а, від 29.02.2024 у справі№420/13121/22, від 22.09.2022 у справі №420/4977/20, від 20.12.2024 у справі №380/16592/22.

93. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (ч.3 ст.302 ГПК).

94. Згідно з ч.1 ст.303 ГПК питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

95. З огляду на це, Об`єднана палата дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи №910/10365/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, викладених у цій ухвалі.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Справу №910/10365/15 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді І. Бенедисюк

(з окремою думкою)

О. Васьковський

Г. Вронська

(з окремою думкою)

Т. Дроботова

(з окремою думкою)

В. Пєсков

Л. Рогач