Постанова від 07.07.2025 по справі 320/48137/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції Діска А.Б.

Суддя-доповідач Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 року Справа № 320/48137/23

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

за участі секретаря Бродацької І.А.

представника Позивачів Бабіч О.І.,

представниці Відповідача Махинько О.О.,

представниці Третьої особи Дубняк Н.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

до Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмету

спору на стороні

відповідача: Головне управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України

про визнання протиправним та скасування наказу

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (далі - Позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач), третя особа - Головне управління забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України ( далі - Третя особа) в якому просять визнати протиправними та скасувати пункти 1,2 наказу Міністерства юстиції України від 02 травня 2023 року №1562/5 «Про задоволення скарги».

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року було задоволено заяву представника Служби безпеки України про закриття провадження та клопотання представника Міністерства юстиції України про закриття провадження. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу було закрито.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що подання позову у цій справі спрямоване на поновлення порушених майнових прав позивачів і не пов`язане із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Відповідач не мав публічно-правових відносин саме з Позивачами.

При цьому, судом враховано правові висновки Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16.

3. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Позивачі подали апеляційну скаргу у якій просять її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, зазначаючи, що спірне рішення стосується виключно публічних правовідносин при здійсненні ним владно-управлінських функцій у сфері розгляду скарг на рішення державних реєстраторів.

При цьому, представник Апелянтів зазначає, що справи щодо оскарження рішень Міністерства юстиції України, прийнятих за наслідками розгляду скарг на дії державних реєстраторів, підлягають розгляду за правилами саме адміністративної юрисдикції.

Також представник Апелянтів посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 04.09.2018 у справі № 910/8424/17, від 30.01.2019 року справі № 755/10947/17, від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про закриття провадження.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025, 02.06.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційні скарги та призначено справу до судового розгляду.

5. Від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він просить у задоволенні скарги відмовити, а ухвалу суду- залишити без змін.

При цьому Відповідач зазначає, що сама собою участь у спорі суб?єкта владних повноважень на дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Також Мін?юст посилається на правові висновки ВПВС, які були враховані судом першої інстанції та правову позицію Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 04.03.2025 у справі 910/5996/25, відповідно до якої подібні спори підлягають розгляду за правилами саме господарського судочинства.

6. Від Служби безпеки України також надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому Третя особа просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду- без змін, стверджуючи, що спір у цій справі не є публічно-правовим та має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

7. У судовому засіданні представник Апелянтів підтримав правову позицію, викладену письмово. Додатково зазначив, що до предмету розгляду безпосередньо у цій справі належить саме правомірність/протиправність рішення Відповідача як суб`єкта владних повноважень, і що такі спори мають розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства. Також представник Апелянтів наполягав на нерелевантності правових висновків ВПВС, врахованих судом першої інстанції, оскільки у цій справі зі скаргою до Мін`юсту звернулася СБУ. Просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представниця Відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила у її задоволенні відмовити, а ухвалу суду залишити без змін. Також зазначила, що наразі на розгляді у судах саме господарської юрисдикції перебуває численна кількість справ, де Мін`юстом прийнято рішення саме за скаргами СБУ.

Представниця Третьої особи підтримала правову позицію Відповідача. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Наполягала на тому, що розгляд цієї справи неможливо здійснити не надавши оцінку порушенню саме майнових (корпоративних) прав Позивачів.

8. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

9. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.

10. Нормативно-правове обґрунтування.

Частиною першою статті 2 КАС передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

11. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

Наказом Міністерства юстиції України від 02 травня 2023 року №1562/5 «Про задоволення скарги» задоволено частково скаргу Головного управління забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань низку реєстраційних дій.

Висновки суду апеляційної інстанції.

12. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

13. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

14. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

15. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

16. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

17. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 06.11.2019 у справі № 826/3731/18.

18. Крім того, у постановах від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 18.09.2019 у справі № 810/3711/18, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин щодо визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України, які є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб.

19. У постанові від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, відповідно до якого до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

20. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено спірний запис.

21. Так, повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки Відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про скасування рішення державного реєстратора, не мав публічно-правових відносин саме з Позивачами. Прийняте Відповідачем оскаржуване рішення про скасування державної реєстрації ухвалене за скаргою іншої особи. Подання цього позову спрямоване на поновлення порушених майнових (корпоративних) прав.

22. На користь вказаного висновку свідчить також доводи зокрема й апеляційної скарги, у якій представник Апелянтів стверджує, що Відповідач порушив права та інтереси Позивачів, оскільки вони втратили записи про себе в реєстрі, як про бенефіціарних власників.

23. Водночас, відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського-процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

24. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення господарських правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією корпоративних інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її господарських прав та інтересів.

25. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 813/1362/16, від 28.11.2018 у справі № 825/642/18, від 29.01.2019 у справі № 803/1589/17, від 30.01.2019 у справі № 820/3703/17, від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, від 15.08.2019 у справі № 826/17017/18, від 04.12.2019 у справі № 823/588/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

26. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав Позивачів у сфері саме публічно-правових відносин, оскільки позов у цій справі направлений на захист права власності на корпоративні права та, з огляду на викладене вище, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

27. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

28. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

29. Підсумовуючи усе викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 08 липня 2025 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку