Окрема думка від 09.10.2025 по справі 320/48137/23

ОКРЕМА ДУМКА

09 жовтня 2025 року

м. Київ

справа №320/48137/23

адміністративне провадження №К/990/33404/25

судді Верховного Суду Стародуба О.П.

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, про визнання протиправним та скасування наказу,

щодо постанови Верховного Суду від 09.10.2025, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах яких діє Бабіч Олег Ігорович, задоволено.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 скасовано, а справу № 320/48137/23 - направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з того, що у справі, що розглядається, позивачі оскаржують владно-управлінське рішення Мін`юсту про скасування реєстраційних дій державних реєстраторів та приватних нотаріусів, посилаючись виключно на порушення процедури розгляду скарги СБ України.

Також суд визодив з того, що перевірка дотримання процедури прийняття індивідуального акта суб`єктом владних повноважень належить до виключної компетенції адміністративних судів відповідно до статей 2, 5, 19 КАС України. У такому разі адміністративний суд надає оцінку процедурі його прийняття та межам повноважень органу, який його прийняв, а порушення процедури прийняття акта є самостійною та достатньою підставою для його скасування в частині публічно-правових наслідків, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у справі № 280/2030/21.

Також суд визодив з того, що опосередкований вплив рішення Мін`юсту на приватні інтереси позивачів (їхній статус як кінцевих бенефіціарних власників українських юридичних осіб) не перетворює спір у корпоративний, оскільки предметом спору залишається законність владно-управлінського рішення, а не встановлення чи перехід корпоративних прав.

На підставі статті 34 КАС України вважаю за необхідне висловити щодо рішення Верховного Суду у цій справі окрему думку.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18), неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень".

Крім того, у постанові від 29.05.2019 у справі №826/9341/17 Великою Палатою Верховного Суду була сформована правова позиція щодо непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин щодо визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України, які є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб.

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником щодо оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Крім того, у постанові від 04.09.2018 у справі №904/5857/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:

"…Спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб…".

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не мала підстав не враховувати запропонований підхід під час вирішення цієї справи.

У справі, яка розглядається позивачі звернулись до суду з позовом про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2 наказу Мін`юсту від 02 травня 2023 року № 1562/5 «Про задоволення скарги», яким за результатами розгляду скарги СБУ Мін`юст скасував реєстраційні дії щодо зміни відомостей в ЄДР про кінцевих бенефіціарних власників низки юридичних осіб.

Таким чином, спір у справі виник не між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про скасування реєстраційних дій, не мав публічно-правових відносин безпосередньо з позивачами.

Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про скасування державної реєстрації ухвалене за скаргою іншої особи, а не позивачів.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до пункту 13 цієї статті господарські суди розглядають вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено захистом прав та законних інтересів позивачів, як довірчих власників акцій іноземної компанії у якої відбулись зміни акціонерів та як кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України.

Такі фактичні обставини справи вказують на те, що у цій справі безпосередньо між позивачами та відповідачем правовідносини, які були б засновані на владно-управлінському підпорядкуванні, не виникли, а право звернення до суду та порушення своїх прав позивачі пов?язують з порушенням їх майнових прав і не пов`язують із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

До того ж, в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/5996/24, предметом оскарження у якій також є наказ Мін?юсту від 02.05.2023 №1562/5 "Про задоволення скарги".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 провадження у справі №910/5996/24 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України - спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 апеляційні скарги Позивача, Служби безпеки України та Відповідача задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 скасовано, а матеріали справи №910/5996/24 передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Верховного Суду від 04.03.2025 у cправі № 910/5996/24 постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №910/5996/24 залишено без змін.

Ухвалюючи таку постанову Верховний Суд виходив з того, що спір у справі № 910/5996/24 пов`язаний зі створенням, діяльністю та управлінням юридичною особою, отже Позивач обґрунтовано пред`явив позов саме в порядку господарського судочинства.

Зважаючи на такі висновки Верховного Суду розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства суперечитиме також принципу правової визначеності та не сприятиме забезпеченню єдності судової практики.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, суб`єктний склад сторін у справі та сформовану практику Великої Палати Верховного Суду висновок Верховного Суду про те, що розгляд цієї справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства видається певною мірою необґрунтованим.

Суддя: О.П. Стародуб