Постанова від 03.06.2025 по справі 910/4752/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2025 р. Справа№ 910/4752/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Сибіги О.М.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.06.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 (повний текст рішення складено 29.10.2024)

у справі № 910/4752/24 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва

в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронн"

2) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації та визнання відсутнім права користування

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва звернувся Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронн" та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва, в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001, шляхом:

- визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронн" права користування земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001;

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 загальною площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва.

Позов обґрунтовано тим, що:

- згідно з інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 21.06.2023 встановлено, що за поданням Департаменту Київська міська рада не приймала рішень про затвердження документації із землеустрою щодо вказаної земельної ділянки та про передачу будь-якій фізичній чи юридичній особі у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001;

- інформація щодо вилучення вказаних земель лісогосподарського призначення до комунального підприємства не надходила та згоди на вилучення або припинення права постійного користування вказаними земельними ділянками підприємство не надавало;

- оскільки спірна земельна ділянка площею 15,8915 га (кадастровий номер 8000000000:90:317:0001) по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва сформована, зокрема, за рахунок земель лісогосподарського призначення, які обліковуються за КП "Дарницьке лісопаркове господарство" та за своїми характеристиками належить до земель лісового фонду, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, а отже, державна реєстрація її в Державному земельному кадастрі здійснена з порушенням вимог законодавства;

- визначення категорії та цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001, як землі рекреаційного призначення, здійснене у порушення вимог законодавства, містобудівної документації та без відповідної згоди власника (Київської міської ради) та користувача (КП "Дарницьке ЛПГ") земельної ділянки;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеронн", достовірно знаючи, що земельна ділянка по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва розташована б межах території лісу, усвідомлюючи, що площа земельної ділянки більш ніж в 28 разів перевищує площу нежитлових будівель, належних на праві власності товариству, володіючи інформацією, що попередньому власнику нерухомого майна земельна ділянка не передавалася у власність чи користування та маючи інтерес на незаконне отримання земельної ділянки комунальної форми власності у по за конкурентний спосіб, безпідставно замовило технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, та у подальшому звернулося до державного реєстратора щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 15,8915 га в Державному земельному кадастрі;

- позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 15,8915 га з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва в Державному земельному кадастрі є ефективним способом захисту правомірного інтересу дійсного власника земельної ділянки-територіальної громади міста Києва, оскільки усувають стан юридичної невизначеності щодо площі, та цільового призначення спірної земельної ділянки.

Короткий зміст пояснень та заперечень проти позову

Позивач - Київська міська рада у письмових поясненнях вказувала, що розроблення відповідачем-1 технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель із визначенням цільового призначення спірної земельної ділянки як «землі рекреаційного призначення» без погодження із власником землі -Київської міської ради, а також використання відповідачем-1 земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нерухомого майна без оформлення речових прав на землю порушує інтереси територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, яка у даному випадку незаконно позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади розпоряджатися землями міста Києва.

Відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеронн" проти позову заперечував, посилаючись на те, що:

- у прокурора відсутні законні підстави для звернення з позовом;

- Прокурором не дотримано принципу правомірного втручання у право мирного володіння майном, що установлено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також не враховано правомірних очікувань відповідача-1 щодо набуття права користування земельною ділянкою у визначений законом спосіб;

- ТОВ "Аеронн" правомірно набуло право власності на майновий комплекс загальною площею 6 980,3 кв.м. по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, і будучи добросовісним набувачем нерухомості звернулось до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленою ТОВ «Земля-2000» з метою державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001, і відповідний пакет документів було прийнято і Державний кадастровий реєстратор Сектору № 2 відділу № 5 управління надання адміністративних послуг Головного управління діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому правомірно здійснив державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001;

- ТОВ "Аеронн" є добросовісним набувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 в розумінні ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України і не зобов?язаний відповідати за помилки державного органу;

- ТОВ "Аеронн" здійснило оплату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 у розмірі 742 032,31 грн відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/18234/24.

Відповідач-2 - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області проти позову заперечував, посилаючись на те, що:

- Державний кадастровий реєстратор Сектору № 2 відділу № 5 управління надання адміністративних послуг Головного управління діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому правомірно здійснив державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001;

- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 не зареєстровано.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство» підтримав позов прокурора, посилаючись на те, що:

- Київська міська рада не приймала рішень щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, які відповідно до чинних планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування обліковуються у лісовому квартали № 23 виділи 13, 15-21 Дарницького лісництва;

- зміна цільового призначення вказаних земельних ділянок відбулася без відома уповноваженого на вчинення таких дій органу державної влади та відповідно з порушенням норм чинного законодавства наслідком чого є недійсною зміна цільового призначення земельних ділянок, які знаходяться у користуванні КП «Дарницьке лісопаркове господарство».

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у письмових поясненнях по суті спору вказав, що у відповідності до вимог ст. ст. 26, 28 Закону України «Про землеустрій» (у чинній на момент реєстрації редакції) саме розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. Підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки - відсутні.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- прокурор у даній справі обрав неналежний спосіб захисту, звернувшись із позовними вимогами про усунення перешкод учаснику - територіальній громаді міста Києва, в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001, шляхом визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронн" права користування земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001, а задоволення таких вимог не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та не зумовить відновлення прав власника земельної ділянки у разі їх порушення;

- у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи, а спірна земельна ділянка набуде статусу архівної, у зв?язку з чим обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення таких позовних вимог не призведе до поновлення порушених прав позивача без його звернення до суду з іншим позовом;

- належним способом захисту прав позивача може бути звернення до суду з вимогами про витребування землі із чужого незаконного володіння, за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі, якщо буде доведено, що позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся 15.11.2024 (згідно поштового трекера на конверті) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/4752/24 та ухвалити нове рішення, яким позов керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва задовольнити. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Прокурор в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. ст. 15, 16, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 79-1, 152 Земельного кодексу України», ст. ст. 1, 16, 21, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), а також з порушенням норм процесуального права (ст. ст. 75, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України), що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції

11.12.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і у якому третя особа вказала, що у відповідності до вимог ст. ст. 26, 28 Закону України «Про землеустрій» (у чинній на момент реєстрації редакції) саме розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. Підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки - відсутні.

17.12.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 - ТОВ «Аеронн» надійшли письмові пояснення, які за своєю суттю є відзивом на апеляційну скаргу прокурора, і які прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, в яких відповідач-1 наголошував, що:

- ТОВ «АЕРОН» добросовісно набув майновий комплекс на підставі договору, що є дійсним;

- ТОВ «АЕРОН» звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з метою державної реєстрації спірної земельної ділянки та вказаний державний орган здійснив такі реєстраційні дії без будь - яких зауважень та повернень документів на доопрацювання ТОВ «АЕРОН» як Заявнику, тобто встановлено судом першої інстанції факт добросовісності набуття майна та права користування спірною земельною ділянкою;

- позовна вимога про визнання відсутнім права постійного користування не є ефективним способом захисту позивача; такий спосіб захисту, який обрав позивач в особі прокуратури, це не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів держави;

- ТОВ «АЕРОН», здійснивши купівлю майнового комплексу, добросовісно набувши об`єкт нерухомості, отримало право на державну реєстрацію права користування земельної ділянки та правомірно ним скористалось, а тому позовні вимоги прокурора не є правомірними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2024 у справі № 910/4752/24 не підлягає скасуванню;

- прокуратура в даній справі не змогла довести необхідність представляти інтереси Держави у відповідності до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки відсутні докази в матеріалах даної справи того, що захист її інтересів не здійснив або неналежно здійснив відповідний орган державної влади, до компетенції якої віднесені такі повноваження та наявний такий державний орган;

- відбулось втручання Прокуратурою в мирне володіння майном ТОВ «АЕРОН», а також наявна неможливість відповідати ТОВ «АЕРОН» за ймовірні помилки державного органу щодо державної реєстрації спірної земельної ділянки;

- позовні вимоги по справі № 910/4752/24 не можуть бути задоволені, оскільки добросовісно ТОВ «АЕРОНН» набув право власності на майновий комплекс та відповідно право користування зазначеною земельною ділянкою у відповідності до положень статті 120 Земельного кодексу України;

- ТОВ «АЕРОНН» здійснило оплату за користування земельною ділянкою 8000000000: 90:317:001 у розмірі 742 032,31 гривні відповідно рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2024 у справі № 910/18234/24;

- з урахуванням помилково обраного способу захисту інтересів Держави прокуратурою, добросовісного набуття майнового комплексу ТОВ «АЕРОН», вчинення добросовісних дій щодо здійснення державної реєстрації спірної земельної ділянки, неможливістю відповідати за дії державного органу за ймовірні помилки, принципу непорушності права власності, Господарський суд м. Києва виніс повне, законне та обгрунтоване рішення від 23.10.2024 у справі № 910/4752/24, яке не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга на вказане рішення задоволенню, як така в якій не доведено підстави, які зазначено в статті 277 ГПК України.

17.05.2025 від відповідача-2 - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу прокурора, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і у якому відповідач заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на наступне:

- Державний кадастровий реєстратор Сектору № 2 відділу № 5 управління надання адміністративних послуг Головного управління діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому правомірно здійснив державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001;

- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 не зареєстровано.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/4752/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4752/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/4752/24.

22.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерон" надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" 22.11.2024, в якій просив повернути апеляційну скаргу Дніпровській окружній прокуратурі міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/4752/24, оскільки Товариством не було отримано її копію.

25.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4752/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/4752/24, розгляд справи призначено на 22.01.2025.

Разом з тим, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. з 22.01.2025 на лікарняному та перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.01.2025 у справі №910/4752/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 справу №910/4752/24 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Коробенко Г.П., розгляд справи призначено на 19.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 клопотання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у розгляді справи оголошено перерву до 12.03.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 відкладено розгляд справи на 07.05.2025.

07.05.2025 розгляд справи №910/4752/24 не відбувся у зв`язку з перебуванням суддів у відпустках.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 розгляд справи №910/4752/24 призначено на 03.06.2025.

У зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.06.2025 у справі №910/4752/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 справу №910/4752/24 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 03.06.2025 з`явились: прокурор та представники відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронн", відповідача-2 - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство».

Київська міська рада (позивач) та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області - в судове засідання 03.06.2025 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення ухвал суду в електронні кабінети учасників справи в системі «Електронний суд».

В свою чергу, від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надійшла заява про розгляд справи без участі представника та про задоволення вимог прокурора.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги внаслідок неявки представників Київської міської ради (позивач) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області - відсутні.

В судовому засіданні 03.06.2025 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/4752/24 та ухвалити нове рішення, яким позов керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва - задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 03.06.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги прокурора, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 03.06.2025 (який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції) заперечував проти доводів апеляційної скарги прокурора, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство» просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/4752/24 та ухвалити нове рішення, яким позов керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва - задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи і що перевірено судом апеляційної інстанції, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 343 від 02.04.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеронн" зареєстровано право власності на майновий комплекс загальною площею 6980,3 кв.м по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва.

Відомості про реєстрацію права власності чи користування на земельну ділянку за вищевказаною адресою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронн" від 29.10.2021 № ЗВ-9715849732021 та на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка розроблена ТОВ "Земля-2000" на замовлення ТОВ "Аеронн", 09.11.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.11.2021 № НВ-5117347592021 вбачається, що площа вказаної земельної ділянки становить 15,8915 га, категорія земель визначена як землі рекреаційного призначення, цільове призначення земельної ділянки - 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; вид її використання - для експлуатації та обслуговування майнового комплексу.

Водночас, як зазначав прокурор у позові, згідно з інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 21.06.2023 встановлено, що за поданням Департаменту Київська міська рада не приймала рішень про затвердження документації із землеустрою щодо вказаної земельної ділянки та про передачу будь-якій фізичній чи юридичній особі у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001.

Крім того, прокурор стверджував, що за інформацією Комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство" земельна ділянка площею 15,8915 га (кадастровий номер 8000000000:90:317:0001) сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, до якої, зокрема, входять:

- земельна ділянка площею 4,0 га в лісовому кварталі № 23 Дарницького лісництва, яка відповідно до розпорядження Ради Міністрів СР.СР від 21.03.1952 № 6062-р передана в постійне користування комбінату "Українавуглебуд" Міністерства вугільної промисловості УРСР для будівництва піонерського табору з виключенням зі складу земель держлісфонду, без права вирубки лісу;

- земельна ділянка площею 1,0 га в лісовому кварталі № 23 Дарницького лісництва, яка відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 22.12.1954 № 1324-р передана в постійне користування з виключенням зі складу земель держлісфонду комбінату " Українавуглебуд " Міністерства вугільної промисловості УРСР для розширення території піонерського табору, з правом розчистки лісокультур під габарити будівель на площі 0,3 га;

- земельна ділянка площею 8,5 га в лісовому кварталі № 23 Дарницького лісництва сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які залісненні та обліковуються за КП "Дарницьке ЛПГ". Відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10.08.1971 №646-р вона надавалась в довгострокове тимчасове користування Тресту "Бурвугілля" Мінвуглепрому УРСР для розширення піонерського табору "Орленок" без виключення з держлісфонду, без права вирубання дерев. Термін користування даною земельною ділянкою закінчився, на даний час перебуває у користуванні КП "Дарницьке ЛІД";

- земельна ділянка площею 2,3915 га в лісовому кварталі № 23 Дарницького лісництва, заліснена та обліковується за КП "Дарницьке ШД ", не перебувала у фактичному користуванні інших фізичних (юридичних) осіб, окрім, як у комунального підприємства.

За інформацією КП "Дарницьке ЛПГ", вищевказані земельні ділянки накладаються на території підприємства, що, відповідно до чинних планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування обліковуються у лісовому кварталі № 23 Дарницького лісництва.

Крім того, як зазначав прокурор, інформація щодо вилучення вказаних земель лісогосподарського призначення до комунального підприємства - не надходила та згоди на вилучення або припинення права постійного користування вказаними земельними ділянками підприємство не надавало.

Таким чином, прокурор наголошував, що земельна ділянка площею 15,8915 га (кадастровим номером 8000000000:90:317:0001) по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі з порушенням вимог законодавства, а тому дії державного реєстратора підлягають скасуванню у судовому порядку з огляду на наступне.

В силу положень Земельного кодексу України, Лісового кодексу України та відповідних матеріалів лісовпорядкування, земельна ділянка площею 15,8615 га з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, на переконання прокурора, сформована за рахунок земель комунальної власності лісогосподарського призначення, які використовується для ведення лісового господарства спеціалізованим лісогосподарським підприємством у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Таким чином, прокурор зазначав про те, що оскільки спірна земельна ділянка площею 15,8915 га (кадастровий номер 8000000000:90:317:0001) по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва сформована, зокрема, за рахунок земель лісогосподарського призначення, які обліковуються за КП "Дарницьке лісопаркове господарство" та за своїми характеристиками належить до земель лісового фонду, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, а отже, державна реєстрація її в Державному земельному кадастрі здійснена з порушенням вимог законодавства.

Крім того, прокурор звертає увагу на те, що спірна земельна ділянка на час її формування та державної реєстрації в Державному земельному кадастрі була віддалена від будь-яких об`єктів інфраструктури та забудови, суцільно вкрита рослинністю.

Відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планувавши його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 за функціональним призначенням належить до території лісів та лісопарків, та частково до території рекреаційної забудови.

Згідно з інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 18.01.2024 № 0570202/3-751 Київська міська рада рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва із земель лісового фонду на землі рекреаційного призначення не приймала.

Крім того, за даними Міського земельного кадастру, спірна земельна ділянка по вул. Лісній, 1 -Д потрапляє у межі території, на яку рішенням Київської міської ради від 18.09.2014 № 191/191 Комунальному підприємству "Дарницьке лісопаркове господарство" надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у Дарницькому районі міста Києва загальною площею 5430,77 га в постійне користування для ведення лісового господарства.

Відповідно до інформації КП "Дарницьке ЛПГ" від 08.06.2023 № 275, згоди на вилучення спірної земельної ділянки з території лісу підприємство не надавало.

Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру, категорія земельної ділянки площею 15,8615 га з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста, яка накладається та сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, визначена як землі рекреаційного призначення, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Прокурор стверджує, що в силу вимог законодавства віднесення спірної земельної ділянки до тієї чи іншої категорії належить власнику - Київській міській раді, а її цільове призначення може бути змінено лише на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Таким чином, прокурор зазначав, що визначення категорії та цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001, як землі рекреаційного призначення, здійснене у порушення вимог законодавства, містобудівної документації та без відповідної згоди власника (Київської міської ради) та користувача (КП "Дарницьке ЛПГ") земельної ділянки.

Також, прокурор наголошував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеронн", достовірно знаючи, що земельна ділянка по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва розташована б межах території лісу, усвідомлюючи, що площа земельної ділянки більш ніж в 28 разів перевищує площу нежитлових будівель, належних на праві власності товариству, володіючи інформацією, що попередньому власнику нерухомого майна земельна ділянка не передавалася у власність чи користування та маючи інтерес на незаконне отримання земельної ділянки комунальної форми власності у по за конкурентний спосіб, безпідставно замовило технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, та у подальшому звернулося до державного реєстратора щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 15,8915 га в Державному земельному кадастрі.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеронн" право власності на майновий комплекс площею 6980,3 кв.м по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва набуло 02.04.2020, а отже, станом на вересень 2015 року (коли було прийнято рішення Київської міської ради № 958/1822) не було землекористувачем земельної ділянки за вищевказаною адресою.

Таким чином, прокурор вважає, що рішення Київської міської ради від 10.09.2015 №958/1822 "Про інвентаризацію земель" не розповсюджується на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеронн" та не могло бути підставою для розроблення на його замовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 15,8915 га (кадастровий номер 8000000000:90:317:0001) для експлуатації та обслуговування майнового комплексу по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва.

При цьому, прокурор зазначав, що постійним землекористувачем земельних ділянок, за рахунок яких сформована спірна земельна ділянка, є КП "Дарницьке ЛПГ", що підтверджується чинними планово картографічними матеріалами лісовпорядкування, а отже, у ТОВ "Аеронн" відсутні законні підстави для користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення (кадастровий номер 8000000000:90:317:0001) по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва для забудови.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор стверджував, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 15,8915 га з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва в Державному земельному кадастрі є ефективним способом захисту правомірного інтересу дійсного власника земельної ділянки-територіальної громади міста Києва, оскільки усувають стан юридичної невизначеності щодо площі, та цільового призначення спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва звернувся до суду з позовом та просив усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001, шляхом:

- визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронн" права користування земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001;

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 загальною площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Щодо підстав звернення прокурора до суду першої інстанції з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Суд зазначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяви самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносин.

Якщо підстави для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачено абзацами 3-м і 4-м частини четвертої статті 23-ї закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави здійснює або не належним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

У даному випадку, орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, неналежним чином виконує свої обов`язки щодо захисту та поновлення цих інтересів.

На Київську міську раду, як власника, покладено обов`язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади міста Києва, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи не має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно.

Саме Київська міська рада як власник зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.

Разом з тим, Київська міська рада та її структурні підрозділи, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави та достовірно знаючи про реєстрацію земельної ділянки площею 15,8915 га кадастровий номер 8000000000:90:317:0001 по вул. Лісній, 1-Д у місті Києві, що сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, не вживала заходи реагування та з позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі до суду не зверталася.

Так, зокрема, окружна прокуратура листами від 15.06.2023 №50-4480вих-23, від 16.06.2023 №50-4503вих-23, від 04.07.2023 №50-5091вих-23, від 13.07.2023 № 50-5372вих-23 повідомлено Київську міську раду та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської, ради (КМДА) про встановлені факти порушення вимог законодавства при здійсненні державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Водночас, з відповідей Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), наданих на вищезазначені запити окружної прокуратури, від 21.06.2023 №0570202/3-8100, від 26.06.2023 №0570202/3-83.73, від 07.07.2023 №05716-9008, від 17.07.2023 №05716-9417, від 19.07.2023 №057031-9528, від . 18.01.2024 №0570202/3-751, вбачається, що претензійно - позовна робота Київською міською радою не здійснювалася, та поряд із цим, Київрада зауважила про необхідність вжиття заходів прокурором з метою захисту порушених інтересів держави.

Таким чином, прокурор надав можливість компетентному органу відреагувати на порушення інтересів держави щодо спірної земельної ділянки, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації та відновлення порушених інтересів держави.

Проте, Київська міська рада з позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та визнання відсутнім права користування у ТОВ "Аеронн", не звернулась.

Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Керівником Дніпровської окружної прокуратури міста Києва обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" подано позовну заяву в інтересах держави в особі Київської міської ради до відповідачів про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з відповідним позовом, обгрунтувавши порушення інтересів держави. Проте, правові підстави позову, як і їх обгрунтування, є предметом дослідження під час розгляду справи по суті, і досліджуються з урахуванням наявних у справі доказів. У зв?язку з наведеним, доводи відповідача-1 про те, що прокуратура в даній справі не змогла довести необхідність представляти інтереси Держави у відповідності до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки відсутні докази в матеріалах даної справи того, що захист її інтересів не здійснив або неналежно здійснив відповідний орган державної влади, до компетенції якої віднесені такі повноваження та наявний такий державний орган - є необгрутованими та безпідставними.

Щодо суті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Стаття 321 Цивільного кодексу України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, окрім випадків спеціально передбачених законом.

Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. За частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування,. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Київська міська рада відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За системним тлумаченням Конституції України, ЗК України та норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що територіальні громади, які реалізують право власності через органи, місцевого самоврядування, є суб`єктами права власності на землю, яка перебуває у комунальній власності.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки,. на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. За частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у. власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. У відповідності до частини першої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Стаття 125 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну. реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 ЗК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Отже, єдиною підставою для набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельного кодексу України.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 22.12.2021 у справі №917/1970/20, від 10.11.2021 у справі №911/2216/19, від 10.11.2021 у справі №916/1988/20, від 04.11.2021 у справі №725/3303/16-ц, від 04.11.2021 у справі №927/934/20, тобто, є сталою правовою позицію касаційного суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 343 від 02.04.2020 за ТОВ «Аеронн» зареєстровано право власності на майновий комплекс загальною площею 6980,3 кв.м по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва.

Відомості про реєстрацію права власності чи користування на земельну ділянку за вищевказаною адресою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - відсутні.

В свою чергу, за заявою ТОВ «Аеронн» від 29.10.2021 № ЗВ-9715849732021 та на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка розроблена ТОВ «Земля-2000» на замовлення відповідача-1, 09.11.2021 державним кадастровим реєстратором Відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.11.2021 № НВ-5117347592021 вбачається, що площа вказаної земельної ділянки становить 15,8915 га, категорія земель визначена як землі рекреаційного призначення, цільове призначення земельної ділянки - 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; вид її використання - для експлуатації та обслуговування майнового комплексу.

Проте, згідно інформації Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 21.06.2023 встановлено, що за поданням Департаменту Київська міська рада не приймала рішень про затвердження документації із землеустрою щодо вказаної земельної ділянки та про передачу будь-якій фізичній чи юридичній особі у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001.

Крім того, за інформацією Комунального підприємства «Дарницьке лісопаркове господарство» вбачається, що земельна ділянка площею 15,8915 га (кадастровий номер 8000000000:90:317:0001) сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення до якої, зокрема, входять:

- земельна ділянка площею 4,0 га в лісовому кварталі № 23 Дарницького лісництва, яка відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 21.03.1952 № 6062-р передана в постійне користування комбінату «Українавуглебуд» Міністерства вугільної промисловості УРСР для будівництва піонерського табору з виключенням зі складу земель держлісфонду, без права вирубки лісу;

- земельна ділянка площею 1,0 га в лісовому кварталі № 23 Дарницького лісництва, яка відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 22.12.1954 № 1324-р передана в постійне користування з виключенням зі складу земель держлісфонду комбінату « Українавуглебуд » Міністерства вугільної промисловості УРСР для розширення території піонерського табору, з правом розчистки лісокультур під габарити будівель на площі 0,3 га;

- земельна ділянка площею 8,5 га в лісовому кварталі № 23 Дарницького лісництва сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які залісненні та обліковуються за КП «Дарницьке J1111'». Відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10.08.1971 №646-р вона надавалась в довгострокове тимчасове користування Тресту «Бурвугілля» Мінвуглепрому УРСР для розширення піонерського табору «Орленок» без виключення з держлісфонду, без права вирубання дерев. Термін користування даною земельною ділянкою закінчився, на даний час перебуває у користуванні КП «Дарницьке ЛІН»;

- земельна ділянка площею 2,3915 га в лісовому кварталі № 23 Дарницького лісництва, заліснена та обліковується за КП «Дарницьке ЛІН», не перебувала у фактичному користуванні інших фізичних (юридичних) осіб, окрім, як у комунального підприємства, і відповідно, спірна земельна ділянка накладається на територію підприємства, що відповідно до чинних планово- картографічних матеріалів лісовпорядкування обліковуються у лісовому кварталі № 23 виділи 13,15 - 21 Дарницького лісництва.

При цьому, третя особа також наголошувала у своїх поясненнях, що інформація щодо вилучення вказаних земель лісогосподарського призначення до комунального підприємства не надходила та згоди на вилучення або припинення права постійного користування вказаними земельними ділянками Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство» - не надавало.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами прокурора, що земельна ділянка площею 15,8915 га (кадастровим номером 8000000000:90:317:0001) по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва була сформована на замовлення ТОВ «Аеронн» без згоди власника та за рахунок земель лісогосподарського призначення, а отже зареєстрована у Державному земельному кадастрі з порушенням ст. ст. 1, 16, 21, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

З огляду на викладене, доводи відповідача-1 про те, що Державний кадастровий реєстратор Сектору № 2 відділу № 5 управління надання адміністративних послуг Головного управління діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому правомірно здійснив державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 - є необгрунтованими та спростовуються як встановленими обставинами, так і наявними матеріалами справи.

Також, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту порушених прав та відсутні підстави для визнання відсутнім у ТОВ «Аеронн» права користування земельною ділянкою.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд повинен з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. ст. 15 і 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, визнання правочину недійсним, припинення правовідношення, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, ефективність обраного позивачем способу захисту означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, ефективний засіб (спосіб) захисту призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вказані висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 915/161/20, від 21.01.2021 у справі № 921/266/18, від 05.08.2020 № 766/46/19.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Способи захисту прав на землю передбачені ст. 152 Земельного кодексу України, згідно якої власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Велика Палата Верховного Суду у п. 6.12 постанови від 19.01.2021 №916/1415/19 вказала, що відповідно до норм ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав. За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21.112012 у справі № 6-134цс12, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Велика Палата Верховного Суду погодилась з такими висновками і вважає, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/488/18, у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (п. 4 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

За ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 7 Лісового кодексу визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує, що метою позову прокурора є усунення перешкод територіальній громаді міста у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, яка незаконно сформована відповідачем за рахунок земель лісогосподарського призначення, без відома та без погодження Київської міської ради у розмірі 15,8915 га та з визначенням категорії земель як землі рекреаційного призначення.

При цьому, прокурор не оспорює у даній справі наявність у відповідача на праві власності майнового комплексу площею 6980,3 кв.м по вул. Лісній, 1 -Д у Дарницькому районі міста Києва та його право на оформлення земельної ділянки згідно вимог законодавства під об`єктами нерухомого майна.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно, добросовісно ТОВ «Аеронн» набув право власності на майновий комплекс та відповідно право користування зазначеною земельною ділянкою у відповідності до положень статті 120 Земельного кодексу України, проте, реалізація права на оформлення земельної ділянки має відбуватись у порядку, встановленому законом.

В свою чергу, порушення інтересів держави полягає саме у формуванні земельної ділянки з площею, яка у 28 разів перевищує площу об`єктів нерухомості товариства та із визначенням цільового призначення, яке не відповідає містобудівній документації та вимогам Земельного кодексу України.

Посилаючись на викладені у постанові від 22.06.2020 у справі №922/2155/18 висновки Верховного Суду, суд першої інстанції зазначив, що заявлена прокурором одна позовна вимога про визнання відсутнім права користування земельною ділянкою, у разі її задоволення, не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів держави та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, не відбудеться нівелювання негативних наслідків і у позивача не відновиться користування чи розпорядження конкретним матеріальним благом - земельною ділянкою. Заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (визнання відсутнім права користування) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача. Визнання відсутнім у відповідача права користування земельною ділянкою, у даному випадку, є, по суті, встановленням обставин, які у подальшому можуть бути зазначені у якості підстав позову про захист свого порушеного права, що також свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту, оскільки не відновлює порушеного права, а вимагає пред`явлення у подальшому іншого позову.

Однак, вказані висновки суду є помилковими, оскільки не відносяться до спірних правовідносин, оскільки окрім вимоги прокурором в сукупнності заявлені вимоги про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва, в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001, шляхом: визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронн" права користування земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001, та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 загальною площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва.

Крім того, згідно положень ст.120 Земельного кодексу України, ТОВ «Аеронн» не могло набути права користування спірною земельною ділянкою, оскільки в силу імперативних вимог ст. 125 Земельного кодексу України від однієї особи до іншої особи за правилами статті 120 цього Кодексу не може перейти право користування земельною ділянкою, яке у попереднього землекористувача не виникло станом на час відчуження ним будівель, розташованих на цій земельній ділянці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

Відповідно до договору купівлі-продажу майнового комплексу площею 6980,3 кв.м від 02.04.2020 № 343, укладеного між ПАТ «Українська гірничо- металургійна компанія» та ТОВ «АЕРОНН», за продавцем на вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва обліковується земельна ділянка площею 15,0932 га (код 90:317:0005); спірна земельна ділянка не сформована та рішення про передачу (надання) її у власність чи користування не приймалося (п. 1.4 Договору).

Так, у п.1.4 Договору вказано, що «згідно довідки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №05702-5014 від 10.03.2020, за даними міського земельного кадастру за продавцем на вул. Лісній, Ід в Дарницькому районі міста Києва обліковується земельна ділянка площею 15,0932 га (код 90:317:0005); зазначена земельна ділянка не сформована, не віднесена до земель комунальної власності, рішення про передачу (надання) її у власність чи користування не приймалось».

Згідно вказаного у тексті договору купівлі-продажу листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №05702-5014 від 10.03.2020, який долучений до електронної реєстраційної справи №2065130280000, «зазначена земельна ділянка не сформована та віднесена до земель комунальної власності» .

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття відповідачем-1 права власності на об??єкт нерухомості), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно зі ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

За змістом ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Отже, враховуючи вищенаведені приписи закону, особа, яка придбала нерухоме майно, відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України має право на придбання на позаконкурентних засадах (без проведення земельних торгів) прав саме на земельну ділянку (її частину), право на яку мав попередній власник нерухомості і яке перейшло до цього нового власника нерухомості в силу ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України в редакціях, які діяли на час придбання нерухомого майна, саме з метою, пов`язаною із розташуванням відповідної нерухомості.

Відповідна правова позиція щодо системного тлумачення норми ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України в комплексі з положеннями ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України в редакціях, що діяли на час придбання нерухомого майна, викладена в постановах Верховного Суду, зокрема: від 14.02.2018 у справі № 592/6097/15-ц; від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г; від 22.03.2018 у справі № 910/13129/7; від 14.03.2019 у справі №915/182/17; від 06.11.2019 у справі № 910/23595/17.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Водночас, у договорі купівлі-продажу майнового комплексу вказано, що земельна ділянка площею 15,0932 га (код 90:317:0005) не сформована, не віднесена до земель комунальної власності, рішення про передачу (надання) її у власність чи користування не приймалось.

У зв?язку з наведеним, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами прокурора про те, що вказані обставини підтверджують обізнаність ТОВ «АЕРОНН» про відсутність у попереднього власника (продавця) нерухомого майна права користування на спірну земельну ділянку та те, що у відповідача-1 таке право не виникло саме в розумінні ст. 120 Земельного кодексу України (у відповідній редакції).

Отже, без достатніх правових підстав та маючи інтерес на отримання земельної ділянки комунальної форми власності лісогосподарського призначення у позаконкурентний спосіб, всупереч ст. 134 Земельного кодексу України, відповідач-1 безпідставно замовив технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, та надалі використовуючи дану технічну документацію, без згоди власника подало заяву державному кадастровому реєстратору про державну реєстрацію земельної ділянки площею 15,8915 га, яка розташована за адресою: місто Київ, Дарницький район, вулиця, Лісна, 1-Д.

Таким чином, висновки суду першої про те, що прокурором невірно обрано спосіб захисту права, - є такими, що не відповідають наведеним нормам матеріального права та є помилковими, з якими суд апеляційної інстанції не погоджується.

При цьому, як зазначалось вище, у даній справі вимога про визнання відсутнім права не є єдиною вимогою, а була заявлена разом з вимогою про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, які в сукупності забезпечують ефективність обраного способу захисту прав держави на земельну ділянку лісогосподарського призначення.

Також, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про відсутність підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 в Державному земельному кадастрі.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Звертаючись із позовом до суду, прокурор просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001, посилаючись на відсутність правових підстав для формування і реєстрації в Державному земельному кадастрі ділянки з відповідними характеристиками (площею, конфігурацією та видом цільового призначення).

Також прокурор зазначав у позові, що такий спосіб захисту є ефективним і співвідноситься зі змістом статті 16 Цивільного кодексу України, оскільки приведе до повного відновлення становища, що існувало до порушення, яке полягає в неправомірній спробі ТОВ «Аеронн» отримати в користування/власність території лісу.

Відмовляючи у задоволенні цієї позовної вимоги, суд першої інстанції вказав, що у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки відомості про неї набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи, тому цей спосіб захисту є неефективним, адже не приведе до поновлення порушених прав та інтересів держави.

При цьому, суд з посиланням на ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказав, що вимога про скасування реєстрації земельної ділянки фактично має на меті припинення існування такої ділянки у наявному розмірі як об`єкту цивільного права, і відповідно, впливає на припинення прав особи, за якою зареєстровано таке право.

Проте, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами прокурора про те, що суд першої інстанції, помилково ототожнив державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку та державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Так, матеріалами справи підтверджується, що право власності або право користування на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано. При цьому, право власності на земельну ділянку належить територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради в силу положень ст. ст. 12, 79-1 Земельного кодексу України з огляду на її розташування в межах міста.

При цьому, порушення інтересів держави зводяться саме до формування та реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі без згоди власника у визначеному розмірі та з цільовим призначенням земель рекреації, за рахунок земель лісового фонду.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (стаття 79 Земельного кодексу України).

Стаття 79-1 Земельного кодексу України визначає, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно зі статтями 1, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Системний аналіз зазначених положень законодавства свідчить про те, що сформована і зареєстрована в Державному земельному кадастрі земельна ділянка набуває статусу об`єкта цивільних прав і з цього моменту може бути предметом будь-якого правочину.

Судом першої інстанції помилково не враховано, що сформований за рахунок комунальних земель лісового фонду новий об`єкт цивільних прав - земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 площею 15,8915 га із цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» - виник без згоди власника та без достатніх правових підстав, що порушує права та інтереси територіальної громади в особі Київської міської ради.

Водночас, згідно з ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

У разі скасування державної реєстрації земельної ділянки її кадастровий номер скасовується, при цьому він не може бути присвоєний іншій земельній ділянці та зберігається у Державному земельному кадастрі постійно. Поземельна книга на таку ділянку закривається (статті 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», пунктом 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Відомості про земельну ділянку в разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Таким чином, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі така ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а відомості про неї набувають статусу архівних і постійно зберігаються в Державному земельному кадастрі.

Як зазначав прокурор, на шарі Публічної кадастрової карти України «Кадастровий поділ», який містить актуальні відомості про зареєстровані земельні ділянки, спірна земельна ділянка - не відображається.

Крім того, враховуючи зміст частини четвертої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку, державна реєстрація прав на неї не проводиться.

Наведене свідчить, що у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі спірні правовідносини повертаються у стан, який існував до порушення (відсутність в актуальних відомостях Державного земельного кадастру/Публічної кадастрової карти України даних про таку ділянку), що запобігає здійсненню неправомірної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності/користування земельною ділянкою лісу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 в Державному земельному кадастрі передбачений законодавством, відповідає змісту та характеру порушення інтересів держави, усуває таке порушення, а тому є правомірним і ефективним в контексті спірних правовідносин.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», пункту 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, знаходження (розташування) в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини є підставою для прийняття державним реєстратором рішення про відмову у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.

Судом першої інстанції помилково не враховано, що існування незаконно сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 перешкоджатиме Київській міській раді сформувати за рахунок відповідних комунальних земель іншу земельну ділянку при оформленні прав на землі лісового фонду, а доводи прокурора в цій частині суд апеляційної інстанції, відповідно, визнає обгрунтованими.

Стаття 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відносить до принципів його ведення об`єктивність, достовірність та повноту, внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Отже, доводи прокурора про те, що залишення державної реєстрації спірної ділянки в Державному земельному кадастрі чинною, суперечить принципам достовірності, об`єктивності та законності внесення відомостей до Державного земельного кадастру та обмежує права власника комунальної землі у можливості вільно розпорядитися чи користуватися нею - є обгрунтованими.

У постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22 зазначено, що скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі поновить права законного розпорядника спірної землі.

Про те, що за конкретних умов скасування державної реєстрації земельної ділянки може бути належним та ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів, також вказано у постановах Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №731/264/23, від 08.05.2024 у справі № 703/2305/22, від 22.05.2024 у справі №916/1749/22, від 17.07.2024 у справі № 707/209/23 та інших, а отже, такий спосіб захисту порушених прав законного власника земельної ділянки, як скасування її державної реєстрації у разі, якщо така реєстрація зумовлює порушення його інтересів - є ефективним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Аеронн» не мало обумовленого вищенаведеними приписами закону права ініціювати формування за рахунок комунальних земель лісового фонду спірної земельної ділянки саме спірної площі, конфігурації, з визначенням категорії земель, цільового призначення, а також вносити дані про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Отже, єдиною підставою для скасування у Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої реєстрації.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами прокурора про те, що збереження реєстрації спірної земельної ділянки - є безпідставним, оскільки ініціювання продажу права користування цією ділянкою на земельних торгах також неможливе через її особливий статус - обмежену оборотоздатність, оскільки статус ділянки першочергово визначається тим, що вона розташована в межах лісового фонду, використовується КП «Дарницьке лісопаркове господарство» за призначенням, а отже спеціальним режимом такої території.

Крім того, цивільне законодавство серед способів захисту речових прав виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно, які є різними та не можуть об`єднуватись.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту інтересів держави у даному випадку є витребування земельної ділянки або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Проте, суд апеляційної інстанції також не погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, з огляду на наступне.

Право власності/користування на земельну ділянку за ТОВ «Аеронн» чи будь-якими іншими особами - станом на момент вирішення спору не зареєстровано в установленому порядку, земельна ділянка не вибувала із комунальної власності та належить територіальній громаді міста в силу закону, що виключає можливість звернення до суду в порядку ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

Водночас, прокурор звернувся до суду з позовом саме на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації ділянки в Державному земельному кадастрі та визнання відсутнім права користування землею, що відновить порушене право держави в особі територіальної громади у разі задоволення позову.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені ст. 152 Земельного кодексу України, відповідно до ч. 2 якої власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якої у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. Відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Таким чином, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає такі способи судового захисту порушених прав як:

- судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

- судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції враховує, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) зазначила, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданню судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/2350/18 (914/608/20) диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань.

Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор звернувся до суду з належним та ефективним способом захисту порушених прав на землю, який повністю усуває допущені порушення інтересів держави, визначений чинним законодавством (ст.ст. 16, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр») та застосування якого лише в сукупності відновить порушені права територіальної громади на землю.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно.

Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 28.10.2024 у справі № 920/550/23 посилається на практику ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року, де зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

«Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право, яке захищається судом не є ілюзорним, а особа, яка скаржиться на порушення його або її права на власність, повинна, перш за все, продемонструвати, що таке право існувало ("Pistorova v. the Czech Republic"; "Des Fours Walderode v. the Czech Republic"; "Zhigalev v. Russia"), а посилання на правомірні очікування як складові категорії "майно" можливо за умови якщо вони є законними, спрямованими на реалізацію особою належного їй суб`єктивного права, зумовлені раціональністю сподівань учасників суспільних відносин (див., наприклад рішення у справах "Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium", "Kopecky v. Slovakia", "Belane Nagy v. Hungary " тощо).

Як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем-1 придбано об`єкт нерухомого майна, який розташовано на спірний земельній ділянці.

Національним законодавством передбачений принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, закріплений у ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Принцип єдиної юридичної долі земельної ділянки та побудованого на ній нерухомого майна полягає в тому, що до особи, яка набуває право власності на нерухоме майно, також переходить право власності або користування на відповідну земельну ділянку, на якій таке майно розташоване.

Відповідно до ст. 124 та ст. 134 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки набувається за результатом земельних торгів.

Також, для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Водночас у справі, що розглядається, зазначені критерії не дотримані, а отже, непропорційне та необґрунтоване втручання у мирне володіння відповідачем-1 у вигляді користування, земельною ділянкою - відсутнє, оскільки саме дії відповідачів були спрямовані на отримання спірної земельної ділянки у позаконкурентний спосіб, всупереч вимогам закону - ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України в комплексі з положеннями ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що задоволення вимог позову не нівелює майнові права відповідача-1 щодо об`єктів нерухомого майна, які розташовані на ній, а відповідач-1, відповідно до вимог законодавства, не позбавлений права звернутись до власника земельної ділянки для її оформлення, у відповідному розмірі, саме для обслуговування та експлуатації належних на праві власності об`єктів нерухомого майна, розташованих на такій спірній земельній ділянці, як не позбавлений і можливості реалізувати своє право на отримання земельної ділянки.

Принцип «правомірних очікувань» також не буде порушено, адже правомірні очікування не можуть спиратись на неправомірні дії.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором обрано належні та ефективні способи захисту у спірних правовідносинах, а позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню, з урахуванням мотивів та висновків даної постанови.

Доводи відповідача-1 про те, що ТОВ "Аеронн" здійснило оплату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 у розмірі 742 032,31 грн відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/18234/24 - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки у даній справі позов Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено та мотивовано:

- безпідставним використанням відповідачем земельної ділянки площею 15,8915 га з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 по вулиці Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва для експлуатації та обслуговування розташованого на ній власного нерухомого майна, що є підставою для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати у розмірі 747 032,91 грн;

- доведеністю факту розташування об`єктів нерухомого майна, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Аеронн", на вказаній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 та необхідність сплатити відповідачем Київраді кошти за її використання відомо щонайменше з листопада 2021 року;

- будучи обізнаною про те, що на земельній ділянці площею 15,8915 га з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 по вулиці Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва розташований комплекс будівель загальною площею 6 980,30 кв.м., який зареєстрований на праві власності за відповідачем, а відповідне речове право щодо зазначеної земельної ділянки за ним не зареєстровано, Київська міська рада будь-яких заходів щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом, не вживала, в той час як відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001, на якій розташоване належне йому нерухоме майно;

- допущенням ТОВ «Аеронн» порушення земельного законодавства, що полягає у безоплатному користуванні земельною ділянкою комунальної форми власності суб`єктом господарювання без правовстановлюючих документів на неї, на теперішній час не усунуто, недоотримані кошти з відповідача Київрадою до місцевого бюджету не стягнуто;

- відповідач з 09.11.2021 по 31.10.2023 користувався сформованою земельною ділянкою комунальної форми власності за вищевказаною адресою для розміщення та експлуатації об`єктів нерухомого майна без оформлення правовстановлюючих документів, а отже без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею. Тому відповідач, згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України, повинен повернути ці кошти власнику земельної ділянки - територіальній громаді в особі Київської міської ради;

- оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки площею 15,0932 га (кадастровий номер 8000000000:90:317:0001) по вулиці Лісній, 1-Д в Дарницькому районі міста Києва, тому він не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як користувача вже сформованої земельної ділянки, є орендна плата, яка ним не сплачувалась.

Тобто, у вказаному рішенні встановлено, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки площею 15,0932 га (кадастровий номер 8000000000:90:317:0001) по вулиці Лісній, 1-Д в Дарницькому районі міста Києва, і відповідно, кошти за користування земельною ділянкою комунальної форми власності суб`єктом господарювання без правовстановлюючих документів на неї, підлягають сплаті на користь Київської міської ради.

Усі інші доводи, обгрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронн" та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва, в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001, шляхом: визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронн" права користування земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001, та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 загальною площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва - є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення вказаного позову повністю у зв?язку їх правомірністю, законністю, а також належністю та ефективністю обраного прокурором способу захисту.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивів даної постанови, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими обставини з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/4752/24 підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позову прокурора повністю, за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронн" слід стягнути на користь Київської міської прокуратури судовий збір за подання позову в розмірі 6 056 (шість тисяч п?ятдесят шість) грн. 00 коп. та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 9 084 (дев?ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/4752/24 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/4752/24 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення:

Позов Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронн" та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва, в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001 - задовольнити повністю.

4. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва, в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001, шляхом:

- визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронн" права користування земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001;

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 загальною площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронн" (Україна, 08626, Київська обл., Васильківський р-н, с. Здорівка, вул. Соборна, буд. 114; ідентифікаційний код: 34851178) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019; 03150, м.Київ, вул. Предславинська, 45/9) судовий збір за подання позову в розмірі 6 056 (шість тисяч п?ятдесят шість) грн. 00 коп. та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 9 084 (дев?ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

6. Видачу наказу на виконання постанови у справі № 910/4752/24 доручити Господарському суду міста Києва.

7. Справу №910/4752/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 07.07.2025 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді О.М. Сибіга

С.А. Гончаров