Постанова від 09.07.2025 по справі 912/905/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2025 року м. Дніпро Справа № 912/905/24(912/1967/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Кабакова В.Г.) від 07.10.2024р. у справі № 912/905/24(912/1967/24)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Є. Ґедройця, 5, м. Київ, 03150

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь", вул. Короленка, 2/А, м. Новоукраїнка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27100

про стягнення 61 430,00 грн., -

в межах справи № 912/905/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь", вул. Короленка, 2/А, м. Новоукраїнка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27100, і.к. 35712447, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь" про стягнення 61 430,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за угодою на перевезення вантажу в частині правильного зазначення маси вантажу у перевізних документах.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.10.2024р. у справі № 912/905/24(912/1965/24) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 61 430,00 грн. штрафу, а також 2 422,40 грн. судового збору.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні. У клопотанні відповідача про зменшення штрафу на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України судом відмовлено.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.10.2024р. у справі № 912/905/24(912/1967/24) повністю та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов Акціонерного товариства Українська залізниця задовольнити частково, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Бантишівський щебінь на користь Акціонерного товариства Українська залізниця штраф у розмірі 12 286,00 грн. та 2 422,40 грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, що ним було вжито дії для усунення комерційної несправності та приведення маси вантажу до вантажопідйомності спірних вагонів, надлишок вантажу був вивантажений та забраний.

Відповідач зазначає про значне перевищення заявленої позивачем суми штрафу відносно вартості надлишку вантажу у вагоні, у зв`язку з чим просив суд зменшити штраф до розміру однократної провізної плати: 12 286, 00 грн.

За доводами відповідача, позивач не подавав до суду заперечень щодо зменшення вказаних штрафних санкцій.

Також, суд першої інстанції формально підійшов і до оцінки майнового стану відповідача та не врахував велику суму кредиторської заборгованості, яку визнано цим же судом і яку відповідач має погашати в несприятливих для ведення бізнесу умовах, що обумовлені війною в країні.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався; про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.07.2024 за накладною №40375149 зі станції Новоукраїнка Одеської залізниці відправником ТОВ "Бантишівський щебінь" здійснено відправлення вагону №55168330 з вантажем щебінь, станція призначення Білгород - Дністровський Одеської залізниці, одержувач вантажу - ТОВ "Аркада" (а.с. 6).

Під час заповнення зазначеної накладної відповідачем зазначено масу вантажу у вагоні №55168330 - 70 000 кг.

Як свідчить розділ 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена вантажовідправником на вагонних вагах (150т), заводський №252.

У розділі 55 означеної накладної правильність внесених відомостей до накладної підтвердив своїм підписом представник відправника - заступник директора з економіки Муругов А.В. шляхом накладення електронного цифрового підпису.

По прибуттю вагону на станцію Подільськ Одеської залізниці при переважуванні на вагонних вагах виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що 03.07.2024 складено комерційний акт №406802/20 (а.с. 7).

Відповідно до комерційного акта №406802/20 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні №55168330 склала 72 550 кг, що більше ніж зазначено в накладній та вантажопідйомності вагону на 2 550 кг.

Комерційним актом №406802/20 від 03.07.2024 засвідчено, що на підставі акта загальної форми ст. Подільськ №5689 від 03.07.2024 вагон №55168330 по відправці вказаної на звороті акта був поданий на комісійне зважування, за документами значиться вантаж щебінь тара 22 200 кг, нетто 70 000 кг, при комісійному зважуванні на справних повірених статичних вагах виявлено брутто 94 750 кг, тара 22 200 кг, нетто 72 550 кг. Навантаження в вагоні пагорбове, нижче бортів 50-80 см, вагон технічно справний.

Вказаний комерційний акт підписано ДС Ратнер О.О., начальником вантажного району Борденюк О.Ю. та комерційним агентом Моспан Ж.О.

Згідно акта загальної форми №5689 від 03.07.2024, складеному на станції Подільськ, виявлено комерційну несправність вагону - завантажено понад вантажопідйомність, вагон відчеплено для перевірки (а.с. 8).

Для усунення комерційної несправності та приведення маси вантажу до вантажопідйомності спірних вагонів, надлишок вантажу був вивантажений та забраний вантажовідправником, про що складено акт №24 від 03.07.2024 про надлишок вантажу (щебінь) у вагоні №55168330 за відправкою №40375149 з вантажем щебінь (а.с. 12).

Після усунення комерційної несправності проведено зважування на справних повірених статичних вагонних вагах ст. Подільськ, за результатами якого вага склала брутто 91 700 кг, тара 22 200 кг, нетто 69 500 кг, вантажопідйомність вагона 70 тонн. Перевищення понад вантажопідйомність вагона усунено, про що зазначено в акті №24 від 03.07.2024.

З посиланням на п. 118, 122 Статуту залізниць України (далі - Статут), за неправильно зазначену в залізничній накладній масу вантажу позивач нарахував штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення у зазначених вагонах, в розмірі 61 430,00 грн.

Неоплата штрафу стала підставами для звернення з даним позовом до суду.

Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у зменшенні розмірі штрафу.

В інші частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами).

Згідно ст.ст. 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 862/5083.

За змістом пунктів 6, 105, 118, 122 Статуту залізниць України вбачається, що залізничні перевезення оформляються накладною як обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред`явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п`ятикратної провізної плати за все перевезення.

Приписами пункту 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовується відповідачем, при заповненні останнім залізничної накладної №40375149 від 01.07.2024 у вагоні №55168330 вказана маса вантажу 70 000 кг, замість 72 550 кг. Вказані відомості підтверджуються актом загальної форми №5689 від 03.07.2024 та комерційним актом №406802/20 від 03.07.2024.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу в розмірі 61 430,00 грн. за неправильне зазначенням маси вантажу у накладній є арифметично правильним, що не заперечується відповідачем, відповідно господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржника на наявність підстав для зменшення розміру штрафу відповідно до приписів ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

В обґрунтування зменшення заявлених до стягнення сум штрафних санкцій відповідач посилається на наступні обставини:

-факт виправлення відповідачем порушення, а отже судом першої інстанції не враховано ступінь виконання відповідачем зобов`язання;

-надмірно великий розмір суми штрафу порівняно із збитками позивача;

-відсутність будь-яких заперечень позивача щодо зменшення розміру штрафу;

-майновий стан відповідача.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України за відсутності в законі переліку виняткових обставин господарський суд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення штрафу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Положення пункту 24 Статуту залізниць України встановлюють чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликані забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначають критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Заявлена до стягнення штрафна санкція має позадоговірну правову природу і випливає із положень Статуту залізниць України.

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена п. 118, 122 Статуту залізниць України.

При цьому, зазначений штраф, відповідно до п. 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.

Відсутні підстави вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням, оскільки такий штраф має стягуватися з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 12.02.2018 у справі №906/434/17.

Посилання Скаржника на те, що підприємство вантажовідправника знаходиться у тяжкому фінансовому стані, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач та відповідач є господарюючими суб`єктами та несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

За приписами ст.42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, станом на дату прийняття рішення у даній справі відповідача не визнано банкрутом, ліквідаційну процедуру щодо останнього не відкрито, тому відповідача як суб`єкт господарювання не припинено.

Саме неправильні дії відповідача при заповненні накладної стали підставою для складання комерційного акту та нарахування штрафу, а не виникли об`єктивні та незалежні від дій відповідача обставини.

Отже, відповідачем не надано належних доказів, що даний випадок є винятковим або наявні будь-які обставини, з якими закон пов`язує можливість зменшення нарахованих боржнику штрафних санкцій.

Також суд не вважає за можливе рахувати відсутність заперечень позивача на доводи відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, як підставу для задоволення клопотання про зменшення.

З огляду на викладене, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, у зв`язку з чим скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення зміні або скасуванню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з результату розгляду апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.10.2024р. у справі № 912/905/24(912/1967/24) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.10.2024р. у справі № 912/905/24(912/1967/24) залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебінь".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд