Рішення від 09.07.2025 по справі 460/2123/25

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2025 року м. Рівне№460/2123/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Войтюк К.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник адвокат Білокур В.В. в режимі відеоконференції,

відповідача-1: представник Форет М.С.,

відповідача-2: представник Живчик В.Т. в режимі відеоконференції

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області, Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач-1), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2024 №18062/17000705-22.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами фактичної перевірки контролюючим органом сформовано податкове повідомлення-рішення від 22.11.2024 №18062/17000705-22, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 947861,29 грн за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Позивач вважає таке рішення податкового органу протиправним, зокрема, у зв`язку з безпідставністю перевірки, оскільки, як вбачається з наказу на проведення перевірки, правовою підставою її проведення є, зокрема, підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, однак жодних документів, які б підтверджували наявність інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контролюючим органом не надано. Зауважив, що у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави). Крім цього, позивач зазначив, що при проведенні перевірки контролюючому органу надані належні документи, що стосувалися реалізації товару: Договір комісії від 02.09.2024 №КВ-02-09-24-ГІ, Акти приймання-передачі товарів, Форми ведення обліку товарних запасів. Проте, такі документи безпідставно не взяті контролюючим органом до уваги. Вважає, що вказані документи є первинними в розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять відомості про господарську операцію. Отже, на початок перевірки були наданні всі первинні документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання (походження товарних запасів), що спростовує твердження контролюючого органу про не надання документів щодо походження товару. При цьому, комісіонер позивач як комісіонер не має юридичних так фактичних підстав вимагати від комітента надання документів на підставі, яких комітент набув у власність товар.

Ухвалою від 12.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче засідання та встановлено строк для подання відповідачем відзиву.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що спірне повідомлення-рішення від 22.11.2024 №18062/17000705-22 є правомірним, оскільки всупереч безпідставним доводам позивача, відповідно до змісту наказу про проведення фактичної перевірки правовою підставою для його прийняття є пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. До перевірки надано Договір комісії №КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024, акти приймання-передачі товарів та Форми ведення обліку товарних запасів. Проте, до перевірки не надано документи, передбачені Правилами, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків України №37 від 13.03.1995 (із змінами та доповненнями), та Інструкцією про порядок оформлення суб`єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженою наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України №343 від 08.07.1997 (із змінами та доповненнями). Відтак, при проведенні фактичної перевірки не враховано копії актів приймання-передачі товарів до Договору комісії №КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024. Позивачем на початок проведення перевірки на вимогу контролюючого органу не надано документів, що підтверджують придбання та походження товарів, що реалізовувались та знаходяться в реалізації, у форматі, який дозволив би здійснити його перегляд та/або копіювання. Тому, позивач допустив порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Відповідач вважає, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою від 17.02.2025 задоволено клопотання представника позивача адвоката Білокура Віталія Вікторовича про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою від 21.02.2025 клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області про його участь у підготовчому та судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою від 05.03.2025 залучено Головне управління ДПС у Тернопільській області до участі у справі як співвідповідача (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області, відповідач-2). Встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач-2 подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що при проведенні фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , контролюючим органом встановлено порушення проведення розрахунків, а саме: не ведеться у порядку, передбаченому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки не надано первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу, на загальну вартість 945 821,29 грн. Так, до перевірки надано договір комісії №КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024 та додатки №1, №2, №3 до договору комісії №КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024 на загальну вартість товарів, переданих на комісію, що становить 1 014 612,73 грн, які свідчать про те, що позивач здійснює комісійну торгівлю непродовольчими товарами, прийнятими на комісію від ФОП ОСОБА_2 . В ході проведення фактичної перевірки 30.09.2024 надано запит про надання документів (копії документів), а саме: прихідні документи на товар, який знаходиться реалізації, трудові договори з найманими працівниками, виписку про державну реєстрацію ФОП, виписку з банку та рахунку підприємця за період згідно наказу. В ході проведення перевірки не надано супровідних документів на отримані товари для комісійної торгівлі, які передбачені Правилами (квитанції, товарні ярлики). Оскільки до перевірки не надано квитанції, які виписуються на товар, прийнятий на комісію, а також на товарах, які виставлені для продажу в торговому залі магазину, не встановлено товарні ярлики та цінники, немає ознак комісійної торгівлі товарами в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а тому при проведенні фактичної перевірки не враховано акти приймання-передачі товару до договору комісії №КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024. За результатами фактичної перевірки складено акт перевірки від 09.10.2024 за №13751/19/00/0704/3497507570, на підставі висновків якого ГУ ДПС в Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2024 №18062/14000705-22. Зазначив, що Форма обліку повинна містити відомості про усі первинні документи, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару, а зазначення таких реквізитів у Формі обліку повинне співпадати з кореспондуючими у первинних документах, котрі є невід`ємною частиною такого обліку. Позивачем до матеріалів справи долучено копію форми ведення обліку товарних запасів за вересень 2024 року, наданої під час проведення фактичної перевірки, в якій окрім Актів прийому-передачі товарів до Договору комісії №КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024, відсутні відомості про будь-які інші первинні документи про надходження товару. Звертає увагу суду, що в поданих документах неможливо ідентифікувати товар, який продавався в магазині. Інструкцією Про порядок оформлення суб`єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами визначено форму і зміст квитанції та товарного ярлика, які мали бути складені на кожен товар з Актів прийому-передачі до Договору комісії №КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024. Так, квитанція має містити наступні відомості: назва товару, характеристика товару, кількість одиниць, ціна реалізації (за домовленістю сторін), загальна вартість, уцінка, розмір комісійної винагороди. В товарному ярлику згідно вимог Інструкції зазначаються назва, характеристика товару, ціна реалізації, уцінка. Проте, що це за товар, який зазначений в поданих позивачем документах на перевірку, які його споживчі ознаки, характеристики, - визначити неможливо. ФОП ОСОБА_1 не надав відповідні підтверджуючі документи на товари, які були у продажі на момент проведення перевірки та не були належним чином обліковані згідно з Наказом №496. Вважає, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою від 21.02.2025 задоволено клопотання представника відповідача-2 Живчик Валерії Тарасівни про участь у підготовчому та судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Протокольною ухвалою від 24.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представники сторін підтримали вимоги та заперечення, наведенні у заявах по суті справи.

Протокольною ухвалою від 02.07.2025 суд закінчив з`ясування обставин у справі та їх перевірку доказами та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, встановивши час його проголошення о 16:00 год. 09.07.2025.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 25.10.2019 та здійснює підприємницьку діяльність за видами економічної діяльності (КВЕД): 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 95.12 Ремонт обладнання зв`язку; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устатковання; 46.16 Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Рівненській області (т. 1 а.с. 72).

27.09.2024 ГУ ДПС у Тернопільській області видано наказ від 27.09.2024 №2106-п «Про проведення фактичної перевірки» на підставі пп. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, згідно з пунктом 1 якого провести з 30.09.2024 фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за період діяльності відповідно до статті 102 Податкового кодексу України, з 28.09.2024 по дату закінчення перевірки, тривалістю не більше 10 діб (т. 1 а.с. 167).

У період з 30.09.2024 по 09.10.2024 на підставі наказу від 27.09.2024 №2106-п та направлень на перевірку від 27.09.2024 №3701, №3702 (т. 1 а.с. 168) уповноваженими особами ГУ ДПС у Тернопільській області було проведено фактичну перевірку господарського об`єкту магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 »за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки щодо дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв № 13751/19/00/0704/3497507570 від 09.10.2024 (т. 1 а.с. 200-203), згідно з висновками якого контролюючим органом встановлено порушення: 1) п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: порушення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у визначеному порядку на загальну суму 947 861,29 грн; 2) п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

За наслідками проведеної фактичної перевірки ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 22.11.2024 №18062/17000705-22 (т. 1 а.с. 20-21), яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пені, в сумі 947861,29 грн.

Вважаючи таке рішення контролюючого органу протиправним, а свої права порушеними, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо процедури призначення ГУ ДПС у Тернопільській області фактичної перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється з місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 ПК України.

За змістом п.80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Як встановлено судом з матеріалів справи, наказ від 27.09.2024 №2106-п «Про проведення фактичної перевірки» (т. 1 а.с. 167) виданий ГУ ДПС у Тернопільській області з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, керуючись підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10, статтею 191, статтею 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктами 80.2.2, (порушення порядку проведення розрахунків), 80.2.7, пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України установлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2);

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7).

Таким чином, передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктами 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

При цьому, аналіз абзацу третього п. 81.1 ст. 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2023 у справі №420/9909/23 висновував, що аналіз підпункту 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала висновок про те, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду відображено у послідовній практиці Верховного Суду, зокрема, у постановах від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а та інших.

На підтвердження отримання відповідної інформації ГУ ДПС у Тернопільській області надано лист Державної податкової служби України, який адресований Головним управлінням ДПС, від 29.04.2024 №12571/7/99-00-07-04-02-07 (т. 1 а.с. 162-166), у якому зазначено, що у зв`язку із надходженням інформації від громадянина ОСОБА_3 щодо можливих порушень при проведенні розрахунків за товари у торговій мережі під торговою маркою «Ябко», які розташовані в багатьох регіонах України, здійснюється реалізація технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, без видачі фіскальних чеків. Опрацювання наданої інформації та вебпорталу «Ябко» за посиланням https://iabko.ua виявлено значну кількість господарських об`єктів, які дійсно розташовані в багатьох регіонах України. Зауважено, що підрозділами податкового аудиту окремих територіальних органів ДПС впродовж 2024 року неодноразово проводилися фактичні перевірки господарських об`єктів під торговою маркою «Ябко», де здійснювали діяльність фізичні особи підприємці (платники єдиного податку), за результатами яких, у тому числі, встановлювалися порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». У зв`язку з чим зазначено, що з метою виконання функцій, визначених законом, протидії порушенням в частині проведення розрахунків та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДПС, вважає за необхідне, зокрема, у разі наявності підстав відповідно до статті 80 Податкового кодексу України організувати проведення фактичних перевірок господарських об`єктів під торговою маркою «Ябко».

Крім цього, відповідач-2 надав до матеріалів судової справи скаргу Beijing Roborock Tehnology Со., LTD, в ОСОБА_4 , вiд 29.01.2024 б/н, адресовану до Державної податкової служби України (вх. ДПС №3455/6 від 05.02.2024), про можливi факти порушення вимог законодавства щодо застосування peєcтраторів розрахункових операцiй та програмних peєстраторів розрахункових операцiй, ведення облiку товарних запасiв, здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi та використаннi працi неоформлених найманих працiвникiв iнтернет-магазином https://jabko.ua та мережею магазинiв «ЯБКО» для вжиття вiдповiдних заходiв податкового контролю та органiзацiї i проведення фактичних перевiрок (т. 1 а.с. 138-143).

Оцінюючи наведене вище у сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем-2 від Державної податкової служби України у встановленому порядку була отримана податкова інформація щодо можливих порушень податкового законодавства в мережі магазинів "Ябко", яка потребувала перевірки при виконанні покладених на контролюючі органи обов`язків. А відтак суд вважає, що наказ відповідача-2 від 27.09.2024 № 2106-п про призначення фактичної перевірки магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність позивач, складений з дотриманням вимог чинного законодавства, за наявності достатніх правових підстав для її проведення.

Щодо виявлених під час перевірки порушень п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), а саме: порядку та форми обліку товарних запасів на загальну суму 947861,29 грн, які не обліковані в установленому законодавством порядку, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 та пунктом 296.1 статті 296 ПК України фізичні особи - підприємці на загальній системі та фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку, які є платниками податку на додану вартість, зобов`язані вести облік доходів і витрат за типовими формами та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у т. ч. платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за №1411/37033 (далі - Порядок №496), визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, які відповідно до Закону №265/95-ВР зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого фізичного особи-підприємця.

Облік товарних запасів здійснюється фізичними особами-підприємцями шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів (далі - Форма обліку) інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку (пункт 1 розділу II Порядку №496).

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Підпунктом 5 пункту 3 розділу II Порядку №496 передбачено, що у графі 8 Форми обліку зазначається загальна вартість товару відповідно до первинного документа про вибуття товарів (крім даних щодо продажу через РРО/ПРРО).

Вибуттям товарів для цілей Порядку №496 вважається, зокрема, продаж товарів з розрахунком в безготівковій формі, який здійснено у встановлених законодавством випадках без застосування РРО/ПРРО.

Відповідно до ст. 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Контролюючим органом в акті фактичної перевірки зафіксовано, що до перевірки надано договір комісії №КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024 та Додаток №1 до договору комісії №КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024 на загальну вартість 820274,00 грн; Додаток №2 до договору комісії №КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024 на загальну вартість 95185,53 грн; Додаток №3 до договору комісії №КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024 на загальну вартість 99053,20 грн товарів, які свідчать про те, що ФОП здійснює комісійну торгівлю непродовольчими товарами, прийнятими на комісію від ФОП ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 202).

Перелік таких товарів зазначено у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів станом на 30.09.2024 на загальну суму 1014612,73 грн (т. 1 а.с. 198-199).

З урахуванням наведеного контролюючий орган вважав, що позивачем здійснено реалізацію товарів на вищевказану суму, які не обліковані у встановлено порядку.

Сторонами не заперечується, що 30.09.2024 контролюючим органом надано позивачу запит про надання документів (копій документів) у зв`язку з проведенням фактичної перевірки до 10:00 год. 04.10.2024: прихідні документи на товар, який знаходиться реалізації, трудові договори з найманими працівниками, виписку про державну реєстрацію ФОП, виписку з банку та рахунку підприємця за період згідно наказу (т. 1 а.с. 174).

В акті перевірки зазначено, що позивачем в ході перевірки надано контролюючому органу перевірки надано договір комісії №КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024 та додатки №1, №2, №3 до договору комісії №КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024 на загальну вартість товарів, переданих на комісію, що становить 1 014 612,73 грн, які контролюючим органом не враховано. При цьому в п. 4.5 Додатки до акта перевірки наявний запис про долучення світлокопій документів, наданих супровідним листом від 30.09.2024 на 22 арк., однак такого листа стороною відповідача до справи надано не було.

Разом з тим, до відзиву відповідачем-2 долучено Форму ведення обліку товарних запасів ФОП ОСОБА_1 , яка в акті фактичної перевірки не відображена. Отже такий документ до перевірки було пред`явлено.

Згідно з актом, який засвідчує факт ненадання у визначений у запиті термін (надання не в повному обсязі, відмови від надання) платником податків документів для перевірки від 09.10.2024 (зареєстровано 10.10.2024 №2591/19/00/0704/ НОМЕР_1 ) не пред`явлено до перевірки визначені запитом документи, а саме: прихідні документи на товар, який знаходиться в реалізації; виписки з банку по рахунку підприємця (т. 1 а.с. 169).

В ході проведення перевірки контролюючим органом складено довідку спостереження за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб`єктами господарської діяльності у період з 15:23 год. 30.09.2024 по 16:00 год. 09.10.2024, у якій зафіксовано обсяг проведених операцій на загальну суму 69140,44 грн, які здійснені за готівку із застосуванням ПРРО (т. 1 а.с. 172).

Дослідивши надані представником позивача до перевірки документи, суд встановив таке.

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі «Комітент») та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі «Комісіонер») було укладено договір комісії № КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору, Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок Комітента договори щодо продажу товарів, передбачених Договором (надалі - Товар, Товари). (п. 1.1. Договору).

Конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту Продукції, а також інші умови та вказівки Комітента наведено у Актах приймання-передачі товарів до цього Договору (Зразок відповідного Акту встановлено у Додатку 1 до цього Договору). (п. 1.2. Договору).

Комісіонер зобов`язується: Прийняти у Комітента призначені для продажу Товари в строки, кількості та асортименті, встановлених у Актах приймання передачі товарів до цього Договору, а також зберігати їх в належних умовах до моменту реалізації (передачі) третім особам або до повернення Комітенту. (п. 2.1. Договору).

Передання Товарів Комітентом Комісіонеру для продажу відповідно до умов цього Договору здійснюється за Актом приймання-передачі товарів на таких умовах: Місце передання: АДРЕСА_1 (п. 4.1. Договору).

Товари, що надійшли Комісіонеру від Комітента, є власністю Комітента. Право власності зберігається за Комітентом до моменту передачі Товарів Комісіонером Покупцю. Пізніший момент переходу права власності до третьої особи може бути встановлено договором, що укладається між Комісіонером і Покупцем (п. 8.1. Договору).

Актом від 02.09.2024 приймання-передачі товарів до договору комісії ФОП ОСОБА_2 було передано ФОП ОСОБА_1 товару в кількості 812 шт. на загальну суму 820 274,00 грн.

Актом від 04.09.2024 приймання-передачі товарів до договору комісії ФОП ОСОБА_2 було передано ФОП ОСОБА_1 товару в кількості 83 шт. на загальну суму 95 285,53 грн.

Актом від 18.09.2024 приймання-передачі товарів до договору комісії ФОП ОСОБА_2 було передано ФОП ОСОБА_1 товару в кількості 100 шт. на загальну суму 99 053,20 грн.

Актом від 30.09.2024 приймання-передачі товарів до договору комісії ФОП ОСОБА_2 було передано ФОП ОСОБА_1 товару в кількості 73 шт. на загальну суму 69 818,24 грн (такий акт в акті фактичної перевірки не описаний).

Дослідженням наданої ФОП ОСОБА_1 до перевірки форми ведення обліку товарних запасів за вересень 2024 року, суд встановив відображення відомостей про реквізити первинного документа, що підтверджує надходження або вибуття товару: Акт від 02.09.2024 приймання-передачі товарів до договору комісії № КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024; Акт від 04.09.2024 приймання-передачі товарів до договору комісії № КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024; Акт від 18.09.2024р. приймання-передачі товарів до договору комісії № КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024. Також зазначено найменування суб`єкта господарювання постачальника: ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (а.с. 197 т. 1).

Також до матеріалів позовної заяви долучено Акт від 30.09.2024 приймання-передачі товарів до договору комісії, яким ФОП ОСОБА_2 було передано ФОП ОСОБА_1 товару в кількості 73 шт. на загальну суму 69 818,24 грн, та форму ведення обліку товарних запасів з відображенням такого акту (а.с.47), однак надання таких документів до перевірки сторона відповідача заперечує.

Водночас, суд зауважує, що у зв`язку з ненаданням стороною відповідача супровідного листа, яким позивач надавав до перевірки запитувані документи, про який зазначено в п. 4.5 акту перевірки, суд позбавлений можливості достеменно встановити, які саме документи були надані до перевірки станом на 30.09.2024.

Відповідно до абз. 1 п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Також суд акцентує увагу, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу».

Зазначене положення деталізується у пункті 10 Порядку №496, де чітко зазначено, що форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Доводи контролюючого органу ґрунтуються на тому, що наданою до перевірки Формою обліку не підтверджено належний облік товарів, що знаходилися у місці продажу (господарському об`єкті) станом на 30.09.2024, оскільки акти приймання-передачі товарів до договору комісії не підтверджують придбання та походження товарів, що знаходяться в реалізації, а чеки на комісійну торгівлю, ярлики не надані.

На думку суду, таке трактування обов`язку ведення обліку товарних запасів не узгоджується із приписами Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496.

Зокрема, у пп. 5 п. 2 розділу II Порядку № 496 вказано, що ФОП вносить до Форми обліку у графі 8 - відомості про загальна вартість товару відповідно до первинного документа про вибуття товарів (крім даних щодо продажу через реєстратор розрахункових операцій / програмний реєстратор розрахункових операцій).

Згідно п. 2.1.1. акта перевірки позивачем використовувався при продажі товарів ПРРО № 4000946387. Як вбачається з акта перевірки та додатків до нього, позивач реалізовував товар через ПРРО. Зокрема, це підтверджується додатком № 2 до акту фактичної перевірки.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що у формі обліку товарних запасів не відображено вибуття товарів, оскільки у Порядку № 496 вказано, що у випадку реалізації товарів через ПРРО відомості про вибуття товарів до форми не вносяться, а перевіркою не зафіксовано факти реалізації товарів позивачем без застосування ПРРО.

Щодо надходження товарів, то суд вважає, що надані до перевірки акти приймання передачі до договору комісії відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є належними первинними документами, які підтверджують господарські операції при виконанні договору комісії. Отже такі документи не були враховані контролюючим органом безпідставно.

Щодо відсутності накладних, товарно-транспортних накладних на товар, у зв`язку з чим, контролюючий орган, за доводами сторони відповідача, не мав можливості перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку, суд зазначає таке.

У п. 2 розділу I Порядку № 496 вказано, що первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

У цьому положенні накладні, транспорті накладні, митні декларації тощо є приблизним переліком можливих первинних документів. Проте, важливо наголосити, що цей перелік є відкритим та завершується вказівкою на «інші документи», які повинні містити реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару. Тобто, накладні та транспорті накладні, на відсутність яких покликається відповідач, не є документами обов`язковими для будь-якої господарської операції.

Так, у п. 4.1. договору комісії № КВ-02-09-24-ГІ від 02.09.2024 вказано, що передання товарів Комітентом Комісіонеру для продажу відповідно до умов цього Договору здійснюється за Актом приймання-передачі товарів. При цьому, у тому ж пункті договору вказано, що порядок транспортування Продукції, що передається Комісіонерові для продажу відповідно до умов цього Договору, до місця передання, яким визначена торгова точка позивача, визначається Комітентом.

Акти приймання-передач, які містяться у матеріалах справи, відповідають всім ознакам первинного документа, визначеним у п. 2 розділу I Порядку № 496, оскільки містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

При цьому, інші документи в межах господарських взаємовідносин за договором комісії не складалися.

Суд враховує, що за змістом частини першої статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до частини першої статті 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Отже з аналізу вказаних норм не встановлено обов`язку комісіонера надати інші документи про походження товару, окрім договору та акту приймання-передачі.

Також суд відхиляє покликання представників відповідачів щодо відсутності в місці продажу товарних ярликів та чеків на комісійну торгівлю, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства такі документи не є обов`язковими первинними документами, які повинні складатися при укладенні та виконанні договору комісії.

Враховуючи проаналізовані вище по тексту приписи Порядку № 496, які визначають можливий (не вичерпний) перелік первинних документів, суд вважає, що недотримання позивачем положень Інструкції про порядок оформлення суб`єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України № 343 від 08.07.1998, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 серпня 1997 року за N 324/2128, контролюючий орган помилково трактує як відсутність обліку товарів за місцем їх реалізації, адже такий облік підтверджений іншими належними первинними документами, наданими до перевірки.

Суд зазначає, що прихідні документи на товар були надані (акти приймання-передачі товару). Будь-які інші документи щодо приходу товару у господарській діяльності позивача за цієї господарською одиницею не передбачалися укладеним договором комісії.

Щодо виписки з банку, то такий документ не стосується фактичної перевірки та не міг запитуватися посадовими особами ДПС.

Суд зауважує, що за змістом статті 20 Закону №265/95-ВР суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Проте, кожна із зазначених умов кореспондується з обов`язком платника податків надавати під час перевірки облікові та первинні документи на товари, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

Згідно з пунктом 20.1.9. ПК України контролюючі органи мають право під час проведення перевірки вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

При цьому, проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована).

Отож, за своєю суттю інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації.

Таким чином, проведення платником податків на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №807/1556/17, від 18.03.2024 у справі №120/2466/23, від 15.04.2024 справі №120/2764/23).

Разом з тим, судом встановлено, що вимога щодо проведення інвентаризації у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність позивач, контролюючим органом не пред`являлася, доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Контролюючий орган при нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій врахував суму, зазначену в актах приймання-передачі товарів, однак під час проведення фактичної перевірки не було встановлено чи такі товари дійсно перебували у місці продажу, що є ключовим для встановлення такого виду порушення.

Дана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 06.12.2024 у справі №440/2331/24.

У контексті доводів контролюючого органу щодо відсутності банківських виписок щодо комісійної винагороди, передбаченої Договором комісії, то такі обставини, на думку суду, не підтверджують і не спростовують факту ведення чи не ведення позивачем обліку товарів, що знаходяться у місці продажу, а, відтак, не мають значення для цього спору. Окрім цього, за умовами договору комісії, такого обов`язку для позивача на момент проведення перевірки ще не настало.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі №640/966/20 вказав, що при поданні первинних документів, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку, вони повинні бути досліджені в судовому засіданні та їм повинна бути надана правова оцінка.

Враховуючи викладене, дослідивши надані позивачем контролюючому органу під час фактичної перевірки документи, суд вважає, що у розумінні приписів Порядку №496 вони є належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації.

Доводи податкового органу фактично ґрунтуються на аналізі реальності здійснення господарської операції за Договором комісії, яка може бути перевірена контролюючим органом під час проведення відповідної документальної перевірки платника податків. Разом з тим, за обставинами справи предметом фактичної перевірки є дотримання платником податків (позивачем) норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Отже, реальність виконання умов договору комісії не є предметом судового розгляду у цій справі.

Враховуючи наведене, суд вважає, що контролюючий орган, як суб`єкт владних повноважень, не довів ані порушення порядку ведення обліку товарів, ані ненадання документів щодо походження товарів. Водночас, позивач належним чином вів облік товарних запасів, що підтверджується формами ведення такого обліку, долученими до матеріалів справи, а також надав контролюючому органу документи, що підтверджують походження товарів, відображених у формах обліку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності оспореного рішення. Натомість позовні вимоги відповідають встановленим обставинам справи та вимогам чинного податкового законодавства, а відтак позов слід задовольнити повністю.

Враховуючи результати судового розгляду справи, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 Головного управління ДПС у Рівненській області.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 22.11.2024 №18062/17000705-22.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7582,89 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166) Відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637)

Повний текст рішення складений 09 липня 2025 року

Суддя Н.О. Дорошенко