Ухвала від 02.07.2025 по справі 358/692/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №358/692/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/3913/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 02 травня 2025 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 02 травня 2025 року задоволено частково клопотання слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_10 , про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025111230000815 від 26.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та накладено арешт на виявлений та вилучений при проведенні огляду місця події - відкритої земельної ділянки з кадастровим номером 3220685300:00:01:0020003, трактор марки МТЗ 1025, д.н.з. НОМЕР_1 з навісним обладнанням у вигляді культиватора.

Передано трактор марки МТЗ 1025, д.н.з. НОМЕР_1 з навісним обладнанням у вигляді культиватора на відповідальне зберігання власнику майна - ОСОБА_6 , з правом користування та без права на відчуження.

В іншій частині клопотання - відмовлено.

Попереджено ОСОБА_6 про необхідність збереження арештованого майна та, що в разі вчинення незаконних дій щодо нього, вона може нести кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.

В іншій частині клопотання - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна ОСОБА_6 , а саме трактора марки МТЗ 1025, д.н.з. НОМЕР_1 з навісним обладнанням у вигляді культиватора.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала в частині накладення арешту є незаконною та необґрунтованою. Викладенні у письмових запереченнях доводи представника власника майна проігноровані, як і викладені обставини неправомірності вилучення транспортного засобу та недоцільності накладення арешту на таке майно.

Апелянт вказує на те, що в клопотанні про арешт майна не було надано доказів того хто є власником майна, яке слід арештувати, і відношення вказаного майна та його власника до обставин досудового розслідування.

Згідно витягу з ЄРДР та матеріалів не вбачається, що земельна ділянка відносилась до категорії земель, які підпадають під кваліфікацію дій за ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Апелянт звертає увагу на те, що обробіток землі на вилученому тракторі МТЗ-1025 р.н. НОМЕР_1 здійснювався в межах земельної ділянки (кадастровий номер 3220685300:01:004:0030), яка на праві власності належить гр. ОСОБА_11 , згідно Наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 24.04.2017».

До вказаної земельної ділянки прилеглі інші земельні ділянки, зокрема, належні ОСОБА_12 на праві приватної власності.

Вказана земельна ділянка, як і інші прилеглі ділянки, до приватизації перебували (близько 20 років) в оренді ОСОБА_12 й оброблялись в тих же межах.

Жодних зауважень, так само під час передачі вказаних земельних ділянок у приватну власність для здійснення сільського господарства, у контролюючих органів не виникало.

Органом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025111230000815 від 26.04.2025 при вилученні майна, а також при зверненні з клопотанням про арешт майна не надано доказів незаконного заволодіння земельною ділянкою.

Факт визнання вказаного трактору знаряддям вчинення кримінального правопорушення є таким, що суперечить змісту поняття "знаряддя вчинення кримінального правопорушення", а тому визнання вказаного транспортного засобу речовим доказом за цією ознакою не відповідає вимогам статті 98 КПК України.

Вказаний транспортний засіб належить третій особі, ОСОБА_6 , яка не має відношення до кримінального провадження та земельної ділянки, на якій здійснювався огляд, не може бути предметом майбутньої можливої конфіскації.

Також, слідчим при вилученні майна та в клопотанні про арешт майна не зазначено, що вказаний транспортний засіб необхідний для проведення будь-якої експертизи та не надано доказів призначення будь-якої експертизи в межах досудового розслідування.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останній підтримав з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи та зі змісту оскаржуваної ухвали, що упровадженні слідчого відділу Обухівського РУП ГУ Національної поліції в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке винесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120251112300000815 від 26.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.04.2025 до відділення поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області надійшло повідомлення про те, що неподалік від с. Семигори, Богуславської ОТГ, Обухівського району, Київської області здійснюється обробіток частини земельної ділянки загальною площею 1,4456 га., з кадастровим номером 3220685300:01:0020003 яка, відповідно до кадастрової карти України, відноситься до земель промисловості, транспорту, електронних комунікації, енергетики, оборони та іншого призначення і призначена для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту та перебуває у постійному користуванні ПАТ «Українська залізниця», код ЄДРІІОУ 00022533.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111230000815 від 26.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

26.04.2025 в період часу з 16.10 до 17.40 години до постановлення ухвали слідчим суддею, в зв`язку з об`єктивною необхідністю у негайному виявленні та фіксації відомостей, які мають значення для досудового розслідування з метою встановлення обставив вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь кримінального правопорушення, виявлення та встановлення осіб, які вчинили вказане кримінальне правопорушення, в порядку ч.3 ст, 233, ст. 237 та ч.3 ст. 214 КПК України, слідчим слідчого відділу Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 здійснено огляд місця події, а саме відкритої земельної ділянки з кадастровим номером 3220685300:01:0020003 загальною площею 1,4456 га., на якій було виявлено трактор марки МТЗ 1025, д.н.з. НОМЕР_1 з навісним обладнанням у вигляді культиватора під керуванням ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 .

Описані трактор та культиватор належать ОСОБА_6 , жительці АДРЕСА_2 .

Перелічені предмети було вилучено та поміщено на територію спеціалізованого штраф майданчику, що розташований по вул. Соборності, 139, м. Миронівка, Обухівського району, Київської області.

26.04.2025 вказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025111230000815 від 26.04.2025.

28.04.2025 слідчий відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_9 , за погодженням прокурора Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Богуславського районного суду Київської області з клопотанням про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025111230000815 від 26.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, а саме накласти арешт на виявлені та вилучені при проведенні огляду місця події відкритої земельної ділянки з кадастровим номером №3220685300:01:0020003, на якій було виявлено трактор марки МТЗ 1025, д.н.з. НОМЕР_1 з навісним обладнанням у вигляді культиватора. Визначити місцем зберігання вилученого майна спеціалізований штрафмайданчик, що розташований по вул. Соборності, 139, м. Миронівка, Обухівського району, Київської області.

02.05.2025 ухвалою слідчого судді Богуславського районного суду Київської області задоволено частково вказане клопотання слідчого та накладено арешт на виявлений та вилучений при проведенні огляду місця події - відкритої земельної ділянки з кадастровим номером 3220685300:00:01:0020003, трактор марки МТЗ 1025, д.н.з. НОМЕР_1 з навісним обладнанням у вигляді культиватора.

Передано трактор марки МТЗ 1025, д.н.з. НОМЕР_1 з навісним обладнанням у вигляді культиватора на відповідальне зберігання власнику майна - ОСОБА_6 , з правом користування та без права на відчуження.

В іншій частині клопотання - відмовлено.

Попереджено ОСОБА_6 про необхідність збереження арештованого майна та, що в разі вчинення незаконних дій щодо нього, вона може нести кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, вислухано доводи слідчого в підтримку поданого клопотання та заперечення представника власника майна, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 12025111230000815 від 26.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та можливе відношення до нього вказаного майна на яке накладено арешт, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив частково вказане клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Так, колегія суддів зауважує на тому, що постановою слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 від 26.04.2025, вилученний при проведенні огляду місця події земельної ділянки з кадастровим номером №3220685300:01:0020003, трактор марки МТЗ 1025, д.н.з. НОМЕР_1 з навісним обладнанням у вигляді культиватора, визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні № 12025111230000815 від 26.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України /а.с.18-119/.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого в цій частині та накладення арешту на вказане майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили про те, що передача на відповідальне зберігання трактора марки МТЗ 1025, д.н.з. НОМЕР_1 з навісним обладнанням у вигляді культиватора може зашкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя вважав, що зазначений вище транспортний засіб необхідно передати на відповідальне зберігання власнику майна ОСОБА_6 , з правом користування та без права на відчуження.

Передання речового доказу - трактора марки МТЗ 1025, д.н.з. НОМЕР_1 з навісним обладнанням у вигляді культиватора на зберігання власнику, відповідає вимогам КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної Податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного Суду України, Державної Судової Адміністрації України 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125.

У зв`язку з тим, що трактор марки МТЗ 1025 д.н.з. НОМЕР_1 з навісним обладнанням у вигляді культиватора використовується в обробці земельних ділянок у рамках законної господарської діяльності та його відсутність суттєво обмежує діяльність фермерського господарства, слідчий суддя вважав, що зазначений вище транспортний засіб необхідно передати на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_6 , з правом користування та без права на відчуження.

Передача речового доказу у виді транспортного засобу на відповідальне зберігання власнику майна не скасовує накладеного на нього арешту та не знімає заборони його відчуження та розпорядження ним.

Зміна місця зберігання арештованого транспортного засобу з метою його збереження як матеріальної цінності, не впливає на проведення досудового розслідування в рамках кримінального провадження і не перешкоджає доступу дізнавача (слідчого) до речового доказу.

Таким чином, підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 02 травня 2025 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4