Постанова від 08.07.2025 по справі 320/26776/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/26776/23

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Судді-доповідача Файдюка В.В.,

суддів: Епель О.В.,

Карпушової О.В.,

При секретарі Масловській К.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Приватного акціонерного товариства «ДХЛ Інтернешнл Україна» про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ДХЛ Інтернешнл Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Інтернешнл Україна» (далі - позивач, ТОВ «ДХЛ Інтернешнл Україна») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.06.2023 №00449870704.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 позов задоволено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 - без змін.

До суду апеляційної інстанції 06.06.2025 представником позивача подана заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача (за рахунок бюджетних асигнувань).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025 указану заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 08.07.2025.

Розглянувши подану заяву, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 03.06.2025 не було вирішено питання про розподіл судових витрат. При цьому у відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «ДХЛ Інтернешнл Україна» просило стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві витрати на професійну правничу допомогу, зазначивши, що докази понесення таких витрат будуть надані додатково у відповідності та у строки, передбачені КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Крім того, колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 120/3929/19-а.

Судом апеляційної інстанції враховується, що будь-яких заперечень щодо неспівмірності заявлених до присудження на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відповідачами не надано. Разом з тим, з огляду на правову позицію Верховного Суду (постанова від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22) це не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Відтак, перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача були подані:

- копія договору від 14.04.2025 №14/04/25 надання професійної правничої (правової) допомоги, пунктом 2.1 якого передбачено, що сторони дійшли згоди встановити фіксовану вартість послуг за надання професійної правничої допомоги у розмірі 63 000 грн без ПДВ. Оплата здійснюється проти виставлених повіреним (Адвокатське бюро Ратушняка Володимира «Лігалконсалтинг») рахунків у такому порядку: перший платіж у розмірі 31 500 грн в процесі розгляду справи; другий платіж у розмірі 31 500 грн у процесі розгляду справи. Розмір плати за професійну правничу (правову) допомогу у суді апеляційної інстанції є фіксованим і не підлягає перегляду чи поверненню;

- копії рахунків від 22.04.2025 №01/04 та від 03.06.2025 №02/06 на суму 31 500 грн кожен;

- копії платіжної інструкції у національній валюті від 08.05.2025 №1914 (з листом-уточненням призначення платежу) та платіжної інструкції від 05.06.2025 №2361 на суму 31 500 грн кожна;

- копія акта наданих послуг від 03.06.2025 №б/н.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Судовою колегією враховується, що ця справа належить до справ незначної складності, її розгляд здійснювався судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження, а щодо спірних правовідносин склалася усталена судова практика. При розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанціях брало участь одне й те ж саме адвокатське бюро, що свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. На користь цього свідчить й те, що доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися, а мотиви відзиву на апеляційну скаргу, суть якого викладена на 1,5 сторінки, за своєю аргументацією не відрізняється від підстав позову.

Аналогічний за змістом висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 160/17139/20.

Викладене, на переконання судової колегії, свідчить, що розмір заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу в сумі 63 000 грн є явно завищеним, а відтак не відповідає критерію обґрунтованості.

Таким чином, враховуючи категорію складності цієї справи (малозначна), ціну позову, ненадання доказів виняткового значення цієї справи для позивача та обґрунтувань неминучості і обов`язковості понесених останнім витрат саме у такому розмірі, колегія суддів приходить до висновку, що останні з огляду на співрозмірність та пропорційність до предмету спору підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві на користь ПрАТ «ДХЛ Інтернешнл Україна» у розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 132, 135, 139, 241, 242, 252, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства «ДХЛ Інтернешнл Україна» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь Приватного акціонерного товариства «ДХЛ Інтернешнл Україна» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 11-Б; код ЄДРПОУ 22925230) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.

Повне рішення виготовлено 08 липня 2025 року.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді О.В. Епель

О.В. Карпушова