Рішення від 02.07.2025 по справі 573/691/25

Справа № 573/691/25

Номер провадження 2/573/237/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

02 липня 2025 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Федорченко Г. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Вікторія» до ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України, третя особа: Державний реєстратор Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області Авраменко Марина Олександрівна про визнання права оренди на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України,

УСТАНОВИВ:

09 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» до Білопільського районного суду Сумської області надійшла вказана позовна заява, яка мотивується тим, що з вересня 2011 року ТОВ АГРОФІРМА «Вікторія» на підставі договору оренди землі №4472 отримало у користування земельну ділянку з кадастровим номером 5920681800:01:001:0117, площею 2 га строком на 10 років та розміром орендної плати 5% від нормативної грошової оцінки, власником якої є ОСОБА_1 21 грудня 2012 року вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Білопільському районі Сумської області. 02 листопада 2016 року за ТОВ Агрофірма «Вікторія» зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у цьому ж році збільшено розмір орендної плати до 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. 01 грудня 2016 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди від 01 вересня 2011 року, якою внесено зміни до окремих умов договору оренди, а саме: змінено строк оренди до 2027 року та збільшено розмір орендної плати до 7%. Позивач вказує, що у ОСОБА_1 не було зауважень та заперечень щодо розміру орендної плати. Вказана додаткова угода не була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно через значну кількість аналогічних угод з іншими орендодавцями агрофірми. У січні 2017 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено нову додаткову угоду до договору оренди, якою збільшено розмір орендної плати до 10% та продовжено строк оренди до 31 серпня 2035 року. Вказані зміни зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Від ОСОБА_1 не було заперечень та зауважень проти отримання збільшеного розміру орендної плати. 01 квітня 2021 року ОСОБА_1 повідомила позивачу, що не підписувала додаткову угоду від 01 січня 2017 року до договору оренди землі від 01 вересня 2011 року. Рішенням Білопільського районного суду у справі №5731134/21 задоволено позов ОСОБА_1 та скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію змін до іншого речового права на підставі додаткової угоди від 01 січня 2017 року до договору оренди землі, укладеного 01 вересня 2017 року. 22 листопада 2022 року держреєтратор ОСОБА_2 здійснила державну реєстрацію права оренди позивача за додатковою угодою від 01 січня 2016 року, укладеною на підставі договору оренди землі від 01 вересня 2011 року. 27 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Міністерства юстиції України, за результатом розгляду якої 15 травня 2023 року Міністерство юстиції України видало наказ №1838/5 про задоволення скарги та скасування рішення №65538524 від 22 листопада 2022 року, прийнятого держреєстратором. Наказ Мін`юсту прийнятий поза межами повноважень, бо ним вирішено приватноправовий спір про право без достатніх спеціальних знань та доказів. Тому позивач просить визнати право оренди ТОВ АГРОФІРМА «ВІКТОРІЯ» на земельну ділянку з кадастровим номером 5920681800:01:001:0117, площею 2 га на підставі додаткової угоди від 01 грудня 2016 року до договору оренди землі від 01 вересня 2011 року з ОСОБА_1 , а також визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 травня 2023 року №1838/5 «Про задоволення скарги» та розподілити судові витрати.

Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року відкрито загальне позовне провадження і справа призначена до підготовчого засідання (а. с. 35).

25 квітня 2025 року надійшов відзив представника відповідача Міністерства юстиції України Трофименка Б., в якому останній зазначає, що 27лютого 2023року ОСОБА_1 звернулась доМіністерства юстиціїУкраїни зіскаргою нарішення від22листопада 2022року,прийняте державнимреєстратором АвраменкоМ.О.щодо земельноїділянки зкадастровим номером5920681800:01:001:0117.Наказом Міністерстваюстиції України№1838/5від 15травня 2023року скаргазадоволена.Цей наказє законнимта таким,що прийнятийіз дотриманнямустановленої процедури,а вимогипозивача єнеобґрунтованими ізадоволенню непідлягають (а.с.66-71).

01 травня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшли пояснення третьої особи ОСОБА_2 , згідно з якими 18 листопада 2022 року позивач звернувся до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області із заявою про проведення реєстрації права оренди за товариством на земельну ділянку з кадастровим номером 5920681800:01:001:0117, площею 2 га, зареєстрованою за ОСОБА_1 , що разом з доданими до неї документами передана їй для розгляду. Під час подачі документів були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації прав, що визначені ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У державному реєстрі були відомості про припинення речового права за додатковою угодою від 01 січня 2017 року, однак це не є підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій за додатковою угодою від 01 грудня 2016 року. Вказує, що надані заявником для проведення реєстраційних дій документи відповідали вимогам Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а. с. 63-64).

05 травня 2025 року надійшла відповідь ТОВ «Агрофірма «Вікторія» на відзив на позов Міністерства юстиції України, в якій представник позивача зазначила, що під час розгляду Білопільським районним судом справи №573/1134/21 надавалася правова оцінка лише додатковій угоді від 01 січня 2017 року та реєстраційним діям, проведеним на підставі неї. Судом не встановлювалось чи укладалися між сторонами інші додаткові угоди до вказаного вище договору оренди землі (а. с. 81-82).

12 травня 2025 року надійшло заперечення Міністерства юстиції України на відповідь на відзив позивача, згідно з яким звернення до Міністерства юстиції України є додатковим засобом захисту прав особи, не виключає та не змінює судовий розгляд, а діє поряд з ним у межах передбачених законодавством процедур. Власник земельної ділянки ОСОБА_1 добросовісно вживала всіх передбачених законом засобів захисту своїх прав, натомість дії відповідача є недобросовісними у взаємовідносинах із ОСОБА_1 (а. с. 90-95)

21травня 2025року надійшоввідзив напозов представникавідповідачки ОСОБА_1 адвокатаНікітченко Є.В.,яка зазначила,що внаслідокненалежного виконанняпозивачем умовдоговору оренди ОСОБА_1 неодноразово зверталасядо ТОВАгрофірма «Вікторія»із заявамипро відсутністьнаміру уподальшому продовжуватистрок діїдоговору орендита заборонупролонгації йогодії,необхідності поверненняналежної земельноїділянки.В усномупорядку тежнеодноразово зцього питанняспілкувалася зпрацівниками підприємства.Рішенням судувід 22лютого 2022року скасовано рішення державного реєстратора Куць С.М. від 28 серпня 2019 року про реєстрацію змін до іншого речового права права оренди ТОВ Агрофірма «Вікторія» на земельну ділянку з кадастровим номером 5920681800:01:001:0117, прийняте на підставі додаткової угоди б/н від 01 січня 2017 року до договору оренди землі, укладеного 01 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та позивачем. За місяць до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки вже після вказаного вище рішення суду позивачем зареєстровано додаткову угоду від 01 грудня 2016 року, яку ОСОБА_1 не підписувала. З приводу порушеного права остання звернулася до органу державної влади, оскільки звернення до суду вимагає значних матеріальних затрат. Наказом Міністерства юстиції України від 15 травня 2023 року №1838/5 задоволено її скаргу та скасовано рішення державного реєстратора. Просила у задоволенні позову відмовити (а. с. 108-112).

26 травня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшла відповідь представника позивача ТОВ «Агрофірма «Вікторія» Вовк Н.С. на відзив відповідачки ОСОБА_1 , згідно з якою позиція відповідачки не підтверджуються жодними доказами, а тому додаткова угода від 01 грудня 2016 року є такою, що породжує права та обов`язки для Ващенко Г.І. та є підставою для реєстрації змін речового права оренди, набутого за нею. Міркування Ващенко Г.І. про нікчемність додаткової угоди не ґрунтуються на нормах ЦК України (а. с. 117-118).

Ухвалою суду від 04 червня 2025 року закрито підготовче засідання у справі та її призначено до судового розгляду (а. с. 140).

У судовому засіданні представник позивача ТОВ «Агрофірма «Вікторія» адвокат Вовк Н.С. позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Нікітченко Є.В. у судовому засіданні позов не визнали повністю з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача Міністерства юстиції України Голуб В.В. позов не визнала з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа - державний реєстратор Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області Авраменко М.О. у судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, будучи належним чином сповіщеною про день, час та місце проведення засідання (а. с. 195).

Заслухавши представника позивача ТОВ «Агрофірма «Вікторія» адвоката Вовк Н.С., відповідачку ОСОБА_1 та її представника - адвоката Нікітченко Є.В., представника відповідача Міністерства юстиції України Голуб В.В., дослідивши матеріали цивільної справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №669496, виданого 20 листопада 2002 року на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації №368 від 03 вересня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №148, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, розташовану на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області (а. с. 11 зв. - 12).

01 вересня 2011 року між ТОВ Агрофірма «Вікторія» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №4472, на підставі якого остання передала в оренду позивачу належну їй земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 5920681800:01:001:0117 (а. с. 8-9).

У п. 3.1 вказаного договору сторони правочину погодили, що він укладений на строк 10 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни та діє з моменту його державної реєстрації.

У п. 15.1 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Одночасно з підписанням договору складено та підписано сторонами акти визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та приймання-передачі земельної ділянки (а. с.10-11).

21 грудня 2012 року договір оренди землі №4482 від 01 вересня 2011 року зареєстровано в Білопільському відділі Держкомзему (а. с. 9 зв.).

У матеріалах справи також міститься копія додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:01:001:0117 від 01 грудня 2016 року, яка підписана сторонами, а саме: ОСОБА_1 та представником ТОВ Агрофірма «Вікторія» (а. с. 12 зв.).

22 листопада 2022 року державний реєтратор ОСОБА_2 здійснила державну реєстрацію права оренди позивача за вказаною додатковою угодою від 01 грудня 2016 року, якою строк дії основного договору оренди від 01 вересня 2011 року продовжено на 7 років.

27 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії державного реєстратора Авраменко М.О. щодо внесення відомостей до реєстру 22 листопада 2022 року за номером 65538524 за додатковою угодою від 01 грудня 2016 року (а. с. 13-15).

Наказом Міністерства юстиції України №1838/5 «Про задоволення скарги» задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано рішення від 22 листопада 2022 року №65538524, прийняте державним реєстратором Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області Авраменко М.О. Вказаний наказ видано на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 12 квітня 2023 року за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 (а. с. 16-18).

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з ч. 1, п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникненняцивільних правта обов`язків,зокрема,є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Пунктом 10 частини другоїстатті 16 ЦК Українипередбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюютьсяЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини другоїстатті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Порядок розглядускарг нарішення,дії абобездіяльність державногореєстратора,суб`єктівдержавної реєстраціїправ, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ятастатті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 (далі Порядок №1128),визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством та його територіальними органами відповідно доЗаконів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Так, частиною п`ятоюстатті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності).

Відповідно до частини третьоїстатті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органівпротягом 60 календарних днів із дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1128, у редакціїпостанови КабінетуМіністрів Українивід 24грудня 2019року №115, розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Пунктом 3 Порядку № 1128 передбачено, що розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Така скарга у день її надходження реєструється суб`єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

Пунктом 2 розділу 1 Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України 09 січня 2020 року №71/5, встановлено, що колегії є постійно діючими консультативно-дорадчими органами при Мін`юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень, визначених Порядком № 1128, здійснюють колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації у строк, визначений абзацом першим цього пункту, також на предмет пересилання її за належністю Мін`юсту чи іншому територіальному органу.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1128 якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

Пунктом 13 Порядку №1218 передбачено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

За результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегія колегіально формує висновок, а за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом (пункт 14 Порядку №1128).

Суд зазначає, що оскаржуваний позивачем наказ видано на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегії) від 12 квітня 2023 року за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 від 27 лютого 2023 року.

Вказаний висновок обґрунтований тим, що Білопільським районним судом у справі №573/1134/21 надано правову оцінку орендним правовідносинам, зокрема додатковій угоді від 01.01.2017 та реєстраційним діям, проведеним на підставі неї. За результатом судового розгляду позов задоволено повністю. Скасовано реєстраційну дію про продовження строку дії договору оренди, проведену на підставі додаткової угоди від 01.01.2017, зокрема судом встановлено, що підпис на угоді виконаний не скаржницею (п. 15). Крім того, судом жодних інших додаткових угод про продовження дії основного договору оренди від 01.09.2011, починаючи з 2012 року, в ході дослідження орендних відносин сторін не встановлено (п. 16). Відтак, з огляду на обставини, викладені в скарзі, з врахуванням обставин, встановлених судом в ході розгляду справи №573/1134/21, є підстави вважати, що додаткова угода про продовження строку дії договору від 02.12.2016 не відповідає встановленим вимогам законодавства (п. 17). До того ж, слід зазначити, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення Державний реєстр прав містив відомості про попередньо скасовану дію про продовження строку права оренди на підставі судового рішення, яким фактично встановлено підробку додаткової угоди від 01.01.2017 (п. 18).

Але суд зазначає, що рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 22 лютого 2022 року, яке набрало законної сили 25 березня 2022 року, у справі №573/1134/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма «Вікторія» скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Сумської міської ради Сумського району Сумської області Куць С.М. від 28 серпня 2019 року, індексний номер 32175914, про реєстрацію змін до іншого речового права права оренди ТОВ Агрофірма «Вікторія» земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:01:001:0117, прийняте на підставі додаткової угоди б/н від 01 січня 2017 року до договору оренди землі, укладеного 01 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Вікторія» (а. с. 105-107).

Суд відмічає, що спір у вказаній справі стосувався додаткової угоди від 01 січня 2017 року, додаткова угода від 01 грудня 2016 року не була предметом розгляду зазначеної вище цивільної справи. Також даним рішенням не установлено, що жодних інших додаткових угод про продовження дії основного договору оренди від 01 вересня 2011 року, починаючи з 2012 року, в ході дослідження орендних відносин сторін не встановлено. Отже, зазначені твердження у висновку Колегії жодним доказом не підтверджується.

Відповідачем Міністертвом юстиції України не доведено суду й того, що наявність у державному реєстрі відомостей про попередньо скасовану дію за додатковою угодою від 01 січня 2017 року перешкоджало державному реєстратору Авраменко М.О. прийняти рішення від 22 листопада 2022 року №65538524.

Також слід зазначити, що на момент здійснення реєстраційних дій державним реєстратором Авраменко М.О. у листопаді 2022 року додаткова угода від 01 грудня 2016 року була дійсною.

Відповідачка ОСОБА_1 , знаючи про існування вказаної додаткової угоди, до теперішнього часу її не оспорила.

У судовому засіданні ОСОБА_1 стверджувала, що додаткову угоду від 01 грудня 2016 року вона не підписувала. На підтвердження своїх слів надала витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно з яким 07 лютого 2023 року до реєстру внесені відомості про кримінальне правопорушення за №12023205530000019 за її заявою про те, що рукописний текст та підпис у додатковій угоді від 01 січня 2017 року до договору оренди земельної ділянки їй не належить (а. с. 158).

Але суд зазначає, що наявність вказаного витягу не спростовує факту дійсності додаткової угоди від 01 грудня 2016 року на час її реєстрації державним реєстратором Авраменко М.О.

Окрім того, у витягу зазначено про підробку додаткової угоди від 01 січня 2017 року, що вже установлено рішенням суду від 22 лютого 2022 року і вона не є предметом спору у даній справі.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, додаткова угода від 01 грудня 2016 року є дійсною по теперішній час, а тому твердження у п. 17 висновку про наявність у Колегії підстав вважати, що додаткова угода від 01 грудня 2016 року не відповідає встановленим вимогам закону жодним належним та допустимим доказом не підтверджується.

Також суд зазначає, що Колегія у п. 20 свого висновку формально зазначила, що рішення прийнято державним реєстратором Авраменко М.О. з порушенням статей 10, 18. 24 закону та підлягає скасуванню (п. 20). Але при цьому вона не зазначила, в чому ж полягають ці порушення.

Окрім того, судом установлено, що на час прийняття оспорюваного наказу Міністерством юстиції України земельна ділянка з кадастровим номером 5920681800:01:001:0117, площею 2 га, яка належить ОСОБА_1 , на підставі додаткової угоди від 01 грудня 2016 року до договору оренди землі від 01 вересня 2011 року перебувала в оренді у ТОВ Агрофірма «Вікторія».

Як зазначила у судовому засіданні ОСОБА_1 , лише восени 2023 року після збирання врожаю позивач повернув їй земельну ділянку.

Тобто на момент розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення державного реєстратора Авраменко М.О. від 22 листопада 2022 року та після його скасування Міністерством юстиції України позивач користувався та продовжував фактично користуватися земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Суд вважає за необхідне зазначити, що справедливість рішення (як судового, так і прийнятого відповідним органом) вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Рішення органу, до повноважень якого належить вирішення того чи іншого питання, має містити пояснення (мотиви), чому орган вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому враховано одні докази, але не взято до уваги інших доказів, чому обрано ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосовано чи не застосовано встановлений нею той чи інший правовий наслідок.

Суд зазначає, що колегія Міністерства юстиції України, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 , перевірила не лише дотримання державним реєстратором процедури проведення реєстраційних дій, а й вирішила спір про право, оскільки приймаючи рішення про скасування державної реєстрації права оренди позивача на земельну ділянку ОСОБА_1 фактично відповідно до вимог статті 31 Закону України «Про оренду землі» припинила договор оренди землі без згоди орендаря ТОВ Агрфірма "Вікторія", тим самим вийшла за межі своєї компетенції.

Отже, приймаючи рішення про винесення оскаржуваного наказу, колегія Міністерства юстиції України не досліджувала та не могла досліджувати обставини, що слугували підставами для державної реєстрації додаткової угоди до основного договору оренди, оскільки це питання відноситься до виключної компетенції органів суду.

Суд зазначає, що наказ Міністерства юстиції України №1838/5 від 15 травня 2025 року необґрунтований і прийнятий з порушенням зазначених вище норм закону, перешкоджає позивачу у реалізації його права щодо використання земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , на підставі договору від 01 вересня 2011 року та додаткової угоди від 01 грудня 2016 року, тому суд вважає за необхідне скасувати наказ та визнати право оренди ТОВ Агрофірма "Вікторія" на цю земельну ділянку.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ Агрофірма "Вікторія" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути на користь позивача у дольовому порядку по 1342 грн із кожного в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 141, 258, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Вікторія» (41854, Сумська область, Сумський район, смт Миколаївка, вул. Братів Рябоконь, буд. 1, код ЄДРПОУ: 14015985) до ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ: 00015622), третя особа: Державний реєстратор Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області Авраменко Марина Олександрівна (41854, Сумська область, Сумський район, смт Миколаївка, бульвар Свободи, буд. 2, РНОКПП: НОМЕР_2 ) про визнання права оренди на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1838/5 "Про задоволення скарги" від 15 травня 2023 року.

Визнати право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Вікторія» на земельну ділянку з кадастровим номером 5920681800:01:001:0117, площею 2 га на підставі додаткової угоди від 01 грудня 2016 року до договору оренди землі від 01 вересня 2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Вікторія» та ОСОБА_1 .

Стягнути із Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Вікторія» по 1342 грн з кожного в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст складений 09 липня 2025 року.

Суддя