Рішення від 30.06.2025 по справі 531/2964/23

єдиний унікальний номер справи 531/2964/23

номер провадження 2/531/97/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - ГерцоваО.М.,

за участю секретаря судового засідання Капленко Є. С.,

представника позивача Янчук М. О.,

представника відповідача Буряк Д. А.,

розглянувши в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовною заявою адвоката Янчука Максима Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради, про встановлення способу участі батька у вихованні дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки і піклування Житомирської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, через свого представника, звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визначити такі способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

до досягнення дитиною п`ять років: кожна перша та третя середа місяця з 17.00 год. до 20.00 год. без присутності матері, кожна перша та третя субота місяця з 09.00 год. до 19.00 год. без присутності матері;

після досягнення дитиною п`яти років: кожна перша та третя середа місяця з 17.00 год. до 20.00 год., без присутності матері, кожна перша субота місяця з 09.00. год. до 19.00 год. без присутності матері, кожні треті вихідні місяця (з 18.00 год. п`ятниці до 18.00 год. неділі) без присутності матері, в період шкільних канікул: перший та другий день (понеділок - п`ятниця), на протязі осінніх канікул за місцем реєстрації батька, без присутності матері, кожного року, перший та другий день (понеділок - п`ятниця) на протязі весняних канікул за місцем реєстрації батька, без присутності матері, кожного року, 7 днів (починаючи з першого понеділка канікул) на протязі зимових канікул за місцем проживання батька, без присутності матері, 30 днів (починаючи з 01 серпня по 30 серпня) на протязі літніх канікул за місцем проживання батька, без присутності матері.

У позові посилається на те, що в період з 17.05.2019 року по 10.07.2023 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони вже довгий час не проживають разом. Дитина фактично проживає з матір`ю. Сторони не можуть дійти згоди щодо участі батька у вихованні /побаченні з дитиною, у зв`язку з чим виникла потреба вирішити даний спір у правовому полі.

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 06.11.2023 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання, а також запропоновано відповідачці у разі невизнання позову, у п`ятнадцяти денний строк з дня вручення їй ухвали про відкриття провадження, подати до суду відзив на позовну заяву.

22.11.2023 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . У відзиві зазначає, що син ОСОБА_4 дійсно проживає з матір`ю на її повному утриманні, батько ОСОБА_1 знаходиться за кордоном в республіці Польща та життям сина не цікавиться. Відповідачка з дитиною проживають окремо, оскільки з боку позивача неодноразово зазнавала психологічного тиску при малолітньому синові, що впливає на його психічний стан та спричиняє душевні страждання, підтвердженням чого є засвідчення з Фонду Центру прав жінок у Познані. Під час проживання разом із колишнім чоловіком окрім психологічного, економічного тиску, а також постійних безпричинних сварок фактично нічого не знала. Матеріально не допомагає, за 5 місяців проживання відповідачки в Україні перерахував лише 500,00 грн., речі дитини не повертає. Звертає увагу суду, що в позивача в м.Житомирі немає власної квартири, з 2019 року до України не приїздив, жодного разу не з`явився за адресою їх проживання.

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідачка до початку підготовчого судового засідання подала зустрічний позов, в якому просила позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з тим, від представника відповідачки надійшло клопотання, в якому просив витребувати в Головному центрі обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію стосовно перетину кордону ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 25.01.2024 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських правзалишено без руху, клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено.

Після усунення недоліків, 08.02.2024 ОСОБА_2 подано до суду нову редакцію зустрічної позовної заяви до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки і піклування Житомирської міської ради, про позбавлення батьківських прав, яку ухвалою суду від 11.03.2024 року прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначила, що 17.05.2019 вона уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_1 , який був зареєстрований Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, але 10.07.2023 року рішенням Карлівського районного суду Полтавської області шлюб було розірвано. Постійні сварки призвели до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин, з вересня 2022 року не проживають разом та не ведуть спільного господарства до цього часу. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою за зустрічним позовом та на її повному утриманні. ОСОБА_1 є дійсно батьком малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте він не бере участі у вихованні дитини, не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечував необхідного харчування; медичного догляду (взагалі не цікавився здоров`ям дитини); лікуванням дитини; взагалі не спілкувався з дитиною; не виявляв інтересу до його внутрішнього світу; не цікавився його успіхами, морально та матеріально не підтримував дитину. Вимоги зустрічного позову обґрунтовує аналогічними фактами та доказами, викладеними у відзиві на позовну заяву.

04.04.2024 представником позивача за первісним позовом подано до суду клопотання про долучення доказів з доказами на спростування обставин, викладених в зустрічній позовній заяві.

Ухвалою суду від 05 квітня 2024 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні в режимі ВКЗ представник позивача та представник відповідача за зустрічним позовом адвокат Янчук М.О. підтримав позовні вимоги, просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві, проти задоволення зустрічного позову заперечував. Представник позивача наголосив, що вже довгий час позивач з ОСОБА_2 разом не проживають, син проживає з матір`ю. За час спільного проживання та до цього часу позивач виконував батьківські обов`язки, матеріально утримував, проводив з ним час, що підтверджується доказами, наданими суду. ОСОБА_1 бажає більше спілкуватися з сином та приймати участь у його житті.

Представник відповідача за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом адвокат Буряк Д. А. в суді не визнав позовні вимоги, просив відмовити у задоволенні первісного позову з підстав, зазначених у відзиві, вимоги зустрічного позову підтримав з викладених у ньому підстав. Зазначив, що позивачем не надано доказів звернення до органу опіки і піклування щодо участі батька у вихованні дитини чи його перешкодам. Не зрозумілим є питання, яким чином відповідачка за первісним позовом має виконувати позовні вимоги, оскільки позивач ОСОБА_1 із 2019 року не перетинав кордон та за його зверненням порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 . Докази, надані позивачем до суду, не підтверджують факт участі батька у вихованні дитини. На думку відповідача за первісним позовом, позивач продовжує чинити психологічне насильство щодо неї, яке виражається в безпідставному позові до суду. Адвокат Буряк Д.А. наголосив, що ОСОБА_2 подано зустрічний позов про позбавлення батьківських прав, який ґрунтується на доказах з національної служби надзвичайних ситуацій для жертв домашнього насильства «Блакитна лінія», офіційних документів із Фонду «Центру прав жінок» м. Познані республіка Польща, якими підтверджуються факти домашнього насильства як психологічного, так і економічного характеру, як по відношенню до ОСОБА_2 , так і по відношенню до сина.

Від третьої особи - Служби у справах дітей Виконавчого комітету Карлівської міської ради мається заява про розгляд справи без участі уповноваженого ними представника.

Представник Служби у справах дітей Житомирської міської ради в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про проведення судового засідання без його участі.

Представник органу опіки та піклування Виконавчого комітету Житомирської міської ради в підготовче судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява про проведення судового засідання без його участі.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону(ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч.3ст.12 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 17.05.2019 перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 10.07.2023 (справа №531/1544/23) було розірвано.

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Судовим наказом від 27.09.2023, виданим Карлівським районним судом Полтавської області у справі № 531/2712/23, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його щомісячного доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 26.09.2023 до досягнення дитиною повноліття.

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України, у межах повноважень наданих Адміністрацією Держприкордонслужби України, на виконання ухвали Карлівського районного суду Полтавської області від 25.01.2024 у справі №531/2964/23, відповідно до Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 року № 614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 року за №1319/38655, надано Витяг з наявною у базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 08.11.2017 по 01.02.2024, громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останній раз перетинав кордон 22.05.2019 року, виїзд, пункт пропуску Київ (Жуляни) (6289 Київ-Познань).

Із заяви представника служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради від 13.11.2024 вбачається, що на виконання ухвали Карлівського районного суду Полтавської області від 22.10.2024 у справі № 531/2964/23, 06 листопада 2024 року спеціалісти служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради та працівники Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області здійснили спробу обстежити умови проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Під час інспектування помешкання з`ясувалося, що ОСОБА_1 проживає за кордоном, продав квартиру за зазначеною вище адресою, що підтверджується поясненнями ОСОБА_6 та актом спроби обстеження умов проживання ОСОБА_1 . Зважаючи на вказані обставини, враховуючи, що ОСОБА_2 разом з дитиною зареєстрована та проживає в м. Карлівка Полтавської області, виконавчий комітет Житомирської міської ради не має можливості надати висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Згідно висновку Служби у справах дітей виконавчого комітету Карлівськї міської ради від 30.06.2025 №01-21/289, в зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 за кордоном, відсутності власного житла в Україні, що підтверджується актом про спробу обстеження помешкання ОСОБА_1 в м. Житомир, де вказано, що квартира продана і іншого житлового приміщення останній немає, вважають недоцільним призначати побачення з дитиною в м. Житомир, де відсутні умови для побачення. Крім того, зазначають, що реєстрація та проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_2 знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відносно позову та висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , зазначено, що на даний час надати не можливо, в зв`язку з відсутністю перебування ОСОБА_1 в Україні та неможливістю проведення бесіди з останнім, обстеження умов його проживання, та збору інших характеризуючих даних. Крім того, вказано, що із наявних матеріалів вбачається домашнє насильство, а при таких справах за необхідне безпосереднє спілкування не тільки із матір`ю дитини, дитиною, а також із батьком.

Згідно довідки Фонду «Центр прав жінок у м. Познані» (Республіка Польща) відповідачка у 2022 році зверталася до вказаної організацію з приводу отримання консультації спеціаліста щодо психологічного та економічного насильства з боку свого партнера.

Факти вчинення психологічно та економічного насильства підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Разом з тим, представником позивача за первісним позовом до суду надано копії квитанцій про переказ грошових коштів ОСОБА_2 за період 2021-2024 роки, скріншоти з листування з відповідачкою за первісним позовом за 2023 рік, що свідчить про ведення спільного господарства та матеріальне забезпеченні сім`ї ОСОБА_1 , а також колективне звернення та характеристика на ОСОБА_1 , у яких останній характеризується позитивно.

На підтвердження участі батька у вихованні дитини ОСОБА_1 надано фото та відеоматеріали.

Також позивачем надано копію довідки про сплату ним медичного страхування за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 упродовж 2022-2023 року.

З характеристики навчально-дитсадкового комплексу №16 м. Познань вбачається, що ОСОБА_11 ніколи не виявляв страху чи відстороненості від свого батька, він завжди був радий його бачити, а батько завжди виявляв турботу та інтерес до його дня в дитячому садку, а також розпитував працівників дитячого садка про поточні справи.

Окрім того, долучено листування з судом та прокуратурою м. Познань з приводу викрадення неповнолітнього ОСОБА_9 та призначення йому представника.

Згідно з ч.ч.2, 6, 7, 8, 9ст.7 СК Українисімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно дост. 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, які розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків право на їх піклування.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, у справі «М.С. проти України» та у рішенні ЄСПЛ від 16 липня 2015 року № 10383/09, § 100 «Мамчур проти України», ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно ч.3ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частинами 1,2ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Статтею 141 СК Українипередбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідност.142 СК Українидіти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Відповідно до ч.3ст.151 СК Українибатьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Положеннямист.153 СК Українипередбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч.ч. 1- 3ст.157 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Згідно ч.1ст.158 СК Українипередбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Частинами 1, 2ст. 159 СК Українипередбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Таким чином, при вирішенні даного спору та визначенні відповідності способу захисту права вимогам закону, суд враховує принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та положенняст.159 СК України, згідно яких право на звернення до суду для усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні має той з батьків, хто проживає окремо у разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди.

З урахуванням того, що сторонами не погоджено способи участі позивача за первісним позовом у вихованні сина (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення порядку участі позивача за первісним позовом у спілкуванні та у вихованні сина.

При цьому, встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, суд враховує інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, зважаючи на постійне проживання малолітньої дитини на території України, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, та бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, тому дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом та можливість визначення порядку періодичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки таке право батька є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам. Протилежного відповідачем суду не доведено.

З урахуванням наведеного, оскільки позивач та відповідач мають рівні права щодо виховання та розвитку свого сина, позивач за первісним позовом має бажання приймати участь у його вихованні, а спілкування між позивачем та його сином не перешкоджають нормальному розвитку дитини, зважаючи на вік дитини (п`ть років), дотримуючись режиму дня, харчування, розвитку, відпочинку та стану здоров`я дитини, суд приходить до висновку, що слід встановити наступний порядок участі позивача за зустрічним позовом у вихованні дитини, а саме:

-кожна перша та третя середа місяця з 17:00 год. до 20:00 год., в присутності матері, за місцем реєстрації дитини;

-кожна перша субота місяця з 09:00 год. до 19:00 год., в присутності матері, за місцем реєстрації дитини;

-кожні треті вихідні місяця (з 09:00 год. суботи до 18:00 год. суботи та з 09:00 год. неділі до 18:00 год. неділі) в присутності матері, за місцем реєстрації дитини.

Таким чином, саме такий спосіб участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним, на переконання суду, у повній мірі відповідатиме інтересам дитини та достатнім чином забезпечить участь позивача за первісним позовом у процесі виховання сина.

З огляду на викладене первісний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Частиною 1статті 165 СК Українипередбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першоюстатті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав як винятковий захід є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21.

Відповідно достатті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IVрішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE), заява № 10383/09, пункт 100, ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (SAVINY V. UKRAINE), заява № 39948/06, пункт 51).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг вказувати про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (HUNT c. UKRAINE), заява № 31111/04, пункти 57, 58).

Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22. Судова практика щодо застосуваннястатті 164 СК Україниє усталеною.

Отже, з огляду на приписи пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Україниухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли батьки свідомо та умисно не здійснюють батьківських прав та ухиляються від їх виконання.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості зміни такої поведінки. Позбавлення батьківських прав позбавляє батька/матір спільного родинного життя з дитиною та не відповідає меті їх возз`єднання.

Реалізація взаємного спілкування між матір`ю чи батьком і дитиною становить засадову складову сімейного життя у розумінністатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позбавлення батьківських прав скасовує зв`язок одного з батьків з дитиною і позбавляє його всіх батьківських прав щодо неї, у тому числі права на контакт. Поділ сім`ї є дуже серйозним втручанням (рішення ЄСПЛ від 18 червня 2019 року у справі «Хаддад проти Іспанії» (HADDAD V. SPAIN), заява № 16572/17, пункт 54).

Позбавлення особи батьківських прав є особливо далекосяжним заходом, який позбавляє одного з батьків сімейного життя з дитиною, і не відповідає меті їх возз`єднання. Ця сфера особливо потребує захисту від свавільного втручання (рішення ЄСПЛ від 08 січня 2013 року у справі «S.S. проти Словенії» (S.S. v. SLOVENIA), заява № 40938/16, пункт 96).

Позбавлення одного з батьків батьківських прав щодо дітей є втручання у його право на повагу до сімейного життя, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції. Таке втручання є порушенням, якщо воно не здійснюється «відповідно дозакону», не переслідує одну із законних цілей згідно з пунктом 2 статті 8 і може вважатися необхідним у демократичному суспільстві (рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 2015 року у справі «Йованович проти Швеції» (JOVANOVIC V. SWEDEN), заява № 10592/12, пункт 74, від 08 січня 2013 року у справі «С. С. проти Словенії» (S.S. v. SLOVENIA), заява № 40938/16, пункт 79).

Звертаючись до суду з позовними вимогами про позбавлення відповідача за зустрічним позовом батьківських прав щодо малолітнього сина, позивач за зустрічним позовом як на фактичні підстави позову посилається на ухилення відповідача за зустрічним позовом від виконання батьківських обов`язків, що полягає у тому, що відповідач тривалий час не цікавиться життям та здоров`ям дитини, матеріально не забезпечує, морально не підтримує дитину, не забезпечує необхідним харчуванням, дитина є свідком психологічного тиску на матір, що негативно впливає на її емоційний та психічний стан.

Разом з тим, доводи позивача, частково спростовані під час розгляду даної справи. Так судом встановлено, що дійсно сторони перестали проживати разом з червня 2023 року, а розлучилися у липні 2023 року, при цьому позивачка за зустрічним позовом виїхала з Республіки Польща разом з сином, де до цього разом проживали з відповідачем за зустрічним позовом, що відповідно позбавило останнього можливості спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні.

У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року № 553/449/20 вказано, що «очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».

Під час розгляду даної справи суд не вбачає існування вказаних ризиків, судом не встановлено, що батько не відповідає вимогам, необхідним для виховання свого сина, або що він коли-небудь заподіював шкоду останньому, становив загрозу для здоров`я та розвитку дитини, або що спілкування із батьком могло порушити відповідні права дитини, не встановлені інші виняткові обставини, які могли б виправдати позбавлення дитини можливості зберегти зв`язок зі своїм біологічним батьком.

Судом також враховано те, що відповідач за зустрічним позовом проживає окремо, можливість його участі у вихованні сина є обмеженою, з огляду на вказані обставини та те, що між ним і позивачем за зустрічним позовом склалися неприязні стосунки. Натомість, про бажання відповідача за зустрічним позовом спілкуватися з сином свідчить його звернення до суду про встановлення йому способу участі у вихованні дитини з визначенням графіку побачень.

У даній справі надання батькові можливості зберегти контакт з сином, з урахуванням встановлених обставин, не позначиться негативно на правах дитини, а особисті конфліктні відносини між батьками не можуть шкодити правам дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і забезпечення її найкращих інтересів з боку біологічних батьків.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 761/25311/20-ц від 01.08.2024.

Таким чином, враховуючи бажання відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 спілкуватися з сином та приймати участь у його вихованні, зважаючи на інтереси дитини,

суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Розподіл судових витрат здійснюється судом у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставівикладеного такеруючись ст.ст.141,142,151,153,157-159, 164-165СК України,Закону України «Проохорону дитинства»,ст.ст. 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-265, 354,355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов адвоката Янчука Максима Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Карлівської міської ради, про встановлення способу участі батька у вихованні дитини задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , наступний спосіб у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-кожна перша та третя середа місяця з 17:00 год. до 20:00 год., в присутності матері, за місцем реєстрації дитини;

-кожна перша субота місяця з 09:00 год. до 19:00 год., в присутності матері, за місцем реєстрації дитини;

-кожні треті вихідні місяця (з 09:00 год. суботи до 18:00 год. суботи та з 09:00 год. неділі до 18:00 год. неділі) в присутності матері, за місцем реєстрації дитини.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки і піклування Житомирської міської ради, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 10 липня 2025 року.

Суддя О. М. Герцов