Рішення від 10.07.2025 по справі 488/3296/23

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3296/23

Провадження № 2/488/161/25 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.07.2025 року м.Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі Волошиній Я.І.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

та відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом до відповідача ОСОБА_3 , в обґрунтування кого вказала, що вона є бабусею неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини, та відповідно дочка позивачки ОСОБА_5 , і батько дитини відповідач по даній справі ОСОБА_3 , перебували у шлюбі з 12.02.2011 р.н. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.09.2015 р. цей шлюб був розірваний.

Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю, а з кінця 2015 року дитина постійно проживає разом з позивачкою по даній справі, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.10.2015 р. з відповідача на користь ОСОБА_5 були стягнуті аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини його заробітку/доходу, щомісячно, починаючи з 08.06.2015 р. і до повноліття дитини.

Позивачка зазначає, що не дивлячись на судове рішення про стягнення з нього аліментів, відповідач ухилявся від сплати аліментів і не приймав участі в утриманні дитини. Через скрутний матеріальний стан мати дитини - ОСОБА_5 в кінці 2015 році виїхала на заробітки до російської федерації, де у 2016 році була затримана за вчинення злочину, пов`язаного з незаконним збутом наркотичних речовин, вчиненого з використанням електронних мереж.

Вироком Новочебоксарського міського суду Чуваської Республіки від 26.04.2018 р. ОСОБА_5 була засуджена до позбавлення волі строком на 8 років 10 місяців, кінець строку відбування покарання -19.05.2025 року.

З часу відсутності матері дитини, з 2015 року, дитина проживає з позивачкою, знаходиться на її повному утриманні і вихованні. При цьому відповідач не приймає участі в матеріальному забезпеченні дитини, не займається її вихованням та навчанням, не виявляє батьківської турботи до сина. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну та постійних обстрілів м. Миколаєва, піклуючись про безпеку дитини, позивачка разом з дитиною переїхала до м. Южний Одеської області, де орендувала житло та займалась вихованням і навчанням дитини. При цьому відповідач не виявляв батьківської турботи та піклування щодо своєї дитини, не сплачував аліментів та не надавав коштів на її утримання, не цікавився навчанням та інтересами дитини.

Посилаючись на викладене і на свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, позивачка просила позбавити його батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просили задовольнити позов.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову через його безпідставність та недоведеність. Відповідач суду пояснив, що після розлучення з матір`ю дитини ОСОБА_5 , їхній спільний син ОСОБА_6 залишився проживати разом зі своєю матір`ю, а після того як вона виїхала до російської федерації і була затримана за вчинення злочину, дитина почала проживати разом зі своєю бабусею, позивачкою по даній справі. Відповідач весь час постійно спілкувався з сином, надавав матеріальну допомогу на його утримання, приймав участь у його вихованні, зустрічався з сином та проводив з ним вільний час. З часом відповідач помітив, що позивачка почала негативно налаштовувати дитину проти нього та перешкоджати його зустрічам з сином. Також відповідач посилався на те, що він турбується про свого сина, проте через зайнятість на роботі він часто перебуває у відрядженні, у тому числі, в районах бойових дій, і майже не має вільного часу.

Відзив відповідача долучений до матеріалів даної справи (а.с. 36-39).

Представник відповідача адвокат Бєлова Р.В., у судовому засіданні, яке проводилось у режимі відеоконференції, заперечувала проти позову мотивуючи його безпідставністю та недоведеністю, просила відмовити у його задоволенні. Також представник відповідача пояснила суду, що відповідач любить свою дитину і піклується про неї, проте через свою правову необізнаність він не вчиняв ніяких активних дій щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, і пред`явив позов про визначення місця проживання дитини з ним вже після пред`явлення позивачкою даного позову.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Органу опіки та піклування Миколаївської міськради у судовому засіданні підтримав позов та вважав за доцільне позбавити відповідача батьківських прав щодо дитини через його свідоме ухилення від виконання батьківських прав. Представник Органу опіки та піклування у судовому засіданні також пояснив, що відповідач жодного разу не звертався до них з приводу перешкод у спілкуванні з дитиною, більше того, його неодноразово викликали на засідання Служби у справах дітей Адміністрації Корабельного району, проте він жодного разу не з`являвся. Також представник Органу опіки та піклування суду пояснив, що одного разу, у травні 2024 року вони змогли зв`язатися з відповідачем за допомогою месенджера Viber, та викликали його на засідання Служби у справах дітей, він був присутній у коридорі, але на засідання не з`явився, і в подальшому вказав на те, що його викликали неналежним чином. Співробітники Служби повідомили про те, що відповідач того дня був нетверезим.

Заслухавши пояснення сторін і представника Органу опіки та піклування, заслухавши думку дитини, дослідивши надані суду письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і при наявності вини у діях батьків.

Судовим розглядом встановлено і це підтверджується наявними у справі та дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, що відповідач ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , у період часу з 12.02.2011 р. по 23.09.2015 р. У шлюбі у них народився спільний син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.10.2015 р. (цивільна справа № 488/2424/15-ц), з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 були стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку/доходу щомісячно, починаючи з 08.06.2015 р. і до повноліття дитини (а.с. 14).

Судовим розглядом також встановлено, що у 2015 році мати дитини ОСОБА_9 виїхала на заробітки до російської федерації, де вироком Новочебоксарського міського суду Чувашської республіки від 26.04.2018 р. була засуджена за вчинення злочинів, пов`язаних з незаконним збутом наркотичних засобів, вчинених з використанням електронних або інформаційно-телекомунікаційних мереж, яким їй призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 8 років 10 місяців. В строк відбування покарання було зараховано час тримання під вартою за період з 18.07.2016 року (а.с. 19-21).

Із акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 22.02.2023 р., складеного класним керівником дитини ОСОБА_10 та соціальним педагогом ОСОБА_11 (а.с. 28) вбачається, що неповнолітній ОСОБА_6 з народження проживає зі своєю бабусею ОСОБА_1 , а з 4-річного віку остаточно, у квартирі АДРЕСА_2 . Бабусею створені належні умови для навчання та розвитку дитини, вона допомагає дитині у навчанні та займається здоров`ям дитини, відносини між ними доброзичливі .

Із акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 31.07.2023 р., складеного начальником Служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міськради О.Мамонтовою та головним спеціалістом цієї Служби Таворською К.В. (а.с. 29), вбачається, що бабусею створені належні умови для проживання, навчання та розвитку дитини, стосунки між ними доброзичливі.

Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Сімейного кодексу України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Із висновку органу опіки та піклування Виконкому Миколаївської міськради щодо доцільності позбавлення батьківських прав (а.с. 86-87) вбачається, що Орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_6 , у зв`язку з його ухиленням від виконання батьківських обов`язків. Висновок мотивований тим, що Органом опіки та піклування встановлено, що вихованням та утриманням дитини відповідально займається його бабуся ОСОБА_1 , яка створила належні умови для проживання, розвитку та навчання дитини. Бабуся допомагає дитині з навчанням, підтримує постійний контакт з учителями, відвідує батьківські збори, а також відвідує з дитиною лікарів, проходить профілактичні огляди. При цьому батько дитини з класним керівником дитини не спілкується, батьківські збори не відвідує, успіхами дитини не цікавиться. Службою також було заслухано думку малолітнього ОСОБА_6 , який пояснив, що він як свою сім`ю сприймає себе, бабусю і дідуся, бажає проживати з ними. Стосунки дитини з батьком є невизначеними, дитина тривалий час не спілкується з ним. ОСОБА_6 відчуває образу на батька через те, що він не цікавиться його життям, є байдужим до його успіхів та досягнень.

Зі змісту соціально-психологічного висновку Миколаївського міського центру соціальних служб (а.с. 106-107), вбачається, що з метою визначення ставлення дитини до батька, проводилося психологічне діагностування неповнолітнього ОСОБА_4 . За результатами цього було встановлено, що дитина як свою сім`ю сприймає себе, дідуся та бабусю. Стосунки з батьком є невизначеними через те, що дитина відчуває до нього образу за те, що він не піклується про нього і виявляє байдужість, дитина не відчуває від батька любові, захисту, підтримки та зацікавленості його життям та розвитком.

Представник органу опіки та піклування у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та наданий висновок. Натомість відповідач, який не погоджувався із висновком органу опіки та піклування, його не оскаржував, та не спростував належними доказами .

У судовому засіданні відповідач на запитання суду відповів, що останній раз він був у школі, коли син навчався у другому класі, у телефонному режимі він з вчителями сина також не спілкується, не зміг розповісти про інтереси дитини, його успіхи у навчанні, захоплення та дитячі мрії. Більше того, відповідач не зміг правильно назвати клас, у якому навчається дитина, зокрема, назвав 6 клас, хоча дитина закінчила 7 клас.

Судовим розглядом також встановлено, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації до України, та регулярних обстрілів Корабельного району м. Миколаєва, відповідач разом зі своєю сім`єю виїхав з міста на Західну Україну. При цьому будь-яких заходів щодо забезпечення безпеки своїй дитині він не вжив, та пояснив суду, що він декілька разів телефонував сину, але не додзвонився, і власне кажучи, цим обмежився, більше ніяких дій щодо встановлення місцезнаходження дитини не проводив .

Із довідки головного державного виконавця Корабельного ДВС за № 64886 від 19.05.2025 р. вбачається, що заборгованість відповідача по аліментам станом на квітень 2025 року становить 268822,57 грн. при цьому останній платіж по аліментам ним було зроблено у березні 2024 року.

Відповідно до частини другої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Судом була заслухана думка малолітнього ОСОБА_6 за участю представника Служби у справах дітей та сім`ї, і він пояснив суду, що у нього погані відносини з батьком через те, що останній не цікавиться ним, його потребами та інтересами, і телефонує декілька раз на рік. Зі слів дитини, останній раз він спілкувався з батьком на свій день народження, а подарунок від батька він отримав десь 4 роки тому у вигляді батькового велосипеда.

Суд вважає необхідним зауважити, що судове засідання, у якому заслуховувалася думка дитини відбувалося 12.02.2025 р., а минулий день народження ОСОБА_6 був ІНФОРМАЦІЯ_3

ОСОБА_6 висловив свою згоду на позбавлення батька батьківських прав, а також висловив бажання жити з бабусею, з якою у нього склалися добрі відносини.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач своєю поведінкою фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання свого сина, і протягом тривалого часу не бере будь-якої участі у вихованні та утриманні дитини, її духовному та фізичному розвитку, становлення його свідомості та сприйняття світу.

В свою чергу відповідач, який не визнавав позов та заперечував проти позбавлення його батьківських прав, не навів переконливих доводів на противагу аргументам позовної заяви та не надав належних та достатніх доказів, які б підтверджували зворотнє.

Суд критично сприймає і не може взяти до уваги надані відповідачем до відзиву характеристики за місцем роботи та проживання (а.с. 63-67), через те, що вони хоча й позитивно його характеризують, однак це стосується виключно його професійної діяльності та поведінки у побуті, а не по відношенню до свого сина. Також суд не може прийняти до уваги наданий відповідачем лист-пояснення від 12.09.2020 р. (а.с. 47), оскільки судовим розглядом було встановлено і це підтверджено як позивачем так і відповідачем у судовому засіданні, що він був написаний позивачкою на прохання відповідача, у зв`язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення і виключно з метою пом`якшення для нього адміністративної відповідальності. Тому вважати це доказом здійснення відповідачем належного матеріального забезпечення сина у суду немає підстав.

Надані відповідачем копії фото спільного відпочинку з сином (а.с. 136-137), датовані періодом часу з червня по листопад 2019 року, тобто досить короткий період, і на думку суду, не свідчать про постійний характер зустрічей відповідача з дитиною.

Суд також критично сприймає доводи відповідача про створення позивачкою перешкод у спілкуванні з сином і її негативний вплив на відношення сина до нього, оскільки це нічим не підтверджується. До того ж, суд враховує те, що дитина має свій власний мобільний телефон, номер якого відомий відповідачу, тому за бажанням він може особисто спілкуватися з дитиною, без участі бабусі. У випадку здійснення нею будь-яких перешкод, відповідач не позбавлений можливості звернутися із відповідними заявами як до Служби у справах дітей так і до суду, однак відповідачем цього не було зроблено. Позов про відібрання дитини від бабусі і визначення місця проживання дитини з батьком (цивільна справа № 488/1391/24, яка перебуває у провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва) був поданий відповідачем вже після відкриття провадження у даній справі.

Зайнятість по роботі, на яку відповідач посилався як на поважну причину недостатньої участі у житті дитини, суд вважає лише його намаганням виправдати свою поведінку і не більше того.

Також не знайшли свого підтвердження належними доказами доводи відповідача про те, що він надавав позивачці кошти на утримання сина поза межами виконавчого провадження.

Підсумовуючи викладене та враховуючи встановлений законодавством обов`язок батьків виховувати дітей, і наявність у матеріалах справи достатніх доказів того, що протягом тривалого часу відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками по вихованню дитини та не виконує їх без поважних причин, суд вважає, що наявні виключні обставини для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов`язки, а саме - позбавлення батьківських прав.

При цьому, сам по собі факт заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав, на думку суду, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Суд вважає, що окрім пасивної поведінки у вигляді небажання бути позбавленим батьківських прав, відповідач мав би вчиняти активні дії, спрямовані на виправлення своєї поведінки відносно дитини, та налагодження контакту із сином. Однак відповідач цього не зробив, у тому числі, за час розгляду судом даної справи.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Суд також вважає необхідним зазначити, що в силу ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки належить стягнути судові витрати у вигляді сплаченого нею при подачі даного позову судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,258-259,264-265,268,354ЦПК України,суд,-

вирішив:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Миколаївської міськради, місцезнаходження: 54001 м. Миколаїв, вул. Адміральська 20, код ЄДРПОУ 04056612.

Суддя Л.І.Селіщева