Постанова від 10.07.2025 по справі 938/12/25

Справа № 938/12/25

Провадження № 22-ц/4808/979/25

Головуючий у 1 інстанції Чекан Н. М.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Василишин Л. В.,

Максюти І. О.,

секретар: Петрів Д. Б.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу Івано-Франківськоїобласної прокуратуривінтересах Міністерствазахисту довкіллята природнихресурсів Українита Івано-Франківськоїобласної державноїадміністрації наухвалу Верховинськогорайонного судуІвано-Франківськоїобласті від14травня 2025рокуу складі судді Чекан Н. М., постановлену в селищі Верховина Івано-Франківської області у справі за позовом Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Івано-Франківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет позову на стороні позивача: Карпатський національний природний парк, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача: ОСОБА_2 , КП «Верховинський районний лісгосп», Зеленська сільська рада Верховинського району про повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду у власність держави, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

У січні2025року першийзаступник керівникаІвано-Франківськоїобласної прокуратури,який дієв інтересахМіністерства захистудовкілля таприродних ресурсівУкраїни,Івано-Франківськоїобласної державноїадміністрації звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет позову на стороні позивача: Карпатський національний природний парк, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача: ОСОБА_2 , КП «Верховинський районний лісгосп», Зеленська сільська рада Верховинського району про повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду площею 2,0 га з кадастровим номером 2620881001:01:001:1777, яка розташована в урочищі «Косарище» в с. Бистрець Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області у власність держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

- визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд», категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 2620881001:01:001:1777, дата державної реєстрації 28.10.2020 року, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру;

- скасування у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 56059836 від 04 січня 2021 року, яким за ОСОБА_1 (із закриттям розділу) згідно договору купівлі-продажу зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 2620881001:01:001:1777 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (номер запису про право власності 40035058).

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області суду від 10 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

07 травня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Столяр О. П. до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без руху в зв`язку з встановленням вимоги після набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-IX від 12 березня 2025 року та внесенням змін до ст. 177 ЦПК України долучити до позову підтверджуючі документи про внесення стороною позивача на депозитний рахунок Верховинського районного суду Івано-Франківської області грошових коштів у розмірі вартості земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 2620881001:01:001:1777 відповідно до експертно-грошової оцінки, чинної на дату подання позовної заяви.

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області суду від 08 травня 2025 року з вищевказаних підстав залишено без руху даний позов, надавши позивачу строк для усунення виявлених недоліків, а саме для долучення експертно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером: 2620881001:01:001:1777, чинної на дату подання позовної заяви; внесення на депозитний рахунок Верховинського районного суду Івано-Франківської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26289647, банк отримувача: ДКС України, місто Київ, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265) прокурором або Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України чи Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, в інтересах яких поданий даний позов, грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки. Цією ухвалою також повідомлено прокурора та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Івано-Франківську обласну державну адміністрацію про необхідність усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали та роз`яснено, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2025 року позов Івано-Франківської обласної прокуратури, в інтересах Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації залишено без розгляду.

Постановляючи ухвалу суд виходив з того, що позивачем у встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви не надано будь-яких доказів на виконання ухвали суду від 08 травня 2025 року, а також не заявлено будь-яких клопотань з цього приводу.

В апеляційній скарзі представник Івано-Франківської обласної прокуратури посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд залишаючи позовну заяву без руху, зазначив, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким доповнено частину четверту статті 177 ЦПК України абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Однак, стаття 177 ЦПК України лише встановлює вимоги до документів, що додаються до позовної заяви. Таким чином, абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України не має зворотної дії в часі. Також варто взяти до уваги те, що ця норма і не могла б мати зворотної дії в часі в силу статті 58 Конституції України, оскільки абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України погіршує становище позивача внаслідок встановлення додаткових вимог до позовної заяви, а не пом`якшує.

Крім того, у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» згаданого Закону вбачається, що механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач. Однак, суд не врахував що у даному випадку прокурор у позові та інших процесуальних документах стверджує про обізнаність відповідача щодо незаконності виділення земельної ділянки та їхню недобросовісність у спірних правовідносинах.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Карплюк Л. Р. викладені доводи в апеляційній скарзі вважає безпідставними та необґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вимоги про скасування ухвали суду не підлягають задоволено. Враховуючи вищенаведене просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2025 року без змін.

Згідно із пунктом шістнадцятим частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Представники Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, КП «Верховинський районний лісгосп», Зеленська сільська рада Верховинського району та ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судовими повістками та за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури Чорнописької Г.О., представників Івано-Франківської обласної державної адміністрації Ігнатенка О. Ю. та Карпатського національного природного парку Чаплінської О. В., які просили скаргу задовольнити, пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Карплюк Л. Р., які просили залишити ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи наступного.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України (в редакції чинній на час звернення прокурора до суду) до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким ст. 390 ЦК України доповнено ч. 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».

Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів зауважує, що положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 4292-ІХ, поширюється не тільки на конкретно визначенні статті, як зазначає прокурор, а загалом на положення цього Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.

У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги про те, що абз. 2 ч. 4 статті 177 ЦПК України не має зворотної дії в часі, спростовуються наведеним вище.

Також колегія суддів зауважує, що у ст. 390 ЦК України, яка у відповідності до Закону доповнена ч. 5 визначено, що суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади,органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Тлумачення вказаної статті свідчить про імперативність її норм, зокрема, встановлює обов`язок органу місцевого самоврядування або прокурора вносити вартість нерухомого майна на депозитний рахунок суду, що є передумовою для подальшого розгляду справи з метою забезпечення можливості дотримання і виконання вимог закону на момент ухвалення рішення у справі, незалежно від результату розгляду справи.

Щодо доводу апеляційної скарги про невідповідність положень Закону № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року статті 58 Конституції України та статті 3 ЦПК України щодо його зворотності дії в часі слід зазначити наступне.

В статті 58 Основного Закону України закріплено, що закони та інші нормативноправові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 4 статті 3 ЦПК України передбачено, що Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Своє розуміння зворотної дії закону в часі Конституційний Суд України виклав у Рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99, зазначивши, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Крім того, Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (рішення КСУ від 12.07.2019 року № 5-р(I)/2019).

Правовідносини щодо розгляду в суді поданого Івано-Франківськоюобласною прокуратуроюпозову справді виникли до набрання чинності положеннями Закону № 4292-ІХ від 12.03.2025 року, однак вони продовжують існувати і після його ухвалення, тому повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

При цьому, вимога про необхідність додавання до позову документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, не є встановленням нового обов`язку для учасника судового процесу, а є однією з процесуальних вимог до позовної заяви органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову.

Обов`язковість врахування положень Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також відображено у постановах ВС, зокрема у постановах від 30 квітня 2025 року у справі № 686/14711/21, 07 травня 2025 року у справі № 128/680/21, від 21 травня 2025 року у справі № 678/1280/21.

Щодо посилання представника Івано-Франківської обласної прокуратури на те, що суд приймаючи оскаржувану ухвалу не врахувавфакту обізнаностівідповідача щодонезаконності виділенняземельної ділянки,що свідчитьпро йогонедобросовісність успірних правовідносинах,що усвою чергузвільняє позивачавід обов`язкупередбаченого ч.4ст.177ЦПК України,то такена увагуне заслуговує, виходячи з наступного.

Як вбачається із змісту позовних вимог, прокурор в своїй позовній заяві посилався на те, що спірна земельна ділянка належить до земель заповідного фонду та її передача у приватну власність відбулася з порушенням вимог законодавства, зокрема щодо порядку зміни цільового призначення та за відсутності відповідного погодження органу виконавчої влади.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки, яка перебуває під посиленою правовою охороною держави, відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем на підставі ст. 387, 388 ЦК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до положень ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ОСОБА_1 набув земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 2620881001:01:001:1777 на підставі договору купівлі-продажу від 04 січня 2021 року.

З відзиву на апеляційну скаргу поданого представником ОСОБА_1 адвокатомКарплюк Л.Р.,встановлено,щоу відповідача на час набуття у власність спірної земельної ділянки не виникало обгрунтованих сумнівів щодо правомірності її набуття попередніми власниками. Крім того, відповідач вважає, що спірна земельна ділянка не відноситься до категорії земель природно-заповідного фонду та в законний спосіб була набута попереднім власником.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.

Добросовісність чи недобросовісність особи це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/20528/21.

Згідно ч. 5 статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Аналізуючи аргументи сторін, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів наголошує, що обставини добросовісності/недобросовісності набувача досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження. При цьому, факт недобросовісність набувача встановлюється судом на основі наданих сторонами та досліджених в ході судового розгляду доказів, а не виключно через вказівку опонента про його недобросовісність у поданому позові.

Оскільки, згідно вказаної презумпції ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, то суд приходить до висновку про поширення вимог Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» на даний спір.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргупредставника Івано-Франківськоїобласної прокуратури,якийдіє вінтересах Міністерствазахисту довкіллята природнихресурсів України,Івано-Франківськоїобласної державноїадміністрації залишити без задоволення .

Ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2025 року залишити без змін .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 липня 2025 року.

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

І. О. Максюта