Постанова

від 14.03.2007 по справі 9/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        м. Полтава                                                                             Справа № 9/49

Дата прийняття постанови: 14.03.2007

Час прийняття постанови: 14 год. 45 хв.

Суддя  К.В. Тимошенко

Секретар судового засідання  О.П. Шевченко

за позовом Акціонерного товариства "Барвінок", м. Полтава  

до  Державної податкової інспекції у м.Полтаві  

про  визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

Представники :

від позивача: Радзівіло Л.В.(директор), паспорт № ММ 1021576 від 22.10.1998р.

Від відповідача – Кустулова І.А., дов. № 3416/9/10-044 від 14.03.2007р.

Гриценко Ю.В., дов. № 38/9/10-044 від 09.01.2007р.

Справа прийнята до провадження суддею Тимошенко К.В. згідно ухвали заступника голови господарського суду Полтавської області Пушка І.І. від 10.05.2006р.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява  про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Полтавівід 13.07.2004р. №0001902301/0, від 13.08.2004р.  №0001902301/1, згідно яких Позивачу визначено податкове зобов'язання  по  ПДВ на суму 246 742,00грн. та штрафних (фінансових) санкції на суму 246 742,00грн. та від 07.10.2004р. №00001902301/2, яким визначено Позивачу податкове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 370 113,00 грн., у т.ч.: за основним платежем - 246 742,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -123 371, 00 грн.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на порушення, виявлені під час перевірки Позивача та на правомірність спірних податкових повідомлень - рішень та просить суд відмовити Позивачу у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд  в с т а н о в и в :

ДПІ у м. Полтаві була здійснена перевірка АТ "Барвінок", за результатами якої було складено акт № 1682/23-1/21191470 від 09.07.2004р. (т.1 а.с. 10-43). Так, в ході перевірки було, зокрема, встановлено порушення Позивачем пп. 1.4, 7.2.3, 7.4.2, 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України "Про ПДВ"), п. 2., п. 4, п. 5 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 65, ст. 18 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.1998р., в результаті чого занижено податок на додану вартість по наступних звітних періодах:

- листопад 2001р. в сумі 5 111 грн.;

- січень 2002р. в сумі 166 761 грн.;

- квітень 2002р. в сумі 27609 грн.;

- липень 2002р. в сумі 10 936 грн.;

- листопад 2002р. в сумі 15300 грн.;

- грудень 2002р. в сумі 10 462 грн.;

- січень 2003р. в сумі 10 563 грн.

Всього в сумі 246 742 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві було винесено податкове повідомлення - рішення 0001902301/0 від 13.07.2004р., яким було Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 493 484,00 грн., у т.ч.: за основним платежем - 247 742,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 246 742 грн.

Зазначене податкове повідомлення - рішення було оскаржене Позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної скарги до ДПІ у м. Полтаві було прийнято рішення, яким повідомлення - рішення було залишено без змін, а скарга - без задоволення. На підставі рішення про результати розгляду скарги було винесено повторне податкове повідомлення - рішення № 0001902301/1 від 13.08.2004р. без зміни суми податкового зобов'язання.

Позивачем було надано повторну скаргу до ДПА у Полтавській області. Рішенням ДПА у Полтавській області від 24.09.2004р. (т. 1 а.с. 58-62) було скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві від 13.07.2004р. № 0001902301/0 в частині визначеної за цим рішенням штрафної санкції в сумі 123 371 грн., а також рішення ДПІ у м. Полтаві від 06.08.2004р. № 17250/10/10-035, прийняте за результатами розгляду первинної скарги. На підставі даного рішення було винесено повторне податкове повідомлення - рішення № 0001902301/2 від 07.10.2004р., яким було зменшено суму, нараховану первинним та повторним податковим повідомленням - рішенням, та визначено Позивачу податкове зобов'язання в сумі 370 113,00 грн., у т.ч.: за основним платежем 246 742,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 123 371,00 грн. Таким чином, за результатом апеляційного оскарження сума штрафних санкцій була зменшена, а тому податкові повідомлення - рішення № 0001902301/0 від 13.07.2004р., № 0001902301/1 від 13.08.2004р., виходячи із п. 6.5 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, вважаються відкликаними.

Отже позов в частині визнання недійсними податкових повідомлень - рішень №0001902301/0 від 13.07.2004р. та № 0001902301/1 від 13.08.2004р. задоволенню не підлягає.

В ході судового розгляду судом було також встановлено наступне.

Позивач зареєстрований як платник ПДВ, має свідоцтво № 23878382 від 04.08.2000р.

ДПІ у м. Полтаві під час перевірки було встановлено та належним чином відображено у акті перевірки те, що прямі постачальники Позивача, які зазначені в акті перевірки (т. 1 а.с. 33-35), виписали податкові накладні, дата, номер та сума по яких зазначена також в акті перевірки (т.1 а.с. 33-35), мають ознаки фіктивності, скасовано їх державну реєстрацію, визнані недійсними установчі документи та свідоцтва платників ПДВ з дати видачі, а тому Відповідач наполягає на неправомірному віднесенню відповідних сум податку до складу податкового кредиту Позивачем.

Так, Рішенням Ленінського районного суду  м. Донецька від 22.06.2002р., (яке набрало законної сили 22.08.2002р.), встановлено, що ПП «УкрАзовДон» зареєстровано з порушенням діючого законодавства на підставну особу, на підставі чого визнано недійсними установчі документи приватного підприємства «УкрАзовДон», м. Донецьк, з моменту реєстрації, а також визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №0864374 з моменту видачі. Актом ДПІ у Ленінському району м. Донецька від 25.09.2003р. №456 анульовано свідоцтво про реєстрацію вказаного підприємства як платника податку на додану вартість з 17.08.2001р. При цьому, ПП "УкрАзовДон" виписувало податкові накладні Позивачу 25.02.-28.02.2002р., що встановлено перевіркою (т. 1 а.с. 34).

          Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03.10.2003р. (т. 3 а.с. 10), (яке набрало законної сили 04.11.2003р.),  встановлено, що приватне підприємство “Даглас-Ком”, м. Київ, зареєстровано з порушенням діючого законодавства на підставну особу, на підставі чого визнано недійсними  статут приватного підприємства “Даглас-Ком”, м. Київ та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №37020198. Актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 03.12.2003р. №329/19-4013-1 анульовано свідоцтво про реєстрацію вказаного підприємства як платника податку на додану вартість з 05.11.2001р. При цьому, ПП "Даглас-Ком" виписало податкову накладну Позивачу 27.12.2001р.(т. 1 а.с. 139).

          Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2003р. по справі №2-3552/2003р. (т. 3 а.с. 6-7), (яке набрало законної сили 09.07.2003р.), встановлено, що приватне підприємство “Інтерлінк Р.А.”, м. Київ, зареєстровано з порушенням діючого законодавства на підставну особу, на підставі чого визнано недійсними з моменту державної реєстрації статут Приватного підприємства “Інтерлінк Р.А.”, м. Київ, свідоцтво платника податку на додану вартість №36055811. Актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 08.07.2003р. №366 анульовано свідоцтво про реєстрацію вказаного підприємства як платника податку на додану вартість з 14.12.2001р. ПП "Інтерлінк Р.А." виписало податкові накладні у періоді, що перевірявся: 25.03.-29.03.2002р., 09.04.2002р., 10.04.2002р., 24.04.2002р., 25.04.2002р., 26.04.2002р., 29.04.2002р. та 30.04.2002р. (т.3 а.с. 34-40).

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 21.10.2002р. (т. 3 а.с. 2-3), (яке набрало законної сили  22.11.2002р.), визнано недійсними установчі документи Приватного підприємства "Форум" з моменту реєстрації, а також визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 07933787, яке було видане 26.03.2001р. - з моменту видачі. Податкові накладні були виписані та надані ПП "Форум" Позивачу 14.11.2001р. та 16.11.2001р. (т. 3 а.с. 23-24)

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 16.08.2002р. (т. 1 а.с. 154-155), (яке набрало законної сили 17.09.2002р.), визнано недійсними установчі документи Приватного підприємства "Донецьк Укрконтакт", а також свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 07768176 від 12.06.2002р. з моменту видачі. Зазначене підприємство виписувало податкові накладні у період, що був охоплений перевіркою, Позивачу 16.07.2002р.-19.07.2002р., 23.07.2002р., 29.07.2002р. та 31.07.2002р. (т. 3 а.с. 46-55).

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 31.10.2002р. (т. 3 а.с. 4-5), (яке набрало законної сили 01.11.2002р.),  визнано недійсними установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Трейдинг" та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 07588436 від 03.10.2002р. з моменту видачі, оскільки підприємство зареєстровано на підставну особу, не звітує до ДПІ. ТОВ "Опт Трейдинг" виписувало податкові накладні Позивачу у періоді, який був охоплений перевіркою, 30.11.2002р., 03.12.2002р. та 31.12.2002р. (т. 3 а.с. 66-68).

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 13.09.2002р. (т.1 а.с. 150-151), (яке набрало законної сили 15.10.2002р.), визнано недійсними установчі документи Приватного підприємства "Укр-Техноком", а також визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ № 07768192 від 12.06.2002р. з моменту видачі, оскільки було встановлено, що підприємство зареєстровано на підставну особу, не звітує до ДПІ. Зазначеним підприємством були виписані та надані Позивачу податкові накладні від 16.10.2002р.-18.10.2002р., 21.10.2002р., 25.10.2002р., 28.10.2002р.-31.10.2002р. (т. 3 а.с. 78-87).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва, яке набрало законної сили  (т.1 а.с. 152-153, т.4 а.с.11, 12)  визнано недійсними статут та свідоцтво платника ПДВ № 37043312 Приватного підприємства "Акцепт СВ", оскільки було встановлено, що підприємство  зареєстровано на підставну особу, до ДПІ - не звітує. При цьому, судовим рішенням апеляційного суду зазначене вище рішення було залишене без змін. Ухвалою Верховного суду України від 14.06.2006р. рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2003р. та ухвала апеляційного суду м. Києва від 22.09.2004р. були залишені без змін. Рішення суду набрало законної сили 15.10.2002р. ПП "Акцепт СВ" виписувало податкові накладні Позивачу 16.12.2002р.-18.12.2002р., 23.12.2002р.-25.12.2002р. (т. 3 а.с. 108-114).

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003р. (т. 1 а.с. 133), (яке набрало законної сили 28.03.2003р. - (т.4 а.с.8-10),  визнано недійсними установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан" з моменту реєстрації та свідоцтво платника ПДВ № 36728407 з дати видачі - з 07.11.2002р., оскільки було встановлено. Податкові накладні були виписані ТОВ "Дан" Позивачу 13.01.2003р., 23.01.2003р., 27.01.2003р.-31.01.2003р. (т. 3 а.с. 124-129).

Таким чином, суд виходить із того, що  Позивачем було включено суми податку до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками Позивача, державна реєстрація яких була припинена зазначеними вище рішеннями судів, а також визнані недійсними свідоцтва платників ПДВ, неправомірно з огляду на наступне.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право  на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Оскільки свідоцтва платника ПДВ - постачальників Позивача визнані недійсними з дати їх видачі, суд вважає, що податкові накладні були виписані зазначеними постачальниками неправомірно, у зв'язку з чим Позивачем неправомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за вказаними вище податковими накладними.

Таким чином, Відповідачем було правомірно встановлено порушення Позивачем законодавства, в результаті чого було занижено податкове зобов'язання з ПДВ за звітні періоди - листопад 2001р., квітень, липень, листопад, грудень 2002р. та січень 2003р. в загальній сумі 79 981 грн.

Крім цього, в ході перевірки було встановлено, що у власності АТ “Барвінок” перебувало, зокрема, нерухоме майно – нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Щаслива, 1 на підставі угоди купівлі-продажу від 29.12.1994р., засвідченою другою ХДНК в реєстрі за № 2-12473 та додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 29.12.1994р., засвідченої в реєстрі ХДНК за № 2-3335. У бухгалтерському обліку дане нежитлове приміщення обліковувалось у Позивача на рахунку 10 “Основні засоби”. Загальна сума залишкової (незамортизованої) вартості основних засобів становить 833 802,94 грн.

Відповідач в акті перевірки та в ході судового розгляду зазначає, що Позивач відповідно до акту № 1 прийому-передачі від 15.01.2002р. передало до ТОВ “Виробничо-експлуатаційна компанія” у вигляді внеску нежитлові приміщення (склади, насосна станція, гараж, обладнання загальною площею 13 988,6 кв.м.). В подальшому ТОВ “Виробничо-експлуатаційна компанія” було перереєстровано в Акціонерне товариство “Виробничо-експлуатація компанія”, Позивач власні акції, які ним були отримані в обмін за внесене нежитлове приміщення, в подальшому реалізував за грошові кошти АТ “Капітал” та ТОВ “УкрНТППЦТі”.

Відповідач наполягає на тому, що Позивач здійснив операцію з передачі основних фондів як внесок до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, що не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість". На думку Відповідача, дана операція передбачає передачу права власності на основні засоби та є продажем, а тому суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням цих основних фондів (товарів) відносяться відповідно на збільшення вартості основних фондів, що передані, та до податкового кредиту не відносяться. Тому, Відповідач стверджує, що Позивач повинен був зменшити податковий кредит на суму 166 760,59 грн. (833 802,94 грн. х 20%) та відобразити таке коригування в декларації з ПДВ за січень 2002р. Позивачем зазначеного коригування вчинено не було, а тому Відповідач стверджує про те, що Позивачем було занижено податкове зобов'язання за січень 2002р. на відповідну суму - 166 761 грн.

Суд з позицією Відповідача в цій частині заперечень погодитись не може, а тому заперечення Відповідача відхилив у зв'язку із наступним.

Згідно пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у випадку якщо платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), звільнених від оподаткування чи які не є об'єктом оподаткування згідно ст. 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) і на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і в податковий кредит не включаються.

Зазначена норма, на яку посилається Відповідач при обґрунтуванні заниження податкового зобов'язання з ПДВ Позивачем у січні 2002р., стосується відсутності права на формування податкового кредиту у покупця в господарській операції з продажу йому товарів (робіт, послуг), звільнених від оподаткування чи які не є об'єктом оподаткування згідно ст. 3 та 5 Закону України "Про ПДВ". Таким чином, зазначена норма стосується формування податкового кредиту в податковому обліку покупця по тій же господарській операції, по якій у продавця не виникає податкових зобов'язань, та, відповідно, відсутнє джерело відшкодування ПДВ покупцю.

В редакції Закону України "Про ПДВ", що діяла у спірний період, містилася норма законодавства у пп. 3.2.8 зазначеного Закону, відповідно до якої, операція з передачі основних фондів в якості внеску до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані корпоративні права не була об'єктом оподаткування. Відповідно п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - корпоративні права - це право власності на статутний фонд юридичної особи чи його долю (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної долі прибутку такої юридичної особи, а також активів в разі її ліквідації відповідно з діючим законодавством, незалежно від того створена така юридична особа в формі господарського товариства, підприємства заснованого на власності однієї юридичної чи фізичної особи чи в яких інших організаційно-правових формах.

Крім цього, абз.  пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 цього Закону передбачено, що господарська операція, яка передбачає внесення грошових коштів чи майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою - є прямою фінансовою інвестицією. Інвестиція не є об'єктом продажу товару і не є об'єктом оподаткування ПДВ. Таким чином, операція з передачі основних фондів до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані нею права відповідно з чинним законодавством не може вважатися продажем, і відповідно вона не підпадає під дію пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про ПДВ" та її здійснення не вимагає коригування податкового кредиту.

Отже, Позивач не повинен в січні 2002р. знімати з податкового кредиту ПДВ, виходячи із вартості незамортизованої частини основних фондів, які були придбані на підставі угоди купівлі-продажу від 29.12.1994р. та додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 29.12.1994р. та передані в подальшому в якості внеску до статутного фонду ТОВ "Виробничо-експлуатаційна компанія". Таким чином, донарахування Позивачу податкового зобов'язання в сумі 166 761 грн. та застосування штрафної санкції в частині виявлення заниження податкового зобов'язання на цю суму є неправомірним, а податкове повідомлення - рішення - необґрунтованим та підлягає визнанню нечинним (при прийнятті судового рішення у даній справі в цій частині, судом врахована судова практика, зокрема, Постанова Вищого господарського суду України від 10.03.2005р. у справі № 33/209).

Отже, правомірним є донарахування Позивачу основного зобов'язання в сумі 79 981 грн. та застосування штрафної санкції, яка застосована до Позивача на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р., у розмірі 39 990,50 грн.

Таким чином, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0001902301/2 від 07.10.2004р. в частині визначення Акціонерному товариству "Барвінок" податкового зобов'язання в сумі 250 141,50 грн., у т.ч.: за основним платежем - 166 761 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 83 380,50 грн.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Барвінок" (36029, м. Полтава, вул. Жовтнева, 66, р/р 260092069 в ХОД АППБ "Аваль", МФО 350589, код 21191470) відшкодування судових витрат в сумі 101,50 грн.

          Суддя                                                            К.В. Тимошенко

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено 21.03.2007р.