Постанова від 09.07.2025 по справі 320/3258/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/3258/22 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Дудин А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови від 26.01.2022 ВП № 68361230 про стягнення виконавчого збору.

Київський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 15 травня 2025 року відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом не враховано положення п.3 ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", яким встановлено, що виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Апелянт вказав, що виплата стягувану грошових зобов`язань, які виникли на підставі рішення суду, здійснюється на підставі затвердженої бюджетної програми. Апелянт зазначив, що рішення суду у справі № 320/2757/21 виконане у повному обсязі, згідно платіжної інструкції системи від 20.01.2025 №216 ОСОБА_1 перерахована щорічна разова грошова допомога до 5 травня.

Апелянт надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов`язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.09.2021 Київським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 320/2757/21, яким зобов`язано Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком для непрацездатних осіб на 01.01.2020 з урахуванням вже виплачених сум, інваліду 2 групи, прирівняному як особі з інвалідністю внаслідок війни, що складає 9464,00 грн.

26.01.2022 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову в рамках ВП № 68361230 про стягнення виконавчого збору.

Не погодившись із такою постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що на дату відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною четвертою статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п.1 ч.1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ст.27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято постанову від 26.01.2022 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 26000 грн. у виконавчому провадженні ВП № 68361230.

Із матеріалів справи слідує, що Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради до винесення оскаржуваної постанови повідомляло відповідача про те, що на виконання пункту 11 Порядку № 902 подає до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації інформацію про потребу в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень, підготовлену відповідно до пріоритетності з дотриманням черговості виконання судових рішень за встановленою Мінсоцполітикою формою, що підтверджується листами, які містяться в матеріалах виконавчого провадження.

Крім того листом від 24.09.2021 № 10065 Управління повідомило ОСОБА_1 про те, що недоплачена сума допомоги до 5 травня йому нарахована та після надходження коштів на рахунок управління буде виплачена відповідно до п. 15 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду у 2021 році.

20.01.2025 на рахунок Управління надійшли кошти, що передбачені у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду відповідно до Постанови № 902 та паспорта бюджетної програми за КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішень суду".

За рахунок коштів бюджетної програми за КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішень суду", управлінням виконане судове рішення №320/2757/21, а саме 20.01.2025 ОСОБА_1 перераховано щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня.

Відповідно до п.3 ч.5 статті 27 Закону 1404-VIII виконавчий збір не стягується, зокрема, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган та державні підприємство, установа, організація.

Частиною 1 статті 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Колегія суддів зазначає, що виконання рішення суду в даній справі згідно з виконавчим листом змінює склад майна як боржника так і стягувача, незалежно від того, чи містить резолютивна частина рішення поняття «стягнення».

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що виплата стягувачу грошових зобов`язань, які виникли на підставі рішення суду, здійснюється на підставі затвердженої бюджетної програми за КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішення суду".

Слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року № 902 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державного бюджеті для забезпечення виконання рішень суду №902 (далі - Порядок №902), який визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Забезпечення виконання рішень суду", для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 5 Порядку №902 бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням такої пріоритетності напрямів:

1) забезпечення виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувача (далі - грошове зобов`язання), щодо якого винесено рішення, боржниками у виконанні яких визначено Мінсоцполітики та Нацсоцслужбу, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат, сплати виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження";

2) забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат;

3) забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо інших соціальних виплат (крім зазначених у підпункті 2 цього пункту), боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат;

4) забезпечення сплати судових витрат, виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження", боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" затверджено паспорт бюджетної програми на 2022 рік Міністерства соціальної політики України за КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішень суду".

Відповідно до пп.2 п.9 Паспорту бюджетної програми, одним із напрямів використання бюджетних коштів є забезпечення використання грошових зобов`язань щодо виплати ветеранам війни разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вказані обставини на переконання колегії суддів свідчать про те, що в даному випадку підлягає до застосування п.3 ч.5 статті 27 Закону 1404-VIII, відповідно до якого виконавчий збір не стягується, зокрема, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Оскільки виконавчий збір у цьому виконавчому провадженні не повинен стягуватись, колегія суддів дійшла висновку про протиправність спірної постанови та наявність підстав для задоволення позову Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради.

Судом першої інстанції було залишено поза увагою доводи позивача, що зумовило помилковість висновку про правомірність оскаржуваної постанови державного виконавця та помилкового висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За приписом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні, прийнятому з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.01.2022 ВП № 68361230 про стягнення виконавчого збору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О. Сорочко

А.Ю. Коротких