Постанова від 01.07.2025 по справі 906/3/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 906/3/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Цурка Н. О.,

відповідачів - Лаврик К. П., Корнійчук С. А.,

третіх осіб - Галата А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вія"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 (судді: Гончаров С. А. - головуючий, Сибіга О. М., Тищенко О.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 (суддя Турчин С. О.) у справі

за позовом Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф"

до: 1) Житомирської обласної державної адміністрації; 2) Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області; 3) Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вія"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України, Міністерство енергетики України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1, 2, 4 - приватний нотаріус Мошковська Зоя Іванівна

про визнання протиправним та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, приведення земельних ділянок до первинного стану,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У січні 2024 року Державне підприємство Коростишівський завод "Реммашторф" (далі - ДП Коростишівський завод "Реммашторф") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Житомирська облдержадміністрація); Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Коростишівська райдержадміністрація); Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Житомирська райдержадміністрація); Товариства з обмеженою відповідальністю "Вія" (далі - ТОВ "Вія") (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, прийняту судом) про:

1) визнання незаконними та скасування:

- розпорядження голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2012 № 125 "Про вилучення і надання земельних ділянок в оренду" в частині передачі в оренду строком на 10 років земельної ділянки кадастровий номер 1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га ТОВ "Вія" (далі - розпорядження Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2012 № 125);

- розпорядження голови Житомирської облдержадміністрації від 16.03.2015 № 81 (додаток 3 до розпорядження) в частині продажу земельної ділянки кадастровий номер 1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га ТОВ "Вія" (далі - розпорядження Житомирської облдержадміністрації від 16.03.2015 № 81);

- розпорядження голови Житомирської облдержадміністрації від 26.12.2006 № 453 "Про вилучення і надання земельних ділянок в оренду" в частині передачі в оренду строком на 10 років земельної ділянки кадастровий №1822587900:07:000:0006, площею 0,4328 га ТОВ "Вія" (далі - розпорядження Житомирської облдержадміністрації від 26.12.2006 № 453);

- розпорядження голови Житомирської облдержадміністрації від 29.12.2012 № 455 в частині продажу земельної ділянки кадастровий номер 1822587900:07:000:0006, площею 0,4328 га ТОВ "Вія" (далі - розпорядження Житомирської облдержадміністрації від 29.12.2012 № 455);

2) визнання недійсними:

- договору оренди земельної ділянки від 14.06.2007, посвідченого приватним нотаріусом Коростишевського районного нотаріального округу Владикою І. В. під реєстровим № 3018, зареєстрованого в державному реєстрі за № 040721100002 від 28.11.2007 (далі - договір оренди земельної ділянки від 14.06.2007 № 3018);

- договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Владикою І. В. 09.02.2011, реєстр № 721, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 04.03.2011 за №182250004000107 (далі - договір від 04.03.2011 № 721);

- договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1822587900:07:000:0006, площею 0,4328 га, посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Владикою І. В. 25.07.2013 за реєстровим № 3059 (далі - договір від 25.07.2013 № 3059);

- договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га, посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Мошковською З. І. 22.04.2015 за реєстровим № 748 (далі - договір від 22.04.2015 № 748);

3) скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 1822587900:07:000:0075 площею 0,3842 га та земельної ділянки кадастровий номер 1822587900:07:000:0006 площею 0,4328 га;

4) приведення земельних ділянок кадастрові номери 1822587900:07:000:0075 та к1822587900:07:000:0006 до первісного стану шляхом знесення визначених висновком експертів за результатом проведення комісійної земельно-технічної експертизи від 10.04.2024 № 1772/04-2024 будівель і споруд.

1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 15, 16, 203, 215, 317, 319, 655, 656, 658 Цивільного кодексу України та 92, 122, 124, 142, 149 Земельного кодексу України обґрунтовані тим, що ДП Коростишівський завод "Реммашторф" є користувачем земельної ділянки загальною площею 6,22 га на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 27.04.1994 серія ЖТ № 000011.

На замовлення позивача Житомирською філією державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" під час проведення підготовчих робіт для подальшого виготовлення технічної документації із землеустрою було встановлено, що в межах земельної ділянки розташовані інші земельні ділянки, які перебувають у приватній власності, а саме земельні ділянки кадастровий номер 1822587900:07:000:0075 площею 0,3842 га та кадастровий номер 1822587900:07:000:0006 площею 0,4328 га, що порушує права позивача на володіння майном про відмову від якого позивач або його орган управління згоди не надавав, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

1.3. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.01.2024 матеріали позовної заяви ДП Коростишівський завод "Реммашторф" до Житомирської облдержадміністрації, Коростишівської райдержадміністрації, Житомирської райдержадміністрації, ТОВ "Вія" про визнання протиправним та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, приведення земельних ділянок до первинного стану з доданими до неї документами передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1, 2, 4 - приватного нотаріуса Мошковську З. І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - та Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

1.4. У поясненнях на позовну заяву Фонд державного майна України просило її задовольнити, вказуючи на обґрунтованість позовних вимог.

1.5. Житомирська облдержадміністрація у відзиві на позовну заяву просила відмовити в її задоволенні вказуючи на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, а також пропуск позивачем строку позовної давності.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, позов задоволено частково, а саме:

- визнано незаконними та скасовані розпорядження голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2010 № 125 ", від 16.03.2015 № 81 (додаток 3 до розпорядження), від 26.12.2006 № 453, від 29.12.2012 № 455;

- визнано недійсними договори оренди земельної ділянки від 14.06.2007 № 3018, від 04.03.2011 № 721 та договори купівлі-продажу земельної ділянки від 25.07.2013 № 3059 та віж 22.04.2015 № 748;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

- відмовлено у задоволенні позову до Житомирської райдержадміністрації.

2.2. Суди установили, що заява про добровільну відмову від частини земельної ділянки, право постійного користування на яку посвідчено державним актом на право постійного користування землею, від належного землекористувача - ДП Коростишівський завод "Реммашторф", відсутня.

Також суди установили, що відсутні підстави вважати, що ТОВ "ВІЯ" набуло право власності на об`єкти нерухомості, розташовані у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна - ДП Коростишівський завод "Реммашторф", та набував право вимагати оформлення на своє ім`я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Отже, суди виходили з того, що Житомирська облдержадміністрація приймаючи спірні розпорядження про надання в оренду та продаж земельних ділянок за рахунок земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні ДП Коростишівський завод "Реммашторф", яке є безстроковим та набуте згідно з державним актом, без належних на те законодавчо встановлених підстав, порушила та припинила право постійного користування земельною ділянкою позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, суди зазначили, що враховуючи положення частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" позовні вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок не призведе до ефективного способу захисту порушених прав позивача.

При цьому суд першої інстанції, з висновокм якого погодився суд апеляційної інстанції, щодо вимоги про приведення земельних ділянок у первісний стан зазначив, що виходячи зі змісту спірних правовідносин, підстав позову та обґрунтованості заявлених позовних вимог, наявності записів про реєстрацію речових прав щодо земельної ділянки за відповідачем (ТОВ "Вія"), підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні та є передчасними.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, ТОВ "Вія" у касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДП Коростишівський завод "Реммашторф" відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланнями на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на те, що оспорювані судові рішення ухвалені з порушенням матеріальних і процесуальних норм, з неналежним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, без врахування практики Верховного Суду, з неправильним застосуванням такої практики, з підстав, викладених у касаційній скарзі.

Так, скаржник вказує на те, що судові рішення обґрунтовані тим, що спірні частини земельної ділянки (площею 0,4328 га та площею 0,3842 га) у передбачений законом спосіб з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України шляхом прийняття уповноваженим органом відповідних рішень з постійного користування позивача начебто не вилучалася. Суди попередніх інстанцій зазначили, що оспорюваними розпорядженнями голови Житомирської облдержадміністрації, договорами оренди і купівлі-продажу земельних ділянок, згідно з якими передано ТОВ "Вія" у користування та у подальшому здійснено продаж земельних ділянок, які є частиною земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивача, порушено відповідне речове право позивача та охоронюваний законом інтерес, законне право користування якого виникло на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ЖТ № 000011 від 27.04.1994.

Щодо заяви відповідача - ТОВ "Вія" про пропуск позивачем строків позовної давності, суди зазначили, що оскільки позовні вимоги позивача спрямовані на усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, а таке порушення є триваючим, це виключає застосування позовної давності.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2025 у справі № 446/478/19 стосовно того, що вимоги позивача про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право є неналежними та неефективним способом захисту, оскільки у категоріях справ аналогічних до справи, яка розглядається, таке оскарження не відновить володіння позивачем його майном.

Заявник касаційної скарги вказує на те, що оскільки реєстрація права приватної власності на спірну земельні ділянки унеможливлює реєстрацію права постійного користування позивача у зв`язку з тим, що право постійного користування може бути встановлене лише щодо земель державної або комунальної власності, а також враховуючи, що між ДП Коростишівський завод "Реммашторф" та ТОВ "Вія" не мають договірних відносин стосовно спірних земельних ділянок, вказане зумовлює речово-правовий характер спірних правовідносин, що у свою чергу призюмує використання відповідних способів захисту. Натомість згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, що в разі коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, належним способом захисту є саме віндикаційний позов, а саме вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Тоді як вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Також, не врахувавши висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2025 у справі № 446/478/19, суди попередніх інстанцій не дослідили чи добросовісно діяв відповідач, а саме чи могло ТОВ "Вія" знати або обґрунтовано припускати, зокрема, що земельні ділянки, які товариство набуває за відплатним договором, накладається на землі, щодо яких видано позивачу акт на постійне користування, враховуючи той факт, що спірні земельні ділянки надавалися в оренду а потім продавалися як землі запасу.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Житомирська облдержадміністрація просить її задовольнити, судові рішення у справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вказуючи на те, що адміністрація діяла законно та в межах наданих законом повноважень, а суди не сприяли повному та всебічному з`ясуванню обставин справи, належним чином не встановлювали фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не врахували положень Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3.3. ДП Коростишівський завод "Реммашторф" у відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення, зазначає, що доводи скаржника, які ґрунтуються на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.02.2025 у справі № 446/478/19 не спростовує права позивача на звернення до суду за захистом порушених прав у спосіб, передбачений статтею 152 Земельного кодексу України і таке звернення не є підставою для автоматичної відмови у позовних вимогах.

Також позивач зазначає, що оскільки заявлені ним вимоги не мстять віндикаційної вимоги про витребування, доводи скаржника про незастосування судами строків позовної давності не можуть бути прийняті до уваги.

3.4. Фонд державного майна України у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, вважаючи, що суди оцінили докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та прийняли законні та обґрунтовані рішення.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- 27.04.1994 Коростишівською районною радою народних депутатів Коростишівського району Житомирської області видано ДП Коростишівський завод "Реммашторф" державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ № 000011, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4, відповідно до якого позивачу на підставі рішення Коростишівської районної ради народних депутатів від 25.02.1994 надано у постійне користування земельну ділянку площею 6,22 га у межах згідно з планом землекористування для виробничих потреб;

- 13.04.2007 видано розпорядження Коростишівської райдержадміністрації № 156 "Про погодження місця розташування об`єкта" надано згоду ТОВ "Вія" на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в оренду;

- 20.05.2010 видано розпорядженням голови Житомирської облдержадміністрації № 125 "Про вилучення і надання земельних ділянок в оренду" (додаток 1) ТОВ "Вія" передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,3842 га (забудовані землі) під будівництво цеху з обробки природного камею та ремонту автотехніки (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення);

- на замовлення ТОВ "Вія" Приватним підприємством "Земля Плюс" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування (на умовах оренди) площею 0,3842 га ТОВ "ВІЯ" (кадастровий №1822587900:07:000:0075);

- 04.03.2011 земельну ділянку кадастровий номер 1822587900:07:000:0075 площею 0,3842 га зареєстровано в Державному земельному кадастрі;

- 09.02.2011 на підставі розпорядження від 20.05.2012 № 125 між ТОВ "Вія" та Коростишівською райдержадміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Владикою І. В., 09.02.2011 та зареєстрований в реєстрі за № 721, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,3842 га (забудовані землі), яка розміщена на території Харитонівської сільської ради (за межами населеного пункту) під будівництво цеху з обробки природного каменю та ремонту автотехніки (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), строком до 19.05.2020;

- згідно з розпорядженням голови Житомирської облдержадміністрації від 16.03.2015 № 81 вирішено продати ТОВ "Вія" земельну ділянку кадастровий номер 1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га;

- 22.04.2015 між Житомирською облдержадміністрацією та ТОВ "Вія" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га, що розташована на території Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області (поза межами населеного пункту) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення). Договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Мошковською З.І. 22.04.2015 за реєстровим № 748. 22.04.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Вія" зареєстровано право власності на земельну ділянку;

- на замовлення ТОВ "Вія" Приватним підприємством "Земля Плюс" розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування (на умовах оренди) площею 0,4328 га кадастровий номер 1822587900:07:000:0006;

- рішенням Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 20.06.2006 № 2 "Про погодження проекту землеустрою" погоджено ТОВ "Вія" проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4328 га на умовах оренди із земель запасу Харитонівської сільської ради для будівництва майстерні по ремонту автотракторної техніки, цеху по оброці граніту та адміністративно-побутового комплексу на території Харитонівської сільської ради;

- розпорядженням голови Житомирської облдержадміністрації від 26.12.2006 № 453 "Про вилучення і надання земельних ділянок в оренду" передано ТОВ "Вія" в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,4328 га з призначенням - землі підприємств іншої промисловості;

- 28.11.2007 земельну ділянку кадастровий номер 1822587900:07:000:0006 площею 0,4328 га зареєстровано в Державному земельному кадастрі;

- 14.06.2007 між ТОВ "Вія" та Коростишівською райдержадміністрацією було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Владикою І. В. та зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 28.11.2017 за №040721100002, за умовами якого в оренду надається земельна ділянка несільськогосподарського призначення (інші відкриті землі) площею 0,4328 га строком на 5 років з моменту підписання сторонами;

- розпорядженням голови Житомирської облдержадміністрації від 29.12.2012 № 455 вирішено здійснити продаж земельної ділянки площею 0,4328 га ТОВ "Вія";

- 25.07.2013 між Житомирською облдержадміністрацією та ОВ "Вія" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1822587900:07:000:0006 площею 0,4328 га, що розташована на території Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області (за межами населеного пункту) шляхом викупу для будівництва майстерні по ремонту автотехніки, цеху з обробки природного каменю та адміністративно-побутового комплексу (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення). Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Владикою І. В., 25.07.2013 за реєстровим № 3059. 25.07.2013 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" зареєстровано право власності на земельну ділянку.

Суди установили також, що згідно з наданим позивачем висновком експертів за результатом проведення комісійної земельно-технічної експертизи від 10.04.2024 №1772/04-2024 в межах земельних ділянок кадастрові номери 1822587900:07:000:0075 та 1822587900:07:000:0006, які розташовані в межах земельної ділянки 6,2200 га на території Харитонівської сільської ради "Коростишівського району Житомирської області, яка надана у користування ДП Коростишівський завод "Реммашторф" згідно державного акта на право постійного користування землею серії ЖТ № 000011 від 27.04.1994, розташовуються об`єкти нерухомого майна, а саме: в межах земельної ділянки кадастровий номер 1822587900:07:000:0075 розташовується: частина навісу № 1, будівля № 2, частина цеху по обробці природного каменю, частина огорожі № 5, частина фундаменту; в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1822587900:07:000:0006 розташовується: частина цеху по обробці природного каменю, частина будівлі № 3, частина будівлі № 6, частина огорожі № 5, частина фундаменту.

4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги ДП Коростишівський завод "Реммашторф" про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Житомирської облдержадміністрації від 20.05.2012 № 125, від 16.03.2015 № 81, від 26.12.2006 № 453, від 29.12.2012 № 455; визнання недійсними договорів оренди землі від 14.06.2007 № 3018 та від 04.03.2011 № 721, а також договір купівлі-продажу земельних ділянок від 25.07.2013 № 3059 та від 22.04.2015 № 748; скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок; приведення земельних ділянок до первісного стану шляхом знесення визначених висновком експертів за результатом проведення комісійної земельно-технічної експертизи від 10.04.2024 № 1772/04-2024 будівель і споруд.

4.4. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

4.5. Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

ДП Коростишівський завод "Реммашторф" звернулося до суду з вимогами про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Житомирської облдержадміністрації, недійсними договорів оренди та купівлі-продажу землі, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок та приведення земельних ділянок до первісного стану шляхом знесення визначених висновком експертів за результатом проведення комісійної земельно-технічної експертизи будівель і споруд, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням прав постійного користувача земельної ділянки згідно з державним актом на право постійного користування землею.

4.6. Велика Палата Верховного Суду постановою від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, на неврахування висновків в якій посилається заявник касаційної скарги, за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Кам`янка-Бузької міської ради та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення міської ради від 28.01.2011 № 10 та державного акта на право власності на земельну ділянку від 06.06.2011, з огляду на порушення прав позивача як постійного користувача земельної ділянки, залишила без змін судові рішення про відмову у задоволенні позову та у пунктах 78, 80, 81 постанови вказала, зокрема, на таке:

"78. Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143).

80. Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним [див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункт 53)]. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення [постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 181)].

81. Отже, у такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого відповідачу було передано частину земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці. Натомість суд має надати оцінку відповідному рішенню органу місцевого самоврядування в мотивувальній частині судового рішення".

У пунктах 93-101 постанови Великої Палати Верховного Суду постановою від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 зазначено таке:

" 93. За статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

94. Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

95. Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

96. Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

97. Як слідує з аналізу частини першої статті 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою передбачене лише для такої земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності. Оскільки право постійного користування земельною ділянкою приватної власності законом не передбачено, то наявність у відповідачки 2 права приватної власності на земельну ділянку є перешкодою для державної реєстрації права постійного користування АТ «Укрзалізниця».

98. Отже, позивачеві належить право на захист від порушень, пов`язаних із володінням земельною ділянкою.

99. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 60).

100. З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

101. Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем".

4.7. Для правильного вирішення спору у справі, яка розглядається, необхідним є встановлення обставин щодо наявності/відсутності між позивачем та відповідачами договірних відносин стосовно спірної земельної ділянки, що зумовлює речово-правовий характер спірних правовідносин. Зазначене зумовлює використання відповідних способів захисту.

У пунктах 110, 111 постанови Великої Палати Верховного Суду постановою від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 вказано, що Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах один з одним, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту [аналогічні висновки викладені у пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].

Як зазначалось, особа може витребувати належне їй майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів місцевого самоврядування або документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право власності, оскільки їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.

У пунктах 113-115 постанови Великої Палати Верховного Суду постановою від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 викладено таке:

"113. Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц(пункт 146)].

114. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

115. Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов".

Віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів (пункт 126 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19).

4.8. Проте суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не з`ясовували та залишили поза увагою питання щодо обрання позивачем у цьому випадку належного та ефективного способу захисту свого порушеного права, а доводи заявника касаційної скарги про неврахування судами висновків Верховного Суду, зокрема, викладених у постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 знайшли підтвердження.

4.9. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Згідно з частинами 1, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У пунктах 1-3 частини 1 статті 237 вказаного Кодексу передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

4.10. З урахуванням викладеного для правильного вирішення спору у справі, що розглядається, необхідним є встановлення обставин щодо обрання позивачем належного та ефективного способу захисту порушеного права, а тому колегія суддів визнає доводи скаржника про ненадання судами оцінки всім доказам та доводам сторін такими, що знайшли підтвердження.

Ураховуючи викладене, з огляду на необхідність встановлення всіх обставин справи в їх сукупності для правильного вирішення спору виходячи з предмету та підстав позову, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення та постанову судів попередніх інстанцій слід скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.2. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 906/3/24 слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вія" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 906/3/24 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак