Постанова від 08.07.2025 по справі 922/2156/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2156/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 (головуючий суддя Слободін М. М., судді Гребенюк Н. В., Шутенко І. А.)

у справі № 922/2156/24

за позовом керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реформ-Інвест",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України",

про витребування земельних ділянок,

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Костюк О. В. та представник відповідача - Левченко В. В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації Харківської області (далі - Позивач, Облдержадміністрація) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реформ-Інвест" (далі - Відповідач, ТОВ "Реформ-Інвест"), в якому просить:

2. Витребувати з незаконного володіння ТОВ "Реформ-Інвест" на користь Позивача земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га;

3. Встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого, після набрання рішенням про задоволення позову законної сили, воно є підставою для:

- скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Реформ-Інвест" на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 22 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га;

- державної реєстрації права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га за Облдержадміністрацією;

- державної реєстрації права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га за Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України".

4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незважаючи на те, що протягом 1995 року повноваження щодо вилучення земель з власності та користування за межами населених пунктів були покладені на Березівську селищну раду, разом з цим, можливість вилучення саме земель державної власності лісового фонду та подальшого надання таких земель у приватну власність для особистого підсобного господарства законодавством передбачена не була. Поряд з цим, рішення уповноваженого державою органу про вилучення з постійного користування державного лісогосподарського підприємства земель лісового фонду (за погодженням з таким підприємством) повинно передувати відведенню таких земель у приватну або комунальну власність.

5. Отже, за твердженнями Прокурора, прийняття Березівською селищною радою рішення від 17.02.1995 № 18 про надання земельних ділянок громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та подальше видання відповідних державних актів відбулося без їх вилучення з постійного користування.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

6. 14.10.2024 рішенням Господарського суду Харківської області позовні вимоги задоволено повністю.

7. Місцевий господарський суд виходив з того, що заволодіння ТОВ "Реформ-Інвест" земельними ділянками з кадастровими номерами 6325155800:02:007:0006, 6325155800:02:007:0007 та 6325155800:02:007:0008 (реєстрація права приватної власності на такі земельні ділянки), що належать до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, суперечить вимогам законодавства.

8. Також суд першої інстанції з огляду на те, що спірні земельні ділянки не були примусово реалізовані на торгах, а на підставі заяви (стягувача) ОСОБА_4 , який не був учасником торгів, відповідно до постанови приватного виконавця залишено за стягувачем у рахунок погашення боргу, дійшов висновку, що положення частини другої статті 388 Цивільного кодексу України не поширюється на правовідносини у даній справі.

9. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не було вжито заходів щодо встановлення правового статусу спірних земельних ділянок, не проявлено розумну обачність, а отже, добросовісність Відповідача під час набуття у власність спірного майна є сумнівною.

10. 11.03.2025 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2024 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

11. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що у разі, якщо майно не було реалізовано під час торгів, а стягувач вирішив залишити майно за собою, то така дія все одно свідчить про здійснення процедури реалізації майна на торгах, оскільки на виконання судового рішення стягувач в такому разі також отримує майнове задоволення своїх вимог, щодо яких ухвалено позитивне для стягувача рішення, за рахунок вибуття майна із власності боржника та переходу його у власність стягувача, тобто відбувається кінцева реалізація у порядку, встановленому для виконання судових рішень в розумінні норм Закону України "Про виконавче провадження".

12. Отже, за висновком апеляційної інстанції, Відповідач придбав спірні земельні ділянки у особи, яка була легітимним набувачем цих ділянок і у якої в силу абзацу 1 частини другої статті 388 Цивільного кодексу України ці земельні ділянки не могли бути витребувані.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13. На підставі рішення від 17.02.1995 № 18 Березівською селищною радою Харківського району видано 3 громадянам наступні державні акти про право приватної власності на землю:

- ХР-25-62-20034 від 03.03.1995 на ім`я ОСОБА_1 , земельна ділянка з кад.№ 6325155800:02:007:0006, площею 0,6 га;

- ХР-25-62-20033 від 03.03.1995 на ім`я ОСОБА_2 , земельна ділянка з кад.№ 6325155800:02:007:0007, площею 0,6 га;

- ХР-25-62-20032 від 03.03.1995 на ім`я ОСОБА_3 , земельна ділянка з кад.№ 6325155800:02:007:0008, площею 0,6 га.

14. Відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 25.04.2007 №№ 558, 555, 561 ОСОБА_5 набув у приватну власність земельні ділянки з кадастровими номерами 6325155800:02:007:0007, 6325155800:02:007:0006 та 6325155800:02:007:0008.

15. Відомості про право власності ОСОБА_5 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.10.2020.

16. 19.01.2011 на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва у справі № 2-1986/2010 від 03.09.2010 було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 1 455 932,08 грн.

17. Зазначений виконавчий лист у справі № 2-1986/2010 від 19.01.2011 було пред`явлено до виконання неодноразово, а саме:

- 17.06.2013 було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.06.2013. Завершено 18.09.2015 поверненням виконавчого документа стягувану;

- 23.09.2015 було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 і постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2015. Завершено 04.11.2019 поверненням виконавчого документа стягувачу

18. 19.11.2019 ОСОБА_4 втретє подав виконавчий лист № 2-1986/2010 від 19.01.2011, виданий на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва у справі № 2-1986/2010 від 03.09.2010, для примусового виконання.

19. 19.11.2019 приватним виконавцем Телявським А. М. було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_3 на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва у справі №2-1986/2010 від 03.09.2010 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 боргу у сумі 1 455 932,08 грн.

20. Під час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 приватним виконавцем Телявським А. М. було встановлено відсутність у ОСОБА_5 грошових коштів на рахунках в банківських установах, іншого рухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення на виконання рішення суду.

21. Разом з цим, виконавцем було встановлено належність ОСОБА_5 на праві власності земельних ділянок з кадастровими номерами: 6325155800:02:007:0006, 6325155800:02:007:0008 та 6325155800:02:007:0007, а тому на підставі статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернуто стягнення на вказані об`єкти нерухомого майна.

22. У межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 приватним виконавцем Телявським А. М. було визначено вартість виявленого майна відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" та розпочато його реалізацію відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: розпочато примусову реалізацію земельних ділянок з кадастровими номерами 6325155800:02:007:0006, 6325155800:02:007:0008, 6325155800:02:007:0007 шляхом продажу на аукціоні, організатором якого є Державне підприємство "СЕТАМ", лоти № 415623, № 415500, № 415641, № 415618, № 415516, № 415468.

23. Вказані земельні ділянки за кадастровими номерами 6325155800:02:007:0006, 6325155800:02:007:0008, 6325155800:02:007:0007 не були реалізовані на торгах, оскільки були відсутні покупці, у зв`язку з чим стягувач ОСОБА_4 , виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_5 .

24. Відомості про право власності ОСОБА_4 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.11.2020.

25. Надалі на підставі акта-приймання передачі нерухомого майна від 11.05.2021 ОСОБА_4 передав вказані земельні ділянки у приватну власність ТОВ "Реформ-Інвест".

26. Відомості про право власності ТОВ "Реформ-Інвест" внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11.05.2021.

Касаційна скарга

27. Не погодившись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить її скасувати і залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

28. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на неврахуванні господарським судом апеляційної інстанції правових позицій суду касаційної інстанції, викладених у постановах від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 19.07.2023 у справі № 127/28780/21 (щодо застосування частини другої статті 388 Цивільного кодексу України, частин першої, п`ятої статті 52, частини першої статті 62 Закону України "Про виконавче провадження"); від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 19.06.2024 у справі № 931/9/23, від 07.02.2024 у справі № 363/2229/18 (щодо застосування статті 1 Лісового Кодексу України, статей 387, 388 Цивільного кодексу України).

29. На переконання скаржника положення частини другої статті 388 Цивільного кодексу України не поширюються на правовідносини у даній справі, оскільки у матеріалах справи № 922/2156/24 відсутні належні докази на підтвердження того, що під час виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1986/2010, виданого 19.01.2011 Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 455 932,08 грн, спірні земельні ділянки були набуті ОСОБА_4 на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, як це визначено нормою частини першої статті 62 Закону України "Про виконавче провадження".

30. Прокурор стверджує, що Відповідачем не було вжито заходів щодо встановлення правового статусу спірних земельних ділянок, не проявлено розумну обачність, а отже, добросовісність Відповідача під час набуття у власність спірного майна виключається.

Позиція інших учасників справи

31. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Реформ-Інвест" просить відмовити у її задоволенні, оскільки саме суд апеляційної інстанції належним чином надав правову оцінку спірним взаємовідносинам та дійшов правильного і законного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

32. Облдержадміністрація у своєму відзиві на касаційну скаргу вцілому підтримує доводи та заперечення скаржника. Поряд з цим зазначає, що з метою усунення стану юридичної невизначеності щодо власника спірних земельних ділянок та їх цільового призначення, для встановлення порядку виконання рішення суду - необхідно скасовувати як державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Реформ-Інвест" на спірні земельні ділянки, так і державну реєстрацію відомостей про такі земельні ділянки в ДЗК (зокрема щодо їх категорії), адже лише у своїй сукупності такі дії будуть спрямовані на відновлення права державної власності на землі державного лісового фонду, оскільки створюють можливість та підстави сформувати нові об`єкти цивільних прав з урахуванням дійсного цільового призначення земельних ділянок.

33. 04.07.2025 Відповідач надіслав додаткові пояснення у справі.

34. Частиною першою статті 295 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Згідно з частиною четвертою статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

35. Відповідно до положень частини першої статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 119 ГПК України).

36. У цій справі ухвалою Верховного Суду від 26.05.2025 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.06.2025.

37. Отже, додаткові пояснення подані поза межами строку встановленого Судом для подання відзиву на касаційну скаргу, і Суд не вбачає підстав для його продовження на підставі статті 119 ГПК України.

38. У зв`язку із викладеним, додаткові пояснення залишаються без розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

39. Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

40. За змістом статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

41. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

42. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

43. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

44. Аналіз змісту наведеної норми свідчить, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

45. Окрім того, важливим є урахування порядку відчуження витребуваного майна, оскільки частиною другою статті 388 ЦК України передбачено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

46. Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 набув право власності на спірні земельні ділянки на підставі акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12.10.2020.

47. За висновком суду апеляційної інстанції у разі, якщо майно не було реалізовано під час торгів, а стягувач вирішив залишити майно за собою, то така дія все одно свідчить про здійснення процедури реалізації майна на торгах, оскільки на виконання судового рішення стягувач в такому разі також отримує майнове задоволення своїх вимог, щодо яких ухвалено позитивне для стягувача рішення, за рахунок вибуття майна із власності боржника та переходу його у власність стягувача, тобто відбувається кінцева реалізація у порядку, встановленому для виконання судових рішень в розумінні норм Закону України "Про виконавче провадження".

48. Разом із тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, на яку посилається скаржник, викладено висновок щодо неможливості витребування у добросовісного набувача майна, проданого у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Так, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України). При цьому Велика Палата Верховного Суду вважала, що частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

При цьому у справі № 367/2022/15-ц на підставі дозволу Центрального ВДВС Чернігівського МУЮ в межах виконавчого провадження ТОВ "ОМ-АРТ" продало ТОВ "Забудова-Д" земельні ділянки на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.04.2015 у справі № 750/3033/15-ц і виконавчого листа, виданого цим судом 08.05.2015. Кошти за ці ділянки ТОВ "Забудова-Д" перерахувало на рахунок Центрального ВДВС Чернігівського МУЮ в якості погашення заборгованості перед стягувачем у виконавчому провадженні.

З огляду на те, що ТОВ "Забудова-Д" придбало земельні ділянки не внаслідок їх примусової реалізації на виконання судового рішення, а за домовленістю з ТОВ "ОМ-АРТ" і фізичною особою та з дозволу Центрального ВДВС Чернігівського МУЮ, Велика Палата Верховного Суду вважала висновки судів про неможливість витребування у ТОВ "Забудова-Д" спірних земельних ділянок помилковими.

49. Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 127/28780/21 та на яку посилається скаржник, якщо спірне нерухоме майно не було примусово реалізовано на торгах, а на підставі заяви особи, яка не була учасником торгів (стягувачем) було залишено за нею у рахунок погашення боргу, то положення частини другої статті 388 ЦК України на цю особу не поширюються. При цьому суд касаційної інстанції у вказаній справі зауважив, що можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Верховний Суд у цій справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що стягувач у даній справі є недобросовісним набувачем майна, оскільки останній звернувся до виконавця із заявою про прийняття у власність майна не реалізованого на торгах, яке належало особі, відмінної від боржника.

50. Наведеним спростовуються посилання Відповідача на постанову Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 337/5443/21, оскільки у цій справі не встановлено фактичних обставин справи, як б вказували на недобросовісність набувача майна.

51. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, на яку також посилається скаржник, сформулювала висновки про те, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак лісових земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.

52. Наведене вище дає підстави дійти висновку, що вирішуючи питання про витребування спірного майна, судам необхідно передусім перевірити добросовісність набувача майна.

53. При цьому судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.

54. Звертаючись до суду з даним позовом Прокурор наголошував, що спірні земельні ділянки використовуються у лісовому господарстві та повністю вкриті лісовими насадженнями, що ставить добросовісність Відповідача під час заволодіння цим майном під обґрунтований сумнів.

55. Місцевим господарським судом зауважено, що Відповідачем не було вжито заходів щодо встановлення правового статусу спірних земельних ділянок, не проявлено розумну обачність, а отже, добросовісність Відповідача під час набуття у власність спірного майна є сумнівною.

56. Однак зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що судове рішення у цій справі не містить встановлених обставин щодо добросовісності/недобросовісності набувача спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення.

57. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову є передчасним.

58. Водночас Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати наведені обставини справи. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 73-79, 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

59. Відтак, зважаючи на вищенаведене, Суд дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

60. Колегія суддів також звертає увагу, що під час розгляду справи у суді першої інстанції Відповідачем було подано клопотання про застосування позовної давності.

61. У свою чергу, аналіз наведених норм Глави 19 ЦК України щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами ПК України (які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин) не дає Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного дослідження такого клопотання щодо визначення обставин початку перебігу строку позовної давності, однак не обмежує його у перевірці правильності встановлення судами попередніх інстанцій початку відліку такого строку.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/14469/18, від 22.10.2019 у справі № 910/2968/18, від 23.01.2020 у справі № 916/2128/18.

62. Іншими словами, касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм Глави 19 ЦК України на предмет правильності такого застосування з урахуванням встановлених фактичних обставин.

63. Однак, зважаючи на те, що у даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог, то, відповідно, висновок цього ж суду про неактуальність заперечень щодо пропуску позовної давності є також передчасним, оскільки висновки суду першої інстанції щодо позовної давності судом апеляційної інстанції не перевірялися. У зв`язку з цим Суд питання позовної давності (як і всі посилання учасників цього спору на відповідну практику у цьому контексті) не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

65. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

66. Зважаючи на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є важливим для правильного вирішення спору.

67. За таких обставин, враховуючи положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України оскаржувана постанова у цій справі підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розподіл судових витрат

68. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі № 922/2156/24 скасувати.

3. Справу № 922/2156/24 направити на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил