Постанова від 08.09.2025 по справі 922/2156/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/2156/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О. судді секретар судового засідання за участю представників: Прокурор від Позивача від Відповідача від Третьої особиОСОБА_1 , Крестьянінов О.О. Лутаєва К.В. Пєскова Ю.В. на підставі посвідчення №072829 від 01.03.2023; Баранчук О.Б. на підставі наказу №05-06/72-к від 10.11.2020; Левченко В.В. на підставі ордер серія АР №1207373 від 13.11.2024; не з`явився;розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Реформ-Інвест, м. Харків,на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 14.10.2024 (повний текст підписано 24.10.2024)у справі №922/2156/24 (суддя Усата В.В.) за позовом Керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області, м. Харків, в інтересах держави, в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації Харківської області,до за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ПозивачаТовариства з обмеженою відповідальністю Реформ-Інвест, м. Харків, Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, м. Київ, про витребування земельних ділянок В С Т А Н О В И В:

І.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації Харківської області (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕФОРМ-ІНВЕСТ (далі - Відповідач) з вимогами про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФОРМ-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ: 44196364) на користь Харківської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ: 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га;

Встановлення порядку виконання рішення суду, відповідно до якого, після набрання рішенням про задоволення позову законної сили, воно є підставою для:

- скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФОРМ-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ: 44196364) на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 22 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га;

- державної реєстрації права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га за Харківською обласною військовою (державною) адміністрацією Харківської області (код ЄДРПОУ: 23912956);

- державної реєстрації права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га за Державним спеціалізованим господарським підприємством Ліси України (код ЄДРПОУ: 44768034).

2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2156/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України (далі Третя особа).

3. Рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі №922/2156/24 позов задоволено:

Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Реформ-Інвест (код ЄДРПОУ: 44196364) на користь Харківської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ: 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га.

Встановлено порядок виконання рішення суду, відповідно до якого, після набрання рішенням про задоволення позову законної сили, воно є підставою для:

- скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФОРМ-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ: 44196364) на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 22 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га;

- державної реєстрації права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га за Харківською обласною військовою (державною) адміністрацією Харківської області (код ЄДРПОУ: 23912956);

- державної реєстрації права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га за Державним спеціалізованим господарським підприємством Ліси України (код ЄДРПОУ: 44768034).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФОРМ-ІНВЕСТ" (61023, Харківська обл., місто Харків, вулиця Сумська, будинок 77/79, квартира 109, код ЄДРПОУ: 44196364) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги, результат апеляційного перегляду (під час первісного розгляду) та висновки Верховного суду після касаційного перегляду:

4. Товариство з обмеженою відповідальністю Реформ-Інвест, не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі №922/2156/24, звернулось з апеляційною скаргою, якою просило скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

5. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначав:

5.1. передача спірних земельних ділянок відбулася місцевою Радою народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 Земельного Кодексу Української РСР, який діяв на час вказаних правовідносин;

5.2. відповідно до норм, які діяли у період, коли спірна земля вилучалась для подальшої її передачі, селищній раді для прийняття рішення про надання земель для ведення особистого підсобного господарства необхідно було отримати погодження Ради народних депутатів, а не ДП «Жовтневе лісове господарство», оскільки вказані спірні земельні ділянки не були землями лісового фонду, а лише межували із ними, а тому в даному випадку процедура передачі землі не була порушена;

5.3. спірні земельні ділянки були продані у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України, зазначені земельні ділянки не можуть бути витребувані у добросовісного набувача - ОСОБА_2 , який згодом передав їх до статутного капіталу відповідача;

5.4. навіть якщо майно не було реалізовано під час торгів, а стягувач вирішив залишити майно за собою, як це мало місце щодо спірних земельних ділянок, то така дія вважається все ж таки реалізацію майна відповідно до чинних норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому таке майно вважається реалізованим (проданим) у порядку, встановленому для виконання судових рішень;

5.5. відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на момент залишення ОСОБА_2 даних спірних земельних ділянок за собою в рахунок погашення заборгованості та передачі вказаних земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Реформ-Інвест» були відсутні жодні заборони або обмеження щодо розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину, отже спірні земельні ділянки були набуті Товариством з обмеженою відповідальністю Реформ-Інвест у власність правомірно від засновника ( ОСОБА_2 ) як вклади до статутного капіталу;

5.6. Прокурором було обрано неправильний спосіб виконання судового рішення, який в жодним чином не поновить порушене право Позивача, яке він вважає порушеним, більше того, держава в особі Позивача не зможе виконати рішення суду у даній справі, а тому можна вважати, що неправильний спосіб виконання судового рішення є по факту неефективним способом захисту в розумінні ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а тому вказане є беззаперечною підставою для відмови у задоволені позовних вимог, однак суд першої інстанції ані доводи Позивача, ані доводи Відповідача до уваги не взяв, що призвело до ухвалення незаконного, безпідставного та необґрунтованого рішення, яке по факту виконати буде неможливо;

5.7. Прокурором було пропущено строк позовної давності, а останній не навів жодної обґрунтованої причини його пропуску та не надавав жодного належного доказу на підтвердження його пропуску.

6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 апеляційну скаргу ТОВ Реформ-Інвест (вх. № 2709 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі № 922/2156/24 задоволено - вказане рішення господарського було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Також стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Реформ-Інвест судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,00 грн.

7. Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що після проведення щодо спірних ділянок процедури їх реалізації в порядку примусового виконання судового рішення, земельні ділянки не могли бути витребувані у добросовісного набувача ОСОБА_2 , неможливість віндикації розповсюджується і на наступних набувачів.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20.

Також Верховний Суд у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 396/269/18 дійшов висновку, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Отже спірні земельні ділянки придбані відповідачем у особи, яка мала право його відчужувати, у зв`язку з чим він набув статусу повноправного власника зазначеного майна, яке в повній мірі захищається нормами інституту захисту права власності.

7.1. Крім того, Прокурором в позовній заяві ставиться питання про витребування спірних земельних ділянок, які він вважає такими, що вибули з володіння держави поза її волею, у відповідача, який придбав їх у добросовісного набувача, тоді як питання справедливого відшкодування Відповідачеві витрат, які він понесе у зв`язку із позбавленням його цих земельних ділянок компетентними державними органами не вирішувалось.

Отже, позбавлення Відповідача, який на законних підставах придбав у добросовісного відповідача, майна (спірних земельних ділянок) носитиме невиправданий характер та суперечитиме принципу "належного урядування" при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном, а також принципам розумності та справедливості, що є недопустимим.

7.2. Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність, насамперед, від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявленням щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Таку правову позицію викладено у постанові Велика Палата Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.

У такий спосіб добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, при придбанні нерухомого майна у власність або при набутті іншого речового права на нього вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на це нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

7.3.Апеляційний суд (під час первісного перегляду) також зазначав, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на момент залишення ОСОБА_2 спірних земельних ділянок за собою в рахунок погашення заборгованості та передачі вказаних земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Реформ-Інвест» були відсутні жодні заборони або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Зважаючи на наведене, ОСОБА_2 здійснював передачу спірних земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Реформ-Інвест» у статусі добросовісного набувача цих земельних ділянок, в якого неможливо вилучити майно в порядку віндикації, а отже Відповідач набув його на законних підставах.

7.4. Щодо тверджень Апелянта про те, що Прокурор пропустив встановлений законом строк позовної давності, то колегія суддів зазначала, що оскільки у даному спорі встановлена безпідставність позову, заперечення про пропуск строку позовної даності не має актуальності.

8. Постановою Верховного Суду від 08.07.2025р. у справі №922/2156/24 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково:

- постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №922/2156/24 скасовано;

- справу № 922/2156/24 направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

9. Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд погодився із доводами касаційної скарги Прокурора щодо безпідставності висновку апеляційної інстанції про застосовність у розглядуваному випадку ч.2 ст.388 Цивільного кодексу України, а також зазначив, що:

9.1. Звертаючись до суду з даним позовом Прокурор наголошував, що спірні земельні ділянки використовуються у лісовому господарстві та повністю вкриті лісовими насадженнями, що ставить добросовісність Відповідача під час заволодіння цим майном під обґрунтований сумнів.

Місцевим господарським судом зауважено, що Відповідачем не було вжито заходів щодо встановлення правового статусу спірних земельних ділянок, не проявлено розумну обачність, а отже, добросовісність Відповідача під час набуття у власність спірного майна є сумнівною.

Однак зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що судове рішення у цій справі не містить встановлених обставин щодо добросовісності/недобросовісності набувача спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову є передчасним.

9.2. Колегія суддів також звернула увагу, що під час розгляду справи у суді першої інстанції Відповідачем було подано клопотання про застосування позовної давності. Втім, аналіз наведених норм Глави 19 ЦК України щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами ПК України (які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин) не дає Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного дослідження такого клопотання щодо визначення обставин початку перебігу строку позовної давності, однак не обмежує його у перевірці правильності встановлення судами попередніх інстанцій початку відліку такого строку.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/14469/18, від 22.10.2019 у справі № 910/2968/18, від 23.01.2020 у справі № 916/2128/18.

Іншими словами, касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм Глави 19 ЦК України на предмет правильності такого застосування з урахуванням встановлених фактичних обставин.

Однак, зважаючи на те, що у даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог, то, відповідно, висновок цього ж суду про неактуальність заперечень щодо пропуску позовної давності є також передчасним, оскільки висновки суду першої інстанції щодо позовної давності судом апеляційної інстанції не перевірялися. У зв`язку з цим Суд питання позовної давності (як і всі посилання учасників цього спору на відповідну практику у цьому контексті) не аналізує.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи з урахуванням висновків Верховного суду:

10. Харківською обласною прокуратурою через електронний суд подано письмові пояснення, за змістом яких Прокурор вважає апеляційну скаргу ТОВ «Реформ-Інвест» на рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2024 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

10.1. У матеріалах справи № 922/2156/24 відсутні належні докази на підтвердження того, що під час виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1986/2010, виданого 19.01.2011 Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 455 932, 08 грн., спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6325155800:02:007:0006, 6325155800:02:007:0007, 6325155800:02:007:0008 були набуті ОСОБА_2 на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, як це визначено нормою ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, посилання на постанови державного виконавця від 12.10.2020 у виконавчому провадженні № 60648441, згідно яких боржник ОСОБА_3 передав стягувачу ОСОБА_2 три спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6325155800:02:007:0006, 6325155800:02:007:0007, 6325155800:02:007:0008 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 2-1986/2010, виданого 19.01.2011 Святошинським районним судом м. Києва, як на підставу продажу зазначених земельних ділянок у порядку, встановленому для виконання судових рішень, не відповідає змісту ч. 2 ст. 388 ЦК України та висновкам щодо її застосовування, сформованим у вищенаведених постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 127/28780/21.

10.2. ТОВ «РЕФОРМ-ІНВЕСТ» не мало перешкод у доступі до законодавства, так само як і у фактичному доступі до спірних земельних ділянок як частини земної поверхні у визначених межах згідно кадастрових номерів 6325155800:02:007:0006, 6325155800:02:007:0007, 6325155800:02:007:0008, а тому, проявивши розумну обачність, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак зазначених земельних ділянок, мав можливість встановити, що спірні земельні ділянки є лісовими земельними ділянками та що для таких земель встановлено особливий правовий режим.

Проявом розумної обачності вданому випадку (з огляду на наявність на спірних земельних ділянках лісових насаджень), могло бути, зокрема, звернення відповідача до уповноважених державних органів у сфері лісового господарства або до державного лісогосподарського підприємства із відповідним запитом щодо отримання інформації стосовно правового режиму спірних земельних ділянок.

Водночас, Відповідачем не було вжито заходів щодо встановлення правового статусу спірних земельних ділянок, не проявлено розумну обачність, а отже, його добросовісність під час набуття у власність спірного майна виключається.

10.3. Звертаючись до суду з даним позовом Прокурор наголошував, що спірні земельні ділянки використовуються у лісовому господарстві та повністю вкриті лісовими насадженнями, що ставить добросовісність Відповідача під час заволодіння цим майном під обґрунтований сумнів.

Місцевим господарським судом зауважено, що Відповідачем не було вжито заходів щодо встановлення правового статусу спірних земельних ділянок, не проявлено розумну обачність, а отже, добросовісність Відповідача під час набуття у власність спірного майна є сумнівною.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та наведені прокурором обставини, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

10.4. З огляду на викладене, у спірних правовідносинах загальний інтерес у контролі за використанням земель лісового фонду за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації переважає приватний інтерес відповідача у збереженні земельної ділянки у її власності.

Повернення державі земельної ділянки лісового фонду, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

10.5. Верховний суд зробив однозначні висновки про наявність різних (невзаємозамінних) способів захисту прав кінцевого набувача земельної ділянки, з володіння якого суд її витребував (за віндикаційним позовом) або якого суд зобов`язав повернути цю ділянку (за негаторним позовом), а саме:

- звернення кінцевого набувача до особи, в якої він придбав земельну ділянку, з вимогою про відшкодування збитків;

- повернення кінцевого набувача до власника земельної ділянки про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належало право на її витребування чи повернення, необхідних витрат на утримання та збереження цієї ділянки, а у разі здійснення її поліпшень, які не можна відокремити без завдання шкоди;

- звернення кінцевого набувача до власника про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Таким чином, національне законодавство України надає Відповідачу ефективні механізми юридичного захисту своїх прав у випадку витребування від нього спірних земельних ділянок.

11. Товариством з обмеженою відповідальністю «Реформ-Інвест» через електронний суд подано письмові пояснення, за змістом яких останній просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати на рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі №922/2156/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви Керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації Харківської області в повному обсязі, виходячи з такого.

11.1. Добросовісна особа, яка придбає нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

На дату передання ОСОБА_2 земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Реформ-Інвест» - були відсутні жодні заборони або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

11.2. Відповідно до ст. 4 Земельного Кодексу Української РСР (в редакції від 22.06.1993 (момент передання Березівською селищною радою земельних ділянок у приватну власність фізичних осіб) не можуть передаватись у колективну та приватну власність землі лісового, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.

Березівською селищною радою було передану у приватну власність невеликі земельні ділянки (до 5 гектарів), що в свою чергу ніяким чином не порушувало чинного законодавства на момент виникнення правовідносин. Тим більше, було отримано дозвіл від Ради народних депутатів.

Тобто, ТОВ «Реформ-Інвест» отримавши від ОСОБА_2 вказані спірні земельні ділянки у приватну власність в якості внеску у статутний капітал не порушив норми ні Земельного кодексу України, ні Лісового кодексу України, оскільки у приватній власності юридичних осіб можуть перебувати землі лісогосподарського призначення до 5 гектарів.

Таким чином, зазначене, знову вказує на те, що ТОВ «Реформ-Інвест» є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, оскільки передання спірних земельних ділянок (менше 5 га), як фізичним особам так і ТОВ «Реформ-Інвест» було правомірним, як станом на 1995 рік, так і на 2020 та 2021 рік.

11.3. Скаржник звертає увагу суду, що, як на дату отримання ОСОБА_2 спірних земельних ділянок в порядку, встановленому для виконання судових рішень, так і на дату передання ОСОБА_2 земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Реформ-Інвест» - ні рішення Березівської селищної ради № 18 від 17.02.1995 «Про надання земель для ведення особистого підсобного господарства», ні подальші правочини (договори купівлі-продажу) не були визнані в судовому порядку недійсними або незаконними.

11.4. Вказані земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується належними доказами. Однак, не будь-які землі лісового фонду не можуть бути у приватній власності у фізичних та юридичних осіб, а лише понад 5 га кожен.

Якщо кредитор отримує майно у рахунок погашення боргу у межах виконавчого провадження, це означає, що державний або приватний виконавець уже здійснив перевірку його правового статусу. Таким чином, сам факт отримання майна у виконавчому провадженні є підтвердженням того, що всі необхідні юридичні перевірки вже були проведені уповноваженою особою виконавцем. Повторна перевірка з боку Кредитора не є обов`язковою, оскільки закон покладає обов`язок забезпечення «юридичної чистоти» майна саме на виконавця.

Прийняття майна у межах виконавчого провадження гарантує, що воно передається без заборон та обтяжень, і кредитор може спокійно використовувати його на власний розсуд, а тому така особа апріорі не може вважатися недобросовісним набувачем, а суд першої інстанції взагалі не звернув увагу на норми Закону України «Про виконавче провадження», які регулюють питання примусового виконання судових рішень, що в свою чергу призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

11.5. ТОВ «Реформ-Інвест» набув спірні земельні ділянки на законних підстав, оскільки ОСОБА_2 здійснював передачу спірних земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Реформ-Інвест» у статусі добросовісного набувача цих земельних ділянок. Крім того, на момент звернення Прокуратури в інтересах держави з позовною заявою, минуло понад 10 років з дати передачі першому набувачеві з державної у приватну власність нерухомого майна (станом на 17.02.1995 не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності), що свідчить про пропуск граничного строку для витребовування спірних земельних ділянок, а тому наявні обґрунтовані та законні підстави для застосування до даних правовідносин Закону України про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача.

Навіть з моменту реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за Харбом Амером Наземом минуло більше 10 років - у відповідності до положень нормативно-правових актів, чинних станом на 25.04.2007, останній придбав спірні земельні ділянки у перших набувачів даних спірних земельних ділянок на підставі договорів-купівлі продажу земельної ділянки від 25.04.2007.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній станом на 25.04.2007) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. Тобто, станом на 25.04.2007 право власності на спірну земельну ділянку можливо було набути шляхом укладення договору купівлі-продажу, який і посвідчував факт набуття права власності на таку ділянку.

Отже, ТОВ «Реформ-Інвест» не має жодного відношення до рішень органу місцевого самоврядування, які, як вважає Прокурор були нібито прийняті за відсутності повноважень, а тому, в контексті наведеної прецедентної практики ЄСПЛ, підстави втручатися в нове право, набуте Відповідачем, який покладалася на легітимність добросовісних дій органу публічної влади у даній справі повністю відсутні.

11.6. Відповідач звертає увагу суду, що останній хоч і вважає, що позов Прокурора є завідомо безпідставним та необґрунтованим, оскільки рішення Березівської селищної ради № 18 від 17.02.1995 «Про надання земель для ведення особистого підсобного господарства», укладені правочини (договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок) та усі дії зі спірними земельними ділянками були зроблені правомірно починаючи з 1995 року, однак, Відповідач констатує, що Прокурором пропущено встановлений строк позовної давності для звернення до суду, про що ТОВ «Реформ-Інвест» було заявлено під час розгляду справи № 922/2154/24 в суді першої інстанції, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Інформація про спірні земельні ділянки знаходилася у відкритому Державному земельному кадастрі з 26.09.2007 та відповідні органи, яким нібито належали спірні земельні ділянки, мали можливість дізнатися про те, що спірні земельні ділянки більше не знаходяться у власності держави, а ними нібито незаконно заволоділи фізичні особи, а тому Відповідач вважає, що наявні обставини та докази повністю підтверджує той факт, що Прокурор пропустив строк позовної давності в даній справі.

Таким чином, ТОВ «Реформ-Інвест» вважає, що Прокурором було пропущено строк позовної давності, в свою чергу останній не зазначив не однієї обґрунтованої причини її пропуску та не надавав ні одного належного доказу на підтвердження її пропуску, однак суд першої інстанції допустив грубу помилку під час дослідження питання про строки позовної давності, у зв`язку з чим суд дійшов необґрунтованого та безпідставного висновку, що в свою чергу призвело до ухвалення незаконного, безпідставного та необґрунтованого рішення.

12. Позивачем та Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача, в порядку ст.ст.262, 263 Господарського процесуального кодексу України пояснень по суті спору подано не було.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження (під час нового розгляду):

13. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2025 головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду апеляційної скарги Міністерства енергетики України визначено суддю Попкова Д.О., тоді як іншими членами судової колегії є Стойка О.В., Крестьянінов О.О.

14. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2025, зокрема прийнято справу №922/2156/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Реформ-Інвест, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2024 (повний текст підписано 24.10.2024) до нового апеляційного провадження у складі колегії суддів Попков Д.О. (головуючий-суддя доповідач), Стойка О.В. та Крестьянінов О.О.; встановлено учасникам справи строк до 11.08.2025 (включно) для подання пояснень по суті апеляційного провадження з урахуванням висновків та вказівок, викладених Верховним Судом у постанові від 08.07.2025р. у справі №922/2156/24 та призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Реформ-Інвест, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2024 (повний текст підписано 24.10.2024)у справі №922/2156/24 на "08" вересня 2025 р. о 09:30 годині.

15. 08.09.2025 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України надійшло клопотання, за змістом якого останній просить розгляд справи проводити без участі представника третьої особи, апеляційну скаргу ТОВ "Реформ Інвест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2024 у справі №922/2156/24 без змін.

16. Враховуючи викладене в п.п.13,14 постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. та Крестьянінов О.О. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

17. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та за допомогою відеозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

18. У судовому засіданні 08.09.2025 упровноважений представник Скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в останній, надав додаткові пояснення на запитання суду.

Прокурор заперечував проти апеляційної скарги з підстав викладених, останнім у письмових поясненнях.

Уповноважений представник Позивача підтримав позицію прокурора про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Представник Третьої особи у судове засідання 08.09.2025 не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, що за висновком судової колегії, враховуючи визнання його явки необов`язковою, а також достатність матеріалів справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

19. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній доказами, і суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

20. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, на підставі рішення від 17.02.1995 №18 Березівською селищною радою Харківського району видано 3 громадянам наступні державні акти про право приватної власності на землю (а.с.13 т.1):

- ХР-25-62-20034 від 03.03.1995 на ім`я ОСОБА_4 , земельна ділянка з кад.№ 6325155800:02:007:0006, площею 0,6 га;

- ХР-25-62-20033 від 03.03.1995 на ім`я ОСОБА_5 , земельна ділянка з кад.№ 6325155800:02:007:0007, площею 0,6 га;

- ХР-25-62-20032 від 03.03.1995 на ім`я ОСОБА_6 , земельна ділянка з кад.№ 6325155800:02:007:0008, площею 0,6 га.

21. Відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 25.04.2007 №№558 (а.с.20 т.1), 555 (а.с.19 т.1), 561 (а.с.21 т.1) ОСОБА_3 набув у приватну власність земельні ділянки з кадастровими номерами 6325155800:02:007:0007, 6325155800:02:007:0006 та 6325155800:02:007:0008.

22. Відомості про право власності ОСОБА_3 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.10.2020 (а.с.23).

23. На підставі акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 12.10.2020 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6325155800:02:007:0007, 6325155800:02:007:0006 та 6325155800:02:007:0008 набув ОСОБА_2 (а.с.17-18 т.1).

Відомості про право власності ОСОБА_2 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.11.2020 (а.с.23 т.1).

На підставі акту-приймання передачі нерухомого майна від 11.05.2021 ОСОБА_2 передав вказані земельні ділянки у приватну власність ТОВ «РЕФОРМІНВЕСТ».

Відомості про право власності ТОВ «РЕФОРМ-ІНВЕСТ» внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11.05.2021.

24. Відповідно до листа філії «Жовтневе лісове господарство» ДСГП «Ліси України» згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування земельні ділянки з кад. №6325155800:02:007:0007, кад.№6325155800:02:007:0006 та кад. №6325155800:02:007:0008 повністю накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні вказаного державного підприємства, а саме квартал 7 Бабаївського лісництва. Вказані земельні ділянки використовуються філією «Жовтневе лісове господарство» ДСГП «Ліси України» для ведення лісогосподарської діяльності (а.с.54 т.1).

Крім того, відповідно до вказаного листа будь-які відомості про заволодіння зазначеними земельними ділянками приватними особами у філії відсутні.

25. Водночас, відповідно до інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» згідно лісовпорядкування, зокрема, планшетів лісовпорядкування, 1980, 1990, 2006 та 2021 років, земельні ділянки з кадастровими номерами 6325155800:02:007:0007, 6325155800:02:007:0006 та кад.№6325155800:02:007:0008 повністю знаходяться в межах кв.7 Бабаївського лісництва ДП «Жовтневий лісгосп» (наразі Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, а.с.58 т.1).

26. Відповідно до листа Північно-східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 15.02.2024 №02-27/172-24 будь-які відомості про вилучення з постійного користування земель на яких розташовані спірні земельні ділянки відсутні (а.с.50 т.1).

27. Відповідно до інформації Кабінету Міністрів України від 19.05.2024 №15444/0/2-23 рішення про погодження зміни цільового призначення, вилучення із постійного користування ДП «Жовтневе лісове господарство» (нині ДП «Ліси України») земельних ділянок з кад.№6325155800:02:007:0007, кад.№6325155800:02:007:0006 та кад.№6325155800:02:007:0008 не приймались.

28. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, прокурор посилається на те, що заволодіння ТОВ «РЕФОРМ-ІНВЕСТ» земельними ділянками з кадастровими номерами 6325155800:02:007:0006, 6325155800:02:007:0007 та 6325155800:02:007:0008 (реєстрація права приватної власності на такі земельні ділянки), що належать до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства суперечить наведеним вимогам законодавства.

У зв`язку з цим Прокурором заявлено вимогу про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФОРМ-ІНВЕСТ" на користь Харківської обласної військової (державної) адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 6325155800:02:007:0006 площею 0,6000 га, земельної ділянки з кадастровим номером 6325155800:02:007:0007 площею 0,6000 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6325155800:02:007:0008 площею 0,6000 га.

29.Заперечуючи проти позовної заяви Відповідач (а.с.183 -195 т.1) зазначав, що за змістом рішення Березівської селищної ради № 18 від 17.02.1995 «Про надання земель для ведення особистого підсобного господарства» було встановлено, що Харківською районною Радою народних депутатів було прийнято рішення №30 від 17.01.1995 «Про дозвіл Березівській селищній раді на розширення земель під особисті підсобні господарства».

Тобто, Рада народних депутатів по Березівському району надала дозвіл Березівській селищній раді на розширення земель під особисті підсобні господарства, у зв`язку з чим та на підставі якого вже, Березівська селищна рада прийняла рішення №18 від 17.02.1995 «Про надання земель для ведення особистого підсобного господарства».

Таким чином, Березівською селищною радою було передану у приватну власність невеликі земельні ділянки (до 5 гектарів), що в свою чергу ніяким чином не порушувало чинного законодавства на момент виникнення правовідносин. Тим більше, було отримано дозвіл від Ради народних депутатів.

Таким чином, Позивачем не наведено та не підтверджено у встановленому законом порядку доводів щодо відсутності повноважень у Березівської селищної ради на прийняття Рішення № 18 від 17.02.1995.

29.1. Спірні земельні ділянки були продані у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а саме в нашому випадку: на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва у справі №2-1986/2010 від 03.09.2010 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 1 455 932,08 грн., а тому дані земельні ділянки не можуть бути витребувані від добросовісного набувача, а саме: ТОВ «Реформ-Інвест».

Враховуючи положення ч. 2 ст. 388 ЦК України та правові висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 388 ЦК України можна зробити однозначний висновок, що спірні земельні ділянки були продані, примусово реалізовані у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень, а тому дані земельні ділянки не можуть бути витребувані від добросовісного набувача, тобто ТОВ «Реформ-Інвест», у зв`язку з чим вважаємо, що дані позовні вимоги Прокурора є повністю безпідставними та необґрунтованими.

29.2. Позовні вимоги Прокурора є безпідставними, не відповідають нормативно-правовому регулюванню, а їх задоволення призведуть до порушення прав добросовісного правонабувача (ТОВ «Реформ-Інвест»).

29.3. Заступником керівника Київської обласної прокуратури у справі № 922/2156/24 було пропущено строк позовної давності, а останній не зазначив не однієї обґрунтованої причини її пропуску та не надавав ні одного належного доказу на підтвердження її пропуску, що є однією із підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

29.4. Вимога Прокурора про скасування державної реєстрації права власності Відповідача на 3 земельні ділянки спрямована на забезпечення Державі можливості реалізувати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження.

Відтак, у випадку скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Реформ- Інвест» на земельні ділянки відновляться записи щодо права власності на такі Земельні ділянки за попередніми фізичними особами, відповідно, не буде досягнуто визначеної Прокурором мети щодо скасування записів про приватну власність земельних ділянок. Тому Прокурор обрав неефективний порядок виконання судового рішення, який не зможе відновити на думку Позивача порушене право Держави, у зв`язку з чим наявні підстави для відмови у встановлені порядку виконання рішення суду, який просить Прокурор.

30. 28.08.2024 через систему «Електронний суд» представником Відповідача подано заяву про залучення третьої особи за вх. № 21491 та заяву про долучення доказів за вх. № 21505 (а.с.6-21 т2).

31. 02.09.2024 через систему «Електронний суд» Харківською окружною прокуратурою подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи за вх. № 21813, в якому просить поновити строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи №922/2156/24: копії проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Жовтневе лісове господарство» (пояснювальна записка та таксаційний опис кварталу 7 Бабаївського лісництва) на 9 арк.; копію протоколу засідання лісовпорядної комісії від 02.11.2009 (а.с.37-53 т.2).

32. 02.09.2024 через систему «Електронний суд» представником Третьої особи подано клопотання про долучення доказів за вх. № 21846, в якому третя особа просить долучити до матеріалів справи № 922/2156/24 докази перебування земельних ділянок у постійному користування ДП "ЛІСИ УКРАЇНИ" (а.с.63-224 т.2).

33. Спірні правовідносини розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного (далі ЦК) та Господарського кодексів України, а також Земельного кодексу України (далі ЗК).

VІ. Оцінка апеляційного суду:

34. Сутність нового апеляційного розгляду полягає у ревізії висновків місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог Прокурора про віндикацію спірних земельних ділянок на користь держави з урахуванням правової позиції та вказівок, викладених у постанові КГС ВС від 08.07.2025 у цій справі, в контексті аргументів Скаржника Відповідача, які можна звести до таких тез:

-порушення місцевим судом норм ст.ст.4,6,7,11,17,31,32 ЗК УРСР (в редакції від 22.06.1993), оскільки передача земельних ділянок громадянам для ведення особистого підсобного господарства відбулась у відповідності до встановленої процедури, вказані спірні земельні ділянки не були землями лісового фонду, а лише межували з ним, тоді як розмір переданих у приватну власність земельних ділянок підстав під виняток, визначений ст.4 ЗК УРСР (1);

-порушення прав добросовісного набувача, передбачених ч.2 ст.388 ЦК, оскільки спірні земельні ділянки були продані у порядку, встановленому для виконання рішення Святошинського районного суду м.Києва у справі №2-1986/2010 від 03.09.2010, а на момент набуття цих земельних ділянок ОСОБА_2 та подальшої їх передачі ним до статутного капіталу Відповідача, відповідні державні реєстри не містили відомостей про заборони чи обмеження щодо таких земельних ділянок (2);

-непропорційність втручання у набуте Відповідачем право власності на спірні земельні ділянки у розумінні ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 (далі - Перший протокол ЄКПЛ), адже Відповідач не мав жодного відношення до відповідного приміщення органу місцевого самоврядування та покладався на легітимність його добросовісних дій (3);

-оскаржуване рішення опосередковує неефективний спосіб судового захисту, адже скасування державної реєстрації права власності Відповідача на спірні земельні ділянки зумовить відновлення права власності за попередніми фізичними особами, а тому таке рішення неможливо виконати (4);

-суд першої інстанції не вірно визначив строк позовної давності, який має відраховуватися з 17.02.1995, а його сплив без зазначення Прокурором будь-якої обґрунтованої причини поважності його пропуску є підставою для відмови у позові, зважаючи на відповідну заяву Відповідача (5);

-долучення до матеріалів справи наданих Прокурором та Третьою особою доказів поза межами процесуального строку їх надання та без обґрунтування неможливості їх своєчасного подання (6);

-врахування місцевим судом доказів, наданих Прокурором та Третьою особою, які не стосуються предмету доказування, адже не містять посилання на кадастрові номери спірних земельних ділянок (7);

-нерівне ставлення місцевого суду до учасників справи, що проявлялось у безпідставному задоволенні клопотань Прокурора та Третьої особи про долучення доказів та призначення судових засідань із швидкими темпами (8).

35. За змістом приписів ст.ст. 15,16 ЦК та ст.ст. 4,5 Господарського процесуального кодексу України (далі з ГПК) обов`язковою умовою задоволення позову є доведення ініціатором позову (ст.ст. 13,74 ГПК) та встановлення судом такої сукупності елементів: наявність та приналежність позивачеві захищуваного суб`єктивного права/легітимного інтересу (а); порушення (невизнання або оспорювання) такого захищуваного суб`єктивного права/інтересу визначеним відповідачем (б); належність та ефективність обраного способу судового захисту (в).

36. Апеляційним судом, враховуючи, що позов було ініційовано Прокурором, відмічається, що останнім належним чином у світлі приписів ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.53 ГПК та правової позиції, висловленої ВП ВС у п.п.63-84 постанови від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, за змістом позовної заяви доведено і обґрунтовано, а місцевим судом встановлено дотримання процедури подання позову (повідомлення уповноваженого органу як належного Позивача про виявлене порушення, надання достатнього строку для самостійного вжиття відповідних заходів та встановлення факту відсутності належного реагування, яке зумовило виконання Прокурором субсидіарної функції із захисту інтересів держави).

Наразі, Апелянтом законність дотримання процедури представництва Прокурором інтересів держави у розглядуваному випадку за змістом висловлених аргументів апеляційної скарги під сумнів не ставиться. Водночас, само по собі дотримання такої процедури не означає «автоматичної» обґрунтованості позовних вимог.

36.1. Суть розглядуваного спору полягає у захисті права власності держави на землі лісового фонду шляхом віндикації спірних земельних ділянок у речових відносинах з останнім набувачем (Відповідачем).

36.2. За змістом ст.ст. 321, 387, 388 ЦК застосовність віндикаційного способу судового захисту узалежнена від наявності у відповідної особи (у розглядуваному випадку у держави в особі Позивача як уповноваженої особи на здійснення відповідних функцій власника) права власності на спірне майно.

36.3. Своєю чергою, наявність такого права власності на спірні ділянки (його збереження попри наявний ланцюг відчуження на користь кінцевого набувача) за змістом ст.330 ЦК передбачає необхідність попереднього встановлення фактів:

-вибуття спірного майна з володіння власника не з його волі;

-подальше відчуження первісним набувачем такого майна за відсутністю у нього права на це.

36.4. Виключно у разі встановлення означених вище фактів, констатація яких у контексті розглядуваного спору вимагає доведення приналежності спірних земельних ділянок до земель державного лісового фонду та порушення процедури їх виділення фізичним особам (первісним набувачем) доречними будуть міркування Апелянта, висловлені щодо наявності у нього статусу добросовісного набувача, дотримання строків позовної давності та пропорційності втручання у право «мирного володіння майном» Відповідача за трискладовим тестом ст.1 Першого протоколу ЄКПЛ.

37. З приводу статусу спірних земельних ділянок як земель лісового фонду, який (статус) Апелянт заперечує у межах аргументу (1) безпосередньо, а у межах аргументів (6) і (7) апеляційної скарги опосередковано (приведені за змістом п.34 цієї постанови), колегією апеляційного суду зазначається таке:

37.1. Теза про те, що спірні земельні ділянки не відносилися до земель лісів, а тільки межували із ними, є логічно несумісною із висловленими іншими аргументами Апелянта про власну добросовісність набуття, пропуск позовної давності та непропорційність втручання, адже якщо спірні земельні ділянки не відносились та не відносяться до категорії лісів, то взагалі не має місця ані захищуваного суб`єктивного права (та суспільного інтересу і легітимної мети такого прокурорського реагування), ані порушення такого права (з фактом обізнаності про яке пов`язується початок відліку позовної давності). Таким чином процесуальна позиція Відповідача у межах цієї справи щодо статусу спірних земельних ділянок є непослідовною та суперечливою, що впливає на здійснення Прокурором і Третьою особою своїх процесуальних прав зі спростування заперечень Відповідача та обґрунтування позовних вимог.

37.2. З представлених разом із позовною заявою документів чітко і однозначно убачається, що:

-площа спірних земельних ділянок повністю охоплюються землями лісогосподарського призначення квартал 7 Бабаївського лісництва (а.с. 53-63 т.1);

-Урядом не приймалось рішень про погодження зміни цільового призначення або вилучення вказаних земельних ділянок з постійного користування ДП «Жовтневе лісове господарство» (ДСГП «Ліси України як правонаступника а.с.51 т.1) і інформація про такі рішення відсутня у Північно- східному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства (а.с.34-37, 50 т.1), а постійним користувачем не надавалося погодження на розробку землевпорядної документації, меж земельних ділянок та їх вилучення з постійного користування (а.с.54-57 т.1) доказів іншого до матеріалів справи не надано;

-вказані докази є належними та допустимими у світлі приписів ст.ст. 76,77 ГПК і усталеної практики розгляду аналогічних спорів КГС ВС, згадуваної за змістом позовної заяви (справи №№915/1165/21, 911/2523/20, 940/751/20, 916/1517/22 тощо);

-достовірність означених доказів у розумінні ст.78 ГПК Відповідачем неспростована.

37.3. За змістом наданого Відповідачем 22.08.2024 відзиву на позовну заяву (а.с.183 -195 т.1) не тільки не висловлювалось жодних заперечень обставини приналежності спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення (хоча за змістом ч.4 ст.165 ГПК за загальним правилом відсутність вказівки у відзиві на незгоду з будь-якою стверджуваною у позові обставиною унеможливлює подальше заперечення Відповідачем такої обставини), але й посиланням на застосовність (на думку Відповідача) винятку, передбаченого ст.4 ЗК (в редакції від 22.06.1993) визнавався статус цих земельних ділянок як земель лісового фонду.

37.4. Зміна визначеної у п37.3. цієї постанови первісної позиції Відповідача щодо статусу/категорії належності спірних земельних ділянок на взаємовиключну/суперечливу, про що вказано у п.34 цієї постанови, була опосередкована наданням додаткових доказів (про необхідність додаткового строку для чого у порядку ч.ч.4,5 ст.80 ГПК було зазначено у п.5.2. відзиву на позовну заяву без вказівки на мету спростувати стверджувану Прокурором обставину належності спірних ділянок до земель лісогосподарського призначення), наданих за вх. №24505 (а.с. 6-18 т.2) вже після подання 27.08.2024 Прокурором відповіді на відзив (а.с.219-227 т.1) та спливу строку, визначеного п.9 резолютивної частини ухвали суду від 28.06.2024 про відкриття провадження у справі (а.с.84-86 т.1), що об`єктивно унеможливлювало надання Прокурором та Третьою особою раніше додаткових доказів в обґрунтування приналежності земельних ділянок до категорії земель лісогосподарського призначення:

-клопотання Прокурора (а.с.37-50 т.2) та Третьої особи (а.с.63-222 т.2) про долучення додаткових доказів подані через декілька днів після піддання Відповідачем наданим ним додатковими доказами сумніву визначення категорії спірних земельних ділянок, що вказує на належне використання Прокурором та Третьою особою процесуальних прав у світлі обов`язку, визначеного п.2 ч.2 ст.42 ГПК- у наданні таких доказів раніше (зокрема, разом із позовом або у визначений строк для надання пояснень Третьою особою) не було потреби, адже на обставині іншого (ніж лісогосподарського) призначення не ґрунтувалися заперечення Відповідача у розумінні ч.1 ст.73 цього Кодексу;

-запереченням на відповідь на відзив, поданими Відповідачем вже після надання Прокурором та Третьою особою додаткових доказів (а.с.225-229 т.2), Апелянт запроваджує до предмету судового дослідження у цій справі стверджувань ним обставину про те, що спірні земельні ділянки не належать самі до земель державного лісового фонду, межують із землями такої категорії, у світлі приписів ст.86, ч.5 ст.236, ч.1 ст.237 ГПК об`єктивно зумовила необхідність дослідження та встановлення місцевим судом відповідної обставини для правильного вирішення спору;

-задоволення місцевим судом клопотань про долучення вказаних вище додаткових документів, поданих як Відповідачем та Третьою особою (убачається за змістом протоколу судового засідання від 09.09.2024 а.с.2-5 т.3) відповідає принципу рівності сторін (ст.7 ГПК) та спрямоване на забезпечення повноти і всебічності судового розгляду, що спростовує твердження Апелянта про упереджене ставлення суду (аргумент (8) Скаржника), враховуючи, що справу розглянуто місцевим судом із дотриманням розумних та процесуальних строків з наданням сторонам можливості представити і обґрунтувати свою позицію (чим Відповідач у повному обсязі скористався).

37.5. Представлені Прокурором та Третьою особою додаткові докази (документи лісовпорядкування, проект розвитку лісового господарства, акт обстеження земельної ділянки, геодезичний журнал та планшети) підтверджують безперервність перебування земель, які в подальшому були сформовані як спірні земельні ділянки, у категорії земель лісового фонду щонайменше з 1980р.:

-означені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування відповідали приписам законодавства, діючого на момент їх складання та є належними правоустановчими документами у розумінні п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу, про що правильно зазначено судом;

-складені без залучення постійного користувача документи, представлені Відповідачем, що передували ухваленню рішення Березівської селищної ради Харківського району від 17.02.1995 №18, не змінювали і не могли змінити відповідних планово-картогранічних матеріалів лісовпорядкування, а тому жодною мірою не впливали на дійсну категорію спірних земельних ділянок, що у світлі припису ст.79 ГПК цілком виправдано зумовило відхилення необґрунтованих тверджень Скаржника про те, що спірні земельні ділянки нібито не відносяться до лісового фонду (кількість залучених до цієї процедури органів місцевого самоврядування та посадових осіб, які не уповноважені вирішувати долю земель лісогосподарського призначення, наданих у постійне користування правопопереднику Третьої особи, не впливає на відсутність юридичних наслідків щодо зміни категорії землі).

38. Матеріали справи не містять доказів і Відповідачем не зазначалося, що Березівською селищною радою на момент ухвалення рішення від 17.02.1995 №18 було дотримано вимоги ч.1 ст.31 ЗК щодо згоди власника землі і землекористувача на виділення земельних ділянок лісового фонду (які відповідно до ст.77 цього Кодексу у відповідній редакції мали використовуватися для ведення лісового господарства) у приватну власність фізичних осіб для особистого підсобного господарства (що згідно ст.ст.2,48 ЗК в редакції на момент надання земельних ділянок громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відносилось до земель іншої категорії сільськогосподарського призначення, аналогічна правова регламентація і за чинним ЗК).

Більш того, у світлі приписів ч.2 ст.4 ЗК в редакції на момент прийняття селищною радою вказаного рішення законодавець взагалі забороняв передачу у приватну власність земель лісового фонду, тоді як згадуваний у цьому контексті Скаржником виняток, пов`язаний із розміром ділянки (до 5га), у розглядуваному випадку не є застосовним (про що слушно зауважував Прокурор), оскільки такі ділянки не входили до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств (що є другою обов`язковою ознакою, окрім розміру для застосування винятку з заборони на передачу).

39. Викладені у п.п.37 і 38 цієї постанови міркування дозволять констатувати, що рішення Березівської селищної ради від. 17.02.1993 №18 та подальше видання відповідних державних актів про право приватної власності на спірні земельні ділянки (а.с.38-41 т.1) опосередковують протиправне та поза волею постійного землекористувача всупереч законодавчої заборони встановлення права приватної власності та зміни категорії спірних земельних ділянок, сформованих за рахунок державних земель лісогосподарського призначення, що зумовлює застосовність приписів діючої ст.387 ЦК (відповідником якої на момент заволодіння дялінками була ст.146 ЦК УРСР).

39.1. Апеляційний суд, керуючись принципом «jura novit curia» задля оцінки добросовісності набуття, відмічає, що як на момент надання земельних ділянок фізичним особам діюча ст.145 ЦК УРСР, так і на момент набуття права власності на спірне майно Відповідачем положення ст.388 ЦК узалежнювали можливість віндикації від добросовісності набувача (1), вибуття майна поза волею власника (володільця) (2), а також відмічали аспект відплатності набуття (3).

39.2.Відсутність належного погодження постійного користування та принципова заборона законодавця на передачу землі у розглядуваному випадку у приватну власність зумовлюють висновок про наявність аспекту (2), визначеного п.39.1. цієї постанови.

39.3. Оцінюючи ступінь добросовісності набуття земельних ділянок, суд, окрім згадуваних вище чітких, зрозумілих і загальнодоступних приписів законодавства, звертається і до правильно врахованої місцевим судом релевантної правової позиції, викладеної у п.п. 54,55 постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16 щодо значущості зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак земельних ділянок як частини лісу, що, окрім наданих у справі доказів додаткового доступу програми Google Earth (активне посилання наведене за змістом оскаржуваного рішення):

-посилання з цього приводу на відсутність відомостей у державних реєстрах про будь-які заборони чи обмеження спірних земельних ділянок на момент їх набуття Відповідачем і на відповідну судову практику з цього приводу колегією апеляційного суду відхиляється, оскільки така практика сформована щодо об`єктів нерухомого майна, відмінних від земельних ділянок, для яких не має жодного правового значення категорія земельної ділянки та процедура її зміни;

-наразі, відомості державних реєстрів являють собою спростовну належними доказами презумпцію у розглядуваному випадку через припущене порушення (заволодіння державними земельними ділянками лісогосподарського призначення за відсутністю належних підстав для цього) відображають нерелевантні дійсному стану справ відомості щодо цих земель як приватної власності та іншої категорії.

39.4. Колегією апеляційного суду відмічається, що первісні набувачі земельних ділянок -громадяни набули їх безоплатно, а подальше їх відчуження за договором купівлі-продажу (а.с.19-21 т.1) на користь ОСОБА_3 не усунуло вад первісного позбавлення держави її власності, адже жодних доказів погодження на вилучення земельних ділянок з постійного користування Третьої особи та зміну категорії земельних ділянок, які досі за правоустановчими документами відносяться до земель лісогосподарського призначення, за матеріалів справи не надано.

Більш того, за змістом акту приймання-передачі нерухомого майна від 11.05.2021 (а.с.17-18 т.1), Відповідач також не оплачував попередньому набувачеві вартості цього майна, адже воно було внеском до статутного капіталу (зустрічним майновим наданням з боку Відповідача були корпоративні права, утворені таким внеском).

39.5. Отже, на виконання вказівок касаційного суду колегією зазначається, що за встановлених обставин справи цілком обґрунтованим є висновок місцевого суду про те, що Відповідач не може вважатися добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, тоді як викладене у п.п.47-50 постанови КГС ВС від 08.07.2025 у цій справі зумовлює відхилення аргументу (2) Апелянта щодо продажу спірних земельних ділянок у порядку виконання судового рішення.

40. Прокурором визначено, а місцевим судом застосовано у оскаржуваному судовому рішенні віндикаційний спосіб судового захисту, який відповідає принципу процесуальної економії та вимогам ефективності у розумінні ст.ст.6,13 ЄКПЛ.

Означений висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у п.56 постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц. Висловлені у межах аргументу (4) зауваження Відповідача стосуються не суті обраного способу судового рішення, які (у разі наявності ускладнюючих обставин або обставин неможливості виконання, що у межах цієї справи не доведені, адже процедури виконання навіть не було розпочато) можуть бути змінені у порядку ст.331 ГПК. Ймовірність гіпотетичних підстав для такої зміни не може обґрунтовувати необхідність скасування самого рішення та, відмову у позові, через що відповідний довод Скаржника відхиляється апеляційним судом.

41. Стосовно аргументу (5) Скаржника (щодо позовної давності) відносно дослідження якого касаційною інстанцією також було сформульовано вказівку, колегією апеляційного суду відмічається таке.

41.1. Окрім несумісності позиції Відповідача щодо відсутності порушення захищуваних Прокурором прав взагалі та позиції відносно спливу строку позовної давності, апеляційний суд звертає увагу Апелянта на те, що застосування запропонованого ним початку відліку позовної давності (17.02.1995) у будь-якому разі не могло свідчити про порушення місцевим судом ст.ст.256, 257 ЦК, адже цей Кодекс набув чинності 01.01.2004.

41.2. Регулювання питання позовної давності, яке діяло на момент виділення сформованих за рахунок земель державного лісового фонду земельних ділянок громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (ЦК УРСР в редакції від 18.07.1963):

-відносило застосування позовної давності до питання матеріального, а не процесуального права (ст.75 ЦК УРСР);

-узалежнювало початок перебігу строку позовної давності не від моменту порушення (як безпідставно пропонує Апелянт), а від моменту обізнаності (обов`язку бути обізнаної) відповідної особи (ст.76 ЦК УРСР), тоді як Відповідачем не наведено доказів такої обізнаності уповноваженої на розпорядження державним лісовим фондом органом влади чи принаймні правопопередника Третьої особи як постійного користувача;

-взагалі визначало, що на віндикаційні вимоги щодо державного майна позовна давність не поширюється (ст.83 ЦК УРСР), що само по собі достатньою мірою спростовує відповідний аргумент Апелянта.

41.3. Можливість застосування позовної давності до розглядуваних вимог була започаткована із набранням чинності 01.01.2004 ЦК:

-діюче регулювання пов`язує початок перебігу не від моменту порушення, а від дня, коли відповідна особа (у розглядуваному випадку місцева державна адміністрація (з 01.01.2002 Позивач згідно ч.ч.5,6 ст.149 ЗК)) довідалась або могла довідатися про таке порушення або особу, що його вчинила;

-згідно ч.2 ст.19 Конституції України Позивач як орган державної влади міг діяти виключно у межах повноважень, у спосіб та шляхом, що передбачені законом;

-Відповідачем не наведено жодного нормативного обґрунтування, яке б встановлювало обов`язок Позивача (або іншого уповноваженого органу) довідатись про таке відчуження землі та строк виконання такого обов`язку, раніше, ніж про заволодіння ділянками могло стати відомо з відкритих відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що вперше відбулося тільки 16.10.2020, враховуючи, що ані з рішення Березівської селищної ради від 17.10.1995 №18, ані з відомостей Реєстру (а.с.23-31 т.1) безпосередньо не вбачалось, що заволодіння стосується саме земель лісогосподарського призначення (протиправна зміна категорії зумовлює необхідність додаткового співставлення земельних ділянок за географічними координатами);

-відлік протиправного заволодіння спірними земельними ділянками (вибуття з володіння держави) від першого моменту реєстраційного підтвердження узгоджується із усталеною практикою ВП ВС щодо принципу реєстраційного підтвердження та книжкового володіння (п.43 постанови №653/1096/16-ц від 04.07.2018 та п.70 постанови у справі №522/1528/15-ц від 26.01.2021), а також із тією обставиною, що за всі роки з моменту протиправної передачі земельних ділянок у приватну власність жодних зовнішніх змін відповідними набувачами запроваджено не було землі використовувалися Третьою особою у лісовому господарстві.

41.4. Враховуючи приписи п.п.12 та 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК, запровадження з 12.03.2020 по 30.06.2023 карантину, а з 24.02.2022 воєнного стану, подання Прокурором позову 21.06.2024 відбулося у межах позовної давності.

42. Колегія апеляційного суду наголошує на помилковість доводів Скаржника відносно неналежності у розумінні ст.76 ГПК додаткових доказів, наданих Прокурором та Третьою особою (аргумент (7) апеляційної скарги), адже кадастрові номери земельних ділянок з`явилися лише після їх формування за рахунок лісогосподарських земель, та відображені у державних актах, виданих другому у ланцюгу відчуження набувачеві ОСОБА_3 , виданих 26.09.2007 (а.с. 41-43 т.1) та вперше відображені у загальному доступі в Реєстрі 16.10.2020, тоді як заперечуванні Відповідачем додаткові докази Прокурора і Третьої особи стосуються саме земель лісогосподарського призначення (за рахунок яких відбулося виділення) та складалися раніше.

43. З урахуванням викладених вище міркувань щодо недобросовісності Відповідача та безоплатного (для держави) вибуття з володіння спірних земельних ділянок (майновий/компенсаційний обіг відбувався виключно у межах ланцюга набувачів), характеру захищуваного об`єкту (землі державного лісового фонду) та пов`язаним із ним суспільним інтересом, колегія апеляційного суду погоджується із правильністю наведеного в переглядуваному рішенні аспекту дотримання ст.1 Першого протоколу ЄКПЛ і відхиляє аргумент (3) Апелянта.

43.1. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що діюче законодавство не передбачає іншого (менш обтяжливого) для Відповідача способу втручання (який втілює приписи ст.387 ЦК як легітимної підстави), тоді як та обставина, що третій набувач у ланцюгу відчуження ( ОСОБА_2 ) діяв у спосіб, який не підпадає під «захищене набуття» у розумінні ч.2 ст.388 ЦК, та у якості керівника та кінцевого бенефіціара Відповідача прийняв/заволодів земельними ділянками не може утворювати привілеїв у вигляді незастосування віндикації або перенесення/покладання на державу, яка під час протиправного переведення цих земель у приватну власність не отримувала жодної компенсації, обов`язку з будь-якого відшкодування за віндикацію.

43.2. З приводу посилення захисту прав добросовісного набувача, запровадженого Законом України №4292-IX, що також має значення в контексті дослідження пропорційності втручання апеляційним судом відмічається, що Відповідач не може розраховувати на його застосування у якості підстави для скасування переглядуваного рішення, оскільки:

-Відповідача кваліфіковано як недобросовісного набувача;

-означений Закон набрав чинності 09.04.2025 вже після ухвалення оскаржуваного рішення, а п.2 його Прикінцевих та перехідних положень передбачають зворотну дію у часі лише в частині умов і порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна у справах про віндикацію, рішення суду першої інстанції у яких не було ухвалено на день набрання чинності, та щодо граничного строку на витребування (10 років) відносно зареєстрованого у Державному реєстрі майна до набрання чинності цим Законом тобто обидва ці випадки ретроактивного застосування Закону №4292-IX у розглядуваному спорі не можуть тлумачитися на користь Відповідача.

44. Враховуючи результати розгляду та відхилення апеляційним судом всіх аргументів Скаржника в контексті виконання вказівок та застосування правової оцінки касаційної інстанції у цій справі, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Відповідача підлягає залишенню без задоволення, а переглядуване рішення Господарського суду Харківської області без змін.

Такий результат апеляційного перегляду зумовлює віднесення на рахунок Відповідача як його власних судових витрат, так і витрат Прокурора, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та касаційної скарги під час попереднього розгляду справи.

Інших судових витрат учасниками справи згідно вимог ст.124 ГПК до розподілу заявлено не було.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Реформ-Інвест, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2024 (повний текст підписано 24.10.2024) у справі №922/2156/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2024 (повний текст підписано 24.10.2024) у справі №922/2156/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Реформ-Інвест, м. Харків.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Реформ-Інвест, м. Харків (61023, Харківська обл., місто Харків, вулиця Сумська, будинок 77/79, квартира 109, код ЄДРПОУ: 44196364) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви скарги в сумі 2422,40грн. та витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 40 379,21грн.

5. Постанова набирає сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.09.2025.

Головуючий суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя О.О. Крестьянінов