Постанова від 10.07.2025 по справі 380/5244/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року

м. Київ

справа № 380/5244/22

адміністративне провадження № К/990/1566/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В.Е.

суддів: Білак М.В., Радишевської О.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції

касаційну скаргу адвоката Решоти Володимира Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року (головуючий суддя - Кузан Р.І.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року (головуючий суддя - Шавель Р.М., судді: Бруновська Н.В., Хобор Р.Б.)

у справі № 380/5244/22

за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

У березні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області (далі - відповідач, УСЗН Золочівської РДА Львівсьої області), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації №15/к від 09 лютого 2022 року про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу грошових виплат та компенсацій Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації з 10 лютого 2022 року;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 лютого 2022 року по день ухвалення рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка працювала на посаді начальника відділу грошових виплат та компенсацій Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації. Наказом начальника Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації №8 від 01 березня 2021 року затверджено структуру відповідача та внесено зміни в штатний розпис з 01 квітня 2021 року. Після чого, 01 квітня 2021 року відповідачем видано наказ №64-к про переведення ОСОБА_1 з посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій на посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог. Позивачка з таким наказом не погодилась та звернулась до суду з позовом про його скасування. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі №380/8053/21, визнано протиправним та скасовано наказ Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації від 01 квітня 2021 року №64-К «Про переведення ОСОБА_1 ».

На виконання вказаних судових рішень відповідачем прийнято наказ №2/К від 04 січня 2022 року «Про скасування наказу №64-к від 01 квітня 2021 року «Про переведення ОСОБА_1 », яким виведено посаду начальника відділу грошових виплат та компенсацій поза штат.

04 січня 2022 року позивачку попереджено про наступне звільнення з посади державної служби у зв`язку зі скороченням посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій внаслідок зміни структури та штатного розпису Управління з 01 квітня 2021 року. Цим же попередженням позивачці запропоновано перелік вакантних посад.

Начальником Управління 09 лютого 2022 року прийнято наказ №15/к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації 10 лютого 2022 року у зв`язку зі скороченням посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

ОСОБА_1 уважає вказаний наказ Управління безпідставним та протиправним, оскільки скорочення посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій Управління не відбулося, а було здійснено лише перейменування посад.

Крім цього позивачка також зазначає, що відповідно до частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Аналізуючи вказану норму, позивачка вважає, що їй мали запропонувати усі рівнозначні посади в Управлінні соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації, а не лише вакантні. Позивачка вказує, що запропонована їй посада заступника начальника - начальника відділу контролю за наданням соціальної підтримки та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсії Управління, відноситься до вищої категорії посад державної служби, а тому така не мала б їй пропонуватися.

Також ОСОБА_1 указує на відсутність правових підстав для її звільнення. Зокрема, зазначає, що у попередженні про наступне звільнення позивачки від 04 січня 2022 року № 1 серед підстав для скорочення посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій Управління не зазначена правова підстава для такого скорочення, а саме: постанова Кабінету Міністрів України або ж розпорядження голови обласної державної адміністрації. Акцентує увагу на тому, що керівник органу державної влади не може на свій розсуд скорочувати посади державної служби, а повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Позивачка вважає, що скороченню підлягали посади державної служби у Бродівській та Буській районних державних адміністраціях, а не в новоутвореній Золочівській районній держадміністрації, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» від 16 грудня 2020 року № 1635-р реорганізовано Бродівську та Буську районні державні адміністрації шляхом приєднання до новоствореної Золочівської районної державної адміністрації.

Тому, на думку позивачки, наказ начальника Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації від 09 лютого 2022 року №15/к про звільнення ОСОБА_1 підлягає скасуванню

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що УСЗН Золочівської РДА Львівської області під час прийняття оскаржуваного наказу № 15/к від 09 лютого 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » діяв у межах та у спосіб, встановленими законодавством, а тому відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу грошових виплат та компенсацій УСЗН Золочівської РДА Львівської області та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що саме відсутність в чинній структурі УСЗН Золочівської РДА Львівської області посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій слугувала підставою для процедури припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Твердження позивачки про перейменування посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій суди попередніх інстанцій знайшли такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в укрупненому УСЗН Золочівської РДА Львівської області введено посади заступників начальника-начальників відділів. За твердженням відповідача, введення таких є доцільнішим та економічно обґрунтованим.

Покликання позивачки на нормативно-правові акти, які стосуються скорочення посад державної служби в 2019 році (постанови Кабінету Міністрів України № 926 від 03 листопада 2019 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 746» та № 1158 від 25 листопада 2020 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»), суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги, оскільки такі не стосуються звільнення позивачки.

Стосовно виведення поза штат посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій суди зазначили, що така обставина зумовлена виконанням відповідачем рішення суду, яким поновлено позивачку на посаді, з якої її було незаконно переведено на іншу посаду. При цьому позивачка не оскаржувала наказ відповідача № 2/К від 04 січня 2022 року в судовому порядку та від займаної посади поза штатом не відмовлялася.

Також суди попередніх інстанцій вказали, що частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» зобов`язує роботодавця у разі скорочення посади державної служби запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Зазначене у вказаній нормі словосполучення «пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби» в контексті спірних правовідносин не містить обов`язку відповідача пропонувати всі рівнозначні посади, оскільки в такому разі виникла б необхідність звільняти працівників, які їх займають на законних підставах.

Відповідач запропонував позивачці всі посади, які були вакантними на момент скерування попередження та прийняття оскаржуваного наказу, в тому числі нижчі -посади головних спеціалістів та посаду заступника начальника - начальника відділу контролю за наданням соціальної підтримки та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсії Управління, яка є вищою, однак відноситься до категорії «Б» посад, від якої позивачка теж відмовилася.

Доказів наявності на момент звільнення рівнозначної вакантної посади, яка не була запропонована позивачці, під час судового розгляду не подано.

Твердження позивачки, що оскаржуваний наказ не містить посилання на правову підставу для її звільнення суди також не взяли до уваги, оскільки в наказі вказано, що він прийнятий відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та на підставі попередження Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації від 04 січня 2022 року №1 у зв`язку зі скороченням посади внаслідок зміни структури та штатного розпису Управління.

Щодо необхідності врахування переважного права ОСОБА_1 на залишення на посаді суди зазначили, що оцінка професійної компетенції та наявності переваг на зайняття вакантної посади надається роботодавцем відповідно до норм трудового законодавства у випадку скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці. В цьому випадку відбулося скорочення посади, яку займала позивачка, та не було інших вакантних рівнозначних посад та претендентів на їх заміщення, тому критерії оцінки професійної компетенції в цьому спірному випадку відповідачем не застосовувалися.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування своєї позиції скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзац 2 частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» № 1285-ІХ від 23 лютого 2021 року): «Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю».

На думку позивачки, Верховний Суд ще не надавав правового висновку щодо застосування цієї норми права в контексті того, як слід розуміти словосполучення: «іншу рівнозначну посаду державної служби». Чи словосполучення «інша рівнозначна посада державної служби» стосується усіх рівнозначних посад державної служби певного органу державної влади, в тому числі і вакантних, чи словосполучення «інша рівнозначна посада державної служби» стосується лише рівнозначних вакантних посад.

Також позивачка указує, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 2 примітки постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій» від 25 березня 2014 року № 91 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 926 від 03 листопада 2019 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 746») до правовідносин, у яких скорочення посади структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації відбулося під час заборони такого скорочення, а звільнення державного службовця за наслідками такого скорочення відбулося після скасування зазначеної заборони.

Позивачка наголошує, що посада начальника відділу грошових виплат та компенсацій та посада заступника начальника - начальника відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог пов`язані із призначенням та виплатою державних соціальних допомог, а тому відбулося лише перейменування, а не скорочення посади.

Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій жодним чином не враховано законодавчої заборони скорочення посади працівників структурних підрозділів з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій.

Висновки суду апеляційної інстанції, на думку позивачки, є поверхневими, без детального аналізу відповідних нормативно - правових актів у контексті спірних правовідносин.

Так, 03 листопада 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 926 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 746», відповідно до якої під час визначення граничної чисельності працівників місцевих держадміністрацій чисельність працівників служб у справах дітей скорочується в частині вакантних посад.

Не скорочується чисельність працівників структурних підрозділів з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, крім районних держадміністрацій Вінницької (скорочення 59 одиниць), Дніпропетровської (скорочення 35 одиниць), Закарпатської (скорочення 88 одиниць), Запорізької (скорочення 207 одиниць), Київської (скорочення 55 одиниць), Кіровоградської (скорочення 97 одиниць), Миколаївської (скорочення 136 одиниць), Одеської (скорочення 32 одиниці), Сумської (скорочення 111 одиниць), Тернопільської (скорочення 51 одиниця), Харківської (скорочення 26 одиниць), Хмельницької (скорочення 147 одиниць) областей та вакантних посад" (примітка 2).

Львівська область до цього переліку областей не входить, а тому працівники структурних підрозділів з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій не підлягали скороченню станом на 01 квітня 2021 року.

Таким чином, положення примітки 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій» від 25 березня 2014 року №91 у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 926 від 03 листопада 2019 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 746» діяло до 01 липня 2021 року.

Отже, на думку скаржника, до 01 липня 2021 року працівники структурних підрозділів з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій Львівської області не підлягали скороченню.

Окрім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» від 16 грудня 2020 року № 1635-р реорганізовано Бродівську та Буську районні державні адміністрації шляхом приєднання до новоствореної Золочівської районної державної адміністрації. Приєднанням є припинення однієї або декількох юридичних осіб з переданням нею (ними) усього свого майна, всіх прав та обов`язків іншій юридичній особі - правонаступнику.

Таким чином, як зазначає скаржник, скороченню підлягали посади державної служби у Бродівській та Буській районних державних адміністраціях, а не в новоутвореній Золочівській районній держадміністрації.

Також позивачка вказує на те, що у постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що «позивач не оскаржувала наказ відповідача № 2/К від 04 січня 2022 року про скасування наказу № 64-К від 01 квітня 2021 року «Про переведення У. Басараб», яким виведено поза штат посаду начальника відділу грошових виплат та компенсацій в судовому порядку, від займаної посади поза штатом не відмовлялася».

Однак суд апеляційної інстанції не дослідив та не врахував ту обставину, що з указаним наказом позивачка не була ознайомлена та не знала про його прийняття. В матеріалах справи відсутні жодні докази, які підтверджують ознайомлення позивачки з цим наказом. У зв`язку з цим, висновки суду апеляційної інстанції у цій частині є необґрунтованими доказами у справі.

Позивачка наголошує на обов`язку відповідача врахувати її переважне право на залишення на посаді (загальний стаж роботи складає 23 роки; навчання у Західноукраїнському національному університеті за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» та здобуття ступеня вищої освіти «Магістр»).

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить в її задоволенні відмовити, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року залишити без змін.

Відповідач зазначає про те, що розпорядженням Бродівської районної державної адміністрації № 5-к від 06 січня 2021 року розпочалася реорганізація Управління праці та соціального захисту населення Бродівської районної державної адміністрації шляхом приєднання до Управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації; розпорядженням Буської районної державної адміністрації №12 від 11 січня 2021 року розпочалася реорганізація управління соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області шляхом приєднання до управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області.

За правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов`язків певної особи, а тому Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації почало виконувати обов`язки трьох управлінь.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 30 грудня 2020 року № 868 затверджено Методичні рекомендації з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій та примірні структури управління соціального захисту населення.

Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року №179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій», розпорядженням голови Золочівської РДА № 22 від 23 лютого 2021 року «Про впорядкування структури Золочівської районної державної адміністрації», яким доведено нову граничну чисельність Управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації (укрупненого району) в кількості 47 штатних одиниць, начальником Управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації видано наказ № 8 від 01 березня 2021 року «Про впорядкування структури та введення в дію штатного розпису», затверджено структуру та штатний розпис укрупненого Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації.

Зокрема, в УСЗН Золочівської РДА відбулося саме скорочення посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій, а не здійснено перейменування посади, як стверджує позивачка, оскільки крім назви відділу змінився ряд функцій, які лише частково пов`язані з нереорганізованим відділом грошових виплат та компенсацій та посадовими обов`язками працівників цього відділу.

Також відповідач указує на те, що стаття 87 Закону України «Про державну службу» пов`язує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.

Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що факт пропонування посад позивачці останньою не заперечувався. 04 січня 2022 року позивачці надіслано попередження. Одночасно з попередженням позивачці запропоновано продовжити роботу в Управлінні на посадах, які вона могла б зайняти відповідно до Закону України «Про державну службу». Також повідомлено, що у разі згоди на переведення на одну із запропонованих посад необхідно подати відповідну заяву. У разі відмови від переведення трудові відносини було б припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Отже, як зауважує відповідач, жодних прав позивачки відповідачем не порушено, позивачка самостійно відмовилася від запропонованих їй посад та прийняла рішення не подавати заяви про переведення, у зв`язку із чим відповідачем прийнято оскаржуваний наказ про звільнення.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Решоти Володимира Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року, з підстав визначених п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями (у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку) визначено такий склад колегії: Мацедонська В.Е. (головуючий-суддя), судді: Білак М.В., Радишевська О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в порядку письмового провадження з 10 липня 2025 року.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 працювала в Управлінні соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації. З 01 жовтня 2014 року переведена на посаду начальника відділу грошових виплат та компенсацій Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації.

Відповідно до розпорядження голови Золочівської райдержадміністрації № 22 від 23 лютого 2021 року «Про впорядкування структури Золочівської районної державної адміністрації» затверджено нову граничну чисельність Управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації в кількості 47 штатних одиниць.

Начальником Управління видано наказ № 8 від 01 березня 2021 року «Про впорядкування структури та введення в дію штатного розпису», який затверджено структуру та штатний розпис Управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації, який введено в дію з 01 квітня 2021 року.

Новим штатним розписом не передбачено посаду, яку займала позивачка - начальника відділу, натомість введено посаду - заступника начальника-начальник відділу.

01 березня 2021 року було підготовлено попередження позивачки про зміну істотних умов праці, яким відповідач повідомив, що відповідно до розпорядження голови Золочівської райдержадміністрації № 22 від 23 лютого 2021 року та наказу начальника Управління № 8 від 01 березня 2021 року у зв`язку із реорганізацією для оптимізації організаційної структури Управління та проведення заходів, направлених на поліпшення діяльності відділів та секторів Управління соціального захисту населення, вводиться в дію новий штатний розпис з 01 квітня 2021 року та запропонував посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог.

Із запропонованою посадою позивачка не погодилась.

Наказом № 64-к від 01 квітня 2021 року позивачку переведено з посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій Управління на посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог Управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації з 01 квітня 2021 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року у справі №380/8053/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано наказ Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації від 01 квітня 2021 року №64-К «Про переведення ОСОБА_1 ».

На виконання вказаних судових рішень начальником Управління прийнято наказ №2/к від 04 січня 2022 року «Про скасування наказу №64-к від 01 квітня 2021 року «Про переведення ОСОБА_1 ».

Цим наказом виведено посаду начальника відділу грошових виплат та компенсацій поза штат з 01 квітня 2021 року, присвоєно з 02 липня 2021 року ОСОБА_1 черговий 4 (четвертий ранг) державного службовця, посада якого віднесена до категорії «Б» посад. Також здійснено перерахунок заробітної плати позивачки з 01 квітня 2021 року з врахуванням посадового окладу начальника відділу.

Наказом начальника Управління від 04 січня 2022 року №3/к «Про надання відпустки У. Басараб» ОСОБА_1 начальнику відділу грошових виплат та компенсацій Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації надано частину щорічної основної відпустки з 12 лютого 2021 року по 11 лютого 2022 року на 17 календарних днів з 04 січня 2022 року по 21 січня 2022 року.

Водночас, 04 січня 2022 року начальником Управління підготовлено попередження №1.

Указаним попередженням повідомлено позивачці про звільнення 04 лютого 2022 року на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» з виплатою згідно з частиною четвертою цієї статті вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат у зв`язку із скороченням посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації внаслідок зміни структури та штатного розпису управління з 01 квітня 2021 року.

Також надано перелік усіх вакантних посад Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації станом на 04 січня 2022 року, а саме:

- головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог Управління;

- головного спеціаліста відділу контролю за наданням соціальної підтримки та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсії Управління;

- головного спеціаліста відділу програмного забезпечення Управління;

- заступника начальника - начальника відділу контролю за наданням соціальної підтримки та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсії Управління;

- головного спеціаліста відділу соціальної підтримки пільгових категорії громадян та осіб з інвалідністю Управління.

Крім цього у попередженні від 04 січня 2022 року №1 вказано, що у разі прийняття позивачкою рішення про переведення на запропоновані посади, їй необхідно не пізніше 04 лютого 2022 року подати відповідну заяву до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації.

Указане попередження надіслано позивачці засобами поштового зв`язку 04 січня 2022 року та вручено їй 08 січня 2022 року, що підтверджується поданим відповідачем описом вкладення поштового відправлення.

Із запропонованими посадами та переведенням на нижчу посаду ОСОБА_1 не погодилась, що підтверджується її особистим підписом на попередженні.

Наказом начальника Управління №15/к від 09 лютого 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу», статті 24 Закону України «Про відпустки» ОСОБА_1 начальника відділу грошових виплат та компенсацій Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації звільнено 10 лютого 2022 року у зв`язку із скороченням посади згідно з п. 1 ч.1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Позивачка, уважаючи наказ Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації №15/к від 09 лютого 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » протиправним, звернулась до суду з позовом про його скасування та поновлення її на посаді.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII)

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

За частиною другою статті 1 Закону № 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

За текстом частини першої статті 4 Закону № 889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів, серед іншого, забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

Відповідно до частин другої, третьої статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За текстом частини першої статті 83 Закону України № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 87 Закону № 889-VIII (із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 року №117-IX) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Відповідно до частини шостої статті 49-2 КЗпП України (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 12 грудня 2019 року № 378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України») вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу [згідно з якою «звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу] та положення частини другої цієї статті [згідно з якою «при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством»]; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання правомірності звільнення позивачки з посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій УСЗН Золочівської РДА у зв`язку зі скороченням посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року касаційне провадження відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 2 частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» № 1285-ІХ від 23 лютого 2021 року): «Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю».

Також у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 примітки постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій» від 25 березня 2014 року № 91 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 926 від 03 листопада 2019 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 746») до правовідносин, у яких скорочення посади структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації відбулося під час заборони такого скорочення, а звільнення державного службовця за наслідками такого скорочення відбулося після скасування зазначеної заборони.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, виходить із такого.

Так, у 2020 році, з метою належного функціонування районних державних адміністрацій у межах єдиної юридичної особи, відбувалася поступова зміна її структурних підрозділів.

Судами попередніх інстанцій установлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1635-р від 16 грудня 2020 року «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» розпочалася реорганізація районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України №807-ІХ від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів.

У зв`язку з реорганізацією Золочівської РДА Львівської області відбулася реорганізація УСЗН Золочівської РДА Львівської області як структурного підрозділу районної державної адміністрації та самостійної юридичної особи публічного права.

Розпорядженням Бродівської РДА № 5-к від 06 січня 2021 року розпочалася реорганізація УСЗН Бродівської РДА шляхом приєднання до УСЗН Золочівської РДА Львівської області.

Згідно з розпорядженням Буської РДА Львівської області № 12 від 11 січня 2021 року розпочалася реорганізація УСЗН Буської РДА Львівської області шляхом приєднання до УСЗН Золочівської РДА Львівської обл.

Відповідно до розпорядження голови Золочівської РДА № 22 від 23 лютого 2021 року «Про впорядкування структури Золочівської районної державної адміністрації» затверджено нову граничну чисельність укрупненого УСЗН Золочівської РДА Львівської області в кількості 47 штатних одиниць (замість 89 працівників реорганізованих управлінь).

Начальником УСЗН Золочівської РДА Львівської області видано наказ № 8 від 01 березня 2021 року «Про впорядкування структури та введення в дію штатного розпису», яким затверджено структуру та штатний розпис УСЗН Золочівської РДА Львівської області, який введено в дію з 01 квітня 2021 року.

Відповідно до цього наказу відбулася ліквідація секторів, відділів, мав місце перерозподіл обов`язків між працівниками управління.

Посада, яку обіймала позивачка, скорочена відповідачем із подальшим внесенням змін до штатного розпису, яким введено посаду заступника начальника - начальника відділу контролю за наданням соціальної підтримки та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсії управління.

Обидві посади віднесені до посад державної служби категорії «Б».

У подальшому, у зв`язку зі змінами в штатному розписі та змінами в граничній чисельності працівників управління, наказ № 8 від 01 березня 2021 року «Про впорядкування структури та введення в дію штатного розпису» втратив чинність, а зміни, які були внесені в цьому наказі, відображені в наказі № 21 від 14 травня 2021 року «Про впорядкування структури та введення в дію штатного розпису».

Таким чином, внаслідок зміни структури та штатного розпису УСЗН Золочівської РДА Львівської області відбулося скорочення посади державної служби, яку обіймала ОСОБА_1 .

01 березня 2021 року ОСОБА_1 попереджено про зміну істотних умов праці відповідно до розпорядження голови Золочівської райдержадміністрації № 22 «Про впорядкування структури Золочівської районної державної адміністрації» від 23 лютого 2021 року та наказу начальника Управління № 8 «Про впорядкування структури та введення в дію штатного розпису» від 01 березня 2021 року у зв`язку з реорганізацією для оптимізації організаційної структури Управління та проведення заходів направлених на поліпшення діяльності відділів та секторів управління соціального захисту населення, та внаслідок зміни штатного розпису з 01 квітня 2021 року.

Позивачці була запропонована посада головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог.

Із запропонованою посадою позивачка не погодилася.

Наказом № 64-к від 01 квітня 2021 року позивачку переведено з посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій Управління на посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог Управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації з 01 квітня 2021 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року у справі №380/8053/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації від 01 квітня 2021 року №64-К «Про переведення ОСОБА_1 ».

На виконання вказаних судових рішень начальником Управління прийнято наказ №2/к від 04 січня 2022 року «Про скасування наказу №64-к від 01 квітня 2021 року «Про переведення ОСОБА_1 ».

Цим наказом виведено посаду начальника відділу грошових виплат та компенсацій поза штат з 01 квітня 2021 року, присвоєно з 02 липня 2021 року ОСОБА_1 черговий 4 (четвертий ранг) державного службовця, посада якого віднесена до категорії «Б» посад. Також здійснено перерахунок заробітної плати позивачки з 01 квітня 2021 року з урахуванням посадового окладу начальника відділу.

Попередженням від 04 січня 2022 року № 1 позивачку повідомлено про звільнення 04 лютого 2022 року на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» з виплатою згідно з частиною четвертою цієї статті, вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат у зв`язку із скороченням посади начальника відділу грошових виплат та компенсацій Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації, внаслідок зміни структури та штатного розпису Управління з 01 квітня 2021 року.

Також надано перелік усіх вакантних посад Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації станом на 04 січня 2022 року.

Крім цього у попередженні від 04 січня 2022 року №1 вказано, що у разі прийняття позивачкою рішення про переведення на запропоновані посади, їй необхідно не пізніше 04 лютого 2022 року подати відповідну заяву до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації.

Указане попередження надіслано позивачці засобами поштового зв`язку 04 січня 2022 року та вручено їй 08 січня 2022 року, що підтверджується поданим відповідачем описом вкладення поштового відправлення.

На час попередження та видання відповідачем спірного наказу стаття 87 Закону №889-VІІІ діяла у редакції Законів України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (далі - Закон № 117-IX) та від 23 лютого 2021 року №1285-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» (далі - Закон № 1285-ІХ).

Зокрема, Законом № 117-IX виокремлено дві підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення:

скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини першої);

ліквідація державного органу (пункт 1-1 частини першої).

Законом № 117-ІХ також виключено положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, які стосувалися застосування до державних службовців, законодавства про працю та допускали звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889 - VIII лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» доповнено статтю 40 КЗпП України частиною четвертою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

06 березня 2021 року набув чинності Закон № 1285-ІХ, яким законодавець змінив особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ і виклав частину третю Закону № 889-VІІІ у такій редакції: «Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду».

Отже, після внесення Законом № 1285-ІХ змін до частини третьої статті 87 Закону №889-VІІІ існування обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті включає зобов`язання роботодавця (держави) в особі суб`єкта призначення або керівника державної служби щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

Тобто суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби, відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Подібна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 640/24023/21, від 23 лютого 2023 року у справі № 140/9066/21, від 11 травня 2023 року у справі № 380/9574/21, від 27 червня 2023 року у справі № 120/3712/21-а, від 14 вересня 2023 року у справі №640/15737/22 та інших.

Варто зазначити, що за змістом статті 5 Закону № 889-VІІІ дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Водночас у цьому випадку частиною третьою статті 87 Закону № 889-VІІІ, який є спеціальним законодавчим актом у спірних правовідносинах, повністю унормовано порядок вивільнення державних службовців, зокрема у випадку скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, а відтак норми трудового законодавства не підлягають застосуванню.

Отже, вирішуючи цей спір судам попередніх інстанцій необхідно було перевірити дотримання відповідачем порядку вивільнення ОСОБА_4 з посади державної служби у зв`язку з її скороченням у розрізі вищенаведених положень Закону № 889-VІІІ.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 889-VІІІ посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

За наведеним у пункті 6 частини першої статті 2 цього Закону визначенням рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що одночасно з попередженням про наступне припинення державної служби та звільнення з посади від 04 січня 2022 року позивачці запропоновано інші посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, а саме:

- головного спеціаліста відділу з питань призначення та виплати державних соціальних допомог Управління;

- головного спеціаліста відділу контролю за наданням соціальної підтримки та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсії Управління;

- головного спеціаліста відділу програмного забезпечення Управління;

- заступника начальника - начальника відділу контролю за наданням соціальної підтримки та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсії Управління;

- головного спеціаліста відділу соціальної підтримки пільгових категорії громадян та осіб з інвалідністю Управління.

Від запропонованих вакантних посад ОСОБА_4 відмовився, про що особисто зазначила у попередженні.

Щодо аргументів позивачки про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 2 частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» № 1285-ІХ від 23 лютого 2021 року), а саме: щодо наявності у роботодавця обов`язку пропонувати всі посади, а не тільки вакантні, Суд зазначає таке.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово констатував, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

Подібний висновок висловлений Верховним Судом, зокрема, в постановах від 11 травня 2023 року у справі №380/9574/21, від 12 жовтня 2023 року у справі №380/10238/21, від 02 листопада 2023 року у справі №380/9055/22 та від 31 березня 2025 року у справі № 360/48/23.

Також Верховний Суд, зокрема, в постановах від 05 квітня 2023 року у справі № 640/12871/21, від 12 квітня 2023 року у справі №340/1791/22, від 24 липня 2023 року в справі №140/7340/22, зазначив, що положення частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, в редакції Закону №1285-IX у системному зв`язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема статті 22), треба розуміти так, що в разі реорганізації державного органу, що є підставою для звільнення державного службовця у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, суб`єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести.

У постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 380/9055/22 Верховний Суд дійшов таких висновків: «Твердження скаржника про те, що частина третя статті 87 Закону № 889-VIII у редакції Закону № 1285-ІХ чітко передбачає обов`язок суб`єкта призначення/керівника державної служби запропонувати лише одну рівнозначну посаду державної служби є нічим іншим, аніж суб`єктивним сприйняттям і трактуванням цієї норми відповідачем та не ґрунтується на правильному тлумаченні. Так, словосполучення «іншу рівнозначну посаду державної служби» не означає «одну рівнозначну посаду державної служби». Під «іншою» слід розуміти будь-яку вакантну рівнозначну посаду державної служби, яку може обійняти державний службовець з урахуванням своєї кваліфікації. Відповідно, якщо таких посад декілька, то всі вони повинні бути запропоновані державному службовцю».

У відповідь на аргументи скаржника Суд підкреслює, що предмет спору стосується дотримання встановленої законодавством процедури звільнення, яка здійснюється у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок змін у структурі та штатному розписі відповідача. Слід відзначити, що зазначена процедура передбачена Законом № 889-VIII для випадків звільнення державного службовця на підставі пункту 1 частини першої статті 87 цього закону. Така процедура має забезпечувати належну кадрову політику, зберігаючи чисельність та штат державних службовців, що є критично важливим для ефективної роботи державних органів.

Верховний Суд звертає увагу на те, що обов`язок з працевлаштування працівника, який покладається на роботодавця з моменту попередження про вивільнення і триває до дня звільнення, реалізується через надання всіх саме вакантних посад, які з`явилися в установі протягом цього періоду, а також тих, що існували на день звільнення. Зміст частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII передбачає, що роботодавець вважається таким, що виконав свій обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі можливі варіанти переведення, що відповідають його професійній кваліфікації.

З підстав наведеного Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в контексті спірних правовідносин відповідач не має обов`язку пропонувати абсолютно всі рівнозначні посади (окрім вакантних посад), оскільки в такому разі виникла б необхідність звільняти працівників, які їх займають на законних підставах.

Як уже було зазначено, позивачці було скеровано попередження про можливе припинення державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та запропоновано всі вакантні посади, в тому числі нижчі - посади головних спеціалістів та посаду заступника начальника - начальника відділу контролю за наданням соціальної підтримки та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсії Управління, яка є вищою, однак відноситься до категорії «Б» посад.

Проте ОСОБА_1 від запропонованих посад відмовилася.

Доказів наявності на момент звільнення рівнозначної вакантної посади, яка не була запропонована позивачці, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Стосовно аргументів позивачки про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п.ункту 2 примітки постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій» від 25 березня 2014 року №91 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 926 від 03 листопада 2019 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 746» від 03 листопада 2019 року) до правовідносин, у яких скорочення посади структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації відбулося під час заборони такого скорочення, а звільнення державного службовця за наслідками такого скорочення відбулося після скасування зазначеної заборони, Суд зазначає таке.

Так, Кабінет Міністрів України 19 червня 2019 року прийняв постанову № 746 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 91», згідно з додатком до якої встановив граничну чисельність працівників місцевих державних адміністрацій (Львівська область - 1604 працівники). При цьому, у примітці до цієї постанови зазначено, що під час визначення граничної чисельності працівників місцевих адміністрацій чисельність працівників структурних підрозділів з питань соціального захисту населення не скорочувалася.

03 листопада 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 926 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 746», у додатку до якої визначено граничну чисельність працівників районних державних адміністрацій (Львівська область - 1604 працівники). У примітці 2 до цієї постанови зазначено, зокрема, що не скорочується чисельність працівників структурних підрозділів з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, крім районних держадміністрацій Вінницької (скорочення 59 одиниць), Дніпропетровської (скорочення 35 одиниць), Закарпатської (скорочення 88 одиниць), Запорізької (скорочення 207 одиниць), Київської (скорочення 55 одиниць), Кіровоградської (скорочення 97 одиниць), Миколаївської (скорочення 136 одиниць), Одеської (скорочення 32 одиниці), Сумської (скорочення 111 одиниць), Тернопільської (скорочення 51 одиниця), Харківської (скорочення 26 одиниць), Хмельницької (скорочення 147 одиниць) областей та вакантних посад.

Проте, постанова Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 746 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 91» та постанова Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2019 року № 926 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 746» не передбачали скорочення чисельності працівників структурних підрозділів з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій, крім районних держадміністрацій Вінницької, Дніпропетровської, Закарпатської, Запорізької, Київської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької областей та вакантних посад.

Наведені постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковими для виконання, зокрема, районними державними адміністраціями.

Між тим, зі змісту оскаржуваного наказу про звільнення позивачки убачається, що такий прийнятий на підставі розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації № 22 від 23 лютого 2021 року «Про впорядкування структури Золочівської районної державної адміністрації» та наказу начальника Управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації № 8 від 01 березня 2021 року «Про впорядкування структури та введення в дію штатного розпису».

Зазначені розпорядження № 22 від 23 лютого 2021 року та наказ № 8 від 01 березня 2021 року не оскаржувалися та є чинними, доказів протилежного сторонами Суду не надано.

Питання дотримання відповідачем вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій» від 25 березня 2014 року №91 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 926 від 03 листопада 2019 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 746») під час прийняття розпорядження № 22 від 23 лютого 2021 року «Про впорядкування структури Золочівської районної державної адміністрації» та наказу начальника Управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації № 8 від 01 березня 2021 року «Про впорядкування структури та введення в дію штатного розпису» не є предметом розгляду цієї справи.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета та підстави позову.

При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до частини першої статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У справі, що розглядається, предметом спору є тільки наказ про звільнення з посади, згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ (скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу).

З підстав наведеного Суд відхиляє посилання позивачки на неврахування судами попередніх інстанцій вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій» від 25 березня 2014 року №91 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 926 від 03 листопада 2019 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 746»), оскільки така не стосується врегулювання заявлених позивачкою вимог.

Щодо незгоди позивачки з наказом відповідача № 2/К від 04 січня 2022 року «Про скасування наказу № 64-К від 01 квітня 2021 року «Про переведення У. Басараб», яким виведено поза штат посаду начальника відділу грошових виплат та компенсацій, Суд відхиляє такі аргументи скаржника, оскільки наказ №2/К від 04 січня 2022 року був винесений на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі №380/8053/21, а порядок виконання такого рішення не є предметом розгляду цієї справи.

Щодо аргументів позивачки з приводу обов`язку відповідача врахувати її переважне право на залишення на посаді (загальний стаж роботи складає 23 роки; навчання у Західноукраїнському національному університеті за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» та здобуття ступеня вищої освіти «Магістр»).

Приписи частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII покладають обов`язок на суб`єкта призначення/керівника державної служби враховувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю, й ця вимога викладена достатньо чітко і зрозуміло, що не залишає місця для її неоднозначного (множинного) розуміння та/чи застосування.

Недотримання цього обов`язку, як і невмотивоване (необґрунтоване) надання переваги одному державному службовцю над іншим (коли йдеться про переведення в рамках скорочення чисельності і штату державних службовців), має наслідком також порушення принципу забезпечення рівного доступу до державної служби, який закріплений у статті 4 Закону № 889-VIII.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 600/752/22-а.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відбулося скорочення посади, яку займала позивачка, та не було інших вакантних рівнозначних посад і претендентів на їх заміщення, тому, критерії оцінки професійної компетенції в цьому спірному випадку відповідачем не застосовувалися.

На підставі наведеного Суд резюмує, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Водночас, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тож, ураховуючи приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного оскарження судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Решоти Володимира Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська

Судді М.В. Білак

О.Р. Радишевська