Рішення від 07.07.2025 по справі 915/255/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 року Справа № 915/255/24(490/5002/24)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.,

учасники справи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/255/24(490/5002/24)

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕНА ЮКРЕЙН (ідентифікаційний код 40825450; пл. Заводська, 1А, м. Миколаїв, 54050)

ліквідатор: арбітражний керуючий Дубровний Михайло Олександрович (РНОКПП НОМЕР_2 , поштова адреса: вул. Озерна, 17-Б, оф. 7, м. Миколаїв, 54038)

про: стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕНА ЮКРЕЙН, в якій просив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; визнати поважною причину пропуску позивачем тримісячного строку на звернення до суду з даним позовом та поновити строк; витребувати у відповідача розрахунок середньомісячної зарплати позивача, а також відомості про її нарахування та виплату; стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 22787,88 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з моменту звільнення позивача, починаючи з 07.08.2023 по 17.06.2024 у розмірі 194755,60 грн, а також судовий збір у сумі 1947,55 грн.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачем не проведено розрахунок з позивачем при звільненні його з товариства.

24.06.2024 Центральний районний суд м. Миколаєва відкрив провадження у справі та витребував від Товариства обмеженою відповідальністю КАТЕНА ЮКРЕЙН належним чином завірені копії: особової справи ОСОБА_1 , наказу про звільнення ОСОБА_1 , довідки про середньомісячну заробітну плату встановленого зразка, довідку про виплачені суми при звільненні та розрахунок заборгованості по виплатам при звільненні працівника.

05.08.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕНА ЮКРЕЙН від 24.07.2024 вих. №1/24-06/24 на адвокатський запит представника позивача стосовно розрахунку середньомісячної зарплати ОСОБА_1 .

У зв`язку з порушенням Господарським судом Миколаївської області відносно відповідача справи про банкрутство (справа № 915/255/24), ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.12.2024 постановлено цивільну справу № 490/5002/24 передати за підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

07.01.2025 справа надійшла до Господарського суду Миколаївської області.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.01.2025, справу № 490/5002/24 на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та п.п.3.3.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області було передано для розгляду судді Давченко Т.М., в провадженні якої перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕНА ЮКРЕЙН (ідентифікаційний код 40825450).

Господарським судом Миколаївської області розглядається справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕНА ЮКРЕЙН (ТОВ КАТЕНА ЮКРЕЙН) в порядку ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою від 13.01.2025 суд прийняв указану справу № 490/5002/24 до розгляду в межах провадження у справі № 915/255/24, присвоїв справі номер 915/255/24(490/5002/24), відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження, установив сторонам строки на подання заяв по суті справи та призначив підготовче засідання на 11.02.2025. Крім зазначеного, суд витребувати від ТОВ КАТЕНА ЮКРЕЙН належним чином завірені копії: особову справу ОСОБА_1 , наказ про звільнення ОСОБА_1 , довідку про середньомісячну заробітну плату встановленого зразка, довідку про виплачені суми при звільненні та розрахунок заборгованості по виплатам при звільненні працівника.

Сторонам указана ухвала доставлена до електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».

Ухвалою суду від 11.02.2025, занесеною до протоколу судового засідання, повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 18.03.2025.

18.03.2025 ліквідатор подав до суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Ухвалою суду від 18.03.2025, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання за клопотанням ліквідатора відкладено на 22.04.2025.

18.04.2025 ліквідатор подав до суду відзив на позовну заяву, до якого долучив витребувані судом у ТОВ "КАТЕНА ЮКРЕЙН" документи.

У відзиві на позовну заяву ліквідатор ТОВ «КАТЕНА ЮКРЕЙН» згідно отриманих від банкрута документів погоджується із заборгованістю із заробітної плати, в тому числі нарахованої, але не виплаченої грошової компенсації за невикористану відпуску у розмірі 22787,88 грн.

Щодо заявленої позивачем суми середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день звернення до суду починаючи з 07.08.2023 по 17.06.2024, вважає, що виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку повинна проводитися за період 07.08.2023 по 07.02.2024, з урахуванням положень ст. 117 КЗпП України.

Звертає увагу на те, що за період з 01.04.2022 по 07.08.2023 заробітна плата не нараховувалась. Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останніх два календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (абз. 3 п. 2 Порядку № 100). Отже, розрахунковим періодом є червень-липень, якщо перший день затримки розрахунку за звільнення припадає на серпень. А в червні-липні нарахування відсутні. Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Згідно Штатного розпису посадовий оклад дорівнює 8000,00 грн, що відображено в особовій картці робітника розділ IV. Згідно з абзацом 1 пункту 8 Порядку № 100 середньоденна зарплата складає 258,06 грн: (61 к. дн. - для червня-липня) (8000+8000)/61. У період з 07.08.2023 по 07.02.2024 було 185 календарних днів, відтак сума виплати середнього заробітку за 6 місяців дорівнює 185 к.д. х 258,06 грн. = 47741,10 грн.

Вважає, що стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 22787,88 грн -заборгованості із заробітної плати, в тому числі нарахована, але не виплачена грошова компенсація за невикористану відпуску та 47741,10 грн - сума середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, всього 70528,98 грн.

22.04.2025 ліквідатор подав до суду заяву про проведення засідання за його відсутності.

Ухвалою суду від 22.04.2025, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2025.

Судове засідання у справі, призначене на 27.05.2025, не відбулось у зв`язку з відрядженням головуючого судді у справі.

Ухвалою суду від 13.06.2025 повідомлено учасників у справі про наступне судове засідання на 07.07.2025.

У судове засідання 07.07.2025 учасники справи не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету сторін.

У судовому засіданні 07.07.2025 суд повідомив про підписання вступної та резолютивної частини рішення без проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; зокрема, спори про стягнення заробітної плати. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України визначається, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі та зокрема, справи у спорах стягнення заробітної плати.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач - фізична особа ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю КАТЕНА ЮКРЕЙН, працюючи у підприємстві на посаді докура-механізатора комплексної бригади.

На підставі наказу № 05/О від 07.08.2023 ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін, п.1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно долученої до матеріалів справи довідки Товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕНА ЮКРЕЙН від 30.06.2024 вих. № 1/30-06/24 підтверджено, що заборгованість по заробітній платі підприємства перед позивачем станом на 30.06.2024 становить 22787,88 грн.

Невиконання роботодавцем покладених на суб`єкта господарювання положеннями чинного законодавства України обов`язків щодо проведення із звільненим працівником розрахунків по сплаті належних при звільненні сум зумовило звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом.

Доказів виплати указаної суми матеріали справи не містять.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Невиплачена сума нарахованої заробітної плати 22787,88 грн підтверджена належними доказами, а відтак підлягає до стягнення в повному розмірі з Товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕНА ЮКРЕЙН на користь позивача в судовому порядку.

Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За правилами статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці", визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Позивачем самостійно розраховано суму середнього заробітку в розмірі 194755,60 грн за період з вересня 2023 року до моменту звернення з позовом до суду (з розрахунку позивача - 1152,40 грн середньоденна заробітна плата х 169 робочих днів).

Як вбачається з наказу Товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕНА ЮКРЕЙН від 01.04.2022 № 01/04/22, у зв`язку з призупиненням роботи товариства через введення в Україні воєнного стану Указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022, призупинено трудових відносин з працівниками за переліком, який наведений у Додатку до цього Наказу відповідно до ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136. Призупинення діє з 01.04.2022, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

Як зазначено вище, на підставі наказу № 05/О від 07.08.2023 ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін.

Згідно листа відповідача від 08.04.2025 вих. № 1/08-04/25, який міститься в матеріалах справи, середньоденна заробітна плата позивача становить 258,06 грн. У вказаному листі товариство вказує, що за період з 01.04.2022 по 07.08.2023 заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась. Зазначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останніх два календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (абз. 3 п. 2 Порядку № 100). Отже, розрахунковим періодом є червень-липень, якщо перший день затримки розрахунку за звільнення припадає на серпень. А в червні-липні нарахування відсутні. Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Згідно Штатного розпису посадовий оклад дорівнює 8000,00 грн, що відображено в особовій картці робітника розділ IV. Згідно з абзацом 1 пункту 8 Порядку № 100 середньоденна зарплата складає 258,06 грн: (61 к. дн. - для червня-липня) (8000+8000)/61.

Отже, з урахуванням викладеного, середньоденна заробітна плата позивача становить 258,06 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що в день звільнення (07.08.2023) заробітна плата позивачу не була виплачена, а відтак відповідач зобов`язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (06.02.2024), який на час ухвалення рішення позивачу не виплачений, іншого суду не доведено.

Виходячи з наведеного, судом здійснено розрахунок середнього заробітку за період з 07.08.2023 по 06.02.2024, з урахуванням положень ст. 117 КЗпП України, та суми середньоденної заробітної плати в розмірі 258,06 грн., який становить 47483,04 грн (184 календарних днів х 258,06 грн).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню в сумі 47483,04 грн.

В іншій частині заявлених вимог по стягненню середнього заробітку в розмірі 147272,56 грн (194755,60 грн. - 47483,04 грн) суд відмовляє як необгрунтовано нарахованих.

В рішеннях Європейського Суду з прав людини по численних заявах до суду громадян України зазначається, що невиплата заробітної плати, інших належних працівникові сум є втручанням у право заявника на мирне володіння майном у сенсі першого речення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (994-535). Європейський Суд з прав людини також звертає увагу на те, що відсутність достатніх коштів у підприємства-боржника не може бути виправданням тривалого невиконання судових рішень. Тобто має місце порушення Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Також судом засвідчується, що відповідно до п. 50 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. "Про судову практику в справах про банкрутство", додаткові вимоги працівників боржника щодо виплати заробітної плати мають обліковуватись арбітражними керуючими залежно від її нарахування та задоволення протягом часу провадження справи про банкрутство.

Засвідчуються судом також і ті обставини, що порушення процедури про банкрутство роботодавця, наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті компенсації за невикористану відпустку порівняно із сумою середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти.

Вищевикладена позиція знайшла своє відображення у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі №6-76цс14.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При цьому суд звертає увагу, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом були досліджені всі документи, надані сторонами по справі, та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не беруться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд керується положеннями ч. 5 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 13, 20, 73-80 , 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕНА ЮКРЕЙН (ідентифікаційний код 40825450; пл. Заводська, 1А, м. Миколаїв) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) грошові кошти у загальній сумі 70270,92 грн, з якої: заборгованість із заробітної плати у сумі 22787,88 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 47483,04 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕНА ЮКРЕЙН (ідентифікаційний код 40825450; пл. Заводська, 1А, м. Миколаїв) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) 1211,20 грн судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 11.07.2025.

СуддяТ.М. Давченко