Ухвала від 02.07.2025 по справі 925/1421/20

УХВАЛА

02 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/1421/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

позивача - Стратілов К.Г.

відповідача - 1 - не з`явився

відповідача - 2 - Шевченко С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ фінанс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 (у складі колегії суддів: Ходаківська І.П. (головуючий), Демидова А.М., Владимиренко С.В.)

та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 16.01.2025 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ фінанс"

до: 1. ОСОБА_1 ,

2. Фізичної особи-підприємця Шевченка Сергія Яковича

про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення 304 487 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст встановлених судами обставин справи, що передували прийняттю оскаржуваних рішень

03.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ фінанс" (далі - ТОВ "Централ фінанс", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою та просило суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) витребувати з чужого незаконного володіння приміщення площею 179,11 кв. м у нежитловій будівлі та стягнути з відповідачів солідарно 304 487 грн заборгованості по орендній платі.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.09.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

За результатами розгляду матеріалів апеляційної скарги Позивача ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Централ фінанс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.09.2021 у справі № 925/1421/20 залишено без руху та надано 10-денний строк для усунення її недоліків, а саме доплати судового збору у розмірі 111 082,20 грн у встановленому порядку.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до господарського суду Черкаської області з позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення коштів ТОВ "Централ фінанс" було не доплачено судовий збір в сумі 64 571,81грн, а саме сплачено 9 483 грн замість 74 054,81 грн (із розрахунку 69 487,50 грн - за вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння та 4 567,31 грн - за майнову вимогу про стягнення 304 487 грн).

Оскільки означені недоліки усунуті не були, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Централ фінанс" з доданими матеріалами повернуто заявнику.

Вищевказана ухвала Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 про повернення апеляційної скарги Позивачем не оскаржувалася.

У подальшому ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.02.2023 заяву ТОВ "Централ фінанс" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Черкаської області від 16.09.2021 у справі № 925/1421/20 залишено без розгляду.

27.11.2024 від Шевченка Сергія Яковича до місцевого господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив зобов`язати Позивача - ТОВ "Централ фінанс" доплатити судовий збір в розмірі 64 571,81 грн як такий, що не був повністю сплачений при поданні позовної заяви.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Додатковим рішенням господарського суду Черкаської області від 16.01.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025, заяву Шевченка Сергія Яковича задоволено та достягнуто з ТОВ "Централ фінанс" судовий збір в розмірі 64 571,81 грн із зарахуванням до Державного бюджету України

Прийняте рішення обґрунтовано тим, що розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви, встановлено ухвалою Північного апеляційного суду від 11.11.2021, тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.

Позивач з такими рішеннями не погодився та скористався правом на їх касаційне оскарження.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

Касаційне провадження у справі відкрито 05.06.2025 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ "Централ фінанс" у своїй касаційній скарзі просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 16.01.2025 у справі № 925/1424/20 та залишити без розгляду заяву Шевченка С.Я. про винесення додаткового рішення.

Доводами касаційної скарги Позивач визначив застосування судами норм права без урахування висновків щодо їх застосування у спорах, що виникли у подібних правовідносинах, а саме застосування положень статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 905/156/19 та статті 244 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 та від 24.01.2024 у справі № 752/1058/23.

Відповідачі не скористалися правом надати Суду відзив на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду щодо підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні Відповідача-2 та представника Позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає за необхідне передати справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду з таких підстав.

Фактично на розгляді суду касаційної інстанції перебуває питання щодо обґрунтованості дій суду із достягнення судового збору після закінчення розгляду справи в порядку застосування статті 244 Господарського процесуального кодексу України, зокрема його достягнення за заявою іншого учасника процесу.

Так статтею 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати.

У справі № 910/5740/21 суд касаційної інстанції, розглядаючи доводи скаржника щодо недоплати судового збору за розгляд справи судами попередніх інстанцій, виснував, що недоплачений судовий збір може бути достягнутий судом в порядку пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, зокрема з підстав сплати його не в повному обсязі (пункт 151 постанови колегії суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2024 у справі № 910/5740/21).

Так, за результатами розгляду касаційної скарги Суд залишив її без задоволення. Водночас, відповідаючи на довід скаржника про недоплату судового збору в суді апеляційної інстанції, Верховний Суд зробив висновок, що зазначене не спливає на суть спору, а достягнення судового збору може бути здійснено у порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України.

В такий спосіб суд касаційної інстанцій фактично дійшов висновку щодо можливості судів попередніх інстанцій стягнути в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України шляхом прийняття додаткового рішення судовий збір, який не було сплачено в повному обсязі.

У подальшому цей висновок було застосовано при ухваленні постанови у справі № 916/1101/21 (пункт 65 постанови колегії суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 916/1101/21).

Крім того, постановою Верховного Суду від 14.10.2024 у справі № 910/13167/22 скасовано ухвалу апеляційного господарського суду від 25.07.2024 про відмову в ухвалені додаткового рішення про стягнення несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, за результатами розгляду якої ще 02.05.2024 було винесено постанову по суті спору. Справу передано до апеляційного суду для вирішення питання про судові витрати, а саме про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду у цій справі (пункти 3.19-3.21 постанови колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2024 у справі № 910/13167/22).

У подальшому, з урахуванням зазначених висновків суду касаційної інстанції, апеляційний господарський суд додатковою постановою від 20.02.2025 стягнув зі скаржника (позивача) в дохід Державного бюджету України 73 352,75 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Водночас колегія суддів не погоджується з зазначеними правовими позиціями з огляду на наступне.

Господарським процесуальним кодексом України у редакції, чинній до 15.12.2017, суду було надано право повернути без розгляду позовну заяву, апеляційну скаргу, касаційну скаргу з доданими до них документами у випадку, якщо до них не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі (статті 63, 97, 111- 3 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017).

При цьому суд мав право залишити без руху виключно заяву про забезпечення позову (стаття 43-5), у той час як положення Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції не передбачали можливості суду залишити без руху позовну заяву, апеляційну та касаційну скаргу у випадку виявлення помилки щодо сплати судового збору у повному обсязі, зокрема внаслідок неправильної кваліфікації позовних вимог.

Для вирішення питання щодо дій суду у випадку несплати судового збору в повному обсязі Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" дав господарським судам такі роз`яснення:

"2.23. Якщо факт недоплати судового збору з`ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може:

зобов`язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК);

у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

3.3. Якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення".

З урахуванням зазначеного господарські суди, встановивши такі випадки, стягували (достягували) з заявника у дохід Державного бюджету несплачену (недоплачену) суму судового збору, що підлягала внесенню при поданні процесуального документа.

Водночас у Господарському процесуальному кодексі України у редакції, що діє з 15.12.2017, зазначений підхід кардинально змінено та вже не передбачено права суду повернути позовну заяву без розгляду з підстав відсутності доказів сплати судового збору. Натомість у випадку недодержання заявником вимог, пов`язаних з необхідністю своєчасної та повної сплати судового збору, передбачено обов`язок суду залишити позовну заяву без руху. При цьому суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити/доплатити (стаття 174 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні вимоги процесуальний закон передбачає і у апеляційному та касаційному провадженнях (статті 260, 292 Господарського процесуального кодексу України).

І лише якщо позивач (заявник) не усунув недоліки позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги у строк, встановлений судом, заява (скарга) повертається заявнику (частина четверта статті 174, статті 260, 292 Господарського процесуального кодексу України).

Більше того, законодавець передбачив право суду вже після відкриття провадження у справі у разі виявлення, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановити ухвалу про залишення її без руху та надати строк для усунення таких недоліків (частина одинадцята статті 176 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто судам будь-якої інстанції надано повноваження виправити зазначені недоліки за власною ініціативою або за заявою учасників справи.

При цьому суд кожної інстанції несе відповідальність щодо перевірки правильності сплати судового збору.

Зокрема за обставинами цієї справи № 925/1424/20 саме так і зробив суд апеляційної інстанції, здійснивши обрахунок судового збору, залишивши скаргу без руху та надавши заявнику строк для усунення недоліків.

В такий спосіб суд апеляційної інстанції надав можливість учаснику процесу визначитися з намірами реалізувати своє право на доступ до правосуддя, у тому числі з урахуванням можливих фінансових ризиків.

На думку колегії суддів, конструкція Господарського процесуального кодексу України в частині розподілу судових витрат (Глава 8 Розділу І) базується, у тому числі, на праві учасників процесу щодо прогнозування судових витрат, обізнаності про них всіх учасників процесу, а також більш активною роллю суду у цьому процесі. Так стаття 124 Господарського процесуального кодексу України визначає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Зазначене є одним з елементів правової визначеності, прогнозованості судового рішення в частині розподілу судових витрат тощо.

Іншими словами, помилка суду щодо перевірки та визначення розміру судового збору за умови наявності у нього процесуальних механізмів щодо її виправлення протягом розгляду справи не повинна перекладатися на учасника процесу (позивача або відповідача), тим більше, як за обставинами цієї справи - шляхом прийняття додаткового рішення через тривалий час.

Протилежний підхід може створити передумови для зловживання учасниками, які також мали процесуальні можливості виявлення помилки щодо правильності визначення розміру судового збору, своїми процесуальними правами вже після того, як розгляд справи було закінчено.

В такий спосіб колегія суддів вважає, що висновок, який міститься у наведених вище постановах Верховного Суду щодо можливості достягнення судового збору, який було сплачено не у повному розмірі в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України, не відповідає практиці Європейського суду з прав людини щодо остаточності судового рішення, системному тлумаченню статей 174, 269, 292 Господарського процесуального кодексу України та вважає за необхідне відступити від них.

При цьому, на думку колегії суддів, після прийняття відповідного рішення у справі суд відповідної інстанції позбавлений права достягнути зазначені кошти в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України.

Наведене узгоджуватиметься з вимогами чинного процесуального законодавства та унеможливить покладення на заявника надмірного тягаря у вигляді сплати (доплати) судового збору внаслідок помилки суду, допущеної при обрахунку розміру судового збору.

Водночас інше застосування зазначених норм потенційно може призвести до того, що вже після розгляду спору, в тому числі через значний термін (зокрема, у разі зміни судової практики), з сторони спору (відповідача або позивача) можуть бути стягнуті значні кошти за відсутності у нього можливості їх передбачити на етапі розгляду справи.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.08.2024 у справі № 910/5740/21, від 29.05.2025 у справі № 916/1101/21, від 14.10.2024 у справі № 910/13167/22 щодо наявності у суду права стягувати у Державний бюджет несплачений (недоплачений) заявником судовий збір за подання процесуального документа, зокрема і вже розглянутого по суті з ухваленням рішення у справі.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до положень частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Наведена норма процесуального права зобов`язує колегію суддів у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, передати справу на розгляд об`єднаної палати.

Оскільки колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах, що прийняті колегіями суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство (справи № 910/5740/21 та № 916/1101/21) та судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних справ та цінних паперів (справа № 910/13167/22) Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а також з огляду на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, справа № 925/1421/20 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 300, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Передати справу № 925/1421/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко