Постанова від 11.07.2025 по справі 489/8850/21

11.07.25

22-ц/812/1237/25

Справа №489/8850/21

Провадження № 22-ц/812/1237/25

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 липня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за відсутності учасників справи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

Миколаївської міської ради

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Кокорєвим В.В., повний текст складено 08 травня 2025 року, у цивільній справі за заявою Миколаївської міської ради про визнання спадщини відумерлою, заінтересовані особи - приватний нотаріус Чорна Людмила Сергіївна, ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2021 року Миколаївська міська рада звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, заінтересовані особи - приватний нотаріус Чорна Л.С.а, ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначала, що заявнику стало відомо проте, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації, наданої Комунальним підприємством "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 листопада 2009 року належить квартира АДРЕСА_1 .

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді вказаної квартири. Спадщину після її смерті ніхто із спадкоємців за законом та за заповітом не прийняв.

Посилаючись на викладене Миколаївська міська рада просила визнати спадщину у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відумерлою та передати її територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2023 року до участі у справі в якості заінтересовано особи залучено ОСОБА_3 . Наступною ухвалою цього ж суду від 11 лютого 2024 року залучено в якості заінтересованої особи приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округа Чорну Людмилу Сергіївну, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 .

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2025 року у задоволені заяви Миколаївської міської ради про визнання спадщини відумерлою, заінтересовані особи - приватний нотаріус Чорна Людмила Сергіївна, ОСОБА_1 , відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутні підстави вважати, що спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відумерлою, оскільки спадщину після смерті останньої прийняла ОСОБА_3 , проте не встигла оформити свої спадкові права. В свою чергу, після її смерті спадщину прийняв, подавши до приватного нотаріусу заяву про прийняття спадщини ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Миколаївська міська рада оскаржила його до апеляційної інстанції та посилаючись на те, що висновки суду, викладені не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, просили про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення заяви.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги представник апелянта зазначав, що із тексту оскаржуваного рішення вбачається, що приватним нотаріусом Чорною Л.М. після смерті ОСОБА_2 , 15 липня 2019 року було заведено спадкову справу 37/2019, в той же час, згідно повідомлення Другої державної нотаріальної контори від 26 січня 2022 року інформація про спадкову справу після смерті ОСОБА_2 у спадковому реєстрі відсутня.

Більш того, під час розгляду справи саме підтвердження отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 не було надано ні приватним нотаріусом Чорною Л.С., ні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Не надали вони і доказів на підтвердження здійснення заходів для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Тому оскільки в матеріалах справи відсутня інформація про належне прийняття та оформлення спадщини, а спадкова справа не містить інформації про видачу свідоцтва особам, які подали заяву про прийняття спадщини, то заява про визнання спадщини відумерлою підлягає задоволенню.

Правом на подачу відзиву заінтересовані особи не скористалися.

Про дату, час та місце розгляду справи заявник та заінтересовані особи повідомлені належним чином

Від Миколаївської міської ради надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, апеляційну скаргу підтримують, просили про її задоволення.

Зважаючи на викладене справу розглянуто за відсутності заявника та заінтересованих осіб, їх неявка в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представників осіб, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 04 квітня 1997 року, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17 листопада 2009 року нотаріуса Другої миколаївської нотаріальної контори Кауновій Аллі Антонівни на прав власності належала квартира АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.4,8-9,12,13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла ( т.1 а.с.10,65).

Після її смерті відкрилася спадщину на належну їй квартиру АДРЕСА_1 .

14 серпня 2019 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Чорною Л.С. за заявою тітки спадкодавця ОСОБА_3 було заведено спадкову справу 37/2019 (т.1 а.с.41,65). Проте остання не оформила свої спадкові права відповідно до вимог закону.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 15 лютого 2024 року дошлюбне прізвище ОСОБА_2 « ОСОБА_5 ».

14 серпня року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила своє прізвище на ОСОБА_8 (т.1 а. с. 177-178).

12 лютого 1977 року ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_10 і змінила прізвище на ОСОБА_11 (т. 1 а. с. 200-201).

Із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 28 грудня 2023 року вбачається, що батьками ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , яка мала дошлюбне прізвище ОСОБА_15 (т.1 а. с. 128-130,173).

ОСОБА_16 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками є ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , відповідно до архівних копій Державного архіву Миколаївської області (т. 1 а.с. 191).

ОСОБА_19 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками є ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , відповідно до архівних копій Державного архіву Миколаївської області (т.1 а.с. 192).

31 жовтня 1953 року ОСОБА_20 зареєструвала шлюб з ОСОБА_21 , та змінила прізвище на « ОСОБА_22 »( т.2 а.с.18-19).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після її смерті відкрилася спадщину на належне їй майно, яка у визначений законом строк прийняв онук ОСОБА_1 , звернувшись із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Біцюк Т.Є. та заведено спадкову справу №37/2024 ( т.2 а.с.5-16).

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

За приписами статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Системний аналіз зазначених норм матеріального і процесуального права дає підстави для висновку, що відумерлою є спадщина, визнана як така на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факт смерті спадкодавця, відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, не прийняття спадкоємцями спадщини чи відмова від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.

Заявник у справі про визнання спадщини відумерлою - це особа, в інтересах якої в суді порушується справа про підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваного права на спадщину, необхідних для реалізації нею майнових прав, без судового підтвердження яких вона позбавлена можливості здійснити ці права.

Отже, набуття права власності на відумерлу спадщину територіальною громадою можна розглядати як правовий засіб, що слугує досягненню визначеності у відносинах власності на засадах справедливості.

Згідно із статтею 335 ЦПК України у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Відповідно до статті 337 ЦПК України справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковою участю заявника та з обов`язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб. Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковим залученням до участі у справі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Колегія суддів зазначає, що однією із передумов набуття територіальною громадою права власності на спадкове майно є відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття (частина перша статті 1277 ЦК України).

Такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року у справі № 2-о-36/08 (провадження № 61-14000св20) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За приписами частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Підставами визнання спадщини відумерлою є:

1) фізична відсутність спадкоємців за заповітом та (або) за законом;

2) позбавлення їх права на спадкування або усунення від права на спадкування;

3) відмова від прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом та (або) за законом;

4) неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом та (або) за законом.

Відумерлість спадщини означає, що на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця ніхто з його спадкоємців не претендує з будь-яких причин: у спадкодавця може не бути спадкоємців за законом; усі спадкоємці, як за законом, так і за заповітом відмовилися від прийняття спадщини або не встигли прийняти її, або усі спадкоємці усунені від спадщини.

Відповідно до частин 1,2,5 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У справі, що переглядається судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та мати померлої ОСОБА_2 ( ОСОБА_14 ) є рідними сестрами, а відтак, ОСОБА_3 є рідною тіткою ОСОБА_2 .

Отже, зважаючи на викладене, ОСОБА_3 є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , як спадкоємець третьої черги, так як в строки, визначені статтею 1270 ЦК України, звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Не оформивши своїх спадкових прав ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 померла. Спадщину після її смерті прийняв у встановлений законом строк та спосіб ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

З вище наведеного вбачається, що наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, після смерті ОСОБА_2 унеможливлює визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 1297, частини третьої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Зазначені висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц (провадження № 61-12264св22).

В свою чергу Миколаївською міською радою не надано суду доказів, які могли б стати підставою для визнання відумерлою спадщини.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

За такого, рішення підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 11 липня 2025 року.