Рішення

від 07.12.2010 по справі 64/312-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

64/312-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2010 р.                                                            Справа № 64/312-10

вх. № 9242/5-64

Суддя господарського суду Добреля Н.С. 

при секретарі судового засідання Панченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

    відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Папір", м. Київ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "БВТП "Еребус", м. Харків  

про стягнення 4169,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа Папір" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№547 від 30.09.10), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо-торгівельне підприємство "Еребус" суму основного боргу (3873,79грн.), пеню (212,11грн.), збитки від інфляції за весь час прострочення (46,48грн.), та 3% річних (37,57грн.), що разом становить 4169,95грн.; стягнути з відповідача 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, посилаючись на те, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за товар, що був поставлений йому позивачем на виконання умов договору поставки №10/Х-09 від 08.01.09.

Окрім того, позивачем була надана заява (вих.№548 від 30.09.10) про забезпечення позову.

Розглянувши заяву (вих.№548 від 30.09.10) суд керувався ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В даному разі до заяви про забезпечення позову позивачем не додано доказів того, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

  Ухвалою  господарського суду від 22.11.2010р. було відмовлено в  задоволенні  заяви   щодо вжиття  заходів до забезпечення позову та відкладено  розгляд  справи  на 07.12.2010р., у зв'язку з неявкою представників сторін.

В судове  засідання 07.12. 2010р. представники  позивача  та відповідача  не з'явились, про причину неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином.

За вх.№31256 від 07.12.2010р. через канцелярію  господарського суду   представник позивача  звернувся  з клопотанням  про залучення до матеріалів справи  доказів  часткової  оплати відповідача, зазначені  документи  долучені  до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Розглянувши  матеріали справи, судом встановлено, що між позивачем  та відповідачем укладено  договір поставки №10/Х-09 від 08.01.2009р.

Згідно  з умовами  ч.1  ст.265 Господарського кодексу України   за   договором   поставки   одна  сторона  -  постачальник зобов'язується передати (поставити)  у  зумовлені  строки  (строк) другій   стороні   -   покупцеві   товар   (товари),   а  покупець зобов'язується прийняти вказаний  товар  (товари)  і  сплатити  за нього певну грошову суму.

Згідно  з умовами п.1.1. договору постачальник  (позивач у справі) зобов'язався  доставляти і  передавати  товар у власність покупця, а покупець  зобов'язався  прийняти та  оплатити  товар, визначений  специфікаціями та  накладними, що є  невід'ємними частинами  цього договору.

В  п.3.1. договору сторони  передбачили, що оплата  товару  здійснюється  покупцем  за кожну  поставлену партію   відповідно  до специфікації до цього договору,  шляхом  перерахування  коштів  на поточний  рахунок  постачальника.

В специфікації №1 до цього договору,  а саме в п.5 сторони   передбачили   умови  оплати, а саме   з відстрочкою   платежу  на п*ять календарних  днів.

На виконання умов  договору   позивач  передав відповідачеві  товар  по видатковим  накладним №S0700336 від 25.05.2010р. на суму 3 998,18грн., №S0700362 від 31.05.2010р. на суму 4 075,61грн., відповідач  товар  прийняв через свого  представника, що діяв  за довіреністю №43 від 31.05.2010р., однак  свої зобов'язання  щодо  оплати  товару , здійснив частково, а саме здійснив  попередню оплату  в сумі 4000,0грн.  14.05.2010р. та 17.05.2010р., та  частково  розрахувався 02.06.2010р. на суму 200,0грн., таким чином  заборгованість складає 3 873,79грн.

Позивачем  була  пред'явлений  лист-вимога  вих №364/1 від 02.07.2010р.,який  слід вважати вимогою на оплату  в порядку  передбаченому  ч.2 ст.530 ЦК України .

Відповідно п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначається моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок в семиденний термін від дня пред`явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи, що вказана сума  боргу,  відповідачем не оспорена, відповідач  не надав  суду  доказів погашення суми  боргу, а  також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться, позовні вимоги позивача  щодо стягнення  з відповідача 3873,79грн. основного боргу  обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про  відповідальність  за несвоєчасне виконання   грошових   зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми  простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань",   а саме те, що  пеня    обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня , позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені, яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором,   за  період 05.06.2010р. по 30.09.2010р., у сумі 212,11грн.  обґрунтована та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх обов`язків по оплаті, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 46,48 грн. та 3% річних в сумі 37,57 грн. визнані судом обґрунтованими та підлягають стягненню.

Вимогами статей 33,34 ГПК України передбачено, що кожна сторона  повинна  довести  ті обставини  на які вона посилається   як  на підставу своїх  вимог  та  заперечень.

Господарський суд приймає тільки  ті  докази , які  мають  значення  для справи. Обставини справи, які відповідно  до законодавства  повинні  бути підтверджені  певними  засобами доказування , не можуть підтверджуватись  іншими  засобами  доказування.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 102,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 509, 530, 610,625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України,  ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-     

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  задовільнити повністю.

Стягнути  з Товариства  з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо-торгівельне підприємство "Еребус" (м.Харків, вул.Весніна,7,код35859356,)  на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю "Основа Папір" (м.Київ, вул.Московська,буд.29-А, код 33939476, п/р 26007050002463 в Приватбанку м.Дніпропетровська, МФО 305299) - 3 873,79грн. основного боргу, пеню в сумі 212,11грн.,інфляційних  нарахуваннь в сумі 46,48грн., 3%річних в сумі 37,57грн.,  витрати по сплаті  державного  мита в сумі 102,00грн, витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 

Суддя                                                                                 Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 13 грудня 2010 року.