Постанова від 10.07.2025 по справі 580/8711/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/8711/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, Міністерства фінансів України та комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року (місце ухвалення: місто Черкаси, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту 07.03.2025 року) у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області до комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Міністерство фінансів України, Міністерство розвитку громад та територій України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Управління Державної казначейської служби України у м. Черкаси Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Черкаська міська рада про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Міністерство фінансів України, Міністерство розвитку громад та територій України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Управління Державної казначейської служби України у м. Черкаси Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Черкаська міська рада, в якому просило суд: стягнути з комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 03357168) борг у сумі 1468094.68 доларів США та пеню у сумі 121272.02 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто в дохід державного бюджету з Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради заборгованість - кошти з рахунків, відкритих у банківських установах, обслуговуючих платника податків, за зобов`язаннями відповідно до договору про субкредитування від 17.06.2015 №13010-05/63 та додаткових угод від 07.06.2019 №13010-05/63-1, №13010-05/63-2, №13010-05/63-3, від 18.05.2021 №13010-05/63-4 у рамках Другого проєкту розвитку міської інфраструктури у сумі 1468094.68 доларів США (основний борг у сумі 837792.82 дол. США, плата за користування кредитами (позиками), залученими державою у сумі 630301.86 дол. США).

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області, Міністерство фінансів України та комунальне підприємство "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради подали апеляційні скарги.

Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області, Міністерство фінансів України просять скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року в частині відмови в задоволені позову та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційні скаргу мотивовано тим, що доказів оскарження відповідачем подання ГУ Державної казначейської служби України у Волинській суду не надано. Скаржники зазначають, що покликання відповідача на застосування до спірних правовідносин недопущення нарахування штрафних санкцій (пені) у період дії карантину, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби СОVID-19» № 691-ІХ є суперечливим, оскільки статтею 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

Комунальне підприємство "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради» просить скасувати рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що через занижені тарифи підприємство не має можливості сплатити існуючу заборгованість.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання сторони не з`явились, про причини неявки суду не повідомлено, у зв`язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до додатку 1 до Договору про субкредитування від 17.06.2015 №13010-05/63 сума субкредиту 12339772.50 доларів США - дата погашення основної суми кожного 15 червня та 15 грудня, починаючи з 15.06.2019 до 15.06.2031 частка внеску 3.85%, з 15 грудня 2031 - 3.75%.

Відповідно до розрахунку сплати за період з 16.12.2023 до 15.06.2024 поточна заборгованість: погашення основної суми боргу 516000.00, пеня (гривня) - 121272.02, % за користування позикою 493509.29 грн.

У листі від 09.07.2021 №19040-10-10/21630 МФУ до КП «Черкасиводоканал» вказано, що Мінфіном наразі опрацьовується можливість вирішення питання не нарахування неустойки, штрафі, пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором у період дії карантину. Згідно договору від 17.06.2015 підприємству нарахована пеня у сумі 121272.02 грн, вказаний рахунок і порядок заповнення призначення платежу 21081000 пеня за невиконання зобов`язань за кредитом МБРР (позика №8391-UA від 26.05.2014, Договір про субкредитування від 17.06.2015 №13010-05/63). Відповідно до розрахунку сплати за період з 16.12.2020 до 15.06.2021 пеня 121272.02 грн.

Листом від 19.10.2021 №4852/09 КП «Черкасиводоканал» повідомляє Головне управління ДПС у Черкаській області у відповідь на лист від 18.10.2021, що заборгованості зі сплати суми основного боргу станом на дату подання 29.09.2021 підприємство не має. Нарахування пені за порушення термінів розрахунків за кредитом МБРР (угода від 26.05.2014 №8391-UA, Договір про субкредитування від 17.06.2015 №13010- 5/63) не передбачено Додатковою угодою від 18.05.2021 №13010-05/63-4 (зазначений додаток: Додаткова угода від 18.05.2021 №13010-05/63-4 на двох аркушах), проте копія не додана відповідачем.

Відповідно до п.6.1 ст. VI Договору про субкредитування від 17.06.2015 №13010- 5/63 виконання зобов`язань КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради щодо обслуговування та погашення субкредиту забезпечується правом договірного списання у сумі невиконання зобов`язань на користь держави Україна та на вимогу Міністерства фінансів України з рахунків підприємства, та нарахуванням і сплатою пені відповідно до договору про субкредитування. КП «Черкасиводоканал» згідно умов договору субкредитування від 17.06.2015 №13010-05/63 несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в односторонньому порядку.

Згідно з пунктами 18.1-18.3 ст.XVIII розділу IV «Відповідальність Сторін» Договору про субкредитування від 17.06.2015 №1300-05/63 Субпозичальник несе відповідальність перед Субкредитором за несвоєчасне повернення, неналежне обслуговування Субкредиту та сплату інших платежів за цим Договором, всім належним йому майном, майновими правами та коштами, на які може бути звернене стягнення, а також за нецільове використання коштів Субкредиту. Субпозичальник несе відповідальність за достовірність інформації, що наведена у первинних документах, згідно з якими використовуються кошти Субкредиту. За невиконання або неналежне виконання Субпозичальником своїх обов`язків із своєчасного повернення основної суми Субкредиту, сплати відсотків за користування ним та інших платежів за цим Договором Субпозичальник сплачує Субкредитору пеню із розрахунку 120% облікової ставки НБУ, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який стягується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, у порядку, визначеному законодавством України. У разі реорганізації будь-якої Сторони цього Договору правонаступники несуть відповідальність за виконання зобов`язань такої Сторони за цим Договором.

Згідно з Додатковою угодою від 18.05.2021 №13010-05/63-4 до договору про субкредитування від 17.06.2015 №1300-05/63 сторони домовились внести зміни до Договору - п. 18.2 ст. XVIII розділу IV «Відповідальність Сторін» доповнити новим абзацом такого змісту: «у разі прострочення Субпозичальником у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після для завершення дії такого карантину виконання своїх обов`язків із своєчасного погашення основної суми боргу Субкредиту, сплати відсотків за користування ним, маржі та інших платежів, передбачених цим Договором, Субпозичальник звільняється від сплати на користь Субкредитора пені за таке прострочення».

Однією із сторін Договору про субкредитування від 17.06.2015 №13010- 5/63 є НКРЕКП, яке згідно з п.16.1.1 ст.ХVI зобов`язана вживати усіх необхідних заходів щодо встановлення до завершення дії цього Договору тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради на рівні, що покриває економічно обгрунтовані планові витрати на виробництво, у тому числі на обслуговування субкредиту, та враховує плановий прибуток у обсязі, достатньому для повернення основної суми субкредиту.

Податковим органом надано копії звітів про фінансові результати (форма 2) за 2022 рік за кодом рядка 2465 з урахуванням рядків 2350, 2355, 2460 - відображений збиток, що перенесений у фінансову звітність за 2023 рік як дані попереднього періоду 87098; за 2023 рік за кодом рядка 2465 з урахуванням рядків 2350, 2355, 2460 - відображений прибуток 24561; за 9 місяців 2024 року за кодом рядка 2465 з урахуванням рядків 2350, 2355, 2460 - відображений збиток 54148.

Згідно платіжних інструкцій на рахунки Державної казначейської служби у 2024 здійснені платежі: 17.06.2024 - 812980 грн - % , 13912.93 грн - %; 17.06.2024 - 1625960 грн - основний борг; 31.07.2024 - 2461746 грн - %; 31.07.2024 - 820582 грн - основний борг; 30.08.2024 - 82380.20 грн - %; 30.08.2024 - 411901 грн - основний борг.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договору про субкредитування КП «Черкасиводоканал» утворилася прострочена заборгованість, яка складала: - 1468094.68 доларів США та пеню у сумі 121272.02 грн.

Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось в суд з позовом про стягнення наявної у КП «Черкасиводоканал» заборгованості.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на відносини щодо повернення коштів за субкредитними угодами поширюється законодавство, яке регулює відносини щодо несвоєчасного повернення коштів за іноземними кредитами, наданими під державні гарантії, у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників. Суд першої інстанції зазначив, що контролюючий орган, отримавши подання органу державного казначейства щодо наявності непогашеної податкової заборгованості суб`єкта господарювання перед державою за надану останньому фінансову допомогу, а також пені, нарахованої на таку заборгованість, вправі звертатися до суду з відповідним позовом про стягнення такої заборгованості без обмеження строками позовної давності. Суд першої інстанції вказав, що вчинення відповідачем певних дій, а саме часткове погашення простроченої заборгованості, свідчить про визнання ним боргу та наявності заборгованості. Суд першої інстанції зазначив також, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Суд першої інстанції зауважив, що позичальник КП «Черкасиводоканал» у період з 12.03.2020 звільняється від обов`язків сплати на користь кредитодавця пені за прострочення виконання зобов`язання. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що у зв`язку з порушенням термінів сплати обов`язкових платежів відповідачем правомірно та відповідно до пункту 18.2 Договору про субкредитування №13010-05/68, Міністерством фінансів України нараховано пеню на прострочену заборгованість за період до моменту підписання додаткової угоди.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок стягнення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою був встановлений Бюджетним кодексом України (далі БК України), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частин другої та третьої статті 17 БК України місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної міської, селищної, сільської ради для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов`язань суб`єктів господарювання - резидентів України, що належать до комунального сектору економіки міста, селища, села або Автономної Республіки Крим, розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних проектів, метою яких є розвиток комунальної інфраструктури або впровадження ресурсозберігаючих технологій.

Державні (місцеві) гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов`язань у спосіб, передбачений законом.

Обов`язковою умовою надання державної (місцевої) гарантії, крім державних гарантій на портфельній основі, є укладення договору між Борговим агентством України (відповідним місцевим фінансовим органом) та суб`єктом господарювання про погашення заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) за виконання гарантійних зобов`язань.

Істотними умовами такого договору мають бути зобов`язання суб`єкта господарювання: внести плату за надання державної (місцевої) гарантії; надати майнове або інше забезпечення виконання зобов`язань за гарантією; відшкодувати витрати державного (місцевого) бюджету, пов`язані з виконанням гарантійних зобов`язань; сплатити пеню за прострочення відшкодування зазначених витрат. Пеня нараховується у разі прострочення відшкодування зазначених витрат більше ніж 30 календарних днів з дня виникнення такого прострочення та за кожний день прострочення сплати заборгованості у національній валюті з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день нарахування пені; надати гаранту права ініціювання дебетового переказу коштів з поточних/депозитних рахунків суб`єкта господарювання на користь гаранта.

Згідно з частиною 7 статті 17 БК України платежі, пов`язані з виконанням гарантійних зобов`язань держави (Автономної Республіки Крим, обласної ради, міської, селищної чи сільської територіальної громади), здійснюються згідно з відповідними договорами незалежно від обсягу коштів, визначених на цю мету в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет), у такому ж порядку, як визначено частиною шостою статті 16 цього Кодексу, та відображаються як надання кредитів з бюджету стосовно суб`єктів господарювання, зобов`язання яких гарантовані.

Частиною 8 статті 17 БК України встановлено, що у разі виконання державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) гарантійних зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано, у суб`єктів господарювання, зобов`язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) за кредитами (позиками), залученими під державні (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави (Автономної Республіки Крим, обласної ради, міської, селищної чи сільської територіальної громади) переходять права кредитора та право вимагати від таких суб`єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами.

Обов`язковою умовою договору, укладеного із суб`єктом господарювання або іншим позичальником про надання кредитів (позик), залучених державою, мають бути зобов`язання суб`єкта господарювання або іншого позичальника: забезпечити своєчасне обслуговування та погашення кредитів (позик); внести плату за надання кредитів (позик); надати майнове або інше забезпечення виконання своїх зобов`язань; сплатити пеню за прострочення виконання своїх зобов`язань. Пеня нараховується у разі виникнення заборгованості з обслуговування та погашення кредитів (позик), залучених державою, більше ніж 30 календарних днів з дня виникнення такої заборгованості та за кожний день прострочення сплати заборгованості у національній валюті з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день нарахування пені; надати державі як кредитору права ініціювання дебетового переказу коштів з поточних/депозитних рахунків суб`єкта господарювання або іншого позичальника на користь кредитора.

Прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання податковими органами, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) не поширюється.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Главою 9 Розділу ІІ «Адміністрування податків, зборів (обов`язкових платежів) ПК України врегульовано порядок погашення податкового боргу платників податків, зокрема у статті 95 встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 19-1.1.38 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу забезпечують стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) в порядку, визначеному цим Кодексом або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 ПК України встановлено право контролюючих органів стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Наведені вище норми Податкового кодексу України не містить жодного посилання на метод нарахування пені, тобто бюджетним законодавством та Податковим кодексом України встановлена можливість застосування норм податкового законодавства виключно щодо стягнення податковим органом пені, вже нарахованої у передбаченому договором або іншими законодавчими актами порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України №174 від 02.03.2011затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі Порядок №174).

Цей Порядок регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993-1998 роках.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 174 боржник - суб`єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов`язань за такою угодою; заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - зобов`язання перед державою, що виникають у суб`єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги; прострочена заборгованість за кредитом - заборгованість боржника перед державою за кредитом (у тому числі за основним боргом, відсотками, платою за надання державних гарантій, кредитів тощо), не погашена у строк, визначений кредитною (субкредитною) угодою.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 174 облік заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами ведеться Мінфіном та банком-агентом у валюті кредиту, в якій вони надані.

Пунктом 6 Порядку № 174 встановлено, що облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані.

Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією.

Перерахунок в іноземну валюту бюджетної позички/фінансової допомоги коштів, що надходять у національній валюті в рахунок погашення заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, здійснюється за офіційним курсом Національного банку на дату зарахування коштів на рахунки, відкриті органами Державної казначейської служби.

За правильність спрямування коштів (у рахунок погашення, обслуговування, сплати відсотків, пені тощо) та заповнення реквізитів відповідає платник.

Датою погашення простроченої заборгованості перед державою за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, нарахованих відсотків та нарахованої на суму простроченої заборгованості пені вважається дата зарахування коштів на рахунки, відкриті органами Державної казначейської служби.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 174 Мінфін на підставі інформації банку-агента, яка подається відповідно до агентського договору між Кабінетом Міністрів України та банком-агентом, та інформації Державної казначейської служби, зазначеної в пункті 7 цього Порядку: інформує Кабінет Міністрів України раз на півріччя та за підсумками року до 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, про стан погашення простроченої заборгованості за кредитами; подає Державній казначейській службі щомісяця та за підсумками року до 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, інформацію про зміну розміру існуючої заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами та нарахованої на її суму пені (станом на 1 число місяця, що настає за звітним періодом).

Згідно з пунктом 9 Порядку № 174 Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені (пункт 10 Порядку № 174).

Згідно з пунктом 11 Порядку № 174 нарахування пені починається з моменту виникнення простроченої заборгованості і припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання повинне бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором про надання кредиту, бюджетної позички/фінансової допомоги.

Пеня нараховується Мінфіном на прострочену заборгованість за кредитами (пункт 12 Порядку № 174).

Відповідно до пункту 14 Порядку № 174 нарахування пені припиняється в день надходження коштів у рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою. У разі часткової сплати суми простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою нарахування пені зупиняється щодо такої сплаченої частки.

Мінфін припиняє нарахування пені на суму простроченої заборгованості за кредитами на підставі виписки з окремого рахунка та/або повідомлення про надходження коштів в іноземній валюті, отриманих від Державної казначейської служби відповідно до пункту 4 цього Порядку.

У разі погашення простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою (її частини) іншим способом, ніж через сплату за платіжним документом, нарахування пені припиняється в день фактичного здійснення такого погашення, зафіксованого у відповідних документах.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 174 прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Отже, особливий механізм правового регулювання щодо погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державним бюджетом, щодо коштів які були залучені за кредитом/позикою під державні гарантії унормований БК України та Порядком № 174, які є спеціальними нормативно-правовими актами, що регулюють ці відносини.

Міністерством фінансів України неодноразово направлялися листи (з відповідними розрахунками) КП «Черкасиводоканал» про необхідність сплати заборгованості за договором про субкредитування.

Відповідач вказує в апеляційній скарзі, що саме по собі подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою, а тому не може бути використане судом як доказ, що підтверджує факт отримання фінансової допомоги, стан розрахунків з бюджетом та розмір заборгованості. Зазначає, що позивачем будь-яких первинних та банківських документів на підтвердження перерахування відповідачу і отримання ним спірної суми заборгованості, яку позивач просить стягнути, контролюючим органом надано не було, відповідно не надано платіжних доручень про перерахування коштів по субкредитуванню.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що з огляду на положення Порядку № 174 у випадку надання суб`єкту господарювання суми коштів, залучених державою або під державні гарантії, на умовах кредитної (субкредитної) угоди, належним суб`єктом нарахування пені відповідно до пункту 12 Порядку № 174 є Мінфін. Якщо кошти відносяться до кредитних, то таке нарахування пені здійснюється Мінфіном за наявною у нього інформацією, а якщо до бюджетної позички/фінансової допомоги, то нарахування пені здійснюється органами казначейської служби за інформацією, поданою Мінфіном, що відображає зміни заборгованості за кредитами. Тобто вимоги Порядку № 174 чітко та однозначно врегульовують спірні питання щодо суб`єкта нарахування пені, яке залежить від природи виникнення простроченої заборгованості чи то на суму отриманого кредиту (субкредиту) чи то на суму бюджетної позички/фінансової допомоги.

Міністерство фінансів України разом з додатковими поясненнями надало суду першої інстанції інформаційну довідку про стан простроченої заборгованості КП «Черкасиводоканал» перед державним бюджетом з врахуванням пені, копії виписок з рахунків щодо зарахування коштів до державного бюджету та зазначило, що сплата відсотків та маржі Субпозичальником здійснюється двічі на рік, а саме 15 червня та 15 грудня кожного року.

Також до матеріалів справи долучені листи Мінфіну, які скеровувались позивачу разом з розрахунками сум до сплати, в яких визначено періоди погашення заборгованості, сума операції, база нарахування, відсотки нарахування, маржа та пеня.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що вчинення відповідачем певних дій, а саме часткове погашення простроченої заборгованості, вказує на визнання ним боргу та наявності заборгованості. Отже, діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які підтверджують наявність боргу, зокрема і часткове погашення заборгованості.

Що ж стосовно відсутності фінансової можливості у відповідача сплатити заборгованість, то так не можу слугувати підставою для звільнення відповідача від сплати боргу.

Відтак, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Верховний Суд здійснивши касаційний перегляд у справі №826/8966/14 (адміністративне провадження №К/9901/8539/18) та перевіривши правильність застосування судами норм Порядку № 174 та Податкового кодексу України в частині функцій контролюючого органу щодо стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою, у постанові від 22.10.2019 та у постанові від 11.04.2022 у справі № 380/6944/20 за схожих обставин справи, наголошував, що за змістом положень статті 9 КАС України у цій категорії спорів суд, повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

З огляду на встановлені фактичні обставини та матеріали справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що наданими позивачем, органом казначейства та Мінфіном документами підтверджено наявність у відповідача заборгованості та розмір такої.

Щодо нарахування пені на прострочену заборгованість перед державним бюджетом КП «Черкасиводоканал» в сумі 121272,02 грн, то суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції в цій частині помилковими з таких підстав.

Відповідач вказує, що звільнений від сплати пені у зв`язку з укладенням Додаткової угоди №13010-05/68-4, однак пунктом 18.2 Договору про субкредитування від 17.06.2015 №13010-05/63 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання Субпозичальником своїх обов`язків із своєчасного повернення основної суми Субкредиту, сплати відсотків за користування ним та інших платежів за цим Договором Субпозичальник сплачує Субкредитору пеню з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який стягується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Сума пені у розмірі 121272,02 грн нарахована боржнику за період з 16.12.2020 до 15.06.2021 .

Додаткова угода №13010-05/68-4, на яку покликається КП «Черкасиводоканал», передбачає звільнення Субпозичальника від сплати на користь Субкредитора пені за прострочення виконання своїх обов`язків за Договором про субкредитування від 03.05.2017 в дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, що, на переконання суду апеляційної інстанції не заперечує можливість нарахування такої пені та її подальше стягнення.

До того ж, в межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованої заборгованості за кредитом, що визначені у подані органу казначейства, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції відсутності підстав для стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язання та безпідставності позовних вимог в частині сплати пені.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що зумовлює задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям нового судового рішення у цій частині.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області до комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Міністерство фінансів України, Міністерство розвитку громад та територій України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Управління Державної казначейської служби України у м. Черкаси Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Черкаська міська рада про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, Міністерства фінансів України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради пеню у сумі 121272,02 грн (сто двадцять одна тисяча двісті сімдесят дві гривні 02 копійки).

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя А. Б. Парінов Суддя І. О. Грибан

(Повний текст постанови складено 10.07.2025)