Постанова від 10.07.2025 по справі 140/1414/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/1414/25 пров. № А/857/18612/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівГудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ГРУП ВОЛИНЬ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя у І інстанціїСмокович В.І.,

час ухвалення судового рішення 11 год 00 хв,

місце ухвалення судового рішенням. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення 17 квітня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП ГРУП ВОЛИНЬ» (далі ТОВ «ДП ГРУП ВОЛИНЬ») звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі ППР) Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС) від 24.01.2025 №0027490707, яким товариству нараховано пеню за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 3 920 254,95 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 у справі №140/1414/25 позов було задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що наявність сертифіката (висновку, довідки) Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати (далі ТПП) не є єдиним доказом, що підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Під час проведення документальної позапланової перевірки податковим органом не було належним чином досліджено наявність підстав для зупинення перебігу граничного строку розрахунків, установленого частиною 1 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (далі Закон № 2473-VIII), а також правомірність нарахування пені відповідно до частини п`ятої тієї норми.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано не врахував поданого ТОВ «ДП ГРУП ВОЛИНЬ» підтвердження Польсько-української господарчої палати № PUIG/2024/WJ/03/22 від 18.03.2024 та лист компанії VENKON GROUP OU № 333/25.07.2024, не дослідив причинно-наслідковий зв`язок між обставинами надзвичайної події (пожежею) та фактом неможливості дотримання граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування ППР ГУ ДПС від 24.01.2025 №0027490707.

У поданій апеляційній скарзі ГУ ДПС просило скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ «ДП ГРУП ВОЛИНЬ» відмовити повністю.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що наявність лише підтвердження Польсько-української господарчої палати не є підставою для зупинення перебігу граничного строку розрахунків, установленого згідно з частиною 1 статті 13 Закону № 2473, та нарахування пені відповідно до частини 5 статті 13 Закону № 2473.

Належним доказом наявності форс-мажорних обставин і їх тривалості є довідка (документ), видана ТПП, яка знаходиться за місцезнаходженням сторін та/або місцем поставки, транспортування або прийому товару або інформація, отримана сторонами з державних офіційних джерел. Отже, у разі виникнення у позивача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливлюють дотримання ним граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, встановлених Національним банком України (далі НБУ), товариству слід звернутися до Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної ТПП із заявою про і засвідчення таких обставин. Станом на дату складання акту перевірки такий сертифікат наданий не був.

Окрім того, з наданого позивачем сертифікату неможливо встановити період дії форс-мажорних обставин. Тому періодом нарахування штрафних санкцій за порушення ТОВ «ДП ГРУП ВОЛИНЬ» граничних строків розрахунків є з 04.10.2024 до 25.11.2024 на загальну суму пені 3 920 254, 95 грн і підстав для визнання протиправним і скасування ППР ГУ ДПС від 24.01.2025 №0027490707 немає.

Додатково звертає увагу апеляційного суду на те, що задоволені судом першої інстанції вимоги про відшкодування на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 10000 грн не відповідають критерію співмірності, оскільки ця справа не передбачає великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, фактично позовна заява складається з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому підготовка позовної заяви не вимагала від адвоката великих зусиль та значного проміжку часу.

При цьому акт наданих послуг є неконкретизованим та не містить детального опису робіт виконаних адвокатом із зазначенням кількості часу, витраченого на здійснення відповідних дій, та суми за кожну виконану роботу, а також суду не було додано документу, який свідчить про оплату наданих послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ «ДП ГРУП ВОЛИНЬ» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що контролюючому органу було надано підтвердження Польсько-української господарчої палати №PUIG/2024/WJ/07/80 від 29.07.2024, яка підтверджує форс-мажорні обставини, що виникли 20.04.2024 на пункті відвантаження - SIA PARS Terminals, де виникла пожежа підвищеної небезпеки. Строк форс-мажору 20.04.2024 і станом на 29.07.2024 наявні ознаки триваючого форс-мажору.

Вказані обставини призвели до неможливості виконання зобов`язання з придбання товару згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту, сторони жодним чином не могли вплинути на пришвидшення відновлювальних робіт, а тому оформити митну декларацію у встановлений термін не було можливим.

Оскільки загальний перебіг строку форс-мажорних обставин за контрактом є діючим та необмеженим у часі, то застосування наслідків таких форс-мажорних обставин буде можливим також на невизначений період після його закінчення, оскільки фактично з того моменту відновиться можливість суб`єктів господарювання замовляти, постачати та відвантажувати товар згідно з узгодженим сторонами графіком. Така відновна діяльність продавця та покупця за контрактом фактично анулює попередньо визначені строки щодо організації та відновлення вантажопотоків, замовлень об`ємів пального, умов та порядку відвантажень згідно з контрактом та починає діяти з урахуванням коригованих дат.

Водночас акцентує увагу на тому, що на підставі пункту 2 статті 79 Віденської конвенції (Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року) Польсько-українська господарча палата підтверджує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили, які є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотними і нездоланними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання договірних зобов`язань та знаходяться за межами досяжності), що вплинуло на порушення дотримання резидентом України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затверджених постановою Національного банку України (далі НБУ) від 02.01.2019 № 7 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до аналізу приписів частини 6 статті 13 Закону №2473 засвідчувати форс-мажор можуть і інші уповноважені органи країни місцезнаходження сторони зовнішньоекономічного контракту або третьої країни згідно з умовами такого контракту.

Умовами контракту передбачена можливість підтвердження настання форс-мажорних обставин довідками, які видані відповідно до вимог чинного законодавства ЄС.

Підтвердженням Польсько-української господарчої палати №PUIG/2024/WJ/07/80 від 29.07.2024 видано уповноваженим органом на підставі серед іншого, статті 79 Віденської конвенції (Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980), до якої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 23.08.1989 №7978-XI, приєдналася Українська РСР та з 01.02.1991 така Конвенція набула чинності для України; принципів міжнародних комерційних договорів (принципи УНІДРУА в редакції 2016 року), які хоча і не мають прямої юридичної сили, однак стаття 7 Цивільного кодексу України (далі ЦК) дозволяє їх використання.

Щодо доводів апелянта у частині вирішення судом першої інстанції питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що між ТОВ «ДП ГРУП ВОЛИНЬ» та Адвокатським об`єднанням Дженерал Лігал Груп було узгоджено саме фіксований розмір гонорару в сумі 50 000,00 грн, а тому фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту не обчислюється.

Щодо тверджень відповідача про ненадання доказів оплати витрат на правничу допомогу, то такі витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Відтак, витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю справи, обсягом опрацьованих документів та переліком виконаних робіт, які належним чином документально підтвердженні.

Окрім того, оскаржуваним судовим рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто лише 10000,00 грн витрат на правничу допомогу при заявлених 50000,00 грн, а тому твердження відповідача про завищення витрат на правничу допомогу є необґрунтованим.

Представник ГУ ДПС у ході апеляційного розгляду в режимі відеоконференції підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ «ДП ГРУП ВОЛИНЬ» відмовити.

Представник ТОВ «ДП ГРУП ВОЛИНЬ» у судовому засіданні апеляційного суду у режимі відеоконференції заперечила обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ГУ ДПС у зв`язку з надходженням інформації від АБ УКРГАЗБАНК провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ за період діяльності з 16.05.2023 по 25.11.2024 з метою дослідження питань дотримання валютного законодавства, за результатами якої складено акт від 09.12.2024 №34241/07-07/41455341.

У ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про встановлення порушення позивачем пункту 3 статті 13 Закону №2473-VIII та пункту 14-2 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 №18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану у частині ненадходження товару по імпортній операції, що підлягає валютному нагляду, в сумі 687 481,40 євро у період з 25.06.2024 по 25.11.2024 по контракту від 16.05.2023 №VG/DPVG/1605-01SD, укладеному ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ з VENKON GROUP OU (юридичною особою-резидентом Естонії).

При цьому контролюючий орган виходив із того, що 16.05.2023 ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ (Покупець) та VENKON GROUP OU (Постачальник) було укладено контракт №VG/DPVG/1605-01SD про купівлю-продаж товарів (далі - Контракт), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує вуглеводневу сировину, нафтопродукти та/або продукти нафтохімії, надалі звані товаром, асортимент, ціна та кількість яких, обумовлюється в підписаних обома сторонами додатках до даного контракту. Базис поставки товару вказується у додатках до цього Контракту.

На виконання умов Контракту ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ на рахунок VENKON GROUP OU перерахувало кошти в сумі 3 619 119,71 євро.

Разом із тим, ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ отримало від контрагента товар на суму лише 2 931 638,31 євро і станом на 25.09.2024 за Контрактом наявна дебіторська заборгованість у сумі 687 481,40 євро.

Відповідно до наданих ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ документів ГУ ДПС врахувало наявність форс-мажорних обставин у період з 06.11.2023 по 17.01.2024 та з 09.02.2024 по 28.04.2024.

Попри те, контролюючим органом не було враховані форс-мажорні обставини, які виникли 20.04.2024 на пункті відвантаження - SIA PARS Terminals, де виникла пожежа підвищеної небезпеки.

З урахуванням наведених висновків ГУ ДПС прийняло ППР від 24.01.2025 №0027490707, яким ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ нараховано пеню в сумі 3 920 254,95 грн.

ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ не погодилося із вказаним рішенням контролюючого органу та звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про протиправність нарахування контролюючим органом ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ пені за порушення вимог валютного законодавства з огляду на наявність форс-мажорних обставин, які виникли 20.04.2024 на пункті відвантаження - SIA PARS Terminals, що виключає відповідальність позивача за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі ЗЕД).

При цьому право ГУ ДПС проводити документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, дотримання відповідачем порядку проведення такої перевірки, наявність виявлених порушень строків розрахунків у сфері ЗЕД та сам розмір нарахованої контролюючим органом у зв`язку із цим пені позивачем не оспорюється.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону № 2473-VIII.

Статтею 13 Закону № 2473-VIII врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Зокрема частиною 1 статті 13 вказаного Закону встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

За приписами частини 2 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною 5 статті 13 Закону № 2473-VIII встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно із частиною 6 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Як передбачено частиною 8 статті 13 Закону № 2473-VIII, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

При цьому суд першої інстанції на підставі аналізу наведених правових норм дійшов вірного висновку про те, що у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.

Досліджуючи фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із виконанням умов укладеного 16.05.2023 між ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ та VENKON GROUP OU Контракту № VG/DPVG/1605-01SD.

При цьому пунктом 9.3. Контракту було передбачено, що до обставин непереборної сили також відноситься неможливість отримання Продавцем нафтопродуктів, включаючи, крім іншого, перебої з постачанням нафтопродуктів, з будь-якого джерела або неможливість виробництва нафтопродуктів з причин, що не залежать від Продавця, а також вибухи, пожежі, руйнування: заводів та технологічних установок, механізмів або будь-яких інших установок на таких заводах та/або супутньої інфраструктури чи логістичних об`єктів, та/або інші аварії на заводах (технологічних об`єктах) та супутній інфраструктурі чим логістичних об`єктах.

У відповідності до пункту 9.6. Контракту сторони про настання форс-мажорних обставин повідомлятимуть одна одну негайно і надсилатимуть іншій стороні документи, що підтверджують настання таких обставин протягом тридцяти робочих днів, оформлені та засвідчені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства ЄС та Конвенції з перевезення вантажів. Належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості є довідка (документ), видана Торгово-промисловими палатами, розташованими за місцезнаходженням сторін та/або місць постачання, транспортування чи приймання товару або інформація, отримана сторонами з офіційних державних джерел.

Позивачем не заперечується те, що на виконання умов Контракту ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ на рахунок VENKON GROUP OU було перераховано 3 619 119,71 євро, однак отримано товару лише на суму 2 931 638,31 євро і станом на 25.09.2024 за Контрактом існувала дебіторська заборгованість у сумі 687 481,40 євро.

Разом із тим, ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ під час перевірки було надано контролюючому органу, серед іншого, підтвердження Польсько-української господарчої палати №PUIG/2024/WJ/07/80 від 29.07.2024, яким та підтверджувала форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили, які є надзвичайними непередбачуваними, невідворотними і нездоланними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання договірних зобов`язань та знаходяться за межами досяжності), що виникли 20.04.2024 на пункті відвантаження - SIA PARS Terminals, де виникла пожежа підвищеної небезпеки.

Вказаним підтвердженням встановлено, що своїм листом від 25.07.2024 №333 Постачальник повідомив Покупця, що у зв`язку з непередбаченими обставинами він не може виконувати у повному обсязі свої зобов`язання щодо постачання товару за Контрактом, оскільки 20.04.2024 на SIA PARS TERMINAL (Riga, Latvia) виникла пожежа підвищеної небезпеки. Для локалізації поширення вогню було залучено екстрені служби Латвії. Була задіяна пожежно-рятувальна техніка. Поширення вогню поблизу вогнища пожежі було зупинено, чим запобігли поширенню вогню на сусідні резервуари. Роботу терміналу після ліквідації пожежі силами Рятівного департаменту було повністю зупинено. Було проведено експертизу щодо виявлення причин виникнення пожежі. Ретельно були проведені заходи щодо дефектування технологічних ліній - шляхопроводів, запірної арматури, систем роботи навантаження - вивантаження нафтопродуктів, наявності корозії та ерозії як наслідку пожежі. Протягом тривалого періоду було проведено експертизу зношеності устаткування. Проаналізовано роботу операторів, інших співробітників терміналу, водія бензовоза при виникненні пожежі. Перезатверджено документацію з експлуатації терміналу. Рятувальний департамент виніс припис - план заходів щодо усунення виявлених порушень правил пожежної безпеки із зазначенням конкретних термінів виконання. На виконання розпорядження дано три місяці. Відповідно робота терміналу на повну потужність була вкрай обмежена. Відповідно до цього Постачальник не міг виконувати зобов`язання щодо відвантаження товару згідно з умовами Контракту. Планово термінал запрацює на повну потужність із серпня 2024 року.

Вказані обставини викликали надзвичайні, непередбачувані і нездолані затримки при виконанні умов Контракту, які об`єктивно унеможливили виконання договірних зобов`язань та знаходилися за межами досяжності суб`єктів господарчої діяльності. Ці обставини змусили порушити умови Контракту та Додатку від 08.06.2023.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, вказаним документом Польсько-українська господарча палата підтвердила форс-мажорні обставини для ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ, які виникли 20.04.2024 та станом на 29.07.2024 мають ознаки триваючого (діючого) форс-мажору за Контрактом 16.05.2023 № VG/DPGV/1605-01SD, укладеним з VENKON GROUP OU, внаслідок пожежі підвищеної небезпеки на терміналі SIA PARS TERMINAL (Riga, Latvia), що вплинуло на дотриманням строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затверджених Постановою НБУ від 02.01.2019 №7 (із змінами та доповненнями).

При цьому ГУ ДПС не врахувало підтвердження Польсько-української господарчої палати №PUIG/2024/WJ/07/80 від 29.07.2024 у якості доказу наявності форс-мажорних обставин, посилаючись на те, що Польсько-українська господарча палата формує та видає документи відповідно до вимог законодавства Республіки Польща, яке регулює зміст і форму документа. У Республіці Польща засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється шляхом надання висновку - Підтвердження форс-мажорних обставин (Potwierdzenia fors-mazoru) і наявність лише підтвердження Польсько-української господарчої палати не є підставою для зупинення перебігу граничного строку розрахунків, установленого згідно з частиною 1 статті 13 Закону № 2473-VII, та нарахування пені відповідно до частини 5 статті 13 Закону № 2473-VIII.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що наявність сертифіката (висновку, довідки), виданого Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною ТПП, не є беззаперечним та єдиним доказом, що підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у спірному випадку.

Водночас суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що згідно із приписами Статуту Польсько-української господарчої палати (далі також Палата), зокрема §2 та §3, а також з урахуванням практики застосування палатою сертифікатів про обставини непереборної сили (форс-мажору), Палата має право та компетенцію видавати документи, що засвідчують настання форс-мажорних обставин, які перешкоджають виконанню договірних та/або регуляторних зобов`язань суб`єктів господарювання, зокрема українських резидентів.

Окрім того, під час видачі вказаного підтвердження Палата керувалась, серед іншого:

статтею 79 Віденської конвенції (Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980), до якої Указом Президії Верховної Ради Української РСР Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 23.08.1989 №7978-XI приєдналася Українська РСР та з 01.02.1991 ця Конвенція набула чинності для України;

принципами міжнародних комерційних договорів (принципи УНІДРУА в редакції 2016 року), використання яких допускається відповідно до приписів статті 7 ЦК.

Наведені обставини не були враховані контролюючим органом при відхиленні підтвердження Польсько-української господарчої палати №PUIG/2024/WJ/07/80 від 29.07.2024, як документу на підтвердження форс-мажорних обставин у спірному випадку, без наведення відповідних аргументів.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції вважає очевидним те, що виникнення пожежі підвищеної небезпеки на території термінала SIA PARS TERMINAL (Riga, Latvia), де перебував товар, який був призначений ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ, унеможливило своєчасне виконання VENKON GROUP OU своїх зобов`язань за Контрактом перед позивачем, а отже було встановлено причинно-наслідковий зв`язок між надзвичайною подією (пожежею) та неможливістю дотримання граничних строків розрахунків за вказаним зовнішньоекономічним контрактом.

Згідно із приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення ЄСПЛ від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію ЄСПЛ, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ДПС під час проведення документальної позапланової перевірки ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ належним чином не дослідило наявність підстав для зупинення перебігу граничного строку розрахунків, установленого частиною 1 статті 13 Закону № 2473-VIII, при виконання Контракту, а відтак оспорюване ППР від 24.01.2025 №0027490707, яким позивачу було нараховано пеню за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у сумі 3 920 254,95 грн, є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо апеляційних вимог ГУ ДПС у частині визначення судом першої інстанції розміру відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому апеляційний суд на підставі приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звернув увагу на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену у постанові від 20.06.2019 у справі № 821/440/17, відповідно до якої на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи:

договір про надання правової допомоги від 24.03.2023 №24-03/01 між ТОВ ДП ГРУП ВОЛИНЬ та Адвокатським об`єднанням «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП»;

додаткову угоду (замовлення) до договору про надання правової допомоги від 24.03.2023 №24-03/01;

акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 11.02.2025 №11/02;

рахунок від 28.01.2025 №1;

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1184, серії ВЛ №1401 та ордер серії АС №1127871 та серії АС №1131643.

При цьому апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що заявлений розмір відшкодування витрат на професійну правову (правничу) допомогу у 50000 грн не відповідає складності справи, необхідній кількості витраченого часу на формування правової позиції та підготовки позовної заяви, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а отже їх розмір є необґрунтованим і стягнення спірних витрат у такому розмірі становитиме надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу їх розподілу.

Водночас апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про допустимість зазначення в акті приймання-передачі наданих послуг лише вартості всього обсягу виконаної адвокатом роботи без прив`язки до її погодинної вартості з огляду на узгодження сторонами договору про надання таких послуг їх фіксованої вартості.

Попри те, суд першої інстанції на підставі аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов вірного висновку про те, що відсутність документу, який свідчить про оплату наданих послуг, не є перешкодою для здійснення відшкодування відповідних витрат позивача, оскільки відповідно до умов додаткової угоди (замовлення) до договору про надання правової допомоги від 24.03.2023 №24-03/01 передбачено, що сума гонорару Адвокатському об`єднанню Дженерал Лігал Груп клієнтом може здійснюватись поетапно, а отже відсутність доказів сплати такого гонорару не є підставою для відмови у відшкодуванні позивачу витрат, які він має понести за надану професійну правничу допомогу.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає вірними такі висновки суду першої інстанції та вважає, що зазначені докази про підстави надання професійної правничої допомоги позивачу у адміністративній справі №140/1414/25 у сукупності із фактичними обставинами, встановленими у ході апеляційного розгляду, давали належні правові підстави для часткового задоволення судом першої інстанції заяви позивача про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відшкодування відповідних витрат у сумі 10000 грн під час розгляду справи, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності з урахуванням складності справи, ціни позову та важливості для позивача.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив за наслідками вирішення клопотання представника позивача судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі № 140/1414/25 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Постанова у повному обсязі складена 11 липня 2025 року.