Постанова від 09.07.2025 по справі 320/9449/15

Дата документу 09.07.2025 Справа № 320/9449/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№320/9449/15 Головуючий у1інстанції Холод Р.С.

Провадження № 22-ц/807/1387/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Подліянової Г.С.,

Трофимової Д.А.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» - Штронди Антона Михайловича на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 травня 2025 року про залишення без задоволення заяви про роз`яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі Головного державного виконавця Мурихіна Сергія Володимировича про захист прав споживача, розірвання договорів банківського вкладу та стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» Тузова В.О. звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з заявою про роз`яснення рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.04.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, розірвання договорів банківського вкладу та стягнення заборгованості.

12.04.2016 року рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, розірвання договорів банківського вкладу та стягнення заборгованості задоволено:

-розірвано з 21 вересня 2014 року укладені між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір №SAMDN25000714364445 на вклад «Мультивалютний`від 25 лютого 2011 року, договір №SAMDN25000732910624 на вклад «Мультивалютний на 3 місяці» від 08 лютого 2013 року;

-стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу №SAMDN25000714364445 по рахунку 26308607425299: суму вкладу в розмірі 40 000 грн., суму невиплачених процентів за вкладом у розмірі 14 096,53 грн., інфляційні втрати в сумі 19 982,87 грн., 3 % річних від прострочених сум вкладу в розмірі 1 387,40 грн., а всього 75 466,80 грн.;

-стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу №SAMDN25000714364445 по рахунку№26308607425567: суму вкладу в розмірі 1500 євро, суму невиплачених процентів за вкладом в розмірі 346,21 євро, 3 % річних від прострочених сум вкладу в розмірі52,03 євро, а всього 1 898,24 євро;

-стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу №SAMDN25000732910624 по рахунку №26301612563875: суму вкладу в розмірі 80 000 грн., суму невиплачених процентів за вкладом в розмірі 34 590,44 грн., інфляційні втрати в сумі 39 965,75 грн., 3 % річних від прострочених сум вкладу в розмірі 2 774,79 грн., а всього 157 330,98 грн.;

-стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу №SAMDN25000737741463 по рахунку №2635621882499: суму вкладу в розмірі 60 000 грн., суму невиплачених процентів за вкладом в розмірі 18 774,24 грн., інфляційні втрати в сумі 29 974,31 грн., 3 % річних від прострочених сум вкладу в розмірі 2 090,96 грн., а всього 110 839,51 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (як правонаступника ПАТ КБ «ПриватБанк») задоволено частково. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року скасовано в частині розміру стягнутих відсотків за договорами банківських вкладів.

Позов ОСОБА_1 щодо вимог про стягнення відсотків задоволено частково:

-стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № SAMDN25000714364445 невиплачену суму процентів в розмірі 9 143,18 грн. та в розмірі 203,70 євро;

-стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № SAMDN25000732910624 невиплачену суму процентів в розмірі 16 041,39 грн.;

-стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № SAMDN25000737741463 невиплачену суму процентів у розмірі 6 963,28 грн. В решті позову щодо відсотків відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, постанову Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишено без змін.

На виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.04.2016 р. позивачем були отримані виконавчі листи та відкриті виконавчі провадження №51886845 від 11.08.2016 р., №51886750 від 11.08.2016 р. та №51886972 від 11.08.2016 р. Відкриття зазначених виконавчих проваджень було здійснено Жовтневим відділом державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області та з 05.03.2018 року ці виконавчі провадження перебувають у провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м.Київ). На теперішній час вказане судове рішення не виконано.

Просили роз`яснити чи мають суми, зазначені у резолютивній частині рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.04.2016 р. бути виплачені АТ КБ «ПриватБанк» Стягувачу за таким судовим рішенням з урахуванням податків та зборів, якщо такі суми підлягають обов`язковому оподаткуванню відповідно до вимогПодаткового кодексу України? За рахунок яких саме коштів АТ КБ «ПриватБанк», як податковий агент, зобов`язане сплатити податки та збори до державного бюджету України, якщо сума 3% річних та інфляційні втрати, зазначені в резолютивній частині вказаного рішення, підлягають обов`язковому оподаткуванню відповідно до вимогПодаткового кодексу України?

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя 09 травня 2025 року залишено без задоволення заяву про роз`яснення судового рішення.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду представник АТ «Комерційний банк «Приватбанк» - Штронда А.М. подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та прийняти нове, яким заяву задовольнити, роз`яснити рішення.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей.

Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України,кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відмовляючи в роз`ясненні судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду першої інстанції не містить варіантів різного тлумачення резолютивної частини, викладене чітко, доступно і не є суперечливим, а відтак підстави для задоволення заяви про роз`яснення рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.04.2016 року відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною першою статті 8Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії").

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина першастатті 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У постанові від 21 березня 2019 року у справі № 807/1689/14 Верховний Суд вказав, що рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.

Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення.

Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

У разі, коли судове рішення не відповідає вказаним критеріям, останнє підлягає роз`ясненню судом, який ухвалив вказане судове рішення за заявою учасника справи.

Відповідно до ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

За змістом зазначеної статті закону та п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим та ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

В обґрунтування заяви зазначено, що вказане судове рішення є не зовсім зрозумілим (неясним) в частині оподаткування стягнутих на користь ОСОБА_1 сум.

А саме просили роз`яснити чи мають суми, зазначені у резолютивній частині рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.04.2016 р. бути виплачені АТ КБ «ПриватБанк» Стягувачу за таким судовим рішенням з урахуванням податків та зборів, якщо такі суми підлягають обов`язковому оподаткуванню відповідно до вимогПодаткового кодексу України? За рахунок яких саме коштів АТ КБ «ПриватБанк», як податковий агент, зобов`язане сплатити податки та збори до державного бюджету України, якщо сума 3% річних та інфляційні втрати, зазначені в резолютивній частині вказаного рішення, підлягають обов`язковому оподаткуванню відповідно до вимогПодаткового кодексу України?

Верховним Судом у постанові від 13 вересня 2019 року у справі №816/1512/15 зазначено, що роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз`яснення рішення, є його незрозумілість.

Таким чином, у заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 22а-11177/08 також вказав, що фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.

Системне тлумачення вищевказаних положень процесуального закону дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

Подібні висновки також були неодноразово висловлені Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 13 липня 2016 року у справі № №21-6440іп15, від 12 липня 2017 року у справі № 802/1028/13-а, а також у постановах Верховного Суду від 26 січня 2018 року у справі №138/815/17, від 16 липня 2020 року у справі №619/3407/16-а, від 30 грудня 2020 року у справі №766/9580/17, від 26 травня 2022 року у справі №620/1269/20.

Як вбачається з матеріалів справи, що 12.04.2016 року рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, розірвання договорів банківського вкладу та стягнення заборгованості задоволено:

-розірвано з 21 вересня 2014 року укладені між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір №SAMDN25000714364445 на вклад «Мультивалютний`від 25 лютого 2011 року, договір №SAMDN25000732910624 на вклад «Мультивалютний на 3 місяці» від 08 лютого 2013 року;

-стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу №SAMDN25000714364445 по рахунку 26308607425299: суму вкладу в розмірі 40 000 грн., суму невиплачених процентів за вкладом у розмірі 14 096,53 грн., інфляційні втрати в сумі 19 982,87 грн., 3 % річних від прострочених сум вкладу в розмірі 1 387,40 грн., а всього 75 466,80 грн.;

-стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу №SAMDN25000714364445 по рахунку№26308607425567: суму вкладу в розмірі 1500 євро, суму невиплачених процентів за вкладом в розмірі 346,21 євро, 3 % річних від прострочених сум вкладу в розмірі52,03 євро, а всього 1 898,24 євро;

-стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу №SAMDN25000732910624 по рахунку №26301612563875: суму вкладу в розмірі 80 000 грн., суму невиплачених процентів за вкладом в розмірі 34 590,44 грн., інфляційні втрати в сумі 39 965,75 грн., 3 % річних від прострочених сум вкладу в розмірі 2 774,79 грн., а всього 157 330,98 грн.;

-стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу №SAMDN25000737741463 по рахунку №2635621882499: суму вкладу в розмірі 60 000 грн., суму невиплачених процентів за вкладом в розмірі 18 774,24 грн., інфляційні втрати в сумі 29 974,31 грн., 3 % річних від прострочених сум вкладу в розмірі 2 090,96 грн., а всього 110 839,51 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (як правонаступника ПАТ КБ «ПриватБанк») задоволено частково. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року скасовано в частині розміру стягнутих відсотків за договорами банківських вкладів.

Позов ОСОБА_1 щодо вимог про стягнення відсотків задоволено частково:

-стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № SAMDN25000714364445 невиплачену суму процентів по рахунку № НОМЕР_1 в розмірі 9 143,18 грн. та по рахунку № НОМЕР_2 в розмірі 203,70 євро;

-стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № SAMDN25000732910624 по рахунку № НОМЕР_3 невиплачену суму процентів в розмірі 16 041,39 грн.;

-стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № SAMDN25000737741463 по рахунку № НОМЕР_4 невиплачену суму процентів у розмірі 6 963,28 грн. В решті позову щодо відсотків відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, постанову Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишено без змін.

На виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.04.2016 р. позивачем були отримані виконавчі листи та відкриті виконавчі провадження №51886845 від 11.08.2016 р., №51886750 від 11.08.2016 р. та №51886972 від 11.08.2016 р. Відкриття зазначених виконавчих проваджень було здійснено Жовтневим відділом державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області та з 05.03.2018 року ці виконавчі провадження перебувають у провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м.Київ). На теперішній час вказане судове рішення не виконано.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.04.2016 року, яке постановою Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року було скасовано в частині розміру стягнутих відсотків за договорами банківських вкладів, з АТ КБ «ПриватБанк» (як правонаступника ПАТ КБ «ПриватБанк») на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договорами банківських вкладів, інфляційні втрати, 3 % річних від прострочених сум вкладу та невиплачені суми процентів по рахунку.

Резолютивна частина рішення суду викладена чітко та не допускає подвійного її розуміння.

У мотивувальній частині судового рішення суду викладено обставини справи, правові норми, які їх обґрунтовують та мотиви, з яких виходив суд при вирішенні даної справи.

Проаналізувавши рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року, постанову Запорізькогоапеляційного судувід 27листопада 2019року тапостанову ВерховногоСуду від12листопада 2020рокуу взаємозв`язку з мотивами поданої представником АТ «Комерційний банк «Приватбанк» - Штрондою А.М. заяви про її роз`яснення, колегія суддів доходить висновку, що вказане рішення суду першої інстанції не містить варіантів різного тлумачення резолютивної частини, викладене чітко, доступно і не є суперечливим.

За таких обставин, колегія суддів, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги представника АТ «Комерційний банк «Приватбанк» - Штронди А.М. є безпідставними, а оскаржувана ухвала відповідає вимогам процесуального та матеріального права.

Таким чином, можна дійти висновку, що судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права та заява розглянута з повним з`ясуванням фактичних обставин справи.

Аналізуючи питанняобсягудослідження доводівскаржниката їхвідображення воскаржуваному судовомурішенні,питанняобґрунтованостівисновків судупершоїінстанції,колегія суддіввиходить зтого,що усправі,яка переглядається,булонадановичерпну відповідьна всіістотніпитання,щовиникаютьпри кваліфікаціїспірнихвідносин,якуматеріально-правовому,такіу процесуальномусенсах,адоводи,викладенівапеляційній скарзі,неспростовуютьвисновків судупершоїінстанції.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» - Штронди Антона Михайловича залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя 09 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 липня 2025 року.

Головуючий

Судді: