Ухвала від 09.07.2025 по справі 208/6803/23

справа № 208/6803/23

провадження № 6/208/1365/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського в складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засіданні Кіблицької М.В., заявника ОСОБА_1 , представника відповідача Державної казначейської служби України Тараненко М.С., представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Дніпропетровської обласної прокуратури - Сергієнко Л.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справі за заявою ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Дніпропетровська обласна прокуратура «про відшкодування моральної шкоди»,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Дніпропетровська обласна прокуратура «про відшкодування моральної шкоди».

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Дніпропетровська обласна прокуратура «про відшкодування моральної шкоди» задоволені та стягнуто з Державного Бюджету України на користь позивача моральну шкоду 1404143 грн.

Постановою Дніпровського районного суду від 18 червня 2024 року рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року залишено без змін.

Заявником ОСОБА_1 до суду подана заява про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року з посиланням на вимоги ст. 453-1 ЦПК України.

У своїй заяві заявник посилався на те, що 26 липня 2024 року виконавчий лист по справі №208/6803/23 виданий Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області 17 липня 2024 року про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1404143 гривні направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

23 серпня 2024 року ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області із заявою повідомити про стан виконання рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року по справі №208/6803/23.

Листом Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області від 03 вересня 2024 року повідомлено, що листом від 28.08.2024 року пакет документів було направлено до Державної казначейської служби України для подальшого виконання згідно вимог Порядку.

Зазначає, що станом на 08.04.2025 року рішення суду не виконано.

Тому просить суд зобов`язати Державну казначейську службу України надати звіт про виконання рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року по цивільній справі № 208/6803/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Дніпропетровська обласна прокуратура «про відшкодування моральної шкоди».

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав заяву та просив її задовольнити в повному обсязі, посилався на обставини викладені в заяві.

В судовому засіданні представник відповідача Державної казначейської служби України Тараненко М.С. та представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Дніпропетровської обласної прокуратури - Сергієнко Л.Г. за перечували щодо задоволення заяви заявника.

Суд, вивчивши матеріли заяви, матеріали цивільної справи та вислухавши заявника та представників заінтересованих осіб, приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 3 Закону України від 5 червня 2012року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»(далі Закон №4901-VI) визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно дозаконумають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845(далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду (пункт 15 Порядку).

За змістом пункту 47 Порядку безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством,у тому числі, на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником.

В силу пункту 48 Порядку для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

Статтею 447 ЦПК Українивстановлено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.453-1ЦПК Українисуд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах, зокрема, що виникають із сімейних правовідносин. Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст.453-1ЦПК Україниу заявіобов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 1ст. 182 ЦПК України, учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Із змісту поданої заяви вбачається, що представник стягувача просить надати звіт про виконання судового рішення, але не зазначає в межах якого виконавчого провадження, як то перебачено та визначено ст. 453-1 ЦПК України.

Проте, всупереч вимог ч. 3 ст.453-1, ч. 1 ст.183 ЦПК України, заява не містить даних про ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, що не дає змоги перевірити чи наявне відповідне виконавче провадження на даний час, та на виконанні якого органу примусового виконання таке перебуває.

За наслідками розгляду звіту боржника про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника боржника, відповідального за виконання рішення, штраф .

Накладання штрафу на боржника, відповідального за виконання рішення, відповідно до статті 453-4 ЦПК України, вбачається за можливе лише за наслідками розгляду звіту боржника про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що судовий контроль за виконанням судових рішень це сукупність процесуальних дій, які вчиняються судом першої інстанції відповідно до закону з метою належного та своєчасного виконання цих рішень.

Процесуальний закон встановлює форму контролю за виконанням судових рішень у цивільних справах, відповідно до якої суд може витребувати звіт про виконання судового рішення від боржника, у тому числі органу державної влади, органу місцевого самоврядування, суб`єкту господарювання державного або комунального сектору економіки, який має виконати це рішення. Така форма судового контролю може бути застосована судом за наступних умов: боржник не виконав судове рішення, стягувач подав суду заяву про встановлення контролю за виконанням судового рішення, державний чи приватний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання цього рішення.

У разі відмови у прийнятті звіту суд застосовує до боржника, а якщо боржником є юридична особа до керівника боржника, захід процесуального примусу у виді штрафу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19 зазначив, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що виконання рішення суду про стягнення з державного бюджету на користь стягувача грошових коштів здійснюється органами Держказначейства в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з відповідного рахунку, передбаченого для забезпечення виконання такого рішення суду.

Дії органів Казначейства з виконання такого рішення можуть бути оскаржені до суду.

Судовий контроль за виконанням судових рішень це сукупність процесуальних дій, які вчиняються судом першої інстанції відповідно дозаконуз метою належного та своєчасного виконання цих рішень.

Процесуальнийзаконвстановлює форму контролю за виконанням судових рішень у цивільних справах, відповідно до якої суд може витребувати звіт про виконання судового рішення від боржника, у тому числі органу державної влади, органу місцевого самоврядування, суб`єкту господарювання державного або комунального сектору економіки, який має виконати це рішення, а також накласти штраф у разі невиконання судового рішення. Така форма судового контролю може бути застосована судом за наступних умов: боржник не виконав судове рішення, стягувач подав суду заяву про встановлення контролю за виконанням судового рішення, державний чи приватний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання цього рішення.

Із матеріалів справи слідує, що виконання рішення Заводського районногосуду м.ДніпродзержинськаДніпропетровської області від29січня 2024року про стягнення з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь позивача моральної шкоди здійснюється органами Держказначейства згідно з Порядком.

У справі відсутні дані щодо виконання державою цього рішення та відкриття виконавцем виконавчого провадження з його примусового виконання.

Отже передбачена статтями453-1,453-4 ЦПК Україниформа судового контролю не може бути застосована до вказаного рішення, оскільки його виконання здійснюється шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку державного бюджету, а не в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви заявника про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 260,261,353,453-1 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Дніпропетровська обласна прокуратура «про відшкодування моральної шкоди», залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С. М. Похваліта