Рішення

від 07.12.2010 по справі 12/1908

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/1908

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 07 грудня 2010 року                                                  Справа №12/1908

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарях Луговій І.В., Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача –Некоз І.В., Варфоломеєвої І.В., Бурби Л.В. за довіреностями, відповідача –Герасименка О.В. за посадою (сільський голова), третьої особи –Сєркової С.Г. за дорученням, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Державної екологічної інспекції в Черкаській області до Драбівецької сільської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Золотоніської районної державної адміністрації про відшкодування шкоди, завданої внаслідок забруднення атмосферного повітря, в розмірі 19637 грн. 20 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов до відповідача про відшкодування ним збитків, заподіяних державі наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря, у розмірі 19637 грн. 20 коп. та судових витрат.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, підтримали і просили суд їх задовольнити.

Відповідач 04.11.2010 року через канцелярію суду подав письмовий відзив на позов. Із відзиву і пояснень представника відповідача в суді слідує, що позов він не визнав і просив суд позивачу в задоволенні позову відмовити з мотивів недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою суду від 04.11.2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Золотоніську районну державну адміністрацію. Із її відзиву від 25.11.2010 року № 525/01-41 та пояснень представника в судових засіданнях  вбачається, що третя особа підтримує позицію та заперечення проти позову відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

Із акта планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 26.07.2010 року вбачається, що державними інспекторами з ОНПС Черкаської області Некоз І.В. та Горєвим В.М. проведена планова перевірка відповідача. За результатами перевірки встановлено, що відповідачем в результаті експлуатації полігону твердих побутових відходів здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за відсутності відповідного дозволу уповноважених органів, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

За результатами перевірки складено відповідний акт (а. с. 4-6), протокол про адміністративне правопорушення № 000152 від 26.07.2010 року (а. с. 7), відповідачу внесено припис про усунення виявлених порушень № 227 від 28.07.2010 року, в якому, зокрема, приписано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин, які утворюються при експлуатації сміттєзвалища, в атмосферне повітря в строк до 28.09.2010 року (а. с. 34).

Постановою позивача від 27.07.2010 року № 002632 (а. с. 8) сільський голова Герасименко О.В. визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.ст. 20, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», яке полягає у тому, що він, будучи відповідальною посадовою особою допустив викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які утворюються під час експлуатації сміттєзвалища, без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, за його вчинення на підставі ст. 188-5 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно довідки відповідача № 123 від 27.07.2010 року, вбачається, що ним за період з 02.02.2009 року по 31.12.2009 року на сільське сміттєзвалище вивезено 36 тонн  сміття, а за період з 01.01.2010 року по 26.07.2010 року –15 тонн.

Відповідно до повідомлення першого заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області від 11.08.2010 року № 4846/04 слідує, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Драбівецької сільської ради відсутній (а. с. 10).

Із матеріалів справи та пояснень представників відповідача та третьої особи в судових засіданнях, вбачається, що вжиття заходів щодо отримання дозволу відповідачем було розпочато лише після проведення перевірки, зокрема 06.09.2010 року було направлено лист до Державної екологічної інспекції в Черкаській області з проханням продовження терміну виконання п. 6 припису (щодо терміну отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря), 25.11.2010 року було укладено договір № 53 на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів та складання звіту по «Інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу для підприємства», рішенням Драбівецької сільської ради від 18.10.2010 року № 6-120-8 затверджено «Програми поводження з відходами на території Драбівецької сільської ради на 2010-2015 роки», згідно п. 2.4. якої визначено отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин, які утворились при експлуатації сміттєзвалища, в атмосферне повітря до грудня 2010 року, відповідальний за виконання сільський голова.

Згідно розрахунку позивача, проведеному у відповідності з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року № 639, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за № 48/16064, розмір збитків складає 19637 грн. 20 коп. (а. с. 11)

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»та іншими нормативно-правовими актами. Перелік видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря визначено у статті 33 цього Закону, до них, зокрема, віднесено: перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів граничнодопустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону; перевищення обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; недотримання вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», забруднення атмосферного повітря - це змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. При цьому, викид - це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин (речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища) або суміші таких речовин.

Обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря встановлені у ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Статтею 11 Закону «Про охорону атмосферного повітря»передбачено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 302, встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

За загальними правилами відшкодування шкоди, визначеними у ст. 1192 ЦК України, особа, яка завдала шкоди майну, може відшкодувати її способом відшкодування в натурі або відшкодуванням завданих збитків.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 68 та ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України; шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року № 639 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції 21.01.2009 року за № 48/16064 і набрав чинності 01.02.2009 року. У зв'язку з прийняттям зазначеного наказу Мінприроди визнав таким, що втратив чинність, наказ Мінекобезпеки від 18.05.1995 № 38 «Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків…», що діяв до цього.

Підпунктом 2.1.2. пункту 2.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. № 639 (далі Методика), передбачено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно п. 2.2. п. п. 2.7.1. п. 2.7. Методики, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами; розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках, зокрема, викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Розрахунок розміру збитків, що підлягає відшкодуванню відповідачем, позивачем здійснено у відповідності до норм вищеназваного законодавства, судом перевірений і визнаний вірним.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

За наведених обставин, враховуючи відсутність у відповідача відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за стягуваний період, що не заперечується та не спростовано відповідачем належним чином, розрахунок розміру збитків позивачем здійснено у відповідності до вимог вищенаведеного законодавства, тому позов суд визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю, заперечення відповідача –безпідставними і відхиляє.

Відповідно до статті 49 ГПК України, з відповідача в доход бюджету підлягають стягненню судові витрати, від сплати яких позивач звільнений - державне мито в розмірі 196 грн. 37 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Драбівецької сільської ради, с. Дробівці, вул. Леніна, 18, Золотоніський район,  Черкаська область, ідентифікаційний код № 33931168, на користь:

Місцевого бюджету із зарахуванням на р/р № 33115331700142, ОКПО 22808984, отримувач –УДК в Золотоніському районі, банк отримувача –ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код платежу 24062100 –19637 грн. 20 коп. шкоди, завданої забрудненням атмосферного повітря;

в доход державного бюджету України на рахунок 31117095700002, банк ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код бюджетної класифікації –22090200, символ звітності банку - 095, отримувач –УДК м. Черкаси, код 22809222 через Золотоніську ОДПІ –державне мито в сумі 196 грн. 37 коп.;

на р/р 31216264700002 в ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, УДК в м. Черкаси –236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 13.12.2010 року.

          Суддя                                                                                  В.М. Грачов