Постанова від 03.07.2025 по справі 990/383/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 липня 2025 року

м. Київ

Справа № 990/383/24

Провадження № 11-184заі25

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Ємця А. А., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С.

за участю:

секретаря судового засідання Лук`яненко О. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Леошка Д. Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2025 року (судді Юрченко В. П., Ханова Р. Ф., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я.) у справі № 990/383/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування, позиція відповідача

1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія), у якому просив:

- визнати протиправними дії ВККС щодо призначення і проведення у пленарному складі повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ВККС утриматися від проведення повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді Святошинського районного суду міста Києва з тих підстав, що ОСОБА_1 пройшов оцінювання на відповідність займаній посаді судді 20 березня 2019 року, що підтверджено рішенням Комісії № 43/ко-19;

- визнати суддю Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що пройшов кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він пройшов оцінювання на відповідність займаній посаді, що підтверджено рішенням колегії Комісії від 20 березня 2019 року № 43/ко-19, яким його визнано таким, що відповідає займаній посаді. Крім того, 22 грудня 2020 року Вища рада правосуддя (далі - ВРП) прийняла рішення про внесення Президентові України подання про його призначення на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва, яке внесла Президенту України 29 грудня 2020 року.

3. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування відзиву представник відповідача, зокрема, зазначив, що статтею 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено право судді оскаржити до адміністративного суду рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання судді, однак Комісія не закінчила проведення кваліфікаційного оцінювання позивача на відповідність займаній посаді судді, а тому представник відповідача вважає звернення позивача з цим позовом передчасним.

4. Також представник відповідача доводив, що завершення процедури призначення судді на підставі положень Закону України від 4 червня 2020 року № 679-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» (далі - Закон № 679-IX) не впливає на проходження процедури кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, яку в спірних правовідносинах Комісія не закінчила. На переконання представника відповідача, нормативно-правових підстав для закінчення кваліфікаційного оцінювання позивача на відповідність займаній посаді після ухвалення колегією Комісії рішення про його відповідність займаній посаді за наявності висновку Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики без розгляду питання про підтримання такого рішення пленарним складом Комісії не було.

Обставини справи

5. Президент України Указом від 23 січня 2012 року № 29/2012 призначив ОСОБА_1 на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва строком на п`ять років.

6. 23 січня 2017 року повноваження позивача припинилися у зв`язку із закінченням строку, на який його було призначено на посаду судді.

7. Рішенням від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема й судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

8. ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 90 балів. За результатами виконаного практичного завдання ОСОБА_1 набрав 93 бали. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 183 бали.

9. Також ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого щодо нього складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

10. Рішенням Комісії від 16 березня 2018 року № 54/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 26 лютого 2018 року, зокрема судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 . Зазначеним рішенням суддю ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

11. 10 квітня 2018 року Комісія у складі колегії провела співбесіду із суддею ОСОБА_1 , за результатами якої ухвалила рішення про зупинення його кваліфікаційного оцінювання та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про обставини, що могли свідчити про порушення суддею ОСОБА_1 законодавства у сфері запобігання корупції.

12. Згідно з рішеннями Національного агентства з питань запобігання корупції від 2 листопада 2018 року № 2477 та № 2478 суддя ОСОБА_1 при складанні та поданні декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки зазначив недостовірні відомості про: 1) об`єкт нерухомого майна, який є його зареєстрованим місцем проживання та перебуває у нього на праві користування; 2) об`єкти нерухомого майна, які на

будь-якому праві використовувалися членами сім`ї для проживання на кінець звітного періоду; 3) об`єкт нерухомості (квартиру), який належить члену сім`ї (дружині) на праві спільної часткової власності, чим не дотримався вимог пункту 2 частини першої статті 46 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції». Ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 366-1 Кримінального кодексу України, не встановлено.

13. Судді надано можливість подати декларації за 2015-2016 роки з достовірними відомостями, якою він скористався.

14. На адресу Комісії 7 грудня 2018 року та 19 лютого 2019 року надійшли заяви ОСОБА_3 та представника Громадської організації «Фундація деюре» Смалюка Р. В. про недостовірність тверджень, які суддя ОСОБА_1 вказав у пункті 17 декларації доброчесності за 2016 рік.

15. Крім того, 17 березня 2019 року електронною поштою до ВККС надійшов документ із назвою «Висновок про невідповідність судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики».

16. Після зупинення кваліфікаційного оцінювання судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 . Комісія у складі колегії продовжила з ним співбесіду 20 березня 2019 року. Під час співбесіди обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.

17. Також 20 березня 2019 року Комісія у складі колегії ухвалила протокольне рішення, яким залишила без розгляду висновок ГРД, оскільки його складено та подано без дотримання вимог підпунктів 4.10.1, 4.10.3 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме: висновок надається до Комісії ГРД не пізніше ніж за 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди; не зазначено процедури, в межах якої надано висновок; не зазначено інформації щодо пояснень судді, відмови від їх надання, мотивів та підстав їх врахування або відхилення, відомостей щодо можливості судді ознайомитися з висновком; інформація не підписана всіма членами ГРД, які брали участь в ухваленні рішення про надання Комісії висновку. Станом на день проведення співбесіди до Комісії документів щодо усунення недоліків у висновку не надходило.

18. Згідно з рішенням від 20 березня 2019 року № 43/ко-19, заслухавши доповідача, дослідивши досьє судді, надані суддею пояснення та результати співбесіди, під час якої вивчено питання про відповідність ОСОБА_1 критеріям кваліфікаційного оцінювання, ВККС у складі колегії дійшла таких висновків.

За критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрав 410 балів.

За критерієм професійної етики суддя набрав 160 балів.

За критерієм доброчесності суддя набрав 130 балів. За цим критерієм суддю оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди.

За змістом цього рішення, незважаючи на залишення висновку ГРД без розгляду, ухвалюючи його, Комісія у складі колегії досліджувала та обговорювала, зокрема, ту ж інформацію, яка була вказана в зазначеному висновку.

Таким чином, за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 набрав 700 балів, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

19. З огляду на викладене Комісія у складі колегії рішенням від 20 березня 2019 року № 43/ко-19 визнала суддю Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді.

Водночас в абзаці третьому резолютивної частини цього рішення зазначено, що воно набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту.

20. На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі - Закон № 193-ІХ) із 7 листопада 2019 року (дня набрання чинності цим Законом) припинилися повноваження членів ВККС.

21. 4 вересня 2020 року до ВРП надійшов лист позивача з проханням розглянути питання щодо внесення Президентові України подання про призначення його на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва з огляду на положення Закону № 679-ІХ.

22. Розглянувши рішення ВККС у складі колегії за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1., 22 грудня 2020 року ВРП ухвалила рішення № 3567/0/15-20 про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва.

За змістом цього рішення ВРП врахувала, що під час кваліфікаційного оцінювання до Комісії надійшов висновок ГРД про невідповідність судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, обґрунтований тим, що суддя ухвалював рішення, обумовлені політичними мотивами; повідомив недостовірні відомості у декларації доброчесності судді за 2016 рік; переконливо не пояснив джерел походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ і легальних доходів, що викликає сумніви в їх достатності для набуття такого майна, здійснення витрат, отримання благ.

З тексту рішення Комісії від 20 березня 2019 року № 43/ко-19 ВРП встановила, що наведені у висновку ГРД відомості були предметом розгляду ВККС, яка надала їм належну оцінку в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

Керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних з кандидатурою судді ОСОБА_1 , зокрема тих, що наведені у висновку ГРД, ВРП дійшла висновку про відсутність обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням його на посаду судді. За результатами розгляду наявних у розпорядженні ВРП матеріалів, зокрема суддівського досьє, вона не встановила обставин, які відповідно до закону могли б бути підставою для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва.

У підсумку, керуючись статтею 131, підпунктами 2, 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, підпунктом 3 пункту 2 розділу II

Закону № 679-IX, статтями 3, 30, 34, 36, 37, абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі -Закон № 1798-VIII), ВРП вирішила внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва.

23. 1 червня 2023 року ВРП призначила 16 членів ВККС (повноважний склад Комісії).

24. 20 липня 2023 року ВККС прийняла рішення № 34/зп-23 про продовження кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема тих, які призначені (обрані) на посаду суддів та яких колегіями ВККС визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Комісії у пленарному складі через надходження висновку ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.

25. Листом від 28 листопада 2024 року № 36-6788/24 позивача повідомлено про те, що 9 грудня 2024 року відбудеться засідання ВККС у пленарному складі, зокрема, щодо питання його відповідності займаній посаді судді.

26. 2 грудня 2024 року на адресу ВККС надійшов висновок ГРД у новій редакції про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики.

27. 9 грудня 2024 року відбулось засідання ВККС у пленарному складі, за результатами якого розгляд питання щодо відповідності судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді відкладено.

28. ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з цим позовом, уважаючи протиправними дії ВККС щодо призначення і проведення у пленарному складі повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання на відповідність його займаній посаді судді Святошинського районного суду міста Києва.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

29. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 17 березня 2025 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії ВККС щодо призначення і проведення у пленарному складі повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 . У решті позовних вимог відмовив.

30. Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оцінювання відповідності судді ОСОБА_1 займаній посаді відбулось у 2019-2020 роках, за результатами такого оцінювання колегія ВККС прийняла рішення (від 20 березня 2019 року № 43/ко-19) про його відповідність займаній посаді.

31. Водночас щодо позовних вимог про зобов`язання ВККС утриматися від проведення повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання позивача та визнання його таким, що пройшов кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для задоволення цих вимог немає, оскільки вони охоплюються попередньою вимогою, заявленою у цьому позові - про визнання протиправними дій ВККС щодо призначення і проведення у пленарному складі повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційних скаргах вимог

32. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 14 квітня 2025 року відповідач подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій, стверджуючи, що це рішення не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо законності й обґрунтованості його ухвалення, повноти та об`єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів, просить його скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

33. На обґрунтування апеляційної скарги скаржник доводить, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, і неправильно застосував абзац другий частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, оскільки не врахував того, що дії Комісії, спрямовані на закінчення кваліфікаційного оцінювання позивача займаній посаді судді, здійснено на виконання пункту 3 резолютивної частини рішення ВККС від 20 березня 2019 року № 43/ко-19, тому скаржник уважає помилковим висновок суду першої інстанції про повторність кваліфікаційного оцінювання, яке Комісія проводить щодо позивача.

У цьому контексті скаржник зазначає про необхідність застосування глави 1 «Кваліфікаційне оцінювання» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» та пунктів 20, 21, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення»

Закону № 1402-VIII у їх системному взаємозв`язку. Як стверджує скаржник, конструкція пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення»

Закону № 1402-VIII прямо вказувала на необхідність проведення оцінювання в порядку, передбаченому саме цим Законом. Водночас Закон № 1402-VIII визначав лише порядок кваліфікаційного оцінювання. Також скаржник наполягає, що положення Закону № 1402-VIII про ухвалення ВККС рішень кваліфікованою більшістю голосів не тільки відповідає легітимній меті закону, але було і є достатньо чітким, передбачуваним і зрозумілим для всіх суб`єктів, яких вони стосуються.

34. Також скаржник зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції пункту 3 частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 679-ІХ, наполягаючи, що цей Закон не врегульовував процедуру кваліфікаційного оцінювання відповідності судді займаній посаді.

У цьому контексті з покликанням на статтю 131 Конституції України, статті 92, 93 Закону № 1402-VIII скаржник наполягає, що ВККС - єдиний орган державної влади, на який покладено конституційну функцію зі здійснення оцінювання суддів. Жоден інший орган чи установа не уповноважені здійснювати конституційні функції добору та оцінювання суддів, зокрема ВРП.

Отже, завершення процедури призначення судді на підставі положень

Закону № 679-ІХ, на переконання скаржника, не впливає на проходження процедури кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, яку в спірних правовідносинах Комісія не завершила.

35. На підставі викладеного скаржник наполягає, що нормативно-правових підстав для закінчення кваліфікаційного оцінювання позивача на відповідність займаній посаді після ухвалення колегією ВККС рішення про його відповідність займаній посаді за наявності висновку ГРД про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики без розгляду питання про підтримання такого рішення пленарним складом Комісії не було. Отже, скаржник уважає висновок суду першої інстанції стосовно фактичного завершення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді щодо позивача помилковим і таким, що суперечить не лише нормам Закону № 1402-VIII, а й змісту рішення ВККС від 20 березня 2019 року № 43/ко-19, яке не набрало чинності відповідно до пункту 3 його резолютивної частини. Поряд із цим скаржник зауважує, що позивач не оскаржив рішення ВККС від 20 березня 2019 року № 43/ко-19 у частині положень щодо набрання чинності, тому міг передбачати подальші дії Комісії щодо закінчення кваліфікаційного оцінювання його на відповідність займаній посаді судді саме у порядку, передбаченому частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII.

36. Насамкінець скаржник наполягає, що процедурні (проміжні) дії / рішення, які передують прийняттю рішення Комісії, за своєю природою є організаційними та не зумовлюють самостійних правових наслідків, оскільки є частиною процедури кваліфікаційного оцінювання, що регулюється законом. Такі дії можуть бути предметом оцінки виключно в межах провадження щодо оскарження безпосередньо рішення Комісії, ухваленого за результатом кваліфікаційного оцінювання. З огляду на зазначене скаржник доводить, що оспорювані в цій справі дії ВККС щодо винесення на розгляд пленарного складу питання про підтримку рішення колегії Комісії, яким суддю ОСОБА_1. визнано таким, що відповідає займаній посаді, не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

37. 17 квітня 2025 року представниця ОСОБА_1 - адвокат Заєць А. С. подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

38. На обґрунтування апеляційної скарги представниця позивача зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції в частині того, що часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними дій ВККС щодо призначення та проведення в пленарному складі повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді позивача є достатнім та ефективним способом захисту його прав і унеможливлює вчинення будь-яких дій щодо продовження кваліфікаційного оцінювання стосовно позивача. Натомість, на переконання скаржниці, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, з урахуванням положень пункту 3 частини другої статті 254 КАС України, відповідача необхідно зобов`язати утриматися від проведення повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання позивача на відповідність займаній посаді судді, а також визнати позивача таким, що пройшов кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді.

На переконання скаржниці, часткове задоволення позову не буде належним, достатнім та ефективним способом захисту прав позивача, оскільки без задоволення позовних вимог у повному обсязі позивач може бути протиправно підданий додатковому (повторному) кваліфікаційному оцінюванню.

39. Поряд із цим представниця позивача доводить, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не врахував того, що підставою для проведення пленарного засідання Комісія вказувала надходження висновку ГРД про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики від 16 березня 2019 року, однак у Комісії немає такого висновку, а документ із назвою «Висновок про невідповідність судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики», що надійшов від ГРД до ВККС, не мав юридичної сили, оскільки не був підписаний електронним відписом. ВККС залишила його без розгляду. У судовому засіданні 17 березня 2025 року представник відповідача визнав обставину, що висновок ГРД не був підписаний електронним підписом. За доводами скаржниці, встановлення наведених обставин мало суттєве значення, оскільки саме існуванням висновку ГРД Комісія обґрунтовувала свої заперечення проти позовних вимог.

Позиція інших учасників справи

40. 16 червня 2025 року до Великої Палата Верховного Суду надійшов відзив представниці позивача на апеляційну скаргу ВККС, у якому вона спростовує доводи апеляційної скарги, просить відмовити у її задоволенні.

41. Також 20 травня 2025 року до Великої Палата Верховного Суду надійшов відзив ВККС на апеляційну скаргу позивача, в якому представник відповідача спростовує доводи апеляційної скарги, просить відмовити у її задоволенні.

Рух апеляційної скарги

42. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 квітня 2025 року відкрила апеляційне провадження в цій справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ВККС.

43. Ухвалою від 18 червня 2025 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до розгляду в судовому засіданні на 3 липня 2025 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

44. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

45. Частинами першою та другою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

46. Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, статтею 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» конкретизовано, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

На підставі Закону України від 31 жовтня 1995 року № 398/95-ВР Україна приєдналася до Статуту Ради Європи, підтверджуючи тим самим відданість України ідеалам та принципам, які є спільним надбанням європейських народів.

Відповідно до статті 3 Статуту Ради Європи кожний член Ради Європи обов`язково повинен визнати принципи верховенства права та здійснення прав людини і основних свобод всіма особами, які знаходяться під його юрисдикцією, а також повинен відверто та ефективно співробітничати в досягненні мети Ради, визначеної у главі I.

47. Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенціюпро захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 розділу І Конвенції).

Так, частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

48. Частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) як джерело права.

49. Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

50. Варто зауважити, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у світлі її преамбули, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

51. До того ж частина перша статті 129 Конституції України зобов`язує суди вирішувати спори, керуючись верховенством права, що, у свою чергу, означає й урахування тлумачення Конвенції, яке здійснює ЄСПЛ, як мінімальних стандартів демократичного суспільства.

52. У рішенні від 12 січня 2023 року у справі «Овчаренко та Колос проти України» (заяви № 27276/15 і № 33692/15) Суд зазначив, що трудові спори per se не виключаються зі сфери «приватного життя» у розумінні статті 8 Конвенції. Існують певні типові аспекти приватного життя, на які можуть вплинути такі спори внаслідок звільнення, пониження, відмови у доступі до професії або застосування інших подібних несприятливих заходів. До цих аспектів входять (і) «внутрішнє коло» заявника, (іі) можливість заявника встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми та (ііі) соціальна і професійна репутація заявника. У таких спорах існують два напрямки, за якими, як правило, виникають питання, пов`язані з приватним життям: або через підстави вжиття оскаржуваного заходу (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на підставах), або, у деяких справах, через наслідки для приватного життя (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на наслідках) (див. рішення від 25 вересня 2018 року у справі «Денісов проти України» [ВП] (Denisov v. Ukraine) [GC], заява № 76639/11, пункт 115). Під час застосування підходу, заснованого на наслідках, Суд визнає застосовність статті 8 Конвенції лише за умови, якщо ці наслідки є дуже серйозними та значною мірою впливають на приватне життя заявника (там само, пункт 116).

53. ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, вважаючи протиправними дії ВККС щодо призначення і проведення у пленарному складі повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання на відповідність його займаній посаді судді Святошинського районного суду міста Києва.

54. Ці дії Комісії позивач оскаржує, зокрема, з підстави відсутності у ВККС у пленарному складі повноважень здійснювати його повторне оцінювання, наполягаючи, що процедура його кваліфікаційного оцінювання вже була завершена. Наголошує, що 22 грудня 2020 року ВРП прийняла рішення про внесення Президентові України подання про його призначення на посаду судді Святошинського районного суду м. Києва.

55. Отже, оспорювані позивачем дії ВККС безпосередньо зачіпають його право на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції, в аспекті доступу до обраної професії та можливості встановлювати і розвивати стосунки професійного характеру.

56. Водночас втручання у право на повагу до приватного життя є таким, що порушує статтю 8 Конвенції, якщо воно не є виправданим за пунктом 2 цієї статті Конвенції як таке, що було здійснене «згідно із законом», переслідує одну або декілька законних цілей, перелічених у ньому, і є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цієї цілі / цих цілей.

57. Відповідач у відзиві на позовну заяву і в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції доводить, що не було нормативно-правових підстав для закінчення кваліфікаційного оцінювання позивача після ухвалення колегією Комісії рішення про відповідність позивача займаній посаді за наявності висновку ГРД про його невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики без розгляду питання про підтримання такого рішення пленарним складом Комісії.

58. Оцінюючи висновки суду, рішення якого переглядається, та аргументи учасників справи, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

59. За правилами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

60. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

61. Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

62. Як установив суд першої інстанції, Указом від 23 грудня 2012 року № 29/2012 Президент України призначив ОСОБА_1 на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва строком на п`ять років.

63. Після призначення позивача на посаду судді відбулася судова реформа.

64. Так, 30 вересня 2016 року набрали чинності Закон України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) та Закон № 1402-VIII.

65. У зв`язку із цим розділ XV «Перехідні положення» Конституції України доповнено пунктом 16-1, підпункт 2 якого визначає, що повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.

66. Відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності

Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом (підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України).

67. Оскільки ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва строком на п`ять років Указом Президента України від 23 січня 2012 року № 29/2012, тобто до набрання чинності Законом № 1401-VIII, то його відповідність займаній посаді судді мала бути оцінена в порядку, визначеному законом.

68. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає

Закон № 1402-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» якого відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності

Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

69. Так, порядок здійснення кваліфікаційного оцінювання визначено у главі І розділу V «Кваліфікаційний рівень суддів» Закону № 1402-VIII.

70. Згідно із частиною другою статті 83 Закону № 1402-VIII критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

71. Відповідно до частини першої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

72. У пункті 19 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16, конкретизовано, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію. Послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.

73. Крім того, частиною першою статті 87 Закону № 1402-VIII передбачено, що з метою сприяння ВККС у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД.

74. Згідно із частиною шостою статті 87 Закону № 1402-VIII ГРД здійснює такі повноваження: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає ВККС інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, ВККС висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.

75. У частині четвертій статті 85 Закону № 1402-VIII передбачено, що до переліку інформації, яка має міститися у суддівському досьє, належить, зокрема і висновок ГРД (у разі його наявності).

76. За змістом пункту 4.8 Порядку формування і ведення суддівського досьє, затвердженого рішенням ВККС від 15 листопада 2016 року № 150/зп-16, висновок ГРД включається до відповідного досьє без проведення жодної перевірки, а тому як складова частина досьє відповідно до положень пункту 16 частини четвертої, пункту 4 частини п`ятої, частини дев`ятої статті 85 Закону № 1402-VІІІ підлягає дослідженню та оцінці, так само як інші документи, які є в досьє.

77. Згідно з підпунктом 4.10.1 пункту 4.10 Регламенту інформація щодо судді (кандидата на посаду судді) або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності надається Комісії ГРД не пізніше ніж за 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді).

78. Висновок або інформація розглядаються Комісією під час співбесіди на відповідному засіданні в порядку, визначеному цим Регламентом та Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (підпункт 4.10.3 пункту 4.10 Регламенту).

79. За встановленими у цій справі обставинами до ВККС щодо позивача надійшов висновок ГРД, який 20 березня 2019 року Комісія у складі колегії протокольним рішенням залишила без розгляду.

80. Стосовно повноважень ВККС щодо розгляду інформації або висновку ГРД Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 червня 2019 року у справі № 9901/460/18 виснувала, що Законом № 1402-VІІІ не передбачено право ВККС приймати рішення про залишення без розгляду інформації або висновку, які були надані ГРД, як і не передбачено право не досліджувати відповідних документів.

81. Отже, якщо ГРД надала ВККС висновок про невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності судді, щодо якого проводиться оцінювання на відповідність займаній посаді, то ВККС, вирішуючи питання про відповідність чи невідповідність такого судді займаній посаді, надає оцінку обставинам, викладеним у такому висновку.

82. Повертаючись до обставин справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що 20 березня 2019 року колегія ВККС прийняла рішення № 43/ко-19, яким визнала суддю Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді.

83. За змістом цього рішення, незважаючи на залишення висновку ГРД без розгляду, ухвалюючи рішення, Комісія у складі колегії розглядала обставини, які стосуються відповідності судді ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності, викладені в зазначеному висновку ГРД.

84. Водночас у зв`язку з наявністю висновку ГРД щодо судді ОСОБА_1 . Комісія у складі колегії в абзаці третьому резолютивної частини рішення від 20 березня 2019 року № 43/ко-19 зазначила, що воно набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту.

85. Із 7 листопада 2019 року на підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 193-ІХ повноваження членів ВККС припинилися.

86. Після цього 4 червня 2020 року Верховна Рада України ухвалила

Закон № 679-ІХ, у підпункті 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачила, що ВРП у період відсутності повноважного складу ВККС ухвалює без рекомендації чи подання ВККС рішення про внесення Президенту України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв`язку із закінченням строку, на який його було призначено, якщо до набрання чинності цим Законом колегією ВККС було визнано суддю таким, що відповідає займаній посаді.

87. Варто зауважити, що повноваженнями щодо внесення подання про призначення судді на посаду ВРП наділена на підставі статті 131 Конституції України.

88. Водночас відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п`ять років до набрання чинності Законом № 1401-VIII, повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, може бути призначений на посаду за поданням ВРП за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4

пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

89. Таким чином, ВРП уповноважена внести Президенту України подання про призначення на посаду судді, призначеного на посаду строком на п`ять років до набрання чинності Законом № 1401-VIII, виключно за умови, що за результатами кваліфікаційного оцінювання такий суддя підтвердив свою відповідність цій посаді.

90. Натомість у разі відсутності прийнятого уповноваженим органом (ВККС) за результатами кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді рішення про визнання його таким, що відповідає цій посаді, ВРП не має повноважень розглядати питання про внесення Президентові України подання про призначення такого судді на посаду.

91. За змістом пояснювальної записки до Закону № 679-ІХ, підставою його прийняття була необхідність збереження рівномірного навантаження в окремих місцевих судах загальної юрисдикції, які неприйнятно тривалий термін здійснювали судочинство з численним навантаженням через брак фактично працюючих суддів, що призводило до затягування розгляду справ, порушення прав громадян на доступ до правосуддя, а також підриву авторитету судової влади в Україні.

92. Виходячи з мети Закону № 679-ІХ та змісту підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, а також пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII Велика Палата Верховного Суду вважає, що законодавець, прагнучи вирішити нагальне питання забезпечення штатів місцевих судів загальної юрисдикції фактично працюючими суддями, тимчасово - на час відсутності повноважного складу ВККС наділив ВРП повноваженнями щодо внесення Президенту України подань про призначення на посаду суддів, призначених на посаду строком на п`ять років або обраних суддями безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, без рекомендації чи подання ВККС.

93. Разом з тим незмінною залишилася умова внесення ВРП подання, визначена пунктом 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, а саме підтвердження зазначеними суддями їхньої відповідності займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

94. За встановленими судом першої інстанції обставинами цієї справи 22 грудня 2020 року ВРП у межах зазначеної тимчасової процедури, розглянувши рішення ВККС у складі колегії за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1., прийняла рішення № 3567/0/15-20 про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва.

За змістом цього рішення, ВРП врахувала, що під час кваліфікаційного оцінювання до Комісії надійшов висновок ГРД про невідповідність судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, обґрунтований тим, що суддя ухвалював рішення, обумовлені політичними мотивами; повідомив недостовірні відомості у декларації доброчесності судді за 2016 рік; переконливо не пояснив джерела походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ і легальні доходи, що викликає сумніви в їх достатності для набуття такого майна, здійснення витрат, отримання благ.

ВРП також установила, що наведені у висновку ГРД відомості були предметом розгляду ВККС, яка надала їм належну оцінку в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

З урахуванням зазначеного, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних з кандидатурою судді ОСОБА_1 , зокрема тих, які наведені у висновку ГРД, ВРП дійшла висновку про відсутність обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням його на посаду судді.

За результатами розгляду наявних у розпорядженні ВРП матеріалів, зокрема суддівського досьє, вона не встановила обставин, які відповідно до закону могли б бути підставою для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва.

Керуючись статтею 131, підпунктами 2, 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, підпунктом 3 пункту 2 розділу II Закону № 679-IX, статтями 3, 30, 34, 36, 37, абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, ВРП вирішила внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва.

95. Отже, підставою для прийняття ВРП цього рішення без рекомендації Комісії стало рішення ВККС у складі колегії від 20 березня 2019 року № 43/ко-19, яким визнано суддю Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді.

96. Варто зауважити, що наведені приписи підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 679-ІХ є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

97. Отже, ВРП, реалізуючи свої повноваження згідно зі статтею 131 Конституції України, абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII та підпунктом 3 пункту 2 розділу II Закону № 679-IX прийняла рішення від 22 грудня 2020 року № 3567/0/15-20 про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва.

98. Зазначене рішення ВРП не оскаржувалося, не скасоване та є чинним.

99. Таким чином, ураховуючи, що обов`язковою умовою для внесення ВРП Президенту України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв`язку із закінченням строку, на який його було призначено, є підтвердження його відповідності цій посаді за результатом кваліфікаційного оцінювання та з огляду на чинність рішення ВРП від 22 грудня 2020 року № 3567/0/15-20 про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва Велика Палата Верховного Суду вважає, що процедура кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1., яка передбачена підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, завершилася.

100. У контексті переданого на вирішення Великій Палаті Верховного Суду спору доречно зауважити, що пункт 19 частини першої статті 4 КАС України визначає, що індивідуальним актом є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

101. Як уже зазначалося вище у цій постанові, підставою прийняття ВРП рішення від 22 грудня 2020 року № 3567/0/15-20 про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва стало рішення ВККС у складі колегії від 20 березня 2019 року № 43/ко-19, яким визнано суддю Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді.

102. Відтак із прийняттям ВРП рішення від 22 грудня 2020 року № 3567/0/15-20 рішення ВККС від 20 березня 2019 року № 43/ко-19, яким визнано суддю Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді, та яке є індивідуальним актом, вичерпало свою дію фактом його виконання (реалізації).

103. На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду констатує, що процедура кваліфікаційного оцінювання щодо позивача завершилася реалізацією рішення ВККС від 20 березня 2019 року № 43/ко-19, яким визнано суддю Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді.

104. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що одним з елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності. Юридична визначеність є ключовою у питанні розуміння верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин. Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. У контексті статті 8 Конституції України юридична визначеність забезпечує адаптацію суб`єкта правозастосування до нормативних умов правової дійсності та його впевненість у своєму правовому становищі, а також захист від свавільного втручання з боку держави (рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018, від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).

105. Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів (рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016, від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018).

106. У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція,

25-26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev) (далі - Доповідь), до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).

107. ЄСПЛ у пунктах 127, 128 рішення від 14 червня 2007 року у справі

«Свято-Михайлівська парафія проти України» також нагадав, що закон має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість у розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії. Ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акта, який розглядається, сфери, яку він має охопити, кількості та статусу тих, кому його адресовано.

108. Важливо, що за встановленими обставинами цієї справи 22 грудня 2020 року ВРП ухвалила рішення № 3567/0/15-20 про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва.

109. Велика Палата Верховного Судунаголошує, що за наведеного в цій постанові правового регулювання та встановлених у справі обставин процедура оцінювання відповідності займаній посаді щодо судді ОСОБА_1 набула статусу завершеної, відтак він цілком правомірно очікував, що його гарантоване статтею 8 Конвенції право на повагу до особистого життя в аспекті доступу до обраної професії судді не зазнаватиме втручання, зокрема у спосіб призначення ВККС у пленарному складі його кваліфікаційного оцінювання після прийняття ВРП рішення про внесення Президентові України подання про призначення його на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва.

110. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо незавершення процедури кваліфікаційного оцінювання позивача як такі, що не відповідають приписам підпункту 3 пункту 2 розділу II

Закону № 679-IX та встановленим у цій справі обставинам.

111. Велика Палата Верховного Суду також наголошує, що межі дискреції ВККС у процедурі оцінювання судді на відповідність займаній посаді не є неосяжними та повинні здійснюватись із дотриманням вимог частини другої статті 19 Конституції України, зокрема в аспекті зобов`язання діяти на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

112. До того ж у випадку, коли суд встановить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

113. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду висновує, що ВККС, вчиняючи дії щодо призначення і проведення у пленарному складі повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1., діяла поза межами процедури кваліфікаційного оцінювання, визначеної Законом № 1402-VIII з урахуванням підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 679-ІХ, що є самостійною та достатньою підставою для визнання цих дій протиправними.

114. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, посилався також і на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20.

115. Однак, за змістом вказаної вище постанови, спір, що виник за участю учасників тієї справи, і характер спірних правовідносин, а саме щодо порядку набрання чинності рішенням, прийнятим Комісією у складі колегії за результатами кваліфікаційного оцінювання судді, яким суддю визнано таким, що відповідає займаній посаді за наявності щодо нього висновку ГРД, відрізняються від правовідносин у справі, яка переглядається, а саме щодо завершення процедури кваліфікаційного оцінювання судді за фактом реалізації рішення колегії ВККС про визнання його таким, що відповідає займаній посаді, із прийняттям ВРП рішення про внесення Президентові України подання про призначення його на посаду судді. Тому зазначена постанова не є релевантною у цій справі.

116. Водночас посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 не вплинуло на правильність задоволення позову в частині визнання протиправними дій ВККС щодо призначення і проведення у пленарному складі повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

117. Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд першої інстанції правильно задовольнив позовну вимогу про визнання протиправними дій ВККС щодо призначення і проведення у пленарному складі повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

118. Що ж до позовних вимог про зобов`язання ВККС утриматися від проведення повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання позивача та визнання його таким, що пройшов кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді, то суд першої інстанції цілком слушно зауважив, що ці вимоги охоплюються попередньою вимогою, заявленою у цьому позові, - про визнання протиправними дій ВККС щодо призначення і проведення у пленарному складі повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , а отже, підстав для їх задоволення немає.

119. Інші доводи, наведені в апеляційних скаргах, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому їх докладний аналіз не є доцільним.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

120. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

121. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

122. Оскільки суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

123. Згідно із частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

124. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційні скарги Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2025 року у справі № 990/383/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. УркевичСуддя-доповідач Н. В. ШевцоваСудді: О. О. Банасько К. М. Пільков О. Л. Булейко Н. С. Стефанів І. А. Воробйова Т. Г. Стрелець О. А. Губська О. В. Ступак А. А. Ємець І. В. Ткач О. В. Кривенда О. С. Ткачук С. Ю. Мартєв