Постанова від 18.06.2025 по справі 910/19830/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2025 р. Справа№ 910/19830/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Рожко І.О.

від відповідача: Слободянюк В.В., в режимі відеоконференції

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну "ТЕХВОЄНСЕРВІС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 (повний текст рішення складено 24.03.2025)

у справі № 910/19830/23 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку"

до Концерну "Техвоєнсервіс"

про стягнення 444 449,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну "Техвоєнсервіс" (відповідача) про стягнення 444 449,52 грн заборгованості за договором № 41/09-ПК від 13.09.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані нездійсненням відповідачем оплати вартості комунальних платежів за період: з березня по грудень 2022.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі № 910/19830/23 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з Концерну "Техвоєнсервіс" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" 444 449,52 грн заборгованості та 6666,74 грн судового збору.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Концерн "ТЕХВОЄНСЕРВІС" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі № 910/19830/23, прийняти нове судове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що з початку 24.02.2022 та по теперішній час спірне приміщення відповідачем не використовувалось, оскільки вказане приміщення використовували підрозділи Міністерства оброни України, тому на переконання відповідача у нього відсутні підстав для сплати комунальних платежів за договором № 41/09-ПК від 13.09.2019.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025, апеляційну скаргу Концерну "ТЕХВОЄНСЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі № 910/19830/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19830/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну "ТЕХВОЄНСЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі № 910/19830/23; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 18.06.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 задоволено заяву Концерну "ТЕХВОЄНСЕРВІС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/19830/23.

В судове засідання, яке відбулося 18.06.2025, до приміщення суду апеляційної інстанції прибув представник позивача. Представник відповідача брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

13.09.2019 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" (балансоутримувачем, позивачем) та філією Концерну "Техвоєнсервіс" (в подальшому реорганізовано в Концерн "Техвоєнсервіс", користувач, відповідач) був укладений договір № 41/09-ПК про відшкодування витрат на надання комунальних послуг (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 13/24 (будівля), а також оплату витрат пов`язаних з забезпеченням життєдіяльності об`єкту, а користувач бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі 95/16 літера БТІ - А загальною площею 430,8 кв.м.

Згідно п. 2.1 договору витрати по утриманню та обслуговуванню будівлі та надання комунальних послуг, в тому числі відшкодування пропорційно займаної площі, оплачується користувачем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок балансоутримувача щомісячно, згідно погодженого кошторису витрат за виставленими балансоутримувачем до 8 числа наступного за звітним місяцем рахунками та актами наданих послуг. Фактичний розмір щомісячної плати буде змінюватися відповідно до зростання тарифів на електроенергію та витрати на технічне обслуговування електрообладнання, адміністративні витрати на укладання та супровід договору, пожежно-сторожова охорона, опалення, вивезення твердих побутових відходів, спожита електроенергія та вода за відсутності лічильників та інші фактично надані балансоутримувачем послуги.

В силу п. 2.2 договору оплата відшкодування витрат на надання комунальних послуг здійснюється користувачем за наданими балансоутримувачем рахунками у безготівковій формі шляхом щомісячного перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача до 10 (десятого) числа місяця, за який здійснюється оплата. Рахунок на оплату послуг передається користувачу електронною поштою або особисто.

Пунктом 2.3 договору визначено, що не пізніше десятого числа кожного місяця балансоутримувачем та користувачем складаються і підписуються акти наданих послуг за попередній місяць. У разі розбіжності вартості фактично наданих послуг та суми попередньої оплати, сторони коригують оплату за наступний місяць на відповідну суму. Послуга з відшкодування вважається наданою балансоутримувачем та отриманою користувачем з моменту підписання сторонами акту наданих послуг. У разі наявності обґрунтованих заперечень проти підписання акту наданих послуг акту наданих послуг користувач може утриматися від підписання цього акту до моменту усунення користувачем виявлених користувачем недоліків. Обґрунтована відмова або підписаний користувачем акт наданих послуг передаються балансоутримувачу. У разі прострочення направлення балансоутримувачу обґрунтованих пояснень проти підписання акту наданих послуг, прострочення підписання користувачем акту наданих послуг, або необґрунтованої відмови від підписання акту наданих послуг, відшкодування витрат на надання комунальних послуг за розрахунковий місяць вважається належним чином наданою користувачу та отриманою балансоутримувачем.

Договір набирає чинності з 01.10.2019 та діє до 31.12.2019 включно. У разі, якщо сторона не пізніше ніж за 30 календарних дні до дати закінчення договору не повідомить другу сторону про припинення Договору, Договір вважається автоматично пролонгованим сторонами на кожний наступний календарний рік (п. 6.1 договору).

За змістом п. 6.2 договору, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору та не позбавляє від необхідності виконання зобов`язань, які сторони повинні були виконати під час його дії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листами: за № 191/07 від 12.07.2023 та за № 291/10 від 25.10.2023, до яких було долучено рахунки на оплату та акти наданих послуг на компенсацію комунальних послуги на загальну суму 444 449,52 грн з проханням здійснити оплату за спожиті послуги, вищезазначені листи з актами наданих послуг були отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.10.2023. Проте заборгованість залишилася не сплаченою, підписані акти наданих послуг не повернуті позивачеві, обґрунтованої відмови від підписання актів відповідачем також не надано.

Таким чином, відповідно до умов п. 2.3 договору вищевказані акти наданих послуг вважаються підписаними між сторонами, а отже обумовлені послуги надано в повному обсязі та у відповідності до умов договору.

17.11.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за спожиті послуги.

Листом за № 225/К/168 від 23.11.2023 відповідач повідомив позивача про те, що в результаті військових дій всі приміщення та будівлі були зайняті Головним управлінням безпеки військової служби Збройних Сил України для виконання зазначених дій, а отже відповідач не використовував їх та не користувався комунальними послугами, які надавались ввіреним підприємством.

Поясненнями позивача, які викладені у позовній заяві, актами наданих послуг за № 115 на суму 415 584,72 грн та № 118 на суму 28 864,80 грн, рахунками на оплату за № 145 на суму 415 584,72 грн. та № 148 на суму 28 864,80 грн, копії яких міститься в матеріалах справи, підтверджується факт того, що позивачем на виконання умов договору надано відповідачу обумовлені послуги на загальну суму 444 449,52 грн, що і стало причиною виникнення даного спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі № 910/19830/23 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з Концерну "Техвоєнсервіс" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" 444 449,52 грн заборгованості та 6666,74 грн судового збору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

В силу п. 2.2 договору оплата відшкодування витрат на надання комунальних послуг здійснюється користувачем за наданими балансоутримувачем рахунками у безготівковій формі шляхом щомісячного перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача до 10 (десятого) числа місяця, за який здійснюється оплата. Рахунок на оплату послуг передається користувачу електронною поштою або особисто.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач посилається на те, що у спірний період він не використовував приміщення та не користувався комунальними послугами, які надавались ввіреним підприємством.

Вказані доводи відповідача, судова колегія оцінює критично, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Таким чином, укладаючи договір № 41/09-ПК від 13.09.2019, відповідач мав оцінити погоджений сторонами порядок виконання договору та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання відповідно з погодженими у договорі умовами.

Також судом першої інстанції вірно враховано той факт, що доказів розірвання договору у спірний період сторонами суду не надано.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Концерну "ТЕХВОЄНСЕРВІС" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі № 910/19830/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/19830/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повна постанова складена 11.07.2025.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко