Постанова від 02.10.2024 по справі 910/19303/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа№ 910/19303/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача за первісним позовом: Денисова М.П.

від відповідача за первісним позовом: Скляревська Н.О. (довіреність, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1189)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мкт-Комюнікейшн", Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 (повне рішення складено 31.05.2024)

у справі № 910/19303/23 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мкт-Комюнікейшн"

про стягнення 777 327,18 грн та визнання припиненими зобов`язань за договором

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мкт-Комюнікейшн"

до Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт"

про визнання припиненими зобов`язань за договором, повернення товару або стягнення його вартості на суму 573 673,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст первісних позовних вимог

Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" (позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мкт-Комюнікейшн" (відповідача за первісним позовом) про: стягнення 777 327,18 грн, з яких: 737 170,06 грн пені та 40 157,12 грн штрафу; визнання припиненим з 05.03.2022 зобов`язання позивача за первісним позовом зі зберігання товару, завезеного відповідачем за первісним позовом 31.12.2019 за видатковою накладною від 30.12.2019 №111.

Первісні позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, мотивовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки № 27-7/19/528 від 02.12.2019 в частині поставки товару належної якості у передбачений цим правочином строк.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

До суду першої інстанції від відповідача за первісним позовом надійшла зустрічна позовна заява до позивача за первісним позовом про: визнання припиненими зобов`язання за договором поставки № 27-7/19/528 від 02.12.2019; зобов`язання позивача за первісним позовом повернути товар, завезений на територію порту 31.12.2019, згідно з видатковою накладною від 30.12.2019 № 111 на загальну суму 573673,20 грн, або аналогічний, або, у зв`язку з неможливістю повернення товару, стягнути його вартість у сумі 573 673,20 грн з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані неможливістю виконання зобов`язань за укладеним між сторонами договором, у зв`язку тим, що місце виконання зобов`язань - територія Порту, що знаходиться у м. Маріуполі, є недоступним, вся територія Маріупольського району Донецької області тимчасово окупована рф.

При цьому, як вказував відповідач за первісним позовом, у випадку якщо неможливість виконання виникла з обставин, за які жодна сторона не відповідає, сторони зобов`язані повернути одна одній виконане за зобов`язанням, з урахуванням чого відповідач за первісним позовом 29.12.2023 звернувся до позивача за первісним позовом з вимогою № 4472 про повернення товару, який був завезений на територію порту 31.12.2019, згідно видаткової накладної від 30.12.2019 № 111 на загальну суму 573 673,20 грн., або аналогічного товару, або, у зв`язку з неможливістю повернення товару, сплатити його вартість у сумі 573673,20 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19303/23:

- первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мкт-Комюнікейшн" на користь Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" 51 989,74 грн пені, штраф на суму 19 308,74 грн та 1069,48 грн судового збору. В іншій частині в первісному позові відмовлено;

- зустрічний позов задоволено частково; визнано припиненими зобов`язання сторін за договором поставки № 27-7/19/528 від 02.12.2019. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мкт-Комюнікейшн" 3028,00 грн судового збору. В іншій частині в зустрічному позові відмовлено.

Короткий зміст апеляційної скарги відповідача за первісним позовом та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мкт-Комюнікейшн" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити рішення Господарського суду містка Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19303/23, скасувати його в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про зобов`язання порту повернути майно, завезене на територію порту 31.12.2019 згідно з видатковою накладною від 30.12.2019 № 111 на загальну суму 573 673, 20 грн, або аналогічне, або, у зв`язку з неможливістю повернення майна, стягнути його вартість у сумі 573 673, 20 грн та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача за первісним позовом зводяться до того, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме не застосовано до спірних правовідносин норми ст. 1212 Цивільного кодексу України та зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для повернення позивачем за первісним позовом майна завезеного на його територію 31.12.2019 згідно з видатковою накладною від 30.12.2019 на загальну суму 573 673,20 грн, або аналогічного, або, у зв`язку з неможливістю повернення майна, сплати його вартості у сумі 573 673,20 грн.

Короткий зміст відзиву позивача за первісним позовом на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач за первісним позовом наголошує на тому, що він наразі не має ані можливості через окупацію рф території місце знаходження Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", ані такого обов`язку, оскільки за умови договору саме відповідач за первісним позовом зобов`язаний забрати (вивести) неприйнятий покупцем товар.

При цьому, позивач за первісним позовом зазначає, що відповідачем за первісним позовом у вимогах зустрічного позову ним визнано, що увесь завезений товар на територію позивача за первісним позовом не був прийнятий останнім.

Короткий зміст апеляційної скарги позивача за первісним позовом та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19303/23 в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення 706 028,70 грн та прийняти нове рішення про задоволення первісних позовних вимог у цій частині.

Апеляційна скарга позивача за первісним позовом мотивована тим, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення та підрахунку штрафу та пені на зазначені умови договору стягнув штраф у сумі 19 308,74 грн, замість 40 157,12, так як фактично розділив виконання обов`язку відповідача за первісним позовом з поставки товару на два обов`язки.

Таким чином, за твердженням позивача за первісним позовом, суд першої інстанції зробив невірний висновок про виконання відповідачем за первісним позовом часткового свого обов`язку у сумі 297 843,00 грн 31.12.2019, оскільки як зазначає позивач за первісним позовом, 31.12.2019 відповідач за первісним позовом здійснив постачання товару неналежної якості.

Короткий зміст пояснень відповідача за первісним позовом щодо апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

У своїх поясненнях відповідач за первісним позовом посилався на те, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі позивача за первісним позовом є безпідставними та необґрунтованими.

При цьому, відповідач за первісним позовом повністю підтримав доводи викладені ним у своїй апеляційній скарзі.

Короткий зміст пояснень позивача за первісним позовом та узагальнення їх доводів

Позивач за первісним позовом підтримав твердження, які викладені ним у апеляційній скарзі та просив суд апеляційної інстанції прийняти нове рішення про задоволення первісних позовних вимог.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мкт-Комюнікейшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19303/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19303/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мкт-Комюнікейшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19303/23; розгляд апеляційної скарги призначено на в судовому засіданні на 11.09.2024.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду), апеляційну скаргу Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19303/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19303/23 залишено без руху, надавши скаржнику для усунення недоліків апеляційної скарги відповідача за первісним позовом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19303/23. Об`єднано апеляційні скарги Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мкт-Комюнікейшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19303/23 в одне апеляційне провадження; розгляд справи призначено на в судовому засіданні на 11.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до протоколу судового засідання 11.09.2024 оголошено перерву до 02.10.2024.

В судове засідання, яке відбулося 02.10.2024, з`явилися представники сторін, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційних скарг.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн" (постачальником, відповідачем за первісним позовом) та Державним підприємством "Маріупольський морський торговельний порт" (покупцем, позивачем за первісним позовом) укладено договір поставки №27-7/19/528 (надалі - договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити на склад покупця, а покупець прийняти та оплатити нову, не експлуатовану промислову продукцію, далі іменовану товар, в кількості та за цінами, які вказані у додатках № 1 та № 2 до даного договору, що є невід`ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється протягом 14 робочих днів з дати отримання письмової заявки постачальником, але не пізніше 23.12.2019, якщо інше не обговорено в додатку окремо.

Датою поставки вважається дата прийняття товару на складі покупця (п. 2.2 договору).

За змістом п. 3.1 договору якість, комплектність товару, що поставляється, повинні відповідати діючим стандартам і нормам. При поставці товару постачальник повинен надати наступні документи:

- поз.1 специфікації додатку №1 до договору - Basic Service Manual DP2000 Series Radio (DVD), GMVN5141AU (DVD), MOTOTRBO Publication GMLN4575F (DVD);

- поз.1, 3 специфікації додатку №1 до договору - User Manual (DVD);

- поз.1-4 специфікації додатку №1 до договору - Quick reference guide;

- поз. 3 специфікації додатку №1 до договору - Basic Service Manual DP2000 Series Radio (DVD);

- поз.1-4 специфікації додатку №1 до договору - гарантійний талон тощо. Гарантійні зобов`язання протягом 24 місяців з дати поставки товару на склад покупця.

Відповідно до п. 3.2 договору здавання-прийняття товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції і товарів по кількості №П-6 від 15.06.1965 і №П-7 від 25.04.1966.

Приймання товару по якості, комплектності і кількості здійснюється уповноваженими представниками покупця. Покупець має право залучити для участі в прийманні товару по кількості, якості і комплектності представників незацікавленої сторони. У випадку поставки неналежної якості постачальник зобов`язується замінити його протягом 14 днів з дати складання акта приймання по якості. При поставці некомплектного товару постачальник зобов`язаний зробити доукомплектування протягом 14 днів з дати складання акта про некомплектність (за змістом п.п. 3.4, 3.5 договору).

Сума договору становить 573 673,20 грн, у т.ч. ПДВ 95 612,20 грн. Ціна товару не може бути змінена постачальником в односторонньому порядку після укладання цього договору та до повного його виконання сторонами (п. 4.1 договору).

Покупець здійснює оплату товару з поточного рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20 банківських днів з дати поставки товару на склад покупця, але не пізніше 27.12.2019 на підставі оригіналу рахунку та податкової накладної за визначеними кодами щодо товарів, робіт, послуг, відповідно до ДК, та зареєстрованій в системі згідно з вимог чинного законодавства, та за наявності повного пакету належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (за змістом п.4.2 договору).

В силу вимог п. 5.2 договору за не поставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день поставки, а за прострочення більш 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Договір набирає сили з дати підписання і діє до 31.12.2019, а в частині обов`язків, що виникли в період даного договору і відповідальності за їхнє виконання, до повного їхнього виконання проведеного належним чином, і за вимогою кредитора відшкодування нанесених збитків і сплати неустойки (п.8.1 договору).

Відповідно до специфікації до договору від 02.12.2019 сторонами погоджено поставку товару на загальну суму 478061,00 грн без ПДВ, а саме:

- радіостанція DP2600E MOTOTRBO (тип) PANR502F; модель: MDH02RDH9VA1AN в комплекті згідно технічної специфікації на суму 28559,00 грн без ПДВ (1 шт);

- радіостанція DP2600E MOTOTRBO (тип) PANR502F; модель: MDH02RDH9VA1AN в комплекті згідно технічної специфікації на суму 219636,00 грн без ПДВ (9 шт);

- радіостанція DМ2600 MOTOTRBO (тип) МТА504М; модель: MDМ02QNH9JA2AN в комплекті згідно технічної специфікації на суму 40346,00 грн без ПДВ (1 шт);

- радіостанція DМ2600 MOTOTRBO (тип) МТА504М; модель: MDМ02QNH9JA2AN в комплекті згідно технічної специфікації на суму 189520,00 грн без ПДВ (5 шт).

Також між сторонами було підписано технічну специфікацію до договору з найменуванням, кількістю та комплектністю товару.

05.12.2019 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом із заявкою на поставку товару за договором згідно наведеного переліку.

Як стверджував позивач за первісним позовом у своїй позовній заяві, 31.12.2019 відповідачем за первісним позовом було завезено на територію позивача за первісним позовом товар на суму 573673,20 грн за видатковою накладною №111 від 30.12.2019 та виставлено позивачу за первісним позовом рахунок на оплату №274 від 30.12.2019 на цю ж суму.

В подальшому, позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом були направлені листи: від 08.01.2020 № 20-9/20/14, від 10.01.2020 № 20-9/20/47, від 22.01.2020 № 20-9/20/133, в яких зазначено, що 31.12.2019 відповідачем за первісним позовом було здійснено поставку товару за договором поставки № 27-7/19/528 від 02.12.2019, однак частина поставленого товару не відповідала вимогам договору.

Листом від 14.01.2020 № 3752 відповідач за первісним позовом надав свої зауваження та заперечення на адресу позивача за первісним позовом з приводу поставленого товару та повідомило про направлення компетентного фахівця для прийняття участі у комісійному прийманні поставленого товару.

27.01.2020 між сторонами було складено акт №1 приймання продукції (товарів) по кількості та якості (акт).

Згідно п. 22 зазначеного акту позивачем за первісним позовом було висловлено зауваження до комплектації товару згідно технічної специфікації по п.3, 4, а саме щодо блоку живлення Д12-20-АС220 та антени ANT425F2 у стандартній комплектації.

У п.25 цього ж акту визначено, що:

1 радіостанція DP2600E MOTOTRBO (тип) PANR502F; модель: MDH02RDH9VA1AN в комплекті згідно технічної специфікації на суму 28559,00 грн без ПДВ (1 шт) без недоліків;

2 радіостанція DP2600E MOTOTRBO (тип) PANR502F; модель: MDH02RDH9VA1AN в комплекті згідно технічної специфікації на суму 219636,00 грн без ПДВ (9 шт) без недолів;

3 радіостанція DМ2600 MOTOTRBO (тип) МТА504М; модель: MDМ02QNH9JA2AN в комплекті згідно технічної специфікації на суму 40346,00 грн без ПДВ (1 шт) з недоліками (1 шт);

4 радіостанція DМ2600 MOTOTRBO (тип) МТА504М; модель: MDМ02QNH9JA2AN в комплекті згідно технічної специфікації на суму 189520,00 грн без ПДВ (5 шт) з недоліками (5 шт).

В п. 26 вказаного акту вказано докладний опис виявлених недоліків та їх характер по п.п. 3, 4 в комплектації товару згідно технічної специфікації зазначено:

1) "блок живлення Д12-20-АС220", фактично поставлено "блок живлення PULSE IPS 13,8V/20A. модель B41/16", що не відповідає вимог договору.

2) "антена ANT 425F2 у стандартній комплектації", фактично поставлено антени іншої торгівельної марки та іншими технічними характеристиками, що не відповідає вимогам договору.

За змістом п. 27 акту визначено кількість невідповідної, некомплектної продукції, перелік бракованих частин, вузлів і деталей та їх вартість: згідно видаткової накладної №111 від 30.12.2019 товар: радіостанція DМ2600 MOTOTRBO (тип МТА504М; модель:МDM02QNH9JA2AN) в комплекті згідно технічної специфікації 1 шт на суму 40346 грн без ПДВ та радіостанція DМ2600 MOTOTRBO (тип МТА504М; модель:МDM02QNH9JA2AN) в комплекті згідно технічної специфікації 5 шт на суму 189520 грн без ПДВ, не відповідає умовам договору.

В п. 30 викладений висновок комісії про характер виявлених дефектів у продукції: товар, що не відповідає умовам договору-блок живлення "PULSE" IPS 13,8V/20A. Модель В41.16 у кількості 6 шт та антена ANT425F2 у стандартній комплектації у кількості 6 шт повернути постачальнику. Постачальнику протягом 14 днів провести заміну не відповідного товару.

Представник відповідача за первісним позовом не погодився з п.п.2 п.26 акту та зазначив, що фактично поставлена антена ANT 425F2 повністю відповідає умовам договору, зокрема, технічним характеристикам.

Зауважень щодо комплектності радіостанцій DP2600E у кількості 10 шт від позивача за первісним позовом не надходило.

Листом № 3770 від 11.02.2020 відповідач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про те, що антени ANT425F2 повністю відповідають умовам договору, а саме: повна сумісність роботи з радіостанціями DM2600; наявність з`єднувача типу N.

12.02.2020 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з листом № 20-9/20/294 в якому, зокрема, просило провести корегування бухгалтерських документів та вивезти з території позивача за первісним позовом товар, що не відповідає вимогам договору на суму 229 866,00 грн без ПДВ, а саме: радіостанцію DМ2600 MOTOTRBO (тип МТА504М; модель:МDM02QNH9JA2AN) в комплекті згідно технічної специфікації 1 шт на суму 40 346,00 грн без ПДВ та радіостанцію DМ2600 MOTOTRBO (тип МТА504М; модель:МDM02QNH9JA2AN) в комплекті згідно технічної специфікації 5 шт на суму 189 520 грн без ПДВ).

25.02.2020 між сторонами складений акт приймання-передачі товару а саме: блоків живлення PULSE IPS 13,8V/20A в кількості 6 шт представнику відповідача за первісним позовом.

Згідно акту ревізії окремих питань, фінансово-господарської діяльності позивача за первісним позовом № 1 від 06.12.2021 № 040505-857/02 за період з 01.01.2018 по 30.09.2021 підтверджена фактична наявність на балансі позивача за первісним позовом 16 одиниць радіостанцій DP2600E MOTOTRBO (тип) PANR502F; модель: MDH02RDH9VA1AN, радіостанцій DМ2600 MOTOTRBO (тип) МТА504М; модель: MDМ02QNH9JA2AN, поставлених відповідачем за первісним позовом.

Відповідно до листа Східного офісу Держаудитслужби від 14.01.2022 №040505-15/231 зобов`язано позивача за первісним позовом провести претензійно-позовну роботу з відповідачем за первісним позовом щодо виконання зобов`язань з поставки товару за договором.

За твердженням позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом неналежним чином виконав свої зобов`язання за укладеним між сторонами договором поставки № 27-7/19/528 від 02.12.2019 в частині поставки товару у передбачений цим правочином строк, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду першої інстанції з даним первісним позовом.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом звернувся до місцевого господарського суду з зустрічним позовом про визнання припиненими зобов`язання за договором поставки № 27-7/19/528 від 02.12.2019; зобов`язання позивача за первісним позовом повернути товар, завезений на територію порту 31.12.2019, згідно з видатковою накладною від 30.12.2019 №111 на загальну суму 573673,20 грн, або аналогічний, або, у зв`язку з неможливістю повернення товару, стягнути його вартість у сумі 573 673,20 грн з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19303/23:

- первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мкт-Комюнікейшн" на користь Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" 51 989,74 грн пені, штраф на суму 19 308,74 грн та 1069,48 грн судового збору. В іншій частині в первісному позові відмовлено;

- зустрічний позов задоволено частково; визнано припиненими зобов`язання сторін за договором поставки № 27-7/19/528 від 02.12.2019. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мкт-Комюнікейшн" 3028,00 грн судового збору. В іншій частині в зустрічному позові відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційних скарг, відзиву та пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги сторін не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За правилами ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо вимог за первісним позовом судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, поставка товару здійснюється протягом 14 робочих днів з дати отримання письмової заявки постачальником, але не пізніше 23.12.2019, якщо інше не обговорено в додатку окремо. Датою поставки вважається дата прийняття товару на складі покупця.

З матеріалів справи вбачається, що постачальником було прострочено поставку покупцю товару та поставлено 31.12.2019 товар, який прийнято покупцем без зауважень тільки в частині позицій №№1, 2, а саме: радіостанції DP2600E MOTOTRBO (тип) PANR502F; модель: MDH02RDH9VA1AN в комплекті згідно технічної специфікації на суму 28559,00 грн без ПДВ (1 шт) без недоліків; радіостанції DP2600E MOTOTRBO (тип) PANR502F; модель: MDH02RDH9VA1AN в комплекті згідно технічної специфікації на суму 219636,00 грн без ПДВ (9 шт) без недоліків, а всього на суму 297834,00 грн з ПДВ, що додатково підтверджується актом від 27.01.2020 № 1.

Товар на загальну суму 275 839,20 грн з ПДВ (позиції №№3, 4 - радіостанція DМ2600 MOTOTRBO (тип) МТА504М; модель: MDМ02QNH9JA2AN в комплекті згідно технічної специфікації на суму 40 346,00 грн без ПДВ (1 шт); радіостанція DМ2600 MOTOTRBO (тип) МТА504М; модель: MDМ02QNH9JA2AN в комплекті згідно технічної специфікації на суму 189 520,00 грн без ПДВ (5 шт) покупцем не прийнято та вказано у акті від 27.01.2020 № 1 про недоліки зазначеного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 5.2 договору за не поставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день поставки, а за прострочення більш 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Враховуючи те, що постачальник прострочив поставку товару за договором, а товар у належній комплектації на суму 275 839,20 грн з ПДВ не поставив взагалі, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу та пені (неустойки) є законними та обґрунтованими.

Щодо суми заявленого позивачем за первісним позовом до стягнення штрафу, то місцевий господарський суд, згідно умов п. 5.2 договору, нараховув штраф на суму не поставленого у належній комплектації товару та правомірно задовольнив зазначені первісні позовні вимоги частково, на суму 19 308,74 грн.

Стосовно суми заявленої до стягнення позивачем за первісним позовом пені, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судова колегія вказує, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховуються штрафні санкції і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За висновками суду першої інстанції, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок пені (неустойки) є таким, що здійснений без урахування наведених вище норм чинного законодавства України та умов п.5.2 договору, а отже є невірним.

За вірним розрахунком місцевого господарського суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 51989,74 грн за період з 24.12.2019 по 22.06.2020 (з урахуванням дати поставки відповідачем за первісним позовом товару належної комплектації).

Твердження відповідача за первісним позовом щодо пропуску позивачем за первісним позов строку позовної давності суд відхиляє з огляду на приписи п.п.12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Одним зі способів захисту, який передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, є припинення правовідношення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Тотожні за змістом положення містяться і у Господарському кодексі України. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Отже, зобов`язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов`язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника.

Виходячи з наведеного способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов`язку; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги.

Підстави припинення зобов`язання визначені у ст. 598 Цивільного кодексу України, за змістом частини 1 якої, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 690 Цивільного кодексу України якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов`язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. Продавець зобов`язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.

Судова колегія зазначає, що право власності виникає у покупця з моменту передачі товару, за винятком випадків, зазначених у законі або передбачених договором. Якщо момент переходу права власності не співпадає з моментом передачі товару в силу закону або умов договору купівлі-продажу, що передбачають обов`язок продавців зберігати продану річ певний час, продавець несе відповідальність за незбереження проданого товару. При цьому витрати продавця, пов`язані із зберіганням проданого товару (охорона приміщення, заходи щодо запобігання псуванню товарів тощо), відшкодовуються покупцем, якщо вони є необхідними і передбачені договором.

Основним обов`язком покупця є прийняти товар та оплатити за нього певну ціну у відповідності до умов договору купівлі-продажу. Але існують випадки, коли покупець не виконує свої обовґязки повністю або частково (наприклад, коли він відмовився прийняти від продавця товар). Покупець має право відмовитися від прийняття товару як при наявності поважних причин, що обумовлені невиконанням або не належним виконанням продавцем умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору (наприклад, порушені умови щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та упаковки тощо), так і без наявності поважних причин.

Статтею 690 Цивільного кодексу України передбачено ряд положень, що регулюють питання щодо зберігання товару, який не прийнятий покупцем. Так, якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов`язаний забезпечити його схоронність, негайно повідомивши про це продавця. Тобто у даному випадку передбачається, що обов`язок щодо зберігання товару, що є предметом договору купівлі-продажу, може бути покладений і на покупця товару. На нього покладається відповідно до даної статті ще один обов`язок - у разі відмови від прийняття товару негайно повідомити про це продавця. Подальше регулювання відносин між сторонами договору купівлі-продажу проводиться у відповідності з Цивільним кодексом.

Продавець зобов`язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним у розумний строк. У даному випадку слід розуміти ситуацію, коли між сторонами договору купівлі-продажу не виникає спору з цього приводу. Але існують випадки, коли продавець не буде згоден з рішенням покупця відмовитися від товару, який вже готовий до передачі його (товару) покупцю. Покупець може відмовитися прийняти товар як з поважних причин, так і без їх наявності. При цьому, якщо продавець порушив умови договору купівлі-продажу відносно предмета договору (щодо кількості, якості, асортименту, тари та упаковки товару тощо), то у такому разі продавець повинен безспірно забрати (вивезти) товар або розпорядитися ним у розумний строк. Іншими словами, продавець за таких обставин повинен забрати товар або розпорядитися ним (тобто визначити його долю) у розумний строк. Термін "розумний строк" законодавцем конкретно не визначений, він визначається у кожному випадку окремо у залежності від умов договору купівлі-продажу, тобто строк, необхідний для того, щоб забрати (вивезти) товар. Якщо одна із сторін договору купівлі-продажу не погоджується виконати дії, передбачені у даній статті, або не дійдуть згоди з цих питань, спір повинно бути вирішено у судовому порядку відповідно до діючого законодавства та положень договору купівлі-продажу.

Стаття 690 Цивільного кодексу України також передбачає положення, згідно з яким покупець має право виконувати певні дії щодо предмета договору купівлі-продажу - реалізувати товар або повернути його продавцеві, якщо продавець не розпорядиться товаром у розумний строк.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач за первісним позовом 12.02.2020 звертався до відповідача за первісним позовом з листом №20-9/20/294 в якому, зокрема, просив вивезти з території Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" товар, що не відповідає вимогам договору на суму 229866,00 грн без ПДВ, а саме: радіостанцію DМ2600 MOTOTRBO (тип МТА504М; модель:МDM02QNH9JA2AN) в комплекті згідно технічної специфікації 1 шт на суму 40346,00 грн без ПДВ та радіостанцію DМ2600 MOTOTRBO (тип МТА504М; модель:МDM02QNH9JA2AN) в комплекті згідно технічної специфікації 5 шт на суму 189520,00 грн без ПДВ), тобто покупець у розумний строк вчинив всі необхідні дії щодо повідомлення постачальника щодо необхідності вивезення товару з території порту, однак відповідач за первісним позовом зазначені дії не вчинив.

У ст. 607 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 205 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання.

Ця стаття, як і інші правила, що стосуються неможливості виконання, не може поширюватися на неможливість виконання, яка існує в момент укладення договору, оскільки в такому випадку підлягають застосуванню правила про недійсність правочину, вчиненого під впливом помилки.

Враховуючи, що стаття 607 Цивільного кодексу України регулює відносини між кредитором і боржником, неможливість виконання як підстава припинення зобов`язання означає відсутність у даного конкретного боржника (втрату боржником) можливості виконати зобов`язання.

Стаття 607 Цивільного кодексу України застосовується тільки в випадках, коли відповідно до чинного цивільного законодавства за неможливість виконання, що настала, не відповідає жодна із сторін. Неможливість виконання може бути викликана загибеллю майна, що є предметом зобов`язання внаслідок дії непереборної сили (зокрема, загибеллю нерухомого майна, урожаю сільськогосподарських культур тощо), перешкодами для виконання зобов`язання, що виникли в результаті дії непереборної сили, і іншими обставинами, за яких при виявленні належної дбайливості боржник не в змозі виконати зобов`язання (в зв`язку з дією непереборної сили, простого випадку або діями чи бездіяльністю іншої сторони зобов`язальних правовідносин). Як раз така неможливість виконання мається на увазі в тих положеннях Цивільного кодексу, де використовується поняття неможливості виконання.

Припинення зобов`язання неможливістю виконання по-різному впливає на зустрічне зобов`язання, що ґрунтується на тому ж договорі, що і зобов`язання, яке припинене неможливістю виконання, в залежності від виконання чи невиконання зустрічного зобов`язання. Якщо зустрічне зобов`язання не виконане ні повністю, ні частково, воно втрачає підставу в зв`язку з припиненням неможливістю виконання пов`язаного з ним зобов`язання. Якщо зустрічне зобов`язання виконане повністю, таке виконання втрачає підставу в силу припинення неможливістю виконання пов`язаного з ним зобов`язання.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 із подальшими змінами "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф" до вказаних територій віднесено всю територію Маріупольського району Донецької області.

З урахуванням зазначеного та загальновідомих обставин щодо перебування наразі міста Маріуполь в тимчасовій окупації військами рф, очевидної неможливості у сторін бути допущеними до території Порту, суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про те, що зустрічні позовні вимоги про визнання припиненими зобов`язань сторін за договором поставки № 27-7/19/528 від 02.12.2019 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з тим, що неможливість виконання зобов`язань як позивачем, так і відповідачем за укладеним між сторонами договором зумовлена об`єктивними обставинами, за які жодна сторона не відповідає.

Як наслідок, вимоги позивача за первісним позовом про визнання припиненим з 05.03.2022 його зобов`язання зі зберігання товару, завезеного відповідачем за первісним позовом на територію державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" 31.12.2019 за видатковою накладною від 30.12.2019 № 111, тобто лише зобов`язання Порту, як сторони договору, задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про припинення зобов`язань сторін за укладеним ними договором у задоволенні зустрічних позовних вимог про зобов`язання Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" повернути товар, завезений на територію порту 31.12.2019 згідно з видатковою накладною від 30.12.2019 №111 на загальну суму 573673,20 грн, або аналогічний, або, у зв`язку з неможливістю повернення товару, стягнути його вартість у сумі 573673,20 грн з Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мкт-Комюнікейшн" слід відмовити, адже таке зобов`язання втратило підставу у зв`язку з припиненням можливості його виконання в силу приписів ст.607 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що як первісні, так і зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Отже, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційних скаргах, колегія суддів теж не вбачає, у зв`язку з чим апеляційні скарги сторін задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційних скарг

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, які знаходяться у матеріалах справи, а тому рішення місцевого господарського суду в даній справі відповідає чинному законодавству України, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційні скарги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мкт-Комюнікейшн", Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19303/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/19303/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повна постанова складена 11.07.2025.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська