Постанова від 03.07.2025 по справі 913/266/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року м. Харків Справа № 913/266/20(442/1520/18)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М. , суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

представники сторін у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №1087) на рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18)

за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" Оберемко Роман Анатолійович (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053)

про захист прав споживачів

в межах справи №913/266/20

за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

13.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про захист прав споживачів, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по депозиту в розмірі 33347,26 доларів США та 71262,50 євро, що станом на 13.03.2018 за курсом Національного Банку України (далі - НБУ) становила суму у розмірі 3136922 грн 07 коп.

Матеріали справи №442/1520/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" Оберемко Роман Анатолійович, про захист прав споживачів, вирішено передати до Господарського суду Луганської області, на розгляді якого перебуває справа № 913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 по справі №913/266/20(442/1520/18) позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором про розміщення банківського вкладу №10-2328355 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-2336449 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-1352139 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-2359921 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-1388431 від 25.09.2015 в розмірі 5597,55 доларів США; стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" в дохід Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 407 грн 55 коп; в іншій частині позову відмовлено.

Таке рішення суд першої інстанції мотивував тим, що вважав ПАТ «Українська інноваційна компанія» правонаступником ПАТ «Укрінбанк», а отже єдиною юридичною особою, з якою ОСОБА_1 уклав договори банківського вкладу. Оскільки кошти, внесені за цими договорами, не були повернуті, суд визнав порушення з боку банку та, з урахуванням часткового відшкодування Фондом гарантування вкладів, задовольнив позов частково.

Водночас суд відмовив у решті вимог, оскільки позивач не зміг довести факту укладення ще чотирьох договорів не надав підтверджуючих документів про внесення коштів, як цього вимагає закон, адже без письмової форми або ощадного сертифікату наявність вкладу вважатися доведеною не може.

ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення суми банківських вкладів за Договором про розміщення банківського вкладу №10-1266221 від 01.07.2014 на суму 13920,34 доларів США, за Договором про розміщення банківського вкладу №10-1353196 від 29.05.2015 на суму 1000,00 доларів США, за Договором про розміщення банківського вкладу №10-1353853 від 03.06.2015 на суму 3400,00 доларів США, за Договором про розміщення банківського вкладу №10-2325606 від 21.09.2015 на суму 71262,50 євро, стягнувши грошові кошти в розмірі 71262,50 євро та 18320,34 доларів США.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що ним було подано до суду першої інстанції всі належні та допустимі докази, які вказують на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення грошових коштів за депозитними вкладами апелянта.

Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.

У судове засідання від 03.07.2025 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлений належним чином. На початку засідання колегією суддів встановлено, що від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду для того, щоб надати додаткову інформацію щодо статусу кримінального провадження за заявою відповідача щодо фіктивності депозитних договорів. Додаткових причин для відкладення судового засідання представник позивача у своєму клопотанні не наводить.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 визнано необов`язковою явку представників сторін до судового засідання.

Згідно з частиною 12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини справи.

01.07.2014 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1266221, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 13920,34 доларів США. Найменування вкладу: «Фінансова щедрість», з процентною ставкою 11% річних; терміном розміщення до 31.08.2015; та можливістю автопролонгації.

19.02.2015 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2328355, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 2940 доларів США. Найменування вкладу: «Привіт весні`з процентною ставкою 10,5% річних; терміном розміщення до 22.11.2015; та можливістю автопролонгації.

20.03.2015 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2336449, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 3015,49 доларів США. Найменування вкладу: «Привіт весні», з процентною ставкою 9,5% річних; терміном розміщення до 23.11.2015; та можливістю автопролонгації.

27.05.2015 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1352139 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 2000 доларів США. Найменування вкладу: «Тільки для своїх», з процентною ставкою 10% річних; терміном розміщення до 06.10.2015; та можливістю автопролонгації.

29.05.2015 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1353196 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 1000 доларів США. Найменування вкладу: «Тільки для своїх», з процентною ставкою 10% річних; терміном розміщення до 08.10.2015; та можливістю автопролонгації.

03.06.2015 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1353853 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 3400 доларів США. Найменування вкладу: «Тільки для своїх», з процентною ставкою 11% річних; терміном розміщення до 04.12.2015; та можливістю автопролонгації.

24.06.2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2359921 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 4870,65 доларів США. Найменування вкладу: «Тільки для своїх», з процентною ставкою 10,5% річних; терміном розміщення до 25.09.2015; та можливістю автопролонгації.

21.09.2015 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2325606 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 71262,50 євро. Найменування вкладу: «Тільки для своїх», з процентною ставкою 10% річних; терміном розміщення до 22.09.2016; та можливістю автопролонгації.

25.09.2015 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1388431 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 2200,78 доларів США. Найменування вкладу: «Тільки для своїх», з процентною ставкою 11,75% річних; терміном розміщення до 26.09.2015; та можливістю автопролонгації.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами про розміщення банківських вкладів щодо повної та своєчасної виплати банківських вкладів, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно із частиною першою ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України Про банки і банківську діяльність).

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (в редакції станом на дати укладення договорів банківського вкладу) (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (в редакції станом на дати укладення договорів банківського вкладу) письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу; сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок; строк зберігання коштів (за строковим вкладом); розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; умови дострокового розірвання договору; інші умови за погодженням сторін (п.1.10).

Відповідно до пункту 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174; у редакції, чинній на момент укладення договорів банківського вкладу) банк (філія, відділення) зобов`язаний надати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: 1) найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію; 2) дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз положень статті 1059 ЦК України, пункту 2.9 Інструкції №174, дає підстави дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Разом з тим варто зазначити таке, 01 жовтня 2015 року Правлінням Національного Банку України прийнято Постанову №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.

24 грудня 2015 року Правлінням Національного Банку України прийнято Постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24 грудня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

22 березня 2016 року Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

13 липня 2016 року наглядовою радою ПАТ "Український інноваційний банк" ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків", за КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947).

Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 13 липня 2016 року ПАТ "УКРІНКОМ" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24 грудня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 у справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року постанова Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/5325/16 від 29 квітня 2016 року залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року у справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року у справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі №826/5325/16 залишено без змін.

Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРІНКОМ" від 28 березня 2017 року знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ "Українська інноваційна компанія", реєстрація здійснена 03 квітня 2017 року (реєстраційна дія № 10701200000007396).

Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 18 березня 2017 року ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "УКРІНКОМ" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ "УКРІНКОМ" та ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення; у задоволенні позову до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Постанова Верховного Суду України була мотивована тим, що провадження у даній справі було розпочате акціонером, який є власником простих іменних акцій в розмірі 0,0003%, а тому рівень його зацікавленості та сутність інтересу в діяльності банку якісно відрізняється від акціонера банку, який може бути ініціатором оскарження дій чи бездіяльності Національного Банку України.

14 грудня 2017 року Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року по справі №826/14033/17 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду було встановлено, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "УКР/ІН/КОМ" є однією і тією ж юридичною особою з урахуванням проведеної зміни найменування та вказано, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань свідчать про обставини правонаступництва між ПАТ "УКР/ІН/КОМ" та ПАТ "Укрінбанк", також ПАТ "УКР/ІН/КОМ" довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно зі статтями 27, 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від Національного Банку України.

За змістом ст.ст. 80, 83 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом. Положення глави 7 цього Кодексу застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно з ч. ч. 1 і 7 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" реорганізація банку - це злиття, приєднання, виділення, поділ банку, зміна його організаційно-правової форми (перетворення), наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам. Ліквідація банку - це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Главою 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено порядок реорганізації банку. За змістом ст. ст. 26, 27 цього Закону банк може бути реорганізований за рішенням власників банку. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.

Банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ч. 1 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

За змістом ч. ч. 1, 2, 4 ст. 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) статут банку складається з урахуванням положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону та інших законів України. Статут банку обов`язково має містити таку інформацію про банк: 1) найменування банку (повне та скорочене); 2) його місцезнаходження; 3) організаційно-правову форму; 4) види діяльності, які має намір здійснювати банк; 5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами; 6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень; 7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону; 8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку; 9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку; 10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків; 11) положення про аудиторську перевірку банку; 12) положення про органи внутрішнього аудиту банку. Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України.

Отже, як реорганізація, так і ліквідація банку з ініціативи власників, а також внесення змін до статуту банку відповідно до закону можливі лише після надання на це згоди Національним банком України.

Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні ст. 108 ЦК України (ст. 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні ст. 109 ЦК України (ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні ст. 106 ЦК України (ст. 83-85 Закону України "Про акціонерні товариства").

Сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від "банківської діяльності", висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ "Український інноваційний банк" згідно із законодавчо встановленою процедурою.

Права банку щодо його боржників комплексно пов`язані з його зобов`язаннями перед кредиторами. У зв`язку з цим не може процес виконання зобов`язань проблемним банком здійснюватися в порядку ліквідації цього банку, а реалізація його прав бути відділеною від цього процесу. Зокрема, відповідно до банківського законодавства (ч. 6 ст. 38, ч. 1 та 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") Фонд гарантування вкладів фізичних осіб забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників.

Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні - загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду, встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства.

Виведення банку з ринку шляхом виключення слова "банк" з його назви та "банківської діяльності" з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства.

Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "Українська інноваційна компанія" не міг відбуватись без дотримання вимог банківського законодавства, лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова "банк" та виключення з видів своє діяльності "банківської діяльності".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №913/266/20(915/1388/16), від 29.06.2022 у справі 913/266/20(913/379/20), від 29.06.2022 у справі №913/266/20(907/906/17), від 29.06.2022 у справі №913/266/20(911/3025/19), від 29.06.2022 у справі № 913/266/20(925/926/19), від 29.06.2022 у справі №913/266/20(711/10273/17), від 27.07.2022 у справі №913/266/20(914/2373/18), від 02.11.2022 у справі №913/266/20(920/1228/17).

Отже, в результаті організаційних змін банку від 13.07.2016 та від 28.03.2017 нова банківська установа відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не утворилась.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року, належним суб`єктом, уповноваженим представляти банк у спірних правовідносинах після запровадження у банку тимчасової адміністрації, є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до положень п. 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1-4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 302, 303 ГПК України і статей 13, 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", можна зробити висновок, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Колегія суддів підкреслює, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року, необхідно розглядати як вирішення виключної правової проблеми, дослідження якої має суттєве значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема про обсяг прав та обов`язків ПАТ "Українська інноваційна компанія" як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносинах. Такі висновки є актуальними незалежно від того, чи є постанова Великої палати Верховного Суду остаточною у вирішенні справи.

При цьому суд першої інстанції не врахував, що висновки у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року для даної справи мають значення не як преюдиція, а як правозастосування, що є не тотожним за своїм змістом. Суд першої інстанції відійшов від запропонованого правозастосування Великої Палати Верховного Суду без будь-якого обґрунтування такого відступлення по суті, обмежившись лише твердженням про неостаточність такої постанови.

Ураховуючи наведене колегія суддів зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" не є банківською установою, а отже не є належним боржником у правовідносинах, які склались за договорами банківського вкладу з ОСОБА_1 , відтак не є належним відповідачем у такому спорі.

Таким чином, рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 підлягає скасуванню, оскільки воно було ухвалене з порушенням матеріального права та без урахування обов`язкових для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду. Крім того, суд першої інстанції не мав права відступити від правозастосовчої практики Верховного Суду без належного обґрунтування, що є істотним порушенням процесуального права.

Стосовно відмови суду першої інстанції у задоволенні позову в частині, що стосується договорів банківського вкладу №10-1266221, №10-1353196, №10-1353853, №10-2325606, мотив було такий: позивач не довів належними і допустимими доказами факт укладення цих договорів та внесення коштів за ними. Відповідно до закону, наявність договору банківського вкладу підтверджується не лише заявою, а й письмовим документом або ощадним сертифікатом. Відсутність таких документів означає недотримання письмової форми договору, що унеможливлює його визнання укладеним.

Колегія суддів зазначає, що у цій частині рішення суду має бути змінене, оскільки правильне мотивування має ґрунтуватися не на недоведеності укладення договорів банківського вкладу, а на відсутності у ПАТ «Українська інноваційна компанія» статусу банківської установи та, відповідно, її неспроможності бути належним відповідачем у спірних депозитних правовідносинах.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів не надає правової оцінки аргументам апелянта про обґрунтованість позовних вимог, оскільки вирішальним для розгляду справи є питання належності відповідача. Встановлено, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є банківською установою та не має правового статусу, який би дозволяв нести зобов`язання ПАТ «Укрінбанк» за договорами банківського вкладу. Відтак відсутність належного відповідача унеможливлює правову оцінку змісту вимог по суті.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права, що спричинило неправильне вирішення спору. У зв`язку з цим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 269, п.2 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором про розміщення банківського вкладу №10-2328355 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-2336449 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-1352139 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-2359921 від 25.09.2015, договором про розміщення банківського вкладу №10-1388431 від 25.09.2015 в розмірі 5597,55 доларів США. Ухвали в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі №913/266/20(442/1520/18) щодо обґрунтування підстав відмови в задоволенні позову, виклавши її в редакції цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 14.07.2025.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя М.М. Слободін

Суддя О.І. Склярук