Рішення від 03.07.2025 по справі 911/1005/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2025 р. Справа № 911/1005/23 (910/19228/23)

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Дідик Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій»

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» та ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Олена Анатоліївна

про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/1005/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритетінвест»

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій»

про банкрутство

Представники: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою б/н від 18.12.2023 (вх. № 19228/23 від 18.12.2023) про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просило вжити заходи забезпечення позову (до подання позову) шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1316684480000, тип об`єкта: приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1 474,8 кв.м. (літ. А), адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14;

- заборони органам та особам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проводити будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1316684480000, тип об`єкта: приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1 474,8 кв.м. (літ. А), адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та постановою Верховного Суду від 28.08.2024, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» про забезпечення позову до подання позову задоволено, вжито наступні заходи забезпечення позову (до подання позову):

- накладено арешт на нерухоме майно - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1316684480000; тип об`єкта: приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1 474, 8 кв.м (літ. А), адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14;

- заборонено органам та особам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проводити будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1316684480000; тип об`єкта: приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1 474, 8 кв.м (літ. А), адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14.

26.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом б/н від 26.12.2023 (вх. № 19814/23 від 26.12.2023) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олени Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66586137 від 28.02.2023 щодо реєстрації за Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» права власності на нерухоме майно - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1316684480000; тип об`єкта: приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1 474,8 кв.м (літ. А), адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/19228/23, підготовче засідання призначено на 29.01.2024, залучено до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» та ОСОБА_1 , а також третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олену Анатоліївну.

До Господарського суду міста Києва від третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» та ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення б/н від 15.01.2024, б/н від 22.01.2024 (вх. № 07-11/3908/24 від 15.01.2024, вх. № 07-11/6514/24 від 23.01.2024) по суті спору.

24.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив б/н від 23.01.2024 (вх. № 07-11/7052/24 від 24.01.2024) на позовну заяву, у якому він повністю заперечує проти задоволення даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 розгляд даної справи у підготовчому засіданні відкладено на 05.02.2024.

До Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь б/н від 29.01.2024 (вх. № 7-11/8663/24 від 29.01.2024) на відзив відповідача на позовну заяву.

02.02.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання б/н від 01.02.2024 (вх. № 07-10/1105/24 від 02.02.2024) про призначення судової експертизи у даній справі.

До Господарського суду міста Києва від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» надійшло клопотання б/н від 05.02.2024 (вх. № 07-11/10972/24 від 05.02.2024) про проведення судового засідання, яке призначене на 05.02.2024, без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес».

05.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення б/н від 05.02.2024 (вх. № 07-11/11112/24 від 05.02.2024) на відповідь позивача на відзив.

Підготовче засідання 05.02.2024 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Пукаса А.Ю. на лікарняному, а тому ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 розгляд даної справи у підготовчому засіданні призначено на 19.02.2024.

До Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання б/н від 19.02.2024 (вх. 07-11/15463/24 від 19.02.2024) про відкладення підготовчого засідання, що призначене на 19.02.2024, на іншу дату.

19.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення б/н від 19.02.2024 (вх. № 07-11/15623/24 від 19.02.2024) проти клопотання позивача про призначення судової експертизи у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у даній справі на 25.03.2024.

До Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання б/н від 22.03.2024 (вх. № 07-10/2930/24 від 22.03.2024) про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/3783/23 та клопотання б/н від 22.03.2024 (вх. № 07-11/27744/24 від 25.03.2024) про відкладення підготовчого засідання, що призначене на 25.03.2024, на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 розгляд даної справи у підготовчому засіданні відкладено на 08.04.2024.

До Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання б/н від 25.03.2024 (вх. № 07-11/27862/24 від 25.03.2024) про поновлення строку для подання доказів та приєднання доказу до матеріалів справи, заява б/н від 25.03.2024 (вх. № 07-11/28002/24 від 25.03.2024) про залишення без розгляду клопотання б/н від 01.02.2024 (вх. № 07-10/1105/24 від 02.02.2024) про призначення судової експертизи у даній справі, а також заперечення б/н від 05.04.2024 (вх. № 07-11/32712/24 від 05.04.2024) проти клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.

05.04.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли доповнення № 06-02-400 від 04.04.2024 (вх. № 07-11/32787/24 від 05.04.2024) до заперечень проти клопотання позивача про призначення судової експертизи у даній справі.

До Господарського суду міста Києва від третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олени Анатоліївни надійшло клопотання вих. № 09/01-16 від 01.04.2023 (вх. № 07-11/32707/24 від 05.04.2024) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

08.04.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання б/н від 08.04.2024 (вх. № 07-11/32923/24 від 08.04.2024) про встановлення судом порядку розгляду клопотань у справі.

У судовому засіданні 08.04.2024 судом задоволено заяву позивача б/н від 25.03.2024 (вх. № 07-11/28002/24 від 25.03.2024) та залишено без розгляду клопотання б/н від 01.02.2024 (вх. № 07-10/1105/24 від 02.02.2024) про призначення судової експертизи у даній справі, а також відкладено підготовче засідання у даній справі на 22.04.2024.

До Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення б/н від 18.04.2024 (вх. № 07-11/37026/24 від 18.04.2024) на клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів та приєднання доказу до матеріалів справи.

19.04.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олени Анатоліївни надійшли заперечення вих. № 13/01-16 від 18.04.2024 (вх. № 07-11/37303/24 від 19.04.2024) на клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів та приєднання доказу до матеріалів справи.

Підготовче засідання 22.04.2024 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Пукаса А.Ю. на лікарняному, а тому ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 розгляд даної справи у підготовчому засіданні призначено на 20.05.2024.

До Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання б/н від 16.05.2024 (вх. № 07-10/4963/24 від 17.05.2024) про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/1005/23 за результатом розгляду заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріальний» про визнання кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій».

17.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява б/н б/д (вх. № 07-11/46013/24 від 17.05.2024) про залишення без розгляду його клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/3783/23.

У судовому засіданні 20.05.2024 судом задоволено заяву відповідача б/н б/д (вх. № 07-11/46013/24 від 17.05.2024) та залишено без розгляду клопотання б/н від 22.03.2024 (вх. № 07-10/2930/24 від 22.03.2024) про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/3783/23,а також відкладено підготовче засідання у даній справі на 10.06.2024.

До Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання б/н від 06.06.2024 (вх. № 07-11/52775/24 від 06.06.2024) про надіслання матеріалів даної справи до Господарського суду Київської області в порядку ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

07.06.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 07.06.2024 (вх. № 07-11/53022/24 від 07.06.2024) щодо передачі даної справи до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 розгляд даної справи у підготовчому засіданні відкладено на 08.07.2024.

У судовому засіданні 08.07.2024 суд відмовив позивачу у розгляді його клопотання б/н від 25.03.2024 (вх. № 07-11/27862/24 від 25.03.2024) про поновлення строку для подання доказів та приєднання доказу до матеріалів справи, оскільки є обґрунтовані підстави для першочергового вирішення питання щодо передачі справи за підсудністю, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 08.07.2024.При цьому судом зазначено, що розгляд клопотання позивача б/н від 25.03.2024 (вх. № 07-11/27862/24 від 25.03.2024) про поновлення строку для подання доказів та приєднання доказу до матеріалів справи при наявності підстав для передачі справи за підсудністю може зумовити скасування вказаної процесуальної дії судом вищої інстанції.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 задоволено клопотання відповідача б/н від 06.06.2024 (вх. № 07-11/52775/24 від 06.06.2024) про надіслання матеріалів даної справи до Господарського суду Київської області в порядку ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та передано матеріали справи № 910/19228/23 за підсудністю до Господарського суду Київської області в межах розгляду справи № 911/1005/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій».

31.07.2024 матеріали справи № 910/19228/23 надійшли до Господарського суду Київської області та передані на розгляд судді Лутак Т.В., у провадженні якої перебуває справа № 911/1005/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.08.2024 прийнято справу № 910/19228/23 до свого провадження суддею Лутак Т.В. для розгляду у відокремленому провадженні в межах справи № 911/1005/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій», судове засідання призначено на 02.09.2024.

До Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 27.08.2024 (вх. № 9248/24 від 28.08.2024, вх. № 9247/24 від 28.08.2024, вх. № 9246/24 від 28.08.2024) щодо процесуальних питань, а саме щодо наданих позивачем висновку експерта № 1697/12-2023 від 05.12.2023, висновку експерта № 680/11-2023 від 03.11.2023 та висновку експерта № 23-20/248 від 04.08.2023.

29.08.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 28.08.2024 (вх. № 8913/24 від 29.08.2024) про вирішення питання відносно поновлення строку для подання доказів та приєднання доказу до матеріалів справи.

До Господарського суду Київської області від відповідача надійшли відповідь б/н від 30.08.2024 (вх. № 9363/24 від 30.08.2024) на пояснення, подані адвокатом Левченко В.В. та відповідь б/н від 29.08.2024 (вх. № 9341/24 від 30.08.2024) на пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2024, за усним клопотанням представника позивача, розгляд даної справи відкладено на 19.09.2024.

13.09.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення б/н від 13.09.2024 (вх. № 9981/24 від 13.09.2024) проти письмових пояснень відповідача з процесуальних питань, поданих 27.08.2024.

До Господарського суду Київської області від третьої особи - ОСОБА_1 надійшли заперечення б/н від 13.09.2024 (вх. № 9995/24 від 16.09.2024) на відповідь відповідача на пояснення, подані адвокатом Левченко В.В.

17.09.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла його резюмуюча позиція б/н від 17.09.2024 (вх. 10149/24 від 17.09.2024) у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.09.2024 клопотання позивача б/н від 28.08.2024 (вх. № 8913/24 від 29.08.2024) про вирішення питання відносно поновлення строку для подання доказів та приєднання доказу до матеріалів справи задоволено, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Меркурій» строк для подання доказів у справі № 911/1005/23 (910/19228/23) та приєднано до матеріалів справи № 911/1005/23 (910/19228/23) копію висновку експерта №24866/24951 від 18.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи у справі № 910/3783/23.

Також, у судовому засіданні 19.09.2024 залишено без розгляду клопотання відповідача б/н від 16.05.2024 (вх. № 07-10/4963/24 від 17.05.2024) про зупинення провадження у даній справі та, за усним клопотанням представника відповідача, відкладено розгляд даної справи на 31.10.2024, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Київської області від 19.09.2024.

До Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 25.10.2024 (вх. № 11974/24 від 28.10.2024) щодо заперечень позивача від 13.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2024 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 25.11.2024.

21.11.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 21.11.2024 (вх. № 13179/24 від 21.11.2024) про врахування його пояснень щодо поданих учасниками справи доказів.

У судовому засіданні 25.11.2024 розгляд даної справи по суті відкладено на 12.12.2024.

У судовому засіданні 12.12.2024 розгляд даної справи по суті відкладено на 30.01.2025.

До Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 23.01.2025 (вх. № 978/25 від 23.01.2025) про визнання поважними причини неподання у встановлений законом строк та приєднання до матеріалів даної справи додаткових доказів.

24.01.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 23.01.2025 (вх. № 1008/25 від 24.01.2025)про долучення до матеріалів справи питань, які мають бути поставлені спеціалістам та судовим експертам.

До Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заяви б/н від 28.01.2025, б/н від 29.01.2025 (вх. № 1234/25 від 28.01.2025, вх. № 1247/25 від 29.01.2025, вх. № 1310/25 від 30.01.2025) про долучення до матеріалів справи питань до оцінювача Гринкевич І.В., до експерта Свістунова І.С. та до експертів щодо складених ними висновків за результатами проведення оціночно-будівельних експертиз.

У судовому засіданні 30.01.2025 судом задоволено клопотання відповідача б/н від 23.01.2025 (вх. № 978/25 від 23.01.2025) про визнання поважними причини неподання у встановлений законом строк та приєднання до матеріалів даної справи додаткових доказів, про що зазначено у протоколі судового засідання від 30.01.2025.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2025 розгляд даної справи відкладено на 03.03.2025; викликано у судове засідання 03.03.2025 експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд» Гринкевич Ірину Олександрівну (свідоцтво № 9433 від 30.08.2012) для надання пояснень щодо висновків, викладених у звіті про оцінку нерухомого майна частини групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху загальною площею 1474,8 кв.м (літ. А), що розташовані за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, 14 від 14.02.2023 та висновків, викладених у звіті про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом готелю загальною площею 8125,10 кв.м, що розташований за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, 14 станом на 14.02.2023; викликано у судове засідання 06.03.2025 експерта Свістунова Ігоря Сергійовича (свідоцтво № 1623 від 22.03.2013) для надання пояснень щодо висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи № 1697/12-2023 від 05.12.2023 та висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи № 680/11-2023 від 03.11.2023; викликано у судове засідання 10.03.2025 експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр експертизи власності» Ігнатькова Вадима Миколайовича (свідоцтво № 1959 від 26.10.2018) щодо висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 04.08.2023 за № 23-20/248; викликано у судове засідання 13.03.2025 експерта Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Задоріна Артема Ігоровича щодо висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 15.09.2023 за № 23-20/248; викликано у судове засідання 13.03.2025 експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна компанія» Бочуляка Романа Петровича (свідоцтво № 1637 від 21.06.2019 та № 2020 від 13.12.2019) щодо висновку від 15.09.2013 експерта по результатами проведення оціночно-будівельної експертизи згідно договору № 75/15-08 від 15.08.2023; викликано у судове засідання 17.03.2025 експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Максічка Дмитра Олександровича (свідоцтво № 474-22/Д від 01.12.2022), Мацак Наталію Анатоліївну (свідоцтво № 659 від 21.11.2019) та Кириленко Світлану Анатоліївну (свідоцтво № 384-23/Д від 29.06.2023; № 385-23/Д від 29.06.2023; № 238-22/Д від 14.07.2022; № 386-23/д від 29.06.2023) для надання пояснень щодо висновку № 24866/24951 від 18.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи за матеріалами господарської справи № 910/3783/23; зобов`язано учасників справи № 911/1005/23 (№ 910/19228/23) направити експертам зазначеним у даній ухвалі копії питань щодо складених ними висновків за результатами проведення оціночно-будівельних експертиз у справі, докази про що надати суду; повідомлено експертів, що у разі об`єктивної неможливості прибуття у судове засідання, яка повинна бути належним чином обґрунтована, вони мають право викласти відповіді на питання сторін щодо експертних висновків у письмовому вигляді і завчасно надіслати їх на адресу суду.

До Господарського суду Київської області від позивача та відповідача надійшли заяви б/н від 24.02.2025, б/н від 28.02.2025 (вх. № 2495/25 від 24.02.2025, вх. № 2695/25 від 28.02.2025) про долучення до матеріалів справи доказів направлення експертам, зазначеним в ухвалі суду від 30.01.2025, копій питань щодо складених ними висновків за результатами проведення оціночно-будівельних експертиз у справі.

28.02.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення б/н від 28.02.2025 (вх. № 2724/25 від 28.02.2025) проти запропонованих відповідачем питань оцінювачу та судовим експертам.

У судовому засіданні 03.03.2025 судом заслухано експерта Гринкевич Ірину Олександрівну (свідоцтво № 9433 від 30.08.2012) щодо висновків, викладених у звіті про оцінку нерухомого майна частини групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху загальною площею 1474,8 кв.м (літ. А), що розташовані за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, 14 від 14.02.2023 та висновків, викладених у звіті про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом готелю загальною площею 8125, 10 кв.м, що розташований за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, 14 станом на 14.02.2023.

До Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення б/н від 04.03.2025 (вх. № 2908/25 від 04.03.2025) проти запропонованих відповідачем питань судовому експерту Свістунову І.С.

У судовому засіданні 06.03.2025 судом заслухано експерта Свістунова Ігоря Сергійовича (свідоцтво № 1623 від 22.03.2013) щодо висновку за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи № 1697/12-2023 від 05.12.2023 та висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи № 680/11-2023 від 03.11.2023.

У судовому засіданні 10.03.2025 судом заслухано експерта Ігнатькова Вадима Миколайовича (свідоцтво № 1959 від 26.10.2018) щодо висновку за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 04.08.2023 за № 23-20/248.

12.03.2025 до Господарського суду Київської області від Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності надійшов лист № 385/385-4-25/6 від 12.03.2025 (вх. № 1908/25 від 12.03.2025) про неможливість прибуття судового експерта Задоріна Артема Ігоровича у судове засідання 13.03.2025, до якого додано письмові відповіді експерта Задоріна Артема Ігоровича на питання позивача та відповідача щодо висновку експерта № 322/23 від 15.09.2023 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи.

До Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна компанія» надійшов лист вих. № 199-1/03/25 від 12.03.2025 (вх. № 1916/25 від 13.03.2025) про неможливість організувати прибуття у судове засідання 13.03.2025 експерта Бочуляка Романа Петровича.

У судове засідання 13.03.2025 експерти Задорін Артем Ігорович та Бочуляк Роман Петрович не з`явилися.

У судове засідання 17.03.2025 за допомогою відеокоференцзв`язку з`явились експерти Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Максічко Дмитро Олександрович, Мацак Наталія Анатоліївна та Кириленко Світлана Анатоліївна для надання пояснень щодо висновку № 24866/24951 від 18.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи за матеріалами господарської справи № 910/3783/23, проте, у зв`язку з технічною неможливістю Ленінського районного суду м. Харкова забезпечити відеоконференцзв`язок, заслухати вказаних експертів не вдалося.

З огляду на зазначене суд, за відсутності заперечень присутніх у судовому засіданні учасників справи, вирішив відкласти розгляд справи та зобов`язати експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Максічка Дмитра Олександровича, Мацак Наталію Анатоліївну і Кириленко Світлану Анатоліївну письмово викласти відповіді на питання сторін щодо висновку № 24866/24951 від 18.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи за матеріалами господарської справи № 910/3783/23 та завчасно надіслати їх на адресу суду.

Крім того, у судовому засіданні 17.03.2025 судом з`ясовано позицію учасників судового провадження щодо наявності/відсутності необхідності виклику у судове засідання експертів Бочуляка Романа Петровича та Задоріна Артема Ігоровича.

Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2025 розгляд справи відкладено на 28.04.2025; зобов`язано експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Максічка Дмитра Олександровича (свідоцтво № 474-22/Д від 01.12.2022), Мацак Наталію Анатоліївну (свідоцтво № 659 від 21.11.19) та Кириленко Світлану Анатоліївну (свідоцтво № 384-23/Д від 29.06.2023; № 385-23/Д від 29.06.2023; № 238-22/Д від 14.07.2022; № 386-23/д від 29.06.2023) надати письмові відповіді на питання сторін щодо висновку № 24866/24951 від 18.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи за матеріалами господарської справи № 910/3783/23; зобов`язано письмові відповіді на питання сторін щодо висновку № 24866/24951 від 18.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи за матеріалами господарської справи № 910/3783/23 надати суду у строк до 17.04.2025.

До Господарського суду Київської області від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» надійшов супровідний лист № 2801/16/875-16-25-8/25 від 10.04.2025 (вх. № 2722/25 від 17.04.2025, вх. № 2776/25 від 21.04.2025), до якого додано письмові відповіді експертів Максічка Дмитра Олександровича, Мацак Наталії Анатоліївни та Кириленко Світлани Анатоліївни на питання сторін щодо висновку експертів № 24866/24951 від 18.03.2024.

24.04.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли резюмуючі пояснення б/н від 24.04.2025 (вх. № 5562/25 від 24.04.2025) за результатами опитувань експертів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2025 розгляд справи відкладено на 19.05.2025 та викликано у судове засідання експерта Бочуляка Романа Петровича для надання пояснень щодо висновку експерта від 15.09.2013 за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи згідно договору № 75/15-08 від 15.08.2023.

До Господарського суду Київської області від судового експерта Бочуляка Романа Петровича надійшло повідомлення б/н б/д (вх. № 3015/25 від 02.05.2025) про причини неявки у судове засідання та відповіді на питання до висновку експерта.

У судове засідання призначене на 19.05.2025 з`явилися експерти Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» - Максічко Дмитро Олександрович, Мацак Наталія Анатоліївна та Кириленко Світлана Анатоліївна, проте, у зв`язку із технічними причинами (відсутність сталого зв`язку в Холодногірському районному суді міста Харкова) зазначені експерти участі у судовому засіданні взяти не змогли, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 29.05.2025, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Київської області від 19.05.2025.

У судовому засіданні 29.05.2025 судом заслухано експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Максічка Дмитра Олександровича, Мацак Наталію Анатоліївну та Кириленко Світлану Анатоліївну щодо висновку № 24866/24951 від 18.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи за матеріалами господарської справи № 910/3783/23 і відкладено розгляд даної справи по суті на 23.06.2025.

23.06.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли резюмуючі пояснення б/н від 20.06.2025 (вх. № 8642/25 від 23.06.2025) по справі та пояснення б/н від 20.06.2025 (вх. № 8616/25 від 23.06.2025) щодо рецензій на звіти про оцінку майна.

До Господарського суду Київської області від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 23.06.2025 (вх. № 8685/25 від 23.06.2025) по справі.

23.06.2025 до Господарського суду Київської області від третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олени Анатоліївни надійшла заява вих. № 19/01-16 від 02.06.2025 (вх. № 3921/25 від 23.06.2025) про розгляд справи без її участі.

Присутній у судовому засіданні 23.06.2025 представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у його відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні даного позову.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» та третя особа - ОСОБА_1 у судовому засіданні 23.06.2025 підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у їх письмових поясненнях по суті спору.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Олена Анатоліївна (їх представники), належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання 23.06.2025 не з`явилася та причин неявки суду не повідомила.

Враховуючи, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 23.06.2025 у відповідності до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення у судовому засіданні 03.07.2025.

У судовому засіданні 03.07.2025, відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового провадження, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2006 між Акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (позичальник) укладено договір кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06, за умовами якого банк надає позичальнику кредитну лінію (надалі за текстом - кредит) в розмірі 14 000 000, 00 доларів США, у порядку, передбаченому п. 3.1 цього договору, з можливістю їх подальшої конвертації в гривню на міжбанківському валютному ринку, для фінансування реконструкції з надбудовою нежитлових приміщень готелю з рестораном і розважально-оздоровчим комплексом, розташованим за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 14, а також придбання сировини, матеріалів, обладнання, здійснення виробничих розрахунків, строком з 11.12.2006 по 09.12.2011, включно, зі сплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 11 процентів річних.

В подальшому сторонами, шляхом укладення додаткових угод № 1 - № 42, неодноразово вносилися зміни до договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006.

Так, додатковою угодою № 42 від 26.06.2020 до договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 сторони визначили, що станом на дату укладення цієї додаткової угоди, позичальник має перед банком наступні зобов`язання зі сплати кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом за кредитним договором:

- сума наданого та неповерненого кредиту складає 19 760 000, 00 доларів США 00 центів;

- сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом, за період з 01.02.2020 по 25.06.2020 включно, складає 743 023, 34 долари США 34 центи.

Пунктом 2 додаткової угоди № 42 від 26.06.2020 передбачено, що у зв`язку зі здійсненням реструктуризації заборгованості позичальника за кредитним договором відповідно до Закону України «Про фінансову реструктуризацію» та плану реструктуризації, сторони дійшли згоди викласти пункти 1.1, 1.2, 1.4, 2.1, 3.1, 4.1, 4.6, 4.7, 4.10 та 6.1 кредитного договору у новій редакції.

Так, п. 1.1 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 викладено у такій редакції: банк надає позичальнику кредит окремими траншами (надалі за текстом - кредит, транш кредиту) в загальній сумі, яка не може перевищувати 22 760 000, 00 доларів США та складається з двох частин 19 760 000, 00 доларів США 00 центів (надалі - первинна заборгованість) та 3 000 000, 00 доларів США 00 центів (надалі - нове фінансування), у порядку, передбаченому п. 3.1 цього договору, на цілі: для фінансування поточної комерційної діяльності підприємства (на обігові кошти) та реконструкції з надбудовою нежитлових приміщень готелю з рестораном і розважально-оздоровчим комплексом, розташованим за адресою: м. Київ, по вул. Хрещатик, 14, а також придбання сировини, матеріалів, обладнання, здійснення виробничих розрахунків, оплати нарахованих процентів (строкових та/або прострочених) за користування кредитними коштами, а також тих, які будуть нараховуватися в майбутньому, сплати інших платежів (комісійної винагороди банку, страхових платежів, тощо), строком користування з 11.12.2006 по 31.05.2040, включно, для первинної заборгованості, а також з 26.06.2020 по 31.01.2031 включно, для нового фінансування, зі сплатою за користування кредитними коштами процентів з наступного розрахунку:

- для первинної заборгованості із розрахунку 6,5 процентів річних, в період з 26.06.2020 по 30.06.2021 включно. Починаючи з 01.07.2021 та на кожен наступний період з 01.07 по 30.06 кожного року, відповідно до умов плану реструктуризації, для первинної заборгованості застосовується плаваюча (змінювана) процентна ставка, зміна якої здійснюється щорічно в перший робочий день липня, відповідно до ставки UIRD, розрахованої за останній робочий день травня календарного року, в якому здійснюється її розрахунок плюс 5,0 процентів. Максимальний розмір плаваючої (процентної) ставки не повинен перевищувати 8,0 процентів річних. Банк зобов`язаний щомісячно повідомляти позичальника про зміну процентної ставки за користування кредитним коштами первинної заборгованості, не пізніше 15 червня кожного року, починаючи з червня 2021 року. Розмір плаваючої (змінюваної) процентної ставки розрахується за визначеною формулою;

- для нового фінансування із розрахунку 6,5 процентів річних, в період з 26.06.2020 по 31.01.2031.

Пунктом 2.1 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції додаткової угоди № 42 від 26.06.2020) передбачено, що позичальник забезпечує виконання своїх обов`язків за повернення кредиту, нарахованих процентів і штрафних санкцій, покриття можливих збитків банку обумовлених неналежним виконанням обов`язків позичальником по цьому договору, шляхом застави нерухомого майна (іпотеки) та поруки, а саме:

- нежилі приміщення - готель (літ. А), загальною площею 8 125,1 м2, які розташовані за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Хрещатик, буд. № 14, що належать на праві власності майновому поручителю ТОВ «Ліга-Прогрес»;

- нежитлові приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2; з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1 474, 8 кв.м. (літ. А), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 14, що належить на праві власності позичальнику;

- фінансова порука фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на повну суму заборгованості по кредиту.

Згідно з п. 2.2 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 у разі недостатності коштів, виручених від реалізації заставленого майна, банк має право звернути стягнення на інше: рухоме, нерухоме майно, майнові права позичальника у порядку встановленому діючим законодавством України.

У п. 4.1 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції додаткової угоди № 42 від 26.06.2020) визначено графік погашення одержаного кредиту.

Відповідно до п. 4.6 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції додаткової угоди № 42 від 26.06.2020) позичальник зобов`язався сплачувати банку проценти за користування кредитом щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, за який проводиться розрахунок, але не пізніше 5 числа наступного місяця, при поточному повному погашенні кредиту або при повному погашенні кредиту у зв`язку із (достроковим) закінченням строку кредитування - одночасно з його погашенням, а при продовженні строку дії (пролонгації) цього договору - у день такого продовження (пролонгації). Проценти, нараховані за користування кредитом за період з лютого 2020 року по 25.06.2020 включно, сплачуються не пізніше 26.06.2020 включно.

Згідно з п. 4.11 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 позичальник зобов`язався у разі отримання вимоги банка про припинення дії договору, проводити повне погашення заборгованості по цьому договору в період 10 (десяти) календарних днів з моменту одержання такої вимоги.

Пунктами 5.2 - 5.3 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 передбачено, що банк має право призупинити видачу кредиту, або припинити дію цього договору, направивши відповідне письмове повідомлення позичальнику і достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованих процентів і штрафних санкцій, якщо, зокрема: позичальник не виконує умови цього договору, або договорів, укладених у забезпечення виконання цього договору; позичальник не виконує будь-яких зобов`язань (частину будь-яких зобов`язань), передбачених пунктами 1.2, 2.1, 4.1, 4.2, 4.4, 4.6, 4.7, 4.14. Наслідками припинення є обов`язок позичальника виконати усі свої зобов`язання за договором, що виникли до такого припинення або можуть виникнути у майбутньому, у термін, зазначений у п. 4.11 цього договору.

Відповідно до п. 8.4 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 банк вправі звернути стягнення на заставне майно у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, вони не будуть виконані.

Згідно з п. 8.7 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 банком було надано позичальнику кредитні кошти у розмірі 22 760 000, 00 доларів США, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з рахунків обліку наданого кредиту.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (та додаткових угод до нього) між Акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (іпотекодавець) укладено договір застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (договір іпотеки № 1).

В подальшому сторонами, шляхом укладення договорів про внесення змін та доповнень № 1 - № 13, неодноразово вносилися зміни до договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006.

Так, договором про внесення змін та доповнень № 3 від 18.12.2009, у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 28.07.2009 та відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку», сторони домовились замінити у договорі застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 іпотекодавця, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» замінити на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» (іпотекодавець).

Згідно з п. 1.1 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) цей договір забезпечує, переважно перед іншими кредиторами, вимоги іпотекодержателя, що випливають (виникли або можуть виникнути в майбутньому) з договору кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (та додаткових угод до нього), укладеного між Акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (далі - кредитний договір), який є невід`ємною частиною цього договору, за умови якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій», як позичальник, зобов`язаний повернути іпотекодержателю шляхом перерахування на відповідні рахунки, в строк до 31.05.2040 включно, суму кредиту в розмірі 22 760 000, 00 доларів США, а також сплатити проценти за його користування на умовах, передбачених п. 1.1 кредитного договору, із розрахунку не більше 8,0 процентів річних, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також не більше 8,0 процентів річних від простроченої суми кредиту, як плата за неправомірне користування чужими коштами, а при невиконанні зобов`язань, передбачених п. 4.14 кредитного договору, із розрахунку не більше 10,0 процентів річних, а також комісії, штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором, витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням кредитного договору. Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя до іпотекодавця зі сплати комісії, неустойки (штраф, пеня), інших зобов`язань, що встановлені цим договором та збитків, завданих порушенням умов цього договору.

Цей договір також забезпечує вимоги іпотекодержателя, які можуть виникнути в майбутньому із кредитного договору, у тому числі, у разі продовження строку користування кредитом, або припинення (розірвання) кредитного договору чи відмови іпотекодержателя (кредитора) від надання кредиту, якщо у результаті зазначеного у позичальника залишились невиконанні зобов`язання, які виникли в період дії кредитного договору, а також у випадку збільшення процентної ставки за користування кредитом.

Розмір вимог, що забезпечуються іпотекою згідно цього договору, встановлюється в обсязі невиконаних зобов`язань позичальника за кредитним договором (з врахуванням всіх змін кредитного договору станом на день звернення стягнення) та всіх можливих витрат (і/або збитків), які пов`язані з реалізацією предмета іпотеки та погашенням зобов`язань за кредитним договором, але не більше вартості предмета іпотеки, що визначена на момент звернення стягнення. Вартість предмета іпотеки визначається на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом набуття предмета іпотеки у власність іпотекодержателя, або за ціною продажу у разі звернення стягнення іншим способом. Вимоги іпотекодержателя із кредитного договору, які перевищують вартість предмета іпотеки на момент звернення стягнення, вважаються такими, що не забезпечені іпотекою згідно цього договору і стягуються з позичальника у загальному порядку.

Відповідно до п. 1.2 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 8 від 23.02.2013) предметом іпотеки, який надає іпотекодавець іпотекодержателю у забезпечення вимог, зазначених у п. 1.1 цього договору, є таке нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 12877680000;тип об`єкта: нежилі приміщення (в літ. А), загальною площею 8125,10 м2;місцезнаходження об`єкта: місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 14;номер запису: 1797-П в книзі: д.26п-62.

Майно передається в іпотеку за цим договором разом з усіма його складовими частинами, що не можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження або істотного знецінення та приналежностями, що призначені для обслуговування майна і пов`язані з ним спільним призначенням (системи водопостачання, каналізації, кондиціювання та вентиляції, опалення, електрообладнання, кабельні мережі, охоронна та пожежна сигналізація, системи дротового зв`язку, ефірного та супутникового ТВ, телекомунікаційне обладнання, системи очищення води тощо). Все що стало приналежністю та складовою частиною предмета іпотеки після укладення цього договору є предметом іпотеки відповідно до цього договору. Все що є приналежністю та складовою частиною предмета іпотеки, наслідує його правову долю. В разі якщо протягом терміну дії цього договору іпотекодавець здійснить будь-які будівельні роботи з предметом іпотеки, усі результати таких робіт стають предметом іпотеки.

Згідно з п. 4.1 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом або згідно з договором (або застереженням, вказаним в цьому договорі) про задоволення вимог іпотекодержателя, а також в судовому або іншому передбаченому законодавством України порядку та його реалізацію у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені кредитним договором строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум відсотків, комісій; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум штрафних санкцій;

- у разі припинення (розірвання) кредитного договору чи відмови іпотекодержателя (кредитора) від надання кредиту, якщо в результаті зазначеного залишились невиконаними зобов`язання позичальника за кредитним договором;

- початку процедури припинення (прийняття рішення про припинення, порушення провадження у справі про банкрутство тощо) іпотекодавця або позичальника, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

- невиконання іпотекодавцем будь-якого із зобов`язань за цим договором;

- невиконання позичальником будь-якого із зобов`язань за кредитним договором;

- встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в цьому договорі та в кредитному договорі.

Пунктом 4.2 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) передбачено, що при настанні будь-якого із випадків, що встановлені п. 4.1 цього договору, іпотекодержатель за своїм вибором може здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки одним із таких способів:

- передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя;

- продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу або на публічних торгах.

Звернення стягнення на предмет іпотеки, способом передбаченим цим пунктом, за вибором іпотекодержателя може здійснюватися на підставі рішення суду або в порядку позасудового врегулювання.

Положення цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки іншим способом, у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 4.3 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку»:

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки здійснюється шляхом направлення іпотекодержателем письмового повідомлення про порушення кредитного договору та/або цього договору з вимогою про усунення порушення, що передбачено ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (далі у цьому пункті - повідомлення).

Повідомлення на вибір іпотекодержателя надсилається рекомендованим поштовим відправленням або кур`єром, за зазначеними в цьому договорі та/або в кредитному договорі адресами іпотекодавця та позичальника, або вручається особисто іпотекодавцю та позичальнику.

Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя на 31 (тридцять перший) день з дня надіслання повідомлення і у разі незадоволення іпотекодавцем вимоги про усунення порушення, якщо інше не вказано у повідомленні.

Іпотекодержатель має право вимагати у повідомленні передачі йому предмета іпотеки у володіння через 30 (тридцять) днів з дня надіслання повідомлення; у цьому разі право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з моменту передачі предмета іпотеки у володіння. Якщо іпотекодавець не передасть предмет іпотеки у володіння іпотекодержателю, останній має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення і визнання права власності на предмет іпотеки.

Для визначення вартості предмета іпотеки на день звернення стягнення іпотекодержатель укладає договір з суб`єктом оціночної діяльності про проведення оцінки предмета іпотеки. Іпотекодавець зобов`язаний забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до предмета іпотеки для проведення його оцінки.

З дня набуття іпотекодержателем права власності внаслідок звернення стягнення:

- у іпотекодержателя виникає право реєстрації на своє ім`я права власності на предмет іпотеки. Цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки;

- іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки за ціною оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, у тому числі ПДВ;

- вважаються погашеними вимоги іпотекодержателя за кредитним договором на суму вартості предмета іпотеки, якою є ліквідаційна вартість предмета іпотеки, визначена на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності;

- іпотекодавець (платник ПДВ) зобов`язаний видати іпотекодержателю податкову накладну у зв`язку із придбанням останнім предмета іпотеки у власність;

- настають інші наслідки, встановлені ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з п. 4.5 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) сторони цього договору домовились, що у разі, якщо в результаті позасудового врегулювання розмір вимог іпотекодержателя за кредитним договором буде більший ніж вартість предмета іпотеки на момент звернення стягнення (оцінка предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом набуття предмета іпотеки у власність іпотекодержателя або ціна предмета іпотеки у договорі купівлі-продажу, але не нижче оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві), вважається, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя лише у розмірі вартості предмету іпотеки на момент звернення стягнення. Вимоги іпотекодержателя, які не будуть задоволені за рахунок цього предмету іпотеки будуть задоволені за рахунок іншого майна позичальника.

Пунктом 4.6 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) передбачено, що сторони дійшли згоди, що при зверненні стягнення як в судовому порядку, так і шляхом позасудового врегулювання при оцінці предмета іпотеки для визначення його вартості визначається ліквідаційна вартість предмета іпотеки відповідно до національних стандартів оцінки майна.

Відповідно до п. 4.7 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) у разі, якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов`язання позичальником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.

Згідно з п. 4.8 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) у випадку, якщо після завершення позасудового врегулювання частина зобов`язань за кредитним договором залишилась невиконаною, вимоги іпотекодержателя щодо виконання таких зобов`язань є дійсними.

Пунктом 4.9 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) передбачено, що пункти 4.1 - 4.8 цього договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 цей договір набуває законної сили після його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання обов`язків за кредитним договором.

26.06.2020 між Публічним акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (іпотекодавець) укладено договір іпотеки об`єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 (договір іпотеки № 2), який забезпечує, переважно перед іншими кредиторами, вимоги іпотекодержателя, що випливають (виникли або можуть виникнути в майбутньому) з договору кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (та додаткових угод до нього), укладеного між Акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (далі - кредитний договір), який є невід`ємною частиною цього договору, за умови якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій», як позичальник, зобов`язаний повернути іпотекодержателю шляхом перерахування на відповідні рахунки, в строк до 31.05.2040 включно, суму кредиту в розмірі 22 760 000, 00 доларів США, а також сплатити проценти за його користування на умовах, передбачених п. 1.1 кредитного договору, із розрахунку не більше 8,0 процентів річних, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також не більше 8,0 процентів річних від простроченої суми кредиту, як плата за неправомірне користування чужими коштами, а при невиконанні зобов`язань, передбачених п. 4.14 кредитного договору, із розрахунку не більше 10,0 процентів річних, комісії, а також штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором, витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням кредитного договору. Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя до іпотекодавця зі сплати комісії, неустойки (штраф, пеня), інших зобов`язань, що встановлені цим договором та збитків, завданих порушенням умов цього договору.

Цей договір також забезпечує вимоги іпотекодержателя, які можуть виникнути в майбутньому із кредитного договору, у тому числі, у разі продовження строку користування кредитом, або припинення (розірвання) кредитного договору чи відмови іпотекодержателя (кредитора) від надання кредиту, якщо у результаті зазначеного у позичальника залишились невиконанні зобов`язання, які виникли в період дії кредитного договору, а також у випадку збільшення процентної ставки за користування кредитом.

Розмір вимог, що забезпечуються іпотекою згідно цього договору, встановлюється в обсязі невиконаних зобов`язань позичальника за кредитним договором (з врахуванням всіх змін кредитного договору станом на день звернення стягнення) та всіх можливих витрат (і/або збитків), які пов`язані з реалізацією предмета іпотеки та погашенням зобов`язань за кредитним договором, але не більше вартості предмета іпотеки, що визначена на момент звернення стягнення. Вартість предмета іпотеки визначається на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом набуття предмета іпотеки у власність іпотекодержателя, або за ціною продажу у разі звернення стягнення іншим способом. Вимоги іпотекодержателя із кредитного договору, які перевищують вартість предмета іпотеки на момент звернення стягнення, вважаються такими, що не забезпечені іпотекою згідно цього договору і стягуються з позичальника у загальному порядку.

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки об`єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 предметом іпотеки, який надає іпотекодавець іпотекодержателю у забезпечення вимог, зазначених у п. 1.1 цього договору, є таке нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно: 1316684480000;об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2; з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1474,8 кв.м. (літ. А); адреса об`єкта: місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 14; номер запису про право власності: 21685225.

Майно передається в іпотеку за цим договором разом з усіма його складовими частинами, що не можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження або істотного знецінення та приналежностями, що призначені для обслуговування майна і пов`язані з ним спільним призначенням (системи водопостачання, каналізації, кондиціювання та вентиляції, опалення, електрообладнання, кабельні мережі, охоронна та пожежна сигналізація, системи дротового зв`язку, ефірного та супутникового ТВ, телекомунікаційне обладнання, системи очищення води тощо). Все що стало приналежністю та складовою частиною предмета іпотеки після укладення цього договору є предметом іпотеки відповідно до цього договору. Все що є приналежністю та складовою частиною предмета іпотеки, наслідує його правову долю. В разі якщо протягом терміну дії цього договору іпотекодавець здійснить будь-які будівельні роботи з предметом іпотеки, усі результати таких робіт стають предметом іпотеки.

Згідно з п. 4.1 договору іпотеки об`єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом або згідно з договором (або застереженням, вказаним в цьому договорі) про задоволення вимог іпотекодержателя, а також в судовому або іншому передбаченому законодавством України порядку та його реалізацію у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені кредитним договором строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум відсотків, комісій; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум штрафних санкцій;

- у разі припинення (розірвання) кредитного договору чи відмови іпотекодержателя (кредитора) від надання кредиту, якщо в результаті зазначеного залишились невиконаними зобов`язання позичальника за кредитним договором;

- початку процедури припинення (прийняття рішення про припинення, порушення провадження у справі про банкрутство тощо) іпотекодавця або позичальника, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

- невиконання іпотекодавцем будь-якого із зобов`язань за цим договором;

- невиконання позичальником будь-якого із зобов`язань за кредитним договором;

- встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в цьому договорі та в кредитному договорі.

Пунктом 4.2 договору іпотеки об`єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 передбачено, що при настанні будь-якого із випадків, що встановлені п. 4.1 цього договору, іпотекодержатель за своїм вибором може здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки одним із таких способів:

- передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя;

- продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу або на публічних торгах.

Звернення стягнення на предмет іпотеки, способом передбаченим цим пунктом, за вибором іпотекодержателя може здійснюватися на підставі рішення суду або в порядку позасудового врегулювання.

Положення цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки іншим способом, у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 4.3 договору іпотеки об`єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку»:

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки здійснюється шляхом направлення іпотекодержателем письмового повідомлення про порушення кредитного договору та/або цього договору з вимогою про усунення порушення, що передбачено ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (далі у цьому пункті - повідомлення).

Повідомлення на вибір іпотекодержателя надсилається рекомендованим поштовим відправленням або кур`єром, за зазначеними в цьому договорі та/або в кредитному договорі адресами іпотекодавця та позичальника, або вручається особисто іпотекодавцю та позичальнику.

Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя на 31 (тридцять перший) день з дня надіслання повідомлення і у разі незадоволення іпотекодавцем вимоги про усунення порушення, якщо інше не вказано у повідомленні.

Іпотекодержатель має право вимагати у повідомленні передачі йому предмета іпотеки у володіння через 30 (тридцять) днів з дня надіслання повідомлення; у цьому разі право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з моменту передачі предмета іпотеки у володіння. Якщо іпотекодавець не передасть предмет іпотеки у володіння іпотекодержателю, останній має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення і визнання права власності на предмет іпотеки.

Для визначення вартості предмета іпотеки на день звернення стягнення іпотекодержатель укладає договір з суб`єктом оціночної діяльності про проведення оцінки предмета іпотеки. Іпотекодавець зобов`язаний забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до предмета іпотеки для проведення його оцінки.

З дня набуття іпотекодержателем права власності внаслідок звернення стягнення:

- у іпотекодержателя виникає право реєстрації на своє ім`я права власності на предмет іпотеки. Цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки;

- іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки за ціною оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, у тому числі ПДВ;

- вважаються погашеними вимоги іпотекодержателя за кредитним договором на суму вартості предмета іпотеки, якою є ліквідаційна вартість предмета іпотеки, визначена на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності;

- іпотекодавець (платник ПДВ) зобов`язаний видати іпотекодержателю податкову накладну у зв`язку із придбанням останнім предмета іпотеки у власність;

- настають інші наслідки, встановлені ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з п. 4.5 договору іпотеки об`єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 сторони цього договору домовились, що у разі, якщо в результаті позасудового врегулювання розмір вимог іпотекодержателя за кредитним договором буде більший ніж вартість предмета іпотеки на момент звернення стягнення (оцінка предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом набуття предмета іпотеки у власність іпотекодержателя або ціна предмета іпотеки у договорі купівлі-продажу, але не нижче оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві), вважається, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя лише у розмірі вартості предмету іпотеки на момент звернення стягнення. Вимоги іпотекодержателя, які не будуть задоволені за рахунок цього предмету іпотеки будуть задоволені за рахунок іншого майна позичальника.

Пунктом 4.6 договору іпотеки об`єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 передбачено, що сторони дійшли згоди, що при зверненні стягнення як в судовому порядку, так і шляхом позасудового врегулювання при оцінці предмета іпотеки для визначення його вартості визначається ліквідаційна вартість предмета іпотеки відповідно до національних стандартів оцінки майна.

Відповідно до п. 4.7 договору іпотеки об`єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 у разі, якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов`язання позичальником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.

Згідно з п. 4.8 договору іпотеки об`єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 у випадку, якщо після завершення позасудового врегулювання частина зобов`язань за кредитним договором залишилась невиконаною, вимоги іпотекодержателя щодо виконання таких зобов`язань є дійсними.

Пунктом 4.9 договору іпотеки об`єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 передбачено, що пункти 4.1 - 4.8 цього договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору іпотеки об`єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 цей договір набуває законної сили після його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання обов`язків за кредитним договором.

Також, в забезпечення виконання зобов`язань за договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (та додаткових угод до нього) між Публічним акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки від 30.06.2017.

Додатковою угодою № 1 від 28.12.2017 та додатковою угодою № 2 від 26.06.2020 сторони вносили зміни до договору поруки від 30.06.2017.

Так, п. 1.1 договору поруки від 30.06.2017 (у редакції додаткової угоди № 2 від 26.06.2020) передбачено, що поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (позичальник) боргових зобов`язань, які витікають з договору кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006, укладеного між кредитором та позичальником (далі - кредитний договір), за умови якого позичальник зобов`язаний в термін не пізніше 31.05.2040, з графіком погашення відповідно до п. 4.1 кредитного договору, повернути банку кредит в сумі 22 760 000, 00 доларів США, а також сплатити проценти за його користування на умовах, передбачених п. 1.1 кредитного договору, із розрахунку не більше 8,0 процентів річних, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також не більше 8,0 процентів річних від простроченої суми кредиту, як плата за неправомірне користування чужими коштами, а при невиконанні зобов`язань, передбачених п. 4.14 кредитного договору, із розрахунку не більше 10,0 процентів річних.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки від 30.06.2017 поручитель зобов`язується солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору.

Згідно з п. 2.1 договору поруки від 30.06.2017 у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 6.1 договору поруки від 30.06.2017 передбачено, що порука набуває чинності з моменту підписання сторонами цього договору та скріплення печаткою кредитора і діє до повного виконання позичальником та поручителем зобов`язань за вищезазначеним кредитним та цим договором.

Відповідно до п. 6.2 договору поруки від 30.06.2017 порука припиняється з припиненням зобов`язання, яке вона забезпечує. У разі порушення позичальником зобов`язань за кредитним договором, порука припиняється, якщо кредитор протягом 3 років від дня порушення зобов`язання, встановленого кредитним договором, не пред`явить вимоги до поручителя.

25.01.2023 Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» звернулося до позичальника і іпотекодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» та іпотекодавця (майнового поручителя) - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» з повідомленнями № 1 та № 2 про порушення основного зобов`язання і вимогою про усунення порушення (в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», договір іпотеки № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020, договір іпотеки № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006), у яких зазначено, що позичальником порушено зобов`язання за кредитним договором зі сплати процентів за користування кредитом, а саме: не сплачено проценти за користування кредитом за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 в сумі 115 822, 20 доларів США. Враховуючи вказане, банк вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» протягом тридцяти днів виконати порушені зобов`язання за кредитним договором - сплатити прострочену заборгованість, а саме несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 в сумі 115 822, 20 доларів США. Банк зазначив, що у разі несплати вказаних процентів протягом тридцяти днів кредитний договір є припиненим з наступного календарного дня, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» повинно достроково повернути кредит в сумі 22 760 000, 00 доларів США та сплатити іншу заборгованість за кредитним договором, що виникла або може виникнути на дату повернення кредиту. Також, банк зазначив, що якщо ця вимога залишиться без задоволення, то він на підставі статей 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», умов договорів іпотеки та цих повідомлень-вимог, здійснить звернення стягнення на предмети іпотеки за договорами іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором в повному обсязі, а саме: вимоги про повернення кредиту в сумі 22 760 000, 00 доларів США та сплати процентів за користування кредитом, які нараховані або будуть нараховані по день звернення стягнення. Звернення стягнення буде здійснено на вибір банку у позасудовому порядку згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в договорах іпотеки, шляхом набуття банком права власності на предмет іпотеки з моменту державної реєстрації права власності відповідно до положень ст. 37Закону України «Про іпотеку».

У відповідь на вищевказані повідомлення № 1 та № 2 про порушення основного зобов`язання і вимоги про усунення порушення (в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», договір іпотеки № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020, договір іпотеки № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006) Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» листами вих. № 17-к від 01.02.2023, вих. № 5 від 01.02.2023 звернули увагу банку на ситуацію в країні та перспективи економічного розвитку після закінчення військових дій, а також зазначили, що вони сподіваються на порозуміння банку та залишаються відкритими до обговорення спільних заходів для зменшення впливу зовнішніх обставин, що перебувають поза межами їхнього контролю, на їх довготривалі та плідні стосунки.

20.02.2023 суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», на замовлення Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», здійснено оцінку предметів іпотеки та підготовлено такі звіти:

1) звіт про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - готелю загальною площею 8125,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 14 (звіт № 1). Відповідно до вказаного звіту станом на 14.02.2023 ринкова вартість об`єкту оцінки (предмету іпотеки № 1) становить (без врахування ПДВ, з округленням до сотень) 582 907 500, 00 грн;

2) звіт про оцінку нерухомого майна - частини групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, № 17 по № 41) та частина МСК 1-го поверху загальною площею 1474,8 кв.м. (літ. А), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 14 (звіт № 2). Відповідно до вказаного звіту станом на 14.02.2023 ринкова вартість об`єкту оцінки (предмету іпотеки № 2) становить (без врахування ПДВ, з округленням до сотень) 95 572 900, 00 грн.

Згідно довідки Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» № 14-01-22-231 від 25.02.2023 станом на 25.02.2023 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 становила 23 304 221, 40 доларів США, з яких: 22 760 000, 00 доларів США - заборгованість по кредиту та 544 221, 40 доларів США - сума нарахованих та несплачених процентів за період з 01.10.2022 по 24.02.2023.

25.02.2023, на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, визначеного договором іпотеки № 1, банком було застосовано позасудову процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки № 1 шляхом набуття його у власність за вартістю 699 489 000, 00 грн(з ПДВ).

Так, 25.02.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренко О.А., на підставі рішення про державну реєстрацію № 66559556 від 25.02.2023, було зареєстровано за банком право власності на предмет іпотеки № 1 - нежитлову нерухомість (в літ. А) загальною площею 8125,1 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 14, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав.

За рахунок набуття у власність вказаного предмету іпотеки № 1 банком було здійснено погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» за кредитним договором у розмірі 19 128 131,79 доларів США, з яких: 544 221,40 доларів США - проценти за користування кредитом та 18 583 910,39 доларів США - частина кредиту.

28.02.2023, у зв`язку з неповним погашенням заборгованості за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки № 1, на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, визначеного договором іпотеки № 2, банком застосовано позасудову процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки № 2 шляхом набуття його у власність за вартістю 114 687 480,00 грн (з ПДВ).

Так, 28.02.2023, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренко О.А., на підставі рішення про державну реєстрацію № 66586137 від 28.02.2023, було зареєстровано за банком право власності на предмет іпотеки № 2 - приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2; з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху загальною площею 1474,8 кв.м. (літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 14, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав.

За рахунок набуття у власність вказаного предмету іпотеки № 2банком було здійснено погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» за кредитним договором у розмірі 3 136 228, 35 доларів США - тіло кредиту.

При цьому, банк заявляє, що навіть після звернення стягнення на два предмета іпотеки заборгованість позивача за кредитним договором в повному обсязі не погашена та становить 1 039 861, 36 доларів США.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» стверджує, що відповідач не мав права на звернення стягнення на майно (предмет іпотеки № 2), у зв`язку з припиненням кредитного договору його повним виконанням 25.02.2023, а рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко О.А. № 66586137 від 28.02.2023 є незаконним та прийняте з істотним порушенням положень чинного законодавства, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Зокрема, позивач зазначає, що 25.02.2023, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки № 1, був припинений кредитний договір його повним виконанням та, відповідно, договір іпотеки № 2 з іпотечним застереженням, тому дії відповідача 28.02.2023 щодо звернення стягнення на майно та оскаржуване рішення державного реєстратора є безпідставними та незаконними.

Позивач стверджує, що станом на 25.02.2023 - дату звернення стягнення на предмет іпотеки № 1 вартість вказаного предмета іпотеки значно перевищувала загальну суму заборгованості за кредитом, а сам звіт № 1 є неналежним та недостовірним документом, який містить неправдиві відомості відносно ринкової вартості предмета іпотеки.

Також, звіт № 2 не є належним документом, який підтверджує вартість предмету іпотеки № 2, відповідно, вказаний документ не міг бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, позивач зазначає, що станом на дату звернення стягнення на предмет іпотеки № 2 - 28.02.2023 не настав, встановлений кредитним договором, строк повернення тіла кредиту (тіло кредиту не було прострочене до сплати), тому, станом на вказану дату у банку були відсутні право та повноваження на звернення до державного реєстратора із заявою про набуття у власність предмета іпотеки № 2.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», заперечуючи проти задоволення даного позову, зазначає таке: позивач не є стороною договору іпотеки № 1 та правовідносин щодо предмета іпотеки № 1, позивач не заявляв позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки № 1, отже ці правовідносини не є спірними і не входять до предмету доказування у даній справі; після отримання 25.01.2023 повідомлення № 1 та № 2 (з вимогою про припинення кредитного договору) у позивача виник обов`язок повністю повернути всю суму кредиту та сплатити всі проценти протягом 10 календарних днів з моменту одержання повідомлення, тобто не пізніше 06.02.2023, проте позивач ні 06.02.2023, ні 24.02.2023 прострочені проценти за користування кредитом не сплатив, в зв`язку з чим станом на 25.02.2023 кредитний договір є припиненим, а позивач таким, що повинен достроково повернути всю суму кредиту та сплатити іншу заборгованість за кредитним договором; у банку були всі правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», а правильність та законність дій державного реєстратора підтверджується висновком Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 18.04.2023; обставини, на які посилається позивач є предметом доказування у справі № 910/3783/23 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 1 039 861, 36 доларів США, а тому належним та ефективним способом захисту прав позивача буде заперечення проти позову у справі № 910/3783/23, а не подання нового позову, фактично формуючи штучне подвоєння судового процесу; з позовних вимог у даній справі вбачається, що спір виник виключно щодо правовідносин іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки № 2 на підставі договору іпотеки № 2, але пред`явлені позивачем підстави позову стосуються оцінки вже не предмета спору, а зовсім іншого об`єкта - предмета іпотеки № 1, при цьому вказані обставини встановлюються в межах справи № 910/3783/23; у позовній заяві позивач одночасно наводить дві підстави, які виключають одна одну, а саме зазначає, що кредит повністю погашено 28.02.2023, а кредитний та іпотечний договори припинені, та стверджує, що строк повернення кредиту 28.02.2023 ще не настав, а тому відповідно кредитний та іпотечний договори не припинені; також відповідачем висловлені заперечення щодо поданих позивачем доказів - рецензій на звіт № 1, звіт № 2 та висновків експертів щодо вартості предметів іпотеки. Отже, відповідач стверджує, що: позивач обрав неналежний спосіб захисту права; банк звернув стягнення на предмети іпотеки із дотриманням Закону України «Про іпотеку», кредитного договору та договорів іпотеки; банк правильно визначив вартість готелю та ресторану і це обґрунтовується тим, що звернення стягнення здійснювалося за ліквідаційною, а не за ринковою вартістю, висновки експертів, надані позивачем, містять дані лише по ринкову вартість предметів іпотеки і є неналежними доказами у даній справі, а відповідачем надаються інші звіти та висновки експертів про оцінку предметів іпотеки.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» у своїх письмових поясненнях стверджує таке: станом на дату звернення стягнення на предмет іпотеки № 2 встановлений кредитним договором строк повернення тіла кредиту не настав та у банку були відсутні право та повноваження на звернення до державного реєстратора із заявою про набуття у власність предмета іпотеки № 2; у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки № 1 був припинений кредитний договір його повним виконанням та, відповідно, договір іпотеки № 2 з іпотечним застереженням і договір поруки, а тому вказані документи не є та не могли бути документами, які підтверджують право банку на звернення до реєстратора із заявою про набуття у власність предмета іпотеки № 2 та документами, які відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на спірний об`єкт нерухомості; звіт № 1 та звіт № 2 про оцінку не є документами, які відображають реальну ринкову вартість предметів іпотеки та суму заборгованості за кредитним договором, яка підлягає погашенню за рахунок такого майна, а тому вказані звіти є неналежними та недостовірними документами і не могли бути використані державним реєстратором при прийнятті оскаржуваного рішення.

Третя особа - ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях зазначає таке: як станом на 25.02.2023, так і станом на 28.02.2023 не минув встановлений кредитним договором строк для погашення позичальником тіла кредиту, тому, у банку було відсутнє право погашення такого тіла за рахунок будь-якого із предметів іпотеки; вартість предмету іпотеки № 1 як станом на 25.02.2023, так і станом на сьогодні суттєво перевищує суму кредиту та всіх інших нарахованих за кредитним договором сум, тому набуття банком у власність такого об`єкту має наслідок у вигляді задоволення всіх вимог банку; станом на 28.02.2023 - дату звернення банку до державного реєстратора та дату прийняття оскаржуваного рішення кредитний договір, договір іпотеки № 2 з іпотечним застереженням були припинені та, відповідно, вказані документи не є та не могли бути документами, які підтверджують право (повноваження) банку на звернення до реєстратора із заявою про набуття у власність предмета іпотеки № 2 та документами, які відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на предмет іпотеки № 2.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Олена Анатоліївна будь-яких пояснень по суті спору суду не надала.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо посилання позивача на те, що станом на дату звернення стягнення на предмет іпотеки № 2 - 28.02.2023 не настав, встановлений кредитним договором, строк повернення тіла кредиту (тіло кредиту не було прострочене до сплати), а тому, станом на вказану дату у банку були відсутні право та повноваження на звернення до державного реєстратора із заявою про набуття у власність предмета іпотеки № 2, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що позивачем було порушено зобов`язання за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 зі сплати процентів за користування кредитом, а саме щодо сплати процентів за користування кредитом за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 в сумі 115 822, 20 доларів США.

25.01.2023 відповідач звернувся до позивача з повідомленнями № 1 та № 2 про порушення основного зобов`язання і вимогою про усунення порушення (в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», договір іпотеки № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020, договір іпотеки № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006), у яких зазначено, що позивачем порушено зобов`язання за кредитним договором зі сплати процентів за користування кредитом, а саме: не сплачено проценти за користування кредитом за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 в сумі 115 822, 20 доларів США. Враховуючи вказане, відповідач вимагав від позивача протягом тридцяти днів виконати порушені зобов`язання за кредитним договором - сплатити прострочену заборгованість, а саме несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 в сумі 115 822, 20 доларів США. Відповідач зазначив, що у разі несплати вказаних процентів протягом тридцяти днів кредитний договір є припиненим з наступного календарного дня, а позивач повинен достроково повернути кредит в сумі 22 760 000, 00 доларів США та сплатити іншу заборгованість за кредитним договором, що виникла або може виникнути на дату повернення кредиту. Також, відповідач зазначив, що якщо ця вимога залишиться без задоволення, то він на підставі статей 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», умов договорів іпотеки та цих повідомлень-вимог, здійснить звернення стягнення на предмети іпотеки за договорами іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором в повному обсязі, а саме: вимоги про повернення кредиту в сумі 22 760 000, 00 доларів США та сплати процентів за користування кредитом, які нараховані або будуть нараховані по день звернення стягнення. Звернення стягнення буде здійснено на вибір відповідача у позасудовому порядку згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в договорах іпотеки, шляхом набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки з моменту державної реєстрації права власності відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до матеріалів справи вказані повідомлення про порушення основного зобов`язання із вимогою про усунення порушення позивачем отримані 25.01.2023.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до п. 4.3 іпотечних договорів право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя на 31 (тридцять перший) день з дня надіслання повідомлення і у разі незадоволення іпотекодавцем вимоги про усунення порушення, якщо інше не вказано у повідомленні.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що у разі якщо строк повернення кредиту визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредит потрібно повернути протягом тридцяти днів від дня пред`явлення кредитодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено кредитним договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору відповідач має право призупинити видачу кредиту, або припинити дію цього договору, направивши відповідне письмове повідомлення позивачу і достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованих процентів і штрафних санкцій, якщо, зокрема: позивач не виконує умови цього договору, або договорів, укладених у забезпечення виконання цього договору; позивач не виконує будь-яких зобов`язань (частину будь-яких зобов`язань), передбачених пунктами 1.2, 2.1, 4.1, 4.2, 4.4, 4.6, 4.7, 4.14.

Згідно з п. 5.3 кредитного договору наслідками припинення є обов`язок позивача виконати усі свої зобов`язання за договором, що виникли до такого припинення або можуть виникнути у майбутньому, у термін, зазначений у п. 4.11 цього договору.

Пунктом 4.11 кредитного договору передбачено, що позивач зобов`язався у разі отримання вимоги відповідача про припинення дії договору, проводити повне погашення заборгованості по цьому договору в період 10 (десяти) календарних днів з моменту одержання такої вимоги.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що умовами кредитного договору передбачено обов`язок позивача здійснити повне погашення заборгованості в період 10 (десяти) календарних днів саме з моменту одержання вимоги відповідача про припинення дії договору.

При цьому, суд звертає увагу, що повідомлення відповідача № 1 та № 2 від 25.01.2023 містили вимоги про виконання порушених зобов`язань, у разі невиконання - припинення дії договору та дострокового повернення кредиту.

За таких обставин, відповідно до умов кредитного договору у позивача виник обов`язок здійснити повне погашення заборгованості протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення відповідача № 1 та № 2 від 25.01.2023, тобто не пізніше 06.02.2023.

Водночас, слід зазначити, що у повідомленнях № 1 та № 2 від 25.01.2023 відповідачем було встановлено позивачу тридцятиденний строк для сплати заборгованості та визначено, що у разі її несплати протягом тридцяти днів кредитний договір є припиненим з наступного календарного дня, а позивач повинен достроково повернути кредит в сумі 22 760 000, 00 доларів США та сплатити іншу заборгованість за кредитним договором, що виникла або може виникнути на дату повернення кредиту.

Отже, згідно вимог, викладених у повідомленнях відповідача № 1 та № 2 від 25.01.2023, у позивача виник обов`язок сплатити заборгованість не пізніше 24.02.2023, а у разі його невиконання з 25.02.2023 кредитний договір є припиненим, а позивач зобов`язаний повернути кредит та сплатити іншу заборгованість за кредитним договором, що виникла або може виникнути на дату повернення кредиту.

З огляду на вищевикладене, суд вважає недоведеними та спростованими доводи позивача про те, що станом на дату звернення стягнення на предмет іпотеки № 2 - 28.02.2023 не настав, встановлений кредитним договором, строк повернення тіла кредиту.

Щодо твердження позивача про те, що у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки № 1, був припинений кредитний договір його повним виконанням, так як вартість вказаного предмета іпотеки значно перевищувала загальну суму заборгованості за кредитом, суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 між відповідачем (іпотекодержатель) та, з урахуванням змін та доповнень, третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» (іпотекодавець) 11.12.2006 укладено договір застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 (договір іпотеки № 1).

Відповідно до п. 1.2 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 8 від 23.02.2013) предметом іпотеки, який надає третя особа відповідачу у забезпечення вимог, є таке нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 12877680000; тип об`єкта: нежилі приміщення (в літ. А), загальною площею 8125,10 м2; місцезнаходження об`єкта: місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 14; номер запису: 1797-П в книзі: д.26п-62.

Майно передається в іпотеку за цим договором разом з усіма його складовими частинами, що не можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження або істотного знецінення та приналежностями, що призначені для обслуговування майна і пов`язані з ним спільним призначенням (системи водопостачання, каналізації, кондиціювання та вентиляції, опалення, електрообладнання, кабельні мережі, охоронна та пожежна сигналізація, системи дротового зв`язку, ефірного та супутникового ТВ, телекомунікаційне обладнання, системи очищення води тощо). Все що стало приналежністю та складовою частиною предмета іпотеки після укладення цього договору є предметом іпотеки відповідно до цього договору. Все що є приналежністю та складовою частиною предмета іпотеки, наслідує його правову долю. В разі якщо протягом терміну дії цього договору іпотекодавець здійснить будь-які будівельні роботи з предметом іпотеки, усі результати таких робіт стають предметом іпотеки.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» як майновим поручителем передано в іпотеку відповідачу своє майно в забезпечення виконання зобов`язань позивача за кредитним договором № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006.

Суд звертає увагу, що кредитні правовідносини за своєю правової природою є договірними цивільними відносинами; на них повною мірою поширюються вимоги цивільного законодавства, зокрема приписи про неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, а також принципи свободи договору, свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України.

Зазначені приписи вимагають від учасників правовідносин діяти не тільки відповідно до законодавства, а й у необхідних випадках за аналогією права (ст. 8 Цивільного кодексу України), за звичаями ділового обороту (ст. 7 Цивільного кодексу України); добросовісно, при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускати дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також дій, що є зловживанням правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо (ст. 13 Цивільного кодексу України ). Водночас особа не може бути примушена до дій, що не є обов`язковими для неї, або дій, що знаходяться поза межами актів цивільного законодавства або договору. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 Цивільного кодексу України ).

Зазначені правила чинного цивільного законодавства, які містять принципи регулювання цивільних правовідносин, спрямовують учасників цивільного обороту діяти добросовісно, відповідно до законодавства та договору, намагаючись використовувати свої права до того ступеня, щоб не порушити права іншої особи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, зокрема у Законі України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» уразі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Наведена правова норма спрямована на забезпечення фактичного повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника/іпотекодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, за змістом положень ст. 36 Закону України «Про іпотеку», відповідне застереження в іпотечному договорі про задоволення вимог іпотекодержателя вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Отже, чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що розділ 4 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з п. 4.1 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) відповідач набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом або згідно з договором (або застереженням, вказаним в цьому договорі) про задоволення вимог іпотекодержателя, а також в судовому або іншому передбаченому законодавством України порядку та його реалізацію у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені кредитним договором строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум відсотків, комісій; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум штрафних санкцій;

- у разі припинення (розірвання) кредитного договору чи відмови відповідача (кредитора) від надання кредиту, якщо в результаті зазначеного залишились невиконаними зобов`язання позичальника за кредитним договором;

- початку процедури припинення (прийняття рішення про припинення, порушення провадження у справі про банкрутство тощо) іпотекодавця або позичальника, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

- невиконання іпотекодавцем будь-якого із зобов`язань за цим договором;

- невиконання позичальником будь-якого із зобов`язань за кредитним договором;

- встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в цьому договорі та в кредитному договорі.

У пункті 4.3 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) встановлено позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку», а саме:

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом передачі відповідачу права власності на предмет іпотеки здійснюється шляхом направлення відповідачем письмового повідомлення про порушення кредитного договору та/або цього договору з вимогою про усунення порушення, що передбачено ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (далі у цьому пункті - повідомлення).

Повідомлення на вибір відповідача надсилається рекомендованим поштовим відправленням або кур`єром, за зазначеними в цьому договорі та/або в кредитному договорі адресами іпотекодавця та позичальника, або вручається особисто іпотекодавцю та позичальнику.

Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя на 31 (тридцять перший) день з дня надіслання повідомлення і у разі незадоволення іпотекодавцем вимоги про усунення порушення, якщо інше не вказано у повідомленні.

Відповідач має право вимагати у повідомленні передачі йому предмета іпотеки у володіння через 30 (тридцять) днів з дня надіслання повідомлення; у цьому разі право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з моменту передачі предмета іпотеки у володіння. Якщо іпотекодавець не передасть предмет іпотеки у володіння іпотекодержателю, останній має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення і визнання права власності на предмет іпотеки.

Для визначення вартості предмета іпотеки на день звернення стягнення відповідач укладає договір з суб`єктом оціночної діяльності про проведення оцінки предмета іпотеки. Іпотекодавець зобов`язаний забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до предмета іпотеки для проведення його оцінки.

З дня набуття відповідачем права власності внаслідок звернення стягнення:

- у відповідача виникає право реєстрації на своє ім`я права власності на предмет іпотеки. Цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно, що є предметом іпотеки;

- відповідач набуває право власності на предмет іпотеки за ціною оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, у тому числі ПДВ;

- вважаються погашеними вимоги відповідача за кредитним договором на суму вартості предмета іпотеки, якою є ліквідаційна вартість предмета іпотеки, визначена на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності;

- іпотекодавець (платник ПДВ) зобов`язаний видати відповідачу податкову накладну у зв`язку із придбанням останнім предмета іпотеки у власність;

- настають інші наслідки, встановлені ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За змістом ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з п. 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, для державної реєстрації прав, що набуваються, змінюються або припиняються у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість набуття, зміни чи припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до п. 61 вищезазначеного Порядку № 1127 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2)засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або

засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що у наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

При цьому, суд звертає увагу, що п. 61 Порядку № 1127 та ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що до переліку документів, необхідних для подання державному реєстратору для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, входять відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності на момент набуття права власності на предмет іпотеки і станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

За таких обставин, вбачається, що іпотекодержатель не може набути у власність предмет іпотеки без визначення вартості такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності.

У постановах від 23.01.2019 у справі № 306/1224/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц та від 13.04.2024 у справі № 201/15228/17 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, яка впливає на визначення правомірності державної реєстрації переходу права власності на іпотечне майно при позасудовому врегулюванні.

Водночас, ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, оскільки вона впливає на обсяг погашеного зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором, тобто борг боржника зменшується на розмір вартості предмета іпотеки чи застави, на який звернено стягнення.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц зазначено, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки повинна погоджуватися з власником майна.

З матеріалів справи вбачається, що вартість предмета іпотеки № 1 була визначена відповідачем на підставі звіту про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - готелю загальною площею 8125,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, складеного 20.02.2023 суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», оцінювач Гриневич Ірина Олександрівна, згідно якого станом на 14.02.2023 ринкова вартість об`єкту оцінки - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, та на дату визначення вартості використовуються у якості готелю, складає 582 907 500, 00 грн без врахування ПДВ (далі - звіт № 1 від 20.02.2023).

В свою чергу, позивач стверджує, що вартість предмету іпотеки № 1 є значно вищою, ніж визначена звітом № 1 від 20.02.2023, а вказаний звіт є неналежним та недостовірним документом, який містить неправдиві відомості щодо ринкової вартості предмета іпотеки № 1.

Так, позивач посилається на такі документи:

- рецензія на звіт № 1 від 20.02.2023, складена на замовлення позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» Громадською організацією «Всеукраїнська спілка оцінювачів» від 28.07.2023;

- рецензія на звіт № 1 від 20.02.2023, складена на замовлення третьої особи - ОСОБА_1 Всеукраїнською Громадською організацією «Союз експертів України» від 07.08.2023;

- рецензія на звіт № 1 від 20.02.2023, складена на замовлення Національного банку України ЦА Фонду державного майна України від 23.06.2023;

- висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 23-20/248 від 04.08.2023, складений на замовлення третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр експертизи власності» Ігнатьковим Вадимом Миколайовичем, згідно якого ринкова вартість об`єкта нерухомого майна загальною площею 8125,10 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, станом на 25.02.2023, становить 1 274 340 684, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 %, вартість об`єкта оцінки без ПДВ складає 1 061 950 570, 00 грн;

- висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи № 680/11-2023 від 03.11.2023, складений на замовлення третьої особи - ОСОБА_1 судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» Свістуновим Ігорем Сергійовичем, згідно якого дійсна (ринкова) вартість об`єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, в цінах та станом на 25.02.2023 становить без урахування ПДВ 1 004 277 500, 00 грн;

- рецензія на оновлений звіт № 1 від 01.08.2023, складена на замовлення позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» Громадською організацією «Всеукраїнська спілка оцінювачів» від 27.10.2023;

- висновок експертів № 24866/24951 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи за матеріалами господарської справи № 910/3783/23 від 18.03.2024, складений на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/3783/23 комісією експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України у складі Максічка Дмитра Олександровича, Мацак Наталії Анатоліївни, Кириленко Світлани Анатоліївни, згідно якого ринкова вартість об`єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, станом на 25.02.2023 складає 802 628 939, 00 грн без урахування ПДВ.

Разом з тим, відповідач, окрім звіту № 1 від 20.02.2023, на підтвердження вартості предмету іпотеки № 1 надає такі документи:

- звіт про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - нежитлових приміщень (в літ. А) загальною площею 8125,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, складений 01.08.2023 на замовлення відповідача суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», оцінювач Гриневич Ірина Олександрівна, згідно якого станом на 14.02.2023 ринкова вартість об`єкту оцінки - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, становить 582 203 400, 00 грн без врахування ПДВ (далі - оновлений звіт № 1 від 01.08.2023);

- рецензія на оновлений звіт від 01.08.2023, складена на запит відповідача РВ Фонду державного майна України м. Київ від 25.09.2023;

- висновок експерта по результатах проведення оціночно-будівельної експертизи № 75 від 15.09.2023, складений на замовлення відповідача - Акціонерного комерційного банку «Індустріальний» судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна компанія» Бочуляком Романом Петровичем, згідно якого ринкова вартість нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, загальною площею 8125,10 кв.м., станом на 25.02.2023 становить 535 644 000, 00 грн без урахування ПДВ;

- висновок експерта № 322/23 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 15.09.2023, складений на замовлення відповідача - Акціонерного комерційного банку «Індустріальний» судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Задоріним Артемом Ігоровичем, згідно якого вартість об`єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, реєстраційний номер: 12877680000, станом на 25.02.2023 становить 567 695 084, 64 грн без ПДВ;

- рецензія на звіт № 1 від 20.02.2023, складена на замовлення відповідача Громадською організацією «Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки» від 07.08.2023;

- висновок про вартість майна від 30.12.2021, складений на замовлення третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», згідно якого станом на 02.12.2021 ринкова вартість об`єкту оцінки - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, становить 440 302 700, 00 грн без ПДВ;

- висновок про вартість майна від 31.08.2022, складений на замовлення третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», згідно якого станом на 24.08.2022 ринкова вартість об`єкту оцінки - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, становить 551 603 100, 00 грн без ПДВ;

- звіт про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - готелю загальною площею 8125,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, та висновок про вартість майна від 03.01.2023, складений на замовлення третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» суб`єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Промсервіс», згідно якого станом на 20.12.2022 ринкова вартість об`єкту оцінки - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14,та на дату визначення вартості використовуються у якості готелю, становить: 579 287 000, 00 грн без врахування ПДВ;

- висновок про вартість майна, складений на замовлення відповідача у лютому 2024 року суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Делойт і Туш», згідно якого станом на 31.01.2024 ринкова вартість нерухомого майна - готелю «Хрещатик», площею 8125,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, становить 532 000 000, 00 грн без врахування ПДВ.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/3783/23 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» та ОСОБА_1 боргу в сумі 1 039 861, 36 доларів США (як стягнення залишку кредиту за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006, що залишився після звернення стягнення на предмети іпотеки № 1 та № 2), а також збитків в сумі 511 733 775, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/3783/23 призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»; на вирішення експертів поставлено таке питання: Яка була ринкова вартість об`єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення (в літ. А), загальною площею 8 125,10 кв.м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, яке було предметом іпотеки за договором застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛ3/0100/25/06 від 11.12.2006, станом на 25.02.2023?; матеріали справи № 910/3783/23 направлено до «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

Зі змісту вказаної ухвали від 17.10.2023 вбачається, що Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» на стадії підготовчого засідання були надані суду наступні експертні висновки:

- висновок експерта №75 від 15.09.2023 по результатах проведення оціночно-будівельної експертизи згідно договору №75/15-08 від 15.08.2023, складений судовим експертом ТОВ «Українська експертна компанія» Бочуляком Р.П., на замовлення банку;

- висновок експерта №322/23 від 15.09.2023 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, складений судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України Задоріним А.I., на замовлення банку;

- висновок експерта № 23-20/248 від 04.08.2023 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, складений судовим експертом ТОВ «Центр експертизи власності» Ігнатьковим В.М., на замовлення ТОВ «Ліга-Прогрес».

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій», ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» стверджують, що реальна ринкова вартість предмета іпотеки № 1 станом на дату набуття його у власність банком - 25.02.2023 значно перевищує як вартість, за якою банк набув нерухоме майно у власність, так і розмір заборгованості за кредитним договором, який існував станом на 25.02.2023.Тому, питання встановлення дійсної (реальної) вартості предмета іпотеки № 1 станом на дату набуття банком права власності на таке іпотечне майно - 25.02.2023 є визначальним при вирішенні даного судового спору. Разом з тим, Господарський суд міста Києва вказав, що питання визначення ринкової вартості предмета іпотеки № 1 неможливо вирішити без наявності спеціальних знань в оціночно-будівельній сфері, що свідчить про наявність визначеної п. 1 ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України обов`язкової підстави для призначення у даній справі судової експертизи.

26.03.2024 справа № 910/3783/23 повернулась до Господарського суду міста Києва з висновком експертів за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/3783/23 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк «Індустріалбанк» про залишення позовної заяви без розгляду; позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк «Індустріалбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій», ОСОБА_1 про стягнення 1 039 861, 26 доларів США та 511 733 775, 00 грн залишено без розгляду та скасовано заходи, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва 03.03.2023 у справі №910/3203/23 щодо забезпечення позову (до подання позову) у справі №910/3783/23.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що спір у справі №910/3203/23 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» і ОСОБА_1 , за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес», щодо стягнення залишку кредиту за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006, що залишився після звернення стягнення на предмети іпотеки № 1 та № 2, по суті вирішено не було, а тому твердження відповідача на те, що обставини, на які посилається позивач у даній справі є предметом доказування у справі № 910/3783/23 і належним та ефективним способом захисту прав позивача буде заперечення проти позову у справі № 910/3783/23, а не подання нового позову, не береться судом до уваги.

Разом з тим, з вищезазначеного вбачається, що у межах справи було призначено та проведено судову оціночно-будівельну експертизу щодо ринкової вартості предмета іпотеки № 1, висновок експертів № 24866/24951 від 18.03.2024 за результатами якої долучено до матеріалів даної справи позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій».

Як вже зазначалося вище, набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки № 1 здійснено за ціною, що була визначена на підставі звіту про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом, складеного 20.02.2023 суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», оцінювач Гриневич Ірина Олександрівна - звіт № 1 від 20.02.2023.

У рецензії на звіт № 1 від 20.02.2023, яка складена 23.06.2023 ЦА Фонду державного майна України на підставі листа Національного банку України від 24.05.2023 та ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України», зроблено висновок про те, що звіт № 1 від 20.02.2023 класифікується за ознакою абз. 4 п. 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

Суд звертає увагу, що правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедура оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у ст. 12 цього Закону.

У ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28.10.2004, з урахуванням вимог Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

Пунктом 3 Національного стандарту № 1 передбачено, що необ`єктивна оцінка - це оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ`єктивного висновку про вартість об`єкта оцінки; неякісна (недостовірна) оцінка - це оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування; непрофесійна оцінка - це оцінка, проведена з порушенням кваліфікаційних вимог, що визначаються законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Тобто, Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який дозволяє захистити права боржника.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що рецензією на звіт № 1 від 20.02.2023, яка складена 23.06.2023 ЦА Фонду державного майна України, фактично спростовано результати оцінки та їх достовірність, що викладені у звіті про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом, складеному 20.02.2023 суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», оцінювач Гриневич Ірина Олександрівна.

Відповідач стверджує, що після отримання вищезазначеної рецензії на звіт № 1 від 20.02.2023, яка складена 23.06.2023 ЦА Фонду державного майна України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», оцінювач Гриневич Ірина Олександрівна, здійснено виправлення недоліків, про що 01.08.2023 було складено звіт про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - нежитлових приміщень (в літ. А) загальною площею 8125,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14 (далі - оновлений звіт № 1 від 01.08.2023).

25.09.2023 РВ Фонду державного майна України м. Київ, на підставі листа Фонду державного майна України від 18.09.2023 на запит відповідача від 28.08.2023, складено рецензію на оновлений звіт № 1 від 01.08.2023, у якій зроблено висновок про те, що звіт класифікується за ознакою абз. 3 п. 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Суд звертає увагу, що п. 67 Національного стандарту № 1 передбачено, що будь-яка рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками:

1) звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;

2) звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки;

3) звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків;

4) звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Отже, з вищезазначеного судом встановлено, що першочерговий звіт № 1 від 20.02.2023 про оцінку предмета іпотеки № 1, на підставі якого і відбулося набуття відповідачем права власності на нього, згідно рецензії ЦА Фонду державного майна України від 23.06.2023, класифіковано як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з п. 57 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна дозволяється складати у стислій формі у разі доопрацювання (актуалізації) оцінки об`єкта оцінки на нову дату оцінки, а також в інших випадках, визначених відповідними національними стандартами. У звіті про оцінку майна, складеному у стислій формі, повинні зазначатися етапи проведення незалежної оцінки майна, здійснені оціночні процедури, міститися висновок про вартість, а також зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація.

У звіті про оцінку майна, складеному у стислій формі з метою доопрацювання (актуалізації) оцінки на нову дату, повинні зазначатися: дата оцінки та дата завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мета проведення оцінки та перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; додаткові відомості про зібрані і використані під час доопрацювання (актуалізації) оцінки вихідні дані та інша інформація про об`єкт оцінки, які можуть вплинути на достовірність та об`єктивність оцінки майна, проведеної на нову дату; висновки про існуюче та найбільш ефективне використання об`єкта оцінки, їх зміну порівняно з попередньою датою оцінки; зміст використаних методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби - з наведенням необхідних розрахунків, а також змісту відповідних застережень і припущень; висновок про вартість майна; додатки з вихідними даними та іншою інформацією, що були використані в процесі проведення оцінки. Відповідними національними стандартами можуть передбачатися додаткові вимоги до змісту звіту про оцінку майна у стислій формі.

Пунктом 58 Національного стандарту № 1 передбачено, що доопрацювання (актуалізація) оцінки майна може здійснюватися у разі закінчення строку дії звіту про оцінку майна та висновку про вартість майна, встановленого законодавством, або на вимогу замовника оцінки, коли істотних змін в умовах функціонування та фізичному стані об`єкта оцінки, а також стані ринку подібного майна від дати оцінки до дати оцінки, на яку передбачається здійснення доопрацювання (актуалізація), не відбулося.

Доопрацювання (актуалізацію) оцінки майна та з цією метою складення у стислій формі звіту про оцінку майна здійснює оцінювач та суб`єкт оціночної діяльності, які складали у повній формі звіт про оцінку цього майна. У цьому разі попередній звіт про оцінку майна, складений у повній формі, розглядається як невід`ємна частина звіту про оцінку майна у стислій формі. З метою доопрацювання (актуалізації) оцінки із замовником укладається новий договір на виконання робіт з доопрацювання (актуалізації) оцінки майна, якщо можливість її проведення не була передбачена у договорі на проведення оцінки майна.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що виправлення, виявлених у звіті про оцінку майна недоліків відбувається шляхом його доопрацювання, яке передбачає внесення змін та уточнень до вже існуючого звіту з метою актуалізації інформації, виправлення помилок або неточностей. При цьому, звіт про оцінку у разі доопрацювання може бути складений у стислій формі, здійснюється оцінювачем, який складав попередній звіт і є невід`ємною частиною попереднього звіту.

Суд проаналізувавши наданий відповідачем звіт про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - нежитлових приміщень (в літ. А) загальною площею 8125,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, станом на 14.02.2023, складений 01.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», оцінювач Гриневич Ірина Олександрівна, дійшов висновку, що цей звіт є фактично новим звітом про оцінку майна, що складений у повній формі. При цьому, вказаний оновлений звіт не містить жодних відміток, зазначень чи приміток, що він є доопрацюванням звіту № 1 від 20.02.2023, що він є невід`ємною частиною звіту № 1 від 20.02.2023 чи що він здійснювався з метою виправлення недоліків у звіті № 1 від 20.02.2023, а також не містить жодних пояснень причин повторної оцінки у разі складення нового звіту.

Також, зі змісту оновленого звіту № 1 від 01.08.2023 вбачається, що в якості підстави проведення оцінки значиться той самий договір, що і у звіті № 1 від 20.02.2023 (договір № УЛ-0007/2023 від 14.02.2023, укладений між АКБ «ІндустріалБанк» та ТОВ «Увекон Ленд»), будь-які відомості щодо укладення нового договору на виконання робіт з доопрацювання (актуалізації) оцінки майна чи відомості про те, що можливість її проведення була передбачена у договорі на проведення оцінки майна, зокрема договорі № УЛ-0007/2023 від 14.02.2023, відсутні. При цьому, мета проведення оцінки у звіті № 1 від 01.08.2023 є іншою ніж у звіті № 1 від 20.02.2023, який потребував виправлення недоліків.

За таких обставин, судом встановлено, що вищевказаними документами, зокрема рецензією на звіт № 1 від 20.02.2023, яка складена 23.06.2023 ЦА Фонду державного майна України, підтверджено факт невідповідності звіту про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом від 20.02.2023 вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а також наявності значних недоліків, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження здійснення виправлення виявлених у звіті № 1 від 20.02.2023 недоліків відповідно до норм чинного законодавства.

Щодо рецензій на звіт № 1 від 20.02.2023, які надані позивачем і складені Громадською організацією «Всеукраїнська спілка оцінювачів» 28.07.2023 та Всеукраїнською Громадською організацією «Союз експертів України» 07.08.2023, а також рецензії на оновлений звіт № 1 від 01.08.2023, складеної Громадською організацією «Всеукраїнська спілка оцінювачів» від 27.10.2023, суд зазначає таке.

Як вже зазначалося оціночна діяльність може здійснюватися у такій формі як рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна (п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що саморегулівні організації оцінювачів здійснюють такі повноваження з громадського регулювання оціночної діяльності, зокрема: рецензування звіту про оцінку майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації оцінювачів, на вимогу інших організацій, громадян, юридичних осіб відповідно до вимог положень (національних стандартів) оцінки майна та у порядку, встановленому саморегулівною організацією оцінювачів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що рецензування звіту про оцінку майна здійснюється виключно на письмову вимогу заінтересованої особи (особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість), а експертні ради саморегулівних організацій оцінювачів можуть проводити рецензування звітів наданих лише членами такої організації з метою контролю за якістю оцінки майна.

Така правова позиція відображення у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.05.2020 у справі №804/4376/16.

Водночас, вищезазначені положення про те, що експертні ради саморегулівних організацій оцінювачів можуть проводити рецензування звітів наданих лише членами такої організації підтверджується наявними у матеріалах справи статутними документами Громадської організації «Всеукраїнська спілка оцінювачів» та Всеукраїнської Громадської організації «Союз експертів України».

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ні Товариство з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», ні оцінювач Гриневич Ірина Олександрівна, не є членами Громадської організації «Всеукраїнська спілка оцінювачів» та Всеукраїнської Громадської організації «Союз експертів України», а тому посилання позивача на рецензії, які складені вказаними організаціями не береться судом до уваги.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не передбачено складення рецензій на висновок судового експерта. Отже, рецензії на висновок судового експерта як процесуального документа не існує, а особа, яка її складає, не несе жодної відповідальності, крім моральної за свої міркування стосовно оцінки висновку експерта, його правильності й обґрунтованості, оскільки висловлює лише особисту суб`єктивну думку.

Пунктом 1.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, передбачено, що проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо методичного регулювання оцінки майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна, зокрема Національному стандарті № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та Національному стандарті № 2 «Оцінка нерухомого майна», методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Пунктом 4 Національного стандарту № 1 передбачено, що оцінка майна проводитися з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, найбільш ефективного використання.

Відповідно до п. 11 Національного стандарту № 1 оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна. Вибір бази оцінки залежить від мети, з якою проводиться оцінка майна, його особливостей, а також нормативних вимог. У разі коли у нормативно-правових актах з оцінки майна, договорі на проведення оцінки майна або ухвалі суду не зазначається вид вартості, який повинен бути визначений у результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Згідно з п. 14 Національного стандарту № 1визначення ринкової вартості об`єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації.

Пунктом 18 Національного стандарту № 1 передбачено, що застосування неринкових видів вартості під час укладання договору на проведення оцінки майна можливе у разі невідповідності умов угоди, у зв`язку з якою проводиться оцінка, хоча б одній з умов, яка висувається для визначення ринкової вартості, крім випадків, зазначених в абз. 3 п. 11 цього стандарту. Вибір неринкового виду вартості обґрунтовується у звіті про оцінку майна.

Відповідно до п. 29 Національного стандарту № 1 під час встановлення ліквідаційної вартості оцінювач повинен додатково визначити ринкову вартість об`єкта оцінки та зазначити у звіті про оцінку майна свої застереження щодо використання результатів такої оцінки.

Згідно з п. 30 Національного стандарту № 1 ринкова вартість та неринкові види вартості, які визначено для цілей продажу об`єктів оцінки, за вирахуванням витрат, що супроводжують продаж, у тому числі пов`язаних із сплатою податку на додану вартість, визнаються чистою вартістю реалізації. У разі визначення оціночної вартості майна суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання для цілей, передбачених Податковим кодексом України, базою оцінки є ринкова вартість такого майна.

Пунктом 34 Національного стандарту № 1 передбачено, що об`єкт оцінки у разі його застави оцінюється за ринковою вартістю без включення до неї суми податку на додану вартість.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що всі наявні у матеріалах справи документи, в тому числі надані відповідачем, на підтвердження вартості предметів іпотеки містять відомості лише щодо ринкової вартості предметів іпотеки, доказів проведення оцінки із застосуванням бази, що відповідає неринковим видам вартості, зокрема ліквідаційній вартості, до матеріалів справи не надано, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на умови договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 щодо ліквідаційної вартості предметів іпотеки.

Відповідно до пунктів 35, 36 Національного стандарту № 1 оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур. Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Згідно з п. 37 Національного стандарту № 1 з метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об`єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки. Неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу, пов`язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об`єкт оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про оцінку майна. Національними стандартами можуть передбачатися також інші випадки обмежень щодо застосування певних методичних підходів для визначення ринкової вартості та неринкових видів вартості об`єктів оцінки. Застереження та обмеження щодо використання результатів оцінки об`єкта оцінки зазначаються у звіті про оцінку майна.

Пунктом 38 Національного стандарту № 1 передбачено, що для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Відповідно до пунктів 50, 51 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Згідно з п. 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Пунктом 53 Національного стандарту № 1 передбачено, що залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об`єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об`єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об`єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об`єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об`єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об`єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об`єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби - застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

При цьому, суд звертає увагу, що ознайомлення з об`єктом оцінки полягає в дослідженні оцінювачем вихідних даних (кількісних, якісних показників) та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та в особистому огляді оцінювачем об`єкта оцінки, що в кінцевому результаті безпосередньо може вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації майна за заниженою/завищеною ціною, а відтак і на достовірність та об`єктивність оцінки майна. У свою чергу замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

З матеріалів справи судом встановлено, що експертизи, які проводилися судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр експертизи власності» Ігнатьковим Вадимом Миколайовичем і судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» Свістуновим Ігорем Сергійовичем, були проведені по наданим на дослідження матеріалам (документам), без натурального обстеження об`єкта дослідження. Водночас, суд звертає увагу, що вказаними експертами використовувалася, зокрема, копія технічного паспорту від 19.08.2020 і невідомо коли зроблені фотографії предмету іпотеки № 1. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що з 2021 року на об`єкті - предметі іпотеки № 1 здійснюється реконструкція, що очевидно свідчить про невідповідність технічної документації 2020 року реальному стану об`єкту станом на 2023 рік.

За таких обставин, суд вважає, що оцінка предмета іпотеки № 1, здійснена судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр експертизи власності» Ігнатьковим Вадимом Миколайовичем і судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» Свістуновим Ігорем Сергійовичем з порушенням норм чинного законодавства, викладені у ній відомості не можуть бути визнані повними та достовірними, а вона не може відповідати дійсній ринковій вартості предмета іпотеки № 1.

З огляду на вищевикладене, судом не приймаються як належні докази вартості предмета іпотеки № 1висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 23-20/248 від 04.08.2023 та висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи № 680/11-2023 від 03.11.2023, складені судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр експертизи власності» Ігнатьковим Вадимом Миколайовичем і судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» Свістуновим Ігорем Сергійовичем.

Також, судом проаналізовано експертизи, які проводилися судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна компанія» Бочуляком Романом Петровичем та судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Задоріним Артемом Ігоровичем і встановлено таке.

У висновку експерта № 322/23 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 15.09.2023, складеного судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Задоріним Артемом Ігоровичем, у технічних характеристиках об`єкта дослідження йдеться про 136 номерів готелю, водночас, у інших наявних у матеріалах справи оцінках йдеться про наявність у готелі 135 номерів. Вартість об`єкта дослідження - предмета іпотеки № 1 у вказаному висновку експерта визначена лише за допомогою дохідного підходу, при цьому п. 36 Національного стандарту № 1 передбачено, що оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки та виду вартості.

Зі змісту висновку експерта по результатах проведення оціночно-будівельної експертизи № 75 від 15.09.2023, складеного судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна компанія» Бочуляком Романом Петровичем, вбачається, що у описі об`єкта оцінки зазначено про вісім поверхів приміщення + підвал + техповерх, водночас, у інших наявних у матеріалах справи оцінках йдеться про наявність у об`єкта оцінки десять поверхів + підвал + технічний поверх. Також, у визначені типів номерів готелю йдеться про наявність 146 номерів, в той час як у інших наявних у матеріалах справи оцінках йдеться про наявність у готелі 135 номерів. Вартість об`єкта дослідження - предмета іпотеки № 1 у вказаному висновку експерта визначена лише за допомогою порівняльного підходу, при цьому п. 36 Національного стандарту № 1 передбачено, що оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки та виду вартості.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що висновок експерта по результатах проведення оціночно-будівельної експертизи № 75 від 15.09.2023, складений судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна компанія» Бочуляком Романом Петровичем, та висновок експерта № 322/23 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 15.09.2023, складений судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Задоріним Артемом Ігоровичем, не можуть бути визнані повними та достовірними, а визначена у них вартість об`єкта оцінки відповідати дійсній ринковій вартості предмета іпотеки № 1.

Надані відповідачем висновки про вартість майна від 30.12.2021 та від 31.08.2022, складені суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», звіт про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - готелю загальною площею 8125,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, та висновок про вартість майна від 03.01.2023, складений суб`єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Промсервіс», і висновок про вартість майна, складений у лютому 2024 року суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Делойт і Туш», не беруться судом до уваги як належні, допустимі та достовірні докази дійсної вартості предмету іпотеки № 1, про яку йдеться у даній справі, оскільки вони складені не на дату звернення стягнення на предметі іпотеки № 1, тобто не на дату набуття предмета іпотеки № 1 у власність відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд звертає увагу, що у зв`язку з тим, що питання визначення ринкової вартості предмету іпотеки № 1 є спірним та впливає на погашення заборгованості позивача за кредитним договором, а подані сторонами докази є суперечливими, господарським судом у справі № 910/3783/23 була призначена судова оціночно-будівельна експертиза в порядку ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (ухвала Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/3783/23); на вирішення експертів поставлено таке питання: Яка була ринкова вартість об`єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, яке було предметом іпотеки за договором застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛ3/0100/25/06 від 11.12.2006, станом на 25.02.2023?

На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/3783/23 комісією експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України у складі Максічка Дмитра Олександровича, Мацак Наталії Анатоліївни , Кириленко Світлани Анатоліївни проведено комісійну судову оціночно-будівельну експертизу, згідно якого ринкова вартість об`єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, станом на 25.02.2023 складає 802 628 939, 00 грн без урахування ПДВ.

Дослідивши вищезазначений висновок, заслухавши у судових засіданнях пояснення оцінювача та судових експертів, враховуючи, що наявні у справі докази є взаємно суперечливими, зважаючи на необхідність визначення і врахування дійсної ринкової вартості предмета іпотеки № 1, дані про які вимагають спеціальних знань, яким суд не наділений, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відхилення висновку експертів № 24866/24951 від 18.03.2024, який був складений за результатами проведення незалежної, призначеної господарським судом експертизи.

Як вже було зазначено вище, станом на 25.02.2023 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 становила 23 304 221, 40 доларів США, з яких: 22 760 000, 00 доларів США - заборгованість по кредиту та 544 221, 40 доларів США - сума нарахованих та несплачених процентів за період з 01.10.2022 по 24.02.2023. Оскільки курс долара США до гривні станом на 25.02.2023 був встановлений Національним Банком України на рівні 36,5686 грн за 1 долар США, то розмір валютної заборгованості у гривні становив 852 202 750, 69 грн. Тобто загальний розмір заборгованості позивача за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 становив 852 202 750, 69 грн. При цьому, ринкова вартість предмету іпотеки № 1, визначена згідно висновку експертів № 24866/24951 від 18.03.2024, станом на 25.02.2023 складає 802 628 939, 00 грн без урахування ПДВ у відповідності до п.30,34 Національного стандарту № 1, а з урахуванням ПДВ, складає 963 154 726,80 грн, що явно перевищує суму існуючої станом на 25.02.2023 заборгованості позивача за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Загальні умови припинення господарських зобов`язань визначені у ст. 202 Господарського кодексу України, згідно якої господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язань визначені у статтях 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов`язання припиняється: виконанням проведеним належним чином; переданням відступного; зарахуванням; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання; смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи.

Підстави припинення права застави визначені у ст. 593 Цивільного кодексу України, відповідно до п. 1 ч. 1 якої право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Отже, за загальним правилом припинення основного зобов`язання є підставою для припинення іпотеки, яка є похідною від основного зобов`язання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що вартість майна, на яке відповідачем 25.02.2023 звернено стягнення (предмет іпотеки № 1) перевищує розмір заявлених ним станом на 25.02.2023 до позивача вимог, суд дійшов висновку, що зобов`язання позивача перед відповідачем, які виникли на підставі договору кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006, укладеного між Акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (позичальник), є припиненими.

Разом з тим, суд вважає, що у зв`язку із припиненням основного зобов`язання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» припинилася і іпотека за договором іпотеки об`єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 (договір іпотеки № 2) на забезпечення такого зобов`язання, а тому звернення відповідачем 28.02.2023 стягнення на предметі іпотеки № 2 не можна вважати таким, що здійснено правомірно.

Посилання відповідача на те, що правильність та законність дій державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності відповідача на предмет іпотеки № 2 підтверджується висновком Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 18.04.2023 не береться судом до уваги, оскільки Центральна Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції 12.05.2023, повторно розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» від 28.03.2023 на рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олени Анатоліївни № 66586137 від 28.02.2023 щодо державної реєстрації права власності на приміщення, частину групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2; з № 17 по № 41) та частину МСК 1-го поверху загальною площею 1474,8 кв.м. (літ. А), розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, залишила без розгляду по суті вказану скаргу, так як скаржником подано до Міністерства юстиції України заяву про залишення скарги без розгляду.

Водночас, суд звертає увагу, що вищезазначена скарга стосувалася предмету іпотеки № 2, скарги на рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олени Анатоліївни щодо державної реєстрації права власності відповідача на предмет іпотеки № 1 позивачем до Міністерства юстиції України не подавалися.

Разом з тим, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується те, що у відповідача були всі правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки № 1 шляхом набуття права власності в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», а також не підтверджується те, що державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренко Оленою Анатоліївною було допущено порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав при здійсненні державної реєстрації права власності відповідача на предмет іпотеки № 1.

Щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав, суд зазначає таке.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.

Стаття 13 Конвенції гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що уможливлює нівелювання чи виправлення негативних наслідків, спричинених порушенням та відновлює стан, що існував до порушення чи іншим чином компенсує втрати, негативні наслідки від порушення.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, при цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

У ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

Надаючи оцінку предмету та підставам позовних вимог, суд констатує, що спір у даній справі у першу чергу стосується дійсної ринкової вартості предмета іпотеки № 1, оскільки відповідач здійснив звернення стягнення на майно за однією вартістю, а позивач переконаний, що ринкова вартість іпотечного майна є іншою. Ця обставина є суттєвою, так як безпосередньо впливає на наявність прав та обов`язків за зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору та правомірність звернення стягнення на майно (предмет іпотеки № 2).

При цьому, державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за банком - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття права власності на таке майно за банком та водночас елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Якщо внаслідок цього право позивача було порушено, то між сторонами виник спір про право цивільне.

Суд звертає увагу, що у цій справі судом встановлено порушення прав позивача, оскільки відповідачем звернено стягнення на предмет іпотеки № 2, який належав на праві власності позивачу, у той час як основний договір та іпотека № 2 припинилися.

Так, хоча реалізація майна (предмета іпотеки № 1) відбулась і у встановленому договором та законом порядку, однак визначення ринкової вартості такого майна на рівні меншому, ніж вона дійсно є, призводить до зменшення майнових прав (майна) позивача, а тому у даному випадку має місце порушення майнових прав позивача на майно, що було в іпотеці та перебувало у його власності, і як наслідок, суду необхідно встановити належний та ефективний спосіб захисту прав позивача з огляду на обставини цієї справи.

Суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.

Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з даним позовом до суду та існують на даний час, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

При цьому абз. 2 ч. 3 ст. 26 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на предмет іпотеки № 2 за відповідачем, заявлені ним позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олени Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66586137 від 28.02.2023 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

За таких обставин, враховуючи обставини конкретної справи, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судом як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно, а це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому п. 4 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що обраний позивачем у даній справі спосіб захисту порушених прав є належним та ефективним.

Частинами 3, 4 ст. 13 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які подаються сторонами повинні бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 09.12.1994, серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, повно та всебічно дослідивши дійсні обставини справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам, а також їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності, оцінивши правомірність вимог позивача, суд дійшов висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки № 2 здійснено відповідачем неправомірно, з порушенням прав позивача, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову у даній справі.

За таких обставин, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олени Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66586137 від 28.02.2023 щодо реєстрації за Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» права власності на нерухоме майно - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1316684480000; тип об`єкта: приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1 474,8 кв.м (літ. А), адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 7 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями2, 73-79, 86, 91, 99, 104, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олени Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66586137 від 28.02.2023 щодо реєстрації за Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» права власності на нерухоме майно - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1316684480000; тип об`єкта: приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1 474,8 кв.м (літ. А), адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7, ідентифікаційний код - 13857564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (08681, Київська область, Обухівський район, село Рославичі, вулиця Юліанська, будинок 53, ідентифікаційний код - 32070901) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп - судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення підписано: 14.07.2025.

Суддя Т.В. Лутак