Постанова від 09.07.2025 по справі 910/15018/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2025 р. Справа№ 910/15018/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Станіка С.Р.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

від ОСОБА_1 : Шульга А.В. - за ордером серії АІ №1873554 від 15.04.25

від ТОВ «Оптімусагро Трейд»: Савенко О.О. - відповідно до виписки з ЄДРПОУ

від ТОВ «Аграрно - інестиційний цетр»: Николаєнко М.О. - за договором б/н від 06.12.22

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19 (суддя Івченко А.М., повний текст рішення складено та підписано - 09.12.2024)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд»

до ОСОБА_1

про покладення субсидіарної відповідальності на третю особу, яка несе відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства

у справі № 910/15018/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогуру»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19 (суддя Івченко А.М., повний текст рішення складено та підписано - 09.12.2024) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності на третю особу, яка несе відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогуру» 1 471 221,96 гривень.

Суд першої інстанції задовольняючи заяву ТОВ «Оптімусагро Трейд» виходив з того, що в діяннях ОСОБА_1 наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов`язку за зобов`язаннями боржника.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19; зупинити дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19 та постановити нове рішення, яким у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення порушує приписи статті 61 Конституції України, оскільки з ОСОБА_1 вже було стягнуто грошові кошти на користь ТОВ «Агрогуру» як солідарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ «Агрогуру» по суті на підставі тих самих обставин, які розглядаються і в межах даного спору; судом не вірно встановлено розмір відповідальності ОСОБА_1 ; зменшення статутного капіталу ТОВ «Агрогуру» не є ознакою доведення його до банкрутства.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

13.02.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заявник просить залишити рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2024 року у справі № 910/15018/19 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

19.02.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогуру» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заявник просить залишити рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2024 року у справі № 910/15018/19 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

15.04.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 у справі № 910/15018/19 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15018/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності на третю особу, яка несе відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства у справі № 910/15018/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогуру» про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

03.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/15018/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі № 910/15018/19, зокрема, задоволено клопотання ОСОБА_1 та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15018/19; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19 призначено на 16.04.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 910/15018/19 задоволено заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Сотнікова С.В. та Остапенка О.М. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19; відведено суддів Північного апеляційного господарського суду Сотнікова С.В. та Остапенка О.М. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19; справу № 910/15018/19 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1030/25 від 22.04.2025 у зв`язку із задоволенням заяви колегії суддів Сотнікова С.В. та Остапенка О.М. про самовідвід, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15018/19.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 справу № 910/15018/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Станік С.Р., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 910/15018/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Станік С.Р., Козир Т.П. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19 призначено на 11.06.2025.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1399/25 від 10.06.2025 у зв`язку перебуванням судді Козир Т.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці та перебування судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 11.06.2025., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15018/19.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 справу № 910/15018/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Мальченко А.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 у справі № 910/15018/19, серед іншого, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Мальченко А.О., Владимиренко С.В.; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19 призначено на 09.07.2025.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1584/25 від 07.07.2025 у зв`язку із перебуванням судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15018/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/15018/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Станік С.Р., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 910/15018/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Станік С.Р., Мальченко А.О.

Явка представників учасників справи

09.07.2025 у судове засідання з`явилися представники ОСОБА_1 , ТОВ «Оптімусагро Трейд», ТОВ «Аграрно - інестиційний цетр».

Від ліквідатора ТОВ «Агрогуру» Артеменка О.О. надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомили.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представників ОСОБА_1 , ТОВ «Оптімусагро Трейд», ТОВ «Аграрно - інестиційний цетр».

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/15018/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогуру»; визнано вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогуру» на загальну суму 812 890, 83 грн, в тому числі борг у розмірі 655 418,03 грн, пеню у розмірі 61 603,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 22 530,80 грн, 30% річних у розмірі 61 325,42 грн та судовий збір у розмірі 12 013,17 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 24.12.2019; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогуру» з 24.12.2019; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Артеменка О.О.; призначено попереднє засідання суду у справі.

Постановою суду від 20.05.2020 ТОВ «Агрогуру» визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Артеменка О.О.

25.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» про покладення субсидіарної відповідальності на третю особу, яка несе відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, зокрема на ОСОБА_1 .

За наслідками розгляду даної заяви рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/15018/19 заяву кредитора задоволено, присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Агрогуру» 1 471 221, 96 грн.

Дане рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю заявлених кредитором вимог.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 13.10.2017 відбулась державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи ТОВ «Агрогуру», в тому числі зміна видів економічної діяльності юридичної особи. Зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого). Зміна повного найменування. Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. (реєстраційна дія/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: № 10671050004016036).

Зареєстрований статутний капітал ТОВ «Агрогуру» склав 36 000 000 грн.

Учасниками ТОВ «Агрогуру» стали: ОСОБА_1 - розмір частки в статутному капіталі складав 35 999 030 грн, тобто 99.9973% статутного капіталу; ОСОБА_3 - розмір частки в статутному капіталі складав 970 грн, тобто 0.0027 % статутного капіталу.

Ці обставини підтверджуються Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичних осіб щодо юридичної особи ТОВ «Агрогуру» (ідентифікаційний код 37396118): Витяг №1004227111 станом на 18.10.2017 та Витяг №27062513 станом на 14.05.2021.

18.10.2017 між ТОВ «Оптімусагро Трейд» та ТОВ «Агрогуру» було укладено договір №1810/17 з переробки сировини (насіння соняшника).

Виходячи з узгоджених актів наданих послуг (робіт) ТОВ «Оптімусагро Трейд» виставив ТОВ «Агрогуру» наступні рахунки на оплату за Договором:

- рахунок на оплату № 1174 від 07.11.2017 року на суму 192 915,00 грн;

- рахунок на оплату № 1177 від 11.11.2017 року на суму 268 402,42 грн;

- рахунок на оплату № 1180 від 14.11.2017 року на суму 113 711,30 грн;

- рахунок на оплату № 1190 від 15.11.2017 року на суму 57 015,47 грн;

- рахунок на оплату № 1212 від 24.11.2017 року на суму 216 288,84 грн.

Загальна сума наданих послуг (робіт) за Договором склала 848 333,03 грн.

Строк виконання цих вимог (строк оплати рахунків №1174 від 07.11.2017 року, №1177 від 11.11.2017 року, №1180 від 14.11.2017 року, №1190 від 15.11.2017 року № 1212 від 24.11.2017 року) настав з 14 по 30.11.2017 року.

Вказані вище обставини було встановлено судом і підтверджуються рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 у справі №910/3572/18 за позовом ТОВ «Оптімусагро Трейд» до ТОВ «Агрогуру».

При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не оплатили свої вклади (внески) до статутного капіталу ТОВ «Агрогуру».

Цю обставину підтверджує Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва - ТОВ «Агрогуру» від 01.02.2018.

16.02.2018 відбулась Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи ТОВ «Агрогуру», в тому числі зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників (реєстраційна дія/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: №10671050006016036).

Зареєстрований статутний капітал ТОВ «Агрогуру» після цих змін склав 350 000 грн.

Учасниками ТОВ «Агрогуру» стали ОСОБА_1 - розмір частки в статутному капіталі складав 349 030 грн; ОСОБА_3 - розмір частки в статутному капіталі складав 970 грн.

Судом встановлено, що на дату реєстрації цих змін вже існувала прострочена заборгованість ТОВ «Агрогуру» перед кредиторами, чиї інтереси гарантує статутний капітал: ТОВ «Оптімусагро Трейд» - в сумі 655 418,03 грн; строк платежу настав з 14 по 30.11.2017 (рішенні Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 у справі №910/3572/18); ТОВ «Теп Транско» - в сумі 168183,44 грн; строк платежу настав 20.12.2017 (рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/4642/18).

20.02.2018 відбулась Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи ТОВ «Агрогуру», в тому числі зміна складу або інформації про засновників (реєстраційна дія/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: № 10671050007016036).

Учасником (єдиним) ТОВ «Агрогуру» після цих змін став ОСОБА_4 - розмір частки в статутному капіталі складав 350 000 грн, тобто 100% статутного капіталу. На дату реєстрації цих змін ОСОБА_1 не оплатив свій вклад (внесок) до статутного капіталу ТОВ «Агрогуру».

Як вірно встановлено судом, кредиторами у справі №910/15018/19 по відношенню до боржника визнано: ТОВ «Оптімусагро Трейд» на суму 869 657,83 грн, ТОВ «Теп Транско» на суму 174 910,19 грн, ГУ ДПС у м. Києві на суму 314 275, 20 грн.

Кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» в заяві про покладення субсидіарної відповідальності на третю особу, яка несе відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства зазначав, що ліквідаційну масу боржника складають грошові кошти, що надійшли на погашення позики за Договором 15.02.2018 року від ОСОБА_4 після подачі позову у справі № (№ 910/14875/20) - 18 000 грн; грошові кошти, що надходять від стягнення грошових коштів Господарського суду міста Києва у справі № 910/15018/19 (910/20392/20) - 203 000 грн, але наразі повну суму ще не отримано; грошові кошти, що надійшли від продажу права вимоги на виконання договору купівлі-продажу майна боржника на аукціоні в електронній торговій системі, зміст якого підтверджує протокол про проведення аукціону сформований 04.03.2024 - 17 100 грн; грошові кошти, що надійшли від продажу частки на виконання договору купівлі-продажу майна боржника на аукціоні в електронній торговій системі, зміст якого підтверджує протокол проведення аукціону сформований 04.03.2024 - 1200 грн.

Сума ліквідаційної маси разом - 239 300 грн.

Винагорода та витрати ліквідатора відповідно до Звітів про діяльність ліквідатора за травень 2020 - січень 2022 року (розглянутих та схвалених комітетом кредиторів), яка відноситься до суми витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, і задовольняється у першу чергу (до виплат кредиторам) складає 351 678, 74 гривень (з них 344 904, 68 гривень винагорода та 6 774, 06 гривень витрати ліквідатора). При цьому Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у процедурі ліквідації за період дії воєнного стану на розгляд комітету кредиторів наразі не подавався.

Як зазначено вище, вимоги кредиторів визнані судом разом складають 1 358 843, 22 гривень.

Таким чином, розмір вимог до ОСОБА_1 складає 1 471 221, 96 грн (1 358 843,22 + 351 678, 74 - 239 300).

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Щодо об`єкта правопорушення, то колегія суддів зазначає, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Наведені висновки щодо об`єкта правопорушення зумовлюють необхідність сформулювати висновки щодо суб`єктів права вимоги та характеру звернення (позову) про покладення субсидіарної відповідальності боржника у справі про банкрутство.

Кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, в тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав вимоги у більш ліквідну форму - грошову. При цьому кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні коштів на користь боржника - юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи - боржника.

Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема у справі про банкрутство через інститут субсидіарної відповідальності. Так, ліквідатор (а згідно із змінами, внесеними Законом від 20.03.2023№ 2971-IX, також і кредитор) має право вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму.

Для цього ліквідатор і кредитор можуть звернутися до третьої особи, яка має заборгованість перед банкрутом (зокрема щодо відшкодування завданих банкруту збитків) з вимогою про сплату коштів, а ліквідатор також має альтернативу наведеному та може продати право вимоги на аукціоні з особливостями, встановленими статтею 82 КУзПБ. В обох цих випадках майно банкрута у вигляді права вимоги замінюється ліквідним майном - коштами, за рахунок яких задовольняються вимоги кредиторів у черговості, встановленій статтею 64 зазначеного Кодексу.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункти 72, 73, 78).

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК Українии.

Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (провадження №12-185гс19, пункт 7.56)).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

У даному випадку Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду в питанні складу правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, що сформульована та викладена у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 24.01.2023 у справі №917/1500/18 (917/1932/20) тощо.

Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Суд наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

У цьому висновку суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ, пункт 9.5).

Негативним ефектом банкрутства лишається ліквідація суб`єкта господарювання (абзац другий частини п`ятої статті 65 КУзПБ, положення якого визначають умови для продовження господарської діяльності юридичною особою, що звільнилась від боргів за результатами застосованих до неї процедур банкрутства (ліквідаційної процедури у справі про банкрутство) за правилами цього Кодексу).

Тож у разі ліквідації суб`єкта господарювання в результаті процедури банкрутства за умови задоволення вимог кредиторів негативний ефект доведення боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією може настати не для кредиторів цього боржника, а для інших суб`єктів.

Тому в разі виникнення спору внаслідок доведення боржника до банкрутства та ліквідації суб`єкта господарювання відповідні (зацікавлені) особи (особа) не позбавлені права заявити до особи (осіб), винної в доведенні боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією, вимоги про відшкодування шкоди (збитків). У такому разі всі елементи шкоди (збитків) через доведення боржника до банкрутства досліджуються, оцінюються та встановлюються у відповідному спорі, що має розглядатися за правилами статті 7 КУзПБ (у межах справи про банкрутство).

У наведеному висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (з посиланням також на інші правові позиції Верховного Суду): якщо внаслідок неправомірних дій третьої особи вартість майна боржника зменшилася (зокрема через втрату окремого майна, його пошкодження, зменшення ринкової вартості тощо) на певну суму, то відповідно до статей 22, 1166 ЦК України у боржника виникає право вимоги до третьої особи на таку саму суму. У цьому і проявляється компенсаторний характер інституту відшкодування шкоди, зокрема відшкодування збитків: зменшення вартості майна потерпілого на певну суму компенсується виникненням права вимоги до порушника, і це право вимоги поповнює майно потерпілого (пункт 70).

Отже навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини другої статті 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята статті 39 цього Кодексу);

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя статті 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 № 3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Звідси, керуючись наведеними положеннями зазначеного Кодексу щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини першої статті 61 КУзПБ).

За змістом частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п`ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта статті 45 цього Кодексу).

Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то Суд зазначає про таке.

Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;

- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності (пункт 9.13), її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ («розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою», «у разі недостатності майна боржника») є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі №911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у справі № 908/3468/13.

Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 по справі № 906/1155/20 (906/1113/21).

Встановлення ознак доведення до банкрутства визначається Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361) (надалі - Методичні рекомендації).

Згідно з п. 2 розділу І Методичних рекомендацій об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти діяльності.

Пунктом 3 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що суб`єктами аналізу є власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, орган податкової служби, керівництво).

Абзацом 2 п. 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій передбачено, що під час визначення ознак доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу.

Згідно з абз. 8 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій у разі встановлення, що зазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з`ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства.

Відповідно до абзацу 9 п. 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання та виконання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо; невжиття заходів керівництвом щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) - відмова від грошових (майнових) вимог; несвоєчасність (невжиття заходів) щодо розв`язання проблем у виробничому процесі, нездійснення господарської діяльності тощо.

Абзацом 10 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначено, що навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства (передача активів іншій особі); штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості (залишення за боржником лише кредиторської заборгованості без відповідного забезпечення) та інші, подібні дії.

Згідно з абзацом 1 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Пунктом 4 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що активи це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вимог у майбутньому. Доведення до банкрутства - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань з внесення вкладу до статутного капіталу Боржника в період з 13.10.2017 по 15.02.2018 призвело до його неплатоспроможності, оскільки саме ці вимоги, - що виникли в період, коли учасником ТОВ «Агрогуру» був ОСОБА_1 , - так і не були задоволені і стали підставою для визнання ТОВ «Агрогуру» банкрутом.

Також, кредитор зазначав, що 24.01.2018 року між Боржником (Продавець) та ТОВ «Статус» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу. За цим Договором Боржник продав за номінальною вартістю 6 000 гривень частку в розмірі 20 % статутного капіталу в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агро логістик». У ТОВ «Агро логістик» перебували у власності дві земельні ділянки площею понад 9,66 га та три об`єкта нерухомості, що знаходяться в с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області. Відчуження частки відбулося, коли згідно відомостей Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) учасником ТОВ «Агрогуру» був ОСОБА_1 , що підтверджується витягами з ЄДР.

29.09.2020 судом відкрито провадження у справі № 910/15018/19 (910/14175/20) за заявою ТОВ «Оптімусагро Трейд» про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро логістик» (ідентифікаційний код 38133961).

23.12.2020 ТОВ «Агро логістик» передало земельні ділянки кадастровий номер 3222487201:01:011:5002 та кадастровий номер 3222487201:01:011:5001 у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Кофе-Ателье» (Ідентифікаційний код 33945689).

25.02.2021 ТОВ «Кофе-Ателье» передало земельні ділянки кадастровий номер 3222487201:01:011:5002 та кадастровий номер 3222487201:01:011:5001 у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Теят» (ідентифікаційний код 43950061).

При цьому згідно відомостей Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань бенефіціарним власником (контролером) юридичних осіб як ТОВ «Агро логістик», так і ТОВ «Теят» є ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції у справі № 910/15018/19 (910/14175/20) дійшов висновку: «Отже, особи, які діяли від імені ТОВ «Агрогуру» при укладенні оспорюваного правочину діяли не в інтересах товариства, а в інтересах третіх осіб». Верховний Суд у постанові від 26 травня 2022 року зазначив:

« 28. У цій справі судом першої інстанції цілком вірно було визначено, що укладений правочин порушує інтереси інших учасників господарських відносин, зокрема, кредиторів боржника (завдає їм збитків). А тому укладення боржником договору з заінтересованою особою також обґрунтовано визнано підставою недійсності правочину».

Отже, ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань з внесення вкладу до статутного капіталу Боржника, який (статутний капітал) є мінімальним розміром майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів та отримав користь від дій, вчинених (в його інтересах) задля зменшений вартості активів Боржника, тобто на шкоду інтересам кредиторів Боржника.

Документі фінансової звітності ТОВ «Агрогуру» за 2017 рік та за 1-й квартал 2018 року підтверджують, що вартість (балансова) всіх активів боржника дорівнювала сумі вимог кредиторів, але навіть за таких показників фінансової звітності в четвертому кварталі 2017 року ТОВ «Агрогуру» не виконувало свої грошові зобов`язання перед кредиторами, а в першому кварталі 2018 року ТОВ «Агрогуру» визнавало, що не могло виконати свої грошові зобов`язання (зокрема перед ТОВ «Оптімусагро Трейд») та просило «розглянути можливість здійснення розрахунку протягом березня, квітнz; травня рівними частинами». Остання обставина встановлена в рішенні Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 року по справі № 910/3572/18.

При цьому згідно Звіту про фінансові результати за 2017 рік ТОВ «Агрогуру» не отримало прибутку оскільки чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - 10 935 грн дорівнював сумі всіх витрат.

При цьому згідно Звіту про фінансові результати за 1-й квартал 2018 року ТОВ «Агрогуру» не отримало ніяких доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і не понесло ніяких витрат.

Аналіз виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ «Агрогуру» від 12.05.2020 року, який виконано арбітражним керуючим Артеменко О.О. на стадії розпорядження майном Боржника, містить висновок, що в діях засновників та керівників банкрута в наявності всі ознаки доведення до банкрутства ТОВ «Агрогуру».

Окрім цього, кредитором у заяві зазначено, що Боржник надав поворотну фінансову допомогу (позику) тодішньому директору ТОВ «Агрогуру» в сумі 200 000 грн згідно Договору б/н від 15.12.2017 року. Це відбулось тоді (19.12.2017, 27.12.2017, 23.01.2018 та 31.01.2018), коли заборгованість перед кредиторами була вже простроченою. В цей період, ОСОБА_1 був учасником Боржника з часткою в статутному капіталі 99, 997 % і до його повноважень належало питання про надання згоди на укладення відповідного договору.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, вчинені дії та бездіяльність ОСОБА_1 , в сукупності формують склад господарського правопорушення.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що з ОСОБА_1 вже було стягнуто грошові кошти на користь ТОВ «Агрогуру» як солідарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ «Агрогуру» по суті на підставі тих самих обставин, які розглядаються і в межах даного спору колегія суддів зазначає таке.

В заяві про покладення субсидіарної відповідальності на третю особу -колишнього засновника (учасника) боржника - ОСОБА_1 кредитор зазначав про розмір вимог до ОСОБА_1 таке.

Результатом позовів ліквідатора та ініціюючого кредитора стали:

Грошові кошти, що надійшли на погашення позики за Договором № 2/02-18 від 15.02.2018 року, від ОСОБА_4 після подачі позову у справі №910/15018/19 (910/14875/20) - 18 000 грн;

право вимоги (дебіторська заборгованість, безспірна) до ОСОБА_5 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в загальній сумі 203 000 грн відповідно до наказу Господарського суду м. Києва у справі №910/15018/19(910/20392/20);

право вимоги (дебіторська заборгованість, безспірна) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім АГРОДАР» (код ЄДРПОУ 36036864) в загальній сумі 276 766, 71 грн відповідно до наказу Господарського суду м. Києва у справі №910/15018/19 (910/17543/20);

частка в розмірі 20 % статутного капіталу в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агро логістик» (код ЄДРПОУ 38133961), номінальною вартістю 6 000 грн.

Ліквідаційну масу складають:

грошові кошти, що надійшли на погашення позики за Договором №2/02-18 від 15.02.2018, від ОСОБА_4 після подачі позову у справі № 910/15018/19 (№910/14875/20) - 18 000 грн;

грошові кошти, що надходять від стягнення грошових коштів за наказом Господарського суду м. Києва у справі №910/15018/19 (910/20392/20) - 203 000 грн, але наразі повну суму ще не отримано;

грошові кошти, що надійшли від продажу права вимоги (див. вище) на виконання договору купівлі-продажу майна боржника на аукціоні в електронній торговій системі, зміст якого підтверджує протокол про проведення аукціону № BRD001-UA-20240222-63976 сформований 04.03.2024, - 17 100 грн;

грошові кошти, що надійшли від продажу частки на виконання договору купівлі-продажу майна боржника на аукціоні в електронній торговій системі, зміст якого підтверджує протокол про проведення аукціону № BRD001-UA-20240222-15994 сформований 04.03.2024 16:40:30, - 1200 грн.

Сума ліквідаційної маси разом 239 300 гривень.

Винагорода та витрати ліквідатора відповідно до Звітів про діяльність ліквідатора за травень 2020 - січень 2022 року (розглянутих та схвалених комітетом кредиторів), яка відноситься до суми витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, і задовольняється у першу чергу (до виплат кредиторам) складає 351 678, 74 гривень (з них 344 904, 68 грн винагорода та 6 774, 06 грн витрати ліквідатора). При цьому Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у процедурі ліквідації за період дії воєнного стану на розгляд комітету кредиторів наразі не подавався.

Вимоги кредиторів визнані судом разом складають 1 358 843, 22 гривень, з них:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» на суму 869 657,83 грн, з яких: 56 767,00 грн - вимоги першої черги, 751 287,42 грн - вимоги четвертої черги, 61 603,41 грн - вимоги шостої черги;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Теп Транско» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інвестиційний центр») на суму 174 910,19 грн, з яких: 4 204, 00 грн - перша черга; 170 706,19 грн - четверта черга;

3) ГУ ДПС у м. Києві на суму 314 275,20 грн, з яких: 4 204,00 грн - вимоги першої черги; 310 071,20 грн - вимоги шостої черги.

Таким чином, розмір вимог до ОСОБА_1 складає 1 471 221, 96 грн (1 358 843,22 + 351 678, 74 - 239 300)».

В цій же заяві про покладення субсидіарної відповідальності було наведено і таке.

«Про інші важливі обставини, що мають значення для визначення розміру субсидіарної відповідальності ОСОБА_1 . Боржник отримав також внаслідок примусового виконання рішення від 10.05.2023 року у справі №910/15018/19 (910/16887/21) про стягнення з ОСОБА_1 991 372,61 грн та 14 870,59 грн судового збору (разом 1 006 243, 20 грн). Згідно інформації ліквідатора ТОВ «Агрогуру» за рахунок цих грошей було частково погашено вимоги кредиторів (вимоги кредиторів 1 та 4 черги).

Але вказане рішення було скасовано Постановою Верховного Суду від 18.06.2024 року (наразі ОСОБА_1 не подав заяву про поворот виконання, але він може подати таку заяву протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду)».

Таким чином оскільки судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 - рішення у справі №910/15018/19 (910/16887/21) - було скасоване, то задовольняючи заяву про покладення субсидіарної відповідальності суд не притягує ОСОБА_1 до відповідальності вдруге (повторно).

Та як правильно зазначив суд першої інстанції, подання заяви про поворот виконання рішення суду є правом ОСОБА_1 та відповідно до ст. 333 ГПК України, заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.

Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що зменшення статутного капіталу ТОВ «Агрогуру» не є ознакою доведення його до банкрутства колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів зауважує, що бездіяльність ОСОБА_1 з внесення вкладу до статутного капіталу ТОВ «Агрогуру», що мало наслідком недостатність активів Боржника для задоволення вимог кредиторів - не було єдиним, чим суд першої інстанції обґрунтував рішення.

Так, в справі № 910/15018/19 (910/14175/20) було встановлено, що діючи не в інтересах товариства, а в інтересах третіх осіб, 24.01.2018 за Договором купівлі-продажу ОСОБА_1 було продано за номінальною вартістю 6 000 грн частку в розмірі 20 % статутного капіталу в ТОВ «Агро логістик».

Також відповідно до аналізу виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ «Агрогуру» від 12.05.2020, вбачається, що в діях засновників та керівників банкрута в наявності всі ознаки доведення до банкрутства ТОВ «Агрогуру» та інше.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань з внесення вкладу до статутного капіталу Боржника, який (статутний капітал) є мінімальним розміром майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів та отримав користь від дій, вчинених (в його інтересах) задля зменшення вартості активів Боржника, тобто на шкоду інтересам кредиторів Боржника.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в діяннях ОСОБА_1 наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов`язку за зобов`язаннями боржника.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19 - залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/15018/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 910/15018/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст складено і підписано 15.07.2025.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді С.Р. Станік

А.О. Мальченко