Рішення від 03.07.2025 по справі 916/4996/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4996/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65004, Одеська обл., м. Одеса, Думська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 20999247)

до відповідача: Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, Думська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 04056919)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (01601, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 2, код ЄДРПОУ 00063928)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

за участю представників сторін:

від позивача: Верченко І.І., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача: Павлюк В.С., діє в порядку положень про самопредставництво

від третьої особи (Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення): Шурига Д.О., діє в порядку положень про самопредставництво

від третьої особи (Департаменту комунальної власності Одеської міської ради): Карачковський П.П., діє в порядку положень про самопредставництво

Суть спору: Радіомовна компанія Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо невиконання вимог частини 2 статті 21 Закону України Про медіа та невжиття заходів для виходу із складу учасників Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

- зобов`язати Виконавчий комітет Одеської міської ради вжити заходи, передбачені ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, звернутися до державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та надати передбачений ч.5 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань пакет документів, необхідних для виходу із складу учасників Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Позовні вимоги Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю обґрунтовані тим, що Виконавчим комітетом Одеської міської ради до теперішнього часу не вжито жодних заходів для виконання вимог ст. 21 Закону України Про медіа, а бездіяльність відповідача ставить під загрозу діяльність радіомовної компанії, оскільки не надає можливості продовжити строк дії ліцензії на мовлення та може призвести до застосування Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення стосовно неї санкцій; окрім того, незважаючи на те, що статтею 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю та розділом 6 чинного Статуту Радіомовної компанії передбачено чіткий механізм виходу учасника з товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, а саме такий учасник товариства може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників та отримати вартість його частки та частини прибутку, Виконавчим комітетом Одеської міської ради до теперішнього часу не вжито жодних заходів для виконання вимог ст. 21 Закону України Про медіа.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4996/24; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 12.12.2024 о 16:30; залучено Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Ухвалою суду від 06.12.2024 підготовче засідання призначено на 17.01.2025 о 14:15.

06.12.2024 за вх.№43904/24 до суду від третьої особи - Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях третя особа вказує, зокрема, наступне:

- Радіомовна компанія Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю є суб`єктом у сфері медіа, який внесено до реєстру суб`єктів у сфері медіа та присвоєно ідентифікатор L11-01179 на підставі ліцензії серії НР №01179-м від 24.07.2017;

- Національна рада відповідно до пункту 5 частини сьомої цієї статті Закону, має право ухвалити рішення про відмову ліцензіату в продовженні строку дії ліцензії, якщо: структура власності ліцензіата не відповідає вимогам, визначеним частинами першою - третьою статті 21, частинами першою та п`ятою статті 24, пунктом 2 частини першої статті 120, а також пунктами 1, 3 частини першої статті 120 цього Закону (якщо така невідповідність випливає з поданих ліцензіатом документів); частиною другою статті 21 Закону, впроваджено обмеження щодо структури власності, а саме: суб`єктом у сфері аудіовізуальних медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їх об`єднання, крім винятків, передбачених законом, політичні партії, їх структурні підрозділи, а також юридичні особи, засновані такими суб`єктами, крім наукових установ, закладів освіти та закладів культури. Крім того пунктом 17 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що впродовж шести місяців з дня набрання чинності цим Законом суб`єкти у сфері медіа, структура власності яких не відповідає вимогам цього Закону, зобов`язані привести структуру власності у відповідність із вимогами цього Закону; таким чином, в силу вимог Закону суб`єкти у сфері медіа зобов`язані були до 30.09.2023 привести структуру власності у відповідність до вимог Закону;

- станом на 05.12.2024 згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Виконавчий комітет Одеської міської ради є власником прямої істотної участі у структурі власності, свідчить про те, що позивачем не приведено у відповідність структуру власності.

16.01.2025 за вх.№1629/25 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

У підготовчому засіданні 17.01.2025 судом у протокольній формі задоволено клопотання від 16.01.2025 за вх.№1629/25 та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595), оскільки рішення у справі може вплинути на його права або обов`язки; запропоновано залученій третій особі надати до суду пояснення по суті спору.

У підготовчому засіданні 17.01.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст.177 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 06.02.2025 о 14:30.

24.01.2025 за вх.№2520/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та вказує, зокрема, наступне:

- Виконавчий комітет Одеської міської ради зауважує, що доказів на підтвердження того, що начебто бездіяльність останнього мала для позивача наслідки у вигляді порушення права на здійснення радіомовлення або порушення будь-якого іншого права, матеріали справи не містять; намагання позивача спонукати відповідача вжити заходи, передбачені ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, за умови підтвердження наявності порушеного права, не відповідають принципу свободи волевиявлення, адже згаданий закон надає також можливість відповідачу вчинити інші дії, передбачені ст. 21 - відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства іншим учасникам товариства або третім особам;

- абстрактне посилання позивача на події, які можуть відбутися (можлива перевірка, можливе застосування штрафних санкцій), є недостатнім для висновку про наявність порушеного права, що підлягає судовому захисту, на переконання Виконавчого комітету Одеської міської ради позивач має обґрунтувати наявність у нього конкретного порушеного права, обмеження (порушення) його безпосередніх прав чи інтересів начебто бездіяльністю саме відповідача; отже, відсутність обґрунтування негативного впливу протиправної, на думку позивача, бездіяльності відповідача на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси Товариства може свідчити про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересів, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що може вказувати на безпредметність заявленого позову;

- Департаментом комунальної власності Одеської міської ради як спеціально уповноваженим органом на здійснення повноважень з питань управління пакетами акцій, частками, паями, що належить територіальній громаді міста Одеси на виконання рішень Одеської міської ради з метою реалізації наданих статтею 5 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю прав постійно надсилались звернення до керівника Товариства з вимогами надати копії документів, які зобов`язано зберігати Товариство, та які підтверджують, зокрема, фінансовий стан останнього; однак, з невідомих для Виконавчого комітету Одеської міської ради причин, запитувані документи або взагалі не надавались, або надавались в обсязі, що не давав змогу оцінити реальний фінансовий стан Товариства та результати його господарської діяльності; у свою чергу, зазначене прямо впливає на можливість вирішення питання щодо виходу зі складу позивача, відчуження частки у статутному капіталі товариства іншому учаснику Товариства, третім особам; з огляду на вказане, Виконавчий комітет Одеської міської ради вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав відсутності доказів порушення будь-яких прав позивача;

- рішення про вихід зі складу учасників Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ повинно прийматися Одеською міською радою на її пленарному засіданні, отже, твердження позивача про те, що саме Виконавчим комітетом Одеської міської ради мають бути вжиті заходи на виконання вимог Закону України Про медіа, є такими, що суперечать Закону України Про місцеве самоврядування в України, а отже, такі вимоги мають бути відхилені судом у повному обсязі.

28.01.2025 за вх.№2967/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позов та вказує, зокрема, наступне:

- позивачем обґрунтовано з наданням відповідних доказів порушення його конкретного права на здійснення статутної діяльності у сфері радіомовлення та права на продовження строку дії ліцензії на мовлення саме через бездіяльність відповідача як учасника товариства з обмеженою відповідальністю, яким не вживаються заходи для виконання вимог Закону України Про медіа за процедурою, визначеною Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю та Статутом Радіомовної компанії;

- порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково; при цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту; позивачем обґрунтовано підстави, предмет позову з урахуванням порушеного права, спосіб поновлення якого є адекватним наявним обставинам;

- заходи щодо припинення корпоративних правовідносин з відповідачем, які починаючи з березня 2024 року вживалися позивачем в позасудовий спосіб та які виявилися неефективними через бездіяльність відповідача, обумовлені виключно необхідністю виконати вимоги Закону України Про медіа та неможливістю здійснення статутної діяльності через не продовження ліцензії Національною радою з питань телебачення і радіомовлення, яка є органом державного регулювання у сфері медіа; припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством регулюється Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, може бути здійснено двома шляхами: виключення учасника із складу засновників товариства за рішенням інших учасників та за особистою волею учасника; враховуючи, що у позивача на даний час відсутні підстави для примусового виключення відповідача із складу засновників радіокомпанії, іншого способу припинення корпоративних правовідносин з товариством крім його виходу із складу засновників або відчуження своєї частки іншим учасникам або третім особам, немає;

- саме через бездіяльність відповідача, який незважаючи на сплив ще 30.09.2023 кінцевого строку для виконання вимог ч.2 ст. 21 Закону України Про медіа, неодноразові звернення позивача з березня 2024 року безпосередньо до Виконавчого комітету Одеської міської ради, до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, до Одеського міського голови, який відповідно до ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні організує роботу міської ради та її виконавчого комітету, не виконано вимоги Закону України Про медіа та не прийнято жодних рішень, не вчинено будь-яких дій щодо припинення корпоративних правовідносин з позивачем, який є єдиним безальтернативним способом для виконання вимог ч.2 ст. 21 Закону України Про медіа, унеможливлена статутна діяльність позивача у сфері медіа.

05.02.2025 за вх.№4078/25 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

06.02.2025 за вх.№4145/25 до суду від третьої особи - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях третя особа просить суд відмовити у задоволенні позову та вказує, зокрема, наступне:

- заявляючи позовну вимогу про зобов`язання Виконавчого комітету вчинити певні дії, фактично позивач втручається в дискреційні повноваження, що є підставою для відмови у позові;

- з метою недопущення порушення прав територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради щодо недоотримання дивідендів, вирішенню питання виходу зі складу ТОВ повинно передувати вирішення на загальних зборах питання розподілу чистого прибутку учасників Товариства, за період з 2011 по теперішній час;

- частиною 1 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно, рішення про вихід зі складу учасників Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ повинно прийматися Одеською міською радою на її пленарному засіданні.

У підготовчому засіданні 06.02.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 28.02.2025 о 12:30.

13.02.2025 за вх.№5011/25 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи.

28.02.2025 за вх.№6670/25 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих запереченнях відповідач вказує, зокрема, наступне:

- Виконавчий комітет Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, який створюється Одеською міською радою на період її повноважень відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Статуту територіальної громади міста Одеси та Регламенту ради, як наслідок, твердження позивача про те, що Виконавчий комітет Одеської міської ради є органом місцевого самоврядування суперечить раніше згаданим законодавчим приписам;

- жодних відомостей про те, що до позивача застосовано заходи реагування у зв`язку з порушенням вимог Закону України Про медіа, відомостей про те, що ліцензію позивача на радіомовлення тимчасово призупинено або анульовано, позовна заява не містить, що вказує на безпідставність тверджень представника позивача про порушення Виконавчим комітетом Одеської міської ради його права на здійснення статутної діяльності; відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові;

- відповідно до рішення від 23.11.2023 №1494 за результатами планової виїзної перевірки позивача визнано відсутність порушень законодавства та умов ліцензії; тобто, незалежним конституційним постійно діючим колегіальним державним органом, що здійснює державне регулювання, нагляд і контроль у сфері медіа - Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення підтверджено відсутність порушень вимог Закону України Про медіа, у тому числі відсутність порушень вимог ст. 21, положення якої покладено в основу обґрунтувань заявлених позовних вимог.

У підготовчому засіданні 28.02.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 21.03.2025 о 10:15.

21.03.2025 за вх.№9254/25 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 21.03.2025 судом оголошено перерву до 10.04.2025 об 11:30.

10.04.2025 за вх.№11658/25 до суду від третьої особи - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 10.04.2025 судом оголошено перерву до 08.05.2025 о 15:30.

22.04.2025 за вх.№12859/25 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, які долучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивач додатково наголошує, що вихід з товариства передбачено у двох формах: 1) відчуження частки у статутному капіталі товариства з дотриманням вимоги щодо переважного права іншого учасника на придбання частки, що передбачає обов`язок відповідача письмово повідомити про це іншого учасника товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу; 2) вихід з товариства без згоди інших учасників, що передбачає обов`язок письмово повідомити товариство про вихід та подати державному реєстратору заяву за встановленою формою про вихід з товариства; при цьому, незалежно від того яку форму виходу з товариства обере його учасник (вихід з товариства без згоди інших учасників або відчуження частки у статутному капіталі товариства), підтвердженням припинення корпоративних відносин учасника з товариством є реєстрація змін у державному реєстрі.

Ухвалою суду від 08.05.2025 закрито підготовче провадження у справі №916/4996/24; призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на 28.05.2025 об 11:20. У судовому засіданні 08.05.2025 судом оголошено перерву до 26.06.2025 о 12:15. Ухвалою суду від 17.06.2025 судове засідання призначено на 03.07.2025 о 12:45.

02.07.2025 за вх.№20864/25 до суду від третьої особи - Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях третя особа додатково наголошує, що матеріали планової виїзної перевірки, здійсненої у жовтні 2023 року відповідно до рішення Національної ради від 14.09.2023 №862, не можуть вважатися доказами на підтвердження або спростування дотримання позивачем вимог частини другої статті 21 Закону станом на дату подання заяви щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення №06/31-01 від 31.05.2024, оскільки перевірка була проведена до подання зазначеної заяви та до спливу встановлених строків на подання оновлених відомостей до Національної ради; відповідно, рішення Національної ради від 23.11.2023 №1494, у якому зафіксовано відсутність порушень законодавства та умов ліцензії, не впливає на правову оцінку факту наявності у структурі власності позивача органу місцевого самоврядування на момент розгляду питання про продовження строку дії ліцензії, що прямо суперечить положенням ч.2 ст. 21 Закону України Про медіа.

У судовому засіданні 03.07.2025 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у судовому засіданні 03.07.2025 просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у судовому засіданні 03.07.2025 просить суд розглянути справу з урахуванням поданих письмових позицій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.

Справа №916/4996/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 03.07.2025 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 03.07.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, господарський суд встановив:

Позивачем у справі є Радіомовна компанія Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65004, Одеська обл., м. Одеса, Думська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 20999247).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача станом на час розгляду справи вбачається, зокрема:

- розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 800000,00 грн.

- перелік засновників (учасників) юридичної особи: Виконавчий комітет Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919) із розміром частки засновника (учасника): 200000,00 (25%); ТОВ Одеса-Мама (код ЄДРПОУ 35818194) із розміром частки засновника (учасника): 600000,00 (75%);

- вид діяльності, зокрема: 60.10 Діяльність у сфері радіомовлення; 60.20 Діяльність у сфері телевізійного мовлення; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність.

Статут Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю затверджений Загальними зборами учасників, протоколом від 08.10.2010. Відповідно до вказаного Статуту, зокрема:

- кожен учасник може уступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам, а з письмової згоди решти учасників і третім особам; інші учасники, пропорційно їх часткам у Статутному (складеному) капіталі, користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступає; передача частки (її частини) можлива тільки після повного внесення вкладу (його відповідної частини) учасником, який її відступає; при передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх (відповідної частини) прав та обов`язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково; частка учасника після повного внесення ним вкладу може бути придбана товариством; у цьому разі зобов`язано передати її іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує 1 (одного) року, або зменшити свій статутний капітал; протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і значення кворуму у загальних зборах учасників провадяться без урахування придбаної товариством частки; придбання частки за ціною, яка відрізняється від розміру вкладу у статутний (складений) капітал власника, що передає частку, не дає набувачеві права претендувати на зміну частки, що передається, у статутному (складеному) капіталі (п.п. 5.1-5.5 Статуту);

- учасник має право вийти з товариства без наміру відступлення своєї частки конкретному учасникові, учасникам, товариству або третім особам, для чого він письмово повідомляє товариство; при виході з товариства учасникові виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі; виплата здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства і в строк 12 місяців з дня виходу; на вимогу учасника та за згодою Загальних зборів учасників, вклад може бути повернуто повністю або частково у натуральній формі; учаснику, який вибув, також виплачується частка прибутку, одержаного товариством у даному році з моменту його виходу, пропорційна частці цього учасника у статутному (складеному) капіталі товариства; майно, передане учасником товариству тільки у користування, повертається у натуральній формі без винагороди, а у випадку його втрати - грошима за залишковою вартістю (п.п. 6.1-6.4 Статуту).

В матеріалах справи наявна ліцензія на мовлення серії НР №01179-м від 24.07.2017 з додатками, яка видана Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення позивачу - Радіомовній компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, строком дії до 24.07.2024.

У листі від 10.05.2022 №05-10/01 позивач повідомив Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення про те, що виконання умов ліцензії НР №01179-м стало неможливим внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У листі від 31.05.2022 №24/60 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення повідомила позивача, що зважаючи на обставини, пов`язані із веденням активних військових дій в Україні, бере до уваги тимчасове припинення мовлення Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

У листі від 04.03.2024 №03-04/1, на якому міститься відмітка про його отримання відповідачем 04.03.2024, позивач просив відповідача, з метою приведення структури власності Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до вимог Закону України Про медіа, повідомити у строк до 01.04.2024 про вихід зі складу учасників товариства.

У відповідь на лист позивача від 04.03.2024 №03-04/1, Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 29.03.2024 №01-10/00204 повідомив позивача про те, що рішення про вихід зі складу учасників товариства повинно прийматися Одеською міською радою на її пленарному засіданні, а про обраний спосіб та прийняте ОМР рішення буде повідомлено додатково.

У листі від 02.04.2024 №01-10/00204 Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив позивача надати завірені належним чином копії: діючого Статуту товариства; протоколів Загальних зборів учасників товариства; річної фінансової звітності товариства.

У листі від 03.05.2024 №05/03-24 позивач надав Департаменту комунальної власності Одеської міської ради засвідчені копії документів: Статуту, протоколів Загальних зборів та фінансові звіти за 2014-2020 року, а також просив вжити передбачені чинним законодавством заходи та не затягувати питання виходу зі складу засновників товариства, що є прямою вимогою Закону України Про медіа.

У листі від 30.05.2024 №01-10/00204 Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив позивача про те, що на вимогу Департаменту товариством частково надано запитувані документи, у зв`язку з чим просив надати копії наступних документів: фінансову звітність за період 2021-2023 роках та перший квартал 2024 року; оборотно-сальдові відомості; інформацію про всі відкриті рахунки; річні інвентаризаційні описи та штатний розпис.

У листі від 31.05.2024 №06/31-01 позивач просив Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення розглянути заяву Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ щодо продовження ліцензії на мовлення серії НР №01179-м від 23.07.2003. До вказаного листа додано: заяву про продовження строку дії ліцензії та відомості про структуру власності.

У листі від 06.06.2024 №17/3814 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення повідомила позивача про необхідність доопрацювання поданих документів щодо продовження строку дії ліцензії, зокрема, у пункті d листа зауважено, що: згідно ЄДР засновниками підприємства є Виконавчий комітет Одеської міської ради; відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України Про медіа суб`єктом у сфері аудіовізуальних медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їх об`єднання, крім винятків, передбачених законом, політичні партії, їх структурні підрозділи, а також юридичні особи, засновані такими суб`єктами, крім наукових установ, закладів освіти та закладів культури.

У листі від 11.06.2024 №06/11-02 позивач просив Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення відкласти розгляд питання щодо продовження ліцензії на мовлення №01179-м від 23 липня 2003 року до завершення дії воєнного стану в Україні, а також повідомив, що проводиться робота щодо спонукання Виконавчого комітету Одеської міської ради виконати вимоги Закону України Про медіа.

У листі від 19.06.2024 №06/19-24 позивач направив Департаменту комунальної власності Одеської міської ради копії запитуваних документів та просив вжити передбачені чинним законодавством заходи та не затягувати питання виходу зі складу засновників товариства, що є прямою вимогою Закону України Про медіа.

У листі від 06.08.2024 №01-10/00204 Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив позивача про те, що з метою недопущення порушень прав територіальної громади м. Одеси щодо невиплати дивідендів до вирішення питання виходу зі складу Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ, необхідно встановити чи мало товариство чистий прибуток з 2011 року; окрім того, Департамент повідомив про розпочаті підготовчі заходи для замовлення в подальшому аудиторської перевірки.

У листі від 04.11.2024 №11/04-1 позивач просив Одеського міського голову взяти під особистий контроль та вжити термінових заходів для виходу Виконавчого комітету Одеської міської ради зі складу засновників Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ.

У листі від 26.11.2024 позивач повідомив Департамент комунальної власності Одеської міської ради про те, що вживаються відповідні організаційні заходи, передбачені Статутом та законодавством України, яке регулює підстави та порядок виплати дивідендів учасникам товариства з обмеженою відповідальністю; також просив надати підтвердження внесення Виконавчим комітетом Одеської міської ради вкладу в статутний фонд Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ.

В матеріалах справи наявний звіт від 03.01.2025, складений ТОВ Аудіт, про фактичні результати виконаних узгоджених процедур стосовно фінансової інформації Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ за період з 01.01.2010 по 31.12.2022. У вказаному звіті була надана фінансова інформація, а саме - перевірка відображення у бухгалтерському обліку Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ: внесків учасників до статутного капіталу за період з 01.01.2010 по 31.12.2022; нарахування та виплати дивідендів учасникам та визначення суми чистого прибутку, яка підлягала розподілу між учасниками за період з 01.01.2010 по 31.12.2022.

Відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу №1 позачергових Загальних зборів учасників Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ від 04.02.2025:

- на Загальних зборах присутні учасники Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ: ТОВ Одеса-Мама, яке загалом володіє 75%; Виконавчий комітет Одеської міської ради, який загалом володіє 25%; на загальних зборах учасників Товариства присутні всі учасники/представники учасників, які сукупно володіють 100% статутного капіталу; відповідно до вимог закону та Статуту Загальні збори є повноважними;

- порядок денний Загальних зборів: 1.Про обрання Голови та Секретаря Зборів; 2.Про розподіл чистого прибутку Товариства за 2010-2022 років та прийняття рішення про виплату дивідендів; 3.Про стан виконання Товариством вимог Закону України Про медіа щодо структури власності суб`єктів у сфері аудіовізуальних медіа; 4.Про внесення змін до статуту Товариства; 5.Про надання повноважень на здійснення дій від імені Товариства;

- з другого питання порядку денного слухали Генерального директора Товариства ОСОБА_1 зі звітом, який повідомив, що за період 2010-2022 років Радіо-Одеса у вигляді ТОВ отримано чистий прибуток на загальну суму 418112,93 грн. та збиток у розмірі 1019764,59 грн.; з другого питання порядку денного вирішили: керуючись положеннями Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, Статуту Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ та результатами аудиторського звіту від 03.01.2023, спрямувати 20905,64 грн. з отриманого за період з 01.01.2010 до 31.12.2022 чистого прибутку на загальну суму 418112,93 грн. на формування резервного фонду товариства (418112,93 грн.*5%); суму чистого прибутку в розмірі 397207,29 грн., яка залишається після формування резервного фонду, та кошти резервного фонду у розмірі 20905,64 грн. направити на покриття збитків Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ; голосування з другого питання порядку денного: За - учасник Товариства - представник ТОВ Одеса-Мама, який володіє 75% відсотками голосів; Проти -учасник Товариства - представник Виконавчого комітету Одеської міської ради, який володіє 25% відсотками голосів; Утрималися - немає; рішення прийнято більшістю голосів - 75%;

- з третього питання порядку денного вирішили: зобов`язати Учасника Товариства - Виконавчий комітет Одеської міської ради упродовж 30 днів з дати прийняття рішення Загальних зборів Товариства від 04.02.2025 вжити заходи щодо виходу із складу Учасників Товариства на підставі та у порядку, визначеному Статутом Товариства та Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю; голосування з третього питання порядку денного: За - учасник Товариства - представник ТОВ Одеса-Мама, який володіє 75% відсотками голосів; Проти - учасник Товариства - представник Виконавчого комітету Одеської міської ради, який володіє 25% відсотками голосів; Утрималися - немає; рішення прийнято більшістю голосів - 75%.

Відповідачем на підтвердження власних доводів про відсутність підстав для задоволення позову було надано наступні документи, які наявні в матеріалах справи:

- листи між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Радіомовною компанією Радіо-Одеса у вигляді ТОВ за період 2012-2017 роках, які складені іноземною мовою (російською), без надання їх належного перекладу українською мовою, які судом до уваги в якості доказів не приймаються, оскільки вказане унеможливлює для суду оцінку таких документів як доказів у справі, зокрема, достовірно встановити зміст такого документу та дії, які вчинені на підставі вказаного документу особами (постанова КГС ВС від 12.03.2025 у справі №910/20940/21 (№910/19964/23);

- лист від 15.05.2020, в якому Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив позивача повідомити про дату, час проведення чергових річних Загальних зборів учасників Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ та включити у порядок денний питання відносно розподілення прибутку, що залишився у Товариства за підсумками роботи у 2015-2019 роках;

- лист від 14.05.2021, в якому Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив позивача повідомити про дату, час проведення чергових річних Загальних зборів учасників Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ за підсумками роботи у 2020 році;

- лист від 12.07.2021, в якому Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив позивача надати прогнозовані надходження дивідендів учасників Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ на 2022-2024 роки;

- лист від 15.07.2022, в якому Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив позивача надати копії діючого Статуту, протоколів Загальних зборів учасників, річних звітів та балансів за 2021 рік;

- лист від 27.02.2023, в якому Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив позивача надати перелік послуг, що надавалися/надаються Радіомовною компанією Радіо-Одеса у вигляді ТОВ;

- лист від 16.03.2023 №01-13/469, в якому Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив позивача надати копії діючого Статуту, протоколів Загальних зборів учасників, річних звітів та балансів за 2010-2022 роки;

- лист від 24.08.2023 №01-13/1877, в якому Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив позивача надати прогнозовані надходження дивідендів учасників Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ на 2024 рік;

- рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №1494 від 23.11.2023, яким за результатами планової виїзної перевірки Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ, визнано про відсутність порушень законодавства та умов ліцензії;

- лист від 13.11.2024 №01-13/2222, в якому Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив позивача провести річні загальні збори з включенням до порядку денного питання відносно розподілу чистого прибутку Товариства за 2010-2022 роки, прийняття рішення про виплату дивідендів;

- лист Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 10.12.2024 №2062-11.1-29, до якого додано рішення Одеської міської ради від 15.10.2001 №2676-XXIII Про передачу функції по управлінню пакетами акцій (частками, паями) міської ради в майна господарських товариств Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради; додатком до вказаного рішення ОМР є перелік підприємств, один з засновників яких є - Міськвиконком, серед якого значиться Радіомовна компанія Радіо-Одеса у вигляді ТОВ.

Окрім того, в матеріалах справи наявні надані третьою особою - Департаментом комунальної власності Одеської міської ради на спростування позовних вимог наступні документи:

- доповідна записка Одеському міському голові, в якій заявлено прохання надати дозвіл на внесення на розгляд чергового засідання Виконкому, призначеного на 27.03.2025, проекту рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Про внесення на розгляд Одеській міській раді проекту рішення Про включення до переліку об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, які підлягають приватизації частки Виконавчого комітету Одеської міської ради у розмірі 25% у статутному капіталі Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ та її приватизацію поза порядком денним;

- лист Департаменту комунальної власності Одеської міської від 03.04.2025, в якому повідомлено про підготовку проекту рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Про внесення на розгляд Одеській міській раді проекту рішення Про включення до переліку об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, які підлягають приватизації частки Виконавчого комітету Одеської міської ради у розмірі 25% у статутному капіталі Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ та її приватизацію та ініційовано його внесення на розгляд на позачерговому засіданні 10.04.2025.

Також в матеріалах справи наявні надані третьою особою - Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення додаткові документи, що додані до останніх пояснень щодо виконання суб`єктами у сфері медіа ч.2 ст. 21 Закону України Про медіа, а саме: рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №2803 від 26.09.2024; №2804 від 26.09.2024; №3106 від 07.11.2024; рішення Шепетівської міської ради Хмельницької області від 04.07.2024.

Вважаючи, що відповідачем не вжито заходів для виконання вимог ст. 21 Закону України Про медіа, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 100 ЦК України учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.

За ст.ст. 113, 114 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства. Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Статтею 116 ЦК України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

За ст. 117 ЦК України учасники господарського товариства зобов`язані: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобов`язання перед товариством, у тому числі ті, що пов`язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов`язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Згідно зі ст. 169 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч.3 ст. 1 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю управління товариствами з обмеженою відповідальністю та товариствами з додатковою відповідальністю, у статутних капіталах яких є частка держави або органів місцевого самоврядування, регулюється цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.

Статтею 6 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю визначено, що учасники товариства зобов`язані: 1) дотримуватися статуту; 2) виконувати рішення загальних зборів учасників товариства. Учасники можуть мати обов`язки, встановлені законом та статутом товариства.

За ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Статтею 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю передбачено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників. Статутом товариства може бути встановлено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства без згоди інших учасників. Відповідне положення включається до статуту товариства або виключається з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства. Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом. Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою. Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється. Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати. Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника. За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов`язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов`язанням із передачі іншого майна. Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника. Товариство зобов`язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки. Статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб`єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Положення частин восьмої - одинадцятої цієї статті застосовуються також до відносин щодо наслідків прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства. Не пізніше 30 днів з дня прийняття загальними зборами учасників такого рішення товариство зобов`язане повідомити колишньому учаснику (його спадкоємцю, правонаступнику) вартість його частки. Вартість частки визначається станом на день, що передував дню прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства. Правила цієї статті застосовуються також до відносин щодо виходу з товариства спадкоємця чи правонаступника учасника.

Статтею 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, зокрема, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

За ч.2 ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до п.п. 1, 56 ч.1 ст. 1 Закону України Про медіа аудіовізуальне медіа - медіа-сервіс, основним призначенням якого або відокремленої частини якого є надання загальній аудиторії доступу до програм, що здійснюється з інформаційною, розважальною чи навчальною метою під редакційним контролем суб`єкта у сфері медіа за допомогою електронних комунікаційних мереж, а саме: телевізійне мовлення (лінійний аудіовізуальний медіа-сервіс) або аудіовізуальний медіа-сервіс на замовлення (нелінійний аудіовізуальний медіа-сервіс); радіомовлення (лінійний аудіомедіа-сервіс) або аудіальний медіа-сервіс на замовлення (нелінійний аудіомедіа-сервіс); структура власності суб`єкта у сфері медіа - система взаємовідносин юридичних та фізичних осіб, що дає змогу визначити: усіх ключових учасників (включаючи публічні компанії) і кінцевого бенефіціарного власника суб`єкта у сфері медіа; усіх ключових учасників кожної юридичної особи, яка існує у ланцюгу володіння корпоративними правами суб`єкта у сфері медіа; усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у суб`єкті у сфері медіа; відносини контролю щодо суб`єкта у сфері медіа між усіма особами, визначеними абзацами другим - четвертим цього пункту.

За ст. 13 Закону України Про медіа для цілей цього Закону суб`єктами у сфері медіа є: 1) суб`єкти у сфері аудіовізуальних медіа; 2) суб`єкти у сфері друкованих медіа; 3) суб`єкти у сфері онлайн-медіа; 4) провайдери аудіовізуальних сервісів; 5) провайдери платформ спільного доступу до відео; 6) постачальники електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра.

Частиною 5 ст. 14 Закону України Про медіа особливими видами суб`єктів у сфері аудіовізуальних медіа є: 1) суб`єкт у сфері суспільних аудіовізуальних медіа-сервісів - акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України", що утворене і діє відповідно до Закону України "Про суспільні медіа України" та цього Закону; 2) суб`єкт у сфері аудіовізуальних медіа-сервісів іномовлення - юридична особа, що утворена і діє відповідно до Закону України "Про систему іномовлення України" та цього Закону; 3) суб`єкти у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа-сервісів та аудіовізуальних медіа-сервісів громад - суб`єкти, особливості діяльності яких визначено розділом III цього Закону; 4) суб`єкт у сфері парламентського мовлення - державне підприємство "Парламентський телеканал "Рада" або його правонаступник.

Статтею 29 Закону України Про медіа визначено, що видами публічних аудіовізуальних медіа в України є: 1) національні публічні аудіовізуальні медіа - суспільні аудіовізуальні медіа та аудіовізуальні медіа іномовлення; 2) місцеві публічні аудіовізуальні медіа; 3) аудіовізуальні медіа громад. Суб`єктом у сфері суспільних аудіовізуальних медіа є акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України", що діє відповідно до Закону України "Про суспільні медіа України". Суб`єктом у сфері аудіовізуальних медіа іномовлення є Державне підприємство "Мультимедійна платформа іномовлення України", що діє відповідно до Закону України "Про систему іномовлення України". Суб`єктами у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа є комунальні некомерційні підприємства, засновані органами місцевого самоврядування, у тому числі на основі договору про співробітництво у порядку, встановленому Законом України "Про співробітництво територіальних громад", а також непідприємницькі товариства, не менш як 50 відсотків статутного капіталу яких належить органам місцевого самоврядування. Суб`єкти у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа діють у територіальних громадах сіл, селищ та міст, у тому числі в об`єднаних територіальних громадах сіл, селищ та міст, а також у громадах областей та регіонів. Суб`єктами у сфері аудіовізуальних медіа громад можуть бути громадські об`єднання, а також засновані ними установи, непідприємницькі товариства або підприємства, що створені для некомерційної діяльності. Суб`єкти у сфері аудіовізуальних медіа громад діють у громадах, що об`єднані спільним інтересом (національністю, мовою, професією, творчою діяльністю, захопленнями тощо). Публічні аудіовізуальні медіа поширюються з метою задоволення демократичних, інформаційних, соціальних та культурних потреб українського суспільства, аудіовізуальні медіа іномовлення - для об`єктивного інформування іноземної аудиторії про події в Україні та світі. Публічні аудіовізуальні медіа є сервісами загального економічного інтересу.

Згідно з ч.2 ст. 21 Закону України Про медіа суб`єктом у сфері аудіовізуальних медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їх об`єднання, крім винятків, передбачених законом, політичні партії, їх структурні підрозділи, а також юридичні особи, засновані такими суб`єктами, крім наукових установ, закладів освіти та закладів культури. Зазначені обмеження не поширюються на публічні аудіовізуальні медіа та на суб`єкт у сфері парламентського мовлення.

Пунктом 17 розділу X Закону України Про медіа визначено, що впродовж шести місяців з дня набрання чинності цим Законом суб`єкти у сфері медіа, структура власності яких не відповідає вимогам цього Закону, зобов`язані привести структуру власності у відповідність із вимогами цього Закону.

Частиною 1 ст. 97 Закону України Про медіа визначено, що Національна рада здійснює нагляд та контроль за дотриманням суб`єктами у сфері медіа законодавства та/або умов ліцензій відповідно до вимог цього Закону.

Згідно зі ст. 109 Закону України Про медіа за результатами розгляду питання про порушення законодавства та/або умов ліцензії Національна рада ухвалює одне з таких рішень: 1) про відсутність порушення законодавства та/або умов ліцензії; 2) про застосування до суб`єкта у сфері медіа заходів реагування, передбачених цим Законом; 3) про проведення додаткової перевірки. Прийняте Національною радою рішення публікується на офіційному веб-сайті Національної ради, розміщується в електронному кабінеті, а також надсилається у письмовій формі суб`єкту у сфері медіа упродовж трьох робочих днів з дня його оприлюднення.

Відповідно до ч.5 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; 4) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Господарський суд, з урахуванням наявних матеріалів справи та позицій учасників справи, вбачає наступні обставини:

- станом на час розгляду даної справи у переліку засновників (учасників) юридичної особи позивача - Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю значаться: Виконавчий комітет Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919) із розміром частки засновника (учасника): 200000,00 (25%); ТОВ Одеса-Мама (код ЄДРПОУ 35818194) із розміром частки засновника (учасника): 600000,00 (75%);

- у листі від 06.06.2024 №17/3814 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення повідомила позивача про необхідність доопрацювання поданих документів щодо продовження строку дії ліцензії, зокрема, у пункті d листа зауважено, що: згідно ЄДР засновниками підприємства є Виконавчий комітет Одеської міської ради; відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України Про медіа суб`єктом у сфері аудіовізуальних медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їх об`єднання, крім винятків, передбачених законом, політичні партії, їх структурні підрозділи, а також юридичні особи, засновані такими суб`єктами, крім наукових установ, закладів освіти та закладів культури;

- докази прийняття рішень Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, зокрема щодо анулювання ліцензії позивача, в матеріалах справи відсутні;

- відповідно до протоколу №1 позачергових Загальних зборів учасників Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ від 04.02.2025: з другого питання порядку денного слухали було вирішено: керуючись положеннями Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, Статуту Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ та результатами аудиторського звіту від 03.01.2023, спрямувати 20905,64 грн. з отриманого за період з 01.01.2010 до 31.12.2022 чистого прибутку на загальну суму 418112,93 грн. на формування резервного фонду товариства (418112,93 грн.*5%); суму чистого прибутку в розмірі 397207,29 грн., яка залишається після формування резервного фонду, та кошти резервного фонду у розмірі 20905,64 грн. направити на покриття збитків Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ; голосування з другого питання порядку денного: За - учасник Товариства - представник ТОВ Одеса-Мама, який володіє 75% відсотками голосів; Проти - учасник Товариства - представник Виконавчого комітету Одеської міської ради, який володіє 25% відсотками голосів; Утрималися - немає; рішення прийнято більшістю голосів - 75%; з третього питання порядку денного було вирішено: зобов`язати Учасника Товариства - Виконавчий комітет Одеської міської ради упродовж 30 днів з дати прийняття рішення Загальних зборів Товариства від 04.02.2025 вжити заходи щодо виходу із складу Учасників Товариства на підставі та у порядку, визначеному Статутом Товариства та Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю; голосування з третього питання порядку денного: За - учасник Товариства - представник ТОВ Одеса-Мама, який володіє 75% відсотками голосів; Проти -учасник Товариства - представник Виконавчого комітету Одеської міської ради, який володіє 25% відсотками голосів; Утрималися - немає; рішення прийнято більшістю голосів - 75%;

- таким чином, з обох питань порядку денного представником учасника Товариства - Виконавчого комітету Одеської міської ради було проголосовано проти;

- в наявних в матеріалах справи листах позивач неодноразово просив вжити передбачені чинним законодавством заходи з питання виходу зі складу засновників товариства із посиланням на те, що це є прямою вимогою Закону України Про медіа;

- в матеріалах справи відсутні рішення як Виконавчого комітету Одеської міської ради, так і Одеської міської ради щодо виконання вимог Закону України Про медіа та які б стали підставою для припинення корпоративних правовідносин з позивачем.

Господарський суд зауважує, що як було зазначено вище, ч.2 ст. 21 Закону України Про медіа визначає, що суб`єктом у сфері аудіовізуальних медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їх об`єднання, крім винятків, передбачених законом, політичні партії, їх структурні підрозділи, а також юридичні особи, засновані такими суб`єктами, крім наукових установ, закладів освіти та закладів культури. Зазначені обмеження не поширюються на публічні аудіовізуальні медіа та на суб`єкт у сфері парламентського мовлення. Окрім того, пунктом 17 розділу X Закону України Про медіа визначено, що впродовж шести місяців з дня набрання чинності цим Законом суб`єкти у сфері медіа, структура власності яких не відповідає вимогам цього Закону, зобов`язані привести структуру власності у відповідність із вимогами цього Закону.

Так, Закон України Про медіа набрав чинності 31.03.2023, а отже шестимісячний строк для приведення структури власності відповідно до вимог ч.2 ст. 21 Закону України Про медіа сплив 30.09.2023, таким чином, з 01.10.2023 структура власності суб`єктів у сфері медіа повинна відповідати вимогами частини 2 статті 21 Закону України Про медіа.

Господарський суд наголошує, що аналіз ч.2 ст. 21 Закону України Про медіа свідчить про те, що вказана норма стосується правовідносин, які виникли у даній справі, оскільки винятки, що зауважені у вказаній статті не відносяться до сторін у справі, оскільки позивач не є ані публічним аудіовізуальним медіа, ані суб`єктом у сфері парламентського мовлення.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що відповідач - Виконавчий комітет Одеської міської ради, як виконавчий орган Одеської міської ради, повинен, з одного боку, діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також, з іншого боку, як учасник Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з часткою у 25% повинен виконувати рішення такого товариства, які прийняті відповідно до Статуту, а отже наразі допустив бездіяльність, яка виражена у недотриманні вимог частини 2 статті 21 Закону України Про медіа.

Господарський суд наголошує, що законодавством чітко визначено шляхи, за якими відповідач мав би можливість виконати вимоги названої статті Закону, а саме: шляхом відчуження частки (ст. 21 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю) або шляхом виходу з товариства (ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю), при цьому, визначення способу, за яким відповідач, як учасник товариства мав би виконати вимоги частини 2 статті 21 Закону України Про медіа належить саме відповідачу, проте належні дії та докази такого виконання, які б призвели до припинення корпоративних правовідносин з позивачем та приведення структури власності позивача у відповідність до законодавства, в матеріалах справи відсутні. Так само господарський суд зауважує, що для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; документ про сплату адміністративного збору; одним із таких відповідних документів є заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Таким чином, господарський суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні як докази відчуження частки Виконавчого комітету Одеської міської ради у Радіомовній компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, так і докази виходу відповідача з товариства, а також докази здійснення державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги позивача та визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Одеської міської ради в частині невиконання вимог частини 2 статті 21 Закону України Про медіа.

Посилання, які містяться у наданих відповідачем та третьою особою - Департаментом комунальної власності Одеської міської ради листах щодо необхідності надання позивачем документів, щодо необхідності виплати дивідендів не приймаються судом до уваги в якості підстав для відмови у позові, оскільки вказане не входить до предмету доказування у даній справі, а також не спростовує необхідності для відповідача виконати вимоги Закону України Про медіа. Водночас господарський суд вказує, що в матеріалах справи наявні докази надання позивачем запитуваних документів, а також фінансового звіту, в якому відображений фінансовий стан позивача та з приводу чого було також прийнято рішення на позачергових Загальних зборів учасників Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді ТОВ від 04.02.2025.

Господарський суд не приймає до уваги посилань відповідача та третьої особи - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на відсутність порушеного права у позивача, оскільки відсутність рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо позивача про порушення вимог частини 2 статті 21 Закону України Про медіа не впливає на правову оцінку факту наявності у структурі власності позивача виконкому органу місцевого самоврядування, що прямо заборонено законом. Таким чином, оскільки Законом України Про медіа чітко визначені строки, за які структура власності повинна була бути приведена відповідно до вимог вказаного закону, позивач мав підстави для захисту своїх прав та інтересів на звернення до суду. В даному випадку бездіяльність відповідача в частині приведення структури власності позивача у відповідність до вимог законодавства, створила для позивача негативні наслідки в частині можливості реалізації його прав.

Щодо решти позовних вимог, з урахуванням вищевстановлених обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та зобов`язання Виконавчого комітету Одеської міської ради вжити заходи щодо виходу зі складу учасників Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю. При цьому, як було вищевказано судом, спосіб виходу зі складу учасників Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою визначається самим відповідачем. Після вжиття відповідачем відповідних заходів, їх наслідком має бути державна реєстрація змін до відомостей про склад учасників Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Іншого учасниками справи не доведено.

Інші доводи учасників справи не створюють підстав для іншої оцінки судом спірних правовідносин.

Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви через систему Електронний суд покладаються на відповідача як на сторону, з неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю - задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, Думська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 04056919) щодо невиконання вимог частини 2 статті 21 Закону України Про медіа.

3.Зобов`язати Виконавчий комітет Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, Думська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 04056919) вжити заходи щодо виходу зі складу учасників Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65004, Одеська обл., м. Одеса, Думська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 20999247).

4.Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, Думська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Радіомовної компанії Радіо-Одеса у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65004, Одеська обл., м. Одеса, Думська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 20999247) 4844 /чотири тисячі вісімсот сорок чотири/ грн. 80 коп. судового збору.

5.В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 14 липня 2025 р.

Суддя Ю.С. Бездоля