Рішення від 14.07.2025 по справі 921/297/25

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 липня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/297/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.

розглянув матеріали справи

за позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "ПРАЙД", вул. Павлівська, буд. 29, м. Київ, 01135

до відповідача Фізичної особи-підприємця Ткачика Степана Андрійовича, АДРЕСА_1

про стягнення 772 225,00 грн

За участі представників:

позивача: Петренко Ірина Леонідівна, адвокат;

відповідача: не прибув.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи: Благодійна організація "Благодійний фонд "ПРАЙД" звернулася в Господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Ткачика Степана Андрійовича про стягнення грошових коштів у сумі 772 225,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем усної домовленості в частині своєчасної поставки заряджених станцій Ecoflow Delta 2 в кількості 7 шт. загальною вартістю 200 200,00 грн та в кількості 15 шт. загальною вартістю 572 025,00 грн, за які надалі, позивач вніс передоплату в повному обсязі 100% (в сумі 772 225,00 грн), та відповідно яка є предметом судового розгляду у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року судом відкрито провадження у справі №921/297/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.06.2025 о 09:05 год., встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 19.06.2025, враховуючи неявку відповідача, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, надання сторонам, передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, та відповідно неможливістю вирішення судом завдань підготовчого провадження, визначених ст. 177 ГПК України, судом відкладено підготовче засідання на 03 липня 2025 року об 11:30 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представника позивача повідомлено в режимі відеоконференції, а відповідачу надіслано відповідну ухвалу.

В підготовчому засіданні 03 липня 2025 року, враховуючи, що сторонам забезпечено можливість подати заяви по суті справи, визначені ст. 161 ГПК України, які вони мали намір подати, відсутність заяв чи клопотань в присутньої у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції представниці позивача, відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, визначених ч.2 ст. 183 ГПК України, а також з метою дотримання строків проведення підготовчого провадження, передбачених ч.3 ст. 177 ГПК України, суд у відповідності до ст. 185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14 липня 2025 року о 12:00 год. без постановлення окремого процесуального документа з зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представницю позивача повідомлено в режимі відеоконференції, а відповідачу надіслано відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 14 липня 2025 року взяла участь в режимі відеоконференції представниця позивача Петренко І.Л., яка підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Додатково, в судовому засіданні представниця позивача зазначила про те, що відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України докази в підтвердження фактичного розміру понесених судових витрат, у зв`язку з розглядом цієї справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, участь уповноваженого представника в засіданні також не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Жодних заяв, клопотань, відзиву на позов від відповідача не надходило.

Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч.5 ст.6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Слід зазначити, що оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, процесуальні документи у справі (ухвали суду від 19.05.2025, 19.06.2025 та від 03.07.2025) надсилались судом ФОП Ткачику Степану Андрійовичу на адресу його місцезнаходження, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Витяг станом на 05.05.2025 долучено до матеріалів справи), а саме: АДРЕСА_2 , рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, проте були повернуті суду без вручення адресату з підстав: "Адресат відсутній за вказаною адресою" відповідно.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (ухвалою).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, в даному випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19).

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу.

Отже, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду справи. При цьому явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Також суд враховує, що відповідно до приписів ч.1 ст.9 ГПК України, статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, отже відповідач мав можливість ознайомитися з їх змістом.

Частиною 1 ст. 178 ГПК України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.2 ст.178 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Сторонам забезпечено рівні та належні умови для надання заяв по суті справи, а також доказів, необхідних для розгляду справи, водночас відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався.

Під час розгляду справи судом заслухано представницю позивача та досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

14 липня 2025 року справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представницю позивача, з`ясувавши фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За твердженнями позивача, в липні 2024 року між Благодійною організацією "Благодійний фонд "ПРАЙД", як покупцем та Фізичною особою-підприємцем Ткачиком Степаном Андрійовичем, як постачальником, досягнуто усної домовленості щодо поставки товару - зарядних станцій Ecoflow Delta 2 в кількості 7 шт. загальною вартістю 200 200,00 грн за рахунком на оплату №287 від 10.07.2024, та в кількості 15 шт. загальною вартістю 572025,00 грн за рахунком на оплату №288 від 30.07.2024. Сторонами було погоджено строк поставки протягом місяця з моменту оплати відповідних рахунків.

11.07.2024, на підставі рахунку на оплату №287 від 10.07.2024, Благодійною організацією "Благодійний фонд "ПРАЙД" сплачено на користь Фізичної особи-підприємця Ткачика Степана Андрійовича 200 200,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1006 від 11.07.2024 та 31.07.2024, на підставі рахунку на оплату №288 від 30.07.2024, Благодійною організацією "Благодійний фонд "ПРАЙД" сплачено на користь Фізичної особи-підприємця Ткачика Степана Андрійовича 572 025,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1081 від 31.07.2024 (копії платіжних інструкцій містяться в матеріалах справи)

Отже, Благодійною організацією "Благодійний фонд "ПРАЙД" здійснено передоплату за товар в загальній сумі 772 225,00 грн.

25.03.2025 Благодійною організацією "Благодійний фонд "ПРАЙД" на адресу Фізичної особи-підприємця Ткачика Степана Андрійовича ( АДРЕСА_1 ) було направлено Претензію №1 (вих. №2403/01 від 24.03.2025), відповідно до якої позивач (з урахуванням того, що замовлений товар не був поставлений у визначений строк, та керуючись ст. 11, 638, 639, 693, 712, 1212 ЦК України) повідомив відповідача, що Благодійна організація "Благодійний фонд "ПРАЙД" відмовляється від договорів щодо поставки зарядних станцій Ecoflow Delta 2 за рахунками №287 від 10.07.2024 та №288 від 30.07.2024, і просить повернути сплачені грошові кошти в загальному розмірі 772 225,00 грн. У разі неповернення грошових коштів протягом десяти днів з моменту отримання цієї претензії Благодійна організація "Благодійний фонд "ПРАЙД" буде змушена вживати заходів для стягнення грошових коштів в сумі 772 225,00 та судових витрат (судового збору та на правову допомогу) в судовому порядку.

У зв`язку із невиконанням відповідачем свого обов`язку з поставки вже оплаченого товару, а також неповерненням сплаченої суми попередньої оплати за непоставлений товар, позивач звернувся із цим позовом до господарського суду про стягнення 772 225,00 грн.

Оцінивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до ст. 11 ЦК України, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Правочин - це вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи, і за цією ознакою правочин відрізняють від юридичних вчинків, правові наслідки яких настають в силу закону незалежно від волі його суб`єктів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину. Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази. Недопустимими є свідчення свідків.

Отже, такі ж докази є допустимими й у випадку спору про недійсність правочину, щодо якого не додержано письмову форму (або текст документа не надано сторонами). Ураховуючи, що при фіктивному правочині майно не переміщається, а кошти не передаються, для вирішення питання про те, чи було укладено правочин, слід у повному обсязі дослідити всі докази, які відображають волю сторін, пов`язану з правочином (п. 4.21, п. 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 року по справі № 910/5444/17, постанова Верховного Суду від 20.02.2019 року по справі № 912/2275/17).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17; п. 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 №918/631/19).

Судом встановлено, що між сторонами Благодійною організацією "Благодійний фонд "ПРАЙД" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Ткачиком Степаном Андрійовичем (постачальник, продавець) було укладено в усній формі договір поставки товару.

За умовами усного договору постачальник (відповідач) зобов`язався поставити покупцю (позивач) продукцію, а саме: зарядні станції Ecoflow Delta 2 в кількості 7 шт. загальною вартістю 200 200,00 грн та в кількості 15 шт. загальною вартістю 572 025,00 грн, протягом місяця з моменту оплати відповідних рахунків.

11.07.2024 на підставі рахунку на оплату №287 від 10.07.2024 Благодійною організацією "Благодійний фонд "ПРАЙД" сплачено на користь Фізичної особи-підприємця Ткачика Степана Андрійовича 200 200,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1006 від 11.07.2024 та 31.07.2024 на підставі рахунку на оплату №288 від 30.07.2024 Благодійною організацією "Благодійний фонд "ПРАЙД" сплачено на користь Фізичної особи підприємця Ткачик Степана Андрійовича 572 025,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1081 від 31.07.2024.

Отже, відповідно до усної домовленості, відповідач мав поставити позивачу товар - протягом місяця з моменту оплати відповідних рахунків, тобто до 11.08.2024 та відповідно до 31.08.2024 включно.

Проте, відповідач станом на час розгляду цієї справи, поставку оплаченого товару так і не здійснив, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що договір поставки між сторонами укладено в усній формі, а будь-яких доказів узгодження сторонами строку поставки товару (чіткої календарної дати або вказівки на подію, яка має неминуче настати відповідно до ст. 251, 252 ЦК України) матеріали справи не містять, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 530, 663 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати пов`язано також із датою закінчення строку дії контракту, оскільки відсутні підстави ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання постачальником (продавцем) обов`язку повернути суму попередньої оплати (п. 85, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 №918/631/19).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Позивачем на підтвердження факту звернення до відповідача із вимогою долучено до матеріалів справи претензію №1 вих.№2403/01 від 24.03.2025 (надіслана 25.03.2025 на адресу ФОП Ткачика Степана Андрійовича рекомендованою кореспонденцією), якою позивач повідомив про те, що відмовляється від договорів щодо поставки ФОП Ткачиком С.А. зарядних станцій Ecoflow Delta 2 за рахунками на оплату №287 від 10.07.2024 та №288 від 30.07.2024, оскільки замовлений товар не був поставлений відповідачем, і просив повернути сплачені грошові кошти в загальному розмірі 772 225,00 грн, а в разі неповернення грошових коштів протягом десяти днів, Благодійна організація "Благодійний фонд "ПРАЙД" буде змушена вживати заходи для стягнення таких коштів в судовому порядку.

Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 №958 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за №173/24950 (далі - Нормативи), розроблено відповідно до Закону України "Про поштовий зв`язок", актів Всесвітнього поштового союзу, Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері надання послуг поштового зв`язку.

Відповідно до п.3 Нормативів, у цих Нормативах і нормативних строках терміни вживаються у таких значеннях: нормативний строк пересилання поштових відправлень (крім простих листів та поштових карток) - час, установлений для пересилання поштових відправлень від об`єкта поштового зв`язку місця приймання до об`єкта поштового зв`язку місця вручення.

Відповідно до п. 1, п. 2 Нормативів, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи нормативні строки рекомендованої поштової кореспонденції між іншими населеними пунктами різних областей України, суд дійшов висновку, що датою отримання відповідачем претензії вих.№2403/01 від 24.03.2025 слід вважати 02.04.2025, відтак відповідач зобов`язаний був виконати вимоги претензії та повернути грошові кошти Благодійній організації "Благодійний фонд "ПРАЙД" - протягом десяти днів з моменту отримання цієї претензії, а саме до 12.04.2025.

Водночас, докази повернення відповідачем позивачу сплачених останнім коштів в якості попередньої оплати за товар, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 772 225,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частинами 1-3 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, та оскільки відповідач відзиву на позов не подав, викладені у позовній заяві обставини у встановленому порядку не спростував, матеріали справи не містять доказів в підтвердження відсутності на час розгляду справи заявленої до стягнення суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Благодійної організації "Благодійний фонд "ПРАЙД" щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Ткачика Степана Андрійовича грошових коштів в сумі 772 225,00 грн підлягають до задоволення як підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачем.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в сумі 11 583,38 грн.

Керуючись статтями 13, 20, 73, 74, 76-79, 123, 129, 178, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ткачика Степана Андрійовича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "ПРАЙД" (вул. Павлівська, буд. 29, м. Київ, код ЄДРПОУ 44804035) грошові кошти в сумі 772 225 (сімсот сімдесят дві тисячі двісті двадцять п`ять) грн 00 коп. та 11 583 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят три) грн 38 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15.07.2025.

Суддя Н.В. Охотницька