Рішення від 30.07.2025 по справі 921/297/25

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

30 липня 2025 рокуСправа № 921/297/25Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.

розглянув заяву б/н (вх. №5333) від 21.07.2025 Благодійної організації "Благодійний фонд "ПРАЙД" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "ПРАЙД"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Ткачика Степана Андрійовича

про стягнення 772 225,00 грн

за участі представника позивача: Петренко І. Л., адвокат.

Суть справи: В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа за позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "ПРАЙД" до Фізичної особи-підприємця Ткачика Степана Андрійовича про стягнення грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2025 у справі №921/297/25 позов задоволено повністю та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ткачика Степана Андрійовича на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "ПРАЙД" грошові кошти в сумі 772 225 грн та 11 583,38 грн судового збору.

Через систему "Електронний суд" 21.07.2025 від позивача надійшла заява б/н (вх. №5333) від 18.07.2025 про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на професійну допомогу в розмірі 10 000 грн.

Згідно протоколу від 21.07.2025 призначено повторний автоматизований розподіл та передано вказану заяву для розгляду судді Руденку О.В.

У судовому засіданні 30.07.2025 представник позивача підтримав подану заяву про ухвалення додаткового рішення.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання та не подав жодних письмових пояснень з приводу заявлених судових витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на наведену процесуальну норму суд вважає за можливе розглянути заяву щодо судових витрат за відсутності представника відповідача.

Водночас, у тексті позовної заяви позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складають 8 000 грн. Таким чином, відповідач знав, що позивач очікує понести судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.2. ст.244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, господарським судом встановлено наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Позивачем дана процесуальна норма дотримана.

Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як слідує із матеріалів справи, 28.04.2025 між Благодійної організації "Благодійний фонд "ПРАЙД" (Клієнт) та адвокатом Петренко Іриною Леонідівною (Адвокат), був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги №24/25, згідно із п.1.1 розділу 1 якого предметом цього договору є надання Адвокатом правової допомоги відповідно до доручень Клієнта у справі за позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "ПРАЙД" до Фізичної особи - підприємця Ткачика Степана Андрійовича про стягнення заборгованості в сумі 772 225 грн в Господарському суді Тернопільської області, Західному апеляційному господарському суді, Верховному суді.

Згідно з п.4.1. правочину за роботу, виконану Адвокатом, Клієнт здійснює оплату з додатком до договору та актом виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до п.6.1. договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року, але в будь - якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, крім випадків його дострокового припинення за згодою сторін, за ініціативою однієї сторони.

Сторонами також укладено та підписано Додаток №1 від 28.04.2025 до договору №24/25, згідно умов якого гонорар Адвоката складається з наступних виплат:

1. Підготовка заяв по суті справи: в суді першої інстанції (позовна заява, відповідь на відзив) - 3000 грн, в суді апеляційної інстанції (апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу) - 5 000 грн, в суді касаційної інстанції (касаційна скарга, відзив на касаційну скаргу) - 6 000 грн;

2. Підготовка інших процесуальних документів - 1000 грн;

3. Участь у судових засіданнях в суді першої інстанції: в залі суду - 4 000 грн, в режимі відеоконференції - 2 000 грн, участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції - 5 000 грн, участь у судових засіданнях в суді касаційної інстанції - 5 000 грн.

Також між сторонами 15.07.2025 підписано Акт прийому - передачі наданих послуг, згідно якого Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято послуги (професійну правничу допомогу) на загальну суму 10 000 грн, а саме:

- підготовка і подача до Господарського суду Тернопільської області позовної заяви Благодійної організації "Благодійний фонд "ПРАЙД" до Фізичної особи - підприємця Ткачика Степана Андрійовича - 3000 грн;

- підготовка заяви про участь представника позивача у судових засіданнях в режимі відеоконференції - 1000 грн;

- представництво інтересів Клієнта у Господарському суді Тернопільської області у судовому засіданні в режимі відеоконференції 19.06.2025 - 2000 грн;

- представництво інтересів Клієнта у Господарському суді Тернопільської області у судовому засіданні в режимі відеоконференції 03.07.2025 - 2000 грн;

- представництво інтересів Клієнта у Господарському суді Тернопільської області у судовому засіданні в режимі відеоконференції 14.07.2025 - 2000 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат, як вже зазначалося, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ятої, шостої статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 також викладено висновок щодо обчислення розміру гонорару та змісту детального опису робіт про таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

У частинах першій та другій статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у постанові від 17.01.2023 у справі № 922/4812/21.

Суд звертає увагу на те, що гонорар адвоката у даній справі визначений у формі фіксованого розміру, а тому, при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу, виходить зі встановленого у самому договорі розміру та порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, а саме критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 року №911/2737/17 висловлено правову позицію, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

При цьому, дослідивши наданий позивачем Акт прийому - передачі наданих послуг від 15.07.2025, суд приходить до висновку, що адвокатом належним чином підтверджено виконання робіт по наданню послуг, проте позивачем не доведено їх реальність - дійсність понесення у межах розгляду даної справи як і їх необхідність, а також їх вартість.

Зокрема, суд критично оцінює обґрунтування розміру адвокатських витрат в частині участі у судових засіданнях, оскільки вони проводились в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, тобто без прибуття безпосередньо до приміщення суду, що спростило роботу представника та зекономило час. Крім того, судові засіданні не були тривалими у часі.

Також суд звертає увагу, що в Додатку №1 до договору сторони погодили: " Участь у судових засіданнях в суді першої інстанції: в залі суду - 4 000 грн, в режимі відеоконференції - 2 000 грн", тобто розмір витрат на правничу допомогу вказаний за кілька судових засідань, а не за одне судове засідання.

Суд також звертає увагу на те, що у даному випадку відсутні складні арифметичні розрахунки, оскільки до стягнення заявлена лише основна сума заборгованості.

Таким чином, оскільки предмет спору не є складним ані за правовою природою, ані за обсягом доказування, суд вважає за доцільне не покладати на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі, у розмірі 10 000 грн.

Наведений висновок суду обґрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, є завищеним щодо іншої сторони спору порівняно з ринковими цінами на аналогічні послуги.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом враховано якість наданих послуг та надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрат з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи також фінансовий стан обох сторін.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його клієнта на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

Відтак, за результатами дослідження поданих позивачем доказів, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг адвокатом, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та присудження до стягнення з ФОП Ткачика С.А. на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. Зазначений розмір, на переконання суду, є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, і в той же час не є надмірним тягарем для позивача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву б/н (вх. №5333) від 21.07.2025 Благодійної організації "Благодійний фонд "ПРАЙД" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ткачика Степана Андрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "ПРАЙД" (вул. Павлівська, буд. 29, м. Київ, код ЄДРПОУ 44804035) - 6 000 (шість тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті заяви відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне додаткове рішення складено 01.08.2025.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

СуддяО.В. Руденко