Постанова від 10.07.2025 по справі 915/16/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 915/16/24(915/646/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

представники учасників справи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ ВЕСТ" (вх. № 2961/2025)

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025

у складі колегії суддів: Філінюк І. Г. - головуючого, Аленіна О. Ю., Принцевської Н. М.

у справі № 915/16/24 (915/646/24)

за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до 1. Фермерського господарства "ДЕМЕТРА."

2. ОСОБА_1

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ ВЕСТ"

про визнання недійсним правочину

в межах справи № 915/16/24

про банкрутство Фермерського господарства "ДЕМЕТРА"

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання щодо визнання недійсним як фраудаторного договору фінансової допомоги, укладеного між боржником та його засновником.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 28.06.2023 між фізичною особою ОСОБА_1 (сторона-1) та Фермерським господарством "ДЕМЕТРА." (далі - ФГ "ДЕМЕТРА.", сторона-2) був укладений договір поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого, сторона-1 зобов`язалась надати стороні-2 поворотну фінансову допомогу, а сторона-2 зобов`язалась повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

2. Умовами п. 2.1 договору його учасники узгодили, що поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 2 000 000 грн.

3. Сума поворотної фінансової допомоги є орієнтовною і у випадку, якщо фактичний розмір поворотної фінансової допомоги, наданої стороні-2 за цим договором, буде меншим, ніж це зазначено у п.2.1, сумою, наданою стороні-1 вважатиметься фактична надана сума поворотної фінансової допомоги (п. 2.2 договору).

4. Згідно з п. 2.3 договору, поворотна фінансова допомога надається стороні-2 на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

5. Сторона-1 надає стороні-2 суму поворотної фінансово допомоги шляхом готівкового (видача коштів з каси) або безготівкового перерахування коштів на поточний банківський рахунок сторони-2 в строк до 31.12.2023 (п. 2.4 договору).

6. Сторона-2 зобов`язана повернути отримані від сторони-1 кошти поворотної фінансової допомоги 31.12.2023 в національній валюті України (п. 2.6 договору).

7. Розділом 5 договору його учасники визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 5.1 договору) та закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов (п. 5.2 договору).

8. На виконання умов договору в період з 28.06.2023 по 31.12.2023 відповідач-2 надав відповідачу-1 грошові кошти поворотної фінансової допомоги в сумі 1 502 236,24 грн.

9. Відповідач-1 частково повернув відповідачу-2 кошти отриманої поворотної фінансової допомоги в сумі 269 805 грн.

10. Залишок коштів неповернутої фінансової допомоги складає 1 232 431,24 грн.

11. 15.01.2024 Господарським судом Миколаївської області ухвалою прийнято до розгляду заяву ТОВ "САБАЗИ" про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "ДЕМЕТРА.".

12. 30.01.2024 ухвалою Господарського суду Миколаївської області за заявою ініціюючого кредитора ТОВ "САБАЗИ" відкрито провадження у справі № 915/16/24 про банкрутство ФГ "ДЕМЕТРА.", визнано вимоги ТОВ "САБАЗИ" в загальному розмірі 812 000 грн.

13. 01.02.2024 між ОСОБА_1 (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ ВЕСТ" (далі - ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ", новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги за договором поворотної фінансової допомоги від 28.06.2023 до боржника - ФГ "ДЕМЕТРА.".

14. Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро", Банк) у справі про банкрутство подано заяву з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 13 808 014,33 грн.

15. Вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" є забезпечені заставою майна боржника - ФГ "ДЕМЕТРА." згідно з відповідними договорами застави та іпотеки.

16. Із заявами з грошовими вимогами до боржника звернулися чотири кредитора, а саме: ТОВ "САБА3И" з вимогами в розмірі 812 000 грн, АТ "Банк Кредит Дніпро" з вимогами у сумі 13 808 014,33 грн, ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ" з вимогами у сумі 1 232 431,24 грн боргу та сплаченого судового збору 6 056 грн, які виникли з Договору про відступлення прав вимоги від 01.02.2024 щодо прав вимоги за Договором поворотної фінансової допомоги від 28.06.2023, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 (засновником боржника ФГ "ДЕМЕТРА."), та який оспорюється у даній справі та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВІ-АГРО" з вимогами у сумі 1 226 399,50 грн боргу.

Короткий виклад позовних вимог

17. У травні 2024 року АТ "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовом до ФГ "ДЕМЕТРА.", ОСОБА_1 та ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ" про визнання недійсним Договору поворотної фінансової допомоги від 28.06.2023, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 та ФГ "ДЕМЕТРА.".

18. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що боржник уклав спірний договір із заінтересованою особою - засновником ОСОБА_1 , що в силу приписів ст. 42 КУзПБ є самостійною підставою для визнання договору недійсним; позивач вважає спірний правочин фраудаторним, укладеним для штучного збільшення конкурсних вимог до боржника та зменшення вірогідності повного задоволення вимог інших кредиторів; будь-який правочин, вчинений боржником в період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитись під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений на шкоду кредиторам; фізична особа - ОСОБА_1 як голова та засновник фермерського господарства може використовувати у підприємницькій діяльності будь-яке власне майно, включаючи грошові кошти, надавати фінансову допомогу "сам собі" він не має права, оскільки в даному випадку він одночасно виступатиме як позичальник та позикодавець. Позивач зазначає, що мало місце порушення приписів ч. 3 ст. 238 Цивільного кодекс України (далі - ЦК України), оскільки представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

19. Доводить, що оспорюваний договір не може створювати правових наслідків, тому вимоги ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ" до боржника, які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.02.2024 також є безпідставними, оскільки ґрунтуються на недійсному правочині.

20. Заперечуючи проти позовних вимог відповідачі 1 та 2, доводили, що спірний договір є фактично виконаним з боку надавача коштів та частково виконаним з боку ФГ "ДЕМЕТРА.". На підставі спірного договору ФГ "ДЕМЕТРА." отримало законні підстави для розпорядження грошовими коштами, переданими засновником. Частина коштів була перерахована безпосередньо Банку як оплата за кредитним договором та решта коштів відповідачем-1 використовувалась ним у своїй господарській діяльності. Спірний договір є реальним та спрямованим на зменшення розміру заборгованості ФГ "ДЕМЕТРА." перед іншими кредиторами, в тому числі і АТ "Банк Кредит Дніпро". Укладення спірного договору поворотної фінансової допомоги не призвело до неплатоспроможності боржника. Вимоги позивача забезпечені заставою майна боржника, а тому в будь-якому випадку будуть задоволені в ході справи про банкрутство та на їх задоволення укладення спірного договору, як і будь-якого іншого договору в ході господарської діяльності ФГ "ДЕМЕТРА." не вплине.

21. ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ" також заперечило проти позовних вимог, стверджуючи про відсутність ознак фраудаторності оспорюваного договору. Договір відступлення права вимоги, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ" також укладений в межах наявної у обох учасників право та дієздатності, є таким, що відбувся та ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ" є належним кредитором у зобов`язанні ФГ "ДЕМЕТРА." повернути залишок коштів за спірним договором поворотної фінансової допомоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

22. 23.12.2024 рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі №915/16/24 (915/646/24) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

23. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушення прав та законних інтересів позивача, з тих мотивів, що укладений між гр. ОСОБА_1 та ФГ "ДЕМЕТРА.", не стосується майна боржника, яке забезпечує грошові вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро", не призводить до зменшення заставного майна боржника та не спрямований на завдання майнової шкоди інтересам заставного кредитора - АТ "Банк Кредит Дніпро".

24. Також, на думку суду першої інстанції, позивач просить визнати недійсним договір, укладений між боржником - ФГ "ДЕМЕТРА." та ОСОБА_1 в межах окремого позовного провадження, зазначаючи всі обставини позову, як докази необґрунтованості заявлених ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ" кредиторських вимог у справі про банкрутство ФГ "ДЕМЕТРА.", що є підміною однієї процесуальної (процедурної) дії, передбаченої КУзПБ іншою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

25. 01.04.2025 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" задоволено.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 у справі № 915/16/24 (915/646/24) - скасовано та прийнято нове рішення.

Позов задоволено.

Визнано недійсним Договір поворотної фінансової допомоги від 28.06.2023, укладений між фізичною особою ОСОБА_1 та ФГ "ДЕМЕТРА"

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Кредит Дніпро"- 1 514 грн судового збору та 1 816,80 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнуто з ФГ "ДЕМЕТРА" на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" - 1 514 грн судового збору та 1 816,80 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

26. Апеляційний господарський дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 42 КУзПБ, оскільки спірний договорів вчинено із заінтересованою особою в розумінні КУзПБ, в підозрілий період за 7 місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство, а на час його укладення боржник вже мав прострочену заборгованість за кредитними договорами, внаслідок укладення договору стало неможливим виконання зобов`язань перед іншими кредиторами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

27. 21.04.2025 ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 та залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 у справі № 915/16/24 (915/646/24).

28. Скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених в постановах:

- Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №911/1005/23 (суди повинні надавати оцінку про наявність спору про право в контексті правовідносин, які виникли саме між боржником та ініціюючим кредитором, а не боржником та іншими кредиторами). На думку скаржника, апеляційний господарський допустив підміну однієї процесуальної дії іншою - визнав недійним договір в порядку ст. 42 КУзПБ замість зазначення про необхідності здійснення перевірки обґрунтованості заявлених кредиторських вимог при розгляді кредиторських вимог у попередньому засіданні;

- Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним),

- Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (щодо повноти судового захисту та процесуальної економії),

- Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п.6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (п.82), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (п.24)) (застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим),

- Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п.40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п.89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (п.7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (щодо ефективності способів захисту),

- Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (про те, що визнання правочину недійсним без застосування реституції суперечить завданням судочинства),

- Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19 (щодо оцінки судом наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду та відповідності обраного позивачем способу захисту порушеного права),

- Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19 (відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові).

29. Скаржник доводить, що Банк є заставним кредитором і за рахунок заставного майна може задовольнити всі вимоги за кредитними договорами, а оспорюваний ним правочин фінансової допомоги не стосується заставного майна та не впливає на зменшення та/або знецінення такого заставного майна. Отже задоволення такого позову жодним чином не вплине на його права та обов`язки та не призведе до поновлення будь-яких його прав та обов`язків.

30. ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ" стверджує, що спірний договір є реальним - ФГ "ДЕМЕТРА." фактично отримало грошові кошти; не відбулось виведення активів фермерського господарства та спірний договір не став наслідком відкриття відносно боржника справи про банкрутство; на момент його укладання у сторін був наявний відповідний обсяг право дієздатності для підписання такого договору. Отримані кошти були спрямовані на погашення боргу перед АТ "Банк Кредит Дніпро" на підтвердження чого надані банківські документи, які суд апеляційної інстанції проігнорував. Задоволення позову банку призведе до виникнення у ФГ "Деметра." обов`язку вживати заходів з повернення таких коштів, як безпідставно одержаних, оскільки кошти за оспорюваним банком правочином були реально та фактично перераховані боржником банку.

31. Договір відступлення права вимоги, за твердженням скаржника, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ" також укладений в межах наявної у обох учасників дієздатності, є таким, що відбувся, та ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ" є належним кредитором у зобов`язанні ФГ "ДЕМЕТРА." повернути залишок коштів за спірним договором поворотної фінансової допомоги.

32. ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ" вважає поданий позов зловживанням банком своїми процесуальними правами.

Б. Позиція інших учасників справи

33. 26.05.2025 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу з проханням залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дотримався норм матеріального та процесуального права, правильно надав оцінку спірним правовідносинам, а доводи скаржника є безпідставними. При цьому позивач стверджує про наявність у нього права на звернення з позовом у цій справі, зважаючи на те, що позивач є забезпеченим кредитором боржника, а також ним заявлено до боржника конкурсні вимоги; позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушеного права, а оспорюваний договір вчинено його сторонами з наміром завдати шкоди іншим кредиторам та спрямований на ухилення від виконання зобов`язань.

34. 07.07.2025 АТ "Банк Кредит Дніпро" надійшла заява, в якій позивач просить у випадку неприбуття в судове засідання представника позивача розглянути касаційну скаргу ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у цій справі без участі представника банку та залишити касаційну скаргу без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

35. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

36. Здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та позицію позивача, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги, з огляду на таке.

37. Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що у цій справі АТ "Банк Кредит Дніпро" звернулося до суду в порядку ст. 7 КУзПБ із позовом про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги, укладеного між боржником - ФГ "ДЕМЕТРА." та його засновником. Право вимоги за вказаним договором, в подальшому, було відступлено ОСОБА_1 (позикодавець) на користь ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ". Позивач доводить, що оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 42 КУзПБ як вчинений із заінтересованою особою, а також є фраудаторним.

38. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20.

39. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19) вказав, що провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

40. Нормами статей 589, 590 ЦК України визначені правові наслідки невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою (заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави), а також порядок звернення стягнення на предмет застави (за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом; заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом; у разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою). Аналогічні положення містить стаття 20 Закону України "Про заставу".

41. Частинами 1, 2 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи-іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

42. Разом з тим спеціальним законом з питань банкрутства, а саме КУзПБ, передбачені наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство.

43. Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 звертав увагу, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

44. Зокрема, згідно з частинами другою, третьою статті 41 цього Кодексу (в його редакції, чинній на дату відкриття провадження в цій справі про банкрутство) одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.

45. Зі змісту викладених норм вбачається, що передбачені КУзПБ наслідки, які настають з моменту відкриття провадження у справи про банкрутство, полягають, зокрема в обмеженні прав заставодержателя майна боржника вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно, а також в особливостях задоволення вимог забезпечених кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому КУзПБ та в межах провадження у справі про банкрутство (частина шоста статті 64, статті 75, 80, 81, 85 КУзПБ). У цих висновках Суд звертається до правової позиції щодо застосування аналогічних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що втратив чинність, сформульованої Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18 (пункт 10.9).

46. Як встановили суди попередніх інстанцій у цій справі, вимоги позивача - АТ "Банк Кредит Дніпро" до ФГ "ДЕМЕТРА." є забезпеченими заставою майна боржника відповідно до договорів застави та іпотеки, а позивач також зазначає, що частина грошових вимог ним заявлена як такі, що не забезпечені заставою майна боржника.

47. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника, то заставодержатель є заінтересованою особою, що наділяється правом заперечувати та оспорювати правочини за участю боржника.

48. Відтак, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у цій справі лише з тих підстав, що оспорюваний у цій справі договір не стосується майна боржника, яке забезпечує грошові вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро".

49. Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів.

50. Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання недійсними правочинів за участю боржника, вчинених ним після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

51. Так, відповідно до частин першої, другої статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

52. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

53. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

54. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 зазначила, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

55. За умовами оспорюваного у цій справі договору від 28.06.2023 ОСОБА_1 , який є головою та засновником ФГ "ДЕМЕТРА." надав ФГ "ДЕМЕТРА." поворотну фінансову допомогу, а ФГ "ДЕМЕТРА." зобов`язалось повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 2.3 договору, поворотна фінансова допомога надається стороні-2 на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

56. Судами встановлено, що на виконання умов договору в період з 28.06.2023 по 31.12.2023 ОСОБА_1 надав ФГ "ДЕМЕТРА." грошові кошти поворотної фінансової допомоги в сумі 1 502 236,24 грн, позичальник повернув частину кошти отриманої поворотної фінансової допомоги в сумі 269 805 грн, а залишок коштів неповернутої фінансової допомоги складає 1 232 431,24 грн.

57. Оскаржувана постанова про задоволення позовних вимог АТ "Банк Кредит Дніпро" та визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги від 28.06.2023 мотивована тим, що спірний договір укладено із заінтересованою особою, в результаті чого взяте на боржника зобов`язання призвело до неможливості виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.

58. Однак Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними, недостатньо обґрунтованими й такими, що зроблені за неповного дослідження доказів у справі та доводів учасників з огляду на таке.

59. У постанові від 28.02.2024 у справі № 908/70/22(908/1566/22) Верховний Суд виснував, що виходячи із закріпленого статтею 74 ГПК України обов`язку доказування, ураховуючи встановлені статтею 77 цього Кодексу вимоги щодо допустимості доказів у справі, суди, в межах наявних в них повноважень, передбачених статтями 86, 237, 269 ГПК України, досліджуючи питання недійсності правочину, укладеного боржником в "підозрілий період", мають надати належну правову оцінку заявленим вимогам позивача з урахуванням визначених ним підстав заявлених вимог (фактичної підстави - вчинення правочинів на шкоду кредиторам та правової підстави, яка, окрім приписів статті 42 КУзПБ, ґрунтується на загальних нормах ЦК України).

Враховуючи визначені законодавцем загальні принципи господарського процесу (у т.ч. обов`язок з доведення стороною всіх наведених нею обставин), презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК), презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи (ч. 5 ст. 12 ЦК) кредитор, як позивач, повинен довести наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину, а саме: невідповідність його прямим імперативам, наявність зловживання боржником своїм правом, укладення правочину на шкоду кредиторам, відсутність реальної мети, вчинення його всупереч принципам розумності та добросовісності тощо.

Без доведення цього позивачем належними і достатніми доказами правочини із заінтересованими особами не можуть визнаватися судом недійсними. Позов не може обґрунтовуватися лише припущеннями позивача і його суб`єктивним ставленням до правочину.

Водночас перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов`язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.

60. У цій справі, вказавши, що взяте на боржника зобов`язання за спірним договором призвело до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника перед іншими кредиторами, суд апеляційної інстанції не навів достатнього обґрунтування, яким чином отримання боржником коштів за цим договором спричинило негативні наслідки для ФГ "ДЕМЕТРА.", в чому виразилися недобросовісні дії його сторін або зловживання правом.

61. Суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою, не надавши мотивованого прийняття або відхилення доводів відповідачів, зокрема, про те, що отримані боржником кошти за договором були спрямовані на фінансування поточної господарської діяльності господарства, в тому числі на погашення кредиторської заборгованості перед позивачем, а внаслідок укладення договору не відбулося відчуження майна боржника чи зменшення його вартості.

62. Не проаналізовано судом апеляційної інстанції також економічний вплив оспорюваного договору на платоспроможність боржника внаслідок отриманої позики за спірним договором, а саме щодо зменшення чи збільшення його кредиторської заборгованості перед іншими кредиторами.

63. Також, відповідно до ч. 3 ст. 42 КУзПБ у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

64. Правові наслідки недійсності правочину визначені також статтею 216 ЦК України, в частині першій якої закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

65. Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

66. Проте, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов про визнання недійсним договору, не встановив, яким чином будуть захищені та відновлені права і законні інтереси позивача як заінтересованої особи в результаті визнання недійсним оспорюваного договору, оскільки у боржника зберігатиметься обов`язок повернути позикодавцю грошові кошти, отримані за цим договором.

67. Між тим, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в позові, дійшов помилкового висновку про відсутність порушеного права позивача з огляду на те, що оспорюваний договір не спрямований на завдання шкоди інтересам забезпеченого кредитора. Судом першої інстанції не здійснювалася оцінка оспорюваного правочину на наявність або відсутність підстав для визнання його недійсним з підстав фраудаторності та застосування статті 42 КУзПБ, а тому Верховний Суд не може визнати рішення місцевого господарського суду обґрунтованим.

68. Водночас колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до положень ч. 1, ч. 3 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

69. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц, пункт 31, від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц, пункт 63, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17, пункт 71, від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21).

70. Предметом позову в цій справі є вимога Банку про визнання недійсним договору, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "ДЕМЕТРА.". Відповідачами позивач визначив сторін оспорюваного ним договору - ОСОБА_1 та ФГ "ДЕМЕТРА.", а також ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ", який набув замість ОСОБА_1 права вимоги до боржника за спірним договором.

71. Проте, ні суд першої інстанції, ні апеляційний господарський суд не надали оцінки належності відповідачів у цій справі позаяк, всупереч пункту 4 частини третьої статті 162 ГПК України, позивачем не зазначено жодних позовних вимог до ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ".

72. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

73. Однак, ухвалені у даній справі рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна визнати обґрунтованими, а висновки судів є передчасними, оскільки суди допустили неповне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження з наведених вище мотивів.

74. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

76. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 308, ст. 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі постанова та рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В. Розподіл судових витрат

77. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ ВЕСТ" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 у справі № 915/16/24(915/646/24) скасувати.

3. Справу № 915/16/24(915/646/24) передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік