Постанова від 14.07.2025 по справі 320/9656/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/9656/23

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Карпушової О.В., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства "Мономах" про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Мономах" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство "Мономах" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2023 № 1476/0709.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року - без змін.

02 червня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява приватного акціонерного товариства "Мономах" про ухвалення додаткового судового рішення, в якій представник позивача просив постановити додаткову постанову у справі та стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Київській області витрати на правничу допомогу в розмірі 380 328,57 грн.

Перевіривши матеріали справи, доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі №926/1795/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на певних критеріях, які суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 380 328,57 грн.

Перевіряючи доводи заявника щодо необхідності ухвалення додаткового судового рішення та стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених ним судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів установила, що 20.01.2023 між позивачем і адвокатським об`єднанням «Грандліга» укладено договір, предметом якого є надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 4.1 договору розмір гонорару обраховується відповідно до ставок за надання правничої допомоги та узгоджених сторонами у додатку до договору.

Відповідно до Замовлення № 2 до Договору про надання правової допомоги № 46 від 20.01.2023р. за ведення справи в суді апеляційної інстанції встановлено фіксований гонорар в розмірі 3510,00 доларів США. За даний вид правової допомоги гонорар сплачується у наступному порядку: протягом трьох банківських днів з дати відкриття апеляційного провадження 50% вартості гонорару, остаточний розрахунок у розмірі 50 % сплачуються протягом 3 банківських днів з дати ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по справі.

Представником позивача було додано до матеріалів справи акт надання послуг №10 від 26.05.2025 на суму 146805,75 грн., а також детальний опис наданих послуг, а саме:

- правовий аналіз та опрацювання апеляційної скарги відповідача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2023;

- напрацювання правової позиції та стратегії по справі в межах апеляційного провадження;

- складання відзиву на апеляційну скаргу;

- складання додаткових пояснень у справі;

- участь у судових засіданнях.

Відповідач, заперечуючи проти клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, зазначив, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не підтверджено належним чином, а розрахунок суми витрат на правничу допомогу значно завищений і є неспівмірними відносно втраченого часу представника позивача на участь у розгляді даної справи.

Апеляційний суд, дослідивши доводи заявника та проаналізувавши всі надані ним документи в їх сукупності, вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є завищеними і неспівмірними зі складністю справи, яка була предметом апеляційного дослідження, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, який реально потребується для їх виконання.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.06.2022 у справі № 160/6899/20, відповідно до яких, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що послуги з правового аналізу апеляційної скарги, формування правової позиції та стратегії щодо захисту рішення суду першої інстанції в апеляційному суді, не можуть вважатись окремими послугами правового характеру, оскільки сама суть кваліфікованої правової допомоги передбачає наявність у адвоката спеціальних знань, у тому числі й володіння нормативною базою, необхідною для складання відповідних процесуальних документів (відзив, клопотання, пояснення, тощо), однак саме по собі аналіз та опрацювання апеляційної скарги, а також формування правової позиції не можуть бути окремою складовою витрат, понесених під час складання пояснень, відзиву, тощо.

Стосовно "гонорар успіху" (додаткової винагороди), суд зазначає, що таке поняття не закріплене на законодавчому рівні. При цьому, як вбачається з Правил адвокатської етики, адвокат зобов`язаний приділяти розумно необхідну увагу для успішного виконання кожного доручення, незалежно від розміру обумовленого гонорару. Отже, уклавши договір про надання правової допомоги адвокат визначає гонорар, тобто вартість своїх послуг за виконання доручення (надання послуг) і при цьому адвокат зобов`язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту та успішно здійснити його захист або представництво.

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність "

Виходячи з викладеного, судом не встановлено, що такі витрати як "гонорар успіху" були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим у даній справі.

Відтак, колегія суддів вважає, що витрати на правову допомогу в частині «гонорару успіху» розподілу за рахунок відповідача не підлягають.

Колегія суддів звертає увагу, що дана справа не є надміру складною, правовідносини, які є предметом спору у даній справі вже розглядались Верховним Судом, тобто практика Верховного Суду вже є усталеною з порушених питань, а подання відзиву є правом учасників справи. Крім того, відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (стаття 304 КАС України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 30 000,00 грн., які складаються з витрат на підготовку відзиву на апеляційну скаргу, додаткових пояснень по справі, а також участі адвоката у двох судових засіданнях.

Враховуючи вищевикладене, заява приватного акціонерного товариства "Мономах" про ухвалення додаткового рішення у справі №320/9656/23 підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 30 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241, 242, 252, 311, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Заяву приватного акціонерного товариства "Мономах" про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А) на користь приватного акціонерного товариства «Мономах» (код ЄДРПОУ 19421419, адреса місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка, вул. Комунальна, 10) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч) грн.

В решті вимог заяви - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Карпушова

суддя В.В.Файдюк