Ухвала від 16.07.2025 по справі 910/8563/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.07.2025Справа № 910/8563/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В., розглянувши заяву Дочірнього підприємства "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" про забезпечення позову, без виклику представників учасників процесу,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Дочірнє підприємство "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" (далі також - ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА", заявник, позивач) з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі також - відповідач, Відділення), в якому просить:

- визнати недійсним та скасувати пункт 1 рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/121-р/к від 19.06.2025 у справі № 487/60/185-рп/к.24 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в частині, що стосується Дочірнього підприємства "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА", - вчинення порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у тендерній процедурі закупівлі "72220000-3 Консультаційні послуги з питань системи та з технічних питань (послуги розробки технічного завдання та прототипів користувацького інтерфейсу Єдиної інформаційної системи «Регуляторний портал")", яка проводилась Державною регуляторною службою України, ідентифікатор закупівлі в системі UA-2023-07-06-007509-а;

- визнати недійсним та скасувати пункт 2 рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/121-р/к від 19.06.2025 у справі № 487/60/185-рп/к.24.

11.07.2025 Дочірнє підприємство "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" подало до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/121-р/к від 19.06.2025 у справі № 487/60/185-рп/к.24 щодо ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 20032321) до набрання рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/8563/25 законної сили;

- застосувати захід забезпечення позову у цій справі і заборонити до набрання рішенням суду у справі № 910/8563/25 законної сили Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України його посадовим особам та структурним підрозділам, а також уповноваженим особам поширення недоведеної інформації про ймовірні порушення ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" антиконкурентного законодавства шляхом публікації і розміщення на сайті, в інших джерелах та у Державному реєстрі суб`єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, а також у Зведених відомостях щодо спотворення результатів торгів.

Господарський суд міста Києва, розглянувши заяву Дочірнього підприємства "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" про забезпечення позову, вважає за необхідне задовольнити її з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України), забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011).

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19).

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 30.06.2022 у справі № 911/3616/21(911/184/22).

Суд зауважує, що предметом розгляду у справі № 910/8563/25 є визнання недійсним та скасування пунктів 1 та 2 рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/121-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 19.06.2025 у справі № 487/60/185-рп/к.24.

В обґрунтування поданої заяви заявником зазначається, що Відділенням внесено позивача у зведені відомості про рішення органів АМК України щодо визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій Товариства.

Як вказує заявник, він є відомою українською компанією, яка більше 30 років здійснює діяльність на ринку інтеграції телекомунікаційних та корпоративних інформаційних систем, а також є відомим постачальник ІТ-послуг та багато років залишається одним із лідерів у рейтингу компаній даної галузі, а за весь час своєї діяльності позивач брав участь у безлічі аукціонах та торгах, пропонуючи замовникам свій товар та послуги, і всі ці рази він діяв сумлінно, дотримуючись встановлених правили та не порушуючи законодавства. Жодного разу його не було визнано особою, яка вчинила порушення антиконкурентного законодавства, зокрема Закону України "Про захист економічної конкуренції", щодо заявника не було порушено жодної антиконкурентної справи.

Тобто, за твердженнями позивача, він всі роки своєї діяльності напрацював позитивну ділову репутацію серед українських та закордонних компаній у тому числі серед компаній - замовників, які беруть участь у тендерних закупівлях.

Заявник зазначає, що участь у тендерних закупівлях є одним із його основних видів господарської діяльності, яка формує значну частку його прибуток і відповідно формує базу для оподаткування та надходження до бюджету, а відтак неможливість участі у тендерних закупівлях та відмови замовників у прийнятті тендерних пропозицій спричинять суттєве зменшення його прибутку, а отже і зменшення надходжень до бюджету.

Крім того, наявність відповідної інформації у Реєстрі та у Зведених відомостях і фактичне позбавлення заявника участі у тендерних закупівлях, як наслідок, змусять позивача істотно змінювати умови праці, при цьому скорочуючи штат працівників підприємства, що в свою чергу також вплине на бюджетні надходження.

Також заявник зазначає, що він бере активну участь у благодійній та волонтерській діяльності, співпрацюючи з багатьма військовим підрозділами Збройних сил України, забезпечуючи їх фінансово та матеріально, а отже позбавлення його права бути учасником тендерних закупівель з можливістю реалізації своїх товарів та послуг суттєво вплинуть на цей напрямок його діяльності, що очевидно є неприйнятним в умовах сьогодення.

Суд установив, що рішення Відділення прийнято на підставі пункту 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та стосується спотворення заявником, на думку Відділення, результатів торгів, проте рішенням Відділення внесено заявника у зведені відомості про рішення органів АМК щодо визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій Товариства.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно з ч. 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За приписами ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу АМКУ, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду, зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом АМКУ відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Суд зауважує, що Верховний Суд у своїй постанові від 20.01.2022 у справі №910/14429/21 дійшов наступних висновків щодо застосування, зокрема, пункту 4 частини першої статті 17, частин першої, четвертої статті 60 Закону України "Про публічні закупівлі", які полягають, зокрема, у тому, що:

- норма пункту 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" застосовується на підставі та з урахуванням відповідного рішення уповноваженого органу, тобто органу АМКУ, а не на підставі Зведених відомостей;

- рішення органу АМКУ (поки його не скасовано чи не визнано недійсним у встановленому порядку) є обов`язковим до виконання (частина третя статті 56 Закону України " Про захист економічної конкуренції").

Зазначене також концептуально узгоджується з підходом Верховного Суду у вирішенні питання щодо можливості зупинення судом саме дії рішення органу АМКУ на підставі частини п`ятої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і лише за наявності на те достатніх підстав, який є сталим і неодноразово викладався у постановах від 20.07.2021 у справі № 914/312/20 від 22.08.2019 зі справи №916/492/19, від 14.11.2019 зі справи №914/938/19, від 01.04.2020 зі справи №912/2156/19, від 15.06.2020 зі справи №910/13158/19 та від 18.03.2021 зі справи № 910/13451/20.

Так, Верховний Суд у цих постановах розмежовує поняття (1) зупинення виконання і (2) зупинення дії рішень органів АМКУ, а також зазначає, що оскарження таких рішень зупиняє їх виконання, проте для зупинення їх дії необхідне відповідне судове рішення.

Відтак, виходячи з вищенаведеного, висновок про те, що внаслідок судового оскарження рішення та відкриття провадження у справі дія рішення АМКУ зупиняється автоматично, є помилковим та таким, що не узгоджується з приписами законодавства та судовою практикою, позаяк оскарження такого рішення зупиняє лише його виконання, а не дію, для чого суд має прийняти окреме рішення.

При цьому, як вже було сказано, незалежно від положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 зазначеного Закону).

Зазначена норма є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №910/13451/20.

Застосовуючи заходи забезпечення позову судам слід враховувати, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, та у випадку дійсного порушення права заявника, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Судом відзначається, що специфіка діяльності та її значимість для суспільства та держави в цілому може бути одним з критеріїв, які враховуються судом при визначення наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову та обрання їх видів.

Крім того, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі".

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких конкурентних процедур: відкриті торги, торги з обмеженою участю, конкурентний діалог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

Суд звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.08.2021 у справі № 910/10407/20, що враховуючи приписи пункту 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", наявність інформації щодо заявника у Зведених відомостях фактично є підставою для прийняття замовником рішення про відмову учаснику у процедурі закупівлі та зобов`язання відхилити тендерну пропозицію учасника.

Таким чином, оскільки ГПК України не встановлює заборону врахування суспільного інтересу у вирішення відповідного процесуального питання, суд погоджується з доводами заявника про те, що реалізуючи дію рішення № 60/121-р/к від 19.06.2025 органом АМКУ на його підставі будуть внесені відомості до Зведених відомостей (Державного реєстру суб`єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій), щодо вчинення позивачем порушення антимонопольного законодавства, що створить для нього перешкоди в участі у публічних закупівлях, та спричинить непропорційне порушення його прав.

Відтак, невжиття заходів щодо зупинення дії спірного рішення напряму перешкоджає веденню господарської діяльності заявника.

При цьому варто акцентувати увагу на тому, що на стадії прийняття рішення про забезпечення позову судом не досліджується обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом встановлення судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 02.09.2019 у справі № 917/137/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 21.01.2021 у справі №924/881/16 (924/811/20), від 17.09.2021 у справі № 910/3547/21).

Слід також зазначити, що згідно ч. 11 ст. 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20.

Однак, позовні вимоги у справі № 910/8563/25 не є тотожними заходу забезпечення позову, про який просить заявник.

Отже, заявником доведено необхідність вжиття заходу забезпечення позову, його пов`язаність із предметом спору та ризик настання несприятливих наслідків, що в цілому негативно скажуться (у випадку його незастосування) на господарській діяльності позивача, тому судом встановлено наявність достатніх підстав для зупинення дії оскаржуваного рішення Відділення відповідно до вимог ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

При цьому зупинення дії рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/121-р/к від 19.06.2025 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" щодо заявника є тимчасовим заходом, який застосовується на період розгляду та вирішення судом спору щодо законності оскаржуваного рішення Відділення та діє до набрання судовим рішенням у справі № 910/8563/25 законної сили.

До того ж, такий захід не призведе до порушення прав та інтересів відповідача та/або третіх осіб, а відомості щодо наявності судового спору з оскарження рішення № 60/121-р/к від 19.06.2025, дія якого зупиняється судом, є загальнодоступними, та відображаються, зокрема, на сайті Судова влада України та в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на викладені вище обставини, суд доходить висновку про задоволення заяви про забезпечення позову в частині зупинення дії рішення Відділення № 60/121-р/к від 19.06.2025.

У задоволенні іншої частини вимог заяви Дочірнього підприємства "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" суд відмовляє, оскільки зупинення дії рішення Відділення № 60/121-р/к від 19.06.2025 передбачатиме відсутність в органу АМК підстав для його виконання, зокрема, шляхом публікації і розміщення на сайті, в інших джерелах та у Державному реєстрі суб`єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, а також у Зведених відомостях щодо спотворення результатів торгів.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 136-140 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Дочірнього підприємства "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" про забезпечення позову задовольнити частково.

2. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі зупинити дію рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/121-р/к від 19.06.2025 у справі № 487/60/185-рп/к.24 щодо ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 20032321).

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити повністю.

4. Дана ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання, тобто з 16.07.2025.

5. Строк пред`явлення даної ухвали до виконання становить три роки, тобто до 16.07.2028.

6. Стягувачем за даною ухвалою є Дочірнє підприємство "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" (03142, м. Київ, пр-т. Академіка Паладіна, буд. 44-А, ідентифікаційний код 20032321).

7. Боржником за даною ухвалою є Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, ідентифікаційний код 21602826).

Ухвала може бути оскаржена, в порядку передбаченому ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Олександр Володимирович Мандриченко