Рішення від 16.07.2025 по справі 204/8025/22

Єдиний унікальний номер справи 204/8025/22

Провадження № 2/183/1173/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2025 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

за участю: секретаря судового засідання - Федорової Є. П.,

представника третьої особи - Мирошника С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Губиниської селищної ради про визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання її матері ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька мешкає разом з позивачем, відповідач знаходиться на службі в Збройних силах України. Відповідач епізодично навідує доньку та висловлює бажання, щоб донька переїхала до нього, коли він повернеться зі служби в Збройних силах України. Позивач вважає, що для найкращого всебічного розвитку дитини донці краще жити з матір`ю, оскільки батько рідко буває вдома і не має змоги приділяти час та увагу донці. У зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2022 року цю цивільну справу передано за підсудністю на розгляд Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2022 року зазначену цивільну справу повернуто до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська для виконання вимог ч. 5-11 ст. 272, ч. 3 ст. 31 ЦПК України.

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з її розглядом в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10 квітня 2024 року позов залишений без розгляду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року ухвалу суду про залишення позову без розгляду скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 13 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, представником позивача подано заяву про розгляд справи у їх відсутність, тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача та представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав. За повідомленням позивача та представника Губиниської селищної ради проходить службу в ЗСУ.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність. У численних заявах, направлених до суду звертав увагу, що позивач до органу опіки та піклування не зверталася, у зв`язку з чим, відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» неможливо надати суду письмовий висновок щодо доцільності визначення місця проживання дитини.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Губиниської селищної ради у судовому засіданні пояснив. що за наявною інформацією відповідач проходить службу в ЗСУ, просив підтримати позов.

Суд, заслухавши вступне слово та пояснення представника третьої особи, дослідивши надані докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини, що склалися між сторонами.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , матір`ю якої записана позивач ОСОБА_1 , а батьком - відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно (а.с. 6 зворот, 8, 9).

Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 26 листопада 2019 року № 18767 (а.с. 5 зворот).

Відомостей про місце реєстрації та проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріали справи не містять.

На момент розгляду справи донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла неповнолітнього віку.

З установлених обставин убачається, що правовідносини є сімейними і врегульовані ст. 141, 160, 161 СК України та пов`язаними нормами, що наведені нижче.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно з ч. 4 ст. 29 ЦК України та ч. 1 ст. 160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з положеннями ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Наведені норми у своїй сукупності вказують на те, що дитина має право жити з батьками, має право на гармонійний розвиток у належних умовах. Батьки зобов`язані забезпечити дитині відповідні умови. У залежності від віку дитини спочатку місце проживання визначається законом з батьками, потім за їх спільною згодою. Після досягнення дитиною десятирічного віку вже ураховується її думка щодо місця проживання з батьками, які живуть окремо. За відсутності згоди щодо визначення місця проживання дитини до чотирнадцяти років спір може бути вирішений судом. Після досягнення чотирнадцяти років дитина самостійно визначає місце проживання і у цьому випадку законом не визначено вирішення спору між батьками у судовому порядку.

Наведені норми та встановлені обставини указують на те, що між сторонами не існувало спору щодо визначення місця проживання дитини до досягнення чотирнадцяти років. Після досягнення такого віку дитина продовжила проживати з матір`ю, іншого судом не установлено.

Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

За положеннями ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідний висновок органом опіки та піклування суду не поданий, як зазначено третьою особою, через те, що позивач до органу опіки та піклування не зверталася, у зв`язку з чим, відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» неможливо надати суду письмовий висновок щодо доцільності визначення місця проживання дитини.

Установлені обставини та наведені у сукупності положення закону вказують на те, що між сторонами не існує спору, дитина з малолітнього віку проживала з позивачем й після досягнення чотирнадцяти років залишилася проживати з ним за власною волею без примусу. Наведеними нормами ст. 141, 160, 161 СК України не передбачено прав позивача визначати місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років. Тобто у позивача відсутнє право визначати місце проживання такої дитини, відповідно він не має порушеного права. Більше того, судом установлено, що між сторонами немає спору щодо визначення місця проживання дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21 указано, що "у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України.

Наведене вище також узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц, від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15, від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21.

За положеннями ст. 2, 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі досліджених доказів й у співставленні з нормами законів, суд дійшов висновку, що право позивача не було порушене, а тому немає підстав для застосуванні заходів судового захисту. Відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Губиниської селищної ради про визначення місця проживання дитини - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ;

- Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 44209446, 49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Лесі Українки, буд. 65

- Опіки та піклування Губиниської селищної ради вул. Шевченко 16 с-ще Губиниха, Самарівський район Дніпропетровська область.

Рішення суду складено і підписано 16 липня 2025 року.

Суддя Г.Є. Майна