Постанова від 16.07.2025 по справі 440/15071/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 р.Справа № 440/15071/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

прокурора Зливка К.О.

представника позивача Сергієнко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської областів інтересах держави в особіПівнічно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 (суддя: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава) по справі № 440/15071/24

за позовом Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особіПівнічно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства

до Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (далі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області (далі по тексту відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Скороходівської селищної ради щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.12.2023 № 02-28/1029 з прийняттям рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України;

- зобов`язати Скороходівську селищну раду розглянути на сесії ради подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.12.2023 № 02-28/1029 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель із кадастровими номерами 5325483000:00:002:0320 площею 14,6417 га, 5325483000:00:002:0321 площею 12,3373 га, 5325483000:00:002:0351 площею 24,3733 га, 5325483000:00:002:0365 площа 49,1705 га до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що з метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства, Північно-Східним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства скеровано до Скороходівської селищної ради подання від 28.12.2023 №02-28/1029 щодо віднесення земельних ділянок комунальної власності площею 14,6417 з кадастровим номером 5325483000:00:002:0320, площею 12,3373 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0321, площею 24,3733 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0351 та площею 49,1705 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0365 до самозалісених. До вказаного подання додана інформація про місце розташування самозалісених ділянок. Прокурор вважає, що Скороходівською селищною радою, у порушення вимог статті 57-1 Земельного кодексу України, вимог Лісового кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", допущена бездіяльність, що полягає у нерозгляді на сесії селищної ради подання Північно-Східного міжрегіонального управлінню лісового та мисливського господарства від 28.12.2023 №02-28/1029 про віднесення земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 14,6417 з кадастровим номером 5325483000:00:002:0320, площею 12,3373 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0321, площею 24,3733 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0351 та площею 49,1705 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0365 до самозалісених. Прокурор вказує, що така бездіяльність суперечить інтересам держави у сфері охорони самосійних лісів. У зв`язку з невжиттям компетентними органами заходів, спрямованих на захист інтересів держави у сфері охорони самосійних лісів, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 по справі № 440/15071/24 адміністративний позов Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області (вул. Незалежності, 64-А,смт Диканька, Полтавський район, Полтавська область,38500, код ЄДРПОУ 0291006022) в інтересах держави в особі Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул. Г. Сковороди, 86, м. Харків, Харківська область, 61024, код ЄДРПОУ 45139951) до Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області (вул. Софіївська, б.15, смт Скороходове, Полтавський район, Полтавська область, 38813, код ЄДРПОУ 21047276) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Скороходівської селищної ради щодо не винесення на розгляд сесії селищної ради подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.12.2023 №02-28/1029.

Зобов`язано Скороходівську селищну раду розглянути на сесії ради подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.12.2023 № 02-28/1029 про віднесення земельних ділянок площею 14,6417 з кадастровим номером 5325483000:00:002:0320, площею 12,3373 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0321, площею 24,3733 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0351 та площею 49,1705 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0365 до самозалісених та за результатами такого розгляду прийняти акт у формі рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 по справі № 440/15071/24 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з викладених підстав, вказує на відсутність дискреційних повноважень в органу місцевого самоврядування, оскільки нормативне регулювання є однозначним та передбачає лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень, зокрема прийняття рішення лише щодо віднесення ділянки до самозалісеної.

Відтак, зазначає, що єдиним правомірно обґрунтованим та законно варіантом поведінки суб`єкта владних повноважень є прийняття Скороходівською селищною радою рішення про віднесення земельних ділянок до самозалісених, а єдиним ефективним способом захисту порушених прав та інтересів держави у сфері охорони самозалісених земель та самозалісених лісів є рішення суду про зобов`язання Скороходівської селищної ради прийняти рішення про віднесення земельних ділянок до самозалісених у порядку, визначеному ч.ч. 2, 3, 4 ст. 57-1 ЗК України.

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (далі по тексту - Управління) зверталося з поданнями від 17.11.2023 №794-ВС-23, 28.12.2023 №02-28/1029 до Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області про віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Скороходівською селищною радою Полтавського району Полтавської області не виносилось подання на розгляд сесії ради, а надіслано на адресу управління листи від 27.11.2023 №02.1-78/3265, 07.02.2024 №300/02.1-28, у яких було зазначено, що, згідно з доданими до подання матеріалами, дві земельні ділянки з кадастровими номерами 5325455300:30:007:0044 площею 1,7600 га та 5325483700:00:003:0356 площею 0,8000 га знаходяться у приватній власності громадян. Щодо інших земельних ділянок поінформовано, що, на думку відповідача, перелічені ділянки не являються самозалісеними.

Прокурор вказує на те, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

За вказаного, прокурор вважає, що Скороходівською селищною радою не вжито заходів, спрямованих на винесення на розгляд сесії ради зазначеного питання, чим допущена протиправна бездіяльність, у зв`язку із чим прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення в частині задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції, враховуючи невиконання Державним агентством лісових ресурсів України та Північно-Східним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства повноважень, встановлених щодо реалізації державної політики у сфері лісового господарства, необхідність захисту порушених інтересів держави та зважаючи на приписи частини 2 статті 9 КАС України, вважав за необхідне визнати протиправною бездіяльність Скороходівської селищної ради, яка полягає у нерозгляді та невирішенні питання про віднесення або про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок за поданням Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.12.2023 №02-28/1029, та зобов`язати Скороходівську селищну раду розглянути подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.12.2023 №02-28/1029 та за результатами такого розгляду прийняти акт у формі рішення.

При цьому, враховуючи, що у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки у спосіб, встановлений законом, не розглянув відповідне питання та не надав оцінки поданню Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.12.2023 №02-28/1029 та доданим до нього документам, прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельних ділянок комунальної власності площею 14,6417 з кадастровим номером 5325483000:00:002:0320, площею 12,3373 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0321, площею 24,3733 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0351 та площею 49,1705 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0365 до самозалісених у порядку, визначеному частинами 2, 3, 5 статті 57-1 Земельного кодексу України, є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства та задоволенню не підлягають.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частини 1 статті 1 Земельного кодексу України).

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 07 червня 2021 року № 228/2021 "Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів" з метою збереження лісового фонду України, належного захисту і відтворення лісів, створення сприятливих умов для ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля постановлено започаткувати з 2021 року реалізацію екологічної ініціативи «Масштабне залісення України».

Законом України від 20 червня 2022 року № 2321-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів", який набрав чинності 10.07.2022, главу 11 Земельного кодексу України доповнено статтею 57-1 такого змісту:

"Стаття 57-1. Самозалісені землі

1. Самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

2. Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

3. Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

4. Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

5. Віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру".

Відповідно до Конституції України, систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частини 1 статті 10 цього Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради.

Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадках, передбачених частинами сьомою та дев`ятою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її пленарному засіданні.

Частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, розгляд та вирішення питання про віднесення або про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства приймається органом місцевого самоврядування виключно на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради у формі рішення та не може оформлятися листами у відповідь на подання.

Проте, Скороходівська селищна рада всупереч положенням статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 57-1 Земельного кодексу України (у редакції Закону № 2321-IX від 20.06.2022), не розглянула подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 07.11.2023 №794-ВС-23 та від 28.12.2023 №02-28/1029 на пленарному засіданні Скороходівської селищної ради та за результатами такого розгляду не прийняла акт у формі рішення.

Без винесення подання від 28.12.2023 №02-28/1029 на розгляд сесії ради, Скороходівський селищний голова листом від 07.02.2024 поінформував Північно-Східне УЛМГ про неможливість ухвалення такого рішення через те, що дві земельні ділянки з кадастровим номером 5325455300:30:007:0044 площою 1,7600 га та кадастровим номером 5325483700:00:003:0356 площею 0,8000 га перебувають у приватній власності, а інші земельні ділянки не є самозалісеними та мають вид угідь для випасання худоби.

Отже, питання, розгляд якого мав здійснюватися виключно на пленарному засіданні сесії Скороходівської селищної ради та за результатами розгляду якого відповідач мав прийняти акт у формі рішення, в порушення вимог статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 57-1 Земельного кодексу України, відповідачем не розглянуте та належний орган місцевого самоврядування (Скороходівська селищна рада) не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, а наданий лист Скороходівським селищним головою не може сприйматися як належна відмова у задоволенні подання, оскільки відповідне подання вирішене не у встановленому законом порядку, тобто має місце протиправна бездіяльність відповідача Скороходівської селищної ради.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Колегія суддів враховує, що, відповідно до приписів частин 3, 4, 5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Отже, колегія суддів вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №804/4585/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру, для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, колегія суддів зазначає наступне.

Процедура віднесення земель до самозалісених врегульована статтею 57-1 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року №521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Пунктом 1 Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29 вересня 2022 року №404, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2022 року за №1231/38567, передбачено, що міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються - Держлісагентству та є його територіальними органами. Згідно з пунктом 3 цього Положення, завданням Управлінь є реалізація повноважень Держлісагентства у сфері лісового та мисливського господарства на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених Держлісагентством.

У позові прокурор стверджує, що Скороходівська селищна рада належним чином не виконала покладені на неї повноваження щодо вирішення питання про віднесення або про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок за поданням Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.12.2023 №02-28/1029, що відноситься до повноважень Скороходівської селищної ради в силу статті 57-1 Земельного кодексу України та статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частини першої статті 103 Лісового кодексу України, спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів вирішуються в установленому порядку органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, судами.

Таким чином, спори, що виникають між Державним агентством лісових ресурсів України, його територіальними органами та органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування щодо питання віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки підлягають вирішенню судами.

При цьому, в силу приписів статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а ідентифікація самозалісених земель здійснюється з метою збереження самосійних лісів, належного захисту і відтворення лісів, створення сприятливих умов для ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля.

Відтак, з огляду на викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, враховуючи невиконання Державним агентством лісових ресурсів України і Північно-Східним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства повноважень, встановлених щодо реалізації державної політики у сфері лісового господарства, необхідність захисту порушених інтересів держави та зважаючи на приписи частини 2 статті 9 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність визнання протиправною бездіяльності Скороходівської селищної ради, яка полягає у нерозгляді та невирішенні питання про віднесення або про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок за поданням Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.12.2023 №02-28/1029, та зобов`язання Скороходівської селищної ради розглянути подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.12.2023 №02-28/1029 та за результатами такого розгляду прийняти акт у формі рішення.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи, що у спірних відносинах відповідач Скороходівська селищна рада не реалізував своїх повноважень, оскільки у спосіб, встановлений законом, не розглянув відповідне питання та не надав оцінки поданню Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.12.2023 №02-28/1029 та доданим до нього документам, адміністративний позов в частині зобов`язання відповідача прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельних ділянок комунальної власності площею 14,6417 з кадастровим номером 5325483000:00:002:0320, площею 12,3373 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0321, площею 24,3733 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0351 та площею 49,1705 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0365 до самозалісених у порядку, визначеному частинами 2, 3, 5 статті 57-1 Земельного кодексу України, є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства та задоволенню не підлягають.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 по справі № 440/15071/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.П. ЖигилійСудді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко