Ухвала від 16.07.2025 по справі 308/10040/24

Справа № 308/10040/24

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2025 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/319/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.05.2025.

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , про скасування повідомлення про підозру від 10.02.2025 та повідомлення про нову підозру від 19.03.2025 у межах кримінального провадження № 42023070000000281, відомості про яке 08.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 5 ст. 191 КК України.

З матеріалів судового провадження вбачається, що захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою про скасування повідомлення про підозру у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України від 10.02.2025 в цілому, а також повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 240 КК України від 19.03.2025 в частині, що стосується підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, у кримінальному провадженні № 42023070000000281, відомості про яке 08.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Скарга мотивована тим, що СУ ГУ НП України в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42023070000000281 від 08.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 240 КК України. 10.02.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, - незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчинене за попередньою змовою групою осіб службовою особою з використанням службового становища. 19.03.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 240 КК України. Захисник вказував на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 10.02.2025 в цілому і повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру від 19.03.2025 в частині, що стосується підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, є необгрунтованими і незаконними, не базуються на матеріалах кримінального провадження, а тому підлягають скасуванню. Зокрема стверджував, що

-2-

розвідка і розробка свердловин № 10-к(р) і № 13-р була здійснена ще у 1956-1963 роках (експлуатаційні запаси вуглекислих мінеральних вод затверджені протоколом ДКЗ СРСР № 4358 від 08.07.1964). У подальшому, періодично, ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» отримувало спеціальні дозволи на користування надрами. Так, у черговий раз, Дочірньому підприємству «Санаторій «Сонячне Закарпаття» надано спеціальний дозвіл на користування надрами від 03.06.2002 за № 2699 з метою видобування мінеральних лікувальних столових вод частини підділянки санаторію «Сонячне Закарпаття» ділянки «Нова Поляна» Полянського родовища, де розташовані свердловин № 10-к(р), 13-р у Закарпатській області. Наказом Держгеонадра від 18.05.2012 за № 207 ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» продовжено на 20 років до 03.06.2032 строк дії дозволу. Зазначеному наказу передувала геологічна експертиза видобування мінеральних лікувально-столових вод, висновок якої № 203-Е був затверджений директором ДГП «Геолекспертиза» 23.04.2012. Згідно експертного висновку № 203-Е умови спеціального дозволу № 2699 від 03.06.2002 на користування надрами по свердловинам № 10-к(р) і № 13-р виконані і рекомендовано продовжити дію спеціального дозволу № 2699 від 03.06.2002. Географічні координати водозабірних свердловин, що містяться в спеціальному дозволі, визначалися ще на дату 03.06.2002, тобто більше ніж 20 років тому. На дату видачі дозволу та в період до 2021 року географічні координати свердловини № 10-к (р) та свердловини № 13-р та будь-яких інших корисних копалин визначалися за допомогою географічної системи координат Pulkovo-42. З метою забезпечення точності прив`язки місця знаходження об`єкта надрокористування, рішенням колегії Державної служби геології та надр України від 11.12.2020 схвалено перехід від радянської геодезичної t системи координат Пулково-42 (СК-42) до Світової системи WGS-84 (World Geodetic System). Починаючи з 01.01.2021, Держгеонадра додатково зазначають координати кутових точок меж спеціальних дозволів у системі WGS-84. ДНВП «Геоінформ України» здійснив ітераційний перерахунок координат діючих спецдозволів у WGS-84, що були видані до моменту набрання чинності рішення колегії. Як зазначено в рішенні колегії Державної служби геології та надр України від 11.12.2020, старі радянські системи координат при переводі до світових мають значні похибки і можуть використовуватись лише як місцеві або умовні. Держгеонадра використовує систему координат WGS-84, що має точність визначення координат до 0,01 секунди (2-3 метри) лише із 11.12.2020, тоді як до цього використовувала систему координат Пулково-42 із точністю визначення до однієї секунди, що призводило до похибок на 10-15 метрів, а не 2-3. В свою чергу, протягом 2021-2023 років для повторної геологоекономічної оцінки експлуатаційних запасів мінеральних лікувально-столових вод частини підділянки Санаторію «Сонячне Закарпаття» (свердловини № 10к(р), 13-р) ділянки Нова Поляна Полянського родовища ТзОВ Науково-виробниче технічне підприємство «Геологічні технології» сформувало звіт, де серед іншого, визначало правильні географічні координати водозабірних свердловин в системі WGS-84. 28.09.2023 ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» листом № 228 направило до Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ) відповідний звіт за результатами геолого-економічної оцінки експлуатаційних запасів мінеральних лікувально-столових вод частини підділянки Санаторію «Сонячне Закарпаття» (свердловини № 10к(р), 13-р) (надалі також - Звіт). 16.07.2024 на адресу ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» від Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ) надійшла відповідь № 566/08/2-ВС за результатами розгляду звіту, яка містила висновки експертів, що містять зауваження та пропозиціях до звітів, а також до результатів робіт, які в звіті викладені. В експертному висновку на геопросторові дані звіту ««Повторна геолого-економічна оцінка експлуатаційних запасів мінеральних лікувальностолових вод

-3-

частини підділянки санаторію «Сонячне Закарпаття» (свердловини № 10-к(р), 13-р) ділянки Нова Поляна Полянського родовища», зазначено наступне: «В південно-західному напрямку від свердловин 10-к(р) та 13-р піділянки «Санаторій «Сонячне Закарпаття» Нова Поляна Полянського родовища мінеральних лікувально-столових вод, наданих файлом. shp на відстані 93,23 та 48,79 м. відповідно, знаходяться свердловини діючого спеціального дозволу № 2699, виданого 03.06.2002 ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», для якого власне і виконувались роботи з оцінки експлуатаційних запасів. Судячи із ситуації на місцевості, в спеціальний дозвіл внесені ті ж свердловини, по яких виконана оцінка. але із невірними координатами». У зв`язку з цим ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» були надані пропозиції «...ініціювати приведення у відповідність координат свердловин спеціального дозволу на користування надрами їх реальному розташуванню із внесенням відповідних змін у Державний реєстр артезіанських свердловин». 05.08.202409.08.2024 відповідно до наказу Правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» було проведено перевірку стану експлуатації родовища мінеральних вуглекислих вод, норм видобутку мінеральної вод за 2023 рік та перше півріччя 2024 року згідно укладених договорів із споживачами, яка не виявила невідповідності фактичної реалізації мінеральної води свердловин № 10-к(р) та 13-р встановленим лімітам відбору. 16.10.2024 в межах кримінального провадження № 62019100000001170 від 20.08.2019 були проведені обшуки за місцем розташування свердловин № 10-к(р) та 13-р. За результатами обшуків була складена довідка про участь у слідчих діях, згідно якої географічні координати свердловин № 10-к(р) та № 13-р, зазначені в спеціальному дозволі на користування надрами № 2699 від 03.06.2002, що визначалися за даними координат Pulkovo-42, відрізняються від фактичних координат свердловин, що встановлені Держгеонадрами за системою координат WGS-84. При цьому, досліджуючи питання № 12 органу досудового розслідування «Чи наявні в межах ліцензійної ділянки свердловини, що експлуатуються, але не зазначені у спеціальному дозволі на користування надрами?», Державна служба геології та надр України, дослідивши ліцензійну ділянку, зазначила, що в межах ліцензійної ділянки ВІДСУТНІ свердловини, що експлуатуються, але не зазначені у спеціальному дозволі на користування надрами. Окрім того, в межах слідчих дій Держгеонадра надало відповідь на питання № 10 «Чи здійснюється видобування підземних вод в межах географічних координат свердловин, точки яких зазначені в спеціальному дозволі на користування надрами?». На зазначене питання Держгеонадрами надана відповідь, що фактичні географічні координати свердловин № 10-к(р) та № 13-р визначаються за географічними координатами WGS-84, а в спеціальному дозволі координати визначалися за системою Pulkovo-42, у зв`язку з чим й існує виявлена розбіжність в координатах. 18.04.2025 Закарпатським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за завою ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» був складений висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 1246-Е, згідно якого: географічні координати фактичного розташування свердловини № 10- к(р) не відповідають координатам, які визначені у спеціальному дозволі на користування надрами № 2699 від 03.06.2002. Відстань 83,63 метри; географічні координати фактичного розташування свердловини № 13-р не відповідають координатам, які визначені у спеціальному дозволі на користування надрами № 2699 від 03.06.2002. Відстань 114,25 м; в натурі (на місцевості) свердловини № 10-к(р) і № 13-р за географічними координатами, які визначені у спеціальному дозволі на користування надрами № 2699 від 03.06.2002 відсутні.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що 10.02.2025 ОСОБА_6 оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України. Також 19.03.2025 ОСОБА_6 в межах кримінального

-4-

провадження за № 42023070000000281 відомості про яке 08.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 240 КК України, повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, а саме: незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчинене за попередньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням службового становища; та ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, шляхом зловживання службовою особою своїм, службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах. Також слідчим суддею враховано, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 240 КК України була предметом розгляду при постановленні ухвали про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу та при продовженні строку покладених, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків. Також слідчим суддею констатовано, що зібрані в даному кримінальному проваджені, на момент повідомлення про підозру докази та їх сукупність свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 240 КК України, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення. Між тим, стороною захисту не наведено даних, які б викликали сумніви щодо законності повідомлення про підозру чи спростовували висновок сторони обвинувачення щодо причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, в межах якого здійснюється досудове розслідування.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник-адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали слідчого судді від 05.05.2025 та визнання повідомлень про підозру від 10.02.2025 та 19.03.2025 незаконними. В обґрунтування вимог посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді не відповідає обставинам кримінального провадження, повідомлення про підозру від 10.02.2025 та повідомлення про нову підозру від 19.03.2025, не містить складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України. Також поза увагою слідчого судді залишилось те, що повідомлення йому про підозру є необґрунтованими, у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України. Крім того, географічні координати водозабірних свердловин, що містяться в спеціальному дозволі, визначалися ще у 2002 році, а ОСОБА_6 відповідної освіти не має щоб перевірити вказані координати, його дії не можуть бути упереджені, не було незаконного видобування мінеральних вод, оскільки дозвільні документи діючі, що свідчить про відсутність у нього умислу на незаконне видобування корисних копалин державного значення. Посилання сторони обвинувачення на те, що видобування мінеральних вод здійснювалось не в межах географічних координат, що зазначені в дозволі на спеціальне водокористування, оскільки фактичні координати відрізняються від тих, що зазначені в дозволі, не можуть братися до уваги та підтверджувати наявність обґрунтованої підозри у самовільному видобуванні корисних копалин, оскільки така ситуація зумовлена різними системами визначення таких координат Pulkovo-42 та WGS-84. Окрім іншого, захисник просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, оскільки такий ним був пропущений з поважних причин.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, промову прокурора на заперечення доводів сторони захисту, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягає з таких підстав.

-5-

Згідно вимог ст. 370 КПКУкраїни судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ці вимоги кримінального процесуального закону при розгляді скарги слідчим суддею дотримано.

Підстави та порядок повідомлення про підозру визначено главою 22 КПК України.

Відповідно до ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченомустаттею 278цього Кодексу, у випадках:затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ст. 277 КПК Україниписьмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Дослідивши матеріали судового провадження у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що зазначені вище вимоги ст. 276, 277 КПК України, Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень Європейського суду з прав людини, постановлених у справах проти України, слідчим суддею при розгляді скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 були враховані, внаслідок чого постановлено судове рішення, яке з огляду на норми процесуального та матеріального права слід вважати законним та обґрунтованим.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що СУ ГУ НП України в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42023070000000281 від 08.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 240 КК України.

В рамках даного кримінального провадження 10.02.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, - незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчинене за попередньою змовою групою осіб службовою особою з використанням службового становища.

-6-

19.03.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 240 КК України.

Вказані обставини встановлено ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.05.2025, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 240 КК України, у кримінальному провадженні № 42023070000000281, відомості про яке 08.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про скасування повідомлень про підозру.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченомустаттею 278цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Зі змісту цієї норми випливає, що можливість оскарження повідомлення про підозру, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, пов`язана виключно з питанням її обґрунтованості, тобто достатності доказів для її повідомлення, а не з будь-якими іншими доводами. Підозра є мінімальним стандартом в аспекті доказування, для якого достатньо щонайменших ознак, які здатні переконати стороннього спостерігача, що особа може бути причетна до кримінального правопорушення. Тому повідомлення про підозру слідчий суддя скасовує лише у разі, якщо воно є необґрунтованим, тобто нездатним переконати стороннього спостерігача, що особа може бути причетна до кримінального правопорушення. Ніякі інші порушення слідчим чи прокурором норм КПК України не можуть бути підставою для скасування підозри, оскільки вони тягнуть за собою інші передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки.

Цього припису кримінального процесуального закону слідчий суддя дотрималася. В ухвалі зазначила, що наявна сукупність доказів, на її думку, давали слідчому підстави підозрювати ОСОБА_6 в указаних діяннях.

Скарга сторони захисту не містить жодного доводу необґрунтованості підозри ОСОБА_6 , зокрема, за ч. 3 ст. 240 КК України, оскільки викладені в ній доводи, не переконують у необґрунтованості підозри ОСОБА_6 , а тому не можуть бути правовою підставою для скасування повідомлення про підозру, як і повідомлення про нову підозру.

Колегія суддів враховує і те, що частина 5 статті 9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, як сказано в рішенні Європейського суду з прав людини, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення

-7-

кримінального правопорушення, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Колегія суддів уважає, що при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_6 , зокрема, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Наведене в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» поняття «обґрунтована підозра», означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Крім того, Європейський суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні кримінального провадження до суду.

При цьому встановлено, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні, зокрема, кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, була предметом розгляду при постановленні ухвали про обрання останньому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та підтверджувалась дослідженими доказами та сукупністю фактичних даних, які містяться в наведених доказах, та була достатньою для висновку про причетність підозрюваного до вищевказаного кримінального правопорушення.

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до переконання, що за своїм змістом повідомлена ОСОБА_6 підозра, як і змінена підозра, відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру було здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти до переконання в тому, що ОСОБА_6 причетний до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 240 КК України.

Наведені в апеляційній скарзі обставини, зокрема, щодо відсутності у ОСОБА_6 умислу на незаконне видобування корисних копалин державного значення, оскільки всі дозвільні документи діючі, колегія суддів відхиляє, оскільки такі не свідчать про незаконність чи необґрунтованість повідомлення про підозру. Поряд з тим колегія суддів констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають. Щодо недоведеності невинуватості підозрюваного у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, то слід зазначити, що вина доводиться, і відповідно, встановлюється, в ході судового розгляду.

-8-

Разом з тим, обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень на момент вручення були наявними і підтверджуються наданими прокурором доказами, зібраними у ході досудового розслідування, зокрема: протоколами про результати НСРД від 05.03.2024, 27.03.2024, 07.05.2024, 13.05.2024, 13.06.2024, 15.08.2024, 10.05.2024, 02.08.2024; протоколами огляду місцевості від 20.06.2024; протоколами обшуку від 04.07.2024, протоколом допиту свідка від 31.07.2024; висновком експерта за результатами проведення судової трасологічної експертизи від 27.08.2024 № 2799-Е; висновком експерта за результатами проведення судової трасологічної експертизи від 27.08.2024 № 2800-Е; листом Держгеонадра від 24.01.2025; розрахунком розміру збитків, заподіяних внаслідок самовільного користування надрами; протоколами допиту свідків від 12.09.2024; каталогом координат водозабірних свердловин № 8-к(р), 10-к(р), 13-р; технічним звітом з виконання топографо-геодезичних вишукувань на об`єктів «Свердловина № 13 для видобування мінеральних вод в с. Яківське»; технічним звітом з виконання топографо-геодезичних вишукувань на об`єктів «Свердловина № 10 для видобування мінеральних вод в с. Яківське»; протоколами огляду місцевості від 30.08.2024; протоколом допиту свідка від 11.10.2024; висновком за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 4824-Е від 27.01.2025 та іншими матеріалами даного кримінального провадження.

З огляду на зазначене, колегія суддів констатує, що на даному етапі досудового розслідування зібрано достатньо доказів для повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.

Більш того, під час проведення досудового розслідування, 19.03.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 240 КК України.

Колегія суддів також констатує, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

На переконання колегії суддів, стороною захисту не наведено даних, які б спростовували висновок сторони обвинувачення щодо причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, в межах яких здійснюється досудове розслідування та вбачає наявність обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у контексті її розуміння Європейським судом з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

Враховуючи наведене, зазначені в апеляційній скарзі доводи аналогічні, що і в скарзі захисника до слідчого судді, підстави, з яких заявник просить скасувати ухвалу слідчого судді, були предметом перевірки слідчим суддею та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для

-9-

скасування оскаржуваного рішення та фактично зводяться до переоцінки встановлених слідчим суддею фактичних обставин, яким дано вірну оцінку, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Також колегією суддів приймається до уваги і те, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні закінчено, а обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , направлено до Свалявського районного суду Закарпатської області для розгляду по суті.

При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.05.2025, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру від 10.02.2025 та повідомлення про нову підозру від 19.03.2025 у межах кримінального провадження № 42023070000000281, відомості про яке 08.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240 та ч. 5 ст. 191 КК України, - без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді